Geum.ru

Програма інтеграції України до Європейського Союзу  

Вид материалаДокументы

Содержание


18.1. Адміністративна реформа
18.2. Підготовка та підвищення кваліфікації державних службовців
18.3. Регулятивні та наглядові органи в різних галузях
18.3.1. Регулювання фондового ринку
Подобный материал:
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   32

Розділ 18. АДМІНІСТРАТИВНІ МОЖЛИВОСТІ

18.1. Адміністративна реформа

Поточна ситуація

Здійснення стратегічного курсу інтеграції України до ЄС, подальше становлення демократичної правової держави із соціально орієнтованою ринковою економікою вимагає створення в Україні ефективної системи державного управління, яка відповідає цінностям демократичного суспільства і забезпечує виконання конституційних завдань та функцій на кожному етапі соціально-економічного розвитку.

Концепцією адміністративної реформи в Україні‚ затвердженою Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810‚ визначено основи здійснення реформування системи державного управління. Указом Президента України від 20 листопада 1998 року № 1284 затверджено Першочергові заходи з проведення зазначеної реформи.

З метою організаційного забезпечення проведення адміністративної реформи створена і працює Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи, утворено робочі групи з проведення реформи центральних та місцевих органів виконавчої влади‚ органів місцевого самоврядування та державної служби.

Відповідно до прийнятих у грудні 1999 року Указів Президента України "Про склад Кабінету Міністрів України"‚ "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" та "Про систему центральних органів виконавчої влади" реформовано склад Кабінету Міністрів України, кількість членів якого становить 20 осіб. Передбачено‚ що діяльність Уряду забезпечується Секретаріатом Кабінету Міністрів України, який очолює Урядовий Секретар.

Упорядковано систему центральних органів виконавчої влади, до якої входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом. При цьому міністерства визначено головними (провідними) органами в системі центральних органів виконавчої влади у забезпеченні реалізації державної політики у визначених сферах діяльності. На міністрів покладено особисту відповідальність за розроблення і впровадження Програми діяльності Кабінету Міністрів України з відповідних питань‚ реалізацію державної політики у визначених сферах державного управління.

На основі зазначеної класифікації проведено скорочення кількості центральних органів виконавчої влади з 90 до 47.

Кабінету Міністрів України надано право утворювати в складі центральних органів виконавчої влади урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції) для здійснення управління окремими підгалузями або сферами діяльності‚ а також контрольно-наглядових, регулятивних‚ дозвільно-реєстраційних функцій щодо фізичних і юридичних осіб. Затверджено Типове положення про ці органи.

Визначено функціональні повноваження Прем'єр-міністра України та віце-прем'єр-міністрів України щодо спрямування, координації і контролю діяльності органів виконавчої влади.

З метою підвищення ефективності діяльності Кабінету Міністрів України та координації роботи центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики утворено урядові комітети‚ які є робочими органами Кабінету Міністрів України. Затверджено Загальне положення про Урядовий комітет‚ відповідно до якого на урядові комітети‚ зокрема‚ покладено розгляд‚ врегулювання розбіжностей та схвалення проектів нормативно-правових актів та інших документів‚ що подаються на розгляд Кабінету Міністрів України. Створено умови для участі всіх членів Кабінету Міністрів України у роботі урядових комітетів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 року № 915 затверджено Тимчасовий регламент Кабінету Міністрів України.

До Верховної Ради України подано як невідкладний узгоджений проект Закону України про Кабінет Міністрів України.

Проводиться робота з розроблення нових процедур діяльності як Кабінету Міністрів України, так і його Секретаріату.

Проводиться робота з підготовки проектів нових положень про центральні органи виконавчої влади та формування їх штатних розписів.

Проведено реорганізацію Адміністрації Президента України відповідно до нових завдань і пріоритетів її діяльності на сучасному етапі реформування державного управління.

Указами Президента України запроваджено посаду Постійного представника Президента України в Кабінеті Міністрів України та затверджено Положення про нього.

Утворено Державне управління справами як єдиний спеціальний державний орган з матеріально-технічного‚ фінансового‚ соціально-побутового та іншого забезпечення діяльності Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, інших державних органів.

Введено в дію Закони України “Про місцеві державні адміністрації”, “Про столицю України – місто-герой Київ”, “Про джерела фінансування органів державної влади”. Для забезпечення їх реалізації прийняті відповідні нормативно-правові акти.

