Додаток №1

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9

ОФІЦІЙНО

ЗАТВЕРДЖЕНО

Постановою Президії Федерації спортивного

туризму України “Про класифікацію маршрутів

туристських спортивних походів”.

Додаток №1

Протокол № 2, п.№ 5 від 8 грудня 2001 р.

Порядок класифікації маршрутів

туристських спортивних походів

1.Класифікація маршрутів туристських спортивних походів полягає у їх поділі за видами туризму, категоріями та ступенями складності і використовується для виконання туристами-спортсменами розрядних норм та вимог зі спортивного туризму.

Порядок класифікації маршрутів туристських спортивних походів встановлює основні принципи їх класифікації.

2.Класифікація поширюється на маршрути походів, що здійснюються за видами туризму, визначеними Правилами змагань туристських спортивних походів. Маршрути походів з використанням будь-яких інших засобів пересування, не характерних для визначених Правилами видів туризму, класифікацією не охоплюються.

3.Правилами змагань туристських спортивних походів (далі – Правила) визначено, що спортивні походи проводяться з пішохідного, лижного, гірського, водного, велосипедного, мотоциклетного, автомобільного, спелеологічного та вітрильного видів туризму. У порядку зростання протяжності, тривалості та технічної складності маршрутів вони поділяються на I, II, III, IV, V, та VI категорій складності (далі- к.с.). Маршрути походів, що мають складність, тривалість або протяжність, меншу за установлену Правилами для походів I к.с., відносяться до некатегорійних (в т.ч. походи 1, 2, 3 ступеню складності).

Класифікація походів за ступенями складності використовується для виконання юнацьких спортивних розрядів у дитячо-юнацькому туризмі. Враховуючи специфіку дитячо-юнацького туризму, класифікація маршрутів за ступенями складності для автомобільного, мотоциклетного та вітрильного видів спортивного туризму не проводиться.

4.Визначення категорій та ступенів складності туристських спортивних походів проводиться відповідно до нормативів, наведених у додатку № 3.2 Правил, з використанням переліків класифікованих локальних перешкод (перевалів, печер тощо).

5.Категорія складності будь-якого туристського спортивного походу визначається шляхом порівняння його маршруту з класифікованими маршрутами, розробленими для даного регіону, переліками класифікованих локальних перешкод (перевалів, печер тощо). Технічна складність, різноманітність та характер перешкод у поході даної категорії складності повинні бути не нижчі, ніж для класифікованих маршрутів тієї ж категорії складності у даному районі.

Якщо у районі проведення походу відсутні відповідні класифіковані маршрути при визначенні категорії складності запланованого, або вже здійсненого походу, слід користуватися Методикою визначення категорій складності туристських спортивних маршрутів. Зазначеною Методикою слід користуватися і при перевірці категорій складності раніш класифікованих туристських спортивних маршрутів.

6. При визначенні категорій складності туристських спортивних походів, що заплановані або вже здійснені в межах України, слід користуватися Переліком класифікованих туристських спортивних маршрутів України (далі - Перелік) і, за необхідності, Методикою визначення категорій складності туристських спортивних маршрутів, затвердженими Федерацією спортивного туризму України.

Зазначений Перелік підготовлено у відповідності до чинних нормативів туристських походів та наявної у Федерації спортивного туризму України на час його затвердження офіційної інформації щодо характеру та різноманітності перешкод, що зустрічаються у різних туристських районах України. У Переліку наведені класифіковані маршрути з пішохідного, лижного, гірського, водного, велосипедного, автомобільного та мотоциклетного, спелеологічного і вітрильного туризму. Перелік може переглядатися в міру накопичення додаткової інформації та затвердження нових класифікованих маршрутів.

7.До Переліку включено маршрути: пішохідні II-III к.с., лижні II-IV к.с., гірські I-II к.с., водні II-IV к.с., велосипедні II-V к.с., вітрильні I-V к.с., автомобільні та мотоциклетні I-V к.с., спелеологічні I-IV к.с.. В окремих розділах Переліку за видами туризму відсутні маршрути I к.с., тому що визначення таких маршрутів доступне маршрутно-кваліфікаційним комісіям (далі - МКК) будь-якої ланки (це стосується і ступеневих походів). У тих розділах, де це вважається за необхідне, класифіковані маршрути I к.с. наведені.

8.Окремі маршрути цього Переліку є результатом експертних оцінок, і їх категорії складності спортивними групами ще не підтверджені. Такі маршрути вважаються експериментальними і в Переліку мають позначку “Е” після порядкового номеру. Вимоги щодо планування походів за цими маршрутами, а також їх подальшого зарахування та присвоєння спортивних розрядів і звань наведені нижче у п.п.23, 24.

9.При використанні маршрутів, що увійшли до Переліку, а також при розробці на їх підставі нових маршрутів, слід враховувати, що даний Перелік не дає права туристам відвідувати території з особливим режимом відвідування (територій природоохоронних об’єктів України, акваторій Чорного та Азовського морів тощо) без отримання дозволу відповідних установ та організацій.

10.При віднесенні того чи іншого маршруту до певної категорії (ступеню) складності за основу беруться три показники: тривалість, протяжність та технічна складність.

