Ббк 9(4укр)301я73 Г64 Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушен­ня у сфері обігу наркотиків)

Вид материала

Документы

Содержание Про час і місце розгляду справи в суді доцільно повідомити заявника Про час і місце розгляду справи в суді доцільно повідомити заявника

Подобный материал:

• П.І. Гнатенко Допускається до захисту, 1560.42kb.
• Ббк 67. 9(4Укр)304 + 67. 9(4Укр)303 П61, 5823.58kb.
• Правила благоустрою, забезпечення чистоти, порядку І дотримання тиші в м. Запоріжжі, 2287.61kb.
• Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері оподаткування, 3327.12kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни адміністративна відповідальність для студентів, 451.86kb.
• Загальні положення, 232.32kb.
• 1. Загальні положення, 116.31kb.
• Розділ I загальні положення, 1818.91kb.
• Ф. Л. Жорін юридична відповідальність за правопорушення у сфері економіки навчально-методичний, 3367.08kb.
• Розділ I загальні положення, 644.59kb.

§4. Перегляд та виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення

Як відомо, справи про адміністративні правопорушення розглядаються місцевими судами, адміністративними комісіями, органами внутрішніх справ та іншими органами. Статті 287, 288 КпАП України передбачають порядок оскарження постанови у справі про адміністративні правопорушення. І, якщо постанову начальника органу внутрішніх справ або його заступника можна оскаржити або у орган, вищий за рівнем компетенції по відношенню до того, який розглядав справу по суті, або у місцевому суді, то постанова місцевого суду про накладання адміністративного стягнення є остаточною і оскарженню в порядку провадження в справах про адміністративні право­порушення відповідно до ч. 2 ст. 287 не підлягає, за винятком випадків, пе­редбачених законодавчими актами України. Тобто, для того щоб оскаржити постанову, КпАП України вимагає наявність спеціального на те правового законодавчого акта.

На нашу думку, положення ч. 2 ст. 287 КпАП України е застарілим і не відповідає вимогам ст. 55 Конституції України, частина перша якої гово­рить про те, що "кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб". Як відомо, місцеві суди є органами судової влади*, тобто Конституція України в ст.55 застосувала термін "орган державної влади", під який підпадає й орган судової влади, тобто місцевий суд. Крім того, п. 2 ст. 1 Закону України "Про статус суддів" проголошує, що "судді є посадовими особами державної влади"². Тобто і рішення судді також може бути оскаржено. Таким чином, в новому проекті Кодексу України про адміністративні проступки, який розробляється робо­чою групою Кабінету Міністрів України³, слід передбачити, що поряд із

' Див.: Закон України "Про судоустрій України". -Глава 2 // Відомості Верхово-ної Ради України. —99 — № 1Ц&- С.Іі вмитими і доповненнями згідне з Угонами від \1 II нР — і-——№——С.508; від 24.02.94. // ВВР.——

² Див.: Закон України "Про статус суддів" // Відомості Верховної Ради Украї­ни. — 1993. — №8. — С.167.

³ Див.: проект Кодексу України про адміністративні проступки // Верховний Суд України. — 1999.

рішеннями органів виконавчої влади про притягнення до адміністративної відповідальності, які приймаються у формі постанов, можуть бути також оскаржені постанови районного (міського) судді про накладення адмініст­ративного стягнення. Як уже зазначалось у посібнику, зараз відбувається судова реформа І планується запровадження адміністративної юстиції, про що уже зроблені фундаментальні наукові дослідження⁴. Відомо, що в про­цесі проведення судової реформи буде створено спеціалізовані адміністра­тивні суди. Про це йдеться також у Концепції реформи адміністративного права України, яка розроблена відомими вченими-адміністративІстами Ук­раїни, схвалена першою національною науково-теоретичною конференцією "Адміністративне право: сучасний стан і напрямки реформування"'.

Як зазначається в Концепції реформи адміністративного права України, чинний Закон України "Про звернення громадян" та норми глави 31-А Цивіль­ного процесуального кодексу України, недостатні для адміністративно-пра­вового захисту громадян. Адже специфіка розгляду справ, що випливають з адміністративно-правових відносин, вимагає створення нових організацій­но-судових форм І наявності особливої суддівської кваліфікації у цій сфері.

