Конспект відкритого уроку на тему

Вид материала

Содержание

Тип уроку
Організаційний момент.
С детства судьба невзлюбила тебя
Я унывал, выбивался из сил?
Оголошення теми й мети уроку.
Головна загадка нашого життя і нашої думки у XX і XXI столітті – Ф.М.Достоєвськи
Робота в зошитах. Постановка випереджального завдання.
Слово учителя.
Марії Федорівні Нечаєвій
Маріинській лікарні для бідних людей. 1821-го року , жовтня 30-го дня.
З осені 1834 по весну 1837
Петербург в юнацькі роки Достоєвського.
1846 р. повість «Бідні люди».
Достоєвський і Петербург
Проектно-пошукова робота учнів. «Музеї Ф.М. Достоєвського»
Словникова робота.
Смерть Достоєвського. Спогади Марії Дмитрівни Ісаєвої
Висновок уроку.
Cлово учителя.

Подобный материал:

Хмельницьке міське управління освіти

Хмельницька загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 14

Конспект відкритого уроку на тему:

Федір Достоєвський (1821 - 1881). Життєвий і творчий шлях письменника. Творчість Достоєвського як одна з вершин російської та всесвітньої літератури. Філософські, етичні й естетичні погляди письменника та їх утілення в художніх творах

Вчительки

Хмельницької

СЗШ І – ІІІ ступенів №14

Антонюк Г.В.

2011 р.

Тема уроку: Федір Достоєвський (1821 - 1881). Життєвий і творчий шлях письменника. Творчість Достоєвського як одна з вершин російської та всесвітньої літератури. Філософські, етичні й естетичні погляди письменника та їх утілення в художніх творах

Мета: ознайомити з основними віхами життя і творчості Ф. М. Достоєвського, його світоглядними позиціями та морально-етичними переконаннями, зацікавити творами письменника; розвивати вміння сприймати інформацію на слух, лаконічно висловлювати власні думки з приводу почутого, навички роботи з книгою, виховувати гуманізм, цілеспрямованість, почуття справедливості, розвивати навички пошукової діяльності за допомогою проектних технологій

Оснащення: портрет письменника, ілюстрації до біографії, виставка творів, мультимедійний проектор, презентації учнів та учителя

Тип уроку: урок-портрет (вивчення нового матеріалу з елементами проектних технологій)

Епіграфи до уроку:

Він більшою мірою, ніж будь-хто інший, є творцем сучасної прози. Він вдихнув у прозу таку внутрішню напруженість, яка зараз сягнула вищої межі.

Дж. Джойс

Я хочу, щоб любов до світу, до людей...стала вимогою чесної совісті...Невже може в душі людини стриматися відчуття злоби, помсти або пристрасті винищування собі подібних?..Все недобре в серці людини повинне зникнути ...серед краси і добра…

Ф.М. Достоєвський

Словник: Біблія, совість, страждання, добро,милосердя, каяття, поліфонічний роман

Хід уроку

Організаційний момент. Слайд 1

Вступне слово звернення вчителя до учнів .

Дорогі учні! Сьогодні ми разом із вами спробуємо перенестися у часі в один із чудових куточків Землі, яка народила плеяду письменників, яких по праву називають велетнями людської думки. Це земля Пушкіна та Лермонтова, Гоголя та Толстого. Народила вона й людину, яку сьогодні називають пророком ХІХ століття. Він – знавець таємниць душі людської. Саме він поряд з Діккенсом в Англії, Бальзаком та Стендалем у Франції, став у витоків реалістичної літератури ХІХ століття. Століття, яке філософи та критики по праву назвали … (?)«золотим». Це Федір Михайлович Достоєвський. Ми маємо чудову нагоду звернутися до тих таємниць суспільного життя людини, коли вона, як носій всього людського, намагається довести мету свого існування. «Тварь ли она дрожащая , или право имеет?» А чи завжди вона в змозі протистояти законам буття, чи завжди вона має силу повстати проти законів часу? Чудово цю думку описує видатний російський поет Микола Олексійович Некрасов у поезії «Еду ли ночью по улице тёмной». Слайд 2

Читання учнями уривків з твору Некрасова «Еду ли ночью по улице тёмной…».

