Л. А. Сидорчук система правоохоронних органів україни навчально-методичний посібник

Вид материала

Навчально-методичний посібник

Содержание Теми рефератів 9.3. Термінологічний словник 9.4. Навчальні завдання 9.5. Питання для перевірки знань 9.6. Джерела та література Тема 10. органи юстиції та нотаріат в системі правоохоронних органів україни 10.1. Методичні вказівки До спеціалізованих органів юстиції належить Органи реєстрації громадянського стану У своїй діяльності нотаріат керується Характеризуючи зазначений закон, слід звернути увагу на його структуру, яка включає в себе 4 розділи, 17 глав та 103 статті. Другий розділ цього закону У четвертому розділу закону Учинення нотаріальних дій в Україні покладаєть­ся Таким чином, суб’єктами вчинення нотаріальних дій в Україні Усі нотаріальні дії У разі втрати документа 10.2. План сімінарського заняття

Подобный материал:

• Головне управління юстиції у тернопільській області методичний посібник, 4778.85kb.
• Навчально-методичний посібник Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 3103.88kb.
• Навчально-методичний посібник (друге видання), 1764.23kb.
• М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 1693.26kb.
• Л. P. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. Вид друге, перероб., 4077.25kb.
• Навчально-методичний посібник Донецьк 2010, 664.64kb.
• Контрольні питання для підготовки до іспиту з дисципліни «Організація судових та правоохоронних, 41.83kb.
• Г. О. Фролова фінансовий аналіз навчально-методичний посібник, 5022.82kb.
• Методичні рекомендації з оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів, 813.27kb.

Теми рефератів

1. Основні завдання та напрямки реалізації митної справи в Україні.

2. Місце та роль митних органів в системі правоохоронних органів України.
   

9.3. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

На митні органи України покладаються завдання, зміст яких в першу чергу спрямований на всебічне утвердження митної політики та забезпечення її реалізації на території України, встановлення розмірів митних зборів і плати за митні процедури, а також координації діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з питань митної справи.

Під процесом розу­міється сукупність послідовних дій для досягнення поставленого конкретного результату. В юриспруден­ції призначення процесу полягає в реалізації норм матеріального права.

Адміністративне затримання є заходом, що здійснюється до особи, яка вчинила порушення митних правил з метою припинення порушення митних правил, складання протоколу про таке порушення при неможливості його складення на місці, забезпечення вчасного і правильного розгляду справи та виконання постанови.

Під витребуванням документів, необхідних для розгляду справи необхідно розуміти наділення службової особи митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил достатніми повноваженнями на вчинення конкретних дій зв’язаних з отриманням документів, що є носіями необхідної інформації. При цьому особа, якій адресовано вимогу про подання документів, зобов'язана надати їх не пізніш як у п'ятиденний строк.

Вилучення предметів та документів передбачає дії службових осіб митних органів по виявленню предметів, що є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, предметів із спеціально виготовленими тайниками, що використовувалися для переміщення через митний кордон України з приховуванням таких предметів, а також документи, необхідні для розгляду справи про порушення митних правил.

Оцінка вилучених предметів здійснюється митним органом на підставі державних роздрібних цін, що діють в Україні, а при відсутності таких цін - на підставі висновків експертів. Перерахунок вилученої іноземної валюти у валюту України здійснюється також митним органом України за діючим на день виявлення порушення митних правил курсом Національного банку України, що застосовується для розрахунків по зовнішньоекономічних операціях.

Експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває при провадженні у справі про порушення митних правил.


9.4. НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

12. 1. Спробуйте схематично визначити місце Державної митної служби України в системі митних органів. Намалюйте відповідну таблицю.
    
13. 2. Надати письмову характеристику ознак митної справи за Законом України „Про митну справу” і Митним кодексом України.
    

3. Дайте аналіз правовим актам, що регулюють діяльність митних органів.

4. Побудуйте структурну підпорядкованість митних органів.