Запровадження адміністративної юстиції в Україні є доцільним із таких міркувань:

а) адміністративна юстиція у демократичній, правовій державі уособ­лює механізм захисту від незаконного втручання органів державної влади, Їх посадових осіб в особисті справи громадян;

б) необхідність розподілу юрисдикцІйної праці суддів випливає зі статей 125 і 127 Конституції України, які передбачають створення спеціалізованих судів;

в) глава 31-А Цивільного процесуального кодексу України, що регулює провадження у сфері судового захисту прав громадян, містить норми, які за змістом є адміністративно-процесуальними.

Щодо вирішення проблеми запровадження адміністративної юстиції про­понується створення системи адміністративних судів.

Відповідно до ч. З ст. 125 Конституції України вищим судовим органом у цій системі має бути Вищий адміністративний суд України. До складу систе­ми адміністративних судів мають входити апеляційні та місцеві адміністра­тивні суди.

Предметом оскарження до адміністративного суду є рішення, в тому числі нормативні акти Президента України, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, їх дії або без­діяльність, щодо яких фізичні особи або суб'єкти адміністративно-право­вих відносин вважають, що порушені чи обмежені права і свободи людини

й громадянина.

г» • ,- ... . . . .

Враховуючи специфіку юрисдикції адміністративних судів, різно­манітність об'єктів адміністративно-правових відносин, необхідність уза-

⁴ Див.: Стефанюк В.С. Правова обумовленість запровадження адміністратив­ної юрисдикції в Україні. — К., 2000.

' Див.: Матеріали першої національної науково-теоретичної конференції "Ад­міністративне право: сучасний стан і напрямки реформування" 18-21 червня 1998 р. м.Яремче, Івано-франківської обл.

гальнення практики державного управління та розробки рекомендації щодо розвитку і вдосконалення адміністративно-правового регулювання, доціль­но було б комплектувати склад Вищого адміністративного суду приблизно у рівних пропорціях як із професійних суддів, так і з посадових осіб дер­жавного апарату зі значним досвідом адміністративно-правової роботи та вчених у галузі адміністративгіого права і державного управління.

Провадження у справах про поновлення прав громадян та інших суб'єктів адміністративно-правових відносин повинно стати видом провадження в адміністративних судах. Саме це й зумовлює необхідність їх створення.

Адміністративний суд не повинен мати повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності громадян. Такі повноваження повинні бути передані до судів із кримінальних справ.

Але справи про притягнення до відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян необхідно віднести до юрисдикції адміністративних судів, які будуть діяти відповідно до норм Адміністративно-процесуального кодексу України та Кодексу законів України про адміністративні проступки⁴.

Запровадження адміністративних судів набуває особливого значення, оскільки це відповідає сучасним загальносвітовим і європейським стандар­там у галузі прав людини². Однак постає питання, чи буде підвідомчий адмі­ністративним судам перегляд справ про адміністративні правопорушення, в тому числі й проступків, що посягають на відносини у сфері обігу наркотич­них засобів та психотропних речовин?

Зарубіжний досвід показує, що до компетенції адміністративних судів відноситься розгляд скарг на неправомірні дії (акти) органів виконавчої вла­ди³ . Що стосується постанов про адміністративні правопорушення, то, як ми вважаємо, слід передбачити у КпАП України, а також в Адміністратив­но-процесуальному Кодексі' положення, що такі постанови підлягають ос­карженню саме до адміністративного суду. Це положення можна аргумен­тувати таким чином:

1) постанова у справі про адміністративне правопорушення є відповід­ним чином оформлене рішення органу виконавчої влади або місцевого са­моврядування;

¹ Концепція реформи адміністративного права України. — С.33-34.

² Див.: Концепція державної політики у галузі прав людини. — К.: Міністерство юстиції України. — 1997. — С.17; Крупчан О.Д. Про побудову системи адміністра­тивної юстиції // Матеріали першої національної науково-теоретичної конференції. 18-21 червня 1998р. м.Яремче. С.19; Андрійко О.Ф. Організаційно-правові пробле­ми державного контролю у сфері виконавчої влади: Автореф... докт. дис.; Тіщен-ко М.М. АдмнІстративно-процесуальний статус громадянина України: проблеми теорії та шляхи законодавчого регулювання: Автореф... докт. дис. — Харьків, 1999. - С.25.

³ Див., наприклад: Акт з питань загального адміністративного права Королів­ства Нідерландів / Переклад АРД/Чеккі Консорціум "Верховенства права", 1994.

