Сутність І основний понятійний апарат стратегічного менеджменту
| Вид материала | Документы |
- Конспект лекцій Київ 2011 Лекція №1+№2. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності,, 2302.1kb.
- План Вступ; Сутність стратегічного планування І його в місце системі стратегічного, 527.43kb.
- Теоретичні основи природокористування з позиції еколого-збалансованого підходу категорійно-понятійний, 1055.82kb.
- Стратегічна маркетингова програма підприємства на зовнішньому ринку Основні етапи стратегічного, 45.49kb.
- Теми контрольних робіт з дисципліни “Філософія глобальних проблем сучасності”, 31.07kb.
- Тема 9 Сутність стратегічного планування, 629.37kb.
- Нові поняття курсу “історія україни”, 108.98kb.
- Конспект лекцій для напряму підготовки 0501 "Економіка І підприємництво" для підготовки, 447.69kb.
- 1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи, 3961.16kb.
- Тема: конституційне право на освіту мета, 95.74kb.
11.9. Модель стратегічного планування, що базується на врахуванні ринкових переваг, зосереджена на:
а) Визначенні та балансуванні інтересів акціонерів з урахуванням різного бачення ними ринкових переваг підприємства.
б) Результатах SWOT- аналізу.
в) Пошуку компромісу інтересів за умови існування сконцентрованого пакету акцій.
г) Урахуванні інтересів власників блокуючого пакету акцій.
11.10. Сутність моделі стратегічного планування, орієнтованої на створення і підтримку конкурентоспроможності підприємства, полягає у:
а) Запровадженні механізму перетворення стратегічних маркетингових цілей у тактичні (повсякденні) плани боротьби за споживача.
б) Передбаченні пошуку і використання чинників виробничо-технологічної сфери з метою підвищення конкурентоспроможності підприємства.
в) Передбаченні «розшивання вузьких місць» у системі «продукт-ринок».
г) Цільовій спрямованості на довгострокову конкурентоспроможність і зосередження, у першу чергу, на визначення ключових чинників успіху та підвищення інноваційного рівня підприємства.
11.11. Модель стратегічного планування, орієнтована на створення позитивного іміджу - це:
а) Варіант формування виробничих програм на основі механізмів «public relation».
б) Варіант стратегічного планування, що має за мету забезпечити прибуткову діяльність відповідно до чинного законодавства, що сприймається як соціально відповідальна діяльність.
в) Варіант інвестування у забезпечення довгострокового функціонування підприємства з урахуванням високого рівня соціальної відповідальності
бізнесу.
г) Система пріоритетного перспективного вирішення соціальних проблем.
11.12. Стратегічний план - це:
а) Система основних показників, що характеризують стратегічні пріоритети підприємства і витрати, що з ними пов'язані.
б) Формальний інструмент (документ), що охоплює комплекс показників з необхідним рівнем деталізації щодо формування і досягнення стратегічних цілей та подолання невизначеності в середовищі функціонування підприємства.
в) П'ятирічний план розвитку основних видів діяльності підприємства з необхідною деталізацією показників.
г) Система основних показників, що характеризують стратегічні пріоритети підприємства, які сприймаються як закон діяльності на тривалий період часу.
11.13. Стратегічна програма - це:
а) Координуючий адресний документ, що є сукупністю економічно та науково обґрунтованих, зорієнтованих на досягнення загальної мети різноманітних заходів, пов'язаних між собою у термінах, виконавцях і співвиконавцях, а також забезпечених необхідними фінансовими та матеріально-технічними ресурсами.
б) Комплекс управлінських заходів, що визначає напрями і темпи розвитку (скорочення) окремих функціональних підсистем підприємства.
в) Комплекс управлінських заходів, що визначає потреби в окремих видах ресурсів для реалізації необхідних стратегічних дій.
г) Комплексний документ, що охоплює різноманітні заходи для подовження життєвого циклу підприємства.
11.14. Проект-це:
а) Конкретний комплекс заходів, орієнтований на цілі створення нового продукту, технічної системи, виробництва тощо, що передбачає чітко фіксований результат і термін завершення.
