Geum.ru

Тема уроку. Панас Мирний. Життєвий І творчий шлях письменника. Мета уроку

Вид материалаУрок

Содержание


Олесь Гончар
Зачитуються з таблиці
Подобный материал:
Тема уроку. Панас Мирний. Життєвий і творчий шлях письменника.

Мета уроку. Ознайомити учні в з життєвим шляхом та літературною спадщиною Панаса Мирного, розкрити особливості його творчої долі.

Вчити учнів цінувати в кожній людині творче начало.

Формувати вміння будувати зв’язну розповідь на основі використання різних джерел.

Виховувати інтерес до творчості письменника; почуття національної гідності за кращі таланти свого народу.

Обладнання: портрет Панаса Мирного, виставка його творів, таблиця з епіграфом уроку.

Епіграф уроку.

З появою романі в і повістей Панаса Мирного в українську художню прозу ринула повінь народного життя з усім розмаїттям людських характерів, із істинністю народного мислення, з незвичайно багатим емоційним світом простих людей.

Олесь Гончар


Хід уроку.
  1. Мотивація навчальної діяльності.

Звучить уривок з твору.

„Бралося далеко за північ. Пазасипали люди по своїх теплих захистах; спить дрімає земля під глибоким снігом; знемігся вітер... не сплять тільки зорі на далекому небі, та не спить той старий дідуган ... (Морозенко), яким Катруся лякала свого Пилипка”.

(слова після трьох крапок читати не обов’язково, якщо діти пригадали твір)
  • Пригадайте, рядки з якого твору щойно прозвучали? Хто їх автор?
  • З ім’ям цього письменника ви знайомі ще з середніх класів. Можливо ще десь чули про цього письменника?

(на вступних уроках мови)
  • Такий вислів є на стенді в кабінеті „Найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його мова” Панас Мирний.
  1. Оголошення теми і завдань уроку.
  • Сьогодні ми познайомимося з долею та творчою біографією одного з кращих письменників ІІ половини 19 ст., людиною, яка поклала основи становлення в українській літературі поряд з малими великих прозових жанрів – романів. Це Панас Мирний (Панас Якович Рудченко).
  • Епіграфом нашого уроку будуть слова Олеся Гончара ( Зачитуються з таблиці)
  • Перегорнемо сторінки життєвої і творчої біографії цієї людини. (Сторінки журналу записані на дошці. По ходу виступів кореспондентів школярі записують назви в робочі зошити у вигляді плану. Панас Мирний. Життєвий і творчий шлях письменника.)

План.
  1. „Закинутий сліпою долею у невеличкі повіти різної ... Полтавщини”.(1849-1871)
  2. Між службою і покликанням.
  3. Участь у міжнародному диспуті на актуальну, особисто значиму тему („Лихі люди”).
  4. Епічне мислення автора: реалізовані і нереалізовані задуми.

а) Національний епос „Хіба ревуть воли, як ясла повні”

б) Зразок нового роману „Повія”.

в) Мала проза.

г) Доля народних мас.
  1. „Все, що довелося нажити за оцю пору, зложене в копи, зведено в стоги, вимолочено і провіяно... Чисте зерно пішло поміж люди...”


Слово вчителя:

Славна Полтавщина дала світу не одну талановиту людину. Миргородський повіт став колискою не лише Миколи Гоголя – основоположника критичного реалізму в російській літературі. В самому містечку 1 травня 1849 року народився Панас Якович Рудченко. За 4 роки до його народження тут побував Тарас Шевченко. Тут писав свою повість „Люборацькі” український письменник А. Свидницький.


1 учень. Рід Радченків – типово різночинний. Дід Панаса по батьковій лінії Григорій Іванович був виходцем з сім’ї простого козака – не закріпаченого селянина. Він брав участь у Вітчизняній війні 1812 року, був поранений. Після війни придбав кілька десятин землі на хуторі Білики під Миргородом. А скоро помер, залишивши родину зовсім небагатою.

Його батько Яків Григорович, закінчивши Миргородське повітове училище, був дуже сумлінним у роботі, швидко зростав у чиновницькиз званнях і посадах. Одружився з донькою миргородського чиновника Городинського – Тетяною.

До 10 десятин поля Радченків добавилось 67 десятин поля Гординських. Це вже були маленькі панки, або „полупанки”.

