Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку національної академії наук україни на правах рукопису врода юрій федорович
Вид материала | Документы |
Содержание2.3. Аналіз методів управління потенціалом вітчизняних машинобудівних підприємств у сучасних умовах |
- Нститут держави І права імені В. М. Корецького національної академії наук україни, 3120.32kb.
- Порядок формування тематики та контролю за виконанням наукових досліджень в Національній, 234.69kb.
- Національний науковий центр „інститут аграрної економіки” національної академії аграрних, 319.01kb.
- Нститут проблем виховання академії педагогічних наук україни на правах рукопису, 2676.35kb.
- Національна академія наук україни інститут прикладних проблем механіки І математики, 198.53kb.
- Міжнародне право навколишнього середовища: стан та перспективи розвитку Матеріали Міжнародної, 2897.83kb.
- Одеська національна юридична академія На правах рукопису Крестовська Наталя Миколаївна, 2287.48kb.
- Національний науковий центр «інститут аграрної економіки» української академії аграрних, 754.78kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний, 5166.67kb.
- Сумський державний університет На правах рукопису дерев’янко юрій миколайович, 827.88kb.
2.3. Аналіз методів управління потенціалом вітчизняних машинобудівних підприємств у сучасних умовахРозвиток ринкових відносин в Україні сприяло виникненню на внутрішніх ринках країни умов для змагальної діяльності між виробниками за обмежений платоспроможний попит споживача - конкуренції. Управління машинобудівним підприємством в умовах постійної конкурентної боротьби потребує від вищої ланки управління застосування такої системи, що дозволить використовувати, розвивати й акумулювати необхідні ресурси, використання яких буде сприяти підвищенню конкурентоспроможності підприємства. Багатогранність і складність проблеми управління машинобудівним підприємством сприяло розвитку системи стратегічного управління потенціалом машинобудівного підприємства. В основі широко розповсюдженої наукової школи, що вивчає проблеми стратегічного управління підприємством, яка представлена такими відомими зарубіжними вченими, як І. Ансофф, М. Портер, П. Ф. Друкер, А. Дж. Стрікленд, Б. Карлоф, А. А. Томпсон та ін., лежить віковий досвід розвитку ринкових відносин. Використовуючи дослідження закордонних вчених, варто враховувати відмінні риси функціонування закордонних підприємств в умовах високого рівня розвитку фінансової сфери, сформованої бізнес-культури, законодавчої бази, що регулює права й обов'язки всіх учасників ринку, і т. ін. Інформація, отримана із закордонних наукових джерел, має високу теоретичну й практичну цінність і лежить в основі розвитку низки напрямів сучасної науки й економіки України. Дослідженню стратегічного управління в умовах трансформаційного розвитку економіки на території пострадянського простору присвячена безліч робіт різних авторів, серед яких слід зазначити Г. Л. Азоєва, А. І. Анчішкіна, О. С. Віханського, А. Е. Воронкову, А. М. Гальчинського, В. М. Геєця, А. П. Градова, А. М. Кінаха, І. Н. Герчикову, А. В. Гринєва, Ю. Б. Іванова, А. Б. Ідрісова, М. О. Кизима, М. І. Книша, М. І. Круглова, Т. С. Клєбанової, І. І. Лукінова, В. Маркову, В. Д. Нємцова, І. П. Отенко, В. С. Пономаренко, С. А. Попова, А. І. Пушкаря, О. М. Тищенко, О. М. Тридіда, Р. А. Фатхудінова, З. С. Шершньову, О. М. Ястремську та ін. У своїх роботах вітчизняні вчені-економісти вивчають особливості стратегічного управління підприємством у сучасних умовах розвитку ринкових відносин. Таким чином, виконується перехід від формалізованого підходу до дослідження процесу стратегічного управління підприємством. Аналіз інформації про тенденції розвитку стратегічного управління на групі машинобудівних підприємств України (перелік яких представлений у додатку Д), відповідно до наданих звітів довгострокового планування їхньої виробничо-господарської діяльності, дозволяє зробити висновок, що розробка й застосування окремих методів і підходів до управління розвитком на машинобудівних підприємствах часто має необґрунтований і безсистемний характер, а в більшості випадків взагалі відсутній. Вырезано. Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылка скрыта. Відштовхуючись від того, що зміни у зовнішньому середовищі не можуть відбуватися раптово, деякі дослідники [, с. 62] говорять про необхідність реагування на зміні системи по «слабким сигналам». Прикладом використання окремих принципів стратегічного управління по слабких сигналах може стати розробка ВАТ «Харківський електроапаратний завод» стратегічних планів і їхня цільова реалізація, спрямована на збільшення обсягів виробництва нового типу шляхових вимикачів для ліфтів. Рішення про збільшення виробництва даної продукції було прийнято ще в 2005 році (про що свідчить звіт про плани підприємства на 2006 рік), а підставою для прийняття цього рішення послужила інформація ЗМІ й офіційних міських джерел про проведення Харківськими комунальними службами капітально-ремонтних робіт з відбудови ліфтового господарства м. Харкова. Разом з тим дії керівництва підприємства ВАТ «Харківський електроапаратний завод» не можна класифікувати як цілеспрямоване стратегічне управління підприємством по слабких сигналах, тому що у випадку використання такого методу управління мала передбачатися така послідовність дій з боку керівництва підприємства [, с. 58]: створення груп консультантів для виявлення слабких сигналів; виявлення слабких сигналів про потенційні погрози або збільшення можливостей підприємства; розрахунок можливого (очікуваного) впливу на підприємство по окремих стратегічних зонах господарювання (СЗГ); вибір стратегії реакції підприємства на слабкі сигнали (на шкалі «слабка реакція» - «стратегія безпосереднього активного реагування»); вибір конкретних дій на кожний зі слабких сигналів; діагностика готовності підприємства до реагування по кожному з можливих варіантів стратегії з розрахунком вартості й ефективності кожної конкретної реакції підприємства; ухвалення рішення про конкретну реакцію підприємства на виявлені слабкі сигнали. Проведені дослідження дозволяють зробити висновок про те, що на машинобудівних підприємствах України відсутній єдиний механізм управління, який би дозволив здійснювати стратегічне управління підприємством. Розробка такого механізму повинна передбачати створення системи стратегічного управління потенціалом підприємства відповідно до особливостей функціонування машинобудівних підприємств як системи, що розвивається у різних сферах, різноманітних для кожного виду діяльності. Вибір загальної стратегії розвитку машинобудівного підприємства повинен ґрунтуватися на критеріях, що дозволяють ураховувати пріоритетні напрями стратегічного розвитку його потенціалу. |