Олександр Тихонович щемно любить своє село Тадіївку. Це його лозова колиска, з якої він упер­ше побачив білий світ

Академік Академії вищої освіти України

О. Т. Шпак

Олександр Тихонович щемно любить своє село Тадіївку. Це його лозова колиска, з якої він упер­ше побачив білий світ. «Педагогіка» рідної землі стала підґрунтям форму­вання особистісного світу, золотим фундаментом, на якому дещо пізніше ви­будується його яскравий талант педагога, а згодом в усій Україні і далеко за межами — науковця, док­тора педагогіки, професо­ра Національного педаго­гічного університету імені М. П. Драгоманова.

- Пізнавальну і життєву основу заклала в мені моя мама, невтомна трудівниця щедрої землі і святого духу, яка напам'ять знала весь «Кобзар» Тараса Шевченка, - з почуттям глибокої синівсь­кої любові згадує Олександр Тихонович. - Я захоплював­ся її мудрістю і материнсь­ким талантом.

І недаремно він присвятив їй найкращі свої поезії, но­вели, а коли читає студен­там лекцію «Основи родин­ного виховання», то в ауди­торії панує особлива тиша - у ній ідеться про матерів світу - найдорогоцінніший скарб людського буття, зо­лотий пам'ятник якому ще не створила світова цивілі­зація.

Стежину в майбуття з гли­бинним почуттям любові і поваги до дитини проклали педагоги Тадіївської семи­річної і Пархомівської серед­ньої шкіл. Це саме вони за­сіяли у свідомості малого Сашка зерна потягу до знань і жагу до пізнання невідо­мого, запалили ту свічку нез­гасного вогню, допомогли розгледіти таємничість навко­лишнього світу, людських почуттів і стосунків...

- У моєму становленні і формуванні як особистості особливу роль відіграв учи­тель географії, директор шко­ли Андрій Антонович Романюк, - з усмішкою вдячності поринає в спогади вчений. - Людина унікальна, з досл­ідницьким сприйняттям все­світу, вчитель із великим бажанням пояснити світ, він прийшов у духовне єство моє пархомівським Сухомлинським, про якого я завжди го­ворю і говоритиму своїм ви­хованцям з трепетом вдяч­ності, глибокої поваги.

А згодом, коли Олександр Тихонович після закінчення філологічного факультету Київського державного педа­гогічного інституту імені 0. М. Горького і двадцятирічної практичної роботи на посаді вчителя, заступника і дирек­тора школи, перші наукові експерименти буде проводи­ти саме на базі своїх рідних шкіл Володарського району. Його добрими помічниками, порадниками і друзями ста­ли П. Ф. Аврамчук, М. П. Кондратюк, П. Я. Котелянець, Г. Ф. Бабанюк, Н. М. Федорчук, В. А. Повалій, Н. К. Заболотня, М. Є. Вощенко, А. І. Діденко та інші.

Дослідницько-експеримен­тальна робота як у рідному районі, так і в інших регіо­нах України, і навіть поза її межами, дала солідну науко­ву продукцію - спочатку кандидатську дисертацію, а че­рез кілька років, коли вже працював на посадах заві­дувача кафедри, декана фа­культету у своєму рідному педагогічному вузі, і док­торську.

Сьогодні Олександр Тихо­нович Шпак - автор понад 200 наукових праць, серед них актуальні і фундамен­тальні «Підготовка педагогі­чних кадрів до економічного виховання учнів», «Економіч­не виховання учнів: питання теорії і практики», «Шкільне виховання», «Організаційно-педагогічні засади економіч­ної освіти і виховання учнів» та ін. Кожна робота науко­вця, без перебільшення, - це не лише аналіз болісних проблем, а й актуальний про­гнозний погляд у завтра. Якою має бути освічена лю­дина майбутньої України, яка роль у цій проблемі педаго­гіки - цієї, власне, людино­знавчої, національно зорієн­тованої науки в навчально-виховній системі вищої шко­ли? Автор критично ставить­ся як до своїх праць, так і до робіт своїх колег-однодумців.

- Сьогодні на всіх рівнях середньої та вищої школи, - акцентує Олександр Тихо­нович, - найактуальнішою проблемою залишається підвищення якості освіти. Мені здається (а це вивіре­на правда), що якісну освіту слід розпочинати з найякіс­нішої підготовки вчителя, його непересічного бажання бути наставником юні, його моральних засад та чеснот. У мене є певні тривоги. Я глибоко переконаний, що системи продукують резуль­тати. Якщо потрібні інші ре­зультати, треба змінювати систему.

Учений має свою чітку по­зицію, своє життєве і науко­ве кредо: педагогіка - це не лише наука, а й мистец­тво, у якому задіяні суб'­єктивно-об'єктивні відносини, результативна мета яких по­лягає в переформатуванні об­'єкта в суб'єкт, якому, на нашу думку, мають бути при­таманні шість вирішальних рис, чинників, які формують самооцінку: відчуття фізич­ної безпеки, відчуття емоційної безпеки; усвідомлення власної ідентичності (важ­ливість того, хто я є); почут­тя незалежності; компе­тентність, місія (відчуття того, що наше життя має сенс і спрямування).

І це не лише в педагогіці, а в будь-якому навчально-виховному предметі: на пер­шому місці є психолого-компетентнісний підхід, індиві­дуальна інтелектуальна база, бо ефективний розвиток інте­лектуальних сил нації вирі­шить долю щасливого май­бутнього держави.

У дитячий клас і студен­тську аудиторію мусить (а це так буде!) ходити лише вчитель-мислитель.

Олександр Тихонович, учений-педагог з володарсько­го Надросся, уміє вступати в наукові дискусії, відстоюва­ти свою позицію, аргументу­вати її змістову сутність і прогнозованість, бо, як підкреслив Томас Едісон, багато невдах у житті - це люди, які не могли реально усвідомити, наскільки близь­ко вони підійшли до успіху, перед тим, як усе залишити.

Вчений за багаторіччя створив свою школу з акту­альних проблем економічної освіти і виховання учнівсь­кої молоді, підготовки вчи­тельських кадрів, управлін­ня освітніми закладами. Його вихованці Галина Ковальчук, Володимир Терес, Ольга Халілова, Наталя Шекер та ба­гато інших добре знаних в Україні викладачів-професіоналів працюють в середніх і вищих навчальних закла­дах.

Усе це, безперечно, стало вагомою підставою для об­рання наприкінці минулого року тадіївського доктора педагогічних наук, професо­ра, відмінника освіти, члена Національної спілки жур­налістів України академіком Академії наук вищої освіти України.

Звання академіка світле, величне, високе. Воно зо­бов'язує не зупинятися на досягнутому, йти далі. Але (і що дуже важливо!) він і в цій науковій іпостасі за­лишається скромною і по­рядною людиною, якій зо­ряною долею судилося сія­ти на цій святій землі доб­ре і вічне.


На фото Академік Академії вищої освіти України О. Т. Шпак

В. ПОЛІЩУК, Голос Володарщини.- 2009.- 10 лютого

психолог Володарського ліцею