11.Тривалість походу розуміється як мінімальний час у днях, необхідний для проходження маршруту підготовленою групою. Тривалість може бути збільшена у порівнянні із зазначеною у додатку №3.2 Правил при збільшенні протяжності маршруту, кількості та складності природних перешкод, а також за рахунок днів на розвідку та резервного часу на випадок негоди. Кількість днювань повинна бути у межах 20% від загальної тривалості походу. При цьому слід враховувати, що тривалість походів, заявлених для участі у чемпіонатах зі спортивного туризму, не повинна перевищувати 25 днів для походів III-IV к.с. і 30 днів для походів V-VI к.с.

Зменшення тривалості походів проти зазначеної у Правилах може бути дозволена МКК у виняткових умотивованих випадках.

12.Протяжність походу розуміється як найменша допустима довжина залікового маршруту даної категорії складності. Протяжність може бути зменшена лише у виняткових умотивованих випадках, при значній технічній складності, але, як правило, не більше ніж на 25% у порівнянні із зазначеною у додатку №3.2 Правил.

Протяжність маршруту по місцевості з сильно розчленованим рельєфом вимірюється за картами масштабу 1:100000. Отриманий результат помножується на коефіцієнт 1.2.

Основна частина маршруту повинна бути лінійною або кільцевою (одне кільце) з протяжністю не менше 75% від встановленої для даної категорії (ступеню) складності і включати найбільш складні перешкоди маршруту (для гірських походів - не менше двох найбільш складних перевалів).

Радіальним виходом у поході вважається невелика ділянка маршруту, що проходиться з поверненням до початкової точки. Відстань і природні перешкоди, пройдені у кільцевих радіальних виходах (з поверненням по іншому шляху), зараховуються повністю, а пройдені у лінійних радіальних виходах (з поверненням тим же шляхом), зараховуються в одному напряму.

Збільшення протяжності маршруту при незмінному характері перешкод не може бути підставою для підвищення категорії складності походу.

13.Технічна складність маршруту визначається характером, кількістю та різноманітністю перешкод.

Характер перешкод визначається рівнем кваліфікації та технічної майстерності учасників, які необхідні для гарантованого безпечного подолання даної перешкоди.. Маршрутам кожної категорії складності відповідає свій рівень трудності типових для них перешкод. Маршрути більш високих категорій складності містять більш складні у подоланні перешкоди, ніж маршрути попередньої категорії складності. При оцінці маршрутів у першу чергу ураховуються такі перешкоди, що дають туристам технічний досвід, необхідний для забезпечення безпеки у подальших походах.

14.При оцінці маршрутів гірських походів слід користуватися набором перевалів та вершин певних категорій трудності, що визначає категорію складності походу. Кількість та категорія трудності перевалів та вершин повинні відповідати вимогам додатку №3.3 Правил.

15.Водні походи за одним і тим же маршрутом з використанням різних класів суден (байдарки і надувні судна) оцінюються в різних випадках по-різному. У Переліку у кожному водному маршруті зазначено для якого класу суден проведено його класифікацію. Якщо в описі маршруту у Переліку зазначено не всі класи суден, то це означає, що для тих класів суден, які не згадані, маршрут мало зручний або його оцінка викликає сумніви.

Водні походи з одночасним використанням декількох класів суден класифікується: для керівника - за найвищою категорією складності для суден, що беруть участь у поході; для учасників - за тим класом суден, на якому здійснює похід даний учасник.

16.Категорія складності автомобільних та мотоциклетних походів визначаються в залежності від включення до їх маршрутів класифікованих ділянок, або ділянок, аналогічних їм за характером, кількістю перешкод, технічною складністю їх подолання. Нормативна протяжність походу складається з протяжності класифікованих ділянок, що увійшли до маршруту, та додаткової протяжності. До додаткової протяжності маршруту входять ділянки автомобільних доріг без перешкод або ділянки, складність яких характеризується більш низькою категорією ніж у класифікованої ділянки.

17.При оцінці спелеологічних походів ураховуються кількість та категорії трудності печер, що проходяться за один спелеопохід. Вимоги щодо кількості та трудності печер для спелеопоходів різних категорій складності наведені у додатку № 3.4. Правил.

Увесь набір печер має бути пройдений протягом одного походу. Як виняток допускається залік збірних походів для тих районів, де немає достатньої кількості печер, розташованих на прийнятній відстані одна від одної.

У випадку, коли печера I абор II категорії трудності має велику протяжність, проходження декількох печер може бути замінено проходженням декількох маршрутів в одній і тій самій печері.

18.У вітрильному туризмі класифікуються маршрути, які проходяться на розбірних вітрильних суднах по водосховищах, озерах, великих річках, у прибережній зоні морів і океанів.

До проведення походу категорія його складності визначається в МКК попередньо, виходячи з таких факторів:

вітро-хвильових умов водоймища (сили і напряму переважаючих вітрів, а також характеру передбачуваного хвилювання у період походу, ширини і глибини водоймища в районі маршруту);

географічних і інших особливостей району (середніх багаторічних показників температури води і повітря в період походу, характеру берегів, припливів і відпливів, інших течій, наявності прісної води і ін.);

туристської освоєності району, інтенсивності судноплавства, складності навігаційних умов, наявності населених пунктів.

Категорія складності походу, що був фактично пройдений групою, визначається МКК за результатами розгляду звіту, але вона не може бути вищою за категорію, що була заявлена при виходу на маршрут.

