Програма конференції «Актуальні питання клінічної медицини» програма конференції «Мікроелементози в клінічній медицині» програма конференції «Actual problems of fundamental and clinical medicine (in english)»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 6359.55kb.
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
- Програма п’ятої міжфакультетської студентської наукової конференції " актуальні проблеми, 95.02kb.
- Програма конференції передбачає: пленарні засідання, роботу в секціях, а також майстер-класи., 21.94kb.
- Програма ІІ міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Аграрна наука ХХІ століття, 297.6kb.
- Програма Житомир 2011 Зміст План заходів щодо відзначення Днів науки у 2011 році, 2359.69kb.
- Програма конференції включає проведення пленарного та секційних засідань, презентацію, 55.12kb.
- Програма третьої всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих вчених актуальні, 146.71kb.
- Міністерство освіти І науки України Донецький державний університет управління Кафедра, 1256.36kb.
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ПАРАМЕТРЫ ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПРИ ИМПЛАНТАЦИИ В БОЛЬШЕБЕРЦОВУЮ КОСТЬ ГИДРОКСИЛАПАТИТА, НАСЫЩЕННОГО ЦИНКОМ
Рудой Б.С.
Луганский государственный медицинский университет,
кафедра нормальной анатомии человека
В эксперименте на 252 белых крысах с исходной массой 135-145 г исследовали прочностные характеристики плечевой кости при имплантации в проксимальную часть диафиза большеберцовой кости блока биогенного гидроксилапатитного материала ОК-015, насыщенного цинком в концентрации 0,20%, 0,50% и 1,00%. Для сравнения использовали группы интактных животных, крыс, которым наносился незаполненный дырчатый дефект в проксимальной части диафиза большеберцовой кости и животные, которым имплантировали ОК-015 без примеси цинка.
Установили, что нанесение незаполненного дефекта большеберцовой кости сопровождалось снижением значений минимальной работы разрушения плечевой кости при сравнении с интактными животными во все установленные сроки эксперимента: на 5,87%, 14,06% (р<0,05), 11,05%, 18,28% (р<0,05), 10,38% и 15,73% (р<0,05) соответственно. Параллельно со значениями работы разрушения уменьшались и значения разрушающего момента: к 15, 60, 90 и 180 дням они были меньше контрольных соответственно на 8,91%, 16,32%, 9,21% и 14,37% (р<0,05 во всех случаях).
Заполнение дефекта материалом ОК-015 также сопровождалось снижением механической прочности плечевых костей, что проявляется в изменении значений удельной стрелы прогиба, увеличении показателей модуля упругости в период до 90 дня наблюдения, снижении предела прочности к 30 дню и снижении показателей минимальной работы разрушения и разрушающего момента. При этом, амплитуда выявленных отклонений в ранние сроки наблюдения превосходит амплитуду отклонений в группе с незаполненным дефектом. Вероятно, это связано с тем фактом, что присутствие имплантированнго материала сопровождается более активными процессами перестройки костно-керамического регенерата. К 180 дню наблюдения достоверные отклонения не наблюдались.
Насыщение имплантируемого ОК-015 цинком сопровождалось нивелированием отклонений в прочности плечевой кости: значения минимальной работы разрушения кости превосходили аналогичные показатели группы с имплантацией ОК-015 без насыщения во все сроки эксперимента. При этом значение удельной стрелы прогиба также увеличивалось, что свидетельствует об увеличении пластичности плечевой кости по отношению к изгибающей деформации.
Наиболее оптимальным, согласно нашим данным, было насыщение имплантата цинком в концентрации 0,50%.
МИНЕРАЛЬНАЯ НАСЫЩЕННОСТЬ КОСТЕЙ СКЕЛЕТА
ПРИ ИМПЛАНТАЦИИ В БОЛЬШЕБЕРЦОВУЮ КОСТЬ
ГИДРОКСИЛАПАТИТА, НАСЫЩЕННОГО ЖЕЛЕЗОМ В РАЗЛИЧНЫХ КОНЦЕНТРАЦИЯХ
Верескун Р.В.
