Geum.ru

Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича факультет іноземних мов european Credit Transfer System

Вид материалаДокументы

Содержание


Основна література до дисципліни
Вступ до спецфілології
НЕ 1.2. (Лекція)
НЕ 1.3. (Лекція
НЕ 2.5 (Семінарське заняття)
Етика Шифр дисципліни – 6.020303/00/2.20
Завдання курсу
Н.Е. 1.2 Етичний пошук в контексті історії світоглядної думки (доба Античності)
Змістовий модуль 2. Мораль і моральність в контексті духовно-практичного самовизначення людини
Н.Е. 2.2 Спілкування в контексті моральних цінностей
Практична граматика основної мови
Основна література до дисципліни
Курс – 3; семестр – 5; всього годин – 81; 2,5 кредитів
Мета курсу
Основна іноземна мова
3. Опрацювання граматичного матеріалу
1. Лексико-стилістичний аналіз тексту Fantine (V.Hugo)
3. Опрацювання граматичного матеріалу
3. Опрацювання граматичного матеріалу
3. Опрацювання граматичного матеріалу
...
Полное содержание
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
partir.

Розмовні вирази : Apprécier


ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА ДО ДИСЦИПЛІНИ
  1. Бурбело В. Б., Андрашко К. М., та інш. Словник французько-український, українсько-французький. – К., 1996.
    1. Ганшина К. А. Французско-русский словарь. – М., 1971.
  2. Иванченко А.И. Практика французского языка. Сборник упражнений по грамматикею – СПб, 2000
  3. Комірна Є.В., Самойлова О.П. Manuel de français: перший рік навчання. – К., 2005
  4. Попова Г. Н., Козакова М. Manuel de français: учебник для I курса. – Х.,2006
  5. Попова Г. Н., Козакова М. Грамматика французского языка. Практический курс. – М., 1999.
  6. Grégoire M., Thiévenaz O. Прогрессивная грамматика французского языка. – К.

Додаткова література
  1. Дроздов А. А. Граматика французької мови в таблицях та схемах.- К.,1997.
  2. Brunel F., Valletta A. Orthographe. Grammaire. Conjugaison. – P., 1991.
  3. Descoubes F., Paul J. Grammaire 3e. – P., !993.
  4. Guiraud P. L’Argot. – P., 1969.
  5. Martinet A. Eléments de linguistique générale. – P., 1995.
  6. Lecherbonnier B., Rincé D., Brunel P., Moatti C. Littérature XXe siècle. – P., 1994.
  7. Le français dans le monde. – Paris.
  8. Perrot J. La Linguistique. – P., !953.
  9. Robert P. Dictionnaire alphabétique et analogue de la langue française. – P., 1973.
  10. Souché A. La grammaire nouvelle et le français. – 1964.
  11. Volkova T. E. Le français en vacances. – M., 1988.


Викладацький склад: Твердохліб Інна Василівна – асистент кафедри французької мови, Краснокутська Аліна Олексіївна – асистент кафедри французької мови, Матвєєва Олена Олександрівна – асистент кафедри французької мови.

Методика викладання та методи навчання: практичні заняття, групові та індивідуальні консультації.


Вступ до спецфілології

Шифр дисципліни – 6.020303/11/2.01

Курс – 2; семестр – 4; всього годин – 108; 3 кредити

Обов’язкова


Мета викладання лекційного курсу зі спеціальної філології полягає в набутті майбутніми фахівцями з французької мови поглиблених знань із соціолінгвістичної характеристики основних сучасних романських мов у світі (французької, іспанської, італійської, румунської, португальської), а також тих, які мають маргінальний статус у цій групі (каталанської, гасконської, окситанської, сефардської тощо). Курс має велике загальноосвітнє значення, закладаючи основи теоретичної підготовки фахівців-романістів.

Завдання практичного курсу зі спеціальної філології:
  • визначити соціолінгвістичний статус романських мов та ареал їх розповсюдження в Європі та за її межами;
  • розглянути питання мова / діалект у контексті романського мовлення;
  • визначити діалектний склад романських мов;
  • дослідити структурну спільність романських мов на рівні фонетики, граматики, синтаксису та лексики;
  • встановити рівень взаємовпливу романських мов на різних етапах їх розвитку;
  • встановити походження сучасних романських мов;
  • дослідити етапи та мовні особливості розвитку народної латини та її перехід у сучасні романські мови;
  • визначити перші писемні та літературні пам’ятки романських мов та шляхи становлення їх літературних мов;
  • висвітлити основні напрямки дослідження романських мов у мовознавстві.

У результаті вивчення даної дисципліни фахівець повинен оволодіти наступними компетенціями:
  • соціальною та соціолінгвістичною компетенціями, які передбачають розвиток уміння адекватно спілкуватися у романомовних країнах, а саме: правильно вибрати тематику, форму комунікації та ін.;
  • соціокультурною компетенцією, яка полягає у знанні національно-культурних особливостей романомовних країн, а також в умінні та навичках побудови використання мовних засобів, розповсюджених у цих країнах, а саме: правила ввічливості, вирази народної мудрості, реєстрові відмінності, діалект і говори;
  • дискурсивною компетенцією, яка передбачає володіння дискурсивною стратегією;
  • навчальною компетенцією, яка полягає у вмінні вчитися, у здатності спостерігати за новим досвідом і брати в ньому участь, приєднувати нові знання до вже існуючих, застосовувати отримані знання під час самостійної та індивідуальної роботи з науковою літературою.


ЗМ 1. Романський мовний ареал та історичні умови його формування

НЕ 1.1. (Лекція)

Романське мовознавство як наука. Формування і розвиток романського мовознавства

Поняття романської філології.