Яків Григорович весь час пропадав на роботі, а мати займалась вихованням п’ятьох дітей: чотирьох синів і доньки. Панас був другою дитиною у родині, особливо тягнувся до старшого брата Івана – вольового, розумного, енергійного. Був звичайним хлопчиськом, часом воював з братом, бо заздрив, що йому більше дозволяють як старшому. Але й дуже його любив. Згодом, коли хлопці підросли, дитячі претензії зникли, а любов і дружба, повага до брата залишились на все життя.

Мати Панаса Мирного повністю віддавала себе родині, дітям, домашньому господарству. Але в неї було два великих захоплення – кулінарія та медицина.

Вона вміла лікувати опіки та знімати більма з очей, лікувала селян з навколишніх сіл. А ще мати мала добру пам’ять, вміла цікаво розповідати, імітуючи голоси різних дійових осіб та влучно вживати дотепні народні приказки та прислів’я.

Рудченко хоч і були панки, але більше були схожі на заможних селян, бо вели одноосібне господарство. В них було дві дворових дівки, удова Оришка з сином Василем та Андрій-сирота. Ця удова була нянькою Івану, а хлопці – його першими друзями. Рудченки не гордували селянами і не відгороджували від них своїх дітей. В такому ж товаристві зростав і Панас.

З братом Іваном Панас був зовсім не схожим: Іван – світло-русий, з сірими очима, а Панас – темно-русий з карими очима. Високі обидва, тільки Іван кремезний, а Панас худорлявий, довгий. Іван – настирливий, рішучий, голосний, Панас – тихий, лагідний, мрійливий, але завжди стійкий і послідовний.

Починали вони здобувати освіту в Миргородському парафіяльному училищі, закінчували Гадяцьке (трикласне з п’ятирічним терміном навчання), бо у 1862 році саме в Гадяч перевели на службу батька. Панас вчився всі роки на „відмінно”. Але далі здібному хлопцю вчитись не судилось, бо в сім’ї не було достатніх коштів. Замість гімназії з 14 літ Панасу простелився прямий шлях „на службу царству в писарі”.

Ще школярем Панас познайомився з першим журналом українською мовою – „Основа”. До нього надсилав свої перші літературні спроби брат Іван. Під впливом брата підліток Мирний задумується, як допомогти меншому братові-кріпакові ... стати вільним громадянином. Він втягується в громадську діяльність – прилучається до збирання і вивчення народної творчості. Панас відчуває силу слова, пробує писати вірші.

Доля кидала його по різних містечках і на різні посади: Гадяч, 1863-1865рр. Писар Гадяцького повітового суду, канцелярист повітового скарбництва, помічник бухгалтера. Далі були різні посади в скарбництвах Прилук, Миргорода, Полтави. З 1879 року посади бухгалтера, згодом секретаря і начальника Казенної палати у Полтаві (це відповідало чину генерала). А було йому лише 37.

Сумлінна служба батька була зразковим прикладом для Панаса. „Кляте життя – невільне підданське!” писав він про свою службу, яку скрізь ніс чесно, скромно і добросовісно.


2 учень. Оте невільне канцелярське життя було засобом для існування.

А віддушиною було спілкування з братом, нечисленні друзі і ... книжки. Саме завдяки самоосвіті, знайомству з творчістю Шевченка, Марка Вовчка, земляка М. Гоголя, відомих російських письменників він сам починає писати, наслідуючи відомі йому твори. Оригінальністю ці твори не відрізнялись. А записані зразки фольклору ввійшли у 1869 і 1870 рр. до двох випусків „Народних южноруських сказок”, впорядкованих братом Іваном.

Коли Панас Мирний почав працювати у Полтаві, він зближується з колишнім учасником Кирило-Мефодіївського товариства Пильчиковим, в гуртку якого презентує свої літературні твори.

1872 р. – рік народження Панаса Мирного як письменника. Саме цього року було надруковано вірш „Україні” у Львівському журналі „Правда”, підписаний псевдонімом Панас Мирний. Псевдонім говорить сам за себе. Тут же анонімно надруковане оповідання „Лихий попутав”.

А далі була робота над оповіданням і повістю „Чіпка”, були малі літературні форми і великі прозові твори.


3 учень. Як свідомий українець Панас Мирний був близький й до Полтавської громади, брав участь у роботі „Археологічного з’їзду” (1874 р.), підтримував дружні стосунки з Миколою Лисенком, М. Старицьким, родиною Драгоманових (Рудченки і Драгоманові були сусідами в Гадячі). Неодноразово підходив він до художнього вирішення теми – інтелігенція і народ.

