Geum.ru

Л. А. Сидорчук система правоохоронних органів україни навчально-методичний посібник

Вид материалаНавчально-методичний посібник

Содержание


5.І. методичні вказівки
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   17

5.І. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ



В розділі „Прокуратура України” розглядаються організаційно-правові засади діяльності прокуратури в системі правоохоронних органів нашої держави. Особлива увага приділяється поняттю та ознакам цього органу, його відмінностей від інших органів державного управління, які покликані забезпечувати виконання правоохоронної функції в Україні.

При засвоєнні матеріалу важливого значення набуває осмислення нових положень щодо суті завдань, функцій та принципів діяльності прокуратури, закріплених у новій Конституції України. Зокрема, таких-як позбавлення прокуратури функції загального нагляду та функції розслідування справ.

Потребують також засвоєння основні положення чинного законодавства про прокуратуру. Зокрема, Закону України „Про прокуратуру”, що за своєю структурною побудовою включає п’ять розді­лів і містить 56 статей. Цей Закон визначає завдання орга­нів прокуратури, компетенцію та повноваження, порядок формування, систему та структуру, принципи організації та діяльності, основні функції (напрямки діяльності), роль та місце прокуратури в побудові демократичної, пра­вової держави.

Окремо необхідно зупинитись на кадровому забезпечені органів прокуратури, які б за своїми морально-діловими якостями на належному рівні виконували завдання та функції покладені на цей правоохоронний орган.


1 питання. Поняття, правовий статус, завдання та

функції прокуратури України


Розкриття цього питання доцільно розпочати з визначення поняття інституту прокуратури та його правового закріплення в чинному законодавстві України. Отож, під прокуратурою України необхідно розуміти самостійний з жорстким підпорядкуванням центральний орган державної влади покликаний здійснювати представництво та захист інтересів людини і громадянина, а також держави засобами і методами визначених чинним законодавством.

Правовою основою діяльності органів прокурату­ри є розділ 7 Конституції України в якому закріплені основні функції та структура цієї інституції. Основним законодавчим актом, що регламентує діяльність прокуратури є Закон України „Про проку­ратуру”, а також кримінально-процесу­альне, цивільне процесуальне, адміністративне, трудо­ве законодавство. Діяльність органів прокуратури регламентують також окремі постанови Верховної Ради України. Зокрема, це: Постанова Верховної Ради України „Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, № 4, ст.14); Постанова президії Верховної Ради України Про затвердження тексту присяги працівника прокуратури України” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, № 9, ст. 119); Постанова Верховної Ради України „Про затвердження структури генеральної прокуратури України” ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, № 4, ст.16 ) (із змінами, внесеними згідно з постановою ВР № 3633-xii від 19.11.93, ВВР, 1993, № 49, ст.466); Постанова Верховної Ради України „Про затвердження дисциплінарного статуту прокуратури України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, № 4, ст.15).

Наступною групою нормативних документів є відомчі нормативні акти, що видаються безпосередньо Генеральним прокурором України відповідно до Закону України „Про прокуратуру”. До них належать накази, вказівки, розпорядження, інструкції тощо. Прикладом таких документів може слугувати наказ Генерального прокурора України „Про Регламент Генеральної прокуратури України” від 20 вересня 2001 року, № 43.

На органи прокуратури покладаються завдання, зміст яких в першу чергу спрямований на всебічне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і передбачає захист від неправомірних посягань:

закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;

гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;

основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.

Реалізація завдань, що покладаються на прокуратуру здійснюється через функції, які закріплюються за цим правоохоронним органом. Наразі необхідно зазначити, що функції прокуратури визнача­ються як головні напрямки діяльності прокуратури, що безпосередньо виражають її сутність та призначення в державі. Такі функції закріплені в ст. 121 Конституції України та Законі України „Про прокуратуру” і передбачають:

підтримання державного обвинувачення в суді;

представництво інтересів громадянина або держа­ви в суді у випадках, визначених законом;

нагляд за додержанням законів органами, які про­водять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

нагляд за додержанням законів при виконанні су­дових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Окремо необхідно зупинитись на порядку застосування прокуратурою таких функцій як здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів та попереднього слідства, які чинною Конституцією не покладаються на цей правоохоронний орган. Наразі в Перехідних положеннях Конституції України є тільки тимчасове закріплення за органами прокуратури цих функцій до введення в дію законів, що регулюють діяльність держав­них органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства. Окрім того, на прокуратуру не можуть покладатися функції, які не передбачені чинним законодавством.

Зважаючи на місце яке відводиться прокуратурі в системі органів державної влади є доцільним більш детально зупинитися на розгляді основних функцій цього правоохоронного органу.