⁴ Див.: Проект Адміністративно-процесуального кодексу України. - К.: Вер­ховний Суд України. - 1999.

2) скарги на рішення, дії чи бездіяльність органу виконавчо'і влади або місцевого самоврядування, які, на погляд громадянина, є протиправними, підлягають розгляду в адміністративному суді. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності цими органами, коли громадянин, який притягається до такої відповідальності вважає, що вона є незаконною, або, що вона винесена з порушенням норм права, оскільки вона відноситься до рішень зазначених вище органів і, таким чином, скарга на неї повинна розг­лядатися адміністративним судом;

3) доцільність передачі на розгляд адміністративних судів справ про ос­карження постанов про адміністративні правопорушення зумовлюється та­кож необхідністю спеціалізації судів, і самих суддів, які змогли б за рахунок спеціалізації глибше аналізувати справи на основі знань норм адміністра­тивного права.

Досвід Німеччини показує, що оскарження постанов про накладення штрафів може бути здійснене і до суду загальної юрисдикції. Однак, недив-лячись на таке положення Й традиції, що склалися, німецькі вчені-адмініст-ративісти (наприклад, доктор Отто Люхтергандт) та спеціалісти судової си­стеми висловлюються на користь розгляду скарг про такі постанови в адмі­ністративних судах.

На нашу думку, оскільки постанови у справі гро адміністративне право­порушення судді районного або міського суду про порушення в сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин у відповідності до ч. 1 ст. 55 Конституції України може бути також оскаржена, тоді вона оскаржена може бути лише до Суду касаційної інстанції. Такими судами можуть бути або Верховний Суд Автономної республіки Крим, обласний, Київський і Севастопольський міський суди загальної юрисдикції, або адміністративні суди цього рівня. Скарга на постанову органу внутрішніх справ у справі про адміністративне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин подається до органу внутрішніх справ, який виніс цю постанову. Ця скарга протягом трьох діб надсилається разом зі справою в орган внутрішніх справ, вищий за рівнем компетенції. Скарга подається протягом десяти днів із дня винесення постанови у справі про адміністра­тивне правопорушення.

Що ж власне зумовлює подання скарги до того органу, який виніс поста­нову, адже Закон України "Про звернення громадян", наприклад, забороняє подання скарги в той орган або тій посадовій особі, яка винесла початкове рішення'. Це пояснюється тим, що вирішення справи про адміністративні правопорушення, особливо пов'язаної із незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, потребує нового аналізу доказів і носив інформації про обставини справи, яка досліджується в органі, до котрого вона оскаржується, в'тому числі й показання свідків, і висновок експерта тощо. Це положення (положення щодо подання скарги до органу, який вир­ішував справу по суті) є на користь особи, яка оскаржує постанову, адже

' Научно-практический комментарий Закона Украиньї "Об обращениях граж-

дан". - К.: НВЦ "Правові джерела", 1997.

<

забезпечити оперативність перегляду постанови можна лише за умови, коли матеріали справи одразу ж у повному обсязі будуть надіслані до органу, який розглядає скаргу на постанову в справі про адміністративне правопо­рушення. Крім того, орган, який вирішив справу про адміністративне пра­вопорушення по суті, має можливість ще раз переглянути справу та випра­вити можливі помилки.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає ви­моги до скарги, а це, в свою чергу, ускладнює процедуру її перегляду, зобов'я­зує орган адміністративної юрисдикції, що переглядає справу викликати

V * '

суб єкта оскарження й інших учасників провадження в тих випадках, коли можна обійтися без них і вирішити справу у відповідності до закону і об'єк­тивних реалій учинення правопорушення або відсутності підстав щодо при­тягнення до відповідальності.

Тому існує необхідність у проекті нового Кодексу України про адмініст­ративні проступки викласти вимоги до скарги на постанову про адміністра­тивне правопорушення, що виніс орган або посадова особа.

У скарзі має бути зазначено:

— прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання особи, що притягуєть­ся до адміністративної відповідальності;

— назва, копія свідоцтва про державну реєстрацію, що завірена у вста­новленому порядку, юридична адреса, номер розрахункового рахунку юри­дичної особи;

— суть порушеного питання, що саме оскаржується в постанові про адміністративне правопорушення (це можуть бути питання щодо достовір­ності доказів, оскарження процедурних дій тощо);

— дата подання скарги.