Повість „Лихі люди” видрукувана М. Драгомановим у Женеві в 1877 р. (бо вже діяв указ 1876 про заборону українського слова) – це погляд Панаса Мирного на засоби інтелігенції письменника. Автор поетизує нерівну боротьбу молоді, які мужньо виступили проти соціальної несправедливості. Як письменник головний герой повісті Темлень служив людям правдивим щирим словом. (Короткий ідейно-художній аналіз повісті)


Вчитель. 1892 р., весна, квітень. У Полтаві з успіхом виступає трупа Миколи Садовського. П’єса „Лимерівна”. Головну роль виконувала Марія Заньковецька. По закінченню п’єси зал аплодує і скандує „Автора!”. І на сцену виходить людина, яку знають як чиновника. Панас Мирний не афішував свою літературну діяльність, а тут не втримався. Широким було епічне мислення автора.

Роман „Хіба ревуть воли, як ясла повні” (1830 р.) – нове явище в українській літературі. Велике прозове полотно – роман, це наш національний епос. Про нього будемо говорити окремо.

Улюбленою темою Панаса Мирного були життя і праця, мрії і сподівання селянства. „Лихо давнє і сьогочасне” – таку назву має одна з повістей про життя селянства до і після скасування кріпосного права. Повість утверджує, що пореформені соціальні відносини практично не поліпшили становища селянства.


Учень: другий великий роман Панаса Мирного „Повія” виходив частинами у 1883-1884 рр., 1919. повністю роман вийшов друком лише після смерті письменника в 1928 році. У цьому романі ми бачимо не лише картини життя пореформного селянства. Автор показує появу нових гнобителів після скасування кріпосного права, розтлінну силу грошей у місті, яка штовхає людей на обман, виродження будь-яких морально-етичних принципів врешті-решт не злічена.

(Короткий ідейно-художній аналіз роману „Повія”)

Вчитель: Панас Мирний не все реалізував, що задумав. Лишилась незавершеною повість „Учителька” про подвижницьку долю інтелігенції, оповідання „Пригода з „Кобзарем”, повість „Голодні роки” і цілий ряд інших творів малих і великих. Причини різні: і нестача часу, і не до кінця виношені задуми.


Учень: Панас Мирний – людина з багатогранним талантом. Він здійснив переспів „Слова о полку Ігоревім”, переклав поему „Король Лір”, написав відому казку для дітей „Про правду і кривду”. Писав вірші, новели, оповідання, п’єси. Друкував публіцистичні статті, виступав з промовами на нелегальних зібраннях. Але слово його поширювалося серед народу.


Вчитель: А в житті був звичайною людиною. Мав дружину і синів, мав проблеми й турботи. Мав лагідну натуру. Про нього казали, що умів „лаятись очима”. Коли захворів на запалення легень у 1908 році, кинути роботу не міг, був годувальником родини. А громадську роботу змушений був полишити, бо хвороба загострювалась.

І в 1909 році в ліричному нарисі самозвіті він написав слова „Все, що довелося нажити за оцю пору, зложено в копи, зв’язано в снопи, вимолочено, провіяно. Чисте зерно пішло в люди...”

Імперіалістична війна, громадянська революція, втрата синів, хвороба, вік... Йому важко було в цьому розібратися. Та до останніх днів він чесно виконував свій громадянський обов’язок – служив.

19 січня 1920 року, як завжди, прийшов з роботи, повечеряв, а вночі стався інсульт і через тиждень він помер. А оте чисте зерно пішло в люди і проросло буйним колосом. І сьогодні живить нас знаннями про мову і слово, історію і народну мораль. Своїм життям він вчить бути добросовісним і порядним, герої його творів вказують, як розпізнавати добро і зло, правду і кривду, чого слід остерігатися.

А заповітом нащадкам може бути маловідомий вірш за мотивами колискових:

Його батько малим

Цілував і пестив

Кучеряву головоньку гладив

І казав йому так:

„Будь ти, сину, козак

Не забудь ти моєї поради

Невелика вона.

Та ще може хто зна,

На весь вік тобі стане уволю

Поки виростеш – вчись,

А як виріс – трудися

І не ремствуй, мій сину, на долю

Про добро людям дбай,

У нужді помагай,

Не цурайся своєї родини.

І не пнися в пани,

Бо нещасні вони.

Й не добудеш тим щастя, мій сину.

Не в хоромах його зародилося зерно,

Не в достатках воно процвітає,

А у чеснім житті. Та мозольнім труді...

Про це, сину, небагато хто знає.”


  1. Домашнє завдання.

Огляд творчого шляху Панаса Мирного. Прочитати роман „Хіба ревуть воли як ясла повні”.