Еду ли ночью по улице тёмной,

Бури заслушаюсь в пасмурный день —

Друг беззащитный, больной и бездомный,

Вдруг предо мной промелькнёт твоя тень!

Сердце сожмётся мучительной думой.

С детства судьба невзлюбила тебя:

Беден и зол был отец твой угрюмый,

Замуж пошла ты — другого любя.

Муж тебе выпал недобрый на долю:

С бешеным нравом, с тяжелой рукой;

Не покорилась — ушла ты на волю,

Да не на радость сошлась и со мной…

Помнишь ли день, как, больной и голодный,

Я унывал, выбивался из сил?

В комнате нашей, пустой и холодной,

Пар от дыханья волнами ходил.

Помнишь ли труб заунывные звуки,

Брызги дождя, полусвет, полутьму?

Плакал твой сын, и холодные руки

Ты согревала дыханьем ему…

1847

3) Актуалізація знань.

Учитель. Цю поезію можна продовжувати словами з творів інших авторів. Згадайте, що це за тема в літературі, яку має назву та чиї питання піднімають письменники та поети?

(тема «маленької людини», Пушкін «Повісті Белкіна» - «Станційний доглядач», Гоголь «Шинель тощо)

Цю тему розвиває й Ф.М.Достоєвський, додаючи до неї нові типи людей та намагаючись зануритися у всі її таємничі куточки. Тому прийшла пора з`явитися на світ прозі, яка отримала назву … (?) соціально-психологічна.

Що то за проза?

(очикувані відповіді– Соціально-психологічна проза – одне з яскравіших досягнень реалізму ХІХ ст….)

Кого з митців соціально-психологічної прози ви би змогли назвати? – (О.Бальзак, Стендаль, Г. Флобер, В. Тіккерей, Ч. Діккенс, Л.Толстой, І.Тургенєв І. Гончаров).

Цей перелік можна поповнювати все новими та новими іменами. Але, скільки би ми називали їх, неможливо не згадати ім`я письменника, філософа, пророка ХІХ ст. – Ф.М. Достоєвського.

Оголошення теми й мети уроку. Слайд 3

Слово учителя. У художньому розвитку людства важко назвати іншого письменника, якого б стільки читали; і немає в історії світової літератури іншого митця, творчість якого була б така суперечлива, а біографія така драматична; не знала література й подібної спадщини, навколо якої відбувалися б такі гарячі дискусії, ідеологічні битви, які почалися ще за життя автора і тривають сьогодні.

За природою свого індивідуального таланту Достоєвський увійшов в історію літератури як художник трагедійний, безмежно чутливий до найтонших людських переживань. Своїми творами він ніби говорив сучасникам і майбутнім поколінням: у цьому жорсткому світі все так ганебно і страшно влаштовано, що людина змушена безмежно страждати. І до нього ніхто в світовій літературі не міг з такою силою зобразити цю безмірність людського страждання.

Головна загадка нашого життя і нашої думки у XX і XXI столітті – Ф.М.Достоєвський. Він, мабуть, єдиний письменник життя і творчість якого спонукають замислитись не тільки над тим, що таке життя, сенс життя, а й про те, що треба любити один одного та пізнати головне, що ніхто інший, а тільки ти, перш за все , у всьому винний. Ось чого нам треба навчитись, так це брати відповідальність за життя своє та за життя інших людей. І допоки ми не змінимо себе, ми не зможемо змінити світ. А світ треба переробити терміново! Як це зробити? Давайте вчитись на прикладі життя великої особистості.

Робота в зошитах. Постановка випереджального завдання. «Конструктор уроку» (Заповнити порожні місця у «Конструкторі…»)

Слайд 4

Тема уроку. Життєвий і творчий шлях письменника. Творчість Достоєвського як одна з вершин російської і всесвітньої літератури. Філософські, етичні й естетичні погляди письменника та їх втілення в художніх творах.