Якщо під час походу переважали особливо несприятливі гідрометеорологічні умови (сильні зустрічні вітри, штилі і т.п), він може бути зарахований групі при проходженні скороченого маршруту. У цьому випадку протяжність маршруту може бути на 10% менше установленої у Правилах.

19.Маршрути походів повинні бути безперервними. Розривом маршруту вважається перебування групи у населеному пункті більше двох діб, якщо воно не викликане необхідністю, а також використання внутрішньо-маршрутного транспорту. Як виняток може бути допущений короткотерміновий розрив маршруту з використанням транспорту в межах даного району.

20.У випадку виникнення сумнівів до проведення походу щодо правильності визначення оцінки складності маршруту, в маршрутних документах може бути зазначена подвійна оцінка, наприклад, III-IV к.с. разом із записом, що остаточна оцінка складності буде проведена після розгляду звіту про проведений похід. У такому випадку до групи висуваються вимоги, що відповідають вимогам до походу найвищої із зазначених у маршрутних документах складності.

21.До учасників походів, маршрути яких містять елементи, характерні для наступних категорій складності, висуваються вимоги за найвищим рівнем трудності елементів (перешкод), що зустрічаються у цьому поході.

22.Можливе створення комбінованих маршрутів, тобто тих, категорії складності яких встановлені з урахуванням складності окремих його частин. Наприклад, не тільки водної, а й пішохідної частини.

Комбінованим вважається похід, складові частини якого є повноцінними спортивними маршрутами з різних видів туризму, при цьому складність кожної його частини повинна бути не нижче II к.с. На розсуд МКК загальна складність комбінованого походу може бути визначена на одну одиницю вище, ніж максимальна складність його складових частин.

У разі включення до маршруту окремих ділянок (перешкод) з інших видів туризму або перешкод більш високої категорії складності з даного виду туризму, маршрут може мати статус “маршруту з елементами походів більш високих категорій складності” або “маршруту з елементами походів, характерних для інших видів туризму”.

23.Маршрути з позначкою “Е” біля порядкового номеру у Переліку вважаються експериментальними до остаточного затвердження їх категорій складності Центральною маршрутно-кваліфікаційною комісією.

У разі випуску групи у похід за маршрутом з позначкою “Е” в маршрутній книжці робиться обов’язковий запис МКК такого змісту: “Остаточна категорія складності походу визначається МКК за результатами розгляду звіту про похід”.

Звіт про похід за маршрутом з позначкою “Е” після його поперднього розгляду в МКК, що проводила випуск групи у похід, направляється до Центральної МКК з метою остаточного розгляду та видачі довідок про похід його учасникам.

24.Звіт про похід за маршрутом з позначкою “Е” повинен:

· подаватися до МКК обов’язково у письмовому вигляді незалежно від категорії складності походу;

· фотографії у звіті повинні підтверджувати проходження маршруту усіма учасниками (з усіма засобами пересування) відповідно до плану походу, затвердженого у маршрутній книжці. Обов’язкова наявність фотографій місць ночівель, основних локальних і протяжних перешкод. На фотографіях повинні бути нанесені лінії руху групи (підйоми, спуски, шляхи подолання перешкод). Крім того, з фотографій повинно бути видно, які саме способи страховки використовувалися при подоланні перешкод. Звіт про похід у зимових умовах повинен мати фотографії, які свідчили б про наявність та глибину снігового покриву.

· містити розрахунок категорії складності походу, проведений згідно з Методикою визначення категорій складності туристських спортивних маршрутів (за відповідним видом туризму).

· відповідати за формою та змістом вимогам, наведеним у додатку №3.5 Правил.

25.Спортивні походи, що проводяться за межами України, повинні відповідати вимогам Правил проведення змагань туристських спортивних походів і здійснюватись із дотриманням вимог законодавства країн, у межах яких вони проводяться.

Для подальшого зарахування спортивного результату та присвоєння учасникам таких походів спортивних розрядів і звань зі спортивного туризму туристським групам та МКК під час планування походів та розгляду звітів про них слід користуватися переліками туристських спортивних маршрутів, класифікованих перевалів, печер та інших природних перешкод відповідної країни (при наявності таких переліків у цій країні та їх офіційному визнанні Федерацією спортивного туризму України), а також Методикою визначення категорій складності туристських спортивних маршрутів, затвердженою Федерацією спортивного туризму України.

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Президії Федерації спортивного

туризму України “Про класифікацію маршрутів

туристських спортивних походів”

Додаток №2

Протокол № 2, п. № 5 від 8 грудня 2001 р.

ПЕРЕЛІК КЛАСИФІКОВАНИХ ТУРИСТСЬКИХ

СПОРТИВНИХ МАРШРУТІВ УКРАЇНИ

У Переліку класифікованих туристських спортивних маршрутів України (далі – Перелік) наведені маршрути з пішохідного, лижного, гірського, водного, велосипедного, автомобільного, мотоциклетного, спелеологічного та вітрильного видів туризму, що прокладені в межах території України і відповідають нормативам туристських спортивних походів.

