Програма інтеграції України до Європейського Союзу  

Вид материала

Документы

Содержание 19.2. Державний бюджет 19.3. Загальна оцінка інституційних та фінансових потреб на реалізацію Програми Загальна характеристика інституційних потреб Розділ Програми

Подобный материал:

• Указ президента україни про Програму інтеграції України до Європейського Союзу, 14.47kb.
• Програма економічного, соціального та культурного розвитку міста Алчевськ, 784.83kb.
• Авна політика інтеграції України до Європейського Союзу та формування нової політики, 107.81kb.
• Яка основна мета адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу?, 6.85kb.
• З м І с т вступ 3 розділ правова природа європейського союзу, 398.05kb.
• Адаптація законодавства, 124.89kb.
• Постанови кабінету міністрів україни зміст, 5319.12kb.
• Кабінету Міністрів України на 2000-2004 рр. Одним із ключових елементів успішної інтеграції, 366.21kb.
• Указ президента україни про затвердження Стратегії інтеграції України, 169.61kb.
• М. Ужгород Геополітичні суперечності інтеграції України, 109.2kb.

Розділ 19. ФІНАНСОВІ ПИТАННЯ

19.1. Внутрішній контроль

Поточна ситуація

В Україні внутрішній контроль за фінансами здійснюють ряд державних органів та служб, а саме: Державна податкова адміністрація України, Державне казначейство України, Рахункова палата, Державна митна служба України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України, Фонд державного майна України, Пенсійний фонд України.

Згідно з Указом Президента України від
15 грудня 1999 року № 1573 створено Головне контрольно-ревізійне управління як центральний орган виконавчої влади.

Головне контрольно-ревізійне управління, контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі відповідно до завдань, покладених на державну контрольно-ревізійну службу:

організують роботу підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів щодо проведення ревізій та перевірок, узагальнюють наслідки документальних ревізій та перевірок і у випадках, передбачених законодавством, повідомляють про них органи законодавчої та виконавчої влади;

проводять ревізії та перевірки фінансової діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку і звітності в міністерствах, державних комітетах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які одержують кошти з бюджету та з державних валютних фондів;

проводять ревізії та перевірки правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок державного бюджету;

проводять ревізії та перевірки повноти оприбуткування, правильності витрачання і зберігання валютних коштів;

здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених попередніми ревізіями та перевірками;

розробляють інструктивні та інші нормативні акти про проведення ревізій та перевірок;

здійснюють методичне керівництво і контроль за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів, узагальнюють досвід проведення ревізій та перевірок і поширюють його серед контрольно-ревізійних служб, розробляють пропозиції про удосконалення контролю;

здійснюють заходи щодо добору, розстановки, виховання, професійної підготовки і перепідготовки кадрів;

подають організаційно-методичну допомогу контрольно-ревізійним службам центральних та місцевих органів виконавчої влади;

здійснюють заходи щодо комп'ютеризації і створення інформаційно-аналітичної системи державної контрольно-ревізійної служби, забезпечують ведення державної статистичної звітності контрольно-ревізійної роботи;

беруть участь у наукових, соціологічних дослідженнях і розробках державних програм боротьби із злочинністю у сфері економіки;

розглядають листи, заяви і скарги громадян про факти порушення законодавства з фінансових питань.

Короткострокові (2000 - 2001 роки) та середньострокові (2002 - 2003 роки) пріоритети

Прийняття Верховною Радою України Бюджетного кодексу України.

Отримання консультативної та технічної допомоги з внутрішнього контролю.

Вивчення практичного досвіду держав ЄС з питань організації внутрішнього управління та контролю.

Розроблення програм із внутрішнього контролю в Україні.

 

19.2. Державний бюджет

Короткострокові (2000 - 2001 роки) та середньострокові (2002 - 2003 роки) пріоритети

Специфіка формування і використання коштів державних цільових фондів, які включаються до складу бюджету (Державний фонд сприяння зайнятості населення України, Фонд України соціального захисту інвалідів, Фонд охорони навколишнього природного середовища)‚ та існування інших видатків, що здійснюються за рахунок цільових надходжень (наприклад, коштів, що надходять від реалізації надлишкового озброєння, військової техніки, іншого майна Збройних Сил України, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування, збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства тощо)‚ вже давно вимагає їх відокремлення від видатків, що здійснюються за рахунок загальних доходів. Зазначені категорії вимагають запровадження окремих, дещо відмінних від встановлених для бюджетних (загальних) видатків, процедур, врахування особливостей їх походження, природи використання, зрештою ролі, що відведена їм у бюджетному процесі.

Для вирішення цих питань, починаючи з 2000 року, бюджет розділено на дві складові частини: загальний фонд та спеціальний фонд. Запропонований поділ бюджету повинен забезпечити прозору та реальну систему оцінки усіх джерел доходів і визначених пріоритетів їх витрачання.

Загальний фонд бюджету включає доходи бюджету, що не призначені на конкретну мету, і є загальними ресурсами бюджету; видатки бюджету, які здійснюються за рахунок загальних ресурсів бюджету; різницю між доходами та видатками загального фонду бюджету. При цьому надходження від здійснених запозичень, видатки на обслуговування боргу, виконання державних гарантій і забезпечення зобов'язань включаються тільки до загального фонду бюджету.