Відповідно до Концепції адміністративної реформи розроблено і Указом Президента України від 14 квітня 2000 року № 599 затверджено Стратегію реформування системи державної служби в Україні, яку попередньо схвалено Координаційною радою з питань державної служби при Президентові України. Крім того, зазначеною Координаційною радою розглянуто законопроект про внесення змін і доповнень до Закону України "Про державну службу". В даний час законопроект доопрацьовується з урахуванням висловлених зауважень.

Кабінетом Міністрів України внесено до Верховної Ради України проект Закону України про службу в органах місцевого самоврядування.

Розроблено проект Концепції державної регіональної політики, який зараз доопрацьовується.

З метою упорядкування структури місцевих державних адміністрацій Кабінетом Міністрів України видано постанови від 27 квітня 2000 року № 733 "Про примірні переліки управлінь, відділів, інших структурних підрозділів Київської міської та районної у місті Києві державних адміністрацій" та від 18 травня 2000 року № 821 "Про упорядкування структури місцевих державних адміністрацій"‚ реалізуються інші заходи‚ спрямовані на реформування системи державного управління.

Короткострокові пріоритети (2000 - 2001 роки)

Здійснення організаційно-правових заходів реформування ключових елементів системи державного управління:

прийняття законів України про Кабінет Міністрів України, про адміністративно-територіальний устрій України, про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, про державний контроль у сфері діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб, про внесення змін і доповнень до Закону України ”Про державну службу”, про службу в органах місцевого самоврядування в Україні‚ про місто-герой Севастополь, а також кодексу загальних правил поведінки державних службовців;

продовження роботи над проектами законів України про програму державної підтримки і розвитку місцевого самоврядування, про органи самоорганізації населення, адміністративно-процесуального кодексу України та Адміністративо-процесуальний (процесуальний) кодекс;

запровадження відповідно до Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 року № 915, Тимчасового положення про Секретаріат Кабінету Міністрів та Тимчасового положення про Службу Прем'єр-міністра України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 761, нових процедур роботи Кабінету Міністрів України та його Секретаріату;

забезпечення утвердження стратегічної ролі міністрів як ключових суб’єктів формування та реалізації політики Кабінету Міністрів України у відповідній сфері управління;

завершення роботи щодо розроблення та затвердження положень про центральні органи виконавчої влади;

завершення роботи з формування структури управління у відповідних сферах управління‚ що включає затвердження спеціальних директивних наказів щодо спрямування і координації діяльності визначених центральних органів виконавчої влади через відповідних міністрів, утворення у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади відповідних урядових органів державного управління та затвердження положень про них;

завершення на основі проведеного функціонального обстеження роботи щодо усунення дублювання функцій органів виконавчої влади та впровадження нових функціонально-структурних моделей міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

упорядкування структури місцевих органів виконавчої влади шляхом оптимізації структурних підрозділів відповідних місцевих державних адміністрацій з урахуванням особливостей розвитку регіонів;

здійснення підготовки нормативно-правових актів щодо врегулювання питань комунальної власності, державної підтримки розвитку місцевого самоврядування, порядку утворення та діяльності органів самоорганізації населення, передачі територіальним громадам та утвореним ними органам необхідних повноважень, майна і фінансових ресурсів для самостійного вирішення значної частини питань розвитку відповідної території;

впровадження заходів щодо реалізації Стратегії реформування системи державної служби в Україні на 2000 - 2001 роки‚ затверджених Указом Президента України від 26 липня 2000 року № 925‚ удосконалення класифікації посад державних службовців‚ забезпечення належного функціонування та розвитку єдиної державної комп'ютерної системи "Кадри"; забезпечення конкурсності‚ об'єктивності‚ прозорості і гласності під час прийняття на державну службу та просування по службі; удосконалення підготовки кадрів для державної служби;

продовження роботи з підвищення престижу державної служби‚ удосконалення системи оплати праці, усунення місцевих та міжвідомчих розбіжностей, гармонізація співвідношення умов оплати праці кожного службовця з результатами його атестації та оцінкою професійної діяльності;

використання засобів масової інформації з метою формування об’єктивної громадської думки щодо характеру діяльності державних службовців;

здійснення заходів щодо запобігання проявам корупції серед державних службовців, подальшого удосконалення декларування доходів державних службовців, посилення етичних вимог та визначення загальних правил їх поведінки;

здійснення поступового переходу до професійної підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців за сертифікованими у галузі “Державне управління” програмами навчання у системі акредитованих для цієї процедури навчальних закладів;

проведення аналізу сучасної практики державного управління та вжиття заходів з метою створення стабільної, професійної, високоефективної та авторитетної державної служби‚ підвищення її престижу;

вжиття заходів щодо залучення технічної допомоги з боку ЄС з метою розроблення проектів нормативно-правових актів, адаптації законодавства України з питань адміністративної реформи до вимог ЄС.