У Переліку використовуються такі скорочення:

пн. – північний	пол. – полонина
пд. – південний	печ. – печера
зх. – західний сх. – східний м – абсолютна висота в метрах	В – вертикальні печери Г - горизонтальні печери К – комбіновані печери
км – кілометри	р. – ріка
м. – місто	вдсп. – водоспад
смт – селище міського типу	оз. – озеро
с. – село	стр. – струмок
а/з – автобусна зупинка ст. – станція	дж. – джерело б. – байдарки, каяки
т/б – туристська база	н. – надувні судна
т/с – туристська стоянка	авт. – автомобілі
т/пр – туристський притулок	мот. – мотоцикли
г. – гора	к.с. – категорія складності
в. – вершина	к.тр. – категорія трудності
ущ. – ущелина	н/к– некатегорійна природна перешкода
хр. – хребет пер. – перевал ск. – скелі	ускл. – ускладений маршрут (Е) – експериментальний маршрут 1А – 5Б : категорії трудності природних
ур. – урочище	перешкод

1.Пішохідний туризм

Пішохідні туристські спортивні походи можна проводити в усіх регіонах України. Одночасно слід зазначити, що територія України, за винятком двох гірських масивів (Українські Карпати та Кримські гори), має рівнинний рельєф і на ній майже відсутні істотні природні перешкоди, що обумовлюють категорію складності спортивних пішохідних маршрутів. Через це у більшості регіонів України можливо здійснювати спортивні походи лише до І категорії складності включно, а походи ІІ та ІІІ категорії можуть здійснюватись тільки в Українських Карпатах та Кримських горах.

Погодні умови дозволяють здійснювати пішохідні мандрівки у рівнинних районах України з березня по листопад, а при сприятливих умовах - протягом усього року.

Крим та Карпати – головні райони проведення пішохідних туристських спортивних походів - відносяться до лісових районів середньогір‘я. Різноманітність природних перешкод цих районів дає можливість туристам оволодіти майже усім арсеналом прийомів техніки пішохідного туризму, орієнтування на місцевості, дозволяють повноцінно проводити навчальні заходи. Термін проведення пішохідних походів по цих районах теж широкий – з ранньої весни до пізньої осені, а за сприятливих погодних умов - і взимку.

Карпати поєднують у собі красоти гірського та лісового районів. Бурхливі річки, красиві озера, пологі гірські схили, сонячні полонини, багата історія краю можуть задовільнити смаки будь-якого туриста. У Карпатах можна прокласти маршрути від найпростіших до III категорії складності. Тут зустрічаються ділянки з великим перепадом висот, скельним рельєфом, складним орієнтуванням, водними перепонами.

Українські Карпати відносяться до середньовисотних гір, які не досягають снігової лінії і не мають сучасних льодовиків. Абсолютна більшість вершин Карпат нижче 2000 м і лише на масиві Чорногора, більша частина якого належить до головного вододілу, кілька вершин мають більшу висоту, у тому числі найвища точка Українських Карпат г. Говерла - 2061 м. Снігова лінія в епоху останнього зледеніння знаходилась на висоті 1450-1550м. Яскравими слідами давнього зледеніння є реліктові льодовикові форми на найвищих гірських масивах (Чорногора, Полонинський хребет, Рахівські гори, Чивчина): цирки, улоговини, конуси виносу, кари, моренні вали. На дні карів на висоті 1450-1800м знаходяться карові озера. Реліктові льодовикові цирки та кари протилежних схилів масива Чорногора не з‘єднались між собою своїми задніми стінками і не утворили, як це буває у високогірному альпійскому рельєфі, гострих гребенів. Гострі гребені, іноді з карнизами, є тільки на відрогах вододільного хребта масиву, де зійшлися декілька сусідніх карів одного схилу.

Гірські хребти Карпат, розділені поздовжніми улоговинами та розмежовані глибокими поперечними долинами, простягаються з Пн.Зх. на Пд.Сх. Поздовжня зональність місцями ускладнюється кільцеподібними структурами. У межах головного вододілу Карпат знаходяться гори Бескіди з найвищою точкою - горою Пікуй (1405м); від Верецького до Яблуницького перевалів простягнулися найбільш важкопрохідні, розчленовані численними ущелинами гори Горгани з найвищою точкою - г.Сивуля (1815м); від Яблуницького перевалу на південь простягнувся масив Чорногора з найвищими вершинами Українських Карпат: Говерла (2061м), Петрос (2020м), Ребра (2007 м), Гутин Томнатик (2017 м), Бребенескул (2035 м), Піп Іван (2022 м). Полонинський хребет з вершинами Пікуй, Боржава, Красна, Стіг дещо нижчий за абсолютною висотою і відноситься до ярусу карпатського середньогір’я. Вздовж південного краю Українських Карпат простягнулися гірські масиви Вулканічного хребта з вершинами Маковиця, Синяк, Бужора, у ланшафтах якого є прояви давнього вулканізму.

Українські Карпати складені в основному, глинистими сланцями, алевритами, вапняками, пісковиками крейдового та палеогенового періодів. Сланці легко піддаються денутації, тому гірські хребти мають переважно пологі схили.

Клімат Українських Карпат помірно континентальний. Гори і передгір’я надмірно зволожуються, річні суми опадів у передгір’ях 800-1000 мм, а в горах 1500-1600 мм. По мірі підняття у гори температура повітря знижується, а кількість опадів збільшується. Взимку на хребтах випадає значна кількість снігу (товщина снігового покриву буває до 300 см), що подекуди призводить до снігових зсувів та лавин.