б) Конкретний комплекс заходів, що реалізується спеціально сформованою проектною групою.
в) Документ, що орієнтує на вирішення комплексу проблем, які можна розв'язати у плановому періоді.
г) Документ, що включає конструкторську і технологічну документацію.
11.15. Відмінності плану і проекту полягають у такому:
а) План має єдину стратегічну мету, а проект - багатоцільовий документ.
б) План орієнтується на вирішення комплексу проблем, а проект - на «розшивання вузького місця».
в) План може мати багатоцільовий характер, а проект має єдину мету.
г) План виконується за рахунок внутрішніх фінансових ресурсів, а проект - за рахунок залучених ресурсів.
11.16. Недоліки (пастки) стратегічного планування:
а) Відсутність гарантій досягнення успіху навіть за умови наявності обґрунтованих стратегій, планів, програм, проектів; нестача повної, надійної і достатньої інформації, що може призвести до хибних висновків.
б) Високий рівень бюрократизму у системі стратегічного планування, що уповільнює процес прийняття стратегічних рішень і реакцію на зміну конкурентного середовища; зв'язок поточних рішень з майбутніми результатами.
в) Труднощі у реалізації стратегічних рішень у повсякденній діяльності; необхідність розгляду багатьох альтернатив; можливість використання різних методів обґрунтування стратегічних рішень.
г) Можливість переоцінювання системи стратегічного планування; необхідність розгляду багатьох альтернатив; визначення можливостей і загроз, сильних і слабких сторін діяльності. -
11.17. Як співвідносяться стратегічний і довгостроковий план:
а) Стратегічний план - це різновид довгострокового плану.
б) Довгостроковий план - це різновид стратегічного плану.
в) Довгостроковий план і стратегічний план - тотожні поняття.
г) Стратегічні плани, як правило, мають довгостроковий характер, а довгострокові плани можуть мати і стратегічний, і оперативний характер (можуть стосуватися простих, а не принципових управлінських інструментів).
11.18. Яке з наведених тверджень стосовно стратегічного планування є вірним:
а) Розроблення стратегічного плану - це функція вищого керівництва.
б) Розроблення стратегічного плану - це процес, у якому обов'язково повинні брати участь працівники, що будуть надалі його виконувати.
в) Розроблення стратегічного плану - це справа зовнішніх консультантів зі стратегічного планування.
г) Розроблення стратегічного плану - це функція планового відділу.
11.19. Відмінність стратегічних і тактичних планів:
а) Тактичні плани розробляються на основі стратегічних, з урахуванням нинішньої кон'юнктури ринку та розраховані на коротший період часу.
б) Стратегічні плани складаються на основі узагальнення тактичних планів.
в) Розроблення стратегічного плану - це функція вищого керівництва, а тактичного - окремих функціональних підрозділів.
г) Стратегічний план - це сума тактичних планів діяльності.
11.20. Операційне планування є:
а) Оперативним плануванням діяльності усіх функціональних підрозділів.
б) Процесом проектування операційної системи і забезпечення її ефективного функціонування.
в) Інструментом реалізації стратегічних планів, який визначає перелік необхідних дій і операцій, їх кількісні характеристики, терміни, відповідальних виконавців за дії і процедури контролю.
г) Комплексом оперативно-календарного планування і диспетчерування виробництва.
Т. 12.Процес реалізації стратегії
12.1. Реалізація стратегії передбачає:
а) Узгодження філософії бізнесу, стратегічних, поточних і оперативних планів діяльності.
б) Розвиток засобів для підвищення конкурентної сили підприємства, пошук шляхів для створення і підтримування конкурентних переваг, заохочення персоналу до ініціювання удосконалень стратегії.
в) Реагування на умови, що змінюються, шляхом перегляду номенклатури продукції і послуг, впровадження системи CRM, оптимізація розміщення ресурсів у структурних підрозділах.
г) Побудову організації, здатної реалізувати стратегію; розроблення програм і бюджетів для її підтримування; створення мотиваційної системи для досягнення запланованих результатів; формування адекватної організаційної культури; розвиток інформаційної бази.
12.2. Первинність стратегії і вторинність структури є:
а) Бажанням керівництва.