Основна мета, завдання й основні проблеми романської філології.

Взаємозв’язок романської філології з іншими теоретичними й прикладними дисциплінами.

НЕ 1.2. (Лекція)

Романські мови, їх соціолінгвістична характеристика

Поняття романських мов.

Характеристика романських мов: загальна чисельність носіїв романських мов, співвідношення сучасних романських мов, романські мови в соціолінгвістичному аспекті.

Поняття „креольських” мов.

НЕ 1.3. (Лекція)

Загальнороманські лінгвістичні проблеми

Діалекти в умовах романського мовлення

Статус мова / діалект у контексті романських мов

Класифікація романських мов і їх критерії виділення.

НЕ 1.4. (Лекція)

Романія як історичне поняття

Поняття Старої та Нової Романії.

Поняття романізації та її основні фактори.

НЕ 1.5. (Лекція)

Латинська мова як джерело романських мов

Періодизація історії латинської мови.

Поняття народної латини та її хронологія.

НЕ 1.6. (Лекція)

Перетворення народної латини на романські мови

Фактори диференціації народної латини.

Мовні особливості народної латини.

Теорія стратів (теоретичний та історичний аспект питання).

НЕ 1.7. (Лекція)

Перші писемні та літературні пам’ятки романських мов

Перші писемні та літературні пам’ятки романських мов.

ЗМ 2. Історичний розвиток і структурна спільність романських мовних систем

НЕ 2.1. (Лекція)

Структурна єдність романських мов

Романські мови як споріднена група мов. Проблема структурної єдності романських мов.

Взаємовплив романських мов.

НЕ 2.2.

(Семінарське заняття)

Особливості фонетичної системи романських мов

Поняття „фонетичного закону”.

Основні фонетичні зміни.

Причини відхилення від стандартного системного розвитку звуків.

Просодична структура слова.

Особливості наголосу в латинській та романських мовах.

Зміни в наголошеному вокалізмі.

Явище дифтонгізації. Зміни в ненаголошеному вокалізмі.

Основні зміни в системі приголосних.

НЕ 2.3.

(Семінарське заняття)

Граматична система романських мов

Особливості розвитку системи іменника в романських мовах.

Особливості розвитку системи прикметника в романських мовах.

Особливості розвитку системи прислівника в романських мовах.

Особливості розвитку системи займенника в романських мовах.

Становлення системи артикля в романських мовах.

Семантичні підкласи дієслів. Формальні групи дієслів.

Особливості розвитку категорії особи.

Категорія стану.

Особливості розвитку категорії часу в романських мовах.

НЕ 2.4.

(Семінарське заняття)

Особливості синтаксичної системи романських мов

Синтаксис простого речення

Синтаксис складного речення

Особливості порядку слів у романських мовах

НЕ 2.5

(Семінарське заняття)

Лексичний склад романських мов

Загальнороманський лексичний фонд

Лексична диференціація романських мов

Основна Література до дисципліни
  1. Алисова Т.Б., Репина Т.А., Таривердиева М.А. Введение в романскую филологию / Для студентов-романистов филологических факультетов и университетов. – М., 1982.
  2. Вольф Е.М. Формирование романских литературных языков. Португальский язык. – М., 1983.
  3. Гурычова М.С. Народная латынь. – М., 1959.
  4. Девото Дж. Латынь после падения Римской империи // Современное итальянское языкознание. – М., 1971.
  5. Дынников А.Н., Лопатина М.Г. Народная латынь. – М., 1975.
  6. Зубова Т.Е., Кистанова Л.Ф., Чапля А.И. Введение в романскую филологию. – Минск, 1983.
  7. Йордан Й. Романское языкознание. Историческое развитие, течения, методы. – М., 1971.
  8. Нарумов Б.П. Формирование романских языков. Современный галисийский язык. – М., 1987.
  9. Реферовская Е.А. Формирование романских литературных языков. Французский язык. – Л., 1980.
  10. Сергиевский М.В. Введение в романское языкознание. – Изд. 2-е. – М., 1954.
  11. Степанов Г.В. Типология языковых состояний и ситуаций в странах романской речи. – М., 1976.
  12. Языки мира: Романские языки. – М.: Academia, 2001.
  13. Coseriu E. Introducción a la lingüística. – Madrid: Gredos, 1986.
  14. Mounin G. La lingüística del siglo XX. – Madrid: Gredos, 1997.
  15. Tagliavini C. Orígenes de las lengues neolatinas. – Méjico: Fondo de cultura economica, 1993.
  16. Väänänen V. Introducción al latín vulgar. – Madrid: Gredos, 1998.


Викладацький склад: Гладка Валентина анатоліївна – канд.філол.н., доцент кафедри французької мови.

Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття, групові та індивідуальні консультації.


Етика

Шифр дисципліни – 6.020303/00/2.20

Курс – 2; семестр – 4; всього годин – 27; 1 кредит

Обов’язкова

Форма контролю: залік


Мета курсу «Етика» полягає у формуванні концептуальних основ моральної свідомості студентів; наданні систематизованих знань, конструктивних і критичних навичок мислення щодо природи, критеріїв, форм та альтернатив морально-ціннісного самовизначення людини у світі відповідно до уявлень про добро і зло.