( Представлення портрета письменника, робота над цитатою )

Визначення особливо – важливих цілей діяльності на уроці : знати головні віхи життєвого шляху Ф.Достоєвського , християнську етичну систему поглядів, проводити паралель «Біблія» - світогляд Достоєвського , знайомство з провідними мотивами його творчості (співчуття до «знедолених і ображених»; «Краса врятує світ»), уміти створювати письмовий конструктор біографії письменника, складати тези, синтезування знання,сформувати активну життєву позицію.

Слово учителя. Багатьох письменників ХІХ століття можна уособити в образі Ф.М.Достоєвського. Існує думка, що Достоєвський – це ми з вами. На той час -- це діюча модель Росії. Він – крайні точки духовного діапазону. Витоки біографії Достоєвського грають важливу роль у біографії його героїв. Дуже важливо, звідки взявся та з яких глибин з`явився. Ми знаємо, що Пушкін, Толстой, Гоголь чудово знали свій родовід, пишалися ним. З Достоєвським все по-іншому. Він стає членом привілейованого стану, коли батько вийшов в особисте дворянство. В авторській передмові до «Братів Карамазових» Достоєвський пише:

Слайд 5

«Начиная жизнеописание героя моего, Алексея Федоровича Карамазова, нахожусь в некотором недоумении. А именно: хотя я и называю Алексея Федоровича моим героем, но однако сам знаю, что человек он отнюдь не великий, а по сему и предвижу неизбежные вопросы в роде таковых: чем же замечателен ваш Алексей Федорович, что вы выбрали его своим героем? Что сделал он такого? Кому и чем известен? Почему я, читатель, должен тратить время на изучение фактов его жизни?»

Слайд 6

У Загальному гербовнику родів російських існує запис «Предок прізвища Ртищевих іменитий муж Пркопій служив у великого князя Дмитра Івановича Донського. У Прокопія був син Лев, на прзьвисько «широкий рот» , чиї нащадки служили російському імператору стольниками та в інших чинах. За це Даниїлу Ртищу було подаровано село Достоєво, неподалік від м. Пінська. З 1506 року й пішов рід Достоєвських. В ХІ ст. Достоєво входило до складу Речі Посполитої. Звідси й предки Достоєвського вирушили на Україну, оселившись у селищі Войтовці. У 1789 році народиться батько письменника. Войтовці – зона трьох релігійних течій (уніатства, православ`я, католицтва). 1792 року по другому розподілу Польщі Братславське воєводство відходить до Росії. Таким чином Федір Достоєвський стає громадянином Росії у другому поколінні.

Ось так батько Достоєвського одним махом руки відрубує ниточку, яка зв`язує його з батьківським домом.

1809 року покидає західну Малоросію, вступає до Московського відділення імператорської медичної академії Михайло Андрійович приймає участь у компанії 1812 року. В «Братах Карамазових» є таке висловлювання лакея Смердюкова «В 12-году было на Россию великое нашествие, Наполеона, императора французского. … Хорошо кабы нас тогда покорили эти самые французы. Умная нация покорила бы весьма глупую. И присоединились бы . Совсем даже были бы другие порядки.

До народження Достоєвського залишається дев`ять років. Він закінчує академію. В 20-му році одружується на Марії Федорівні Нечаєвій. Січень 20-го року. В кінці 20-го року народжується Михаїл. З ним він пройде поруч все життя. До народження Федора залишається рік. Оцінюючи життя своє у романі «Підліток» (1875), письменнк словами героя говорить:

Слайд 7

«Есть дети, с детства уже задумывающиеся над своей семьёй, с детства оскорбленные неблагообразием отцов своих. Отцов из среды своей, а главное уже в детстве начинающие понимать беспорядочность и случайность основ всей их жизни, отсутствия установившихся форм и родового предания.

Слайд 8

(Перегляд уривку з фільму «Брати Карамазови», про Бога, його місію у житті людини, про страждання дітей та їх незахищеність від свавілля дорослих)

Обговорення фільму .

