Розділ І. Правова природа господарських судів та їх місце в судовій системі України

Вид материала

Документы

Содержание Висновки 405 список використаних джерел 410 Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Мета і завдання дослідження Об’єктом дослідження Методи дослідження Наукова новизна одержаних результатів Практичне значення отриманих результатів Апробація результатів дисертаційного дослідження Структура дисертації Список використаних джерел Су рсфср. — 1922. — № 60. — с. 769.

Подобный материал:

• Розділ Місце валютної політики у валютній системі України, 539.67kb.
• Передмова, 3470.57kb.
• Робочої програми дисципліни історія становлення І розвитку господарського суду України., 654.12kb.
• Законів 166, 1133.47kb.
• Верховного Суду України. Роз’яснення Пленуму Верховного суду України з питань застосування, 333.66kb.
• Зміст вступ розділ І. Соціально-правова характеристика системи трудового законодавства, 294.92kb.
• Львівський державний універститет внутрішніх справ на правах рукопису, 1556.23kb.
• Усистемі зовнішньополітичних пріоритетів України особливе місце посідає співробітництво, 123.67kb.
• Тема 15. Правова свідомість та правова культура, 92.32kb.
• Аналіз стану обліково-статистичної роботи у Державній судовій адміністрації України, 311.17kb.

ЗМІСТ


ВСТУП 3

Розділ І. Правова природа господарських судів

та їх місце в судовій системі України

1.1. Теоретичні засади організації та діяльності

господарських судів України 21

1.2. Спеціалізовані суди як конституційна гарантія

демократизації судової влади 46

1.3. Місце і роль господарських судів у судовій

системі України 67

1.4. Захист економічних прав та інтересів суб’єктів

господарської діяльності і держави — функція

господарських судів України 90

Розділ 2. Організація та діяльність органів господарської

юрисдикції на різних етапах історії України

2.1. Законодавче регулювання діяльності органів

господарської юрисдикції в період становлення

і розвитку капіталізму в Україні (ХІХ — початок ХХ ст.) 112

2.2. Труднощі та проблеми організації господарської

юрисдикції в Україні у 1917—1920 рр. 129

2.3. Законодавче забезпечення державно-арбітражного

розгляду господарських спорів в УРСР у 1921—1991 рр. 136

2.4. Створення арбітражних судів і конституційні засади

їх перетворення на органи господарської юрисдикції 181

Розділ 3. Формування господарської юстиції в умовах

судово-правової реформи

3.1. Проблеми становлення системи господарських судів

України 198

3.2. Утвердження демократичних принципів судово-

господарського процесу 227

3.3. Напрями та проблеми упорядкування оновленої

процедури провадження у господарських справах 253

Розділ 4. Організаційні засади судового управління у

сфері господарської юстиції

4.1. Поняття судового управління в системі загальних категорій

теорії управління 306

4.2. Судове управління як специфічний вид державного

управління 328

4.3. Функції управління і особливості їх реалізації у

межах судового управління 359

4.4. Державна судова адміністрація як орган судового управління 384

ВИСНОВКИ 405

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 410

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

ВСТУП


Актуальність теми дослідження. Важливими передумовами становлення в Україні демократичної, соціальної, правової держави є забезпечення ефективного захисту прав людини і громадянина, насамперед судового, механізмів реалізації права людини на правосуддя, утвердження принципів соціально орієнтованої ринкової економіки, кардинальні зміни у механізмі забезпечення законності, правового контролю в господарській сфері. Це стосується насамперед засобів захисту прав суб’єктів господарської діяльності. Суспільству потрібен механізм, здатний забезпечувати законність і повагу до суб’єктивних прав, гарантувати правову захищеність суб’єктів господарської діяльності. У цьому механізмі судова діяльність посідає особливе місце, забезпечуючи перевірку судом законності й обґрунтованості правових актів органів державного управління.

Судова форма захисту є однією з гарантій прав і свобод громадянина, передбачених Конституцією України. Судовим органом, який повинен розв’язувати господарські спори між юридичними особами — суб’єктами господарської діяльності, став господарський суд. Нова система судів фор­мується за принципом територіальності та спеціалізації і є прогресивною формою організації судової системи. Адже спеціалізація судів створює необхідні передумови для рішучих перетворень у напрямі демократизації судової влади.

