Щербак С. В. Ф79 Виконавче провадження в Україні. Навчальний посібник

Вид материала

Закон

Содержание Розділ ii

Подобный материал:

• Практикум з педагогіки вищої школи: Навчальний посібник за модульно-рейтинговою системою, 411.72kb.
• Дмитриченко М. Ф., Навчальний посібник, 2842.03kb.
• Дмитриченко М. Ф., Навчальний посібник, 2529.95kb.
• Мусієнко М. М., Панюта О. О. Біотехнологія рослин. Навчальний посібник, 5445.72kb.
• Наталя Чабан навчальний посібник з історії української культури мвс україни, 9171.9kb.
• Рекомендовано Міністерством освіти України як навчальний посібник для студентів архітектурних, 1979.84kb.
• Т. Г. Сабірзянов Печі ливарних цехів. Гриф «Навчальний посібник», 375.04kb.
• Н. М. Борівська Навчальний посібник містить цікавий матеріал стосовно урок, 283.61kb.
• Закон україни про виконавче провадження, 1267.36kb.
• Харківська національна академія міського господарства організація податкового контролю, 1756.39kb.

47

ням суду. Відомо, що захист прав громадян та юридич­них осіб здійснює цілий ряд державних органів (суд, господарський суд, органи нотаріату, адміністративні органи), але саме у виконавчому провадженні захист прав набуває реального змісту.

Принципи діяльності державної виконавчої служби поділяються на загальні та спеціальні. До загальних принципів слід віднести принцип законності, принцип верховенства права, принцип реординації, принцип сприяння громадянам, установам, підприємствам і орга­нізаціям у здійсненні їхніх законних прав та охороню-ваних законом інтересів. До спеціальних - принцип обов'язковості вимог державного виконавця, принцип своєчасності, повноти виконання і неупередженості дер­жавного виконавця, принцип безпосередності, принцип пріоритетності звернення стягнення на майно боржни­ків - громадян, принцип одноособовості прийняття рі­шення в конкретному виконавчому провадженні, прин­цип доступності й гарантованості захисту прав стягува­на та боржника.

РОЗДІЛ II

ПРАВОВІДНОСИНИ,

ЩО ВИНИКАЮТЬ У ПРОЦЕСІ

ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ СУДІВ ТА

ІНШИХ ЮРИСДИКЩЙНИХ ОРГАНІВ

2.1. Сутність правовідносин виконавчого провадження

При розгляді сутності правовідносин, що виникають у виконавчому провадженні, необхідно визначити зміст по­няття «правовідносини у виконавчому провадженні». Але на цьому шляху виникає певна складність, пов'язана з різ­ним ставленням учених до їхньої сутності, до визначення характерних їм ознак тощо. Так, під правовідносинами в теорії права розуміються урегульовані нормами права су­спільні відносини, учасники яких виступають носіями суб'єктивних прав, юридичних обов'язків, юридичної від­повідальності та юридичних повноважень, а самі право­відносини складаються зі змісту, що включає органічно пов'язані суб'єктивні права та юридичні обов'язки¹.

На думку інших учених, правовідносини складаються із змісту, суб'єктів, що мають правосуб'єктність та від­повідний потенціал правового статусу, об'єкта, тобто того, з приводу чого виникли правовідносини і на що вони спрямовані, та юридичних фактів, життєвих обста­вин, що породжують, змінюють або припиняють конкрет­ні правовідносиюг, суб'єктів, об'єкта, суб'єктивного пра­ва та юридичного обов'язку.

Раніше правовідносинам, що виникали у виконавчому провадженні, були властиві риси цивільних процесуаль­них правовідносин, що визначалися системою процесу-

' Юридичний словник-довідник / За ред. Ю. С. Шемшученка.- К.: Феміна, 1996,- С. 511.

Русско-украинский словарь терминов по теории государства и гР?пл іс5 °* ^{пособие} / Рук- авт- кол. Панов Н. К- Харьков, 1993-

У->» і\}\}₉ 154.

г Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н. И. Ма-тузова и А. В, Маяько.- М.: Юристь, 1997,- С. 47.

49

альних дій, які виконувалися органом примусового ви­конання, учасниками процесу; змістом, формою, умовами виконання процесуальних дій; системою прав та обов'яз­ків суб'єктів правовідносин; гарантіями їхньої реалізації .

Однак, враховуючи сучасний характер правовідносин, що виникають у виконавчому провадженні, неможливо говорити про їхню цивільну процесуальну природу. На увагу в даному випадку заслуговує досить обережна по­зиція російського вченого І. Б. Морозової про власти­вість правовідносинам, що виникають у виконавчому провадженні, ознак цивільних процесуальних правовід­носин та адміністративно-правових.