5. Підготувати: а) протокол про порушення митних правил;

б) протокол про адміністративне затримання.

6. Підготувати постанову:

а) про накладення адміністративного стягнення;

б) про припинення провадження у справі;

в) про порушення кримінальної справи і провадження дізнання у справі про контрабанду.


9.5. ПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ


1. Яке місце посідає Держмитслужба України серед органів виконавчої влади?

2. Які завдання стоять перед митними органами?

3. Назвіть принципи організації та діяльності митних органів.

4. Які основні напрямки діяльності митних органів?

5. Що собою становить система митної служби?

6. Які повноваження покладено на Держмитслужбу України?


9.6. ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА:


а) законодавчі та нормативно – правові акти

1. Декларація про державний суверенітет України, прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року. - Відомості Верховної Ради України. – 1990 . – № 31. – Ст. 429.

2. Закон України від 16 квітня 1991 року “Про зовнішньоекономічну діяльність”. - Відомості Верховної Ради України. – 1991. - N 29. - Ст.378.

3. Закон України від 25 червня 1991 року “Про митну справу в Україні”. - Відомості Верховної Ради України. – 1991. - N 44. - Ст.575.

4. Закон України від 10 грудня 1991 року “Про дію міжнародних договорів на території України”. - Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 137.

5. Постанова Верховної Ради Української РСР від 24 серпня 1991 року “Про проголошення незалежності України”. - Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 33. – Ст. 446.

6. Митний кодекс України, прийнятий 12 грудня 1991 р. - Відомості Верховної Ради України. – 1992. - N 16. - Ст.203.

7. Закон України від 23 грудня 1993 року “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”. - Відомості Верховної Ради України. - 1994. - N 11. - Ст.50.

8. Конституція України. – К., 1996.
   
9. Закон України від 5 квітня 2001 року “Про Митний тариф України”. - Відомості Верховної Ради України. – 2001. - N 24. - Ст.125.
   

б) література:

1. Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність. - К.: “Юрінком Інтер", 2001. - 350 с.

2. Коментар до Конституції України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України , 1996.

3. Молдован В. А. Правоохоронні органи. Курс лекцій. - К.: "Юмана", 1998.- 160с.

4. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі. Навчальний посібник. - К.: "Агіка", 2000.-512с.

5. Організація судових та правоохоронних органів / І.Є.Марочкін, Н.В.Сибільова, О.Б.Зозулинський та ін. - Харків: Національна юрид. акад. України, 1996.- 138с.

6. Організація судових та правоохоронних органів / За ред. І.Є.Марочкіна, Н.В.Сибільової, О.М. Толочка. - Харків: "Право", 2000. - 269 с.

7. Организация судебных й правоохранительных органов Украины. Методическое пособие. / Афанасьев В.В., Марочкин И.Е., Тол очко А.Н. й др. - Никополь, 1995. - 336 с.

8. Правоохранительные органы Российской Федерации. Учебник. -М.: "Спартак", 1996.-286с.

9. Правоохранительные органы. Учебник для ВУЗов / Под ред. проф. К.Ф.Гуценко. - М.: "БЕК", 1995. - 320 с.

10. Судебные й правоохранительные органы Украины. Учебник / Под ред. проф. А.М.Бандурки. - Харьков: Ун-т внутр. Дел, 1999. - 350 с.

11. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000.

12. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. Навчальний посібник / Від. ред. Я. Кондратьєв. – К.: “Юрінком Інтер”, 2002. – 320 с.

13. Юзикова Н.С. Система судебных и правоохранительных органов органов Украины. Учебное пособие. -Днепропетровск: УкО ИМА-пресс, 2000. - 280 с.
    

ТЕМА 10. ОРГАНИ ЮСТИЦІЇ ТА НОТАРІАТ В СИСТЕМІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ


1. Органи юстиції України: поняття, завдання та система.

2. Поняття та правова основа діяльності нотаріату. Суб’єкти вчинення нотаріальних дій.

3. Нотаріальні дії, що вчиняються органами та посадовими особами в Україні.