Луганский государственный медицинский университет,
кафедра нормальной анатомии человека
В эксперименте на 252 белых крысах с исходной массой 135-145 г исследовали минеральную насыщенность костей скелета при имплантации в проксимальную часть диафиза большеберцовой кости блока биогенного гидроксилапатитного материала ОК-015, насыщенного железом в концентрации 0,05%, 0,15% и 0,50%. В качестве контроля использовали группы интактных животных, крыс, которым наносился незаполненный дырчатый дефект в проксимальной части диафиза большеберцовой кости и животные, которым имплантировали ОК-015 без примеси цинка.
Установили, что у интактных животных в ходе наблюдения (с 7 по 180 дни) содержание воды и органических веществ в тазовых и теменных костях постепенно уменьшалось, а доля минерального компонента возрастала.
Нанесение дырчатого дефекта в проксимальных отдела диафиза ББК сопровождалось увеличением содержания воды в исследуемых костях, а также снижением долей органических и минеральных веществ в период с 15 по 90 дни наблюдения. По мере увеличения сроков эксперимента выявленные отклонения постепенно нивелировались, однако и к 180 дню содержание воды в тазовой кости оставалось на 7,08% больше контрольного, а в теменной – на 13,74%.
Заполнение дефекта материалом ОК-015 также сопровождалось аналогичным дисбалансом химического состава исследуемых костей, однако выраженным в большей степени и регистрирующемся раньше – в период с 7 по 30 дни. К 60 дню в тазовой и теменной костях было выявлено преобладание органического компонента и уменьшение содержания воды по отношению к показателям группы без имплантации.
Насыщение имплантируемого ОК-015 железом сопровождалось сглаживанием отклонений минерального состава тазовой и теменной костей по сравнению с показателями группы без легирования: доля минерального компонента превосходила контрольные значения в период с 15 по 60 дни наблюдения.
Наиболее оптимальным для минерального состава тазовой и теменной костей, согласно нашим данным, было насыщение имплантата большеберцовой кости железом в концентрациях 0,05% и 0,15%.
УЛЬТРАСТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ ОСТЕОБЛАСТІВ КІСТКОВОГО РЕГЕНЕРАТУ
В УМОВАХ ЗАГАЛЬНОЇ ДЕГІДРАТАЦІЇ
Бумейстер В.І., Сікора В.В., студ. 2–го курсу
СумДУ, кафедра анатомії людини
Успіх регенерації кістки залежить від стану організму і кісткової тканини на момент травми, а також тих умов, котрі складуються в ділянці травматичного ушкодження. Порушення цілісності кістки запускає біологічний, генетично запрограмований, механізм, направлений на відновлення структури і функції пошкодженої ділянки.
Експериментальні дослідження виконані на 36 білих лабораторних щурах-самцях 3-місячного віку., які поділені на дві серії. Перша серія – контрольні щурі, друга - щурі, яким моделювався важкий ступінь загальної дегідратації за А.Д.Соболєвою шляхом утримання тварин на повністю безводній дієті і досягався протягом 10-12 днів експерименту. Щурам обох серій в умовах стерильної операційної під наркотановим інгаляційним наркозом наносився дірчастий дефект обох великогомілкових кісток стоматологічним бором діаметром 2 мм на межі проксимальної та центральної третин медіальної поверхні діафіза. По завершенні терміну досліду декапітацію щурів проводили під ефірним наркозом через 10, 15 та 24 доби після операції відповідно до стадій репаративного остеогенезу
Субмікроскопічна характеристика остеобластів, які виділені із зони регенерату даної групи тварин через 10 днів після травми, вказує на їх дистрофічні зміни. Спостерігається втрата чіткоконтурованої структури мембрани, вона має множинні вогнища лізису. Ендоплазматичний ретикулум представлений хаотично орієнтованою системою мембран, які нерідко мають лізовані ділянки, на поверхні котрих виявляються рибосоми. Мембрани ендоплазматичного ретикулума нерідко мають лізовані ділянки. Цитоплазма остеобластів просвітлена, в ній виявляються поодинокі рибосоми і полісоми. Мітохондрії надмірно набряклі, кристи дезорганізовані і частково лізовані. Зовнішні мембрани мітохондрій часто зруйновані, їх матрикс електронно-прозорий з включеннями аморфної субстанції. Ядра остеобластів округлої форми, мають електронно-прозорий матрикс, по якому хроматин розподіляється дрібними брилами.
