План знання як компонент фізкультурної освіти. Систематизація фізкультурних знань. Чинники, що впливають на формування фізкультурних знань

Вид материала

Лекція

Содержание 5. Підходи до вибору методики навчання руховим діям осіб різного віку.

Подобный материал:

• Корекція та систематизація знань учнів, 613.07kb.
• Методичні рекомендації до циклу уроків: «Узагальнення та систематизація знань, вмінь,навичок, 272.96kb.
• За спеціалізованими програмами, 403.82kb.
• Розділ передумови вдосконалення методики проведення етапу закріплення знань та формування, 442.2kb.
• Реферату : Узагальнення й систематизація знань з теми "Складнопідрядне речення", 50.54kb.
• Реферату : Узагальнення, систематизація І перевірка знань, 96.11kb.
• Програма спецкурсу, 41.47kb.
• Маркетингова цінова політика, 620.26kb.
• План графік проведення навчання зі спецкурсу «Охорона праці та безпека життєдіяльності», 19.58kb.
• Міністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава, 1150.99kb.

5. Підходи до вибору методики навчання руховим діям осіб різного віку.

Підходи до вибору формування знань на уроках фізичної культури, підкоряючи загальним психолого-педагогічним закономірностям, має відмінні риси, обумовлені своєрідністю задач фізичного виховання, характером учбово-пізнавальної діяльності що займаються, місцем теоретичного матеріалу в структурі і змісті занять фізичними вправами. Тому при розробці відповідної методики варто керуватися не тільки загальдидактичними положеннями, але і специфікою предмета.

До методики формування знань у процесі фізичного виховання пред’являються наступні вимоги:

Перша вимога: вона повинна забезпечувати повноцінність засвоєння знань без збитку для рухової активності учнів. Це досяжно при органічному сполученні теоретичного матеріалу зі змістом практичної діяльності. Наприклад: із принципами радянської системи фізичного виховання варто знайомити учнів на прикладах їхньої практичної діяльності в ході уроків; гігієнічні правила виконання фізичних вправ повинні викладатися в процесі їхнього розучування; формування знань за правилами спортивних ігор доцільно здійснювати на прикладі роз’яснення допускаються учнями в двосторонній грі помилок.

Друга вимога: використовувані форми і методи повідомлення теоретичного матеріалу повинні відповідати його змісту і конкретним задачам формування знань. Можливі випадки реалізації даної вимоги. Варіант 1. Виділивши з теми „Фізична культура в соціалістичному суспільстві” більш приватну тему „Успіхи радянських спортсменів на міжнародних змаганнях” для окремого уроку, учитель визначає основним її змістом событийные факти соціально-політичної значимості. Це обумовлює постановку наступної навчальної задачі: сформувати в учнів представлення про конкретні події і забезпечити усвідомлення їхнього соціально-політичного значення. При рішенні подібної задачі доцільно інформацію про імена, результати участі в змаганнях і т.п. сполучити з розповіддю про спортивну біографію чемпіонів, демонстрацією фото- чи кінокадрів їхніх виступів, супроводжуючи все це роз’ясненням престижної функції радянського спорту. Варіант 2. Змістом теми „Правила безпеки занять” є строго встановлені положення, що не допускають вільного трактування. Для окремого уроку навчальна задача може бути сформульована так: забезпечити міцне запам’ятовування й усвідомлення особистої значимості конкретних правил для попередження травматизму. Для рішення цієї задачі можна використовувати словесні інструкції, супроводжувані демонстрацією варіантів розташування місць виконання навчальних завдань і переміщень учнів, показом прийомів страховки (самостраховки), допомоги і т.п. – і все це в сполученні з практичними діями самих учнів. Варіант 3. Головною задачею розкриття теми „Реакція організму на різні фізичні навантаження” є ознайомлення з закономірностями зміни працездатності людини під впливом фізичних навантажень, з післядією їх на організм і т.п. Рішення такої задачі не можна забезпечити лише словесним навчанням. Будуть потрібні практичні завдання, за допомогою яких учень одержав би представлення про реакцію організму на отримане навантаження.