В Українських Карпатах проявляється вертикальна поясність природних компонентів і ланшафтів. До 400-500 м розкинутий передгірний пояс з буково-дубовими, буковими, буково-грабовими лісами. Низькогірний пояс піднімається до 1000-1200 м. Тут ростуть високостовбурні букові, мішані буково-смерекові, ялиново-смерекові ліси. Середньогірний пояс досягає висоти 1200-1500 м, тут переважають ялинові та ялиново-смерекові ліси. Вище, у субальпійському поясі (1500м і вище), ростуть чагарники з гірської сосни, чорної вільхи, ялівцю, схили вкриті гірськими луками.

Пішохідні походи по Карпатах можуть здійснюватись з травня по жовтень місяць. Однак треба пам’ятати, що у травні на високогір’ї ще багато снігу, а в жовтні значно знижується температура повітря, особливо у нічний час. Найбільш цікаві маршрути у Карпатах йдуть хребтами гір. Так, маршрут ІІІ категорії складності проходить хребтами Чорногора, Горгани та Свідовецькому.

Плануючи походи по Карпатах слід пам’ятати, що тут є території, відведені під природоохоронні об’єкти (Карпатський заповідник, Карпатський і Синевирський природні національні парки, ландшафтні заказники тощо), для проходження яких необхідно одержати дозвіл у відповідних організаціях та дотримуватися певних правил поведінки.

Гірський Крим - це ліси і гори, печери і грандіозні скелі, неповторні каньйони та мальовничі водоспади. Район невеликий і тому його туристське навантаження регулюється, ночівлі дозволяються тільки на спеціально обладнаних туристських стоянках.

Гірський Крим - це природний музей, де на невеликій площі знаходяться різноманітні ландшафти та унікальні пам’ятки природи.

Гори Криму тягнуться від Севастополя до Феодосії. Тут вирізняються три гірські пасма: Головне з висотами 1200-1500 м, Внутрішнє з висотами 400-600 м та Зовнішнє з висотами 250-350 м. Схили пасм асиметричні: південні – круті, північні – пологі. Західна та центральна частини Головного пасма становлять майже суцільний ланцюг столових масивів, плоскі і майже безлісі вершини яких називаються яйлами: Байдарська Яйла, Ай-Петрінська Яйла, Ялтинська Яйла, Нікітська Яйла, Гурзуфська Яйла, Бабуган-Яйла з найвищою вершиною Кримських гір – г.Роман-Кош (1545 м), Чатирдаг, Демерджі-Яйла, Довгоруківська Яйла, Карабі-Яйла. Східна частина Головного пасма розчленована на окремі масиви. У вапняках яйлинських масивів інтенсивно розвиваються карстові процеси. Тут поширені різноманітні карстові форми: полья, ванни, лійки, улоговини, понори, колодязі, шахти, печери тощо. Поширення карствих явищ на яйлах обумовлює майже повну відсутність тут джерел питної води та поверхневих водотоків. На північному схилі Головного пасма утворилися глибокі ущелини – каньйони. Найбільш відомий з них Великий Каньйон Криму – грандіозна вузька ущелина довжиною три кілометри та глибиною до трьохсот п’ятидесяти метрів.

У розподілі рослинності спостерігається висотна поясність. Яйли вкриті трав’яною та чагарниковою рослинністю. На сухих схилах південної експозиції та кам’янистих урвищах Головного пасма ростуть напівчагарники. У карстових лійках, улоговинах росте бук, на скельних ділянках трапляється тис ягідний, кримська сосна. Схили середньогір’я вкривають букові, дубово-букові та сосново-букові ліси.

Східний Крим і Карадаг – гори невисокі: 300-500 м, але близькість моря, загостреність форм, значні перепади висот надають їм справжнього гірського вигляду. Вулканічні ланшафти Карадагу - це справжній музей просто неба. Тут окрім жерла згаслого вулкану можна побачити юрську вулканічну лаву й різноманітні химерні фігури-останці – результат вивітрювання вулканічних порід.

У зоні Внутрішнього та Зовнішнього пасом переважають лісостепові ландшафти з дубовим лісами й лучними степами, міжпасомними поздовжніми улоговинами, долинно-терасовими природними комплексами, переважно розораними. Тут велика кількість сільських населених пунктів та значна транспортна освоєність.

Клімат Кримських гір помірно-континентальний з рисами субтропічного на Південному Березі Криму. Захищений з півночі гірським бар‘єром, Південний Берег Криму тепліший за інші його райони. Клімат яйл відрізняється прохолодним літом (на висоті 1200м середня температура липня +15,7), не дуже суворою зимою (середня температура січня на тій самій висоті біля -4, на сході нижче), значною кількістю опадів (в західній частині до 1000-1200мм за рік), сильними вітрами. Влітку з трьох діб одна, а взимку - дві на яйлі бувають з опадами. Зимою опади у вигляді снігу, сніговий покрив з січня до березня.

Найкращий час для пішохідних походів в горах Криму з квітня до листопада. При підготовці до походу в горах Криму слід пам’ятати, що тут зосереджено близько 120 природоохоронних об’єктів з обмеженим доступом. Серед них - Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, Карадазький заповідник, заповідник Мис Мартьян, Кримське заповідно-мисливське господарство, заказники – Великий Каньйон Криму, Новий Світ, Хапхальський заказник та інші.

