Ббк 9(4укр)301я73 Г64 Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушен­ня у сфері обігу наркотиків)

Вид материала

Документы

Содержание С.А. Класификация преступлений в судебной й следствен-ной практико. - К.: Юринком

Подобный материал:

• П.І. Гнатенко Допускається до захисту, 1560.42kb.
• Ббк 67. 9(4Укр)304 + 67. 9(4Укр)303 П61, 5823.58kb.
• Правила благоустрою, забезпечення чистоти, порядку І дотримання тиші в м. Запоріжжі, 2287.61kb.
• Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері оподаткування, 3327.12kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни адміністративна відповідальність для студентів, 451.86kb.
• Загальні положення, 232.32kb.
• 1. Загальні положення, 116.31kb.
• Розділ I загальні положення, 1818.91kb.
• Ф. Л. Жорін юридична відповідальність за правопорушення у сфері економіки навчально-методичний, 3367.08kb.
• Розділ I загальні положення, 644.59kb.

§2. Попереднє адміністративне розслідування проступків

Як уже підкреслювалось, традиційне бачення в незначних деліктах відсут­ності суспільної небезпеки дозволяє деяким ученим говорити про спроще­ний порядок адміністративного провадження. Однак фактично (не юридич­не) дані діяння є кримінальними проступками, але у зв'язку з тим, що понят­тя кримінального проступку в українському законодавстві не передбачено і в юридичному відношенні вони законодавцем бачаться як адміністративні проступки, вони повинні розглядатися за правилами провадження в спра­вах про адміністративні правопорушення. Разом з тим, слід пам'ятати, що це складні проступки й більшість із них відрізняються від злочинів лише розміром шкоди, завданої суспільним відносинам. Тому попередньому адм­іністративному розслідуванню при здійсненні провадження в даних спра­вах слід надавати значну увагу.

З урахуванням того, що в даний час на базі чинного Кодексу про адмін­істративні правопорушення розробляється проект Кодексу України про ад­міністративні проступки, наукове дослідження проблем адміністративного розслідування набуває важливого значення. Законопроект має цілий ряд новел (визнання суб'єктами адміністративного проступку юридичної осо­би, нові види адміністративних стягнень тощо). більш детально, ніж у чин­ному Кодексі, в цілому врегульовані провадження в справах про адмініс» ративні проступки. Однак аналіз норм цього розділу дозволяє зробити вис­новок, що в ньому не-знайшло місця регулювання відносин попереднього адміністративного розслідування.

На наш погляд, це самостійна стадія провадження в справах про адміні­стративні проступки. Вона включає такі процесуальні дії:

> опитування свідків, потерпілих, а також правопорушника особою, яка уповноважена складати протокол про адміністративні проступки;

> дослідження речових доказів;

> огляд речей та особистий огляд;

> вилучення речей і документів та їх дослідження;

> призначення експертизи;

> попереднє вивчення матеріалів справи та прийняття рішення про їх надіслання компетентному органу або посадовій особі.

Більшість авторів, які досліджували питання адміністративного про­вадження, не виділяють окремої стадії "попереднього адміністративного роз­слідування", вважаючи, що адміністративне розслідування притаманне всім стадіям процесу: попередні перевірки, які проводяться до порушення спра­ви, після її порушення, під час ЇЇ розгляду і винесення у справі постанови'. Звичайно, що адміністративне розслідування дійсно притаманне кожній стадії провадження в справах про адміністративні правопорушення. Слід зазначити, що висловлювалась точка зору про існування стадії адміністра­тивного розслідування С.І. Котюргіним, який вважав, що адміністративне розслідування є початковою стадією адміністративного провадження і вклю­чає в себе діяльність зі встановлення фактичних обставин правопорушення, виявленню осіб, що вчинили його, фіксації обставин у протоколі чи іншому документі. Але мова йде не про встановлення обставин справи на всіх стаді­ях провадження, а лише до розгляду справи по суті. Тобто, це попереднє адміністративне розслідування, яке за змістом можна порівняти з попереднім кримінальним розслідуванням, але у спрощеному вигляді. На доцільність введення цієї стадії вказують 88 % опитаних нами працівників. Щоправда, процесуальні дії, які слід віднести до попереднього розслідування можна віднайти і на стадії порушення провадження у справах про адміністративні проступки. Під процесуальними діями або бездіяльністю ми маємо на увазі будь-які акти поведінки учасників провадження у справах про адміністра­тивні правопорушення незалежно від способу оформлення, який може впли­нути на прийняття постанови у справі.

Попереднє адміністративне розслідування — система обов'язкових про­цесуальних дій, які проводяться органом адміністративної юрисдикції для збирання доказів, встановлення об'єктивної істини у справі про адміністра­тивні правопорушення, і спрямовані на забезпечення підготовки матеріалів справи про адміністративне правопорушення до розгляду по суті. Попе­реднє адміністративне розслідування проводиться для виявлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розслідувати адміністративне правопорушення (так само як і злочин²) практично не можливо без установлення основного (головного) факту, що підлягає доказуванню, — наявності складу правопорушення, що передбаче­ний Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Немає необхідності доводити справу про адміністративне правопору­шення до розгляду її по суті компетентним органом, якщо ще при поперед-

' Див.: Коваль Л.В. Административно-деликтнос отношение. — К.: Вища шко­ла, 1979. — С.185-186; Клюшниченко А.П. Производство по делам о мелком хули-ганстве. — К.: НИ й РИО КВШ МВД СССР. С.87-89.

² Див. Тарарухин С.А. Класификация преступлений в судебной й следствен-ной практико. - К.: Юринком, 1995 . - С.З.

ньому адміністративному розслідуванні є можливість кваліфікувати адмін­істративне правопорушення. На жаль в українській адміністративно-пра­вовій літературі недостатньо надавалась увага проблемам кваліфікації пра­вопорушень, що примушує звертатись до інших джерел, зокрема, до літера­тури кримінально-правової. Кваліфікувати, як пише Кудрявцев В.Н., (від латинського иаііз - якість) - означає відносити деяке явище за його якісною ознакою, властивостями до якого-небудь розряду, виду, категорії. В галузі права кваліфікувати - означає вибрати ту правову норму, яка передбачає даний випадок, іншими словами - підвести цей випадок під деяке загальне правило'.