Через 15 діб структура ядер остеобластів нормалізується. Плазматична мембрана зберігає типову будову і утворює короткі потовщені цитоплазматичні вирости. Разом з тим комплекс Гольджі редукований і являє собою поодинокі гладенькі мембрани, які оточені невеликою кількістю вакуолей. Матрикс ядра просвітлений, хроматин конденсується вздовж мембрани, спостерігається вогнещевий лізис нукліолеми.
В останній строк спостереження зберігається невелика кількість остеобластів, які містять мітохондрії зі зміненими кристами, що мають структуру мієліноподібних утворень з високою електронною густиною. У деяких мітохондріях виявляються лізовані кристи або навіть їх повна відсутність і електроннопрозорий матрикс. Цистерни ендоплазматичного ретикулума помірно розширені. Матрикс ядра просвітлений, хроматин конденсується у вигляді невеликих глибок по всій площині ядра.
ГІСТОЛОГІЧНІ ТА ГІСТОХІМІЧНІ МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОРФОЛОГІЇ ЯЄЧКА
Сауляк С.В., Москаленко Ю.В.
Науковий керівник – д.м.н., проф. А.М. Романюк
СумДУ, кафедра патоморфології
За останні роки проведений ряд спрямованих епідеміологічних досліджень у США та країнах Європейської спільноти, які однозначно вказують на збільшення за останні десятиріччя частоти патології репродуктивної системи. Це обумовлює важливість детального вивчення морфофункціональних особливостей тканини яєчка в умовах норми та патології.
У морфологічних дослідженнях провідними є гістологічні та гістохімічні дослідження.
Для отримання якісних гістологічних препаратів важливою умовою є якнайшвидше отримання матеріалу, мінімальна травматизація тканини і адекватна фіксація. Оптимальна площа шматочків тканини 2-3 см2, товщина 5-7 мм. Фіксація забезпечує стабілізацію тканинних структур і їх ущільнення – механізм дії фіксаторів ґрунтується на коагуляції білків і стабілізації ліпідів. Для тканини яєчка краще використовувати 10% нейтральний формалін, рідини Боуіна або Карнуа. Готові парафінові зрізи (серединні, поздовжні, перпендикулярно до тангенційної поверхні органу) товщиною 5-9 мкм оглядово фарбували гематоксилін-еозином. Ліпіди виявляли за допомогою судану ІІІ на гістологічних зрізах товщиною 10 мкм, виготовлених на заморожуючому мікротомі. Виявлення розподілу глікозаміногліканів у структурах тканини яєчка проводили за допомогою ШИК-реакції. Для візуалізації колагенових та еластинових волокон використовували забарвлення за методом Ван Гізона, аргірофільні волокна виявляли імпрегнацією азотнокислим сріблом за Грімеліусом.
Висновок. Використання зазначеного спектру гістологічних та гістохімічних методик дозволяє комплексно оцінити зміни морфофункціонального гомеостазу тканини яєчка.
ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНОЇ СЛУЖБИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
Ісаєва В.Є., Карпенко Л.І., Будко Г.Ю., ЄрмоленкоТ.С., студ. 3-го курсу
СумДУ, кафедра патоморфології
Діяльність лікарів всіх спеціальностей пов’язана з проведенням діагностичних маніпуляцій та досліджень для встановлення причини хвороби пацієнтів. Патологоанатомом вичається хвороба під час проведення розтину і морфологічного дослідження тканин і органів померлого, тобто за допомогою анатомічного методу. Він встановлює причини та механізм смерті для вирішення юридичних проблем і забезпечення достовірності даних державної статистики; виявляє інфекційні та особливо небезпечні захворювання, що потребують проведення санітарно- протиепідемічних та лікувально-профілактичних заходів по відношенню до близьких та родичів померлого. Крім цього розділу роботи в діяльності лікаря-патологоанатома невід’ємною складовою є бесіди з родичами померлого, які потребують великої відповідальності з використанням норм етики та деонтології, знань медичного правознавства. Патологоанатомічне дослідження в зв’язку з цим пов’язане не тільки з медичними, але й з юридичними проблемами і воно відповідно регламентується законодавчими актами. До них слід віднести: «Основи законодавства україни про охорону здоров’я» від 15 грудня 1992 року, Закон України « Про поховання та похоронну справу» від 10 липня 2003 № 1102–IV і наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про розвиток та удосконалення патологоанатомічної служби України» від 12.05.1992 р. за №81. Після проведення патоморфологічного дослідження тіло померлого хворого видається родичам для поховання. Правову основу діяльності в галузі поховання становлять Конституція України, цей Закон, інші закони України, міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України. Діяльність у галузі поховання базується на таких основних принципах:гарантування державою належного поховання померлих;достойного ставлення до тіла померлого. Розроблення і прийняття державних стандартів у галузі поховання здійснюється в порядку, встановленому законом. З метою врахування обрядових звичаїв, сприяння розвитку етичних правил у галузі поховання можуть запроваджуватися кодекси професійної етики. Усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути виражене у:згоді чи незгоді на проведення патолого-анатомічного розтину; згоді чи незгоді на вилучення органів та/або тканин тіла.