Що говорить Іван Карамазов про Бога? Як він сприймає Його?
В чому Іван звинувачує Бога?
Хто винен в стражданнях?

Повідомлення пошукової групи про «Підліток»

Аркадій Макарович Долгорукий, він же — Підліток, розповідає у своїх записках про себе і подіях останнього часу, в яких він був одним з головних учасників. Йому двадцять років, він тільки що закінчив гімназію в Москві, але вступ до університету вирішив відкласти, щоб не відволікатися від здійснення заповітної ідеї, яку виношував мало не з шостого класу.

Ідея його — стати Ротшильдом, тобто накопити багато грошей, а разом з грошима набути могутність і самотстійність. З людьми Аркадію, по його визнанню, важко, він втрачається, йому здається, що над ним сміються, він починає самостверджуватися і стає занадто експансивний. Ідея не випадково закралася в його душу. Аркадій — побічний син родовитого дворянина Андрія Петровича Версилова і його дворовий, що породжує в нім, підлітку гордому і самолюбному, комплекс неповноцінності. Прізвище він носить іншу — свого формального батька, теж дворового Версилова, Макара Івановича Долгорукого, але і це тільки зайвий привід для приниження — при знайомстві його часто перепитують: князь Долгорукий. Слайд 9

Достоєвський міг народитися де завгодно. Але він народжується в Маріинській лікарні для бідних людей. 1821-го року , жовтня 30-го дня. Це доля, карма, це все його майбутнє життя. Все його життя можна назвати «лікарнею для бідних». Маріїнська лікарня для бідних. Лікарня для малозабезпечених . Це місце, де з дитячих років Достоєвський бачить біль, страждання, смерть.

Слайд 10

Онучка Анни Павлівни Філософої – громадської діячки(Трубецкая) запитала : «Який гріх вважається найтяжчим?» Одні відповіли, що це батьковбивство, другі, що це вбивство із-за користі, треті – зрада коханої людини. Тоді вона звернулася до Достоєвського. Той мовчазний, хмурий , сидів у кутку, Почувши запитання, Достоєвський помовчав, немов не був впевнений, чи варто йому говорити. Раптом його обличчя змінилося, очі засяяли, сказав: «Найтяжчий гріх – це зґвалтування дитини. Відняти життя – це жахливо. Але відняти віру у красоту кохання, ще найбільш страшний злочин.» Д. розповів епізод зі свого дитинства. Живучи у Москві, він товаришував з дівчинкою, донькою кучера чи кухаря. Якійсь мерзотник в нетверезому стані зґвалтував її. Це перша смерть, яку він бачить. Ставлення до пияцтва було особливим. Смертей він бачив багато. Тут морг, відспівування. Але вони були чужими. А тут помирає людина близька. Від нині всесвітнє зло буде сприйматися, як його особисте зло. Висока таємниця смерті зіштовхується з іншою смертю. Смертю приниженою. Пізніше такою смертю він наказує свого героя Ставрогіна («Беси»).

Слайд 11

Перегляд уривку з фільму «Брати Карамазови» (Дмитро іде на Хрест, обговорення уривку)

З ким асоціюється герой роману «Брати Карамазови»?
За що чи за кого іде Дмитро на хрест?

1827р. батько Достоєвського отримує чин колезького асесора та Анну ІІІ ст, що дає можливість стати дворянином. Батько в пошуках місця для ведення господарства. Знаходить. Це 11 дворів з 76кріпаків. Це селище Достоєво (Тульська губ.), пізніше прикупають селище Чермашня.

Слайд 12

Про батьків Достоєвський говорить скупо, обмежено. Обожнював мати, уникав розмов про батька. Ця тема була закритою. Сторонніх туди не допускають. Після смерті матері, 37-річної Марії Федорівни, в 1837 році,він пише брату: «Если у тебя будет дочь, то назови ее Марией». Смерть матері означала смерть сім`ї. Було 4 брата і 3 сестри (від 2-х до 18-ти)

З осені 1834 по весну 1837 Достоєвський відвідував приватний пансіон Л. І. Чермака.