При проведенні в обох гірських районах пішохідних походів взимку треба враховувати, що в цей час тут виникають природні умови, які відповідають умовам районів більш складних у туристсько-спортивному відношенні. У цей період в горах Карпат та Криму окремі ділянки (перевали, вершини) маршруту за своїми туристсько-спортивними характеристиками можуть за складністю відповідати категорійним ділянкам, що вимагає переоцінки складності маршруту. Проведення зимових пішохідних походів має свої особливості, які у деяких випадках роблять такі походи більш складними і небезпечними, ніж аналогічні за категорією складності літні походи у високогір’ї (зимовий сніг значно відрізняється від літнього снігу високогір’я). Особливу увагу взимку та на початку весни слід приділяти вивченню лавинонебезпечних та селенебезпечних ділянок району походу. Незважаючи на близькість населених пунктів, треба враховувати, що стан групи, яка перебуває на хребті чи яйлі, мало чим відрізняється від ситуації, коли група знаходиться за десятки кілометрів від житла.

У даному розділі Переліку наведені пішохідні маршрути II-III категорії складності по двох туристських районах – Українських Карпатах та Кримських горах. У цих районах обмежена різноманітність локальних та протяжних перешкод і, як правило, вони невисокої категорії трудності. По багатьох перешкодах на сьогодні відсутня остаточна оцінка їх туристсько-спортивної трудності. Як в одному, так і в іншому районі наявні і складні туристські перешкоди, але усі вони можуть бути пройдені більш простими шляхами. У зв’язку з цим для остаточного визначення категорій складності маршрутів з позначкою (Е) повинна бути проведена їх експертна оцінка МКК.

Карпати

II категорія складності

1. Смт. Ясиня – г.Чорна Клева – г.Братківська – г.Дурня – пер.Легіонів – г.Побита – г.Берти – г.Вел.Кенута – г.Буштул – г.Коретвина – г.Чорна Ріка – р.Озерянка – оз.Синевир – г.Озерна – пер.Вишківський (Торунський) – г.Чорна Ріпа – с.Ялинкувате.

2. м.Яремче – пер.Прислоп – г.Довбушанка – с.Бистриця – пер.Легіонів – г.Дурня – г.Братківська – пер.Околе – г.Татаруха – г.Трояска – г.Стіг – г.Близниця – г.Стара – с.Кваси – г.Менчул – г.Петрос – г.Говерла – г.Бребеняскул – г.Піп Іван – смт. Верховина.

3. с.Білосовиця – г.Козакова Поляна – пер.Верецький – смт.Воловець – г.Плай – г.Стій (сходження) – пер.Прислоп – г.Кук – г.Коротисто – с.Нижній Бистрий – хр.Вівчарський Верх – г.Перехрестя – г.Топас – траверс пол. Красна - с.Усть-Чорна – с.Лопухове – траверс хр. Свидовець – г.Стара – г.Думен – м.Рахів.

4. смт.Воловець – г.Плай – г.Стій (сходження) – г.Гемба – г.Магура – пер.Прислоп – полонина Кук – г.Воловський Менчул – смт. Міжгір’я – с.Стригальня – г.Кам’янка – г.Озерна – оз.Синевир – ур. Кантина – р.Плеща – г.Передня – г.Стримба – г.Гропа – г.Климова – смт. Усть-Чорна – г.Темпа –г.Плеска – г.Апецька – г.Межі Діли – г.Кичера – смт. Кобилецька Поляна.

III категорія складності.

5. (Е) м.Рахів – г.Піп Іван – г.Стіг – г.Чорна Гора – г.Говерла – г.Кукуль – пер.Яблуницький – г.Довга – г.Братківська – пер.Легіонів – г.Сивуля – г.Попаддя – пер. Торунський – г.Чорна Ріпа – т/с Беркут.

6. (Е) м.Яремче – р.Жонка – г.Довбушанка – пер.Столи – г.Чорна Клева – г.Братківська – пер.Легіонів – г.Сивуля – г.Попад’я - г.Чорна Ріпа – т/с Беркут.

7. (Е) м.Рахів – г.Близниця – г.Братківська – пер.Легіонів – г.Сивуля – г.Попадäя – г.Чорна Ріпа – ст.Беркут.

8. (Е) с.Верховина – г.Піп Іван - г.Дземброня – г.Говерла – г Петрос – с.Кваси – г.Близниця – г.Татаруха – пер.Окола – г.Братківська – пер.Легіонів – г.Сивуля – г.Кінець Горгану – г.В.Бетря – г.Буштул – пер.Руський – г.Попад’я – хр.Горган – р.Розтока – оз.Синевир – г.Озерна – смт. Міжгір’я

Крим

II категорія складності

9. с.Орлине – ур.Бізюк – т/с Узунжа – т/с Богата Ущелина – т/б “Орлиний заліт” – Великий Каньйон Криму (радіальний вихід) – т/с Високе – т/с Научний – т/с Барсуча Поляна – т/б “Ангарський перевал” – т/с Джурла – т/с Ай-Алексій (т/с Партизанська) – плато Карабі-Яйла – т/с Нижній (Верхній) Кок-Асан – т/с Ворон – т/с Лісова – м.Судак.