Проводячи аналогію кваліфікації адміністративних проступків із понят­тям кваліфікації злочинів, яке наводять А.А. Герцензон та інші автори², можна зробити висновок, що кваліфікація адміністративного правопору­шення полягає у встановленні відповідності даного конкретного діяння оз­накам того чи іншого складу адміністративного правопорушення, передба­ченого в Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Без попередньої кваліфікації порушити справу про адміністративний проступок неможливо, адже кваліфікація обов'язково відображається у про­токолі про адміністративне правопорушення, який є об'єктивним віддзерка­ленням доказу факту адміністративного правопорушення. А кваліфікувати діяння можливо лише у випадках знання фактичних обставин конкретного правопорушення, що встановлюються безпосереднім сприйняттям суб'єкта адміністративної юрисдикції, що складає протокол про дані адміністративні правопорушення. Тому попереднє адміністративне розслідування є необхі­дною стадією. Окремі вчені називають цю стадію провадження — "поперед­ня перевірка обставин правопорушення"³. Однак по суті це попереднє адм­іністративне розслідування, тільки названо воно по-іншому. Проводиться попереднє розслідування за допомогою відповідних процесуальних дій, які зазначені в цій роботі.

Опитування свідків і потерпілих уповноважена особа здійснює в про­цесі складання або після складання протоколу, яким порушується справа про адміністративний проступок. Як відомо, пояснення свідків та потерпі­лого є джерелами доказів про адміністративний проступок. У відповідності до ст. 272 КпАП України як свідок у справі про адміністративне правопору­шення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що Їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню у даній справі. На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, свідок

* Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. — М.: Юристі, 1999. - С.4.

² Герцензон А.А. Квалификация преступлений. — М., 1997. — С.4; Трайнин-А.Н. Общее учение о составе преступления. - М., 1957. - С.6; Пионтковский А.А., Меньшагин В.Д. Курс советского уголовного права. Особенная часть. — М., 1955. Т.1. - С.32; Куринов Б.А. Научньїе основи квалификации преступлений. — М., 1984; Наумов А.В. Уголовное право. Общая часть: Курс лекций. — М.: БЕК, 1996.

³ Див.: Терещук О.В. Адміністративна відповідальність за корупційні правопо­рушення: Дис. ... на здоб. наук. ступеня канд. юр. наук. — К., 2000. — С.94.

зобов'язаний з'явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідо­мити все відоме йому у справі і відповісти на запитання.

При кваліфікації правопорушення свідок може бути викликаний для от­римання від нього відомостей, коли він знає про обставини справи, незалеж­но від того чи він є безпосереднім очевидцем, чи відомості про це отримані ним від інших осіб. У цьому випадку, з метою перевірки даних, отримані від свідка відомості оцінюються в сукупності з іншими доказами у справі. Заз­начимо, що в адміністративному праві немає вказівки на необхідність опи­тування осіб, від яких свідок отримав інформацію про проступок. Це треба було б закріпити в проекті нового КпАП України.

Як свідки можуть бути опитані не тільки незацікавлені у вирішенні спра­ви громадяни. Закон не обмежує можливість викликати й опитати як свідків родичів або друзів правопорушника, а також осіб, які пов'язані службовими відносинами. Останнє положення є особливо важливим для отримання да­них, що свідчать про вчинення діянь, наприклад, передбачених ст. 106-1" Не­вжиття заходів, щодо забезпечення охорони посівів снотворного маку чи конопель, місць їх зберігання та переробки". Відомості про невжиття заходів щодо забезпечення встановленого режиму охорони посівів снотворного маку чи конопель, місць переробки врожаю цих культур, знищення післяжнивних залишків чи відходів виробництва, що містять наркотичні речовини можуть бути отримані саме від осіб, які працюють на сільськогосподарському підприємстві і є підпорядкованими особі, яка не вжила необхідних заходів, передбачених гіпотезою норми, що передбачена статтею 106-1.

Законодавством не передбачено обмежень щодо віку особи, яка викли­кається як свідок. Як свідки можуть бути опитані неповнолітні і, навіть, малолітні, але з урахуванням ступеня їх розвитку, умов сприйняття та ста­ну органів чуття'.

Показання свідка може стосуватися будь-яких обставин справи — вчи­нення правопорушення, винності особи в їх вчиненні, наявності обставин, які обтяжують чи пом'якшують відповідальність.

З допомогою свідків можуть бути встановлені обставини щодо особис­тості правопорушника, його майнового стану, адже у відповідності до статті 33 КпАП України ці обставини повинні бути враховані при накладанні ад­міністративного стягнення. /

Адміністративно-деліктне законодавство не передбачає самого порядку виклику свідка та його опитування, а також не передбачає наслідків неявки свідка за викликом. Тому суб'єкти адміністративного провадження, наприк­лад, органи внутрішніх справ при підготовці справи до розгляду застосову­ють порядок виклику і допиту свідка, що передбачений кримінальним про­цесуальним законодавством. На наш погляд, при опрацюванні проекту но­вого Кодексу України про адміністративні проступки є необхідність передбачити в ньому порядок здійснення цих процесуальних дій.

В окремій статті КпАП України слід зазначити, що свідок викликається

' Кодекс Украиньї об административньїх правонарушениях // Научно-практи-ческий комментарий. — Харьков: Одиссей, 2000. — С.900.

повісткою, яка вручається йому під розписку, а в разі його тимчасової відсут­ності — дорослому члену його сім'ї чи адміністрації за місцем його роботи.

У повістці повинно бути зазначено: кого викликають, куди, до кого, день і час явки, наслідки неявки. Свідок може бути викликаний телеграмою або телефонограмою з використанням сучасних засобів зв'язку.

У цій статті також потрібно було б передбачити право свідка на з'ясу­вання питань щодо перенесення дня і часу явки до правоохоронного органу, але з урахуванням додержання принципу оперативності провадження в межах не більше 7 календарних днів.

Адміністративне законодавство не передбачає наслідків неявки свідка на виклик органу адміністративної юрисдикції, в провадженні якого знахо­диться справа про адміністративне правопорушення.

Так, стаття 185-4 КпАП України передбачила адміністративну відпові­дальність у вигляді штрафу від 3-х до 8-ми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта та перекла­дача від явки до органів попереднього слідства або дізнання. Недивлячись на те, що деякі органи, наприклад, орган внутрішніх справ (міліція) є органами, які компетентні складати протокол про відповідне адміністративне правопо­рушення, це не означає, що як забезпечуючі можна розглядати заходи, які передбачені в ст. 185-4 КпАП України. В разі вчинення адміністративного про­ступку, виклик свідка здійснюється хоча й одним і тим же органом державної виконавчої влади, однак процесуально-правове положення цього органу інше -це орган, який у відповідності до ст. 255 КпАП України уповноважений скла­дати протокол про адміністративні правопорушення (тобто це орган попе­реднього адміністративного розслідування). Заходи, що передбачені у ст.185-4 КпАП України, застосовуються лише при ухиленні свідка, потерпілого, екс­перта, перекладача від явки до органів попереднього слідства або дізнання, тобто при розгляді кримінальних справ. Щоправда, для забезпечення явки свідків у справах про адміністративні правопорушення інколи застосовують­ся заходи, що передбачені у ст. 185-4 КпАП України, тобто судді притягують до адміністративної відповідальності свідка, який злісно ухиляється від явки до органу адміністративної юрисдикції, кваліфікуючи дії правопорушника як злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків. Однак це надто рідкісні випадки. Судді, як правило, відмовляються кваліфікувати злісну неявку свідка як злісну непокору законному розпорядженню працівника міліції. Оскільки є окрема стаття, що передбачає злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекла­дача від явки до органів попереднього слідства, тоді доцільно до неї також включити положення, які встановлювали б адміністративну відповідальність І за злісне ухилення свідка від явки в орган адміністративної юрисдикції, тоб­то в орган, що уповноважений складати протокол про адміністративне пра­вопорушення, й орган, що розглядає такі справи.