Про батька говорять, як про людину злу, ненависну, власну. Існують перекази про таємничу смерть батька (1839 р.). Розповідають, що він помер від апоплексичного приступу. Так було написано у лікарському висновку. Але відома й інша версія, що батька убито кріпаками, котрі служили у дворі Достоєвських. Достоєвський, знаходячись під впливом смерті батька, губить мову. Як би там не було, ця смерть була для Федора таємницею всього його життя.

Петербург в юнацькі роки Достоєвського.

1837 р. батько повіз старших синів у Петербург і віддав у підготовчий пансіон К. Костомарова, після закінчення якого обидва брати повинні були стати «кондукторами» Головного інженерного училища, куди, проте, прийняли лише Федора — старший брат не пройшов медичної комісії і його відправили на службу у Ревельську інженерну команду.

Переписка з Михайлом ( про творчість Гомера, Ж. Расі-на, Й. В. Гете, О. де Бальзака, В. Гюго, і в першу чергу, Ф. Шиллера)

Історія роду Достоєвських має багато білих плям. Але багато відповідей на життєві питання можна знайти у творах письменника.

Слайд 13

Училище, в якому Достоєвський провчився майже шість років (1838-1843). Достоєвський вважав своєю «помилкою». Попри те, у ньому він суттєво поповнив свою освіту. Найголовніше, чого Достоєвський набув, — відчуття форми, перш за все просторової, архітектурної. Окрім майстерних міських пейзажів, що пронизують усі його твори, це підтверджують чудові «психологічні» портрети «скривдженого» будиночка у «Білих ночах» чи рогожинського дому в «Ідіоті». (Повідомлення учениці про прочитаний роман «Ідіот»)

Слайд 14

1843 р. Достоєвський закінчує училище. Не прослуживши й року після здобутої спеціальності, Достоєвський в серпні 1844 р. вийшов у відставку в чині поручника. Тоді ж за невелику одноразово виплачену суму, з якою вирішив розпочати нове життя, відмовився від спадкових прав на тульські маєтки. Тепер єдине джерело його прибутку — література. У середині 1844 р. у журналі «Репертуар і пантеон» з'явилася перша друкована робота Д. — переклад роману О. де Бальзака «Євгенія Гранде».

1846 р. повість «Бідні люди». Схвально сприйнята Некрасовим і Белінським. Участь у літературних гуртках. Нові твори. Не всі прийняті.

Слайд 15

З 1847 року Достоєвський зближується із Михайлом Буташевичем-Петрашевським. Письменник почав відвідувати його відомі «п'ятниці», де знайшов коло нових друзів. Радикальні погляди «петрашевців» підігрівалися подіями революції 1848 року. Федір Михайлович виступив за негайне скасування кріпацтва в Росії — навіть шляхом повстання. 15 квітня 1849 року в гуртку зачитували заборонений тоді «Лист Белінського до Гоголя». 23 квітня 1849 року 37 учасників гуртка «петрашевців» заарештували. Федір Михайлович стійко пережив 7-місячне слідство і був засуджений до смертної кари, яку, проте, невдовзі замінили на каторгу.

Микола I спеціально придумав такий жорстокий жарт, щоб учасникам таємного гуртка більше було не повадно здійснювати крамолу, але він навіть не припускав, що його витівка відкриє неймовірний талант XIX століття.

Достоєвський і Петербург Слайд 15

(Перегляд уривку з фільму «Достоєвський» та його обговорення)

Слайд 16

Слайд 17

Слово учителя «Повернення»

У лютому 1854 року Достоєвського, за рішенням суду, визначають рядовим в Семипалатинський лінійний батальйон, де він намагається писати.
1 жовтня 1856 року отримав офіцерський чин, а мало чим раніше йому був повернений дворянський титул.
На початку 1857 року Достоєвський одружується. Його дружиною стає вдова відставного чиновника Марія Дмитрівна Ісаєва. (В шлюбі прожили 7 років. )
Березень1859 року Достоєвський добивається переїзду в північну столицю, і в другій половині грудня 1859 року, рівно 10 років опісля після "страти" на Семеновськом плацу, він знову повертається до Санкт-Петербургу.
1861-1863 р.р. – Журнал “Час”
1864-1865 р.р. – Журнал “Епоха”