Правовідносини, що складаються при примусовому виконанні рішень суду та інших юрисдикційних орга­нів, є адміністративно-процесуальними. Актуальність від­несення правовідносин, що складаються у виконавчому провадженні, до адміністративно-процесуальних зумов­люється не лише потребою в конкретизації правовід­носин у виконавчому провадженні, а й необхідністю узгодження цих правовідносин із сучасною доктриною виконавчого провадження, переходом виконавчого про­вадження до Мін'юсту, а також із міжгалузевими зв'язками.

Виходячи із сучасного місця виконавчого проваджен­ня в системі права України та виконуваної ним функції, виконавче провадження та характерні йому правовідно­сини, які складаються при примусовому виконанні рі­шень, не можна вважати цивільно-процесуальними. Отже, потребується також аналіз позицій учених, які спеціалі­зуються на дослідженні адміністративних правовідно­син, оскільки правовідносини у виконавчому провад­женні містять деякі ознаки й адміністративно-правових

відносин.

Адміністративно-правові відносини, на думку Д. М. Бах-раха - це врегульовані нормами адміністративного пра­ва суспільні відносини, що складаються у сфері діяль-

¹ Штефан М. Й. Цивільний процес: Підручник для юрид. спеці­
альностей вищих закладів освіти.- К.: Ін Юре, 1997.- С. 10.

² Морозова И. Б., Треушников А. М. Исполнительное производ-
ство: Учебно-практическое пособие.- М.: Городец, 1999.- 328 с.

³ БахрахД. Н. Административное право: Учебник для вузов.- М:
Изд-во «БЕК», 1999.-С. 21. -

50

ності виконавчої влади. Л. В. Коваль¹ виділяє ряд влас­тивостей адміністративно-правових відносин. До них він відносить:

1. наявність державного органу як неодмінного суб єк-
   та правовідносин;
   
2. з числа юридичних фактів - тільки юридичні акти
   державних органів індивідуального значення є дійсними;
   
3. державний управлінський орган зобов'язаний реалі­
   зовувати свої матеріально-правові й процесуальні права;
   
4. кожен із суб'єктів правовідносин може виступати
   одночасно у кількох рольових функціях: як суб'єкт «вла-
   довідносин», як суб'єкт, наділений правом покарання;
   
5. учасники адміністративного правовідношення не є
   рівноправними суб'єктами;
   
6. адміністративне правовідношення може виникати з
   ініціативи однієї сторони, незалежно від волевиявлення
   іншої сторони;
   
7. адміністративно-правове відношення виявляє себе
   у кількох відношеннях (відношення між різними рівнями
   організаційної структури і т. д.);
   
8. правозобов'язаний суб'єкт має виконувати свої
   обов'язки під загрозою санкцій у вигляді юридичної від­
   повідальності.
   

На відміну від цивільних процесуальних правовідно­син, принцип диспозитивності не властивий адміністра­тивно-правовим відносинам, у чому і вбачається прин­ципова відмінність між ними. Концептуально можна погодитись із наведеною формулою адміністративних правовідносин, але останнє положення не враховує всіх можливих видів адміністративних правовідносин. Будь-який адміністративний процес має передбачати у своїй процедурі можливість перевірки законності дій посадо­вих осіб за зверненням громадян або юридичних осіб. Це зумовлюється недоцільністю звернення до суду в тих правовідносинах, що не мають характеру завдання мате­ріальної шкоди тощо. Тобто адміністративні правовідно­сини неможливо позбавити ініціативи суб'єктів (диспо­зитивності).

Аналіз юридичної літератури дає можливість зазначи­ти, що вчені не виділяють окремо ознак адміністративно-

^В' ^{Адмініст}Р^ативне прав^{01 К}УР^С лекцій.- К.: Вентурі,

1996 с\ 9

51

процесуальних правовідносин, а як їхні ознаки фактич­но викладають ознаки адміністративного процесу в ці­лому . Н. Саліщева відносить до них такі:

1. в адміністративному процесі беруть участь дві сто­
   рони: державний орган або його посадова особа та інший
   суб'єкт, не підпорядкований в адміністративному відно­
   шенні даному державному органу;
   
2. норми адміністративно-процесуального права ре­
   гулюють поведінку людей при вирішенні певної категорії
   справ, що виникають у процесі виконавчо-розпорядчої
   діяльності;
   
3. змістом цих відносин є процесуальні права та обо­
   в'язки сторін адміністративно-правового спору або про­
   цесуальні права та обов'язки осіб при застосуванні упов­
   новаженим державним органом заходів адміністративно­
   го примусу;
   
4. адміністративно-процесуальні норми мають влас­
   тивий їм метод правового регулювання, тісно пов'язаний
   із предметом регулювання;
   
5. характерною особливістю цих процесуальних від­
   носин є можливість їхньої примусової реалізації безпо­
   середньо органом державного управління, що має на це
   встановлені законом владні повноваження;
   

6) важливою відмінністю адміністративного процесу є
його призначення для захисту адміністративно-правових
відносин, у тому числі й застосування адміністративних
санкцій.