б) Класичним принципом формування організаційної структури управління.
в) Невідповідністю процесу управління організаційній формі підприємства.
г) Принципом єдності розпорядництва.
12.3. Що слід розуміти під організацією?
а) Групу людей, які об'єдналися для отримання прибутку.
б) Групу людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення певної мети.
в) Групу людей, діяльність яких координується відповідним органом управління.
г) Групу людей, що об'єдналися для вирішення проблем.
12.4. Результатом функції організування є:
а) Регламентування функцій, підфункцій, встановлення прав і обов'язків органів управління та посадових осіб.
б) Затвердження структури виробництва та структури органів управління.
в) Затвердження інструкцій і добір персоналу.
г) Проектування робочих місць і формування штатів працівників.
12.5. Закон синергії передбачає:
а) Самостійне ізольоване успішне функціонування виробничих одиниць.
б) Отримання ефекту від функціонування організованого цілого.
в) Необхідність певного співвідношення між частинами цілого.
г) Урахування узгодженої взаємодії чотирьох законів: аналізу-синтезу, пропорційності, композиції та закону самозбереження.
12.6. Організаційна структура управління - це:
а) Сукупність ланок управління.
б) Ієрархічність управління та кількість рівнів управління.
в) Склад, взаємозв'язки і супідрядність підрозділів апарату управління.
г) Чисельність працівників для реалізації кожної управлінської функції.
12.7. Лінійний тип процесу управління характеризується:
а) Лише вертикальними (лінійними) формами зв'язків.
б) Широким делегуванням повноважень.
в) Неповторюваністю вирішуваних завдань робіт та операцій.
г) Відсутністю інструкцій та відпрацьованих процедур.
12.8.Для функціонального типу організаційної структури управління характерною є:
а) Невисока компетентність фахівців при здійсненні конкретних функцій, що пов'язується з частою ротацією персоналу.
б) Наявність подвійного підпорядкування у персоналу функціональних підрозділів, що призводить до зменшення рівня відповідальності виконавців за роботу.
в) Використання лише в невеликих за розмірами підприємствах.
г) Універсальність підготовки і компетентності працівників усіх підрозділів апарату управління.
12.9. Де переважно використовуються дивізіональні організаційні структури управління ?
а) В управлінні великими організаціями.
б) В управління спільними підприємствами.
в) В управлінні малими підприємствами.
г) В управлінні великими багатопрофільними організаціями зі значною кількістю виробничих і комерційних відділень.
12.10. Використання продуктових організаційних структур управління виробництвом ефективне за таких умов:
а) Акцент компанії на збутовій діяльності.
б) Високий рівень інноваційної та інвестиційної активності.
в) Значні масштаби виробництва та широкий асортимент продукції.
г) Формування і реалізація комбінованої стратегії розвитку.
12.11. Адаптивні організаційні структури управління ефективні у таких випадках:
а) Продукція має короткий життєвий цикл і часто змінюється.
б) Функціональні підрозділи чітко виконують традиційні формалізовані обов'язки.
в) Високий рівень централізму в управлінні забезпечує координацію діяльності підрозділів.
г) Підприємство працює на ринку стандартизованого продукту і має значні масштаби діяльності.
12.12. Матричні організаційні структури ефективні за таких умов:
а) Наявність надійної збутової мережі.
б) Вузький асортимент продукції та значні масштаби виробництва.
в) Значні масштаби виробництва і наявність дочірніх компаній.
г) Короткий життєвий цикл продукції та часта змінюваність асортименту.
12.13. Відправним пунктом мотивації є:
а) Цілеспрямована поведінка.
б) Незадоволена потреба.
в) Виробниче завдання.
г) Зміна поведінки.
12.14. Мотиваційна система є ефективною, якщо гармонізуються такі питання:
а) Мінімізовані можливі негативні наслідки доброго виконання роботи; працівники впевнені, що добре виконання роботи приведе до вищої оплати; винагороди розглядаються у тісному зв'язку з успішним виконанням роботи.
б) Грошова винагорода змінюється залежно від рівня виконання роботи, а інші чинники враховувати необов'язково.