З метою поглиблення поділу влади і закріплення спеціалізації судової влади у 2001 р. Верховна Рада України прийняла низку законодавчих актів, що докорінно змінили систему судоустрою та процедуру провадження справ у судових органах. Арбітражні суди були перетворені на господарські, які є спеціалізованими у системі судів загальної юрисдикції, становлять єдину триланкову систему, що складається з місцевих господарських судів, апеляційних господарських судів та Вищого господарського суду України. З прийняттям у 2002 р. Закону України “Про судоустрій України” судова реформа дістала повноцінного правового закріплення.

Оцінюючи здійснені перетворення у судовій системі, можна стверджувати, що повнота реалізації конституційних принципів організації системи правосуддя та потенціалу започаткованих трансформацій судової системи визначальною мірою залежатиме від вибору процесуально-правових механізмів. В свою чергу, вибір таких механізмів зумовлюється особливостями моделі функціонування судової системи, що актуалізує наукове дослідження проблеми вироблення адекватної концепції та створення на її основі відповідної оптимальної моделі.

Актуальність теми зумовлена й тим, що практика застосування прий­нятих законів визначила необхідність внесення до них певних корективів. Це стосується не лише базових для судової системи законів, а й таких
вузькоспеціалізованих, як Господарський процесуальний кодекс. Адже спрямованість і зміст реформування процесуального законодавства повністю визначалися результатами протистояння прихильників діаметрально протилежних концепцій розбудови судової системи.

Отже, необхідність наукового осмислення процесу становлення і діяльності господарських судів та пов’язаних з цим питань управління зумовлена, з одного боку, практичними проблемами трансформації суспільства і судової гілки влади в цілому, функціонуванням системи господарських судів України зокрема, а з іншого — теоретичними проблемами, пов’яза­ними з методологічним забезпеченням такої трансформації. Відтак перебіг судової реформи спричинив низку питань, зокрема щодо здійснення правосуддя у господарських відносинах.


Аналіз ступеня наукової розробки правових і організаційних засад становлення і діяльності господарських судів в Україні дає змогу визначити, з одного боку, сталу тенденцію до піднесення дослідницького інтересу до цих проблем, а з іншого — висвітлення у численних публікаціях лише локальних аспектів діяльності господарських судів чи дотичних питань. Насамперед слід відзначити ті дослідження, які розглядають особливості функціонування судової влади в контексті аналізу принципу поділу державної влади на три гілки та принципу стримувань і противаг у реалізації влади, теорії і практики організації державного управління. Це праці класиків світової правової думки — Ш.-Л. Монтеск’є [342], Г. В. Ф. Гегеля [166], Б. Чичеріна [628], сучасних вітчизняних дослідників — В. Авер’янова [20, 21], Т. Андрусяка [666], С. Василюка [103], В. Городовенка [177], Ю. Грошевого [188], Г. Ковальчука, М. Козюбри , А. Колодія [273], В. Копєйчикова, Є. Кубка, І. Марочкіна [188], Є. Мартинчика [330], М. Наума, І. Панкевича, П. Рабіновича [444], В. Селіванова [488], В. Сіренка, О. Скакун [509], В. Скоморохи [510], О. Скрипнюка [511], В. Стефанюка [541, 542, 543, 544], В. Тація [568, 232, 233], П. Чеберяка [618], В. Шаповала, Ю. Шевчука [638, 639], Ю. Шемшученка [644], В. Шишкіна [650, 651, 652, 653], Ф. Шульженка [666, 667] та російських учених-юристів — С. Алексєєва [30, 31, 32], Н. Глазунової [169], В. Єршова [211], А. Ковальова, В. Козбаненка, М. Коротких [292], Ю. Северина [487], Ю. Тихомирова [570, 571, 572, 573], В. Халіпова [604], Л. Явича [679, 680], В. Яковлєва [682, 683], а також зарубіжних авторів — А. Барака [61], Ж.-Л. Бержеля [72], А. Шайо [631] та ін.