Саме визначення поняття адміністративно-процесу­альних відносин можна зробити, лише виходячи із визна­чення поняття адміністративного процесу, під яким ро­зуміється врегульована нормами адміністративно-проце­суального права діяльність виконавчо-розпорядчих орга­нів держави, їхніх посадових осіб, інших уповноважених на те суб'єктів, спрямована на реалізацію норм адмініст­ративного матеріального права, а також матеріально-правових норм інших галузей права під час розгляду ін­дивідуально-конкретних справ³. Отже, адміністративно-

¹ Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і
фак. / За ред. Ю. П. Битяка- Харків: Право, 2000 - С. 184.

² Салищева Н. Г. Административннй процесе в СССР-М.: Изда-
тельство «Юридичсская литература», 1964.- С. 44-45.

³ Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і
фак. / За ред. Ю. П. Битяка- Харків: Право, 2000- С. 189.

52

процесуальними правовідносинами будуть ті відносини, що виникають у процесі зазначеної діяльності. Визнача­ючи характер правовідносин, що виникають у виконав­чому провадженні як адміністративно-процесуальні, є необхідність дати їм аналіз.

У правовідносинах виконавчого провадження завжди діє обов'язковий суб'єкт - державний виконавець, без якого правовідносини виникнути не можуть. Державний виконавець підпорядкований органам юстиції та як пред­ставник виконавчої влади наділений владними повно­важеннями. Вимоги державного виконавця щодо вико­нання рішень є обов'язковими для всіх органів, органі­зацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Отже, безсумнівно, правовідносини у виконавчому провадженні можна назвати владними, в них відсутня рівність суб'єктів правовідносин.

Правовідносини у виконавчому провадженні виника­ють між державним виконавцем, з одного боку, та інши­ми суб'єктами виконавчого провадження - стягувачем, боржником, з іншого. Але вони не є правовідносинами щодо здійснення правосуддя, і перед державним виконав­цем стоять зовсім інші завдання, ніж перед судом при розгляді та вирішенні цивільної справи. У виконавчому провадженні знаходять захист не лише права суб'єктів цивільного процесу, але й права всіх інших осіб, що були встановлені в іншому порядку, несудовою формою захи­сту. Тому коло об'єктів захисту у виконавчому прова­дженні, порівняно з цивільним процесом, розширюється. Основний комплекс прав і обов'язків державного вико­навця при виконанні різноманітних категорій справ у визначеному обсязі однаковий. Проте цілий ряд проце­суальних дій, а у зв'язку з цим прав і обов'язків, досить своєрідні, й мають різне значення в залежності від кате­горій справ, рішення по якій виконує державний вико­навець .

У 1970-х роках М. К. Юков² відзначав, що у виконав-

Щербак С. К вопросу о правовом статусе государственного ис-"ч™™ Н Предпринимательство, хозяйетво и право.- 1999.- № 12.-

Юков М. к. Самостоятельность норм, регулирующих исполни-тельное производство // Проблеми совершенствсвания Гражданско-го процесуального кодекса РСФСР: Науч. труда Свердловск. юрид. института.- Свердловск, 1975.- Вьш. 40.- С. 91-97.

53

чому провадженні виникають якісно неоднорідні суспі­льні відносини: організаційно-управлінські, процесуаль­ні, майнові, фінансові, адміністративні, наглядові, що об'єднуються єдиним об'єктом - виконанням постанов судів та інших органів, тому предмет правового регулю­вання у виконавчому провадженні в незначній мірі по­в'язаний із судочинством.

Різнорідними вважав правовідносини, що виникають при здійсненні правосуддя у цивільних справах і у ви­конавчому провадженні, й М. Гурвич . Він зазначав, що виконавче провадження не є діяльністю суду і що воно також пов'язане із правосуддям, як і з діяльністю арбіт­ражу та нотаріуса в частині його виконавчих дій, хоча й регулюється нормами цивільного процесуального права, а також стверджував, що судовим рішенням процес у його основній стадії завершується

Цікавою є концепція В. Анохіна, який з положення про те, що правовідносини щодо скарги на дії пристава-виконавця належать до арбітражно-процесуальних, ро­бить узагальнюючий висновок, за яким усі дії щодо виконання судових актів породжують арбітражно-про­цесуальні правовідносини³ о Помилковість цієї концепції полягає в тому, що, слідуючи за її напрямом, усі правовід­носини в суспільстві і зокрема адміністративно-правові будуть породжувати кримінальні, цивільно-правові та інші підвідомчі суду правовідносини. Але це суперечить логіці, повноваженням судових органів тощо, оскільки за загальним правилом лише певні правопорушення або злочини зумовлюють судочинство, а всі інші дії не поро­джують їхньої перевірки щодо відповідності закону.

