Л. А. Сидорчук система правоохоронних органів україни навчально-методичний посібник

Вид материала

Навчально-методичний посібник

Содержание 2 питання. Принципи організації та діяльності 5.2. План семінарського заняття 5.3. Термінологічний словник 5.4. Навчальні завдання 5.5. Питання для перевірки знань 5.6. Джерела і література Адвокатура в системі правоохоронних

Подобный материал:

• Головне управління юстиції у тернопільській області методичний посібник, 4778.85kb.
• Навчально-методичний посібник Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 3103.88kb.
• Навчально-методичний посібник (друге видання), 1764.23kb.
• М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 1693.26kb.
• Л. P. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. Вид друге, перероб., 4077.25kb.
• Навчально-методичний посібник Донецьк 2010, 664.64kb.
• Контрольні питання для підготовки до іспиту з дисципліни «Організація судових та правоохоронних, 41.83kb.
• Г. О. Фролова фінансовий аналіз навчально-методичний посібник, 5022.82kb.
• Методичні рекомендації з оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів, 813.27kb.

2 питання. Принципи організації та діяльності

органів прокуратури в Україні


Для розкриття цього питання перш за все необхідно дати визначення поняття принципу. Взагалі слово принцип (від лат. principium — початок, основа) трактується, як основне вихідне положення якої-небудь теорії, навчання, науки, світогляду, політичної організації або внутрішнє переконання людини, що визначає її відношення до дійсності, норми поводження і діяльності. Враховуючи вихідні положення цього поняття можна зазначити, що діяльність органів прокуратури в першу чергу має базуватися на дотриманні основних прав людини, спираючись при цьому на принципи, що закріплені в чинному законодавстві. Наразі, принципи організації та ді­яльності органів прокуратури закріплені в Конституції України та Законі України „Про прокуратуру”. Своїм змістом вони розкривають призна­чення прокуратури в державі та суспільстві, встановлюють завдання і повноваження прокурорів, а також правові заходи і засоби здійснення нагляду за точним і однаковим виконанням законів у державі. Додержання встановлених законодавцем принципів дозволяє прокуратурі успішно виконувати поставлені пе­ред нею завдання.

Важливо знати, що принципи регулюють не тільки порядок організації органів прокуратури, а й саму діяльність прокурорів щодо ви­явлення і усунення порушень закону. Принципи організації та діяль­ності органів прокуратури носять загальнообов'язковий характер, тобто їхнє додержання є важливою умовою не тільки для прокурорів, але й всіх органів державної влади і управління, політичних партій і громадських ру­хів, посадових осіб, за законністю діяльності яких здійс­нюють нагляд прокурори. Ці принципи обов'язкові також і для громадян, як учасників суспільних відносин.

Найбільш повно перелік принципів організації і діяльності прокуратури закріплений в ст. 6 Закону України „Про прокуратуру”. Цим переліком визначено, що органи прокуратури України:

становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим;

здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об’єднань чи їх органів;

захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак;

вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення;

діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.

Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів.

Для більш глибокого засвоєння принципів є доцільним окремо розглянути їх сутність та призначення в системі органів державної влади.

Принцип єдності та централізації органів прокурату­ри закріплює органи прокуратури як єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з жорстким підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищим. Це означає єдність мети і завдань, що стоять перед прокуратурами всіх ланок, і ви­значається спільністю форм і методів, засобів здійснення нагляду за виконанням законів, єдністю засобів проку­рорського реагування на виявлені порушення закону, а також вжиттям заходів щодо запобігання порушенням закону.

Принцип здійснення повноважень прокуратури незалежно від впливу будь-яких орга­нів державної влади, посадових осіб, а також рішень громад­ських об'єднань або їх органів означає здійснення прокура­турою своїх повноважень на підставі додержання Консти­туції України та чинних на території держави законів, не­залежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань або їх органів, незважаючи ні на які місцеві відмінності і всупереч яким би не було місцевим впливам. Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій і рухів.