У працях про правову природу господарських (арбітражних) судів містяться досить суперечливі думки щодо їх статусу, повноважень, функцій. Так, якщо С. Абрамов [13, 14], М. Гершенов, М. Ліпецкер [315], В. Можейко, З. Шкундін [657, 658] вважали державний арбітраж особливим державним органом і не відносили його ні до судів, ні до адміністративних органів, то Т. Абова [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9], І. Ананов, В. Афанас’єв [57, 58], А. Власов [147, 148, 149], В. Гребенников, Р. Калістратова [240, 241,], А. Клейнман [261, 262 263], С. Кочекьян, П. Логвинов [319], М. Рейхель, С. Студенікін обстоювали думку про те, що арбітраж за своєю природою є органом державного управління адміністративного характеру. Як конституційну гарантію демократизації судової влади розглядають спеціалізовані суди М. Амельченко [34], В. Анохін [39], І. Бондаренко [86], М. Клеандров [253, 254, 255, 256, 257, 259, 260], В. Савицький [474], А. Цихоцький [616].

Наступним важливим напрямом дослідження проблеми є аналіз перебігу судово-правової реформи. Різні аспекти становлення незалежних судів в Україні та реформування господарського судочинства висвітлюються у працях С. Васильєва [100, 102], Ю. Грошевого [188], Л. Давиденка, В. Маляренка [328], В. Ма­мутова, Б. Полякова, М. Руденка [465, 466, 467], В. Семчика, М. Тітова [574, 575], С. Штогуна [662]. Повноцінний аналіз цих процесів можливий лише за умови застосування компаративного підходу, порівняння особливостей реформування судової системи у Російській Федерації, інших пострадянських країнах, з одного боку, і східно- та західноєвропейських — з іншого. Саме такий аналіз здійснено в працях Є. Абросимової [15], А. Біднякова, І. Василенко [99], А. Во­робйова [160], Н. Єлисеєва [208], М. Клеандрова [253, 254, 255, 256, 257, 258, 259, 260], Н. Кострової [294], Г. Ласка [311], О. Петру­ніної, С. Проніна [441], М. Сироти [507], Я. Старцева, Т. Супатаєва [563], Є. Харитонова [606, 607, 608], В. Шишкіна [650, 651, 652, 653, 655, 656].

Проблемі співвідношення цивільно-процесуальної та господарсько-процесуальної форм захисту прав та законних інтересів юридичних осіб — суб’єктів господарської діяльності присвячено чимало праць українських і російських юристів — В. Блажеєва [80], В. Ганєєва [163, 164, 165], В. Жуйкова, В. Му­сіна, М. Оніщука [366], С. Пелевіна [383], О. Сухорукова [366], Я. Федорова [598], Н. Чечиної, Д. Чечоти [623, 624].

Принципи і форми діяльності господарського суду як нового інституту захисту прав та інтересів суб’єктів господарської діяльності всебічно висвітлені в дослідженнях Г. Атаманчука [56], М. Бялика, Г. Дроздова [204], Л. Кар­тужанського [249], А. Козлова [268, 269], В. Мамутова, Г. Петрова [385], І. Побірченка [393, 394, 395, 396, 397], Н. Салі­щевої [477], Б. Хангельдієва [605], Я. Штуліна [663, 663, 665].

Історії діяльності на території України господарських судів, зокрема комерційних, арбітражних, в різні історичні періоди присвячено чимало історико-правових досліджень українських і російських учених — Є. Анісімова [37], І. Архипова [54, 55], В. Балуха [59], М. Баришнікова [63], Л. Бекузарової [68], Д. Бешера [76], С. Васильєва [102], Ю. Веденєєва [106, 107], Ю. Вовка [150], Ф. Вольфсона, В. Гон­чаренка [232, 233], І. Гордона [176], М. Деппа [197, 198], М. Єрошкіна [210], В. Землянської [227, 228, 229], В. Комарова [275, 276, 277, 278], Т. Коржихіної [290], М. Криленка [301], В. Курицина [308], Е. Лортикяна [321, 322, 323], А. Максимо­вича [326], О. Мироненка [336, 337, 338], П. Музиченка [344, 345], І. Побірченка [393, 394, 395, 396, 397], А. Невзорова [354], В. Радус-Зеньковича [446], М. Ривкіна [459], А. Рогожина [232, 233], М. Руденка [465, 466, 467], В. Рум’янцева [468, 469, 470], В. Сер­дюка, Л. Снегірьова, В. Степанкова, А. Сурилова, Д. Сусла [564], О. Тимощука [576, 577], Г. Тимченка [578], Б. Тищика [579], М. Ушакова [594], А. Фемеліді [599], Л. Фішмана [601], Г. Шер­шеневича [648, 649].