Роман “Записки з підпілля” -- (1864) – пролог до великого п`ятикнижжя
“Злочин і кара”(1866)
“Ідіот”, “Біси”(1872),
“Підліток”(1875),
“Брати Карамазови”(1879)

Друге кохання Достоєвського (Аполінарія Суслова)

Третє кохання Достоєвського (Ганна Григорівна Сніткіна )

З любов'ю йому все-таки повезло. Хай вона зустрілася пізно, але останнє відчуття саме трепетне і саме ціноване. Достоєвському пощастило, нарешті, зустріти жінку з добрим серцем (доброту він цінував в прекрасній половині над усе). Нею стала Ганна Григорівна Сніткіна .

Йому потрібна була та, яка змогла б зрозуміти, як мати, і піклуватися, як нянька. Письменник шукав і співробітницю, і читача, і музу, і матір своїх дітей. Все сталося неначе випадково. Достоєвський підписав з видавцем Стеловським дуже невигідний контракт, що свідчить: «Якщо автор не встигає в строк здати рукопис, то видавець отримує право в продовж 10 років видавати дарма все, що вийде з-під пера літератора». Добровільне рабство. Як на зло Достоєвський не встигав. Врятувати його міг лише роман-стенограма. Саме з цією метою – стати стенографісткою і допомогти письменникові до терміну написати обіцяний твір – прийшла до Достоєвському двадцятирічна дівиця Ганна Григорівна Сніткина. ІІІ. Проектно-операційна лінія.

Теми поекту-дослідження:

1. Висловлювання, афоризми Ф.М. Достоєвського.

2. Релігія та Ф.М. Достоєвський.

3. Монументальна пластика та Ф.М. Достоєвський.

4. Ф.М. Достоєвський і кіномистецтво.

Учасники проекту-дослідження:

Земок Олександр,
Заклецький Владислав,
Кицюк Вікторія,
Юхименко Тетяна.

Перегляд фільму «Достоєвський», створеного групою учнів.

Завдання учням класу (виписати ключові слова висловлювань Достоєвського.) – робота в зошитах.

Слайд 19

(Вища Правда, людина – істота, самозакоханість, зло - нездоровий стан людини, розуміння таланту, відповідальність людини за інших,мистецтво сучасно, корисно,релігія-лише формула моралі, совість, святість, спільна віра людства, любов до інших)

Бесіда. Релігія у житті письменника.

Біблія та людина. Чи обов`язково жити за законами Божими?
Коли людина звертається до Неї?
Чи в змозі Біблія допомогти нам?
Чи можемо ми обійтися без каяття, страждань?

Підсумкова бесіда. Життя і творчсть Достоєвського.

Cлово учителя. «Цікавинки.»

Він мріяв про забезпеченість, але бідність йшла попереду нього. Він хотів зрозуміти людину, але в той же час не зміг розгледіти в другові і в братові зрадників. Він хотів стати великим письменником. Лише це і збулося. На початку 1879 року з'явився до пана письменника Дмитро Сергійович Арсеньев. Вихователь великих князів Сергія і Павла, молодших синів імператора Олександра II, прийшов від імені царя просити Федора Михайловича знайти час для зустрічі з дітьми государя, щоби своїми бесідами благотворно.
Колись в перших боязких напівдитячих мріях він вже бачив себе рівним всім «царям земним». Бував і Шиллером, і Наполеоном, і Магометом. Потім марив про терен російського письменника – може, найвищою і пасивною зі всіх нив. Ледве встигнувши зробити перший крок в літературі, був засуджений до страти. Цар його помилував і зараз, через півстоліття, запрошував в палац до своїх дітей як вчителя життя. Так, ця людина відправиться в палац, але піде так само, як пішов би і до жебрака, тому що він тепер – Достоєвський. Жодні багатства світу, жодні спадкові права не дають тієї влади, яка дана йому як дар і яку він вистраждав всім своїм життям. До 1880 року Достоєвський досяг захопленого визнання, небувалого впливу, всенародної слави. У 1877 році його вибрали в члени-кореспонденти Академії наук.