Скарга повинна бути викладена в письмовій формі та надіслана поштою чи за допомогою інших засобів зв'язку, або передана фізичною особою особи­сто або через представника, а юридичною особою - через свого представника.

Скарга має бути підписана фізичною особою, яка притягується до адмі­ністративної відповідальності, із зазначенням дати, керівником юридичної особи або представником юридичної особи, із зазначенням дати та скріплен­ням печаткою юридичної особи.

Слід також передбачити можливість виправлення помилок, які не дають можливості розглянути скаргу по суті, суб'єктом звернення, а також зазна­чити строки їх виправлення.

Начальник органу внутрішніх справ або його заступник, який розг­лянув скаргу або протест прокурора на постанову у справі про адміні­стративне правопорушення, що посягає на порядок обігу наркотичних засобів або психотропних речовин, перевіряє законність і обґрунто­ваність винесеної постанови та у відповідності до ст. 293 КпАП України приймає одне із таких рішень, послідовність, яких в ст. 293 КпАП Украї­ни є такою:

1) залишає постанову без змін, а скаргу або протест без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом

про відповідальність за адміністративне правопорушення, за умови, щоб стягнення не було посилено.

Як видно з послідовності видів рішень, які може прийняти орган, що виконує касаційну функцію, тут не враховується принцип презумпції неви­нуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Навпаки, ця послідовність рішень вказує на необхідність дотримання іншо­го принципу, принципу тоталітарної держави - винуватості особи, що при­тягується до адміністративної відповідальності.

Тому пропонується в статті, яка буде визначати види рішень апеляційно­го органу в проекті нового Кодексу України про адміністративні правопо­рушення, викласти ці види рішень із дотриманням принципу презумпції невинуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме на перше місце слід поставити такий вид рішення, як скасування по­станови і закриття справи про адміністративне правопорушення, на друго­му місці слід помістити такий вид рішення, як скасування постанови й надіслання справи на новий розгляд, потім рішення щодо зміни виду стяг­нення і лише на останньому місці повинно зазначатися про такий вид поста­нови, як залишення постанови без змін, а скарги без задоволення.

Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом або посадовою особою, неправоздатними вирішувати цю справу, то така постанова скасо­вується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).

Як відомо, у відповідності до статті 290 КпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення, яке посягає на порядок обігу наркотич­них засобів і психотропних речовин та винесена начальником органу внутрішніх справ або суддею, може бути опротестовано прокурором. Поста­нову судді у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 44, ст.44-1, ч. 1 ст. 106-1, може бути скасовано або змінено самим суддею, а також незалежно від наявності протесту прокурора - головою вищестоящого суду.

Подання у встановлений строк скарги на постанову про адміністративне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речо­вин, а також принесення протесту прокурора зупиняє виконання постанови до розгляду скарги або протесту.

Однак ст. 291 робить виняток із загального правила. Оскарження поста­нов про застосування попередження та адміністративного арешту не при­зупиняє їх виконання, що суперечить статті 55 Конституції України.

Судочинство щодо скарг, поданих на неправомірні постанови органів внутрішніх справ, здійснюється зараз на основі норм Цивільного процесуаль­ного кодексу України'. Однак процесуальні відносини щодо розгляду скарР про адміністративні правопорушення є відносинами адміністративно-про­цесуальними. тому і норми, недивлячись, що вони знаходяться в статтях ЦПК України не перестають від цього бути адміністративно-процесуальними нормами. Саме тому за рішенням Кабінету Міністрів України розгорнута

' Див.: Цивільний процесуальний кодекс України // Науково-практичний ко­ментар. — К.. 1995.

робота з підготовки проекту Адміністративно-процесуального кодексу України *,

Глава 2 в цьому проекті визначає повноваження адміністративного суду, а стаття 14 конкретно говорить про те, що адміністративному суду підвідомчі справи, що виникають з публічно-правових спорів у сфері адміністративно-правових відносин юридичних і фізичних осіб з органами державної влади, посадовими й службовими особами. Адміністративний суд розглядає спра­ви за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, їх посадових осіб. Тобто, якщо орган внутрішніх справ — це орган виконав­чої влади, тоді скарги на постанови його посадових осіб можуть бути пред­метом розгляду адміністративного суду. Однак, на думку авторів, щоб не було різночитання статті 14 проекту Адміністративно-процесуального ко­дексу України, слід у ній зазначити, що адміністративні суди розглядають скарги на постанови у справах про адміністративні правопорушення.