Проблеми створення арбітражних судів та становлення органів господарської юрисдикції в Україні на сучасному етапі порушуються в працях В. Баранкова, Б. Бігуна [77], В. Комарова [275, 276, 277, 278], О. Коцюби [295], І. Марочкіна [188], В. Пого­рілка [285], А. Селіванова, Н. Сібільова, В. Сташиса [537], В. Шелестова [642, 643].

Особливостям діяльності господарських судів в умовах судово-правової реформи в Україні та інших пострадянських державах, питанням визначення кола окремих судових юрисдикцій, за якими мають створюватися ланки спеціалізованих судів, а також повноважень судів різних рівнів приділяється велика увага в дослідженнях В.Баранкова, В.Бойка [82, 83], Є.Бори­сової [89, 90], В.Бринцева [94], С.Васильєва [102], О.Вінника [141], В.Гергелійника [168], В.Єршова [211], О.Задорожного [218], В.Зайцевої [219, 220], В.Ліпки, В.Медведчука, В.Никонова [358], В.Па­лій [380], І.Панової [381], А.Половникової [406], В.Радченка, М.Разинкової [449], В.Савицького [474], Г.Свердлика [483], О.Святоцького, І.Сєрової [493], В.Стефанюка [541, 542, 543, 544], Е.Страунінга, Т.Супатаєва [563], М.Треушникова [581, 582, 583], П.Чеберяка [618], Я.Шевченко [637], М.Штефана [660, 661], В.Щер­бини [670, 671], В.Яковлєва [681, 682, 683], В.Яркова.

Окремі питання господарського процесу, зокрема його принципи, гарантії реалізації принципу законності, особливості розгляду господарських спорів, висвітлюються в працях М.Авдюкова [18], С.Амосова [35], А.Бикова [319], А.Боннер [87, 88], Є.Веденєєва [108], А.Власова [147], І. Голованя [174], М.Гурвича [190, 191], Р.Гукасяна [189], А.Добровольського [201], В.Долежана, М.Єлисєєва [208], П.Єлісейкіна [209], Г.Жиліна [213, 214], Б.Завидова, В.Зайцевої [220], А.Клейнмана [261, 262, 263], К.Комісарова [279, 280], О.Костенка, П.Крупка [300], П.Логвинова [319], Г.Макаренка [325], Д.Миргородського [335], О.Немировської [356], Н.Нерсесова [357], А.Плешанова [391], В.Потапенка [409], В. Примака, В. Простової, Н. Решетникової [457], В.Рясенцева [473], В.Семенова [489, 490, 491], А.Сивака [505], Т.Степанової [540], В.Тараненка [566, 567], П.Трубникова [584, 585], М.Тузова [586], С.Халатова [603], Ю.Чопка [626], М.Чунова [630], А.Шананіна [634], В.Шерстюка [645], К.Юдельсона [672, 673], М.Юкова [674] та інших учених.

Деякі питання судового управління як специфічного виду державного управління аналізуються у дослідженнях Є.Агеєвої [25], А.Альохіна [33], Н.Глазу­нової [169], В.Єгіазарова [207], А.Кожухова [266, 267], В.Колпакова [274], М.Косюти, Е.Мурадяна [347], Д.Осборна [371], А.Пікулькіна [389], П.Пластрика, В.Тація [568], Д.Токарєва [580], Н.Федорова [597], В.Цвєткова [612, 613], В.Чиркіна [625], Г.Щокіна [669]. Функції управління та особливості їх реалізації у сфері судового управління висвітлено А.Агаповим [23], Г.Атаман­чуком [56], Д.Бахрахом [64, 65, 66], І.Варламовою, Б.Габричидзе [162], Б.Єлисеєвим [162], Є.Глу­щенком [170], Л.Жиліною [215], Є.Захаровою, В.Козбаненком, Б.Лазарєвим [310], Л.Міц­кевичем [339], Ю.Стариловим [535], Ю.Тихомировим [570, 571, 572, 573], Г.Тумано­вим [587], Д.Фурсовим [602], Ю.Шемшученком [644].