4. Права і обов'язки нотаріуса.
   
5. Загальні правила вчинення нотаріальних дій.
   

10.1. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

12. 
    

У ході вивчення цієї теми слід звернути увагу на характеристику поняття органів юстиції та нотаріату в Україні, визначення їх завдань, системи та з’ясування правової основи діяльності. При цьому необхідно охарактеризувати Положення про Міністерство юстиції України, Закони України “Про державну виконавчу службу”, “Про нотаріат” як законодавчі акти, що займають центральне місце в правовому регулюванні діяльності органів юстиції та здійснення нотаріальних дій в державі.

Важливе значення має визначення кола суб’єктів вчинення нотаріальних дій, з’ясування правового статусу нотаріуса, його прав та обов’язків. Особливої уваги заслуговує характеристика нотаріальних дій, що вчиняються органами та посадовими особами в Україні.

При розкритті загальних правил вчинення нотаріальних дій слід виходити із чинного законодавства (Закону України “Про нотаріат”, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України), а також практики нотаріальних та судових органів із зазначених питань (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року №2 “Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні”).


1 питання. Органи юстиції України: поняття, завдання та система

При розгляді цього питання необхідно відмітити, що органи юстиції – це органи виконавчої влади, які забезпечують здійснення правової політики в державі, захист прав та законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій. Система органів юстиції в Україні включає: Міністерство юстиції України; Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим; обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції; районні, районні у містах управління юстиції; міські (міст обласного значення) управління юстиції.

Слід зазначити, що основними завданнями органів юстиції є:

підготовка пропозицій щодо проведення в Україні правової реформи, сприяння розвитку правової науки;

підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, його систематизація, ведення Єдиного класифікатора галузей законодавства України, розроблення проектів нормативно-правових актів та міжнародних договорів України з правових питань, проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів, державна реєстрація нормативно-правових актів, ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів;

планування за пропозиціями міністерств, інших центральних органів виконавчої влади законопроектної роботи та роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, координація нормотворчої діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та контроль за здійсненням такої діяльності;

забезпечення реалізації державної правової політики, державної політики з питань громадянства, міжнаціональних та міграційних відносин;

здійснення реєстрації фізичних осіб, ведення Єдиного державного реєстру фізичних осіб;

організаційне, матеріально-технічне забезпечення судів загальної юрисдикції (крім Верховного Суду України), робота з кадрами судів, експертне забезпечення правосуддя;

організація в порядку, встановленому законодавством України, своєчасного, повного і неупередженого примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державних виконавців;

спрямування та координація діяльності щодо забезпечення виконання рішень суду та застосування передбачених законом засобів виправлення і перевиховання засуджених органами і установами виконання покарань та підприємствами кримінально – виконавчої системи;

організація роботи нотаріату та органів реєстрації актів громадянського стану;

розвиток правової інформатизації, формування у громадян правового світогляду;

координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій щодо правової освіти населення, методичного забезпечення цієї освіти;

легалізація громадських організацій і реєстрація політичних партій та інших громадських формувань;

сприяння розвитку юридичних послуг з метою реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб, здійснення у випадках, передбачених законодавством, державної реєстрації юридичних осіб та реєстрації прав на нерухоме майно, ведення реєстру застави майна, організація у встановленому порядку в системі органів юстиції надання громадянам і юридичним особам додаткових платних послуг правового та технічного характеру;

здійснення контролю за виконанням актів Мін’юсту України стосовно нормативно-методичного забезпечення діяльності бюро технічної інвентаризації щодо проведення реєстрації прав власності на нерухоме майно;

ведення державних реєстрів відповідно до законодавства України;

здійснення методичного керівництва правовою роботою в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, перевірка стану цієї роботи і надання рекомендацій щодо її поліпшення та приведення їх нормативних актів у відповідність із законодавством, вжиття заходів до підвищення кваліфікації працівників юридичних служб.

До спеціалізованих органів юстиції належить державна виконавча служба, органи реєстрації актів громадянського стану та деякі інші.