Адміністративно-процесуальне право не встановлює також і порядку опитування свідка. Відсутність нормальної регламентації опитування свідка в нашому випадку призводить до довільного складання цієї частини прото­колу про адміністративне правопорушення або пояснення свідка, коли воно складається як окремий процесуальний документ.

На практиці постають із цього приводу такі запитання:

1) про що відбираються дані;

2) місце отримання пояснення;

3) порядок складання пояснення;

4) яка відповідальність може наступати за дачу завідомо неправдивих показань.

Як відомо, адміністративні правопорушення, що передбачені КпАП Ук­раїни, часто відрізняються від злочинів лише розмірами шкоди, що завдана суспільним відносинам, тобто невеликими розмірами наркотичних засобів або психотропних речовин.

Тому процедура опитування свідка повинна багато в чому співпадати з такою кримінально-процесуальною дією як допит свідка, порядок здійснен­ня якого передбачено в ст. 167 КПК України.

Відповідаючи на поставлені вище запитання, слід зазначити, що свідок допитується про факти, які стосуються справи про адміністративне право­порушення у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин. В процесі допиту встановлюються, наприклад, такі дані:

• яким чином стало відомо свідку про незаконне виробництво нарко­тичних засобів і психотропних речовин;

• відомості про процес виробництва;

• звідки стало відомо, що підозрюваний виробляє саме наркотичні засоби;

• де була придбана сировина для вироблення наркотиків;

• у кого і де придбав підозрюваний у вчиненні правопорушення нарко­тичні засоби або психотропні речовини;

• де і протягом якого часу підозрюваний зберігав наркотичні засоби або психотропні речовини;

• вид наркотичних засобів і психотропних речовин;

• яким видом транспорту, де і коли перевозив підозрюваний наркотичні засоби і психотропні речовини;

• коли підозрюваний робив спробу пересилання наркотичних засобів та психотропних речовин;

• через яке поштове відділення було здійснено пересилання наркотичних засобів;

• чи не було у поведінці підозрюваного намірів збуту наркотичних за­собів або психотропних речовин.

У випадках ухилення особи від медичного огляду чи медичного обсте-. ження для отримання доказів саме ухилення і правильної кваліфікації в опи­туваного свідка отримують такі дані:

• про спосіб ухилення особи хворої на наркоманію від медичного обсте­ження на наявність наркотичного сп'яніння;

• активні дії з метою ухилення від медичного обстеження;

• хто надавав допомогу ухилятися від обстеження;

• звідки свідку відомо, що дана особа зловживає наркотичними засоба­ми або психотропними речовинами.

Особливе значення тут має особистість свідка. Часто як свідки, які підтверджують у своїх показаннях ухилення правопорушника від медично­го огляду чи медичного обстеження, виступають лікарі. Це спричинено тим,

що виклик на обстеження робить наркологічна лікувальна установа і особи, що хворі на наркоманію, або ті, що зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами, не з'являються у диспансер за викликом, ухиляються від обстеження, часто змінюють місце проживання з метою уник­нути медичного обстеження.

Усі ці дані можна отримати від свідків — лікарів, сусідів, знайомих осіб, що ухиляються від медичного обстеження, членів сім'ї, родичів тощо.

Під час проведенні попереднього адміністративного розслідування в спра­вах про адміністративні проступки, що передбачені ч. 1 ст. 106-1 КпАП Ук­раїни " Невжиття заходів щодо забезпечення охорони посівів снотворного маку чи конопель, місць їх зберігання та переробки " опитування свідків має встановити такі дані:

* місце дислокації посівів снотворного маку чи конопель, місце їх збе­рігання та переробки;

• • * / /"і •

v як і якими силами здійснюється охорона об єктів, де ростуть снотвор­ний мак чи коноплі, де вони зберігаються та переробляються;

*> де і яким чином знищуються післяжнивні залишки й відходи вироб­ництва, що містять наркотичні речовини.

Як видно з ч. 1 ст. 106-1 КпАП України, правопорушення з об'єктивної сторони характеризується невжиттям заходів щодо забезпечення встанов­леного режиму охорони посівів снотворного маку чи конопель, місць збер­ігання й переробки врожаю цих культур.

Тому слід зауважити, що такий режим характеризується вимогами до охорони об'єктів. На жаль, такі вимоги викладені лише у відомчих актах центральних органів виконавчої влади по управлінню у сфері сільського господарства, із посиланням на вимоги МВС України щодо охорони об'єктів особливого значення.

Тому при опитуванні свідків, а ними можуть бути й працівники сільсько­господарських підприємств, треба отримати дані про забезпечення охорони об'єктів, які зазначені в ч. 1 ст. 106-1 КпАП України.

Ці об'єкти можуть бути класифіковані на два види: 1) місця посівів снот­ворного маку і конопель; 2) місця зберігання та переробки снотворного маку й конопель. Режим охорони цих об'єктів має бути різним. Якщо посіви снот­ворного маку й конопель охороняються лише з допомогою сторожової або воєнізованої охорони, то охорону місць переробки або зберігання цих куль­тур слід здійснювати також і за допомогою охоронної сигналізації.

Під час опитування свідків із числа керівництва сільськогосподарського підприємства слід установити дані про наявну організацію охорони. Якщо це сторожова охорона, тоді для охорони об'єкта залучаються сторожові бригади чисельністю до 25 осіб і, в залежності від величини площ посівів, може бути введено підрозділ об'єктової охорони чисельністю від 10 до 12 одиниць сторожів'.

і

' Див.: Голосниченко И.П. Административно-правовьіе аспекти организации й деятельности вневедомственной охраньї системьі органов внутренних дел: Дис... на соиск. уч. степ. канд. юрид. н'аук. — К., 1980. — С. 91; Наставление о порядке организации службьі военизированьїх й сторожевьіх подразделений охраньї при органах внутренних дел. — 1974. — С.12.