Завдання курсу: розкрити світоглядну природу, предметну царину, функціональну спрямованість етики як філософської дисципліни; обґрунтувати людиномірний та людинотворчий характер її змісту; окреслити сутність і властивості моралі, визначити відношення між мораллю і моральністю та їхній зв’язок із такими суто людськими характеристиками як свобода і відповідальність; висвітлити історично сформовані тенденції та альтернативи світоглядного тлумачення базової морально-етичної проблематики; обміркувати зміст основних понять моральної свідомості; виявити соціокультурний та життєво-екзистенційний ґрунт ціннісних полюсів моралі – добра і зла; зорієнтувати щодо загальнолюдських критеріїв гідності й доброчесності; висвітлити актуальні проблеми прикладної (екологічної, біомедичної, ділової) етики сприяти моральному самовихованню та гуманістичному розвиткові особистості студентів, збагаченню їхніх духовно-інтелектуальних інтересів, витонченню та ушляхетненню почувань.

Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни. В результаті опанування курсу студент повинен:

знати сутність та дисциплінарну специфіку етики як філософської науки про ціннісне ставлення людини до світу; основні поняття, категорії та принципи моральної свідомості; закономірності історичного становлення основних ідей етики; форми актуалізації соціально-ціннісного потенціалу цієї дисциплін у фундаментальних та прикладних сферах життя сучасного суспільства;

розуміти філософську природу етики; життєвий смисл провідних категорій моральної свідомості; вплив історії розвитку етичних ідей на сучасний стан моральної культури людства; людинознавчий та людинотворчий потенціал етики; роль цієї дисципліни у вихованні цілісної та гармонійно розвинутої особистості; значущість етики для власного фаху;

вміти застосовувати знання теоретичних засад та закономірностей історичного розвитку етичних ідей до аналізу конкретних соціальних та комунікативних ситуацій життя сучасної людини, визначати ціннісний смисл тих чи інших явищ життя; здійснювати практичні виховні заходи у сфері майбутньої фахової активності.

Змістовне наповнення

Змістовий модуль 1. Етика як практична філософська наука

Н.Е. 1.1 Етика у світлі любові до мудрості (преамбула курсу)

Суть, структура, мета та завдання курсу. Етика та естетика як практичні філософські науки. Спільний контекст етичної та естетичної проблематики: духовно-практичне самовизначення людини у світі відповідно до уявлень про цінності. Сутність ціннісного ставлення. Добро і зло – ціннісні полюси морального досвіду. Моральні цінності і “закони серця”.

Н.Е. 1.2 Етичний пошук в контексті історії світоглядної думки (доба Античності)

Етична думка народів Давнього Сходу. Людинотворчий потенціал етичних настанов конфуціанства. Еволюція європейського етичного пошуку. Етика античності. Людинознавчий і критичний потенціал етичних розвідок софістів та Сократа. Самопізнання (“пізнай самого себе!”) як основа морального вдосконалення людини. Сократів моральний інтелектуалізм. Платон про зміст та взаємозв’язок чеснот мудрості, мужності, злагодженості почуттів і справедливості. Аристотель про соціальну природу та розумову “юрисдикцію” моральних чеснот. Єдність моральних і громадянських чеснот. Внутрішньо-особистісні виміри доброчесності та щастя крізь призму етики еллінізму (епікуреїзм, стоїцизм).

Змістовий модуль 2. Мораль і моральність в контексті духовно-практичного самовизначення людини

Н.Е. 2.1 Мораль як духовно-практичний феномен. Мораль і моральність

Мораль як система загальнозначущих ціннісних настанов, які виражають належні способи стосунків між людьми як істотами, що мають свободу та гідність. Універсальний характер моральної регуляції. Мораль і інші форми суспільної регуляції. Проблема походження моралі. Релігійна, натуралістична, соціологізаторська, культурологічна концепції. Структура моралі. Моральні взаємини та принципи їх регулювання. Єдність моральної свідомості та практики. Емоційно-чуттєві та інтелектуальні аспекти моральної свідомості. Властивості моралі. Імперативність. Нормативність. Оцінність. Застереження проти абсолютизації нормативності. Людинотворче призначення моралі та її функції: регулятивна, світоглядно-виховна, пізнавальна, комунікативна. Мораль і моральність. Роль етики в утвердженні моральності.

Н.Е. 2.2 Спілкування в контексті моральних цінностей

Спілкування як основа ціннісної взаємодії. Життєво-психологічний та суспільний ґрунт взаємин “Я ─ Я”, “Я” ─ “Ти”, “Я ─ Вони”, “Ми ─ Вони”. Культура і антикультура спілкування. Джерела, форми та причини домінування ціннісних збочень у спілкуванні. Моральні настанови спілкування в контексті цінностей свободи, справедливості, рівності, любові. Проблема порозуміння між людьми. Чинники самотності й способи її подолання. Внутрішній і зовнішній виміри моральної культури спілкування. Феномен етикету. Зв’язок між етикетними настановами та етичними цінностями. Єдність етичного, естетичного й етикетного. Сфери етикетної регуляції. Сучасний етикет, його основні норми і правила. Етичні та етикетні настанови ділового спілкування.