Проектно-пошукова робота учнів. «Музеї Ф.М. Достоєвського»

Слово учителя. Ви ознайомилися з життям і творчістю Ф.М. Достоєвського. Переглянули ряд сюжетів з його романів. Чи могли би ви знайти серед переліку різновидів роману той, який притаманний Достоєвському?

соціально-психологічний,
дискусійно-філософський,
роман-трагедія, детективний,
роман ідей,
поліфонічний,
реалістичний.

знайти вид роману, який домінує в його творчості?

Однозначно визначити жанр твору складно, оскільки Ф.М.Достоєвський створив новаторський поліфонічний роман, який увібрав у себе ознаки різних структур.

Словникова робота.

Поліфонічний роман (поліфонічний реалістичний роман ідей, у якому носіями ідей виступають герої твору. Кожний голос – це окрема точка зору на світ. Кожний герой – носій своєї правди. Автор лише зводить героїв один із одним у „великому діалозі” всього твору. Авторська точка зору існує нарівні з позиціями інших персонажів. Але при всьому розмаїтті повинні бути і домінанти, що забезпечують цілісність тексту, і своя периферія.)

Поліфонія- („Багатоголосся, багатозвучність”. Термін «позичений» з теорії музики літературознавцем М. Бахтіним для позначення нового поліфонічного типу мислення в романах Ф.М.Достоєвського.

Смерть Достоєвського. Спогади Марії Дмитрівни Ісаєвої

(робота зі спогадами, читання уривку з Євангеліє від Матвія – глава 3, ст. 13-15.)

Слово учителя. Ви запитаєте про смерть письменника?...Якою вона була? Залишати світ нелегко. Спостерігаючи за нею з порогу Маріинської лікарні для бідних, він, мабуть, її вже уявляв. Але це знову ж моменти страждання, каяття? Чи були вони в письменника? Він прийняв … віру, надію, милосердя, любов , страждання,каяття, терпіння. Бо Іїсус теж страждав. За нас. За наше сьогодні та наше завтра.

Висновок уроку. Метод «Відкритий мікрофон». Обмін враженнями від почутого. Очікувані результати. Асоціативний диктант.

Запишіть риси характеру, що, на вашу думку, притаманні Ф. Достоєвському: талановитість, гуманізм, пасивність, різкість, релігійність, висока моральність, працелюбство, непрактичність, марнотратство, патріотизм.

Cлово учителя. Слайд 20

На завершення хочу навести слова Миколи Луківа. Адже вони й стануть підсумком нашого уроку. Створений нами портрет Достоєвського вийшов славним. Будучи нашим сучасником, він обов`язково зрозумів би нас. А ми розуміємо велич його думки. Нас сучасних мешканців планети Земля теж турбують питання віри, надії, любові, терпіння та страждання, гріха та каяття, злету та падіння душі людської. Все те, що пройшло людство шляхами свого розвитку.

Не зобидь ні старця, ні дитину,

Поділись останнім сухарем.

Тільки раз ми на землі живемо,

У могилу не бери провину.

Зло нічого не дає, крім зла,

Вмій прощати, як прощає мати.

За добро добром спіши віддати,

- Мудрість завше доброю була.

Витри піт солоний із чола

І трудись, забувши про утому,

Бо людина ціниться по тому,

Чи вона зробила, що могла.

Скільки сил у неї вистачало,

Щоб на світі більше щастя стало, -

Для зла й неправди

Планета замала!

Оцінювання учнів.
Домашнє завдання. Повторити біографію письменника, визначити еволюцію його світогляду та творчості. Закінчити створення конструктору уроку. Прочитати роман «Злочин і кара»

Blog

Конспект відкритого уроку на тему

Содержание