Встановлюються дані про якість перевірки служби охорони, наявність планів дислокації посівів, погодинних графіків обходу або об'їзду площ посівів, службових книжок сторожа, графіків чергувань, інструкції з охо­рони об'єкта та іншої документації на об'єкті.

При опитуванні свідків щодо охорони другої групи зазначених об'єктів, також треба з'ясувати чи обладнаний об'єкт засобами охоронної сигналі­зації, скільки років функціонує дана система сигналізації, коли вона ремон­тувалася, коли мали місце контрольні перевірки приборів охоронної сигна­лізації, порядок реагування нарядів охорони на сигнали та наскільки його дотримуються співробітниками охорони.

Підприємство, відповідно до положення про державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, може укласти договір із підроз­ділом цієї служби'. Таким чином, при опитуванні необхідно також з'ясува­ти такі дані: чи існує такий договір, коли він був укладений, чи виконувалися обов'язки сторонами за договором².

Безумовно, що господарства, які вирощують снотворний мак і коноплі, не мають фахівців з надійної охорони цих посівів чи місць їх зберігання та переробки. Тому, на наш погляд, було б доцільним, щоб на правовому рівні були закріплені обов'язки керівників таких господарств укладати договори на охорону цих об'єктів із підрозділами Державної служби охорони. З цією метою пропонується внести доповнення до Переліку об'єктів, що підляга­ють обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України за договорами, який був затвердже­ний Постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. № 615 "Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності", записавши до цього Переліку також і посіви снотворного маку та конопель, місць переробки й зберігання їх врожаю.

Особливість опитування свідків при адміністративному розслідуванні адміністративного проступку, передбаченого ч. 2 ст. 106-1, полягає в тому, що в процесі його одержуються дані:

• про наявність на земельних площах та ділянках дикорослих конопель чи снотворного маку;

' Див.: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року № 615 "Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм влас­ності".

² Слід зазначити, що в Науково-практичному коментарі Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначається, що проступок, передбачений ч.І ст.106-1 може виразитись в незаключенні керівниками сільськогосподарських підприємств, що культивують рослини із вмістом наркотичних речовин, договорів із позавідомчою охороною МВС України про охорону посівів цих рослин, місць збер­ігання Їх врожаю. (Див. Кодекс Украиньї об административньїх правонарушениях / / Научно-практический комментарий- — Харьков: Одиссей, 2000. - С. 340). Але, по-перше, такої служби вже немає, натомість є Державна служба охорони, по-друге, в переліку об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служ­би охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами, немає таких об'єктів як посіви масличного маку і коноплі, місць зберігання та переробки Їх врожаю. (Див. Постанову Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. № 615).

• чи вперше рослини ростуть на цих ділянках, чи вони ростуть кожного року;

• чи щороку ці рослини знищували;

• про причини незнищення коноплі або снотворного маку;

• чи було вжито заходів щодо знищення маку або конопель.

Законодавець не уточнює де можна опитати свідка. В цьому не повинно бути неясності. Адже це негативно впливає на всю юрисдикційну діяльність органів внутрішніх справ.

У КпАП України слід передбачити, що свідок опитується у місці провад­ження попереднього адміністративного розслідування, тобто підготовки справи до розгляду її компетентним органом, а в разі необхідності опиту­вання може бути також здійснене у місці перебування свідка.

Потрібно також законодавче передбачити порядок опитування свідка. Практика свідчить про те, що свідка треба опитувати у відсутності інших свідків, інакше матиме місце вплив відомостей, що почуті під час опитуванні інших свідків. Треба також уникати спілкування свідків між собою. Тому посадова особа, що уповноважена складати протокол про адміністративне правопорушення та готувати справу до розгляду, повинна викликати свідків у різний час, або відібрати пояснення за місцем їх перебування.

На жаль, адміністративно-деліктне право не передбачило відповідаль­ності свідка за відмову давати показання і за дачу завідомо неправдивих показань. Ця прогалина в праві утруднює здійснення процесуальної діяль­ності співробітників органів внутрішніх справ та посадових осіб інших органів, до компетенції яких входить розгляд справ про адміністративні правопорушення.

Однак, роблячи посилання на Конституцію України та ч. 2 ст. 272 КпАП України, працівник міліції, що готує справу про адміністративне правопо­рушення у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, по­переджає свідка про його обов'язок розповісти все відоме в справі.

Працівник міліції також повинен з'ясувати стосунки між свідком і підоз­рюваним у вчиненні адміністративного проступку. '

Пояснення свідок може написати власноручно у довільній формі або дати усно. В останньому разі працівник міліції зобов'язаний записати зі слів свідка показання, а потім запропонувати прочитати пояснення та підпи­сати його.

Після того як свідок закінчить дачу показань, працівник міліції має пра­во поставити запитання стосовно справи про адміністративне правопору­шення.

В адміністративно-деліктному праві не визначено форми пояснення. За­раз вона довільна. Обов'язковими реквізитами пояснення повинні бути:

прізвище, ім'я, по батькові свідка, його вік, громадянство, освіта, місце ро­боти, рід занять або посада, місце проживання, а також відомості про його стосунки з підозрюваним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Пояснення має бути підписане свідком. Якщо ж пояснення займає декіль­ка сторінок, тоді свідок підписує кожну сторінку.

У справах про адміністративні проступки, що пов'язані з обігом нарко­тичних засобів та психотропних речовин, не має такого учасника адмініст­

ративного провадження, як потерпілий. У вивчених нами 250 справах не знайдено жодного пояснення потерпшого.

Однак є особливості опитування осіб, які виступають у цих справах як правопорушники. Опитування правопорушника оформляється окремим документом або вносяться відповідні дані в протокол про адміністративне правопорушення. В разі складання окремого пояснення, у ньому зазначається дата і місце опитування, посада, прізвище особи, яка відібрала пояснення, й осіб, які були присутні під час опитування (прізвище, ім'я, по батькові пра­вопорушника, рік і місяць, день і місце його народження). У справах про адміністративні правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, або в окремому поясненні слід зазначити також громадянство та національність опитуваного. Це має значення для подальшого оперативного реагування на прояви незаконного обігу нарко­тичних засобів, виявлення угруповань, що вчиняють правопорушення у цій сфері. У поясненні також зазначається освіта, сімейний стан, місце роботи, рід занять або посада, місце проживання особи, яка опитується.

З'ясовують дані про те чи особа притягувалася до кримінальної відповідальності за злочини, що пов'язані з незаконним обігом наркотич­них засобів та психотропних речовин, або за адміністративні правопору­шення у цій сфері. Отримані відомості фіксуються у поясненні.