в) Політика заробітної плати тісно пов'язана із розширенням джерел інвестування підприємства, а винагороди розглядаються у тісному зв'язку з успішним виконанням роботи.
г) Високий рівень грошової винагороди сприймається як закономірність, а внутрішні винагороди не є обов'язковими.
12.15. Соціальне партнерство на підприємстві означає:
а) Гарантію права власності.
б) Визнання взаємної залежності контрагентів та їх співробітництво.
в) Дотримання зобов'язань підприємства перед клієнтами.
г) Зобов'язання підприємства перед державою.
12.16. Система участі персоналу в прибутках передбачає:
а) Відбір працівників з найвищою продуктивністю праці для преміювання.
б) Пошук резервів скорочення собівартості продукції.
в) Розподіл додаткового прибутку, отриманого від підвищення продуктивності або якості, між персоналом і компанією у визначених пропорціях.
г) Удосконалення системи преміювання.
12.17. Професійний розвиток -це:
а) Процес підготовки працівника до виконання нових виробничих функцій, для обіймання нових посад і вирішення нових завдань, набуття нової професії.
б) Виявлення лінійним керівником менеджером з персоналу інноваційного потенціалу працівника.
в) Бажання набуття працівником нової професії та прагнення до виконання нових виробничих функцій.
г) Заходи щодо виявлення креативних рис особистості та їх розвитку.
12.18. Конкурентоспроможність підприємства на ринку робочої сили характеризується:
а) Конкурентоспроможністю товарів і послуг підприємства.
б) Створенням умов для самозабезпечення працівників і можливою вторинною зайнятістю.
в) Комплексом показників, що у поєднанні вигідно відрізняють підприємство від інших, де працівник може реалізувати свій трудовий потенціал.
г) Іміджем підприємства і розрекламованим брендом.
12.19. Корпоративна культура - це:
а) Неформальні процедури, які поширені на підприємстві і поділяються переважною більшістю персоналу, що працює тут тривалий час.
б) Термін, тотожний філософії бізнесу.
в) Зведений до ідеалу досвід минулої успішної діяльності, що підтримується вищим керівництвом компанії.
г) Сформовані еталони поведінки і ціннісні установки усіх категорій персоналу, настрої, сформовані традиції, способи ведення бізнесу, які у комплексі є способом життя компанії.
12.20. Стратегічний інформаційний менеджмент - це:
а) Засіб управління, за допомогою якого цілеспрямовано організовується і регулюється діяльність підприємства на основі аналізу невідповідностей його внутрішнього середовища даним моніторингу ринкового середовища, виявлених на стадії їх виникнення, і можливості своєчасного прийняття адекватних управлінських рішень.
б) постійні та ієрархічно вибудувані на основі сформульованої мети інформаційні потоки стосовно фінансового, виробничого і кадрового забезпечення поставлених завдань.
в) Інформаційна логістична система, що супроводжує всі матеріальні і фінансові потоки підприємства та поєднує його внутрішні і зовнішні процеси.
г) Новітня концепція ефективного управління підприємством для забезпечення його довготривалого функціонування на основі виявлення кількісних і якісних завдань діяльності та ступеня їх виконання.
Т.13.Актуальні питання теорії і практики стратегічного менеджменту
13.1. Планова (приписуюча) стратегія має переваги:
а) Підхід логічний, раціональний і системний; можливість кількісного виразу основних цілей; можливість розподілу ресурсів для досягнення специфічних цілей; жорстке планування в умовах динамічного і турбулентного бізнес-оточення.
б) Підхід логічний, раціональний і системний; можливість чіткої постановки цілей; досягнення цілей через структуровані завдання, виконання яких можна контролювати і вимірювати; можливість розподілу ресурсів для досягнення специфічних цілей; можливість чіткого розрахунку ефективності.
в) Можливість кількісного виразу основних цілей; можливість розподілу ресурсів для досягнення специфічних цілей; жорстке планування в умовах динамічного і турбулентного бізнес-оточення; можливість чіткого розрахунку ефективності.
г) Можливість кількісного виразу основних цілей; можливість розподілу ресурсів для досягнення специфічних цілей; жорстке планування в умовах динамічного і турбулентного бізнес-оточення; недоцільність зайвих проявів творчого підходу.