Попри значну кількість праць, присвячених розвитку судової влади та господарських судів, в сучасній юридичній науці ще немає синтетичних досліджень концептуального характеру щодо судової системи в Україні в цілому та органів господарської юрисдикції зокрема. Здебільшого поза увагою дослідників залишаються питання системного характеру діяльності цих органів, трансформації їх функцій в ринкових умовах у контексті правової реформи та гуманізації права, вироблення прийнятної для України моделі функціонування судової системи. Це і зумовило вибір дисертантом теми дослідження, формування його мети і завдань.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в Інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України відповідно до плану науково-дослідних робіт відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України (номер державної реєстрації РК 0101U001007). За участю дисертанта були підготовлені пропозиції щодо внесення змін до законів України “Про арбітражний суд”, “Про судоустрій”, Господарського процесуального кодексу України, нового Закону “Про судоустрій України”.

Зміст і основні положення дисертаційного дослідження відповідають основним завданням здійснення правової і адміністративної реформ в Україні.

Мета і завдання дослідження полягають у здійсненні комплексного правового аналізу функціонування системи господарських судів у контексті здійснюваної в Україні правової реформи та виробленні концепції оптимізації їх діяльності в умовах утвердження ринкової економіки, всебічної трансформації суспільства.

З огляду на поставлену мету визначено такі дослідницькі завдання:

— здійснити історіографічний аналіз досліджуваної проблеми з метою визначення прийнятних методологічних підходів до формування оптимальної моделі функціонування господарських судів в Україні, а також концептуальних засад їх організації і діяльності;

— на основі історико-правового аналізу становлення і розвитку органів господарської юрисдикції в Україні на різних історичних етапах визначити перспективи їх трансформації у сучасних умовах;

— проаналізувати діяльність спеціалізованих судів крізь призму реалізації конституційної гарантії демократизації судової влади;

— визначити місце і роль господарських судів у судовій системі України;

— визначити місце місцевих, апеляційних господарських судів та Вищого господарського суду України у системі судів загальної юрисдикції;

— окреслити повноваження господарських судів усіх ланок, їх внутрішню структуру і взаємозв’язки всередині системи;

— на основі порівняльного аналізу законодавства України та зарубіжних країн, що регулює відносини у сфері господарського судочинства, захисту економічних інтересів суб’єктів господарських правовідносин, визначити можливості адаптації норм зарубіжного законодавства до національного, накреслити тенденції розвитку законодавства у цій сфері;

— здійснити науково обгрунтоване прогнозування розвитку законодавства, що регулює діяльність господарських судів в Україні, та виробити практичні рекомендації, пропозиції щодо його вдосконалення.

Об’єктом дослідження є процес нормативно-правового регулювання організації та діяльності господарських судів України та правові норми, що забезпечують управління ними.

Предметом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що складаються в процесі організації та діяльності господарських судів України, становлення та розвитку системи господарського судочинства.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали як загальнонаукові, так і спеціальні наукові методи, найбільш ефективні для пізнання правової сфери, зокрема функціонування судової системи.

Застосування діалектичного методу дало можливість, по-перше, проаналізувати процес становлення господарських судів як складний динаміч­ний процес, в якому завдяки виникненню і розв’язанню внутрішніх суперечностей здійснюється перехід до нового якісного стану судової системи; по-друге, значно глибше осягнути суть діяльності органів господарської юрисдикції, яка розглядається в органічному зв’язку з діяльністю інших гілок державної влади та їх органів.

Поєднання методів аналізу та синтезу зумовило двохаспектний розгляд проблем функціонування господарських судів в Україні. З одного боку, автор спирався на значний фактичний матеріал (діяльність господарських судів усіх ланок, проблеми галузевого управління), узагальнення та синтез якого дали можливість сформулювати теоретичні положення та висновки. З іншого боку, ретельно проаналізовані теоретичні моделі організації та правового забезпечення діяльності господарських, інших спеціалізованих судів, вироблені вітчизняною та зарубіжною наукою. Це зумовило виділення основних елементів цих теорій, обґрунтування висновків, які випливають з кожної моделі організації судової системи.

Застосування системного методу дало змогу проаналізувати розвиток господарських судів України як багатофакторної системи правових інститутів та органів, що утворюють ефективну сполучну конструкцію між державою і громадянським суспільством, правовою і економічною системами.

Використання структурно-функціонального методу зумовлене необхідністю виділити константні зв’язки між органами господарської юрисдикції, а також основні форми та рівні їх діяльності незалежно від того, в яких суспільно-історичних умовах вона здійснюється. Водночас характеристика структури системи господарської юрисдикції як взаємозв’язків між її окремими органами, а також між судовою владою в цілому та іншими елементами цієї системи зумовила аналіз місця та ролі складових системи господарської юрисдикції, необхідність вивчення їх функцій. Це, в свою чергу, дало змогу розглядати окремі правові інститути як такі, котрі завдяки цілому ряду функціональних повноважень у сфері господарського судочинства не лише входять до судової влади, а й відіграють у процесі її реалізації істотну роль, а також здійснити розмежування між окремими структурами судової влади.

