Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку національної академії наук україни на правах рукопису врода юрій федорович
| Вид материала | Документы |
СодержаниеРозділ 1.теоретичні та методичні основи стратегічного управління потенціалом машинобудівного підприємства |
- Нститут держави І права імені В. М. Корецького національної академії наук україни, 3120.32kb.
- Порядок формування тематики та контролю за виконанням наукових досліджень в Національній, 234.69kb.
- Національний науковий центр „інститут аграрної економіки” національної академії аграрних, 319.01kb.
- Нститут проблем виховання академії педагогічних наук україни на правах рукопису, 2676.35kb.
- Національна академія наук україни інститут прикладних проблем механіки І математики, 198.53kb.
- Міжнародне право навколишнього середовища: стан та перспективи розвитку Матеріали Міжнародної, 2897.83kb.
- Одеська національна юридична академія На правах рукопису Крестовська Наталя Миколаївна, 2287.48kb.
- Національний науковий центр «інститут аграрної економіки» української академії аграрних, 754.78kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний, 5166.67kb.
- Сумський державний університет На правах рукопису дерев’янко юрій миколайович, 827.88kb.
РОЗДІЛ 1. |
) можна отримати за формулами [, ]:  | (1.5) |
де n - порядковий номер періоду, протягом якого мав місце той або інший ефект;
r - гранична схильність до споживання.
 | (1.6) |
де
- приріст споживання;
- приріст доходу.Оцінку рівня ефективності розвитку потенціалу машинобудівного підприємства за допомогою методу мультиплікації доцільно застосовувати в умовах активного розвитку його стратегічного потенціалу, адаптації підприємства до змін зовнішнього середовища. Використовуючи положення теорії мультиплікаторів, можна оцінити первинний результат вкладення інвестицій, яким є збільшення доходу підприємств, яке дорівнює інвестиційному видатку. Величина збільшення доходу може бути повернена у виробництво, що є додатковим чинником збільшення доходів підприємства за рахунок внутрішнього реінвестування.
Застосування методу мультиплікації на практиці обмежено низькою інвестиційною активністю машинобудівних підприємств. Варто враховувати, що час реалізації інвестиційних проектів на машинобудівних підприємствах, як правило, здійснюється по етапах і оцінити результат можна тільки в довгостроковій перспективі, що пояснюється об'єктивними умовами освоєння інвестицій на фондоємних підприємствах. Разом з цим непряма оцінка процесу формування конкурентних переваг машинобудівних підприємств не дозволяє здійснювати цілеспрямоване стратегічне управління підприємством відповідно до змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі. Таким чином, використання даного методу на практиці не розкриває особливостей оцінки та формування стратегічних напрямів розвитку потенціалу машинобудівного підприємства, тому що його використання обмежене низкою об'єктивних причин.
Виключаючи недоліки описаного методу мультиплікації, на практиці широке поширення одержав метод оцінки розвитку стратегічного потенціалу [, , , , ], в якому проводиться аналіз внутрішнього середовища підприємства з метою виявлення конкурентних переваг і існуючого потенціалу для їхньої розробки. Стратегічний потенціал розглядається як сукупність всіх ресурсів підприємства, що використовуються у процесі реалізації стратегії його розвитку, а також можливості досягнення стійких конкурентних позицій підприємства на ринку товарів і послуг. [, с. 143]
На думку А. Воронкової [], для оцінки потенціалу підприємства варто дослідити основні елементи його стратегічного потенціалу (виробничого, фінансового, комунікаційного, інноваційного, маркетингового, управлінського, трудового) і порівняти з показниками конкурентів. Цей метод розрахунку інтегрального показника оцінки стратегічного потенціалу набув поширеного використання.
Складовими елементами стратегічного потенціалу промислового підприємства виділяють: матеріальні, трудові, фінансові, маркетингові, інформаційні ресурси, рівень розвитку організаційної системи управління.
Оцінка елементів стратегічного потенціалу підприємства серед досліджуємої сукупності підприємств розраховується як середня (Оср) []:
 | (1.7) |
де Оi – оцінка елементів потенціалу по досліджуємій сукупності підприємств;
n - кількість конкурентів.
Конкурентоспроможність стратегічного потенціалу підприємства визначається за допомогою інтегрального показника (ІПП) в такий спосіб []:
 | (1.8) |
 | (1.9) |
де
– інтегральний показник по кожному елементі конкурентоспроможного потенціалу;в - ваговий коефіцієнт;
О - оцінка елемента конкурентоспроможного потенціалу досліджуваного підприємства.
Даний підхід дозволяє отримати інтегральну оцінку стратегічного потенціалу підприємства й визначити положення підприємства серед досліджуємої сукупності підприємств. Але недоліком розглянутого підходу є те, що оцінка стратегічного потенціалу підприємства базується на суб'єктивній оцінці експертів, а визначення окремих характеристик внутрішніх ресурсів підприємства, що формують складові елементи його потенціалу, вимагають додаткових витрат і часу.
Заслуговує також на увагу науковий підхід Є. Попова [] щодо оцінки ринкового потенціалу підприємства за формулою, що має такий вигляд:
 | (1.10) |
де Пj –потенціал, що оцінюється;
ki – ваговий коефіцієнт і-тої складової потенціалу;
Пij – і-та складова j-того потенціалу.
При цьому Є. Попов виділяє такі складові ринкового потенціалу []:
- методичний потенціал, який складається з аналітичного, виробничого й комунікативного потенціалів;
- потенціал трудових ресурсів, що формують показники, які характеризують рівень кваліфікації й досвід персоналу, управлінську структуру підприємства;
- потенціал матеріальних ресурсів, що складається з фінансових ресурсів і сировини;
- потенціал інформаційних ресурсів, що складається з мережевих систем, прикладних програм, зовнішнього оточення.
Вырезано.
Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылка скрыта.