Державна виконавча служба здійснює виконання судових рішень згідно з кримінально-процесуальним та цивільним про­цесуальним законодавством України. Вона включає Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи дер­жавної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севасто­польського міських управлінь юстиції; районні, мі­ські (міст обласного значення), районні в містах від­діли державної виконавчої служби відповідних уп­равлінь юстиції.

Державними виконавцями є начальник, заступ­ник начальника, старший державний виконавець, державний виконавець районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу дер­жавної виконавчої служби. Державні виконавці є державними службовцями.

Правовий статус державної виконавчої служби регулюється Законом України "Про державну вико­навчу службу" від 24 березня 1998 р.

Органи реєстрації громадянського стану здійснюють державну реєстрацію юридичних фактів, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення відповідних прав та обов'язків (народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, імені, по батькові).

Систему органів реєстрації актів громадянського стану складають відділи реєстрації актів громадянського стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції; виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад.


2 питання. Поняття та правова основа діяльності нотаріату.

Суб’єкти вчинення нотаріальних дій


Нотаріат являє собою систему органів і по­садових осіб, на яких покладено обов'язок посвідчува­ти права, а також факти, що мають юридичне зна­чення, та вчиняти інші передбачені законодавством нотаріальні дії з метою надання їм юридичної віро­гідності.

У своїй діяльності нотаріат керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Нотаріуси у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних угод.

При цьому слід відмітити, що безпосередньо правове регулювання нотаріату в Україні, видів і порядку вчинення нотаріальних дій здійснюється Законом України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 р.

Характеризуючи зазначений закон, слід звернути увагу на його структуру, яка включає в себе 4 розділи, 17 глав та 103 статті.

При цьому перший розділ Закону України “Про нотаріат” складається з трьох глав, які містять норми, що характеризують загальні положення (поняття нотаріату, органи і посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, їх права, обов’язки та відповідальність, загальні питання організації вчинення нотаріальних дій тощо), правовий статус державних нотаріальних контор і державних нотаріальних архівів, а також приватних нотаріусів та порядок здійснення ними нотаріальних дій.

Другий розділ цього закону визначає нотаріальні дії та повноваження органів і посадових осіб щодо їх учинення.

Третій розділ містить 13 глав, в яких закріплені правила вчинення нотаріальних дій як загального характеру, так і при виконанні окремих дій (посвідченні угод; вжитті заходів до охорони спадкового майна; видачі свідоцтв про спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя, про придбання жилих будинків з прилюдних торгів; накладанні заборони відчуження нерухомого майна; засвідченні вірності копій документів і виписок з них, справжності підписів і вірності перекладу; посвідченні фактів; вчиненні виконавчих написів, морських протестів; прийнятті документів на зберігання тощо).

У четвертому розділу закону визначається порядок застосування законодавства іноземних держав та міжнародних договорів при вчиненні нотаріальних дій в Україні.

Учинення нотаріальних дій в Україні покладаєть­ся на нотаріусів, які працюють у державних нотарі­альних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або мають приватну нота­ріальну практику (приватні нотаріуси). Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

У населених пунктах, де немає нотаріусів, певні визначені законом нотаріальні дії вчиняються упов­новаженими на це посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народ­них депутатів.

Учинення нотаріальних дій за кордоном покла­дається на консульські установи України, а у випад­ках, передбачених чинним законодавством, — на дипломатичні представництва України.

Посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріальних, може провадитись в особливих випад­ках також іншими визначеними законодавством посадовими особами (капітанами морських суден або суден внутріш­нього плавання, що плавають під прапором Ук­раїни, директорами й головними лікарями будинків для престарілих та інвалідів, а також головними лікарями, їхніми заступниками з ме­дичної частини або черговими лікарями ліка­рень, лікувальних закладів, санаторіїв тощо).

Таким чином, суб’єктами вчинення нотаріальних дій в Україні державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад та консульські установи України.