Спеціальні наукові методи, використані дисертантом, також утворюють певну систему, і лише їх органічне використання дало змогу реалізувати такі настанови наукового дослідження, як повнота, конкретність, логічна несуперечливість та об’єктивність. Історичний метод пізнання правових явищ застосовувався при аналізі еволюції ролі, функцій, сутнісних ознак спеціалізованих судів, що діяли в Україні на різних історичних етапах, впливу суспільно-історичних процесів на зміни у законодавстві, при характеристиці генезису господарської юрисдикції.

Порівняльний метод дав змогу автору виділити загальні тенденції розвитку господарської юрисдикції у різних державах і правових системах та специфіку їх реалізації за різних систем права. Це, в свою чергу, відкрило можливості трьох основних сфер дослідження: інститутів та основних органів у системі господарської юрисдикції у міжнародному масштабі; систем організації господарського судочинства у перехідних суспільст­вах; становлення системи господарських судів в Україні у контексті плюралізму концепцій щодо її організації, правових засад та повноважень.

Адекватне висвітлення сфер діяльності та ефективності органів господарської юрисдикції, оцінка ступеня результативності їх рішень стали можливі завдяки застосуванню в дослідженні конкретно-соціологічного аналізу. Останній уможливив зв’язок теоретичних проблем з практикою.

Положення та висновки дисертаційного дослідження ґрунтуються на аналізі як зарубіжної, так і вітчизняної нормативно-правової бази, зокрема принципів і норм Конституції України, Закону України “Про судоустрій України”, Цивільного і Господарського, Цивільного процесуального і Господарського процесуального кодексів, інших законів і підзаконних актів.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв’язання. У дисертації здійснено комплексний аналіз етапів та особливостей становлення і правових засад діяльності господарських судів в Україні, на підставі чого вироблено цілісну концепцію оптимізації їх діяльності в ринкових умовах, трансформації суспільства та широкомасштабної правової реформи. У межах дослідження одержано результати, які мають наукову новизну:

1. Вперше здійснено комплексне дослідження розбудови в умовах судово-правової реформи в Україні організаційної та функціональної структури господарських судів як спеціалізованих судів у системі судів загальної юрисдикції. Доведено, що їх успішна діяльність вирішальною мірою залежить від ступеня розвитку в країні ринкових відносин, а останні, в свою чергу, зумовлені рівнем функціонування незалежних господарських судів.

2. Проаналізовано дореволюційне законодавство Російської імперії, яке ретельно регламентувало організацію та діяльність комерційних судів, на підставі чого зроблено висновок про те, що воно становило самостійну галузь права.

3. Доведено, що господарсько-судова форма захисту суб’єктивних прав, незважаючи на подібність із загальносудовою формою захисту цивільних прав, суттєво відрізняється від останньої: встановлена законом для господарського суду форма діяльності найбільш пристосована для розгляду і розв’язання господарських спорів, повною мірою враховує вплив господарського суду на економіку України, а передбачений законом порядок розгляду господарських спорів цілком забезпечує виконання завдань, поставлених перед господарськими судами. З огляду на нечіткість формулювання у Законі України “Про судоустрій України” правової природи господарського суду запропоновано доповнити закон спеціальною нормою з повною характеристикою судів загальної юрисдикції як елемента судоустрою та сутнісних особливостей спеціалізованих судів.

З урахуванням змін, що відбуваються, уточнено поняття господарських спорів як таких, що виникають між суб’єктами господарювання у зв’язку із здійсненням ними їх прав і обов’язків у процесі господарської діяльності та мають високий рівень конфліктності інтересів і не отримали розв’язання у позасудових формах.

4. Обґрунтовано необхідність збереження порядку досудового врегулювання господарських спорів і розширення категорії спорів, що не потребують такого порядку. Водночас запропоновано запровадити альтернативність права сторін на використання цього порядку при розгляді окремих спорів (наприклад, за участю громадян-підприємців, деяких видів віндикаційних і негаторних позовів); скоротити (до 15 днів) і уніфікувати встановлені процесуальні строки розгляду претензій із внесенням відповідних змін до чинного законодавства.

