РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ТА ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ ПОТЕНЦІАЛУ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Оцінка стану і визначення тенденцій розвитку вітчизняних машинобудівних підприємств
Зміни системи управління вітчизняних машинобудівних підприємств, які мають еволюційний характер і у своєму розвитку проходять фази зростання, розвитку й згасання, повинні забезпечити своєчасність і гнучкість зміни потенціалу машинобудівного підприємства, його адаптацію до динамічного впливу зовнішніх і внутрішніх факторів. Не викликають заперечення твердження провідних учених-економістів В. М. Геєця [], В. С. Пономаренка [], А. В. Гриньова [], Ю. Б. Іванова [], М. О. Кизима [], О. М. Тищенка [] та ін. щодо існування об'єктивної необхідності адаптації потенціалу українських машинобудівних підприємств до нових умов ведення виробничої, інноваційної, інвестиційної й комерційної діяльності, які багато в чому визначаються тенденціями розвитку машинобудівних підприємств України під впливом рушійних сил конкуренції, рівень якої зростає на національному, регіональних і транснаціональних ринках. Машинобудівні підприємства, на яких системи управління вчасно не адаптуються до динамічних змін внутрішніх і зовнішніх факторів соціально-економічного розвитку, можуть деградувати або істотно постраждати від деструкції й дестабілізації. Стратегічне управління потенціалом вітчизняних машинобудівних підприємств повинне дати їм можливість ефективно інтегруватися в сучасний світовий виробничо-господарський простір.
Останнім часом однією з найважливіших проблем стратегічного управління потенціалом діючих машинобудівних підприємств України є створення основи для активного розвитку інтеграційних процесів, які повинні забезпечити на паритетних умовах участь вітчизняних товаровиробників у міжнародному поділі праці й діяльності міжнародних економічних структур. Рішення цієї проблеми тісно зв'язано із вступом України до СОТ, що дасть можливість вітчизняним машинобудівним підприємствам освоїти нові ринки збуту продукції.
У сучасних умовах вихід вітчизняних товаровиробників машинобудівної продукції на зовнішні ринки збуту є дуже складним. Приєднання економіки України до глобальних і регіональних і насамперед європейських інтеграційних процесів пов'язано не тільки з можливостями активізувати зовнішньоекономічну діяльність, а й з істотними можливостями й негативними соціально-економічними наслідками, про які ґрунтовно попереджають учені-економісти й менеджери машинобудівних підприємств. Але для багатьох господарських структур машинобудівного комплексу України вступ нашої країни до СОТ створює необхідні об'єктивні умови для економічного зростання в стратегічній перспективі. Взагалі шлях до активізації міжнародної економічної інтеграції є безальтернативним, тому що самоізоляція, збереження застарілих технологій, організації виробництва й управління породжують низьку конкурентоспроможність і навіть деградацію господарських структур машинобудівного комплексу України. Готовність вітчизняних машинобудівних підприємств до інтеграції в міжнародний економічний простір визначається, насамперед, їхнім рівнем сприйняття інновацій у сфері виробництва й управління. Активність розвитку інноваційних процесів на машинобудівних підприємствах визначається рівнем інтенсивності конкуренції на товарних ринках машинобудівної продукції.
Для оцінки інтенсивності конкуренції на товарному ринку застосовуються такі показники, що характеризують рівень концентрації продавців: індекс концентрації, індекс Херфіндаля-Хіршмана, показник дисперсії часток підприємств на ринку, індекс ентропії, індекс Джині, узагальнений показник інтенсивності конкуренції (науковий підхід Г. Л. Азоєва). Основні характеристики даних показників представлені в додатку В. Для оцінки рівня інтенсивності конкуренції на вітчизняних машинобудівних ринках їхнє використання вкрай важко. У першу чергу це пов'язано з низькою інформативністю цих показників, які не враховують конкретні особливості машинобудівного ринку. По-друге, використання запропонованих показників на практиці утруднено відсутністю повної інформації про розподіл часток між підприємствами на товарних ринках машинобудівної продукції.