ОСНОВНА Література до дисципліни
  1. Бродецький О.Є. Етика й естетика: навчально-методичний посібник – Чернівці: Рута, 2005.
  2. Гусейнов А. А., Апресян Р. Г. Этика: Учебник для студ. вузов. – М., 1998.
  3. Гусейнов А. А., Иррлитц Г. Краткая история этики. – М., 1987.
  4. Етика ділового спілкування. Курс лекцій. – К., 1999.
  5. Етика: Навч. посібник для студ. гум. фак.-в вузів/Авт. кол.: Т. Г. Аболіна та ін. – К., 1992.
  6. Етика: Навч. посібник/В. О. Лозовий, М. І. Панов, О. А. Стасевська та ін.: В. О. Лозовий (ред.). – К., 2002.
  7. Иванов В. Г. История этики Древнего мира. – СПб., 1997.
  8. Иванов В. Г. История этики средних веков. – Л., 1984.
  9. Киссель М. А. Историческое сознание и нравственность. – М., 1990.
  10. Кондрашов В. А., Чичина Е. А. Этика. Эстетика. – Ростов-на-Дону, 1998.
  11. Коновалова Л. В. Прикладная этика. Выпуск 1: Биоэтика и экоэтика. – М., 1998.
  12. Малахов В. А. Етика. Курс лекцій: Навч. посібник. – К., 1996.
  13. Мовчан В. Історія і теорія етики: Курс лекцій: Навч. посібник для студ. ВНЗ. – Дрогобич: Коло, 2003.
  14. Основы этических знаний /В. П. Клычков, М. Н. Росенко, А. М. Склярова и др. – СПб., 1998.
  15. Сафонов И. А. Философские проблемы единства человека и природы. – СПб., 1994.
  16. Скрипник А. П. Моральное зло в истории этики и культуры. – М., 1992.
  17. Словарь по этике/Под ред. А. А. Гусейнова и И. С. Кона. – М., 1989.
  18. Этика: учебник для студ. филос. фак.-тов вузов/А. А. Гусейнов, Е. Л. Дубко, С. Ф. Анисимов и др. – М., 1999.
  19. Этика: учебник для студ. филос. фак.-тов вузов/А. А. Гусейнов, Е. Л. Дубко, С. Ф. Анисимов и др. – М., 1999.
  20. Эфроимсон В. П. Генетика этики и эстетики. — М., 1995.



Викладацький склад:

Бродецький Олександр Євгенович, кандидат філософських наук, доцент кафедри релігієзнавства та теології;

Клічук Аліна Володимирівна, кандидат філософських наук, доцент кафедри релігієзнавства та теології.


Практична граматика основної мови

Шифр дисципліни – 6.020303/11/4.03

Курс – 2; семестр – 4; всього годин – 108; 3 кредити

Обов’язкова

Форма контролю – іспит


Мета викладання дисципліни

Основна мета курсу граматики основної мови полягає у тому, щоб навчити студентів будувати словосполучення, прості, складнопідрядні та складносурядні речення різних типів, які відповідають нормативним вимогам французької мови і сприяти розвитку у студентів мислення, уваги і пам’яті. Задля цього студенти повинні опанувати певні правила та сформувати відповідну лінгвістичну компетенцію

Завдання вивчення дисципліни

Завдання курсу: навчити виявляти вивчене граматичне явище в масиві письмового тексту чи усного мовлення, пояснити його лінгвістичну природу, сформулювати властиві йому генетичні і функціональні правила, продемонструвати навички практичного застосування у мовленні.

Зміст курсу передбачає :
  • узагальнити знання з граматики французької мови, набуті на попередніх етапах навчання;
  • довести рівень практичного володіння правилами до їх автоматичного застосування;
  • надати знання щодо побудови складнопідрядних речень умови, мети, поступки тощо, в яких вживається “Coditionnel” та “Subjonctif”;
  • засвоїти особливості функціонування французького синтаксису.

В результаті вивчення дисципліни фахівець повинен з н а т и :
  • функціонування часів французької мови
  • функції всіх типів займенників
  • загальні риси французького синтаксису

Підготовлений фахівець повинен в м і т и :
  • чітко сформулювати відповідне граматичне правило;
  • застосувати правило на практиці;
  • виправити допущені помилки та пояснити їхню природу.


1.3 Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни

У процесі вивчення курсу з практичної граматики студент повинен оволодіти граматичною компетенцію в аудіюванні та читанні (рецептивною граматичною компетенцією), а також в усному та писемному мовленні (репродуктивною граматичною компетенцією). Знання граматичної термінології складатиме металінгвістичну компетенцію студентів.

Модуль 1. Дієслово. Часи Indicatif . Займенники.

НЕ 1.1. Узгодження часів. Дійсного способу.

1. Повторення вивчених часів дієслів дійсного способу.

2. Утворення та вживання futur antérieur.

3. Утворення та вживання passé antérieur.

НЕ 1.2. Непряма мова.

1. Узгодження часів дійсного способу.

2. Непряме питання.

3. Наказовий спосіб у непрямій мові.

НЕ 1.3. Часи умовного способу.

1.Утворення і вживання Conditionnel présent і Conditionnel passé.

2.Узгодження часів Conditionnel.

НЕ 1.4. Вживання двох особових займенників при дієслові (прямий та непрямий додаток).

1. Форми займенників прямого додатку /непрямого додатку.

2.Вживання двох типів займенників в одному реченні Дійсного способу / Наказового способу.

НЕ 1.5. Відносні займенники.

1. Типи відносних займенників.

2. Вживання відносних займенників у складному реченні.

НЕ 1.6. Типи умовних речень.

1. Умовні речення 3-ох типів.

2. Узгодження часів після si.

НЕ 1.7. Виділяючі конструкції.

1. Форми виділяючих конструкцій та їх значення.

2. Вживання зазначених конструкцій у ФМ.

НЕ 1.8. Прикметник, займенник, прислівник tout.

1. tout –займенник.

2. tout –прикметник.

3. tout – прислівник.

НЕ 1.9. Займенники en, y.

Значення займенників en, y та їх місце у всіх типах речень

НЕ 1.10. Вказівні займенники.

1. Типи вказівних займенників.

2. Вживання вказівних займенників у складному реченні.

Модуль 2. Складне речення. Часи Subjonctif.