5. На підставі нормативних вимог до системи доказів у господарському процесі сформульовані нові пропозиції щодо доповнення статті 32 ГПК України таким джерелом доказів, як показання свідків.

6. Запропоновано зміни до Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язковості додержання апеляційного, а потім касаційного оскарження рішення суду першої інстанції. Аргументовано необхідність ввести до кодексу нові норми, що закріплюють принцип диспозитивності й розкривають його зміст.

7. На основі узагальнення законодавства та аналізу процесу об’єднання відповідно до Конституції України двох розвинених національних судових систем (загальної і господарської юрисдикцій) визначено позитивні результати такого об’єднання, зокрема щодо об’єктивного наближення процесуальних порядків. На цій основі зроблено висновки про негативні наслідки надмірного ускладнення та розбалансування процедури касаційного перегляду судових рішень.

8. Обґрунтовано положення про те, що конституційне закріплення за спеціалізованими судами відносної самостійності має дістати реалізацію в законодавстві, а характер організаційно-функціональних зв’язків між Верховним Судом України та Вищим господарським судом України — сприяти забезпеченню стабільності рішень, прийнятих господарськими судами, та єдності судової системи у стратегічних питаннях правозастосування.

9. Доведено доцільність запровадження ревізії судових рішень замість повторної касації, оскільки донедавна ревізія (нагляд) традиційно для судочинства України належала до компетенції найвищого судового органу. На підставі цього вноситься пропозиція щодо доповнення системи стадій господарського процесу стадією ревізії, здійснення якої належатиме до виключної компетенції Верховного Суду України.

Вперше зроблено висновок, що Верховний Суд України має здійснювати щодо постанов Вищого господарського суду України не касаційні, а ревізійні повноваження, що фактично і передбачено Конституцією України.

Наведено аргументи щодо необхідності відмежування ревізійної інстанції від касаційної щодо спеціалізованих судів та розподілу цих двох судових функцій за різними судовими органами — Верховним та вищими спеціалізованими судами України.

10. Зроблено висновок по оптимальний характер побудови системи судів господарської юрисдикції за умови наділення місцевих господарських судів компетенцією щодо розгляду справ по суті, апеляційних – виключно апеляційними повноваженнями та закріплення за Вищим господарським судом України статусу касаційної інстанції. Доведено, що така модель визначення правил підсудності та компетенції щодо перегляду судових рішень є як організаційно, так і функціонально найбільш досконалою, зрозумілою для всіх учасників господарських відносин та максимально забезпечує доступність правосуддя у господарських справах.

11. Визначено поняття та зміст судового управління як сукупності управлінських впливів, спрямованих на забезпечення високої ефективності діяльності судів, належне функціонування системи правосуддя. Виходячи із цього запропоновано замість поняття “судове управління” використовувати поняття “судове адміністрування”, що більш адекватно відображає правову природу цього явища.

12. На основі порівняльного аналізу функціонування систем управління в різних країнах, зокрема в США, обгрунтовано висновок про те, що питання управління судами безпосередньо пов’язане з такими важливими проблемами, як поділ влади та незалежність судової влади, а відсутність сучасної структури управління перетворює незалежність судів на формальну декларацію.

13. На основі запропонованого висновку визначено предмет судового адміністрування: організація діяльності судових органів; відбір суддів і народних засідателів; управління кадрами судових органів; перевірка організації роботи судових органів; вивчення й узагальнення судової практики; організація роботи з ведення судової статистики. Виходячи з цього обґрунтовано пропозицію про створення в Україні інституту судових адміністраторів, які мають управляти несудовими справами під керівництвом суддів і виконують такі функції: управління кадрами, фінансами, розподілом справ, інформацією, забезпечення приміщеннями, здійснення технологічного управління, організація зв’язків з державними установами, громадськістю, організація дослідницької та консультативної діяльності. Ці функції можуть виконувати територіальні управління Державної судової адміністрації, повноваження яких мають бути визначені Законом України “Про судоустрій України”.