Крім того, остільки авторами пропонуються вище також оскарження постанови судді до адміністративного суду, тобто вважається за потрібне додати також до повноважень апеляційного адміністративного суду роз­гляд таких скарг, то слід доповнити статтю 22 проекту Адміністративно-процесуального Кодексу України таким пунктом: "крім того, апеляційні адміністративні суди розглядають скарги на постанови в справах про адмі­ністративні правопорушення суддів судів загальної юрисдикції".

Зміст скарги, яка подається до адміністративного суду, повинен відрізня­тися від змісту скарги на постанову начальника органу внутрішніх справ, вищого за рівнем компетенції. У скарзі доцільно зазначити найменування адміністративного суду, до якого подається скарга; прізвище, ім'я, по бать­кові особи або точну назву юридичної особи, яка подає скаргу на постанову начальника, органу або на постанову в справі про адміністративне право­порушення, що посягає на порядок обігу наркотичних засобів та психо­тропних речовин; назву органу, який виніс постанову чи окремі положення якої оскаржуються. Зазначаються мотиви, що дають підставу особі, яка по­дає скаргу, вважати цей правовий акт таким, який не відповідає Конституції України чи законодавству України, перелік документів та матеріалів, що додаються. Вимоги особи, яка подає скаргу до адміністративного суду, ма­ють бути чітко сформульованими.

Скарга підписується особою, яка її подає. Однак, якщо скарга подається уповноваженою особою, то в ній зазначаються ім'я та прізвище, місце по­стійного проживання або місце знаходження (поштова адреса) особи, в інте­ресах якої вона подається, а також довіреність чи інший документ, що ствер­джує повноваження особи, яка їх подає.

Скарга, що подається від імені юридичної особи, повинна бути підписа­на її керівником або іншою уповноваженою на те особою.

Після отримання скарги, суддя повинен з'ясувати підсудність скарги цьо­му адміністративному суду, а також відповідність скарги зазначеним вище вимогам, наявність достатніх доказів для розгляду справи у судовому засі­данні, відсутність підстав для закриття справи або її зупинення.

' Адміністративно-процесуальиий кодекс України. Проект. — К.. 2000.

Про час і місце розгляду справи в суді доцільно повідомити заявника одра­зу ж у суді, а іншим учасникам провадження необхідно надіслати повістки.

Якщо скарга оформлена без дотримання відповідних вимог, пропонується встановити, що суддя постановляє ухвалу про залишення скарги чи заяви без руху, про що повідомляє заявника, і надає йому строк для виправлення недоліків. Коли вказівки судді у встановлений строк будуть виконані, скарга вважається поданою в день початкового ЇЇ подання до суду, У разі невико­нання вимог скарга чи заява вважаються неподаними і повертаються заявни­кові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу, яка може бути оскар­жена в апеляційному порядку.

Розгляд скарги в адміністративному суді повинен мати як мінімум підго­товче провадження та провадження щодо слухання справи в судовому засі­данні. Голова суду чи суддя-доповідач ще до усного розгляду віддає усі роз­порядження, необхідні для того, щоб вирішити спір, якщо це можливо за один усний розгляд.

Слід зазначити, що він може насамперед:

1) запропонувати учасникам доповнити чи пояснити свої документи, а також подати до суду (речові докази, встановити строк для роз'яснення пев­них пунктів, що потребують з'ясування);

2) навести довідки;

3) зажадати подання документів;

4) вимагати особистої присутності учасників;

5) запросити на усний розгляд справи свідків і експертів. Учасники повинні бути поінформовані про кожне розпорядження. ' Пропонується, щоб судове засідання відбувалося за такою процедурою. Голова судового засідання відкриває усний розгляд і керує ним. Після оголошення справи, голова чи член суду доповідає головний зміст справи. Після цього слово для подання й обґрунтування заяв одержують учасники судового засідання. Голова судового засідання надає кожному члену суду, за його вимогою, можливість ставити запитання. Рішення щодо оскарження цих запитань приймає суд. Після розгляду скарги на постанову, голова судо­вого засідання оголошує усний розгляд закінченим. Суд може прийняти рішення про продовження усного розгляду.