НЕ 2.1. Часи Subjonctif présent / Subjonctif passé

1. Утворення Subjonctif présent.

2. Утворення Subjonctif passé.

3. Вживання Subjonctif у фр.мові.

НЕ 2.2. Вживання часів Subjonctif у підрядних додатку

1. Типи додаткових речень, в яких вживається Subjonctif.

2. Правила вживання Subjonctif /Infinitif в додатковому реченні, що виражає необхідність, бажання тощо.

НЕ 2.3. Вживання часів Subjonctif у підрядних додатку

1. Типи додаткових речень, в яких вживається Subjonctif.

2. Правила вживання Subjonctif /Infinitif в додатковому реченні, що виражає почуття, наказ.

НЕ 2.4. Вживання часів Subjonctif у відносних підрядних реченнях.

1. Типи підрядних відносних речень, в яких вживається Subjonctif.

2. Правила вживання Subjonctif /Indicatif в відносному реченні.

НЕ 2.5. Вживання часів Subjonctif у підрядних обставини часу.

1. Сполучники часу, які вимагають вживання Subjonctif.

2. Вживання Subjonctif /Infinitif в підрядних обставини часу.

НЕ 2.6. Вживання часів Subjonctif у підрядних мети.

1. Сполучники мет які вимагають вживання Subjonctif.

2. Вживання Subjonctif /Infinitif в підрядних причини.

НЕ 2.7. Вживання часів Subjonctif у підрядних поступки.

1. Сполучники поступки, які вимагають вживання Subjonctif.

2. Вживання Subjonctif /Infinitif в підрядних поступки.

НЕ 2.8. Вживання часів Subjonctif у підрядних умови та наслідку.

1. Сполучники умови та наслідку, які вимагають вживання Subjonctif.

2. Вживання Subjonctif /Infinitif в підрядних обставини часу.

НЕ 2.9. Subjonctif у незалежних реченнях.

1. Комунікативні типи речень, в яких вживається Subjonctif та значення цієї ГС.

НЕ 2.10. Imparfait du Subjonctif Plus-que-parfait du Subjonctif.

1. Форми та значення Imparfait du Subjonctif Plus-que-parfait du Subjonctif.

2. Вживання зазначених структур у писемному мовленні.


ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА ДО ДИСЦИПЛІНИ
  1. Samoïlova O., Komirna E. Cours pratique de la grammaire française. – Kyiv, 2005.
  2. Попова И. Н., Казакова Ж. А. Грамматика французского языка. Практический курс. – М.: Нестор Академик Паблишерз, 2000.
  3. Grégoire M., Thiévenaz O. Grammaire progressive du français. – К.: Методика, 1997.
  4. Samoïlova O., Komirna E. Cours pratique de la grammaire française. – Kyiv, 2005. – 494 p.
  5. Попова И. Н., Казакова Ж. А. Грамматика французского языка. Практический курс. – М.: Нестор Академик Паблишерз, 2000. – 474 p.
  6. Grégoire M., Thiévenaz O. Grammaire progressive du français. – К.: Методика, 1997.

Додаткова література

  1. Иванченко А. И. Практика французского языка. – Санкт-Петербург: Издательство союз, 2000. - 320 p.
  2. Крючков Г.Г., Хлопук В.С., Корж Л.П. Поглиблений курс французької мови. –2-ге вид., випр. – К.: Вища шк., 2000. – 399 с.
  3. Лисенко О. Посібник з граматики французької мови. – Київ, 2007
  4. Bescherelle 1. La conjugaison. Dictionnaire de douze mille verbes. – P. : Hatier, 1990.
  5. Grevisse M. Le Bon usage. – Paris : Ed. J.Duculot, Gembloux, 1964. – 1174 p.
  6. Steiberg N. Grammaire française. – Léningrad, 1963. – 238 p.
  7. Bérard E. Grammaire du français : comprendre, réfléchir, communiquer. – P.:Didier, 2005. –192 p.
  8. Grevisse – Goose Nouvelle grammaire française. – 3e édition. – P. : Ed.de boeuk, 1995. - 393 p.
  9. Monnerie A. Le Français au présent. Grammaire : franàais langue étrangère. –P. : Les éditions Didier, 1987. – 310 p.
  10. Soutet O. Le Subjonctif en français. – P. : Ophrys, 2000. - 162 p.


Викладацький склад: Руснак Діана Андріївна – асистент кафедри французької мови.

Методика викладання та методи навчання: практичні заняття, групові та індивідуальні консультації.


Лексикологія

Шифр дисципліни – 6.020303/11/2.09

Курс – 3; семестр – 5; всього годин – 81; 2,5 кредитів

Обов'язкова

Форма контролю – іспит


Програма навчальної дисципліни "Лексикологія" складена для студентів спеціальності "французька мова та література" денного та заочного відділення.

Мета курсу: Ознайомити студентів:

- з основними теоретичними проблеми сучасної лексиколоії;

- зі структурою i особливостями лексичного складу французько'1 мови;

- спрямовувати формування лінгвістичної ерудиції студентів;

Зміст курсу передбачає:

- формування у студента уявлення про ієрархічну структуру мовної системи та місця у ній лексичних одиниць;

- опанування комплексного аналізу лексичних одиниць, як багатомірної системи;

- оволодіти основними навичками виділення лексичного значення невідомого слова на основі аналізу дериваційних моделей та значень морфем;

- удосконалення навичок використання лексикографічних джерел завдяки урахуванню основних вказівок на синтагматичні, парадигматичні та дериваційні відношення слів в системі мови.