10. (Е) м.Бахчисарай – т/с Баштановка – т/с Мангуп – т/с Богата Ущелина – т/с Кокозка – т/с Бойко (по дну Великого Каньйону Криму) – т/с Богатир – т/с Високе - т/с Научний – т/с Сараман – г.Голий Шпиль – т/с Барсуча Поляна – печ. Мармурова – г.Еклізі-Бурун – т/с Ат-Чокрак – т/с Букова Поляна – пер.Ангарський.

11. (Е) М.Бахчисарай – т/с Научний – т/с Сараман – г.Голий Шпиль – т/с Барсуча Поляна – печ.Мармурова – г.Еклізі-Бурун – т/с Ат-Чокрак – т/с Букова Поляна – пер.Ангарський – т/с Поляна МАН – г.Пд. Демерджі – т/с Нижня Джурла – вдсп. Джур-Джур – т/с Ай-Алексій – т/с Чігінітра – пер.Великі Ворота – пер.Малі Врота – пер.Вузькі Ворота – пер.Каллістон – т/с Нижній Кокасан – по дну Кучук-Карасінського каньйону до т/с Поворотне – т/с Ворон – т/с Маски – т/пр Карагач – м.Судак.

III категорія складності

12. (Е) а/з “Поляна Казок” (м.Ялта) – вдсп. Учан-Су – по Таракташській стежці до т/с Ай-Петрі – т/с Чайний Будиночок – через г.Орлиний Заліт до т/с Кокозка – по дну Великого Каньйону Криму до т/с Бойка – т/с Богатир – т/с Високе – т/с Научний – т/с Сараман – через г.Голий Шпиль та т/с Барсуча Поляна до печ. Мармурова – г.Еклізі-Бурун – т/с Ат-Чокрак – т/с Букова Поляна – пер.Ангарський – т/с Поляна МАН – г.Пд. Демерджі – т/с Нижня Джурла – вдсп. Джур-Джур – т/с Ай-Алексій – т/с Чігінітра – пер.Великі Ворота – пер.Малі Ворота – пер.Вузькі Ворота – пер.Каллістон – т/с Нижній Кокасан – по дну Кучук-Карасинського каньйону до т/с Поворотне – т/с Ворон – т/с Маски – т/с Карагач – м.Судак.

13. (Е) м.Старий Крим – монастир Сурб Хач – р.Чорох Су – пер. Джади – долина Караїн – с.Щебетівка – дж. Бакир Баш – г.Ечкі Даг – стр. Каян Арди – стр. Кузун Таш – пер.Гюнешлик – траверс хр.Урбаш – джерело Інарес – пер.Архадереси – г.Манджил (Ай-Георгій) – м.Судак – г.Сокол – пер.Св.Анастасії – с.Веселе – стр. Чантран – пер.Уметин Богаз – ущ.Пагарча – траверс хр.Таркез Оба до верхів’їв р.Ай Серез – пер.Маскі – рух по хр. до колишньої т/с Воронська – пер.Лікмен Ганин (Плак’я) – р.Шелен – пер.Построфіль – каньйон стр. Кушень Узень – с.Зеленогір’я – каньйон стр. Папанія Узень – пер.Сорос або пер. Аю Кая – ущ.Берлюк – каньйон р.Кучук Кара Су – р.Кок – ущ.Шайтан Капу – г.Топарчих Кир – оз.Лахнин Тінах – каньйон стр.Лахнин – ущ.Тирхалу – пер.Тулутлу (Малі Ворота) – ур.Чигінітра Нижня – пер.Нефань Баши – Карабі-Яйла з півдня на північний захід – яр Мамут – р.Сх.Суат – ущ. та каньйон р.Бурульча – т/с Партизанська – пер.Тирке Центральний – вдсп. Джур-Джур – пер.Дипліс Південний – Демерджі-Яйла – ущ.Курлюк Су – пер.Бал Кая – стр. Егерек Су – с.Перевальне – каньйон р.Кісгич – пер.Кісгич Південний – стр. Беш Коба – верхів’я р.Ангара – пер.Холодний Кулуар – г.Ангар Бурун – г.Еклізі Бурун – пер.Пд.-Зах. Кулуар г.Еклізі Бурун – дж. Саурган – с.Розове – г.Ай Йорі - пер.Угара Північний – дж. Ак Чокрак - пер.Куш Кая – ур.Стратогай – г.Зейтен Кош – пер.Хабах Кир – стр. Дермен Узень – с.Кипарисне.

2.Лижний туризм

Можливості України з розвитку лижного туризму не дуже широкі через відсутність взимку тривалого стійкого снігового покриву на більшій частині території.

В усіх областях України, де взимку є стійкий сніговий покрив, можливе проведення лижних походів I категорії складності. У таких походах початківці мають змогу набути досвід прокладання лижні по глибокому снігу, подолання природних перешкод у лісі, орієнтування, розпалювання вогнища та приготування їжі при мінусових температурах, що у подальшому дозволить їм здійснити лижні походи у гірських районах.

Найбільш сприятливі природні умови для лижних категорійних походів в Україні мають гірські райони Криму і Карпат.