У процесі встановлення факту адміністративного правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин і причетності осіб до його вчинення відповідне значення має адміністративне затримання особи, дослідження речових доказів, огляд речей та особистий огляд, вилу­чення речей і документів та їх дослідження.

Стаття 260 КпАП України надає прямий дозвіл працівникам міліції зат­римувати осіб, відносно яких е підозра у вчиненні правопорушення. В цій статті прямо вказується на мету такого затримання. Це припинення адміні­стративного правопорушення, коли вичерпані інші заходи впливу, встанов­лення особи, складання протоколу про адміністративне правопорушення, забезпечення своєчасного й правильного розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Особливостями затримання осіб, які порушили правила обігу наркотич­них засобів та психотропних речовин, є те, що вони можуть бути затримані не лише на термін до трьох годин, як це зазначено в ч. 1 ст. 263 КпАП України, але, в необхідних випадках, для встановлення особи, проведення медичного огляду, з'ясування обставин придбання вилучених наркотичних засобів і психотропних речовин та їх дослідження - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин із моменту затримання.

Щоправда, ч. З ст. 263 КпАП України передбачає можливість більш тривалого строку затримання осіб, які порушили правила обігу наркотич­них засобів та психотропних речовин. Він сягає десяти діб. Однак, зазначи­мо, що в цій частині дана норма адміністративного права застаріла і не відповідає вимогам Конституції України. Так, у відповідності до ч.З ст. 29 Конституції України: "Затримана особа негайно звільняється, якщо про­тягом сімдесяти двох годин із моменту затримання Їй не вручено мотиво-

ваного рішення суду про тримання під вартою". Затримана особа, як відо­мо, тримається під вартою і тому, ми вважаємо, що дана норма Консти­туції України розповсюджується і на адміністративне затриманих. А, як випливає зі ст. 262 КпАП України, адміністративне затримання осіб, що порушують правила обігу наркотичних засобів та психотропних речо­вин, мають право здійснювати лише компетентні органи внутрішніх справ. Процедура самого адміністративного затримання в КпАП України не рег­ламентована. Але відомчі інструкції, наприклад. Інструкція.по роботі чер­гових частин органів внутрішніх справ, свідчать про те, що дані особи утримуються у спеціальних кімнатах для затриманих під охороною наря­ду чергової частини. Тобто, ці особи утримуються під вартою. Тому ми можемо зробити висновок, що положення ч. З ст. 29 Конституції України розповсюджується також і на осіб, які порушили правила обігу наркотич­них засобів та психотропних речовин і затримані в адміністративному порядку.

Стаття 264 КпАП України регламентує порядок особистого огляду. Бе­зумовно, в адміністративній процесуальній практиці боротьби з адмініст­ративними порушеннями правил обігу наркотичних засобів та психотроп­них речовин він має важливе значення. Під час особистого огляду виявля­ються наркотичні засоби і психотропні речовини у невеликих розмірах, які можуть знаходиться в кишенях, складках одягу і навіть в отворах тіла осо­би, яку оглядають. В законі записано, що особистий огляд може проводи­тись уповноваженими на те посадовими особами органів внутрішніх справ, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ і прикордонних військ, а у випадках, прямо передбачених законодавчими актами України, також і інших органів. Особистий огляд може проводитись уповноважени­ми на те посадовими особами однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі.

Таким чином, можна констатувати, що КпАП України дає лише загальне регулювання проведення особистого огляду. Слід зазначити, що в справах про адміністративні правопорушення правил обігу наркотичних засобів та психотропних речовин існують особливості такого огляду. По-перше, ви­никає необхідність огляду органів тіла особи; по-друге, невеликий розмір наркотику може бути прихований у будь-якій частині одягу порушника;

по-третє, для виявлення наркотичних засобів при огляді можуть використо­вуватися технічні засоби.

Тому, недивлячись на нібито просту процедуру особистого огляду, він потребує відповідних знань, які можуть бути подані у методичних рекомен­даціях органів внутрішніх справ. Спершу слід, зазначити, що особистий ої-ляд здійснюється в межах, необхідних для виявлення наркотичних засобів та психотропних речовин в коректній формі, яка виключає дії, що принижують честь або створюють небезпеку для здоров'я особи, яка підлягає огляду.

До початку особистого огляду працівник міліції повинен запропонува­ти громадянину добровільно видати наркотичні засоби або психотропні речовини.

Під час здійснення особистого огляду забороняється робити зауваження відносно місцезнаходження і способів приховування наркотичних засобів •

та психотропних речовин, а також поведінки й особистості громадянина. Необхідно вжити заходів, які виключають можливість розголошення інтим­них обставин, виявлених при особистому огляді. Під час особистого огляду:

1) оглядають всі дрібні предмети, що є у громадянина (палиці, парасолі, запальнички, самописки, цигарниці та ін.), а також головні убори;

2) оглядають верхній одяг і взуття громадянина;

3) крізь білизну на дотик перевіряється наявність сторонніх предметів на тілі;

4) оглядають білизну, що знята громадянином;

5) оглядають волосся, руки, ноги та ін.

Під час особистого огляду необхідно уважно стежити за громадянином, беручи до уваги будь-які зміни в поведінці, зважувати проміжні наслідки огляду і демаскуючі ознаки (сліди ремонту одягу й взуття, бинти або пов'яз­ки на окремих частинах тіла та ін.), використовуючи знання характерних способів приховування наркотичних засобів та психотропних речовин.

Під час огляду одягу та взуття особливу увагу треба звертати на предме­ти кустарного виробництва, ортопедичне взуття, а також шви, латки, ман­жети, плечі, підкладки, пояси, халяви, устілки, каблуки, головні убори.

Працівник міліції, який здійснює особистий огляд, або відповідні фахівці, які беруть участь у огляді, повинні обережно й акуратно поводитися з осо­бистим майном громадянина, щодо якого здійснюється такий огляд.

У випадках, коли розкриття або руйнування окремих предметів викли­кано необхідністю, треба уникати зайвих пошкоджень особистого майна громадянина.

Особистий огляд відбувається в ізольованих приміщеннях міліції або в ізольованих приміщеннях транспортних засобів (каютах, купе і т. ін.), які відповідають вимогам санітарії та гігієни.

Під час здійснення особистого огляду доступ у ці приміщення сторонніх осіб і можливість вести спостереження за здійсненням огляду повинні бути виключеними. Недоцільно здійснювати особистий огляд кількох осіб одно­часно в одному приміщенні.

Приміщення, в якому має проводитися особистий огляд, повинно до по­чатку огляду бути обстежене працівником міліції. Двері в суміжні при­міщення,'вікна, ілюмінатори тощо повинні бути зачиненими, предмети, які можуть бути використані як засоби нападу, - вилучені.