Доходи та видатки загального фонду визначені як загальні надходження та загальні видатки.

Спеціальний фонд бюджету включає доходи на конкретну мету (спеціальні доходи) та видатки, які проводяться за рахунок цих доходів (спеціальні видатки).

Обов'язковою умовою функціонування спеціального фонду є те, що видатки здійснюються лише у межах коштів, одержаних на цю мету в даному фонді. Залишки коштів на кінець року зараховуються на рахунки спеціального фонду (державних цільових фондів та бюджетних установ і організацій за власними надходженнями) для проведення видатків у наступному бюджетному році.

Довгострокові пріоритети (2004 - 2007 роки)

Завершення до 2005 року передачі об’єктів соціально-культурної сфери, що перебувають на балансі суб’єктів господарювання, до комунальної власності та відповідної зміни джерел фінансування.

Поетапне здійснення системи заходів, спрямованих на збільшення частки доходів населення у структурі валового внутрішнього продукту, впорядкування заробітної плати у бюджетній сфері, вирішення проблеми погашення заборгованості із заробітної плати у бюджетній сфері та інших соціальних виплат.

Скорочення окремих видів дотацій та субсидій, які виділяються з бюджету. Завершення процесу доведення рівня оплати житлово-комунальних та інших послуг, що надаються населенню, до їх фактичної вартості.

Проведення послідовної політики щодо послаблення фінансової залежності України від міжнародних фінансових організацій та іноземних держав в частині залучення зовнішніх джерел фінансування бюджетного дефіциту.

Реалізація заходів, спрямованих на зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування, забезпечення його фінансової незалежності шляхом закріплення за місцевими бюджетами доходів, достатніх для здійснення їх функцій.

Подальше вдосконалення міжбюджетних відносин, забезпечення їх стабільності, посилення заінтересованості місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування у підвищенні рівня власних доходів та своєчасному зборі податків.

Зміцнення доходної бази місцевих бюджетів шляхом запровадження порядку сплати платежів до бюджету філіями і дочірніми підрозділами підприємств і організацій за місцем їх знаходження до відповідних місцевих бюджетів.

 

19.3. Загальна оцінка інституційних та фінансових потреб на реалізацію Програми

Оцінки щодо необхідної інституційної підтримки сформульовані майже в кожному підрозділі Програми. Загальну формалізовану оцінку рівня визначення інституційних потреб наведено у таблиці 19.1.

При узагальненні оцінок інституційних потреб у таблиці 19.1 класифіковано такі їх види:

організаційно-методичне забезпечення;

нові органи (створення нових структур для виконання завдань, пов’язаних з інтеграційними процесами);

кадри (підвищення кваліфікації, навчання фахівців, відповідальних за здійснення заходів щодо реалізації Програми);

інформаційне забезпечення підрозділів, відповідальних за інтеграційні питання;

технічна/технологічна база (створення або поліпшення існуючої технічної та технологічної бази, комп’ютерне обладнання та інша офісна техніка, локальна мережа, підключення до Internet тощо);

вдосконалення розподілу компетенції або реалізація нових функцій існуючими структурними одиницями;

розвиток відповідних інфраструктур з метою створення умов для поліпшення інтеграційних процесів (наприклад, формування спільної банківської, транспортної та промислової інфраструктур з метою подальшого розширення співробітництва з ЄС).

 

Таблиця 19.1

 

Загальна характеристика інституційних потреб

Програми інтеграції України до ЄС

Розділ Програми	Вид потреб
	Організаційно- методичне забезпечення	Нові органи	Кадри	Інформа- ційне забез- печення	Вдосконалення розподілу компетенції	Технічна/ технологічна база	Інфра- структура
3. Судова система	+	+	+	+		+
4.1.2. Виконання зобов’язань перед РЄ					+
4.2. Економічні, соціальні та культурні права		+*
4.3. Захист інформації про особу		+			+
4.4. Суспільна інформованість	+	+	+	+	+	+	+
6.1.1. Державні закупівлі		+	+	+		+
6.1.2. Державна допомога		+	+		+
6.1.3. Захист прав інтелектуальної власності			+
6.1.4. Бухгалтерський облік та аудит	+
6.2. Вільний рух товарів			+
6.2.2. Стандартизація та оцінка відповідності	+	+	+	+
6.3. Вільний рух капіталу							+
6.4. Вільний рух послуг	+			+	+
6.5. Вільне пересування осіб	+
6.6. Конкуренція		+**	+	+	+
6.7. Приватизація		+
7.2 Статистика	+		+	+	+	+
7.3. Оподаткування		+		+
8. Секторальна політика
8.1. Промисловість					+		+
8.2. Сільське господарство			+	+		+
8.3. Енергетика					+	+
9. Соціальне наближення
9.1.1. Зайнятість	+	+
9.1.2. Соціальні гарантії	+		+		+
9.1.3. Соціальний захист	+	+	+	+	+
10.1. Регіональна політика та наближення	+	+			+
10.2. Регіональне співробітництво	+	+**			+	+	+
11.1.Охорона довкілля	+	+	+	+	+	+	+
11.2. Захист прав споживачів			+	+
11.3. Охорона здоров'я	+	+	+	+	+	+
12. Інновації	+	+*		+		+
13. Інформаційне суспільство	+	+		+		+
14. Освіта, навчання та молодь			+
15. Правосуддя та внутрішні справи	+	+	+	+	+	+	+

-->

* Недержавні органи

**Включаючи недержавні органи

Інституційна підтримка Програми в цілому ще не може бути повністю визначена у всіх аспектах, особливо з врахуванням проваджуваної радикальної адміністративної реформи.