Суть функції щодо підтримання державного обвинувачення в суді полягає в тому, що прокурор бере участь в судовому розгляді кримінальних справ залежно від характеру і ступеню суспільної небезпеки діяння. Він, як особа на яку покладається підтримка державного обвинувачення бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування щодо застосування кримінального закону та міри покарання підсудному. При цьому прокурор має керуватися вимогами закону і об’єктивною оцінкою зібраних по справі доказів. В окремих випадках, коли дані судового слідства не підтверджують обвинувачення підсудного, на прокурора покладається обов’язок відмовитись від підтримування державного обвинувачення.

Функція щодо представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у судових засіданнях інтересів громадянина або держави. Підставою для здійснення представництва у суді інтересів громадянина може бути неспроможність конкретної особи через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права. Крім того підставою може також виступати неспроможність конкретної особи реалізувати надані їй процесуальні повноваження. Стосовно представництва інтересів держави, то підставами можуть виступати порушення або загроза вчинення таких порушень в сфері економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій або ж бездіяльності як фізичних, так і юридичних осіб у відносинах між ними або з державою. Законодавець встановлює такі форми представництва:

звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

участь у розгляді судами справ;

внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Прокурору надане право самостійного визначення підстав для представництва у судах, а також вибору форми його здійснення. Він може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства згідно з чинним процесуальним законом.

Функція нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слід­ство забезпечує контроль за дотриманням законності в процесі діяльності цих правоохоронних підрозділів. Для реалізації зазначеної функції прокурор наділений повноваженнями, що безпосередньо закріплені ст. 227 Кримінально—процесуального кодексу України. Отож, для здійснення нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства, прокурор наділений такими повноваженнями:

вимагати від органів дізнання і досудового слідства для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, досудового слідства і встановлення осіб, які вчинили злочини;

перевірки не менш як один раз на місяць виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готуються, злочини;

скасовувати незаконні і необгрунтовані постанови слідчих та осіб, які провадять дізнання;

давати письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини;

доручати органам дізнання виконання постанов про затримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчинили злочини, виконання інших слідчих дій, а також давати вказівки про вжиття необхідних заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, по справах, що перебувають у провадженні прокурора або слідчого прокуратури;

брати участь у провадженні дізнання і досудового слідства і в необхідних випадках особисто провадить окремі слідчі дії або розслідування в повному обсязі по будь-якій справі;

санкціонувати проведення обшуку, відсторонення обвинуваченого від посади та інші дії слідчого і органу дізнання у випадках, передбачених Кримінально-процесуальним законодавством;

продовжувати строк розслідування у випадках і порядку, встановлених Кримінально-процесуальним законодавством;

давати згоду або подавати до суду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також про продовження строку тримання під вартою в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним законодавством;

повертати кримінальні справи органам досудового слідства з своїми вказівками щодо провадження додаткового розслідування;

вилучати від органу дізнання і передавати слідчому будь-яку справу, передавати справу від одного органу досудового слідства іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного і об'єктивного розслідування;

усувати особу, яка провадить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вони допустили порушення закону при розслідуванні справи;

порушувати кримінальні справи або відмовляти в їх порушенні; закривати або зупиняти провадження в кримінальних справах; давати згоду на закриття кримінальної справи слідчим у тих випадках передбачених Кримінально-процесуальним законодавством; затверджувати обвинувальні висновки (постанови); направляти кримінальні справи до суду;

вирішувати питання про допущення захисника до участі в справі.

Прокурор здійснює також інші повноваження, надані йому цим Кодексом.

Вказівки прокурора органам дізнання і досудового слідства у зв'язку з порушенням і розслідуванням ними кримінальних справ, дані в порядку, передбаченому цим Кодексом, є для цих органів обов'язковими. Оскарження одержаних вказівок вищестоящому прокуророві не зупиняє їх виконання, за винятком випадків, а саме: В разі незгоди слідчого з вказівками прокурора про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення, про направлення справи для віддання обвинуваченого до суду або про закриття справи слідчий вправі подати справу вищестоящому прокуророві з письмовим викладом своїх заперечень. В цьому разі прокурор або скасовує вказівки нижчестоящого прокурора, або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому.

Функція нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при засто­суванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Прокурор при забезпеченні виконання цієї функції має право:

у будь-який час відвідувати місця тримання затри­маних, попереднього ув'язнення, установи, в яких засуд­жені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховання, опитувати осіб, що там пере­бувають, знайомитись з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них за­стосовано заходи примусового характеру;

перевіряти законність наказів, розпоряджень і по­станов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі не­відповідності законодавству, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;

прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру.

Постанови і вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов'язкови­ми і підлягають негайному виконанню.

Прокуратура продовжує також виконувати відповід­но до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів. Згідно з ст. 19 Закону України „Про прокуратуру” предметом нагляду є:

відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадови­ми особами вимогам Конституції України та чинним за­конам;

додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього се­редовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів — також з власної ініціативи прокурора. Проку­ратура не підміняє органи відомчого управління та конт­ролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.