Третя вимога: методика повинна передбачати реалізацію межпредметных зв’язків, тобто використання знанні учнів по інших предметах (фізиці, біології і т.д. ) для більш глибокого розуміння закономірностей рухів, причинно-наслідкових залежностей між окремими компонентами техніки рухової дії, впливу фізичних вправ на організм. Це вимагає попереднього аналізу біодинамічної структури досліджуваної рухової дії і його пітний-‘ циальных розвиваючих можливостей; знань про зміст навчального матеріалу відповідних тим суміжних навчальних предметів; визначення послідовності викладу в серії уроків і включення конкретного навчального матеріалу в кожен урок.

Четверта вимога: використання методів активізації пізнавальній-учбово-пізнавальної діяльності тих, яких навчають, (елементів проблемного навчання, самостійної роботи, завдань по самоконтролі, взаимоанализу дій партнера і т.п.

П’ята вимога: забезпечення оперативного контролю, що дозволяє вносити своєчасні корективи в дії що займаються і використовувану методику. Формами контролю можуть бути спостереження, усний і письмовий (по типі програмованого) опитування, спеціальні завдання по застосуванню знань на практиці.

Викладена методика викладання теоретичного матеріалу забезпечує найбільш повний прояв освітніх можливостей предмета і шкільного уроку фізичної культури.

Свідоме виконання правил і вимог, що пред'являються до тих, що займаються в ході змагань, привчає їх до самовладання, умінню стримувати негативні емоції, бути дисциплінованими. Варто мати через, що суперництво і зв'язані з ним міжособистісні відносини в ході боротьби за першість може сприяти не тільки формуванню позитивних (взаємодопомоги, поваги до суперника, глядачам і т.д.), але і негативних моральних якостей (егоїзм, марнославство, надмірне честолюбство, брутальність). Мало того, максимальні фізичні і психічні зусилля, особливо з недостатньо підготовленими занімающимися при застосуванні змагального методу, можуть уплинути на їхнє здоров'я, відношення й інтерес до занять, подальший ріст фізичних якостей, удосконалювання техніки рухів. Саме тому ефективність змагального методу досягається за рахунок умілого використання його педагогом.

Звичайно доцільність застосування цього методу залежить від виду і характеру фізичних вправ, підлоги, віку, фізичної підготовленості, стану здоров'я, властивостей нервової системи, темпераменту що займаються й інших факторів.

Змагальний метод представляє відносно обмежені можливості для дозування навантаження і для безпосереднього керівництва діяльністю що займаються. Педагог керує діяльністю що змагаються, головним чином, шляхом попереднього інструктування.

Безпосередньо по ходу змагань він може вносити лише деякі корективи, але не завжди (правила змагань у ряді видів спорту: бокс, боротьба й інші узагалі виключають таке втручання).

Одним з коштовних прийомів змагального методу є визначення переможця не за абсолютними результатами, а по крутості кривої росту досягнень. У цьому випадку перемога присуджується тим учасникам, що за визначений термін показали більший приріст результатів.

Круговий метод (тренування) - це організаційно-методична форма роботи, що передбачає потокове, послідовне виконання спеціально підібраного комплексу фізичних вправ для розвитку й удосконалювання сили, швидкості, витривалості й особливо їхніх комплексних форм - силової витривалості, швидкісної витривалості і швидкісної сили, що займаються переходять від виконання однієї вправи до виконання іншого, від снаряда до снаряда, від одного місця виконання до іншого, пересуваючи як би по колу" закінчивши виконання останньої вправи в даній серії, вони знову повертаються до першого, у такий спосіб замикаючи коло. Назва такого тренування - "кругова", чисто умовне.

Виділяють кілька варіантів кругового тренування:

o Метод тривалої безупинної вправи. Заняття проводиться без перерв і складається з одного, двох чи трьох проходжень кола. Застосовуються в основному для розвитку загальної і силової витривалості;

o Метод екстенсивної інтервальної вправи застосовується для удосконалювання обший, швидкісної і силової витривалості, швидкісно-силових якостей і т.д. ;

o Метод інтенсивного інтервальної вправи розрахований на удосконалювання швидкісної сили, максимальної сили, спеціальної, швидкісної і силової витривалості;

o Метод повторної вправи пропонується використовувати для розвитку максимальної і швидкісної витривалості.