Працівники міліції, яким доручено здійснення особистого огляду, мають право застосовувати необхідний інструмент і технічні засоби для детального обстеження одягу, взуття і дрібних предметів (запальничок, самописок та ін.).

Видані добровільно або виявлені під час особистого огляду наркотичні засоби та психотропні речовини необхідно пред'являти для огляду понятим і складати таким чином, щоб вони були недосяжні для громадянина, щодо якого здійснюється такий огляд.

По закінченні особистого огляду працівник міліції повинен уважно ог­лянути приміщення, в якому здійснювався огляд. В разі виявлення наркотич­них засобів та психотропних речовин, яких не було в приміщенні до почат­ку огляду, працівник міліції повинен ужити заходів для визначення їх при­належності.

Особистий огляд незалежно від його наслідків оформляється протоко­лом. Протокол підписується посадовою особою органу внутрішніх справ, яка здійснювала особистий огляд, громадянином, щодо якого здійснювався такий огляд, понятими, а при обстеженні органів тіла - медичним працівни­ком. Громадянин, щодо якого було здійснено огляд, має право зробити пись­мову заяву, яка в обов'язковому порядку заноситься до протоколу або до­дається до нього. У разі відмови громадянина підписати протокол, у ньому робиться відповідний запис про це, що засвідчується підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду.

Стаття 264 КпАП України передбачає також право посадових осіб ціло­го ряду органів на огляд речей. Серед них названі й органи внутрішніх справ, до компетенції яких входить підготовка справи про порушення пра­вил обігу наркотичних засобів та психотропних речовин. Слід зазначити, що нерідко огляд підозрюваних осіб проводиться і працівниками митних установ та прикордонних військ.

Є також законодавчі вимоги (ч.4 ст. 264 КпАП України) щодо огляду речей, ручної кладі і багажу, транспортних засобів та інших предметів, що здійснюється, як правило, у присутності особи, у власності (володінні) якої вони є.

Однак законодавець також робить виключення з цього правила. У не­відкладних випадках зазначені речі, предмети можна також оглянути за уча­стю двох понятих під час відсутності власника.

Особистий огляд, а також огляд речей має на меті не тільки виявляти нар­котичні засоби та психотропні речовини, але і має відповідну доказову роль. При кваліфікації, наприклад, за ч. 1 статті 44 КпАП України факт зберігання наркотичних засобів або психотропних речовин може бути встановлено саме при особистому огляді або огляді речей. Подібне можна спостерігати і щодо закріплення факту пересилання таких засобів або їх перевезення.

Виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей нарко­тичні засоби та психотропні речовини вилучаються посадовими особами органів внутрішніх справ. Вони зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення, що передбачено ст. 44 КпАП України.

Стаття 265 КпАП України надає право міліції на знищення самогону та інших спиртних напоїв домашнього вироблення. Однак такого ж права відносно наркотичних засобів та психотропних речовин для органів внутрішніх справ у КпАП України не передбачається. Доцільно в новій ре­дакції КпАП України передбачити таке право працівників міліції та встано­вити порядок знищення наркотичних засобів та психотропних речовині порядок процедури знищення.

Вилучені наркотичні засоби та психотропні речовини направляються на експертизу в порядку, що встановлений законодавством.

Однак для попереднього адміністративного розслідування важливим є те, що в результаті адміністративного затримання, особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів установлюються факти щодо зберіган­ня, перевезення, пересилання наркотичних засобів та психотропних речовин. Носіями доказів у цьому випадку виступають протоколи особистого огляду, огляду та вилучення наркотичних засобів та психотропних речовин.

Досить важливою адміністративно-процесуальною дією є надіслання на експертизу і експертиза з ряду питань, що виникають у справах щодо адмі­ністративного правопорушення правил обігу наркотичних засобів та пси­хотропних речовин. Зазначені правопорушення характерні тим, що в спра­вах здебільшого призначається спеціальне дослідження (експертиза).

У той же час чинне законодавство не досить повно і чітко врегульовує питання щодо адміністративно-правової процедури й змісту проведення експертизи в таких справах, як:

— незаконне вироблення, придбання, зберігання, перевезення, переси­лання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44 КпАП);

— невжиття заходів щодо забезпечення охорони посівів снотворного маку чи конопель, місць їх зберігання та переробки (ст. 106-1 КпАП).

Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення у ст.251 передбачає, що доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, вину даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, вис­новком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, про­токолом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На сьогоднішній день висновки експерта у справах про незаконний обіг наркотичних засобів і психотропних речовин серед інших доказів посіда­ють чільне місце.

Згідно зі ст.251 та ст. 273 КпАП України експертиза призначається у ви­падках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання.

Експертом може бути призначена особа, що володіє науковими, техніч­ними або іншими спеціальними знаннями, якій за постановою слідчих, суддів чи за ухвалою суду, доручено провести експертизу і дати висновок за її результатами.

Експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні яко­го перебуває справа про адміністративне правопорушення.

Він зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і дати об'єктивний висновок щодо поставлених перед ним питань. Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експер­тизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необ­хідних для дачі висновку і дозволу органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, ставити особі, яку притягують до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосується предмета експертизи, бути присутнім при розгляді справ (ст. 273 КпАП України).

Проте варто відзначити, що окремі питання проведення експертизи, на жаль, недостатньо урегульовані чинним законодавством. Це стосується, на­самперед, самого терміну "висновок експерта".

Доречно нагадати, що в Кримінально-процесуальному кодексі України це поняття визначається як документ, що складений у результаті досліджен­ня експертом, якому, в передбаченому КПК України порядку, було доруче­но провести експертизу і дати відповіді на поставлені йому запитання. До­цільно було б це визначення закріпити і в Кодексі України про адміністра­тивні правопорушення.

Крім того, існує необхідність уточнити термін "висновок експерта", ос­кільки висновки експерта наявні і при дослідженні, і при виконанні експер­тизи.

Доцільно було б більш детально висвітити у Кодексі України про ад­міністративні правопорушення компетенцію експерта.

Через неврегульованість чинним законодавством про адміністративні правопорушення цих питань, експерти змушені керуватися положеннями, які закріплені в КПК України, за аналогією.

Чинний КпАП України, зокрема, передбачає адміністративну відпові­дальність експерта за злісне ухилення від явки до суду, до органів попе­реднього слідства або дізнання (ст. 185 КпАП України).

На жаль, у КпАП України на сьогодні строки виконання експертиз не­рідко зовсім не співпадають з визначеними строками розгляду справ про адміністративні правопорушення (ст. 277 КпАП України). Так, наприклад, на розгляд справ за ст. 44 КпАП України відводиться лише одна доба, а експертизу виконують, як правило, протягом 10 діб.