Ведеться протокол судового засідання, в якому зазначаються час і місце судового засідання, назва і склад суду. який розглядає справу; повна і точна назва учасників судового розгляду та інших осіб, які беруть участь у справі;

яка справа розглядається, відомості про вручення повісток та причини неяв­ки викликаних до суду осіб; роз'яснення прав особам, які беруть участь у розгляді справи; всі розпорядження головуючого, заяви й скарги, щодо осіб, які беруть участь у розгляді справи; винесені судом ухвали про вирішення ^% цих клопотань (без виходу до нарадчої кімнати), а також відомості про оголошення ухвал, постановлених у нарадчій кімнаті; дії суду у тому по­рядку, в якому вони відбувалися; детальний зміст пояснень учасників судо­вого розгляду та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи; відповіді на запитання, а якщо запитання було знято головуючим - його зміст; відо­мості (перелік) про подані в судовому засіданні письмові і речові докази, а також звуко- і відеозаписи; хід дослідження доказів; у випадку, якщо ці

докази не додаються до справи, — номер, дата, зміст письмових доказів, а також ознаки, властивості речових доказів, звуко- і відеозаписів; зміст судо­вих дебатів; оголошення рішення; роз'яснення учасникам судового розгляду їхніх прав на оскарження рішення; час закінчення судового розгляду спра­ви- Протокол має бути підготовлений і підписаний головуючим і секретарем судового засідання.

Слід передбачити в законі, що учасники судового розгляду в адміністра­тивному суді мають право ознайомитися з протоколом судового засідання не пізніше трьох діб. Вони також можуть в цей період подати до суду пись­мові зауваження з приводу допущених у протоколі (на їхню думку) неточ­ностей або неповноти протоколу.

Слід також в Адміністративному процесуальному кодексі передбачити, що суд приймає рішення про задоволення скарги, а якщо постанова в справі про адміністративне правопорушення винесена з дотримання норм чинно­го законодавства - про відмову в задоволенні скарги.

Окремою стадією провадження в справах про адміністративні правопо­рушення правил обігу наркотичних засобів та психотропних речовин є ви­конання постанов. Кодекс України про адміністративні правопорушення має ряд статей, які зосереджені в п'ятому розділі і присвячені виконанню постанов про накладання адміністративних стягнень. Щоправда, закон пе­редбачив за адміністративні правопорушення у сфері обігу наркотичних \ засобів та психотропних речовин лише штраф та адміністративний арешт. Тому ми розглянемо лише виконання постанов із застосування цих видів стягнення.

Ст. 299 КпАП України встановлює порядок звернення постанови про накладання адміністративного стягнення, у частині першій якої зазначаєть­ся, що постанова про накладання адміністративного стягнення піддягає ви­конанню з моменту її винесення.

Це положення, ч. 1 ст. 299 КпАП України, очевидно, є застарілим, адже, як уже вказувалось, у відповідності до ст. 55 Конституції України постанова про накладання адміністративного стягнення, як і інше будь-яке індивіду­альне рішення органу державної влади, може бути оскаржена до суду. Тому, на наш погляд, у проекті нового Кодексу України про адміністративні про­ступки слід передбачити строки набрання чинності постанови.

Недоцільно в цій роботі викладати весь порядок виконання постанов, адже він передбачений у відповідному розділі КпАП України. Слід лише означити проблеми виконання постанов про накладання адміністративних стягнень за правопорушення правил обігу наркотичних засобів та психо­тропних речовин і можливі шляхи їх вирішення.

У вирішенні цих справ є певні проблеми стосовно виконання постанов щодо застосування такого виду стягнення, як штраф. Особливо щодо при­мусового стягнення штрафу. Якщо штраф не сплачений порушником про­тягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладання штра­фу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови — п'ятнадцяти діб з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення, тоді ст. 308 КпАП України передбачає, що постанова надсилається для відра­хування суми штрафу в примусовому порядку з його заробітної плати чи

Про час і місце розгляду справи в суді доцільно повідомити заявника одра­зу ж у суді, а іншим учасникам провадження необхідно надіслати повістки.

Якщо скарга оформлена без дотримання відповідних вимог, пропонується встановити, що суддя постановляє ухвалу про залишення скарги чи заяви без руху, про що повідомляє заявника, і надає йому строк для виправлення недоліків. Коли вказівки судді у встановлений строк будуть виконані, скарга вважається поданою в день початкового ЇЇ подання до суду, У разі невико­нання вимог скарга чи заява вважаються неподаними і повертаються заявни­кові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу, яка може бути оскар­жена в апеляційному порядку.