В результаті вивчення дисципліни фахівець повинен знати :

- основні правила утворення лексичних одиниць французької мови;

- принципи функціонування лексичних одиниць у мові;


Підготовлений фахівець повинен уміти :

- використовувати навички лексичного аналізу мовних одиниць в процесі викладання іноземної мови;

- використовуючи основні поняття з розділів "Семантичної еволюції слів" та "Лексико-семантичних рядів сучасної французької мови" виконувати лінгвостилістичний аналіз тексту;

- виконати науково-дослідницьку роботу, користуючись науковим апаратом та термінологію з курсу "Лексикологія".

У результаті вивчення даної дисципліни фахівець повинен оволодіти наступними компетенціями:
  • соціальною та соціолінгвістичною компетенціями, які передбачають розвиток уміння адекватно спілкуватися у романомовних країнах, а саме: правильно вибрати тематику, форму комунікації та ін.;
  • соціокультурною компетенцією, яка полягає у знанні національно-культурних особливостей романомовних країн, а також в умінні та навичках побудови використання мовних засобів, розповсюджених у цих країнах, а саме: правила ввічливості, вирази народної мудрості, реєстрові відмінності, діалект і говори;
  • дискурсивною компетенцією, яка передбачає володіння дискурсивною стратегією;
  • навчальною компетенцією, яка полягає у вмінні вчитися, у здатності спостерігати за новим досвідом і брати в ньому участь, приєднувати нові знання до вже існуючих, застосовувати отримані знання під час самостійної та індивідуальної роботи з науковою літературою.


Курс лексикологи французької мови висвітлює такі теми та питання:

- Лексикологія, ïï предмет, проблеми та завдання. Значення лексикології як однієї з теоретичних дисциплін в галузі мовознавства i ïï місце серед інших лінгвістичних дисциплін.

-- Вчення про слово. Слово як засіб вираження поняття. Узагальнююча роль слова. Поняття як відображення об'єктивної дійсності. Слово i поняття як діалектична єдність.

-- Етимологічне значення слова і його стирання. Внутрішня форма слова,

слова мотивовані i немотивовані. Фонетична характеристика слова. Граматична характеристика слова. Первісний лексичний склад мови.

-- Шляхи збагачення словникового складу мови. Внутрішні i зовнішні джерела поповнення словника. Словотвір як сукупність різних способів утворення слів. Морфологічні способи словотворення Афіксація як морфологічний cnociб словотворення i ïï роль в сучасній французькій мові. Суфіксальне словотворення. Префіксація. Словоскладання як синтаксико-морфологічний cnociб словотворення Складні слова i словосполучення. Різні способи словоскладання. Семантико (фонетико)-морфологічні способи словотворення. Конверсія. Ономатопея. Скорочення як фонетико-морфологічний спосіб словотворення.

-- Зміна значень слів i розвиток нових значень слів як важливе джерело збагачення словника. Моносемія i полісемія. Шляхи семантичної еволюції слів: метонімія, метафора, розширення i звуження значення слів, евфемізми, гіпербола, літота.

-- Запозичення як зовнішнє джерело збагачення словника. Відображення в запозиченнях політичних, економічних i культурних зв'язків між народами.

-- Фразеологія Визначення фразеології. Утворення фразеологічних виразів у французькій мові. Слово i словосполучення. Вільні i стійкі словосполучення. Фразеологія як вчення про стійкі словосполучення.

-- Загальна характеристика словникового складу мови. Питання про кількісний склад словника французької мови. Загальновживаний словниковий фонд французької мови як основа словникового складу.

-- Загальна характеристика словникового складу мови. Територіальна i соціальна диференціація французької лексики. Професійна лексика i спеціальна термінологія. Неологізми в словнику французької мови. Архаїчні елементи у словнику французької мови.

-- Лексико-семантичні ряди сучасної французької мови. Визначення синоніми. Визначення антонімів. Омоніми. Омофони. Омографи.

-- Французька лексикографія Французька лексикографія, її розвиток XVI-XX ст. Загальна характеристика французьких словників. Типи словників.


Структура змістових модулів , навчальних елементів
дисципліни “Лексикологія” та навчальної діяльності студента


Змістовий модуль 1. Теорія слова. Морфологічні способи словотвору.

НЕ 1.1.1

Лексикологія, її предмет, проблеми та завдання.(лекція)

Значення лексикології як однієї з теоретичних дисциплін в галузі мовознавства і її місце серед інших лінгвістичних дисциплін.

1.1.2

Вчення про слово (лекція).

Слово як засіб вираження поняття. Узагальнююча роль слова. Поняття як відображення об’єктивної дійсності. Слово і поняття як діалектична єдність.

1.1.3

Вчення про слово (семінар).

Етимологічне значення слова і його стирання. Внутрішня форма слова, слова мотивовані і немотивовані.

Самостійна робота

Впр 7-8 С. 5

1.1.4

Вчення про слово (лекція).

Фонетична характеристика слова. Граматична характеристика слова. Первісний лексичний склад мови.

НЕ 1.2.1

Шляхи збагачення словникового складу мови. (семінар)

Внутрішні і зовнішні джерела поповнення словника. Словотвір як сукупність різних способів утворення слів.

Самостійна робота

№ 1 – впр 11, 19 (с.9, 10)

1.2.2

Морфологічні способи словотворення (семінар)

Афіксація як морфологічний спосіб словотворення і її роль в сучасній французькій мові. Суфіксальне словотворення. Префіксація.

Самостійна робота

№2 – впр 2, 22, 36 (с.7, 11, 13)

1.2.3

Словоскладання як синтаксико-морфологічний спосіб словотворення (семінар)

Складні слова і словосполучення. Різні способи словоскладання.