Крім того, КпАП України не визначає і загальний строк, протягом якого можна винести постанови про призначення експертних досліджень та стро­ки їх проведення. На нашу думку, необхідно визначити строки виконання експертизи в залежності від складності: на просту експертизу — до 5 діб, на складну — 7-10 діб.

У зв'язку з цим було б доцільно в КпАП України вказати, що строк роз­гляду окремих справ про адміністративні правопорушення, у випадках при­значення по них експертизи, відкладається до отримання висновку експерта.

Ось чому існує актуальна необхідність внесення змін і доповнень до чин­ного Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо норма­тивного врегулювання зазначених проблем, які будуть сприяти посиленню адміністративно-правової боротьби з незаконним обігом в Україні нарко­тичних засобів та психотропних речовин.

Під час проведення експертизи спершу визначають чи належить вилуче­ний засіб до даного наркотичного засобу. Наприклад, марІхуана - основна умова віднесення досліджуваної речовини до наркотичного засобу - іа-явність тетрагідроканнабінолу. Необхідна умова віднесення досліджуваної речовини до наркотичного засобу - наявність наркотично активних алка­лоїдів опію (морфіну, кодеїну, тебаїну).

В залежності від виду наркотичного засобу дослідження відбувається на основі методик хімічного аналізу, розроблених ученими хіміками та реко­мендованих МВС України для експертно-криміналістичної діяльності.

Однак для працівників міліції, які здійснюють підготовку матеріалів спра­ви про адміністративне правопорушення до розгляду важливо правильно сформулювати питання для криміналістичного підрозділу в супроводжу-

вальному документі при направленні речовини на експертизу. Питання по­винні ставитися таким чином:

1. Чи є дана речовина наркотичною? Якщо так, тоді якою?

2. Розміри (вага) наркотичного засобу;

3. Чи маються на вилучених предметах наркотичні речовини, якщо так, тоді які?

4. Чи мають вилучені речовини загальне джерело походження щодо місця вирощування?

Як витікає зі ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністратив­не правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Поряд з іншими процесуальними документами ці дані встановлю­ються також висновком експерта. Зараз у КпАП України не встановлено порядку оформлення такого висновку. На жаль, і в проекті Кодексу України про адміністративні проступки також немає навіть статті, яка б ставила вимоги до висновку експерта. В даному проекті експертизі присвячено дві статті: ст. 537 — визначає процесуальне положення експерта; ст. 555 - дослі­дження висновку експерта. Однак щодо порядок проведення експертизи, ви­мог до цього процесуального документу нічого не сказано'.

На наш погляд, у проект КпАП України слід запозичити положення про висновок експерта, які закріплені в Кримінально-процесуальному кодексі України та Законі України "Про судову експертизу"².

У КпАП України слід зазначити, що після проведення необхідних дослі­джень експерт складає висновок, в якому повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, освіта, спеціальність, вчений ступінь і звання, посада експер­та), на який підставі була проведена експертиза, хто був присутній під час її проведення, запитання, що були поставлені експертові, які матеріали екс­перт використовував та які провів дослідження, мотивовані відповіді на поставлені запитання. Якщо експерт в ході дослідження виявив факти, які мають значення для вирішення справи, він також у висновку має право їх зазначити.

При направленні на експертизу матеріалів з метою встановлення факту приналежності до наркотичних засобів відповідної речовини та з'ясування інших проблем, що виникають у процесі попереднього адміністративного розслідування, експерт у своєму висновку за результатами дослідження по­винен відповісти на запитання - чи належить дана речовина до наркотичних засобів та психотропних речовин і що за обсягом цей засіб слід віднести до невеликих розмірів.

При підготовці матеріалів справи про адміністративне правопорушен­ня, передбачене ч. 2 ст. 106-1 КпАП України, тобто при неприйнятті землеко-

' Див.: Проект Кодексу України про адміністративні проступки, розроблений робочою групою Кабінету Міністрів України під керівництвом Стефанюка В.С. ² Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 28. — С.832-834.

ристувачами або землевласниками на закріплених за ними земельними ділян­ками заходів зі знищення дикоростучої коноплі або снотворного маку, рос­лини із відповідних площ можуть також направлятися працівниками міліції на експертизу до експертно-криміналістичних підрозділів управлінь внутрішніх справ.

Зібрані матеріали у справі про адміністративні правопорушення, що порушують правила обігу наркотичних засобів та психотропних речовин аналізуються на предмет отримання доказів щодо вчинення правопорушен­ня та причетності до нього відповідних осіб.

Після зібрання доказів у справі переходять до процедури доказування щодо вчиненого проступку. Теорія доказування вивчалась в основному на стику наук процесуального права, криміналістики, судової психології, су­дової медицини та судової психіатрії'. Це свідчить про комплексний харак­тер проблеми доказування, окрім того дозволяє зробити висновок про зна­чення теорії доказування для різних юридично-теоретичних спрямувань та різних галузей процесуального права. Адміністративно-процесуальне пра­во, як підгалузь, має декілька правових інститутів, які так чи Інакше врахо­вують необхідність правового регулювання порядку доказування в справах адміністративного процесу.

В адміністративно-деліктному праві доказування набуває відповідного значення. Адже на цьому етапі попереднього адміністративного розсліду­вання є можливість довести причетність особи до вчинення адміністратив­ного правопорушення, ступінь вини або її відсутність.

Зібрані докази аналізуються працівниками міліції, у віданні яких знахо­диться справа про адміністративне правопорушення у сфері обігу нарко­тичних засобів та психотропних речовин.

Кожен з доказів виконує свою роль у процесі встановлення істини у

' " • • X Т )

справі та займає визначене місце в системі доказування. У зв язку з цим у правовій літературі докази класифікуються.

Так, в залежності від того, розкривають докази суть адміністративної справи чи якийсь другорядний факт, їх розподіляють на прямі і побічні. За характером джерел. Із яких одержується інформація, докази можуть бути первинними (тобто, першоджерела) і вторинними (копії документів тощо). За цільовою направленістю докази можуть бути обвинувачувальними і вип­равдувальними. Крім того, широко застосовуються докази, характер яких не завжди дає змогу віднести їх до будь-якої з вищенаведених груп. Це дока­зи констатуючого значення².

На стадії попереднього адміністративного розслідування проводиться дослідження з метою виявлення додаткових обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто обставин, які не встановлюються у повному обсязі при попередній перевірці.

' Арсеньев В.Д. О соотношении криминалистики й теории судебньїх доказа-тельств // Вопросьі криминалистической методологии, тактики й методики рас-следования. Материальї научной конференции. - М., 1973. — С.21-22.