Для проведення кругового тренування заздалегідь складається комплекс вправ і визначаються місця, на яких будуть виконуватися вправи ("станції")- На першому занятті проводять іспиту на максимальний тест (МТ) у кожній вправі за умови їхнього правильного виконання, а потім установлюють систему підвищення навантаження від заняття до заняття. На останнім занятті рекомендується перевірити максимальний тест у кожній вправі і порівняти отримані результати з вихідними. Засобами для кругового тренування можуть бути загально розвиваючі вправи і спеціальні, звичайно технічно нескладні. Вони можуть бути циклічними й ациклічні. Вправи підбираються в залежності від задач заняття, рухових можливостей індивіда і з урахуванням переносу фізичних якостей і рухових навичок.

У комплекс, спрямований на всебічний фізичний розвиток, звичайно включається не більш 10-12 вправ, у комплекс зі спеціальною спрямованістю - не більш 6-8. Вправи можуть виконуватися на спортивних снарядах (бруси, поперечини, кільця) чи з використанням спортивного інвентарю і пристосувань (набивні м'ячі, гантелі, штанга, гумові амортизатори, блокові пристрої й ін.). Для більш чіткої організації занять доцільно позначити номера "станцій" і напрямок переходів крейдою по чи підлозі ще краще поставити біля кожної "станції" спеціальну картку з номером і графічним зображенням вправи.

Під максимальним тестом мають на увазі максимальні рухові можливості, що займаються в якій-небудь вправі (завданні). Для всіх занімаючихся максимальний тест проводиться у формі змагань. Його показники (максимальна кількість повторень вправи, максимальна вага обтяження, мінімальний чи максимальний час виконання вправи) служать вихідними даними для вибору індивідуального навантаження в одному чи системі занять.

Індивідуальне дозування навантаження визначається в залежності від методу вправи, застосовуваного в круговому тренуванні. Наприклад, заняття проводиться по методу екстенсивної інтервальної вправи: на кожній "станції" вправа продовжується 30 з, потім відпочинок 30 с.

Надалі підвищення навантаження можливо за рахунок прогресивного збільшення обсягу, тобто збільшення, приміром , кількості повторень вправ на "станції" на один, два, три і більш рази. Для обліку досягнень при проведенні кругового тренування на кожного занімаючого повинна бути заведена картка результатів. У ній указуються вправи комплексу, система підвищення навантаження протягом декількох занять і інші показники: прізвище, клас, вік, ріст, маса тіла, ЧСС, самопочуття.

Індивідуальне дозування навантаження - дуже коштовна риса кругового тренування. У результаті цього й у фізично слабких і в сильних що займаються підтримується інтерес до занять. Систематична оцінка досягнень по максимальному тесті й облік приросту навантаження дає наочне представлення про розвиток працездатності по її зовнішніх кількісних показниках (загальній кількості повторень вправи, часу проходження кожного кола і т.д.).

Порівняння ж реакції ЧСС на чергове навантаження в колах дозволяє судити про тім, наскільки успішно йде адаптація організму до навантаження. Регулярний запис кожним занімаючимся своїх досягнень у спеціальних картках, що використовуються для контролю за ростом працездатності, одночасно виховує чесність, самостійність, завзятість, цілеспрямованість. Почергова зміна "станцій", залежність виконання завдання від дії всіх інших занімаючихся в групі, класі вимагає погодженості дій усіх що займаються, повного порядку роботи і дисципліни. Усе це надає сприятливі можливості для виховання відповідних моральних якостей і навичок поводження.

Звичайно в практиці віддається перевага одному з описаних чи методів їхнім різним сполученням. Вони чергуються у визначеній послідовності протягом одного чи декількох суміжних занять. У кожнім окремому випадку вибір методу визначається розв'язуваною задачею, характером фізичної вправи й умовами його виконання, індивідуальними особливостями що займаються і можливостями самого педагога. Тут важливий творчий підхід до процесу розвитку рухових якостей.