Розгляд скарги в адміністративному суді повинен мати як мінімум підго­товче провадження та провадження щодо слухання справи в судовому засі­данні. Голова суду чи суддя-доповідач ще до усного розгляду віддає усі роз­порядження, необхідні для того, щоб вирішити спір, якщо це можливо за один усний розгляд.

Слід зазначити, що він може насамперед:

1) запропонувати учасникам доповнити чи пояснити свої документи, а також подати до суду (речові докази, встановити строк для роз'яснення пев­них пунктів, що потребують з'ясування);

2) навести довідки;

3) зажадати подання документів;

4) вимагати особистої присутності учасників;

5) запросити на усний розгляд справи свідків і експертів. Учасники повинні бути поінформовані про кожне розпорядження. ' Пропонується, щоб судове засідання відбувалося за такою процедурою. Голова судового засідання відкриває усний розгляд і керує ним. Після оголошення справи, голова чи член суду доповідає головний зміст справи. Після цього слово для подання й обґрунтування заяв одержують учасники судового засідання. Голова судового засідання надає кожному члену суду, за його вимогою, можливість ставити запитання. Рішення щодо оскарження цих запитань приймає суд. Після розгляду скарги на постанову, голова судо­вого засідання оголошує усний розгляд закінченим. Суд може прийняти рішення про продовження усного розгляду.

Ведеться протокол судового засідання, в якому зазначаються час і місце судового засідання, назва і склад суду. який розглядає справу; повна і точна назва учасників судового розгляду та інших осіб, які беруть участь у справі;

яка справа розглядається, відомості про вручення повісток та причини неяв­ки викликаних до суду осіб; роз'яснення прав особам, які беруть участь у розгляді справи; всі розпорядження головуючого, заяви й скарги, щодо осіб, які беруть участь у розгляді справи; винесені судом ухвали про вирішення ^% цих клопотань (без виходу до нарадчої кімнати), а також відомості про оголошення ухвал, постановлених у нарадчій кімнаті; дії суду у тому по­рядку, в якому вони відбувалися; детальний зміст пояснень учасників судо­вого розгляду та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи; відповіді на запитання, а якщо запитання було знято головуючим - його зміст; відо­мості (перелік) про подані в судовому засіданні письмові і речові докази, а також звуко- і відеозаписи; хід дослідження доказів; у випадку, якщо ці

докази не додаються до справи, — номер, дата, зміст письмових доказів, а також ознаки, властивості речових доказів, звуко- і відеозаписів; зміст судо­вих дебатів; оголошення рішення; роз'яснення учасникам судового розгляду їхніх прав на оскарження рішення; час закінчення судового розгляду спра­ви- Протокол має бути підготовлений і підписаний головуючим і секретарем судового засідання.

Слід передбачити в законі, що учасники судового розгляду в адміністра­тивному суді мають право ознайомитися з протоколом судового засідання не пізніше трьох діб. Вони також можуть в цей період подати до суду пись­мові зауваження з приводу допущених у протоколі (на їхню думку) неточ­ностей або неповноти протоколу.

Слід також в Адміністративному процесуальному кодексі передбачити, що суд приймає рішення про задоволення скарги, а якщо постанова в справі про адміністративне правопорушення винесена з дотримання норм чинно­го законодавства - про відмову в задоволенні скарги.

Окремою стадією провадження в справах про адміністративні правопо­рушення правил обігу наркотичних засобів та психотропних речовин є ви­конання постанов. Кодекс України про адміністративні правопорушення має ряд статей, які зосереджені в п'ятому розділі і присвячені виконанню постанов про накладання адміністративних стягнень. Щоправда, закон пе­редбачив за адміністративні правопорушення у сфері обігу наркотичних \ засобів та психотропних речовин лише штраф та адміністративний арешт. Тому ми розглянемо лише виконання постанов із застосування цих видів стягнення.

Ст. 299 КпАП України встановлює порядок звернення постанови про накладання адміністративного стягнення, у частині першій якої зазначаєть­ся, що постанова про накладання адміністративного стягнення піддягає ви­конанню з моменту її винесення.

Це положення, ч. 1 ст. 299 КпАП України, очевидно, є застарілим, адже, як уже вказувалось, у відповідності до ст. 55 Конституції України постанова про накладання адміністративного стягнення, як і інше будь-яке індивіду­альне рішення органу державної влади, може бути оскаржена до суду. Тому, на наш погляд, у проекті нового Кодексу України про адміністративні про­ступки слід передбачити строки набрання чинності постанови.