² Див.: Гуренков О.Й., Додин Е.В. Доказательства при рассмотрении дел об административньїх правонарушениях. - К.: РИО МВД УССР, 1974. - С.11-13.

Це віднесення матеріалу, який є предметом адміністративного проступ­ку, до наркотичного засобу чи психотропної речовини, визначення невели­ких розмірів цих засобів і речовин, встановлення фактів виробництва, збер­ігання, придбання цих засобів або пересилання чи перевезення їх.

У справах про адміністративні правопорушення, що передбачені ст.44-1 КпАП України, важливе значення надається висновку медичної комісії про визнання особи хворою на наркоманію, матеріалам, які підтверджують зло­вживання особою наркотичними засобами.

У процесі розслідування вивчаються документи, що вилучені в адмініст­рації сільськогосподарського підприємства та свідчать про достатність чи недостатність охорони посівів снотворного маку або конопель.

Під час дослідження доказів у справі підлягають доказуванню: подія вчи­нення адміністративного проступку, що порушує правила обігу наркотич­них засобів та психотропних речовин, час, місце, спосіб та інші обставини вчиненого правопорушення, винність особи, яка притягається до адміністра­тивної відповідальності, наявність пом'якшуючих чи обтяжуючих обставин.

Таким чином, доказування в справах про адміністративні проступки, що порушують правила обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, — це діяльність працівників міліції зі збирання, перевірки й оцінки доказів та їх процесуальних джерел із метою встановлення обставин, які мають зна­чення для прийняття законного та справедливого рішення у справі.

Кожна стадія провадження в справах про адміністративний проступок, як відомо, завершується відповідним адміністративно-правовим актом. Та­ким актом щодо стадії попереднього адміністративного розслідування, на наш погляд, може бути рішення про надіслання матеріалів у справі орга­нові або посадовій особі, що уповноважена розглядати справу про адміні­стративний проступок.

Тому ст. 520 проекту Кодексу України про адміністративні проступки доцільно викласти в новій редакції: "Стаття 520. Рішення про надіслання протоколу". Після попереднього адміністративного розслідування орган (по­садова особа), уповноважений складати протокол про адміністративне пра­вопорушення, приймає рішення про надіслання протоколу про адміністра­тивний проступок уповноваженому органу або посадовій особі на розгляд справи по суті".

Цією нормою доцільно завершити главу "Попереднє адміністративне роз­слідування".

У цій главі, на наш погляд, необхідно також визначити у окремій статті поняття попереднього адміністративного розслідування та порядок його здійснення.

У період реформування правоохоронних органів слід відзначити, що адміністративно-правову боротьбу з порушеннями адміністративного за­конодавства поряд з державною міліцією будуть вести й органи міліції місце­вого самоврядування.

В залежності від того, які служби будуть функціонувати в системі міліції місцевого самоврядування, буде визначатись і ЇЇ компетенція. Треба сказати, що виділення цих служб і підпорядкування місцевим Радам багато в чому буде залежати від політичного вирішення державою цієї проблеми. Однак,

уже зараз можна з упевненістю сказати, що Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" надає можливість місцевим радам створювати міліцію і прямо вказує, що до неї відноситься служба дільничних інспек­торів. Можливо, що до складу міліції місцевого самоврядування будуть віднесені і підрозділи патрульно-постової служби та будуть створюватись у її складі підрозділи охорони.

Якщо це буде так. тоді ця міліція матиме можливість здійснювати, поряд з іншими правоохоронними функціями, функцію боротьби з адміністра­тивним правопорушенням, а що стосується дільничних інспекторів міліції, то вони і зараз є носіями повноважень суб'єктів адміністративно-юрисдик-ційної діяльності, беручи участь в провадженні у справах про адміністра­тивні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин. Крім того, на дільничних інспекторів покладені повноваження щодо здійснення дізнання в кримінальних справах щодо незаконного обігу цих речовин.

З цього слідує висновок, що міліція місцевого самоврядування буде мати компетенцію здійснювати адміністративно-юрисдикційні повноваження (так звану юрисдикцію, оскільки у відповідності до вимог ст. 255 Кодексу Украї­ни про адміністративні правопорушення та Інструкції по роботі дільнич­них інспекторів міліції вони мають право складати протоколи про адмініст­ративні правопорушення та проводити адміністративне розслідування щодо відповідних справ (в тому числі ст. ст, 44, 44-1, частини першої статті 106-1 тощо).

У взаємодії з державною службою з карантину рослин Міністерства аг­рарної політики України дільничні інспектори міліції здійснюють нагляд за дотриманням норм і правил вирощування снотворного маку й конопель.

У нових умовах підпорядкованості ця служба могла б на основі планів сільських, селищних і міських рад здійснювати заходи щодо виявлення посівів снотворного маку та конопель, законності їх вирощування та достатності заходів щодо їх охорони,

Підрозділи міліції охорони органів місцевого самоврядування поряд з Іншими об'єктами могли б охороняти посіви снотворного маку та коно­пель, які вирощуються на законних підставах.

Підрозділи патрульно-постової служби міліції разом з дільничними інспекторами будуть проводити заходи щодо виявлення місць торгівлі нар­котичними засобами та їх уживання. Дільничні інспектори міліції зобов'я­зані зараз і, на наш погляд, повинні надалі мати такі обов'язки і права, а також складати протоколи про адміністративні правопорушення щодо справ про незаконний обіг наркотиків та психотропних речовин. При цьому слід враховувати специфіку доказування у справах про такі правопорушення, а вони, у свою чергу, накладають відбиток на особливості протоколу про ці правопорушення.

Насамперед, це стосується справ про незаконні вироблення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотроп­них речовин без мети збуту в невеликих розмірах, відповідальність за які передбачена в ст. 44 КпАП України. Недивлячись на те, що стадія поперед­нього адміністративного розслідування є відносно самостійною, на цій стадії

/ч"»

&

все ж необхідно уточняти протокол про адміністративні правопорушення, який складається в кожному разі виявлення незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, але в ньому після перевірки повинно чітко відображатися, в чому виявилося порушення: в виробленні, придбанні, збе­ріганні тощо. В цих справах є обов'язковим проведення експертизи, тому в протоколі слід зазначати, які речовини було вилучено, їх характерні ознаки та відобразити факт направлення Їх на експертизу. Від результатів експерти­зи залежить кваліфікація незаконного діяння уже на цій стадії адміністра­тивного розслідування. Адже у випадках, коли у результаті проведеної екс­пертизи буде встановлено, що розмір наркотичних засобів або психотроп­них речовин буде перевищувати граничні норми, коли він у відповідності до законодавства не вважається невеликим, діяння буде кваліфікуватися за ч.І ст. 309 Кримінального кодексу України.