Але детальний аналіз запитів, сформульованих в окремих підрозділах Програми, дозволить прийняти відповідні рішення щодо зміцнення органів, які безпосередньо передбачені УПС (Українські частини Ради, Комітету з питань співробітництва, їх підкомітети та Секретаріат), а також підрозділів ключових міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які визначені відповідальними за питання співробітництва з ЄС і наближення України до європейського нормативно-правового поля.

Особливого зміцнення потребують підрозділи, відповідальні за співробітництво з ЄС, у Міністерстві економіки України, Міністерстві транспорту України, Міністерстві аграрної політики України, Міністерстві фінансів України. Це повинні бути окремі підрозділи, а не ті, у функціях яких є багато інших питань, безпосередньо не пов’язаних з європейською інтеграцією. Обов’язковими нормами для працівників цих підрозділів повинні стати вільне володіння офіційними мовами ЄС, сучасні знання світової економіки та міжнародних відносин, макроекономіки та європейського права, здатність до аналітичної роботи на рівні експертів ЄС.

Повинні бути сформульовані чіткі положення щодо центрального органу, відповідального за впровадження Програми, забезпеченого достатніми повноваженнями та кадровим потенціалом, фінансовою підтримкою.

Фінансове забезпечення Програми тісно пов’язане з інституційним і є найскладнішою проблемою. Нині Україна навряд чи зможе 3 - 4 відсотки свого бюджету виділяти на інтеграційні заходи інституційного плану, як це роблять держави - кандидати на вступ до ЄС.

У розділі II Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 11 червня 1998 року № 615, передбачено:

розробити програму фінансування заходів з інтеграції України до ЄС відповідно до Стратегії (пункт 1 статті 2);

здійснювати фінансування цих заходів за рахунок бюджетних коштів, коштів приватних осіб і програм допомоги ЄС Україні (пункт 2 статті 2).

Оцінки та розрахунки фінансових потреб, наведених в окремих розділах Програми, у деяких випадках можуть бути перебільшені у зв’язку з тим, що виконавці іноді намагаються віднести до них усі витрати на утримання управлінських структур замість оцінки прямих витрат на інтеграційні заходи виключно інституційного характеру‚ – підвищення кваліфікації та мовна підготовка працівників, створення нових або перепрофілювання існуючих підрозділів, переклад та порівняльний аналіз нормативно-правових документів України та ЄС, реалізація планів законопроектних робіт, організаційне, інформаційне та наукове забезпечення інтеграційного процесу тощо.

Як один з можливих підходів до розроблення програми фінансування доцільно під час визначення бюджету Програми на 2001 рік взяти до уваги:

оцінки фактичних витрат підрозділів центральних органів виконавчої влади, відповідальних за співробітництво з ЄС, у 1999 році та очікуваних витрат на 2000 рік;

оцінки та розрахунки фінансових потреб, наведених в окремих розділах Програми;

порівняльний аналіз витрат на проведення інтеграційних заходів України та окремих держав - кандидатів на вступ до ЄС.

Агреговані оцінки бюджету Програми на 2001 рік при відповідному обгрунтуванні можуть бути запропоновані для врахування їх окремою статтею під час підготовки проекту державного бюджету на 2001 рік.

Разом з тим необхідно зауважити, що в окремих державах - асоційованих членах ЄС виконання положень національних програм забезпечено цільовим фінансуванням за рахунок коштів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, передбачених у державних бюджетах.

Передбачене Указом Президента України від 24 лютого 1998 року № 148 рішення щодо створення в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади структурних підрозділів з питань співробітництва з ЄС у межах існуючої штатної чисельності призвело до того, що у деяких органах європейською інтеграцією практично не займаються.

За даними опитування оціночна чисельність зайнятих державних службовців, що відповідали за питання впровадження УПС, у 1999 році становила 124 посадові особи (в перерахунку на повну зайнятість виключно цими питаннями державних службовців усіх категорій).

У деяких центральних органах виконавчої влади (Міністерство праці та соціальної політики України, Державна податкова адміністрація України, Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва України) цей показник становив менше однієї штатної одиниці.

Результати оцінки обсягів фінансування європейської інтеграції в Україні наведено в таблиці 19.2.

Для порівняння у табл. 19.3 представлено дані про фінансування інтеграційних заходів однієї з держав - кандидатів на вступ до ЄС – Чеської Республіки.

Таблиця 19.2.