Принцип рівного захисту прав і свобод громадян озна­чає, що органи прокуратури у межах своєї компетенції захищають права і свободи громадян на засадах їх рівно­сті перед законом, незалежно від національного і соціаль­ного походження, мови, освіти, ставлення до релігії, по­літичних переконань, службового або майнового стану та інших ознак. Цей принцип зобов'язує прокурорів вживати заходів щодо усунення порушень закону, від кого б вони не вихо­дили, поновлення порушених прав і притягнення в уста­новленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Принцип гласності є основоположним принципом діяльності органів прокуратури. Зміст цього принципу передбачає відкритість, повноту і достовірність інформації про фун­кціонування прокуратури, а також поінформованість держав­них органів влади і населення через засоби масової інфор­мації про основні напрямки роботи органів прокуратури, про стан законності в державі та заходи щодо її зміцнення. При цьому принцип гласності в роботи органів прокуратури має не суперечити законодавству щодо забезпечення державної таємниці та конфіденційної інформації якою володіють органи державної влади, організації та установи.

Окрім принципів, що закріплені в чинному законодавстві прокуратура в своїй діяльності має спиратися на загальні засади, що притаманні громадянському суспільству та правовій державі. Наразі до таких принципів необхідно віднести: 1) пріоритетність прав люди­ни і громадянина; 2) верховенство права; 3) законність; 4) гуманізм.

Діяльність прокуратури відповідно до Конституції України є підконтрольною Верховній Раді України. Такий опосередкований контроль за діяльністю цього органу здійснюється при призначені кандидатури на посаду Генерального прокурора України. Таке призначення можливе лише за умови отримання на нього згоди Верховної Ради України.

Законодавець також передбачив положення за якими прокурор в процесі розгляду конкретних справ приймає по них самостійне і одноособове рішення на підставі свого внутрішнього переконання та чинного законодавства, дотримуючись рівності всіх громадян перед законом і судом, презумпції невинності, справедливості, законності. Зокрема, згідно з ст. 7 Закону України „Про прокуратуру” вплив у будь-якій формі на прокурора з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом. В ст. 8 цього Закону передбачено, що вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та гро­мадян і виконуються невідкладно або у передбачені зако­ном чи визначені прокурором строки.


3 питання. Система органів прокуратури в Україні


При розкритті цього питання доцільно зазначити, що головні компоненти системи органів прокуратури закріплені в ст.ст.121,122 Конституції України. Розширене тлумачення системи цих органів передбачене в розділі 2 Закону України „Про прокуратуру”. В юридичній теорії система органів прокуратури вбачається як єдина централізована система органів, яка об'єднана спільними завданнями, функціями, основними принципами організації і діяльності. Ця система своєю внутрішньою побудовою включає центральний, обласний та районний рівні управління. Відповідно до них система органів прокуратури до свого складу включає: на центральному рівні управління - Генеральну прокуратуру України, на обласному рівні управління - прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, на районному рівні управління - міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури.

Окремо необхідно зупинитись на особливостях структурної побудови органів військових прокуратур. В основу їх побудови покладено адміністративно-територіальний принцип організації і діяльності обласних і районних органів прокуратури. Зокрема, систему органів військових прокуратур складають: прокуратури регіонів; прокуратура Військово-Морських Сил України; військові прокуратури гарнізонів. В залежності від цього розподілу відбувається і розмежування повноважень цих органів. Зокрема регіональні прокуратури і прокуратура ВМС України здійснюють свою діяльність на правах обласних прокуратур, а військові прокуратури гарнізонів - на правах міських.

Військові прокуратури здійснюють нагляд за додер­жанням законів органами військового управління, війсь­ковими об'єднаннями, з'єднаннями, частинами, підроз­ділами, установами і військовими навчальними заклада­ми та посадовими особами Збройних Сил України, При­кордонних військ України, Управління державної охоро­ни, Служби безпеки України та інших військових форму­вань, дислокованих на території України.

На органи військової прокуратури покладено здійс­нення нагляду за виконанням законів при провадженні дізнання та попереднього слідства, яке здійснюється в цих установах і формуваннях. Вони також розслідують злочи­ни, вчинені військовослужбовцями, службовцями війсь­кових установ та закладів у зв'язку з виконанням службо­вих обов'язків або вчинені в розташуванні військових частин, установ, навчальних закладів, підприємств чи орга­нізацій Збройних Сил України та інших військових фор­мувань, а також військовозобов'язаними під час прохо­дження ними зборів.

Найвищий щабель в ієрархічній побудові органів прокуратурі відводиться Генеральній прокуратурі України. Цей підрозділ безпосередньо очолює Генеральний прокурор України, який має першого заступника та заступників.