13.2. Емерджентна (спонтанна) стратегія має переваги:
а) Можливість забезпечення рухомості в турбулентному середовищі; можливість адекватної реакції на загрози і використання нових шансів; відсутність жорсткого приписуючого планування.
б) Можливість забезпечення гнучкості підприємства; можливість адекватної реакції на загрози і використання нових шансів; відсутність жорсткого приписуючого планування; реалізація раціонального і системного підходів.
в) Можливість забезпечення рухомості в турбулентному середовищі; відсутність жорсткого приписуючого планування; можливість чіткого розрахунку ефективності.
г) Можливість забезпечення рухомості в турбулентному середовищі; відсутність жорсткого приписуючого планування; можливість чіткого розрахунку ефективності; можливість чіткої постановки цілей, які забезпечують напрям розвитку для підприємства.
13.3. Підхід з позиції конкурентного позиціювання має переваги:
а) Наявність ретельно розроблених аналітичних схем; утвердження структурованого підходу, що сприяє спрощенню дослідження підприємства і його оточення; наявність методичної та інформаційної бази для дослідження можливостей і загроз зовнішнього середовища.
б) Наявність ретельно розроблених аналітичних схем; можливість чіткої постановки цілей, які забезпечують напрям розвитку; досягнення цілей через структуровані завдання; концентрація на ключових компетенціях і основних видах діяльності.
в) Досягнення цілей через структуровані завдання; концентрація на ключових компетенціях і основних видах діяльності; зменшення ризику; жорстке планування в умовах динамічного і турбулентного бізнес-оточення.
г) Відсутність жорсткого приписуючого планування; досягнення цілей через структуровані завдання; реалізація раціонального і системного підходів.
13.4. Підхід, заснований на ключових компетенція, має переваги:
а) Виокремлення ролі окремого підприємства у завоюванні конкурентної позиції; пріоритетність творчого підходу в стратегічному менеджменті", формування системи менеджменту знань; струнка система стратегічного планування.
б) Створення умов для організаційного навчання, розвитку менеджменту знань і ділового співробітництва як джерел конкурентних переваг; виокремлення ролі окремого підприємства у завоюванні конкурентної позиції; система жорсткого перспективного і поточного планування.
в) Пріоритетність творчого підходу в стратегічному менеджменті; система жорсткого перспективного і поточного планування; створення умов для організаційного навчання; формування системи менеджменту знань.
г) Виокремлення ролі окремого підприємства у завоюванні конкурентної позиції; пріоритетність творчого підходу в стратегічному менеджменті; створення умов для організаційного навчання, розвитку менеджменту знань і ділового співробітництва як джерел конкурентних переваг.
13.5. Нелінійний стратегічний менеджмент - це модель стратегічного менеджменту, заснована на пріоритетному використанні:
а) Інноваційних стратегій і налагоджених аналітичних схем конкурентної розвідки.
б) Нелінійного прогнозування.
в) Інтелектуальних ініціатив і психологічного підходу в менеджменті і маркетингу.
г) Ситуаційного підходу в управлінні.
13.6. Ефективний менеджмент знань повинен:
а) Створити механізм переймання чужих технологій та продажу власних.
б) Сформувати систему навчання і продукування знань; забезпечити збереження і розповсюдження знань; побудувати струнку систему оцінювання знань.
в) Сформувати механізм заохочення створення працівниками підприємства проривних технологій.
г) Забезпечити навчання персоналу та підвищення його кваліфікації.
13.7. Конкурентна розвідка — це:
а) Процес отримання і аналізу публічно доступної інформації для вироблення стратегії конкуренції, до забезпечує досягнення мети діяльності.
б) Процес використання внутрішніх і зовнішніх інформаційних джерел для побудови конкурентних переваг, незалежно від способів отримання інформації.
в) Механізм отримання інсайдерської інформації від конкурентів з усіх доступних джерел.
г) Отримання інформації про конкурентів через механізм промислового шпіонажу, що дозволяє здійснювати організаційні удосконалення, диференціацію і цільову конкуренцію.