Для визначення рівня інтенсивності конкуренції на товарних ринках машинобудівної продукції скористаємося результатами досліджень українських учених-економістів І. М. Волик і Д. У. Бікулової [], відповідно до яких більшість українських товарних ринків машинобудівної продукції є ринками олігополістичного типу - 90,1% від загальної їхньої кількості, і тільки 7,3% з них абсолютно монополізовані. Це обумовлено існуючою специфікою технологічного процесу в багатьох підгалузях машинобудування, насамперед у важкому, енергетичному, транспортному машинобудуванні, виробництві генераторів і великих електричних машин, важких і унікальних верстатів, у літакобудуванні й суднобудуванні, і робить економічно ефективними в основному великі виробництва. Саме перераховані галузі становлять основу машинобудівного комплексу України, на них припадає більша частина виробленої й експортованої машинобудівної продукції. Економія, отримана від масштабів виробництва, дозволяє в таких фондо- і енергоємних підгалузях машинобудування істотно знизити витрати виробництва на одиницю продукції, що виробляється, тобто скоротити питомі витрати виробництва. Великі підприємства мають і інші переваги, які дозволяють їм у ряді випадків завдяки випуску конкурентоспроможної продукції й забезпечення високої ефективності виробництва перетворюватися в монополії, ставати монополістами з виробництва тієї чи іншої продукції. Однак це далеко не завжди приводить до негативних економічних наслідків для суспільства, які традиційно в економічній літературі прийнято співвідносити з явищем монополізму. Отже, можна зтверджувати, що економічні наслідки, які спостерігаються в ряді випадків монополізації ринків, обумовлюються не стільки великими розмірами підприємств і їхнім домінуючим положенням на ринку, скільки станом і ефективністю використання існуючого потенціалу суб'єктів господарювання машинобудівного комплексу, що й визначає рівень їхньої конкурентоспроможності, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Важливе практичне значення отриманого висновку полягає в тому, що визначено чіткі орієнтири при розробці системи стратегічного управління потенціалом машинобудівного підприємства.
Таким чином, за сучасних умов інтернаціоналізації світової економіки зростає різноманіття й складність проблем у сфері стратегічного управління потенціалами машинобудівних підприємств України. І це пов'язано в першу чергу з необхідністю істотно прискорити перехід від ситуативно-інерційної до інноваційно-структурної моделі стратегічного управління машинобудівними підприємствами. Отже, сьогодні дослідження проблем, які пов'язані з розробкою нових, а також з розвитком і вдосконалюванням існуючих теоретичних підходів, концептуальних положень і науково-практичних рекомендацій, спрямованих на стратегічне управління потенціалами машинобудівних підприємств, є особливо актуальними.
У зв'язку з цим виникає необхідність у дослідженні особливостей процесів формування динаміки результатів виробничо-господарської діяльності машинобудівних підприємств (на прикладі Харківської області) і в розробці пропозицій по вдосконалюванню стратегічного управління їх потенціалами в сучасних умовах розвитку економіки України.
Вырезано.
Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылка скрыта.
Як показав проведений аналіз динаміки інтегральних показників стану і ефективності використання потенціалів, при розробці стратегії довгострокового розвитку машинобудівного підприємства необхідно базуватися на системному підході до оцінки потенціалу у відповідності з такими положеннями: оцінка повинна бути підсумком кількісного та якісного виміру часткових показників стану й ефективності використання потенціалу, процесом аналізу й основою для прийняття альтернативних управлінських рішень при розробці бізнес-планів підприємства. Слід зазначити, що тільки деякі підприємства, що беруть участь у розрахунках, незважаючи на динаміку, що погіршується, тенденцій основних показників, регулярно складають бізнес-план розвитку підприємства. Наприклад, на ВАТ «Електромашина» у бізнес-плані розвитку підприємства на найближчу перспективу поставлено за мету проведення робіт зі зменшення собівартості продукції. На ВАТ «Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш» планується розробка й освоєння нових виробів, застосування базових технологій, упровадження системи управління якістю і стандартизації ISO 9001-2000, системи автоматизованого управління матеріальними витратами. На думку експертів підприємства ВАТ «Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш», це повинно забезпечити в 2009 р. темп зростання – 118,0%, збільшення обсягів реалізації до 2,8 млн. грн. щомісяця, або на 119,4%.
Проведений аналіз дозволяє зробити певні висновки.
1. Динаміка показників, що характеризують стан і ефективність використання потенціалу вітчизняних підприємств машинобудівної галузі, свідчить про існування негативних тенденцій, які проявляються в зниженні обсягів виробництва машинобудівної продукції, що є конкурентоспроможною на внутрішніх і зовнішніх ринках збуту.
2. Формування негативних тенденцій пов'язане із впливом швидкозмінного зовнішнього середовища й відсутністю на машинобудівних підприємствах чіткої стратегічної програми довгострокового розвитку підприємства, а також стратегічного управління його потенціалом.
3. Потенціал виступає найважливішим фактором забезпечення економічної й стратегічної безпеки машинобудівного підприємства й визначає базу створення довгострокових конкурентних переваг. Це є необхідною умовою для ефективного розвитку підприємства в умовах конкурентної боротьби, що підсилюється. Отже, результати оцінки потенціалів машинобудівних підприємств відіграють важливу роль у процесі прийняття рішень на всіх рівнях управління підприємством (оперативному, тактичному й стратегічному). Достовірна й своєчасна інформація про поточний і майбутній потенціал машинобудівного підприємства дозволить більш ефективно використовувати й формувати його конкурентні переваги; підвищити ефективність прийняття стратегічних рішень на машинобудівному підприємстві.