14. Сформульована теза про те, що суди, зокрема господарські, є об’єктом управлінського впливу як з боку органів судового адміністрування, так і органів суддівського самоврядування, виконуючи низку управлінських функцій. Водночас господарські суди самі справляють управлінський вплив на економічні відносини, фактично виступаючи суб’єктами регулювання


економічних процесів, приводячи поведінку суб’єктів господарської діяльності у відповідність до встановлених законодавством норм. Доведено, що в перспективі з нагромадженням та узагальненням досвіду здійснення управлінських функцій доцільне розширення функцій суддівського самоврядування.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що висновки дисертаційного дослідження розвивають теорії прав людини, правосуддя, поділу влади, незалежності судової влади, судоустрою та судочинства. Положення дисертації можуть стати базою для визначення шляхів подальшого розвитку наукової думки в даній галузі. Запропоновано нові висновки та сформульовано ряд пропозицій щодо вдосконалення національного законодавства та його гармонізації з міжнародно-правовими нормами, реформування правових засад судової системи, діяльності органів господарської юрисдикції, оптимізації їх функцій, які можуть бути використані для розробки законодавства України, що регулює господарські процесуальні відносини, питання організації та діяльності судової влади, для подальшого аналізу проблем соціально-економічного розвитку і вироблення стратегії правового регулювання організації та діяльності господарських судів. Результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі (при викладанні таких навчальних курсів, як історія держави і права, цивільне, підприємницьке, господарське право, цивільний процес, господарський процес, судоустрій і судочинство та ін.), органами господарської юрисдикції, судової адміністрації як рекомендації до аналізу проблем розвитку судової влади.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація виконана і обговорена у відділі проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Основні положення, висновки і пропозиції дисертаційного дослідження викладені в 41 опублікованій праці дисертанта, серед яких 2 монографії “Арбитражный суд: проблемы организации и деятельности” (К., 2000. — 16,8 д.а.), “Правові засади організації і діяльності органів господарської юрисдикції та шляхи їх удосконалення” (К., 2003. — 21,03 д.а.), 39 наукових статтях у фахових виданнях та наукових збірниках.

Результати досліджень дисертанта були використані при опрацюванні тексту розділу УІІІ Конституції України, учасником робочої групи з розробки якої був автор. У складі робочої групи Верховної Ради України автор брав участь у розробці Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про арбітражний суд” від 21.06.01 № 2538 — ІІІ та “Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України” від 21.06.01 № 2539 – ІІІ (чинний Господарський процесуальний кодекс України).

Автор як член Ради із проведення судово-правової реформи брав безпосередню участь у розробці Закону України “Про судоустрій України”, прийнятого Верховною Радою України 7 лютого 2002 року № 3018 – ІІІ.

Дисертант є членом Координаційної ради з питань судово-правової реформи при Президентові України (Указ Президента України “Про новий склад Координаційної ради з питань судово-правової реформи при Президентові України” від 31 липня 1998 р. № 824/98).

Висновки і рекомендації дисертації використовуються у діяльності гос­подарських судів України, зокрема з питань структури системи судів (запроваджена система апеляційного та касаційного перегляду рішень господарських судів), організації діяльності господарських судів та запровадження нових методів судового управління через судові адміністрації.

Результати дисертаційного дослідження доповідалися на всеукраїнських і міжнародних наукових та науково-практичних конференціях, семінарах, “круглих столах”: всеукраїнському науково-практичному семінарі “Судово-правова реформа” (Харків, 1995); восьмій міжнародній судовій конференції “Суди вищої інстанції: питання судової незалежності” (Сан-Франциско, 2000); міжнародній науково-практичній конференції “Сучас­ний конституціоналізм та конституційна юстиція” (Одеса, 2001); десятій всеукраїнській науково-практичній конференції “Стратегія економічного розвитку і арбітражний суд України: проблеми та перспективи” (Донецьк, 2000); міжнародному практичному семінарі “Система, охорона та захист інтелектуальної власності” (Київ, 2002); науковій конференції “Проблеми методології сучасного правознавства” (Харків, 2002); науково-практичній конференції “Проблеми розвитку системи перегляду судових рішень України” (Київ, 2003) та ін. Участь у конференціях відбувалася у формі доповідей, виступів, участі у роботі окремих секцій.

Окремі положення дисертації щодо вдосконалення системи діяльності господарських судів України застосовувалися в практичній діяльності автора на посаді Голови Вищого господарського суду України.

Структура дисертації. Специфіка проблем, що стали об’єктом дисертаційного дослідження, мета та завдання роботи зумовили її логіку та структуру. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел (683 найменування). Обсяг дисертації 409 сторінок.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php