Враховуючи вище наведені дані, дії лікаря - патологоанатома по відношенню до тіла померлого повинні здійснюватися у повній відповідності правовим та нормативним документам нашої держави.
Особливості морфоструктури гіпофізА у білих лабораторних щурів - самців при змодельованій гіпергідрії
Корнейкова І.П.
Науковий керівник – проф. В.З. Сікора
СумДУ, кафедра анатомії людини
Гіпофіз, як центральна ланка гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи, є морфологічним субстратом адаптивної і стрес – реалізуючої системи, що забезпечуює розвиток компенсаторно-пристосувальних реакцій.
Метою роботи було вивчення особливостей морфоструктури гіпофізу зрілих щурів в умовах гіпоосмолярної гіпергідрії тяжкого ступеню.
Матеріали та методи дослідження. Дослідження були проведені на 20 білих щурах самцях 6-місячного віку. Тваринам щодобово зондово вводили дистильовану воду в кількості 10 мл тричі на добу, та для запобігання фізіологічної підтримки водного гомеостазу й досягнення необхідного ступеня гідратації щурам вводили синтетичний аналог АДГ (вазопресина) – "Минирин" (Ferring). Тривалість експерименту складала 25 днів. По закінченню строків моделювання гіпергідрії тварин виводилися з експерименту шляхом передозування парами ефіру й проводили їх скелетування.
Для світлооптичного дослідження використовували стандартні методики: серійні гістологічні зрізи товщиною 4-5 мкм і забарвлення гематоксилін – еозином, пікрофуксином по Ван-Гізон; напівтонкі зрізи (1 мкм) – толуідиновим синім; базофільні аденоциті, що містять глікопротеїні, виявляли за Шик-реакцією. На парафінових зрізах визначали: (в умовних одиницях) площу базофільніх аденоцитів і їх ядер. На основі отриманих даних обчислювали ядерно-клітинне (ЯКС) і ядерно-цитоплазматичне (ЯЦС) співвідношення й відсоткове співвідношення базофілів до всіх аденоцитів.
Результати роботи. Тяжкий ступень гіпергідратації організму тварин призводить до різкого набряку стромально-судинного й паренхіматозного компонентів гіпофізу, які супроводжуються дистрофічними, локальними некротичними змінами з формуванням у цитоплазмі аденоцитів вакуолей різного розміру
Кількість базофілов збільшується на 12,87 % у порівнянні з контролем. Набряк кліток супроводжується різким збільшенням їх розмірів (на 26,98 %), ядер (на 23,94 %), але показники ЯКС і ЯЦС істотно не змінюється, що може свідчити про порушення діяльності трансмембранних каналів у клітинних і ядерних мембранах.
Таким чином, змодельований вплив гіпергідрії тяжкого ступеню на організм щурів зрілого віку призводить до морфологічних змін в передній частині гіпофіза та характеризується тотальними дистрофічними змінами ендокриноцитів та порушенням гемодинаміки.
МОРФОЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ БРОНХІАЛЬНИХ КІСТ
Романюк А.М, Москаленко Р.А, Карпенко Л.І, Іваній О.І, Шевченко М.В, студ. 5-го курсу
СумДУ, кафедра патоморфології
Дизонтогенетичні аномалій бранхіогенного походження досить часто зустрічаються у клінічній практиці хірургічних відділень. У структурі патології похідних зябрових дуг переважають бокові, серединні кісти та нориці шиї.
Мета роботи полягає у створенні морфологічної класифікації будови бранхіогенних кіст шиї.