У Генеральній прокуратурі України утворюється колегія до складу якої за посадами входять Генеральний прокурор України, який є головою цього колегіального дорадчого органу, його перший заступник й заступники, а також прокурор Автономної Республіки Крим та інші керівні працівники органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Верховною Радою України за поданням Генерального прокурора України.

У відповідності до Постанови Верховної Ради України Про затвердження структури Генеральної прокуратури України від 6 листопада 1991 року, № 1797-XII у Генеральній прокуратурі функціонують такі управління:

Управління кадрів до складу якого входять відділ роботи з кадрами та відділ підвищення кваліфікації кадрів і навчальних закладів;

Управління загального нагляду, яке включає три відділи: нагляду за додержанням законів про права і свободи громадян у соціальній і політичній сферах; нагляду за додержанням законів місцевими Радами депутатів і органами виконавчої влади; нагляду за додержанням законів у сфері економічних відносин;

Слідче управління у складі: відділу нагляду за додержанням законів при проведенні слідства органами прокуратури; відділу нагляду за додержанням законів органами дізнання і слідчими органів внутрішніх справ; слідчого відділу;

Кримінально-судове управління до своєї структури включає: відділ з питань участі прокурорів у розгляді кримінальних справ у судах; відділ з питань участі прокурорів у розгляді кримінальних справ у Верховному Суді України;

Цивільно-судове управління (відділ з питань участі прокурорів у цивільному судочинстві; відділ з питань участі прокурорів у господарському судочинстві);

Управління нагляду за додержанням законів у Збройних Силах України та в оборонній промисловості.

Крім того до структури Генеральної прокуратури України входять 6 відділів, що забезпечують нагляд за додержанням законодавства в адміністративно-політичний сфері діяльності органів державного управління, а також інші допоміжні управління та відділи.

До повноважень Генеральної прокуратури України відноситься розробка спільно з Міністерством внутрішніх справ України, а також іншими зацікавленими міністерствами і відомствами системи та методики єдиного обліку і статистичної звітності про злочинність, розкриття і розслідування злочинів. Розроблені документи мають бути погоджені з Міністерством статистики України.

При Генеральній прокуратурі України, як дорадчий орган, діє науково-методична рада для вивчення пропозицій щодо поліпшення організації і діяльності органів прокуратури, а також реалізації права Генерального прокурора України на законодавчу ініціативу. Вона розглядає наукові рекомендації та інші пропозиції щодо поліпшення організації та діяльності органів прокуратури, вдосконалення законодавства, в тому числі пов’язаних з реформуванням прокуратури відповідно до положень нової Конституції України.

Важливе місце в системі органів прокуратури відводиться посаді Генерального прокурора України. Його призначення на посаду здійснюється за згодою Верховної Ради України. Генеральний прокурор України не менш як один раз на рік інформує Верховну Раду України про стан законності. За наслідками організації роботи органів прокуратури Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що тягне за собою його відставку із займаної посади. Окрім цього в ст. 2 Закону України „Про прокуратуру” передбачені й інші випадки звільнення його з цієї посади. Зокрема, при закінченні строку, на який його призначено, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я, порушення вимог щодо несумісності, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього, припинення його громадянства, а також в разі подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.

Законодавець встановив п’ятирічний строк виконання своїх повноважень Генеральним прокурором України.

Для здійснення ефективного керівництва органами прокуратури Генеральний прокурор України наділений такими повноваженнями:

спрямовувати роботу органів прокуратури і здійснювати контроль за їх діяльністю;

призначати першого заступника, заступників Генерального прокурора України, керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, інших працівників Генеральної прокуратури України;

затверджувати структуру і штатну чисельність підпорядкованих органів прокуратури та розподіляти кошти на їх утримання;

призначати за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим прокурора Автономної Республіки Крим;

призначати заступників прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, їх заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів;

відповідно до законодавства визначати порядок прийняття, переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших спеціалістів;

відповідно до законів України видавати обов’язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджувати положення та інструкції;

присвоювати класні чини згідно з Положенням про класні чини працівників прокуратури;

вносити подання Президенту України про присвоєння класних чинів державного радника юстиції 1, 2 і 3 класів.

Вказівки Генерального прокурора України з питань розслідування є обов’язковими для виконання всіма органами досудового слідства.