Середньострокові пріоритети (2002 - 2003 роки)

Завершення формування нормативно-правової бази системи державного управління.

Заходи:

визначення переліку заходів, спрямованих на завершення формування системи виконавчої влади;

удосконалення процедур і методів підготовки і прийняття управлінських рішень відповідно до нових цілей‚ змісту управлінської діяльності;

впровадження програм навчання та підвищення кваліфікації державних службовців відповідно до нової ролі державної служби у реформованій системі державного управління;

законодавче врегулювання нової системи оплати праці та інших умов і гарантій праці державних службовців;

створення системи адміністративних судів як інструменту забезпечення законності у сфері державного управління та захисту прав і свобод громадян, порушених у процесі адміністративної діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб, процедура розгляду справ у яких регулюватиметься Адміністративно-процесуальним кодексом України;

запровадження державного контролю у сфері діяльності (головним чином фінансової та соціальної) органів виконавчої влади та їх посадових осіб на основі нормативно-правової бази, створеної на попередньому етапі, та продовження удосконалення цієї бази;

організація служби в органах місцевого самоврядування;

упорядкування на основі створеної на попередньому етапі нормативно-правової бази адміністративно-територіального устрою для забезпечення формування реального суб’єкта місцевого самоврядування - територіальної громади, що матиме фінансові та матеріальні можливості для виконання делегованих їй державою функцій та надання населенню повноцінних громадських послуг;

залучення міжнародної технічної допомоги для розвитку та удосконалення інституційної бази в рамках адміністративної реформи та її механізмів впровадження.

 

18.2. Підготовка та підвищення кваліфікації державних службовців

Поточна ситуація

Законом України “Про державну службу” (стаття 7) та відповідними нормативними документами повноваження з організації навчання та професійної підготовки державних службовців державних органів та їх апарату покладено на Головне управління державної служби України, яке є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом.

Існуюча в Україні система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців базується на положеннях Указу Президента України від 10 листопада 1995 року № 1035 “Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій”. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1997 року № 167 система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців включає освітньо-професійні програми підготовки, перепідготовки і професійні програми підвищення кваліфікації державних службовців, додаткові програми функціональної спеціалізації “Державне управління”, акредитовані навчальні заклади, що реалізують зазначені програми, та органи, що здійснюють управління підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації державних службовців.

До мережі навчальних закладів зазначеної системи належать: Українська Академія державного управління при Президентові України, до загальної структури якої входять 4 філіали та Інститут підвищення кваліфікації кадрів. Академія здійснює підготовку магістрів державного управління та навчання державних службовців для роботи на посадах І-ІV категорій.

До цієї ж системи входять 55 вищих навчальних закладів, з яких 9 визначено для підготовки магістрів у галузі “Державне управління” за спеціальністю “Державна служба”. Ці навчальні заклади здійснюють підготовку магістрів державної служби для роботи на посадах державних службовців V-VІІ категорій за спеціалізаціями “Право”, “Економіка”, “Адміністративний менеджмент”, “Кадровий менеджмент”, “Соціальна сфера” тощо.

В системі працює 27 центрів підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ і організацій, що діють в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, всіх областях України, а також 46 галузевих навчальних закладів післядипломної освіти, що здійснюють підвищення кваліфікації державних службовців, які займають посади V-VІІ категорій.

В рамках Проекту “Інституційне удосконалення державної служби та організація професійного навчання державних службовців в Україні” за програмою Tacis, який реалізовано Головним управлінням державної служби України протягом 1998 - 1999 років, закладено певний фундамент щодо поліпшення нормативно-правового забезпечення державної служби, а також здійснено ряд заходів з вдосконалення системи підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців з урахуванням вимог ЄС. Для реалізації короткострокових та середньострокових пріоритетів доцільно вивчити досвід держав-членів ЄС у цій сфері шляхом започаткування нового проекту.

Короткострокові (2000 - 2001 роки) та середньострокові (2002 - 2003 роки) пріоритети

Вдосконалення загальнодержавної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні та Стратегії реформування системи державної служби, зокрема:

організація вивчення законодавства ЄС відповідно до пріоритетних сфер, визначених Концепцією адаптації законодавства України до законодавства ЄС‚ затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1496);

реалізація програм навчання та підвищення кваліфікації державних службовців з використанням позитивного досвіду організації та функціонування систем державної служби в найбільш розвинутих європейських державах;

розроблення з урахуванням норм ЄС державних вимог (стандартів освіти) до змісту програм з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців за спеціальністю “державне управління”, проведення сертифікації програм професійного навчання державних службовців відповідно до зазначених вище вимог;

оптимізація системи навчальних закладів, в яких здійснюється підготовка‚ перепідготовка та підвищення кваліфікації державних службовців;

розширення підготовки та перепідготовки державних службовців за спеціальностями "державне управління", "державна служба" та за спеціалізаціями з економіки, права, соціальної, гуманітарної, кадрової політики;

удосконалення програм навчання державних службовців на основі широкого запровадження результатів науково-дослідних робіт;

розроблення наукової програми розвитку державного управління та державної служби.

 

18.3. Регулятивні та наглядові органи в різних галузях

Поточна ситуація

Проведення єдиної державної регуляторної політики є необхідною передумовою підвищення ефективності функціонування приватного сектору економіки та збільшення його частки у ВНП країни. Саме значне зменшення ступеня втручання держави у діяльність підприємств дозволить залучити до них іноземний та український приватний капітал, створити велику кількість нових робочих місць, суттєво поліпшити процес структурного реформування економіки країни.

В Україні засновано Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, на який покладено завдання проведення та координації заходів з дерегуляції економіки. Прийнято Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, яким встановлено чіткі та прозорі правила у сфері ліцензування підприємницької діяльності‚ зменшено кількість видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, із 101 до 41, запроваджено десятиденний термін для прийняття рішення про видачу ліцензій та трирічна тривалість їх дії, законодавчо закріплено порядок реєстрації підприємств одним відомством протягом 5 днів, спрощено процедури перевірок підприємств. Кабінет Міністрів України підготував проект Концепції дерегуляції, в якій викладено програму регуляторної реформи.

 

18.3.1. Регулювання фондового ринку

Поточна ситуація

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском та обігом цінних паперів та їх похідних визначаються Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Короткострокові (2000 - 2001 року) та середньострокові (2002 - 2003 року) пріоритети

Удосконалення регулятивної основи функціонування фондового ринку на основі розширення саморегулювання та оптимізації системи державного регулювання суб’єктів фондового ринку.

Створення системи моніторингу фондового ринку, що дасть змогу забезпечити достатність інформації щодо функціонування його суб’єктів для потреб інвесторів та повною мірою реалізувати функції контролю та нагляду за діяльністю професійних учасників фондового ринку.

Створення в Україні цілісної системи організованої торгівлі цінними паперами.

Створення системи підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів на фондовому ринку.

Підвищення рівня знань населення з питань функціонування фондового ринку шляхом проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи та оперативного висвітлення необхідної інформації з використанням сучасних інформаційних технологій.

Інституційні потреби

Існуючий кадровий потенціал, його організаційна структура, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення, фаховий рівень не дозволяють у повному обсязі реалізувати Програму, у першу чергу, через недостатній рівень знань та кваліфікації державних службовців України у галузі європейської інтеграції і права. Програми навчання та підвищення кваліфікації державних службовців, реалізація яких відбувається в Україні зараз, не спроможні розв’язати цю проблему.

Для досягнення необхідного рівня інституційної спроможності, включаючи всі аспекти, необхідним вважається здійснення таких заходів:

організаційно-методичне забезпечення:

створення сучасної ефективно діючої системи досліджень відповідності права України законодавству ЄС; реформування системи вищої юридичної та економічної освіти з метою її адаптації до стандартів ЄС з цього питання; розроблення програми спеціальної підготовки та перепідготовки державних службовців з питань європейської інтеграції і права;

підвищення кваліфікації, навчання фахівців, відповідальних за здійснення заходів з реалізації Програми інтеграції:

створення та забезпечення роботи‚ починаючи з 1 січня 2001 року‚ Центру підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців з питань європейської інтеграції і права;

інформаційне забезпечення підрозділів, відповідальних за інтеграційні питання;

створення та забезпечення роботи‚ починаючи з 1 січня 2001 року‚ Центру інформації з питань європейської інтеграції і права;

створення або поліпшення існуючої технічної та технологічної бази (комп’ютерне обладнання та інша офісна техніка, локальна мережа, підключення до Internet тощо):

вдосконалення комп'ютерного забезпечення всіх ключових центральних органів виконавчої влади України; виділення у розпорядження підрозділів з питань європейської інтеграції окремого персонального комп'ютера для обміну інформацією з питань європейської інтеграції і права та їх об'єднання у єдину мережу з підключенням у on-line режимі на основі Центру інформації з питань європейської інтеграції і права; підключення їх до мережі Internet, до електронної пошти.