На основі аналізу сучасних даних про пренатальний розвиток залоз бранхіальної групи і власних досліджень можна зробити висновок про невідповідність поділу бранхіальних кіст шиї на екто- і ентодермальні. Нині існуюча морфологічна класифікація кіст шиї і вад розвитку бранхіогенного апарату не задовольняє як теоретичну, так і практичну медицину. У зарубіжній літературі використовується клінічна класифікація Техаської асоціації дитячих хірургів.
Оскільки розподіл бранхіальних кіст шиї, в залежності від походження з зародкових листків – екто- або ентодерми, не відповідає сучасним уявленням ембріології, анатомії та клінічних дисциплін, ми пропонуємо відмовитись від такої класифікації. Класифікація Техаської асоціації дитячих хірургів звичайно може застосовуватися в клінічній практиці, проте для морфологічних досліджень не підходить.
У нашому дослідженні було проведено аналіз гістологічної будови кіст шиї та утворень, які їх симулюють, на достатній кількості матеріалу. На основі отриманих даних, ми вважаємо доцільним залишити лише термін "бранхіальна кіста", а в описовій частині вказати гістологічні елементи, з яких вона складається. Можна виділити наступні варіанти будови бранхіальних кіст:
- серозна
- лімфоепітеліальна
- муцинозна
- ремнантна (тканина ЩЗ, слинної залози, ультимобранхіальних тілець)
Для характеристики морфологічної будови бранхіальних кіст при світлооптичному дослідженні ми дотримувалися створеного нами алгоритму.
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ CТРУКТУРИ ПАТОЛОГІЇ
ДИСПАНСЕРНОЇ ГРУПИ ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
Литюга Я.В., студ., 3-го курсу
Науковий керівник – к.м.н., доц. Л.І. Карпенко
СумДУ, кафедра патоморфології
Нами було проведено вивчення 2890 амбулаторних карт гінекологічних хворих диспансерної групи за 2005-2008 роки лікувальних закладів міста (за 2005 рік - 696 амбулаторних карт, 2006 рік – 711 амбулаторних карт, 2007 рік - 722амбулаторних карт, 2008 рік - 761амбулаторна карта).
| № п/п | Нозологія | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | Всього |
| 1 | Хр.сальпінгоофорит | 22 | 19 | 12 | 17 | 70 |
| 2 | Ерозія шийки матки | 71 | 84 | 70 | 67 | 292 |
| 3 | Патолог.клімакс | 44 | 45 | 49 | 44 | 182 |
| 4 | Розлади менструального циклу | 6 | 6 | 7 | 7 | 26 |
| 5 | Фіброміома матки | 375 | 390 | 410 | 414 | 1589 |
| 6 | Ендометріоз | 12 | 17 | 19 | 17 | 65 |
| 7 | Кісти яєчників | 73 | 72 | 69 | 74 | 288 |
| 8 | Поліпи цервікального каналу | 24 | 18 | 27 | 31 | 100 |
| 9 | Лейкоплакія | 3 | 4 | 5 | 4 | 16 |
| 10 | Крауроз | 13 | 13 | 16 | 17 | 59 |
| 11 | Опущення матки і піхви | 2 | 3 | 2 | 3 | 10 |
| 12 | Трихомоніаз | 13 | 11 | 7 | 17 | 48 |
| 13 | Дисплазія | 38 | 29 | 29 | 39 | 135 |
| 14 | Гіперплазія ендометрія | - | - | - | 10 | 10 |
| 15 | ВСЬОГО | 696 | 711 | 722 | 761 | 2890 |
Відмічається збільшення кількості хворих на фіброміому матки на 0,52% (у 2005 році вони склали 53,88%, у 2008 році - 54,4%).Кількість хворих з розадами менструального циклу збільшилась на 0,84% (2005 рік - 7,18%, 2008 рік - 8,02%). Запальні процеси (хронічний сальпіггіт, тріхомоніаз) у 2005 році становили-5,03% у 2008 році-4,47%, що вказує на зменшення кількості хворих на 0,56%. Дещо нижчими стали показники у групі диспансерних хворих з патологією шийки матки (2005 рік -13,65%, 2008 рік - 12,88%); доброякісними пухлинними процесами яєчників (2005 рік-10,49%, 2008 рік-12,88%); передракові процеси :лейкоплакія, дисплазія (2005 рік - 6,03% , 2008 рік -5,65%).