На обласному рівні управління діють прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, на районному - міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також інші прокуратури, які очолюють відповідні прокурори. До повноважень прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інших прирівняних до них прокурорів відноситься порядок призначення на посади і звільнення працівників, за виключенням тих призначення яких є компетенцією Генерального прокурора України. Крім того, вони за погодженням з Генеральним прокурором України вносять зміни до встановлених штатів підлеглих їм прокуратур в межах затвердженої чисельності і фонду заробітної плати. В прокуратурах обласного рівня управління утворюються колегії у складі прокурора, який є головою цього колегіального дорадчого органу, його заступників, інших керівних працівників. Персональний склад колегії затверджується Генеральним прокурором України.

Колегії прокуратур розглядають найбільш важливі питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрові питання, заслуховують звіти підпорядкованих прокурорів, начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури. На засіданнях колегій можуть заслуховуватися також повідомлення і пояснення керівників міністерств, відомств, органів державного управління, нагляду та контролю, підприємств, установ і організацій, їх об’єднань, інших посадових осіб з приводу порушень законодавства. Рішення колегій доводяться до відома працівників органів прокуратури.

У Генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки Крим для здійснення досудового слідства запровадженні посади старших слідчих та слідчих в особливо важливих справах. У прокуратурах областей, міст та інших прирівняних до них прокуратурах можуть бути запроваджені посади слідчих в особливо важливих справах і старших слідчих. На районному рівні управління відповідно - старших слідчих і слідчих. На слідчих прокуратури покладаються повноваження провадити попереднє слідство у справах про діяння, що містять ознаки злочину, віднесені законом до їх підслідності, а також в інших справах, переданих їм прокурором.


4 питання . Кадрове забезпечення органів прокуратури


Кадрове забезпечення органів прокуратури врегульоване в розділі IV Закону України „Про прокуратуру”. Зокрема, в ст. 46 цього Закону передбачені вимоги, що ставляться до осіб, яки виявили бажання працювати в органах прокуратури. Наразі на посади прокурорів і слідчих можуть призначатися тільки громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості, досвід практичної роботи за спеціальністю або пройшли стажування в органах прокуратури не менше одного року. Особи, які вперше призначені на посади помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, приймають “Присягу працівника прокуратури”.

До кандидатів на посади прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів законодавцем встановлюється віковій ценз, який становить 30 років, а також додаткові вимоги такі як стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше семи років. для зайняття посади районних і міських прокурорів вимоги до вікового цензу та стажу роботи дещо зменшується. Претенденти на посаду мають мати вік не молодше 25 років і стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше трьох років.

Прокурори і слідчі прокуратури підлягають один раз у п’ять років атестації, порядок якої визначає Генеральний прокурор України.

Крім того на законодавчому рівні передбачені конкретні обмеження щодо можливості працевлаштування окремої категорії осіб до органів прокуратури. Зокрема, не можуть служити в органах прокуратури особи, які за сумісництвом працюють в інших організаціях та установах, за винятком тих, що займаються науковою і педагогічною діяльністю. Не можуть також бути прийняті на посаду прокурора або слідчого прокуратури особи, які були засуджені за вчинення злочину. Виняток становлять особи, які були на час працевлаштування реабілітовані.

Окремо є потреба зупинитися на кадровому забезпечені військових прокуратур. Наразі військовими прокурорами і слідчими можуть бути призначені громадяни України з числа офіцерів, які проходять війсь­кову службу або перебувають у запасі та мають вищу юри­дичну освіту. Військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом «Про прокуратуру» і проходять службу відповідно до Закону «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та інших законо­давчих актів України, якими встановлено правові та соці­альні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання і забезпечення, передбачені законодавством для осіб офі­церського складу Збройних Сил України.

Відповідно до ст. 47 Закону України „Про прокуратуру” для працівників органів прокуратури запроваджено присвоєння класних чинів. Безпосередньо порядок присвоєння класних чинів визначається Постановою Верховної Ради України Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України від 6 листопада 1991 р., № 1795-XII. Згідно з зазначеними законодавчими актами прокурорам і слідчим органів прокуратури, працівникам науково-навчальних закладів прокуратури присвоюються класні чини залежно до займаних посад і стажу роботи. Наразі передбачено 10 класних чинів працівників органів прокуратури:

державний радник юстиції України

державний радник юстиції 1 класу

державний радник юстиції 2 класу

державний радник юстиції 3 класу

старший радник юстиції

радник юстиції

молодший радник юстиції

юрист 1 класу

юрист 2 класу

юрист 3 класу

Присвоєння класного чину провадиться в послідовному порядку з урахуванням ділових і особистих якостей працівника відповідно до посади, яку він займає, та стажу роботи. Класні чини державного радника юстиції України, державного радника юстиції 1, 2 і 3 класів присвоюються Президентом України, інші класні чини присвоюються Генеральним прокурором України.

Працівники органів прокуратури, яким присвоєно класні чини, перебувають у них довічно. Однак передбачаються випадки коли має місце позбавлення окремих працівників прокуратури присвоєних їм класних чинів. До таких випадків можна віднести звільнення працівника з органів прокуратури за проступки, що порочать його. Окрім того, коли працівник прокуратури допускає грубі порушення службового обов’язку обож негідну поведінку він може бути понижений в чині. Працівникам органів прокуратури, що мають класні чини, виплачуються відповідні грошові надбавки до поса­дових окладів.

До працівників прокуратури можуть застосовуватись як заходи заохочення, так і дисциплінарної відповідальності. Безпосередньо ці питання врегульовані ст. 48 Закону України „Про прокуратуру”, а також Дисциплінарним статутом прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 6 ли­стопада 1991 р. № 1796-XII.

Так за сумлінне вико­нання службових обов'язків до прокурорів і слідчих, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури можуть бути застосовані такі заходи за­охочення: а) подяка; б) грошова премія; в) подарунок; г) цін­ний подарунок; г) дострокове присвоєння класного чину або підвищення у класному чині; д) нагородження нагрудним знаком «Почесний працівник прокуратури України». Нагрудним знаком «Почесний працівник прокурату­ри України» нагороджуються прокурорсько-слідчі праців­ники за багаторічну і бездоганну службу. Разом з нагруд­ним знаком працівнику вручається грамота Генерально­го прокурора України. За особливі заслуги в роботі працівники прокуратури можуть бути представлені до нагородження державними нагородами і присвоєння почесного звання «Заслужений юрист України».

Дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури. Дисциплінарним стягненнями згідно з Статутом є: а) догана; б) пониження в класному чині; в) пониження в посаді; г) позбавлення нагрудного знака «Почесний працівник прокуратури України»; г) звільнен­ня; д) звільнення з позбавленням класного чину.

Особи, нагороджені нагрудним знаком «Почесний працівник прокуратури України», можуть бути звільнені з роботи лише за попередньою згодою Генерального про­курора України.

Дисциплінарне стягнення має відповідати мірі та тяж­кості проступку. Прокурор, який вирішує питання про на­кладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обстави­ни проступку та одержати пояснення особи, яка його вчи­нила. Генеральний прокурор України здійснює контроль за обгрунтованістю і законністю застосування заохочень та дисциплінарних стягнень підлеглими прокурорами і вжи­ває заходів до скасування необгрунтованих наказів.

Законом України „Про прокуратуру” передбачені норми, що регламентують матеріальне та соціальне становище працівників прокуратури. Такими нормами є: Стаття 49. Матеріальне і соціальне забезпечення працівників прокуратури; Стаття 50. Заходи правового і соціального захисту працівників органів прокуратури; Стаття 50-1. Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих. Зміст зазначених статей визна­чає тривалість щорічної відпустки у 30 календарних днів з оплатою проїзду до місця відпочинку і у зворотно­му напрямку. Атестованим працівникам прокуратури, які мають стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5-15 календарних днів. Працівники органів прокуратури мають також право на позачергове отримання житла і встановлення квартирного телефону з оплатою 50 відсотків комунальних послуг. Законом «Про прокуратуру» передба­чені й інші заходи правового захисту, матеріального і со­ціального забезпечення.

Для проведення наукових досліджень, підвищення кваліфікації прокурорських працівників в системі органів прокуратури можуть створюватись відомчі наукові установи та навчальні заклади, а також видаватись на власних поліграфічних підприємствах спеціальна література. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України Про утворення Академії прокуратури України від 25 жовтня 2002 р. № 1582 при Генеральній прокуратурі України створено Академію прокуратури України, функціонування якої розпочалось з 1 вересня 2003 року.


5 питання . Акти прокурорського реагування на порушення законності


Повноваження прокуратури як правило реалізуються у формі нормативних актів, що видаються цим правоохоронним органом. За своїм змістом ці акти передбачають право прокурора реагувати на виявлені порушення норм законів та інших нормативно-правових актів. Основні види таких актів Закріплені ст.ст. 21- 27 Закону України „Про прокуратуру” До таких актів законодавець відносить: протест прокурора; припис прокурора; подання прокурора; постанову прокурора; санкцію на затримання і видворення іноземного громадянина або особи без громадянства. Є доцільним розглянути основні положення цих актів.

Протест прокурора є основною формою реагування на виявлені прокурором порушення чинного законодавства. Як правило протест приноситься на акт, що суперечить закону, до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. Аналогічний порядок передбачається в разі принесення протесту на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Особливістю цієї форми реагування є те, що дія винесеного протесту зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов’язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки такого розгляду зацікавлені особи в цей же строк повідомляють прокурора.

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п’ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Під письмовим приписом необхідно розуміти прокурорський акт про усунення порушень закону органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення.

Така форма прокурорського реагування застосовується у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.

Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов’язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.

Подання прокурора є актом прокурорського реагування з вимогою щодо усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, до державного органу, громадської організації або посадовій особі, які наділені повноваженням усунути порушення закону, і підлягає невідкладному розгляду. Подання повинне бути розглянуте у місячний строк і по ньому мають бути вжиті відповідні заходи реагування щодо усунення порушень закону, а також причин та умов, що їм сприяють. Про наслідки такого розгляду має бути обов’язково повідомлений прокурор.

Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день засідання прокурору, який вправі особисто взяти участь у його розгляді.

Постанова прокурора є актом прокурорського реагування на порушення закону посадовою особою або громадянином і реалізується шляхом винесення мотивованої постанови про порушення дисциплінарного, адміністративного провадження або про порушення кримінальної справи щодо цих осіб.

Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду посадовою особою, яка наділена такими повноваженнями або відповідним органом у десятиденний строк після її надходження.

Під санкцією необхідно розуміти дозвіл прокурора наданий в межах його повноважень, на проведення певних передбачених законом дій при здійсненні нагляду за дотриманням законів у випадках передбачених Конституцією України. Безпосередньо така форма прокурорського реагування застосовується прокурором за наявності передбачених законом підстав при наданні санкції на затримання і видворення в примусовому порядку іноземного громадянина або особи без громадянства за межі України. Право на дачу санкції у таких випадках належить Генеральному прокурору України, заступникам Генерального прокурора України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей і міст Києва і Севастополя

До документів прокурорського реагування ставляться конкретні вимоги. Наразі у протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов’язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення.


5.2. ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Загальні поняття про прокуратуру і прокурорський нагляд.
   
2. Завдання прокуратури, її функції, принципи організації та діяльності.
   
3. Галузі прокурорського нагляду.
   
4. Система органів прокуратури в Україні.
   
5. Вимоги до осіб, які призначаються на посаду прокурорів.
   

5.3. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Під прокуратурою України необхідно розуміти самостійний з жорстким підпорядкуванням центральний орган державної влади покликаний здійснювати представництво та захист інтересів людини і громадянина, а також держави засобами і методами визначених чинним законодавством.

Під принципами організації та ді­яльності органів прокуратури необхідно розуміти закріплені в Конституції та інших законах положення, що своїм змістом розкривають призна­чення прокуратури в державі та суспільстві, встановлюють завдання і повноваження прокурорів, а також правові заходи і засоби здійснення нагляду за точним і однаковим виконанням законів у державі.

Під системою органів прокуратури вбачається єдина централізована система органів, яка об'єднана спільними завданнями, функціями, основними принципами організації і діяльності.

Науково-методична рада є дорадчим при Генеральній прокуратурі України, основним призначенням якої є вивчення пропозицій щодо поліпшення організації і діяльності органів прокуратури, а також реалізації права Генерального прокурора України на законодавчу ініціативу.

Протест прокурора є основною формою реагування на виявлені прокурором порушення чинного законодавства і як правило приноситься на акт, що суперечить закону, до органу, який його видав, або до вищестоящого органу.

Під письмовим приписом необхідно розуміти прокурорський акт про усунення порушень закону органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення.