Недоцільно в цій роботі викладати весь порядок виконання постанов, адже він передбачений у відповідному розділі КпАП України. Слід лише означити проблеми виконання постанов про накладання адміністративних стягнень за правопорушення правил обігу наркотичних засобів та психо­тропних речовин і можливі шляхи їх вирішення.

У вирішенні цих справ є певні проблеми стосовно виконання постанов щодо застосування такого виду стягнення, як штраф. Особливо щодо при­мусового стягнення штрафу. Якщо штраф не сплачений порушником про­тягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладання штра­фу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови — п'ятнадцяти діб з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення, тоді ст. 308 КпАП України передбачає, що постанова надсилається для відра­хування суми штрафу в примусовому порядку з його заробітної плати чи

іншого заробітку, пенсії, стипендії. Якщо ж це є неможливим (особа не має доходів) стягнення відбувається на підставі постанови органу внутрішніх справ або постанови судді про накладення штрафу державним виконавцем', шляхом звернення стягнення на особисте майно порушника, а також на його частину в спільній власності. При примусовому виконанні постанови державний виконавець керується Законом України "Про виконавче провад­ження"² та Цивільним процесуальним кодексом України. Із вивчених нами 200 справ про адміністративні правопорушення в сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин випливає, що правопорушники не вико­нали постанови про накладення штрафу у 19 випадках, тобто майже 10%. Зазначимо, що це, здебільшого, особи, які є хворими на наркоманію і в яких відсутнє майно, крім того, на яке, у відповідності до чинного законодавства, звернення стягнення не підлягає. Таким чином, в цих справах примусове стягнення штрафу майже неможливе.

Ми пропонуємо в новому Кодексі України про адміністративні про­ступки передбачити новий вид адміністративного стягнення - "громадські роботи", які особа відбувала б під контролем органів місцевого самовряду­вання у вільний від роботи або навчання час. Це дало б можливість також передбачити заміну такого стягнення, як штраф на громадські роботи і мож­ливість попереджати ухилення від сплати штрафу або відбувати стягнення, замість штрафу, у виді примусових робіт.

Особливої уваги заслуговує виконання постанови про застосування адмін­істративного арешту за правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 44 КпАП України.

Застарілим є положення ст. 326 КпАП України про те, що постанова районного чи міського суду (судді) про застосування адміністративного арешту виконується негайно після ЇЇ винесення. Зазначимо, що воно не відпо­відає вимогам ст. 55 Конституції України. Тому є пропозиція цю статтю скасувати, бо вона невірно орієнтує органи адміністративної юрисдикції та їх посадових осіб. Місцями для тримання осіб, підданих адміністративному арешту. Міністерство внутрішніх справ України визначило спеціальні прий­мальники та ізолятори тимчасового тримання осіб.

Ст. 328 передбачає використання осіб, підданих адміністративному ареш­ту, на фізичних роботах. У "Положенні про спецприймальник для осіб ареш­тованих за дрібне хуліганство" передбачалось, що у разі відмови адміна-рештованих від виконання фізичних робіт, варена їжа видається їм лише через день. Зараз, в новій Інструкції по роботі спеціальних приймальників — це обмеження уже не існує і варена їжа Їм видається щоденно³. Підданим адміністративному арешту особам за час Їх перебування під арештом заро­бітна плата за місцем постійної роботи, як зазначено в ст. 328 КпАП Украї­ни, не виплачується. На наш погляд, слід додати, що заробітна плата не вип­лачується, якщо особа працює в державній чи комунальній установі, орган- ^% ізації, на підприємстві. В ринкових умовах держава не повинна втручатися у виплату заробітної плати на підприємствах недержавної форми власності.

» т»-— "

' Див.: Закон України "Про державну виконавчу службу" // Відомості Верховної Ради України. —1998.—№36-37.—С.76Ї.

² Див.: Закон України "Про виконавче провадження" // Відомості Верховної Ради України. — 1999.—№24.—С.474-475.

' Положення, яке зазначене в коментарі до ст-327 КпАП України, є застарілим (Див.: Додин Е.В. Исполнение постановлений о наложений административнмх взисканий: Учеб.пособие. — Одесса: