Міжвідомча аналітично-консультативна рада
| Вид материала | Документы |
- Методичні рекомендації щодо застосування норм Земельного кодексу України, 307.89kb.
- Рекомендації №1 20 квітня 2011 року м. Буча Про масово-роз’яснювальну правопросвітницьку, 153.74kb.
- Рекомендації №8 17 листопада 2011 року м. Обухів Про діяльність закладів культури області, 313.76kb.
- Рекомендації №3 20 квітня 2011 року м. Буча Про стан соціального захисту дітей І профілактики, 183.78kb.
- План роботи районної міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення, 38.23kb.
- Ті протягом року, виконано рекомендацій, які були прийняті на засіданні обласної мкмр, 1300.63kb.
- Міжвідомча рада з координації наукових досліджень з педагогічних І психологічних наук, 18.11kb.
- Інші субвенції -загальний фонд Злинська с/рада 15580. грн Оникіївська с/рада -1000, 18.4kb.
- Політика, громадянське суспільство, 3198kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни, 68.56kb.
ПРОПОЗИЦІЇ
Діюча система лісових відносин в Україні потребує змін.
Існують два шляхи вирішення проблеми:
А. удосконалення існуючої системи за прикладом перетворень, що здійснює Росія, яка відокремила лісове господарство від лісової промисловості, що дало змогу розмежувати функції оцінки деревини на пні (продавця деревини на пні) і здійснення рубок головного користування (покупця деревини на пні);
В. побудова нової системи лісових відносин за досвідом Польщі, де здійснюється комплексне господарювання, яке включає ведення лісогосподарської та лісопромислової діяльності на основі принципів самоокупності та платності користування землями лісового фонду (витрати покриваються за рахунок власних доходів, за користування землями лісового фонду сплачується лісовий податок).
А. Перший варіант реформування лісового господарства
за принципом відокремлення лісового господарства від лісової промисловості
Комплекс заходів включає:
- адміністративні заходи;
- заходи з вирощування і охорони лісів;
- заходи з правового і фінансового врегулювання лісового господарства України.
I. Адміністративні заходи
- Відокремлення функцій лісового господарства від функцій лісової промисловості.
Відповідно до статті 18 Лісового кодексу постійні лісокористувачі мають право на спеціальне використання лісових ресурсів (рубки головного користування). Відповідно до статті 26 Лісового кодексу органам Держкомлісгоспу на місцях (держлісгоспам) надається право здійснювати державне управління і контроль у галузі ведення лісового господарства. Це призводить до порушення держлісгоспами принципу несумісності функцій державного управління і контролю у галузі ведення лісового господарства із здійсненням підприємницької діяльності, тобто, веденням рубок головного користування.
Значною мірою виявлені негаразди та проблеми у лісовому господарстві країни обумовлюються поєднанням в особі лісогосподарських підприємств функцій продавця деревини на пні, її покупця та контролера.
Пропонується наступне:
- внести до Лісового кодексу статтю, яка б заборонила суміщати одній і тій же юридичній особі:
- реалізацію функцій державного управління в області охорони, захисту, використання лісового фонду і відтворення лісів;
- здійснення рубок головного користування і переробки отриманої при цьому деревини;
- закріпити за суб’єктами лісових відносин більш чітко означені функції:
- Мінекоресурсів здійснює контроль за збереженням екологічних функцій лісу, зокрема:
- контролює дотримання встановлених допустимих меж відхилень показників деревостанів від показників нормального лісу;
- жорстко слідкує за процесом вирубки лісу на основі невиснажливості лісових ресурсів та ведення прибуткового лісівництва.
- Держкомлісгоп здійснює державне управління щодо політики в лісовому господарстві відповідно до свого Положення, в рамках якого:
- встановлює допустимі для визначеної породи, віку та класу бонітету межі відхилень запасів деревостанів від показників нормального лісу, в рамках яких можливе ведення рубок головного користування, рубок догляду та санітарних рубок;
- організує Лісову охорону, розробляє та затверджує Положення про Лісову охорону.
- Лісгоспи:
- здійснюють функції ведення лісового господарства:
- відновлення лісів і лісорозведення;
- вирощування лісу і догляд за лісонасадженнями;
- продаж деревини на пні в порядку рубок головного користування (обов’язково поміченої лісовою охороною спеціальною позначкою – клеймом);
- проведення рубок догляду
- в лісах віком до 40 років з метою спрямування подальшого росту лісостанів по кривих росту нормальних лісів;
- у лісах віком понад 40 років тільки у випадку їх доцільності за індивідуальним вибором дерев, що підлягають вирубці, якщо таке дерево має ринкову вартість і підлягає продажу на пні за встановленими таксами, воно повинно мати спеціальну позначку лісової охорони - клеймо;
- здійснення державного контролю лісокористування (оцінка деревини на пні, видача лісорубних квитків, контроль за дотриманням лісівничих норм і правил при здійсненні розробки лісосік);
- можуть приймати участь у створенні окремих юридичних осіб, зайнятих експлуатацією лісу, переробкою деревини, а також іншими видами діяльності.
- Державна лісова охорона є окремим підрозділом лісгоспу. Працівниками, службовими особами лісової охорони можуть бути лише громадяни України, котрі набираються з числа надійних працівників лісового господарства, що мають відповідний рівень освіти зі спеціальності лісове господарство. Працівники лісової охорони приймають присягу вірності своєму обов’язку, носять зброю.
Державна лісова охорона здійснює захист в лісгоспах державної форми власності, в державних лісгоспах інших форм господарювання – лісова охорона відомча, в приватних лісах – лісова охорона власників (юридичних і фізичних осіб).
Державна лісова охорона:
- спрямовує лісогосподарські та інші заходи на найбільш повне і раціональне використання, охорону і захист земель, наданих в установленому земельним законодавством порядку відповідним суб’єктам господарювання у постійне користування чи на умовах оренди, користування лісовими ресурсами на принципах постійності та невиснажливості;
- здійснює свою діяльність у межах ділянок землі, наданих у постійне користування чи на умовах оренди відповідно до Положення про лісову охорону, що його затверджує Державний комітет лісового господарства для лісогосподарських підприємств державної форми власності, в лісгоспах інших форм господарювання – за Положенням, затвердженим їх власником (відомством) чи керівником суб’єкта господарювання, погодженим з Держкомлісгоспом чи його територіальними органами, а також місцевою радою на території якої розміщене землеволодіння;
- слідкує і забезпечує дотримання правил ведення лісового господарства, при визначенні дерев до вилучення чи то вибірково, чи суцільно на локальній площі, ставить спеціальну позначку (клеймо) на корені і на стовбурі, на висоті 1,3 м над рівнем землі на кожному дереві, яке призначається до вирубки;
- забезпечує постійний контроль за виконанням лісокористувачами, Правил відпуску деревини на пні в лісах України, а також лісівничих та природоохоронних норм і правил.
Лісова охорона, незалежно від форми власності лісів, є підзвітною органам державної влади та місцевого самоврядування, на території яких знаходяться ці ліси.
- Укрдержліспроект на замовлення суб’єктів, що здійснюють ведення лісового господарства, проводить лісовпорядкування:
- інвентаризацію лісового фонду;
- виявлення деревостанів, що потребують рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства, визначення заходів щодо відновлення лісів і лісорозведення;
- обчислення та надання рекомендацій стосовно екологічно безпечних річних обсягів головного користування та обсягів вилучення деревини шляхом рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства.
- Лісопромисловці (юридичні та фізичні особи) купують у лісгоспів право на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування та в порядку рубок ведення лісового господарства, проводять розробку лісосічного фонду, заготівлю та переробку деревини.
- Підвищення плати за використання лісових ресурсів
Українська держава, як власник лісових ресурсів, отримує в середньому лише 3,9 грн. за кубометр заготовленої ліквідної деревини, що є набагато нижчим у порівнянні з іншими країнами світу. Держава, як власник лісових ресурсів, несе збитки, оскільки затрати на підтримання власності в нормальному стані (витрати на ведення лісового господарства) не покриваються доходами від власності (збір за спеціальне використання лісових ресурсів).
Пропонується наступне:
- Застосовувати такси на всю ліквідну деревину, що заготовляється як в порядку рубок головного користування, так і в порядку ведення лісового господарства.
- Поетапно підвищити таксову вартість деревини на пні до 30% середньої ринкової вартості деревини. На першому етапі такси підвищити у 2 рази.
- Створити при Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції Комісію по цінах на деревину на пні і на лісові матеріали (надалі Комісія цін), основними функціями Комісії цін мали б стати:
- здійснення за обліковими даними Держкомстату моніторингу цін на продаж лісових матеріалів на внутрішньому та зовнішньому ринку;
- щорічний перегляд такс, узгодження їх з ринковими цінами на необроблені лісоматеріали;
- визначення нормативних цін на експорт лісової продукції (у разі введення вивізного мита на експорт необроблених лісоматеріалів реальні експортні ціни не можуть бути нижчими за нормативні).
- Зміна порядку використання коштів збору за спеціальне використання лісових ресурсів.
Фінансування ведення лісового господарства має здійснюватись у межах надходжень збору за використання лісових та інших ресурсів, а головне - попенної плати. В такому разі лісгоспи будуть прямо зацікавлені як в підвищення продуктивності насаджень, так і в здійсненні об’єктивної матеріально-грошової оцінки лісосічного фонду, право на розробку якого можна буде продати дорожче.
Пропонується наступне:
- Зараховувати надходження збору за використання лісових ресурсів на рахунок спеціального фонду бюджету і фінансувати заходи із ведення лісового господарства та утримання Держлісгоспу у межах цих коштів.
- Встановити на 2 – 3 роки перехідний період для адаптації нової системи фінансування лісового господарства і поступового його переводу на самоокупність і прибутковість на засадах ринкової економіки і платності за користування землями лісового фонду.
- Розмір попенної плати повинен бути таким, щоб не тільки компенсувати витрати на ведення лісового господарства та на утримання Держкомлісгоспу з його установами, Лісової охорони, а й створювати умови для досягнення прибутковості виробництва суб’єктами підприємницької діяльності з лісівництва. Розмір попенної плати не може перевищувати 30-40% від внутрішньої ціни на пиловник відповідних порід.
- Стягнення плати за надання лісгоспами земельних ділянок фізичним чи юридичним особам у користування сільськогосподарських та мисливських угідь, а також об’єктів для здійснення культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних заходів, для проведення науково-дослідних робіт і т. ін. має стати законодавчо визначеною та реалізованою на практиці нормою для підвищення їх спроможності щодо забезпечення прибутковості лісівництва.
- Введення вивізного мита на експорт лісоматеріалів необроблених
При проведенні операцій з експорту деревини втрата вигоди для України, як власника природних ресурсів, є надзвичайно високою. Українська казна від операції з продажу на пні одного кубометра ділової деревини отримує плату у 15 разів нижчу, ніж власник лісу у Фінляндії, та у 30 разів нижчу, ніж власник лісу у Сполучених Штатах.
Росія, де попенна плата є ще нижчою ніж в Україні, частково компенсує втрати казни за рахунок експортерів, які сплачують вивізне мито на круглий ліс у розмірі 10% від контрактної цін, але не нижче 2,5 євро/м3.
Відмова України від застосування вивізного мита призвела не тільки до втрати бюджетних надходжень, але й до втрати інструменту впливу на внутрішню кон’юнктуру. Так, якщо Росія має можливість використовувати митні тарифи для заохочення розвитку глибокої переробки деревини шляхом підвищення митних тарифів на експорт необробленої деревини та відміни тарифів на експорт продукції глибокої переробки одночасно з підвищення ввізних митних тарифів на зазначену продукцію, то Україні залишається лише спостерігати за зростанням експорту необроблених лісоматеріалів та консервацією технологічної відсталості деревообробної промисловості.
Пропонується наступне:
- Ввести вивізне мито на експорт лісоматеріалів необроблених у розмірі 10% контрактної ціни. При цьому ціна не може бути нижчою за нормативну, визначену Комісією по цінах на ліс.
II. Заходи стосовно розвитку лісового господарства, поліпшення
стану деревостанів та наближення їх показників
до показників нормальних лісів
Стратегічним напрямком розвитку лісівництва України є вирощування нормальних лісостанів.
На даний час типовий стан українських лісів характеризується наступним:
● Густина насаджень і об’єм деревини в молодняках близькі або перевищують відповідні характеристики для нормального лісу (ПЛ > 1).
● Для середньовікових насаджень характеристики реальних лісостанів близькі до характеристик нормальних лісостанів (ПЛ ≈ 1).
● Починаючи з пристигаючих насаджень спостерігається різке зниження запасів у реальних лісостанах у порівнянні з нормальними лісостанами.
● Стиглі лісостани надмірно зріджені внаслідок різного роду рубок пов’язаних з “доглядом” за лісом. В результаті цього ПЛ знижується і в значній частині стиглих лісостанів стає величиною ПЛ < 0,7. Такі ліси відносяться до розряду деградованих і підлягають реконструкції. Об’єми платної заготівлі деревини різко знижуються.
Доцільно було б дещо змінити популярну в Україні ідеологію ведення лісового господарства, що маніпулює в облікових і кадастрових матеріалах розподілом площ і запасів лісостанів за групами віку – молодняки, середньовікові, пристигаючі, стиглі та перестійні.
Стан лісу визначається породою деревостану, класом віку, бонітетом і запасом деревини. Сумарно ці величини характеризуються показником лісонасадження (ПЛ). Показник лісонасадження - це визначений у процентах рівень покриття лісовою рослинністю у деревостанах віку до 20 років, чи виражена в метрах кубічних маса дерев у деревостанах віку 20 років і вище по відношенню до маси дерев у нормальному деревостані для окремої породи дерев, їх віку та бонітету.
Якщо показник лісонасаджень дорівнює 1, ліс є нормальним.
Нормальним вважається таке насадження, яке при даних умовах форми, породи, віку і умов місцезростання представляється найбільш можливо досконалим, тобто таким, в якому всі сили природи, можливі для даного місця, використані лісонасаджуванням найповнішим і найдосконалішим способом. Відповідно до цього, нормальне насадження повинно бути ідеально повним; в ньому нема жодного зайвого дерева, але нема й жодного, якого бракує, тобто не можна ані викинути, ані помістити ні одного дерева даної породи і віку; це можливе лише в тому випадку, коли крони дерев, які утворюють насадження, що оптимальною мірою змикаються між собою і прикривають грунт так, що не дозволяють на даній площі рости більшому числу дерев цієї породи і віку.
Конкретні характеристики нормальних лісів опрацьовані видатними вченими лісоводами М.В. Давідовим, Г.А. Ходотом, А.О. Тшуком, К.К. Смаглюком та іншими. Система таблиць ходу росту за лісоутворюючими породами України запозичена з досвіду європейського лісівництва і відповідає сучасним нормативам в європейських країнах.
Нормальні лісостани становлять лісову систему, стійку до кліматичних впливів, найбільш продуктивну для експлуатації лісу та з точки зору захисних її функцій.
Господарюючі суб’єкти з лісового господарства зобов’язані забезпечувати неперервність у користуванні лісом, що полягає у збереженні лісової рослинності, повторному лісонасадженні після вирубки лісостану чи відновленні природним шляхом, плеканні лісу; перебудові таких лісонасаджень, в яких мають місце процеси деградації, або процеси, які не гарантують досягнення цілей лісогосподарювання. Останнє наступає в лісах в яких ПЛ < 0,4 для лісів до 20 років і ПЛ < 0,6 для лісів, що мають вік 20 років і більше.
Розподіл лісостанів за групами віку не відображає їхній реальний біологічний стан та екологічну стійкість, не відповідає стандартам європейського лісівництва, певною мірою віддзеркалює експлуатаційне спрямування лісівництва давно минулої системи лісовпорядкування.
Пропонується наступне:
- Для кожної господарської секції лісів слід будувати і порівнювати криву питомих запасів деревини у цій секції з кривою питомих запасів для нормального лісу відповідного класу бонітету.
- Визначення і проведення рубок головного користування, рубок догляду, санітарних та інших, як правило, проводити таким чином, щоб таксаційні показники деревостанів, що виникнуть в результаті їх здійснення, протягом досить короткого періоду (до 10 років) відтворювались чи наближалися до характеристик нормального лісу. Відхилення характеристик лісів не повинно мати ПЛ менший за 0,7.
- Адаптувати систему обліку лісів та лісового фонду до стандартів європейського лісівництва.
Класифікацію лісонасаджень у межах господарських секцій доцільно запровадити за загальноприйнятою системою класів віку з інтервалом 10 чи 20 років, на зразок європейського лісівництва, в залежності від довговічності відповідних лісоутворюючих порід.
Відмовитись від системи поділу за групами віку, обгрунтованих з позиції використання заготовленої деревини для лісопиляння, виробництва брусів, дощок та інших пиломатеріалів, яка не свідчить про реальний екологічний та біологічний стан лісових екосистем. Сучасний спектр використання деревини є дуже широким і поняття промислової стиглості є різним для лісоматеріалів для виробництва целюлози, деревно-стружкових та деревно-волокнистих плит, пиломатеріалів чи інших масових видів лісопромислової продукції.
- Посилити контроль з боку органів Мінекоресурсів щодо призначення річних обсягів санітарних та лісовідновних рубок та за їх здійсненням у процесі виробництва відповідно до проектів лісовпорядкування.
- Встановити жорсткі правила поведінки громадян у лісі. Особливо важливими у випадку лісів України є збереження посадок молодняків. Доцільно притримуватися європейських правил, які забороняють стороннім особам входити в молоді ліси з висотою стовбурів до 4 метрів.
- Заборонити видалення із лісостану дерев, які не позначені відповідними мітками Лісової охорони.
- Ввести попенну плату за надання права (лісорубного квитка) на вилучення товарної деревини при здійсненні як рубок головного користування, так і рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства.
III. Заходи пов’язані з врегулюванням майнових та фінансових проблем
лісового господарства України
1. Загальні положення
В Україні стосовно суб’єктів лісівництва юридично не реалізоване право на землю, встановлене за Земельним кодексом України, на умовах власності, постійного користування чи оренди.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України ... є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених цією Конституцією.
Ліс у значенні деревина, що утворюється внаслідок природного росту і розвитку лісонасаджень, є природним ресурсом і при досягненні ним товарної вартості має реалізовуватись на користь Українського народу, незалежно від способу його вилучення за видами користування.
Відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є ... земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно з таким визначенням, лісгоспи мали б юридично формалізувати право постійного користування землями лісового фонду по кожному із районів на законодавчо визначених економічних принципах платності (сплачувати податок за землі, покриті лісовою рослинністю). Плата лісгоспами земельного податку мала б перераховуватись до місцевих бюджетів районів, на території яких лісгоспи здійснюють землекористування з метою лісівництва. Чітко визначені частини цього податку мали б перераховуватись на користь відповідних сільських громад. Це сприяло б економічній зацікавленості місцевих органів влади в ефективності ведення лісового господарства, розташованого на їх територіях. Розмір плати має визначатись продуктивністю лісових земель за головними лісоутворюючими породами, а в межах останніх – за класами бонітету, встановлених по матеріалах лісовпорядкування.
З точки зору створення матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування питання ефективного використання земель, покритих лісовою рослинністю, наданих у користування суб’єктам підприємницької діяльності, до цього часу належно не врегульовані. Подібної ситуації не існує в жодній державі світу. Врегулювання цих питань є важливим для багатолісних адміністративно-територіальних утворень, особливо областей і районів Українського Полісся, Карпатського регіону та Поділля.
Фактичним власником земельних угідь у межах колишніх лісів державного значення є держлісгоспи, військових лісів – військові лісгоспи, колишніх колгоспних і радгоспних лісів – аграрні, комунальні лісгоспи та інші суб’єкти підприємницької діяльності лісового господарства і агроформування – правонаступники колишніх колективних сільгосппідприємств. Спільною рисою господарювання для всіх їх є фактичне звільнення від прямого земельного податку за лісові землі.