Постанова прокурора є актом прокурорського реагування на порушення закону посадовою особою або громадянином і реалізується шляхом винесення мотивованої постанови про порушення дисциплінарного, адміністративного провадження або про порушення кримінальної справи щодо цих осіб.

Під санкцією необхідно розуміти дозвіл прокурора наданий в межах його повноважень, на проведення певних передбачених законом дій при здійсненні нагляду за дотриманням законів у випадках передбачених Конституцією України.


5.4. НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

1. Спробуйте схематично визначити місце Генеральної прокуратури Україні в системі органів прокуратури. Намалюйте відповідну схему.
   
2. Надайте письмову характеристику ознак прокурорського нагляду за Законом України „Про прокуратуру” і Конституцією України.
   
3. Дайте аналіз правовим актам, що регулюють діяльність органів прокуратури України.
   
4. Побудуйте структурну підпорядкованість органів прокуратури.
   
5. Проведіть порівняльний аналіз повноважень колегії органів прокуратури та науково-методичної ради.
   
6. Підготуйте текст апеляційного і касаційного подання прокурора, а також протесту і припису.
   

5.5. ПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Яке місце посідає прокуратура у правовій державі?

2. Які завдання стоять перед органами прокуратури?

3. Назвіть принципи організації та діяльності прокуратури.

4. Які основні напрямки діяльності прокуратури?

5. Що собою становить система органів прокуратури?

6. Які повноваження покладено на Генерального прокурора України?

7. Які заохочення застосовуються до працівників прокуратури?

8. Назвіть види дисциплінарної відповідальності працівників прокуратури.


5.6. ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України (розділ VІІ). – К., 1996.

Закон України “Про прокуратуру” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 36. – Ст. 793 (зміни і доповнення від 26.06.01 р. // Урядовий кур’єр, № 132 від 26 липня 2001 р.).

2. Дисциплінарний статут прокуратури України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 4. – Ст. 15.

3. Положення про класні чини працівників органів прокуратури України// Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1992. - № 4. - Ст.14.

4. Текст присяги працівника прокуратури України // Відомості Верховної Ради (ВВР).- 1992.- № 9.- Ст. 119.

5. Структура генеральної прокуратури України // Відомості Верховної Ради (ВВР).- 1992.- № 4.- Ст.16 ) (із змінами, внесеними згідно з постановою ВР № 3633-xii від 19.11.93, ВВР, 1993, № 49, ст.466).

6. Накази Генерального прокурора України:

6.1. “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство” від 4 жовтня 1998 р. – № 4;

6.2. “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів на транспорті” від 4 квітня 1992 р. – № 8;

6.3. “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян” від 5 квітня 2000 р. – № 3;

6.4. “Про організацію роботи органів прокуратури щодо забезпечення нагляду за додержанням законів, спрямованих на попередження правопорушень серед неповнолітніх, захист їх прав” від 26 жовтня 1998 р. – № 9 // Прокуратура в Україні. Збірник нормативних актів. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С. 186-190; 213-224.

Навчальна:

1. Закон України про прокуратуру: Науково-практичний коментар. – Харків, 1993.

2. Зозулинський Б. Щодо нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності // Право України. – 1995. – № 5-6. – С. 21-23.

3. Прокурорський нагляд в Україні: Навчальний посібник / За ред. Ю.М. Грошевого, І.Є. Марочкіна. – Харків: Право, 1994.

4. Шумський П.В. Прокуратура України: навчальний посібник для студентів юрид.вузів та факультетів. – К.: Вентурі., 1998.

5. Організація судових та правоохоронних органів / За ред. І.Є. Марочкіна та ін. – Харків: Право, 2000.

6. Суд, правоохоронні та правозахисні органі України: Навч.посіб./ В.С.Ковальський (керівник авт. колективу). – К.: Юрінком Інтер, 2002.


ТЕМА 6.

АДВОКАТУРА В СИСТЕМІ ПРАВООХОРОННИХ

ОРГАНІВ УКРАЇНИ

1. Правовий засади та гарантії адвокатської діяльності в Україні

2. Особливості організаційних форм діяльності адвокатури

3. Поняття професійних прав та обов’язків адвоката, а також інших соціальних прав

4. Організаційно-правовий статус Кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури

5. Поняття дисциплінарної відповідальності адвоката