При цьому нотаріуси можуть об'єднуватися у регіональні, загальнодержавні, міжнародні спілки та асоціації. Об'єднання нотаріусів представляють їх інтереси у державних та інших органах, захищають соціальні та професійні права нотаріусів, здійснюють методичну і видавничу роботу, можуть створювати спеціальні фонди і діють відповідно до своїх статутів.

3. питання. Нотаріальні дії, що вчиняються органами та посадовими
   

особами в Україні


При розгляді цього питання необхідно звернути увагу на те, що Закон України “Про нотаріат” чітко визначає межі щодо вчинення нотаріальних дій для кожного із суб’єктів їх вчинення. Зокрема, у державних нотаріальних конторах вчиняються такі нотаріальні дії: посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти та ін.); вживаються заходи до охорони спадкового майна; видаються свідоцтва про право на спадщину; видаються свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя; видаються свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюдних торгів; видаються дублікати документів, що зберігаються у справах нотаріальної контори; накладається заборона відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; засвідчується вірність копій документів і виписок з них; засвідчується справжність підпису на документах; засвідчується вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; посвідчується факт, що громадянин є живим; посвідчується факт перебування громадянина в певному місці; посвідчується тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці; посвідчується час пред'явлення документів; передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам; приймаються у депозит грошові суми та цінні папери; вчиняються виконавчі написи; вчиняються протести векселів; пред'являються чеки до платежу і посвідчується неоплата чеків; вчиняються морські протести; приймаються на зберігання документи.

Крім того, необхідно мати на увазі, що законодавством України на державних нотаріусів може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій.

Слід відмітити, що в Україні існують державні нотаріальні архіви, державні нотаріуси яких видають дублікати і засвідчують вірність копій і виписок з документів, які зберігаються у справах цих архівів.

Звертає на себе увагу також діяльність приватних нотаріусів, які мають право вчиняти ті ж нотаріальні дії, що й нотаріуси в державних нотаріальних конторах, за винятком: накладання і зняття заборони відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного із подружжя; видачі свідоцтва про право на спадщину; вжиття заходів до охорони спадкового майна; посвідчення договорів довічного утримання; засвідчення справжності підпису на документах, призначених для дії за кордоном, та посвідчення доручень для цієї мети, а також засвідчення справжності підпису батьків або опікуна (піклувальника) на згоді про усиновлення дитини.

Як відмічалося раніше, в тих населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії здійснюють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад. Зокрема, вони мають право вчиняти такі нотаріальні дії: вживати заходів до охорони спадкового майна; накладати та знімати заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки; посвідчувати заповіти, доручення; засвідчувати вірність копій документів і виписок з них, а також справжність підпису на документах. При цьому зазначені особи не мають права оформляти документи, призначені для дії за кордоном.

Слід зазначити, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад

народних депутатів встановлюється Законом України “Про нотаріат” та іншими актами законодавства України.

Необхідно звернути увагу на те, що суб’єктами вчинення нотаріальних дій також є консульські установи України, які мають право: посвідчувати угоди (договори, заповіти, доручення та ін.), крім договорів про відчуження та заставу жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні; вживати заходів до охорони спадкового майна; видавати свідоцтва про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя; засвідчувати вірність копій документів і виписок з них, справжність підпису на документах, вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; посвідчувати факт, що громадянин є живим, факт знаходження громадянина в певному місці, тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці, час пред'явлення документів; приймати в депозит грошові суми і цінні папери; вчиняти виконавчі написи, морські протести; приймати на зберігання документи.

Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, що вчиняються консульськими установами України. При цьому порядок вчинення нотаріальних дій консульськими установами встановлюється Законом України “Про нотаріат”, Консульським статутом України та іншими актами законодавства України.

3. питання. Права і обов'язки нотаріуса
   

Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту (університет, академія, інститут) і пройшов стажування протягом шести мі­сяців у державній нотаріальній конторі або в нота­ріуса, який займається приватною нотаріальною практикою, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю.

З метою визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, при управлінні юстиції Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій утворюється кваліфікаційна комісія нотаріату, положення про яку затверджується Міністерством юстиції України. За результатами складеного іспиту кваліфікаційна комісія нотаріату приймає рішення про можливість допуску особи до нотаріальної діяльності.

На підставі цього рішення Міністерством юстиції України видається особі свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю.

В той же час, слід мати на увазі, що зазначене свідоцтво може бути анульоване Міністерством юстиції України з власної ініціативи нотаріуса та за поданням управління юстиції Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у випадках: втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання; винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності; винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили; винесення постанови про припинення кримінальної справи щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав; винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов'язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою; неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян; невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності; порушення нотаріусом вимог, передбачених чинним законодавством України.

При розгляді цього питання необхідно звернути увагу на те, що не може бути нотаріусом особа, яка має судимість. Крім того, нотаріус не має права перебувати в штаті інших дер­жавних, приватних і громадських підприємств та організацій, вдаватися до підприємницької та посе­редницької діяльності, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім складання проектів угод і заяв, виго­товлення копій документів і виписок із них, давання роз'яснень із питань учинення нотаріальних дій, консультацій правового характеру, а також викла­дацької та наукової роботи у вільний від роботи час.

Особа, якій вперше надається право займатися нотаріальною діяльністю, в управлінні юстиції Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій в урочистій обстановці має принести присягу такого змісту: "Урочисто присягаю виконувати обов'язки нотаріуса чесно і сумлінно, згідно з законом і совістю, поважати права і законні інтереси громадян і організацій, зберігати професійну таємницю, скрізь і завжди берегти чистоту високого звання нотаріуса".

Слід відмітити, що правове положення нотаріуса визначається його правами та обов’язками у ході вчинення ним нотаріальних дій. Так, у відповідності до чинного законодавства України нотаріус має право витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій; складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру. Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.

Необхідно зазначити, що при вчиненні нотаріальних дій нотаріус зобов'язаний здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до закону і принесеної присяги; сприяти громадянам, підприємствам, установам та організаціям у здійсненні їхніх прав та захис­ті законних інтересів, роз'яснювати права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинюва­них нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відомості, одержані ним під час учинення нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або між­народним договорам.

В той же час, у визначених законом випадках існують обмеження для органів та посадових осіб у праві вчинення нотаріальних дій. Зокрема, нотаріус та посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської Рад, які вчиняють нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, або працівників відповідного виконавчого комітету. Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад не вправі вчиняти нотаріальні дії також на ім'я і від імені даного виконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса чи у виконавчому комітеті іншої сільської, селищної, міської Ради.

Крім того, посадові особи, визначені у статті 40 Закону України “Про нотаріат” (капітани морських суден або суден внутріш­нього плавання, що плавають під прапором Ук­раїни, директори й головні лікарі будинків для престарілих та інвалідів, а також головні лікарі, їхні заступники з ме­дичної частини або черговими лікарями ліка­рень, лікувальних закладів, санаторіїв та інші), не вправі посвідчувати заповіти та доручення на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка або своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер).

Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням чинного законодавства, є недійсними.


5 питання. Загальні правила вчинення нотаріальних дій

Перед розглядом цього питання необхідно звернути увагу на те, що загальні правила вчинення нотаріальних дій передбачені ст.ст. 41-53 Закону України “Про нотаріат”. Зокрема, зазначені норми стосуються місця, строків вчинення нотаріальних дій, встановлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії; перевірки дієздатності громадян та правоздатності юридичних осіб, які беруть участь в угодах; підписання нотаріально посвідчуваних угод, заяв та інших документів; витребування відомостей і документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій; вимог до документів, що подаються для вчинення нотаріальних дій; вчинення посвідчувальних написів та видача свідоцтв; відмови у вчиненні нотаріальних дій; оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні; заходів, що вживаються нотаріусами та іншими посадовими особами, які вчиняють нотаріальні дії, при виявленні порушення закону; реєстрації нотаріальних дій та видачі дубліката нотаріально посвідченого документа.