В. М. Шерстюк⁴ зазначає, що різнорідність правовід­носин виконавчого провадження полягає ще й у різному суб'єктному складі. З цією концепцією погоджується ба­гато вчених, у тому числі й І. М. Зайцев, який підкреслює,

¹ Гурвич М. Особьіе производства в гражданском процессе // Со-
циалистическая законності..- 1958.-№ 8.-С. 28-31.

² Гурвич М. Решение советского суда в исковом производстве.-
М.: Юр. лот., 1955.- С. 4.

³ Анохин В. Квалификация правоотношений по исполнительному
производству // Хозяйство и право.- 2000.— № 4.— С. 88.

⁴ Шерстюк В. М-0 месте норм исполнительного производства в
системе права Российской Федерации // Вестник МГУ.- Серия Пра­
во.- 1995- № 1-е. 12-18.

54

що «суттєво змінюється склад учасників при виконанні юрисдикційних актів. Основними процесуальними фігу­рами стають стягувач та боржник. У виконавчому прова­дженні немає осіб, що беруть участь у справі, свідків» .

Підтримуючи цю думку, слід відзначити, що сторо­нами виконавчого провадження можуть бути не лише особи, що раніше брали участь у цивільному процесі як позивач чи відповідач, але й цілий ряд інших громадян та організацій, рішення щодо прав та обов'язків яких бу­ли постановлені не тільки судом, а й іншими юрисдик-ційними органами. За правилами виконавчого прова­дження здійснюється виконання не тільки рішень і ухвал суду, але й постанов багатьох інших юрисдикційних ор­ганів, зазначених у ст. З Закону України «Про виконавче провадження».

В. М. Шерстюіг погоджується з тим, що «широкого цивільного процесу» бути не може, аргументуючи свою позицію тим, що у виконавчому провадженні значно розширюється коло суб'єктів цивільного процесуального права, тобто учасники господарського процесу, учасники спору в третейському суді в такому разі є одночасно і суб'єктами цивільного процесу. Оскільки ці особи не брали участі ні в суді першої інстанції, ні в судах інших інстанцій, для них судочинство фактично розпочинаєть­ся із завершальної стадії, минувши всі попередні.

До ознак адміністративно-процесуальних правовід­носин, що виникають у виконавчому провадженні, слід віднести такі:

1. вони виникають при примусовому виконанні рі­
   шень судів та інших юрисдикційних органів та регла­
   ментовані законодавством про виконавче провадження;
   
2. без волі стягувача (фізичної або юридичної особи)
   державний виконавець не має права відкривати виконав­
   че провадження. Якщо у державну виконавчу службу
   звертається представник стягувача, його повноваження
   мають бути підтверджені довіреністю. У випадку звер­
   нення прокурора із заявою про відкриття виконавчого
   

п ₍,^{3айгіев Й}О функциях гражданского судопроизводства // проблеми применения норм гражданского процессуального права / межвузовский сборник научнмх трудов.- 1986.- Свердловск.- С. 17. Шерстюк В. М. О месте норм исполнительного производства в системе права Российской Федерации //Вестник МГУ. Серия Пра­во- 1995.- № 1.-е. 12-18.

55

провадження або органів чи окремих громадян, яким ЦПК України надано право звертатися до суду за захис­том прав інших осіб, державний виконавець повинен по­відомити про це стягувача і лише за його згодою відкри­ти виконавче провадження;

3. державний виконавець є обов'язковим суб'єктом
   правовідносин у виконавчому провадженні й на нього
   покладений обов'язок своєчасного, повного та реального
   виконання рішень судів та інших органів. Саме держав­
   ний виконавець залучає до проведення виконавчих дій
   інших суб'єктів та допускає у виконавче провадження
   заінтересованих осіб (представників, правонаступників),
   вирішує питання, що виникають під час виконавчого
   провадження, виносить постанови тощо;
   
4. необхідність у відкритті виконавчого провадження
   виникає тоді, коли суб'єкти права не можуть самостійно,
   без втручання компетентного органу реалізувати свої
   законні права або інтереси;
   
5. владний характер правовідносин. Між їхніми суб'єк­
   тами немає абсолютної рівності, оскільки Державна ви­
   конавча служба - орган держави, отже це відносини вла­
   ди (з боку державного виконавця - наділеного певними
   повноваженнями) та підлеглості (з боку іншого суб'єкту
   правовідношення - стягувача, боржника, які зобов'язані
   дотримуватись вимог державного виконавця). Це озна­
   чає також і обов'язковість вимог державного