Самостійна робота

№3 – впр 42, 43 44 (с.14)

1.2.4

Семантико (фонетико)-морфологічні способи словотворення (лекція).

Конверсія. Ономатопея. Скорочення як фонетико-морфологічний спосіб словотворення.

Самостійна робота

№4 – впр. 56 (с.16), 58 (с.17)

НЕ 1.3

Змістовий модуль 2. Збагачення словника шляхом розвитку значення слова та запозичення.

Фразеологія та лексикографія.

НЕ 2.1

Зміна значень слів і розвиток нових значень слів як важливе джерело збагачення словника (семінар).

Моносемія і полісемія. Шляхи семантичної еволюції слів: метонімія, метафора, розширення і звуження значення слів, евфемізми, гіпербола, літота.

Самостійна робота

впр 4, 5 (с.4)

НЕ 2.2

Запозичення як зовнішнє джерело збагачення словника (семінар).

Відображення в запозиченнях політичних, економічних і культурних зв’язків між народами.

Самостійна робота

впр 1, 6 (с.18,19)

НЕ 2.3.1

Фразеологія (лекція)

Визначення фразеології. Утворення фразеологічних виразів у французькій мові. Слово і словосполучення. Вільні і стійкі словосполучення. Фразеологія як вчення про стійкі словосполучення.

2.3.2

Фразеологія (семінар)

Утворення фразеологічних виразів у французькій мові.

Самостійна робота

впр 1, 3, 14 (с.24,27)

НЕ 2.4.1

Загальна характеристика словникового складу мови (лекція).

Питання про кількісний склад словника французької мови. Загальновживаний словниковий фонд французької мови як основа словникового складу.

2.4.2

Загальна характеристика словникового складу мови (лекція).

Територіальна і соціальна диференціація французької лексики. Професійна лексика і спеціальна термінологія. Неологізми в словнику французької мови. Архаїчні елементи у словнику французької мови.

Самостійна робота

впр 1, 2, 3 (22-23)

НЕ 2.5

Лексико-семантичні ряди сучасної французької мови (семінар).

Визначення синонімії. Визначення антонімів. Омоніми. Омофони. Омографи.

Самостійна робота

впр 2, 4, 6 (с.21,22)

НЕ 2.6

Французька лексикографія (лекція)

Французька лексикографія, її розвиток XVI-XX ст. Загальна характеристика французьких словників. Типи словників.


Основна література до дисципліни
  1. Аветян Э. Природа лингвистического знака. - Ереван, 1968.
  2. Алефиренко Н. Современные проблемы семантики. – М.: Гнозис, 2005.
  3. Апресян Ю.Д. Современные методы изучения значений и некоторые проблемы структурной лингвистики. // Проблемы структурной лингвистики. - М., 1963.
  4. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. – М., 1957
  5. Блинова О.И. Сопоставительная мотивология // Вопросы слово - и формообразования в индоевропейских языках: Семантика и функционирование.- Томск, 1994.- С. 17-24.
  6. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика. – М.: Высшая школа, 1990.
  7. Вацеба Р.В., Якубовська Н.О. Cours de lexicologie. 1-ère partie.– Чернівці: ЧНУ, 2003.
  8. Вацеба Р.В., Якубовська Н.О. Cours de lexicologie. 2-ème partie = Курс лекцій з лексикології французької мови. Частина 2-га. – Чернівці: Рута, 2004.
  9. Гак В.Г. Сопоставительная лексикология. – М., 1977.
  10. Голев Н.Д. О соотношении семантических и мотивировочных признаков // ссылка скрыта
  11. Думбрэвяну И.Н. К проблематике сложного слова. // Грамматические и лексические исследования по романским и германским языкам. – Кишинев, 1981. – С. 36-42.
  12. Левит З.Н. Очерки по лексикологии современного французского языка. – М., 1969.
  13. Лопатникова Н.Н., Мовшович Н.А. Лексикология современного французского языка. – М.: Высшая школа, 1982.
  14. Методичні вказівки з наково-дослідної роботи до курсу “Лексикологія” для студентів ІІІ-V курсів французької філології. – Львів, 1981.
  15. Уфимцева А.А. Лексическое значение: Принцип семиологического описания лексики. – М.: Наука, 1986.
  16. Цибова И.А. Французский язык: Словообразование М.: Московский лицей, 1996.
  17. Giurescu A. Les mots composés dans les langues romanes. – Paris, 1975
  18. Recueil d’exercices de lexicologie / Укл.: Н.О. Якубовська. – Чернівці: Рута, 2006.
  19. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. – Харків: Вища школа, 1987
  20. Берков В.П. Вопросы двуязычной лексикографии. – М: Высшая школа, 1989.
  21. Вацеба Р.В., Якубовська Н.О. Cours de lexicologie. 1-ère partie.– Чернівці: ЧНУ, 2003.
  22. Вацеба Р.В., Якубовська Н.О. Cours de lexicologie. 2-ème partie = Курс лекцій з лексикології французької мови. Частина 2-га. – Чернівці: Рута, 2004.
  23. Гак В.Г. Сопоставительная лексикология. – М., 1977.
  24. Критская О.В., Морен М.К. Сборник упражнений по лексикологии французского языка. – Л., 1962.
  25. Левит З.Н. Очерки по лексикологии современного французского языка. – М., 1969.
  26. Лопатникова Н.Н., Мовшович Н.А. Лексикология современного французского языка. – М.: Высшая школа, 1982.
  27. Методичні вказівки з наково-дослідної роботи до курсу “Лексикологія” для студентів ІІІ-V курсів французької філології. – Львів, 1981.