Законодавець визначив, що місцем вчинення нотаріальних дій є приміщення державної нотаріальної контори, державний нотаріальний архів, приміщення, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщення виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Визначаючи строк вчинення нотаріальних дій, слід зазначити, що нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі всіх необхідних документів. В той же час, вчинення нотаріальної дії може бути відкладене в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від посадових осіб підприємств, установ і організацій або направлення документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії. Однак, в цих випадках строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії, не повинен перевищувати одного місяця.

За заявою зацікавленої особи, яка бажає звернутися до суду для оспорювання права або факту, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії повинно бути відкладено на строк не більше десяти днів. Якщо за цей строк від суду не буде одержано повідомлення про надходження заяви, нотаріальна дія повинна бути вчинена.

У разі одержання від суду повідомлення про надходження заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Законодавством України можуть бути встановлені й інші підстави для відкладення і зупинення нотаріальних дій.

Наступним правилом вчинення нотаріальних дій є те, що при їх здійсненні нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють ці дії, встановлюють особу громадянина, його представника або представника підприємства, установи, організації, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій.

Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії.

При посвідченні угод з'ясовується дієздатність громадян і перевіряється правоздатність юридичних осіб, які беруть участь в угодах. У разі укладення угоди представником перевіряються його повноваження.

Потрібно звернути увагу також на те, що при посвідченні угод і вчиненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством України, перевіряється справжність підписів учасників угод та інших осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії.

Нотаріально посвідчувані угоди, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса чи іншої посадової особи, яка вчиняє нотаріальну дію. Якщо угода, заява чи інший документ підписано за відсутності цих посадових осіб, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.

Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати угоду, заяву чи інший документ, за його дорученням і в його присутності та в присутності нотаріуса або іншої посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, угоду, заяву чи інший документ може підписати інший громадянин. Про причини, з яких громадянин, заінтересований у вчиненні нотаріальної дії, не міг підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Угоду не може підписувати

особа, на користь або за участю якої її посвідчено.

Нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, можуть не вимагати кожного разу з'явлення відомих їм посадових осіб підприємств, установ і організацій, якщо вони мають зразки підписів цих посадових осіб, одержані при особистому зверненні, а справжність їх підписів не викликає сумніву.

Необхідно зазначити, що нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, вправі витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. При цьому відповідні відомості і документи повинні бути подані в строк, вказаний нотаріусом або іншою посадовою особою, яка вчиняє нотаріальну дію. Цей строк не може перевищувати одного місяця.

Слід відмітити, що документи, які подаються для вчинення нотаріальних дій, мають відповідати вимогам, передбаченим чинним законодавством. Зокрема, не приймаються для вчинення нотаріальних дій документи, що мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережені виправлення, документи, текст яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також написані олівцем. Тексти нотаріально посвідчуваних угод, засвідчуваних копій документів і виписок з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані ясно і чітко; числа і строки, що стосуються змісту посвідчуваних угод, мають бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб - без скорочень і з зазначенням їх адрес. Прізвища, імена та по батькові громадян повинні бути написані повністю із зазначенням місць їх проживання.

Документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, повинні бути прошиті, а аркуші пронумеровані і скріплені печаткою.

Звертає на себе також той факт, що пи посвідченні угод, засвідченні вірності копій документів і виписок з них, справжності підпису на документах, вірності перекладу документів з однієї мови на іншу, а також при посвідченні часу пред'явлення документа на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи. При цьому на підтвердження права на спадщину, права власності, посвідчення фактів, що громадянин є живим, перебування його у певному місці, тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці, про прийняття на збереження документів видаються відповідні свідоцтва.

В той же час, нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляють у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законові; дії підлягають вчиненню іншим нотаріусом чи іншою посадовою особою; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась недієздатна особа або представник, який не має необхідних повноважень; угода, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, вказаним в її статуті чи положенні.

Нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що порочать честь і гідність громадян. При цьому вони на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, повинні викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У разі коли у вчиненні нотаріальної дії відмовляє нотаріус, він не пізніш як у триденний строк виносить постанову про таку відмову.

Слід підкреслити, що заінтересована особа, яка вважає неправильною вчинену нотаріальну дію або відмову у вчиненні нотаріальної дії, вправі подати про це скаргу до районного (міського) народного суду за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів чи робочого місця приватного нотаріуса.

У випадку, коли нотаріальна дія вчинена неправильно або особі відмовлено у її вчиненні консульською установою, то скарги на зазначені факти розглядаються в порядку, встановленому Консульським статутом України.

Крім того, необхідно зазначити, що скарги на неправильне посвідчення заповітів і доручень або на відмову в їх посвідченні посадовими особами, зазначеними у статті 40 Закону України “Про нотаріат” (капітанами морських суден або суден внутріш­нього плавання, що плавають під прапором Ук­раїни, директорами й головними лікарями будинків для престарілих та інвалідів, а також головними лікарями, їхніми заступниками з ме­дичної частини або черговими лікарями ліка­рень, лікувальних закладів, санаторіїв та інші), подаються до суду за місцезнаходженням лікарні, іншого стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, санаторію, будинку для престарілих та інвалідів, експедиції, госпіталю, військово-лікувального закладу, військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, місця позбавлення волі. Скарги на неправильне посвідчення заповіту або на відмову в його посвідченні капітаном морського судна або судна внутрішнього плавання, що плаває під прапором України, подаються до суду за місцем порту приписки судна.

Розгляд таких скарг провадиться районним (міським) народним судом у порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством України. В цих випадках нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, можуть брати участь у справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні як заінтересовані особи. При цьому вони мають права і несуть обов'язки осіб, що беруть участь у справі, в тому числі мають право оскаржувати рішення та ухвали суду.

Спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній дії, має розглядатися судом або арбітражним судом у порядку позовного провадження.

При розгляді цього питання необхідно звернути увагу також на заходи, що вживаються нотаріусами та іншими посадовими особами, які вчиняють нотаріальні дії, при виявленні порушення закону. Так, згідно ст.51 Закону України “Про нотаріат” нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, виявивши при вчиненні нотаріальних дій порушення закону громадянами або окремими посадовими особами, повідомляють про це для вжиття необхідних заходів відповідні підприємства, установи, організації або прокуратуру.

Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, вправі затримати цей документ і направити його на експертизу.

Усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами чи посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, реєструються в реєстрах нотаріальних дій. Форми реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних документах встановлюються Міністерством юстиції України.

У разі втрати документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради, за письмовою заявою заінтересованих осіб, визначених чинним законодавством, видається дублікат втраченого документа. При цьому видача дубліката втраченого документа здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, дублікат втраченого документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету за місцем його зберігання. Державний нотаріальний архів чи державна нотаріальна контора також видають також дублікати заповітів, які надійшли на зберігання від посадових осіб, зазначених у статті 40 Закону України “Про нотаріат” (капітанів морських суден або суден внутріш­нього плавання, що плавають під прапором Ук­раїни, директорів та головних лікарів будинків для престарілих та інвалідів, а також головних лікарів, їхніх заступників з ме­дичної частини або чергових лікарів ліка­рень, лікувальних закладів, санаторіїв та інші).


10.2. ПЛАН СІМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Поняття, завдання та організаційна побудова органів юстиції в Україні.

2. Поняття нотаріату, його завдання та правова основа діяльності.

12. 3. Суб’єкти вчинення нотаріальних дій.
    

4. Загальна характеристика нотаріальних дій, що вчиняються органами та посадовими особами в Україні.

5.Поняття нотаріуса, його права та обов’язки.

6. Характеристика загальних правил вчинення нотаріальних дій.