Викладацький склад: Вацеба Роман Васильович – канд.філол.н., доцент кафедри французької мови.

Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття, групові та індивідуальні консультації.


Основна іноземна мова

Шифр дисципліни – 6.020303/11/2.05

Курс – 3; семестр – 5,6; всього годин – 378; 10,5 кредитів

Обов'язкова

Форма контролю – іспит


Мета викладання практичного курсу з французької мови студентам ІІІ курсу полягає в удосконаленні набутих протягом попередніх років навчання знань з французької мови. На цьому етапі навчання майбутні фахівці поглиблюють лексичний запас для якнайкращого здійснення усного та писемного мовлення. Студенти залучаються не тільки до мовного, а й до лексико-стилістичного та граматичного аналізу прочитаного.

Завдання вивчення практичного курсу з французької мови передбачають:

- узагальнення та поглиблення лексичних і граматичних навичок з французької мови, набутих на попередніх етапах навчання;

- удосконалення навичок працювати з фаховою франкомовною літературою;
  • опанування комунікативною системою діалогічних і монологічних реплік у запропонованих комунікативних ситуаціях
  • поглиблене вивчення семантики слів, зокрема таких аспектів, як синонімія, антонімія, полісемія, фразеологія.
  • аналітичне читання, важливим елементом якого поряд з лінгвостилістичним дослідженням тексту є аналіз його ідейно-естетичного змісту.
  • лексико-стилістичний аналіз художнього тексту на основі уривків із художніх творів французьких авторів XIX cт., який містить інформацію про творчість письменника, ідейно-естетичне спрямування його творів, особливості композиції цих творів та про характеристику дійових осіб.

У результаті вивчення дисципліни майбутній фахівець повинен оволодіти наступними компетенціями:
  • писемною компетенцією, яка передбачає фонетично й орфографічно правильне відтворення на письмі почутого
  • граматичною компетенцією, яка передбачає активне використання базової граматики й пасивне використання нормативних граматичних явищ французької мови
  • синтаксичною компетенцією, яка передбачає вміння побудови складних речень різних типів (складносурядних і складнопідрядних)
  • соціокультурною компетенцією, яка полягає у знанні національно-культурних особливостей романомовних країн, а також в умінні та навичках побудови використання мовних засобів, розповсюджених у цих країнах
  • навчальною компетенцією, яка полягає у вмінні вчитися, у здатності спостерігати за новим досвідом і брати в ньому участь, приєднувати нові знання до вже існуючих, застосовувати отримані знання під час самостійної та індивідуальної роботи з науковою літературою.


У результаті вивчення дисципліни фахівець повинен з н а т и :

- біографії французьких авторів, твори яких вивчаються, основні риси їхньої творчості та літературної течії, яку вони представляють;

- схему аналізу художнього тексту відповідно до літературного напрямку;

- стилістичні засоби, що дозволяють аналізувати художній текст

Підготовлений фахівець повинен в м і т и :

- аналізувати художній текст, визначаючи його тему, ідею, тип тексту, характеристику персонажів та стилістичних засобів, використаних автором;

V семестр

Змістовий модуль 1.

НЕ 1.1. P.Mérimé Carmen:

1. Лексико-стилістичний аналіз тексту Carmen (P.Mérimé)

2. Опрацювання лексичного матеріалу

- тлумачення запропонованих слів

- пошук синонімів та антонімів до запропонованих слів

- вирази з дієсловом fendre

- вирази з іменником glace

- вирази дієсловом «вести»

3. Опрацювання граматичного матеріалу

- особливості вживання ne explétif

- вживання часткового артикля


НЕ 1.2. V. Hugo “Les misérables”

1. Лексико-стилістичний аналіз тексту Fantine (V.Hugo)

2. Опрацювання лексичного матеріалу

- тлумачення запропонованих слів

- пошук синонімів та антонімів до запропонованих слів

- вирази з дієсловами user qch et de qch, affranchir, plier

- вирази з іменниками rupture, attache, cheveu, ciel

- вирази з прикметником «білий»

3. Опрацювання граматичного матеріалу

- узгодження часів

Змістовий модуль 2.

НЕ 2.1 Stendhal “Le Rouge et le Noir” :

1. Лексико-стилістичний аналіз тексту La promenade de Julien (Stendhal)

2. Опрацювання лексичного матеріалу

- тлумачення запропонованих слів

- пошук синонімів та антонімів до запропонованих слів

- вирази з дієсловом s’exalter

- вирази з іменниками lumières, retraite

- вирази з прикметником «глибокий»

3. Опрацювання граматичного матеріалу

- вживання часів antérieur

НЕ 2.2. H. de Balzac “Eugénie Grandet”

1. Лексико-стилістичний аналіз тексту “La vie de la grande Nanon” (H. de Balzac)

2. Опрацювання лексичного матеріалу

- тлумачення запропонованих слів

- пошук синонімів та антонімів до запропонованих слів

- вирази з дієсловами récolter, monter, exploiter

- вирази з іменниками chantier, garde

3. Опрацювання граматичного матеріалу

- факультативне вживання subjonctif

VI семестр

НЕ 1.1. G. Flаubert “Madame Bovary”:

1. Лексико-стилістичний аналіз тексту “Charles Bovary” (G.Falubert)

2. Опрацювання лексичного матеріалу

- тлумачення запропонованих слів

- пошук синонімів та антонімів до запропонованих слів

- вирази з дієсловами s’entendre, servir qn et servir à qch, nager

- спільнокореневі слова до multiple, raffinement, désertion

- вирази з іменниками touche,

Copyright © 2023. All rights Reserved.