Українські Карпати – частина величезної дуги (довжиною до 1500 км) Східних Карпат, південна частина яких знаходиться в Румунії, північна – в межах Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей. Гірські хребти Карпат простяглися з північного заходу на південний схід. Висота хребтів у середньому від 700 до 1200 метрів над рівнем моря, але є багато гірських вершин з висотою вище 1700 метрів. Найвища точка Українських Карпат – гора Говерла – має абсолютну висоту 2061м. Між окремими паралельними хребтами знаходяться поздовжні долини, часом дуже широкі. Поздовжні гірські хребти в деяких місцях перерізаються поперечними долинами, по яких протікають головні карпатські річки, такі як Опір, Свіча, Лімниця, обидві Бистриці, Прут і Черемош у верхній течії. В місцях перетину гірських хребтів цими річками поперечні долини вузькі, круті і їх напрямок часто змінюється.

Клімат Карпат помірно континентальний, теплий, з циклонічними та антициклонічними вторгненнями атлантичного повітря. Початок та кінець зими у різних районах Карпат припадає на різний час в залежності від географічного положення району та висоти. В цілому, зима не холодна, часті відлиги та потепління з дощами. У січні середня температура коливається від –3° до –8° , в горах буває до –35°. Сніговий покрив нестійкий, зберігається з середини грудня до середини березня. Глибина снігу на високогір’ї місцями досягає 3-х метрів. На високих безлісих хребтах взимку зустрічається дуже твердий наст. Схили окремих гір та хребтів лавинонебезпечні.

У Карпатах лавинна активність проявляється щорічно. Інтенсивність лавинопроявів пов’язана з великою мінливістю погодних умов у холодну пору року та інтенсивністю снігонакопичення (до 100 см на висотах 500 – 1400 м над рівнем моря і до 300 см на більших висотах). Найбільш лавинонебезпечними хребтами є Чорногорський, Свидовець, Полонинський та Горгани, які мають асиметрію схилів (північно-східні схили круті, південно-західні - пологі) і на яких на північно-східному макросхилі лавинонебезпечний період триває довше. Найбільша кількість лавин сходить у лютому-березні, при цьому тривалість сезону лавинної небезпеки зростає у міру зростання абсолютної висоти гірських хребтів.

Населені пункти в гірських районах розміщені переважно в долинах рік і до них йдуть дороги з автобусним сполученням. Це дає можливість дістатися до початкових пунктів лижних маршрутів за короткий час. При плануванні лижного маршруту у Карпатах слід пам’ятати, що пересування на лижах вузькими долинами річок, схили яких поросли лісом з густим чагарником, істотно знижує темп походу, а рух на лижах вздовж автомобільних доріг, навіть для “намотування” кілометражу, з огляду на спортивність походу не має сенсу та ще до того й небезпечний.

Найбільш цікаві траси лижних маршрутів прокладені по гірських хребтах. Обираючи такі високогірні маршрути, необхідно враховувати, що на початку маршруту часто зустрічається стрімкий підйом через ліс на хребет, а потім починається рух по частково, або повністю відкритих полонинах.

При плануванні маршрутів у центральних, або східних Горганах, Бескидах, Чорногорі слід зважати на те, що значні площі в них належать до природно-заповідного фонду, тобто мають обмежений доступ. Для проходження їх слід одержати дозвіл у відповідних організаціях і дотримуватися певних правил поведінки.

Кримські гори знаходяться на півдні Кримського півострова і простягаються від Севастополя до Феодосії на 180 км. Ширина гірської смуги до 60 км. Вони складаються з трьох пасом - Головного (найвищого), Внутрішнього та Зовнішнього. Характерною їх особливістю є пологі північні і дуже круті південні схили. Головне пасмо – саме південне. Воно найвище (1200 –1500 метрів над рівнем моря) і являє собою ланцюг столових масивів – Ай-Петринська Яйла, Ялтинська яйла, Нікитська Яйла, Бабуган-Яйла, Чатир-Даг, Демерджі-Яйла, Карабі-Яйла. Яйли це майже безлісі плато, вкриті щебенем або травою. Тут часто зустрічаються різні прояви карсту, у т.ч. карстові провалля, багато з яких є входами до печер. Схили гір вкриті грабовими, буковими лісами, зрідка зустрічаються ділянки кримської або звичайної сосни. Найвища вершина Криму – г. Роман-Кош (1545м) в масиві Бабуган-Яйла. Гірські пасма розділені Внутрішнім поздовжнім міжпасмовим зниженням Криму та Зовнішнім міжпасмовим зниженням.

Клімат Кримських гір залежить від висоти місця над рівнем моря і змінюється від теплого з дуже м’якими зимами до прохолодного. Клімат яйл – прохолодний. Середня температура зимових місяців - 4°, в окремі роки бувають зниження температури до -30°. Сніговий покрив буває значним і може триматися до 3-х місяців (з січня до березня). В горах Криму сходи лавин спостерігаються щорічно, однак періоди лавинної небезпеки менш тривалі, ніж у Карпатах.

Заповідні зони - масиви гір Кара-Даг і Роман-Кош.

Природні перешкоди, які зустрічаються в горах України (на схилах – глибокий розсипчастий сніг, лавинна небезпека, на хребтах – сильний вітер, твердий наст або лід, різкі зміни погоди) обумовлюють особливі вимоги до туристів-лижників, які збираються провести тут спортивні походи. Усі учасники походу повинні володіти лижною технікою, вмінням орієнтуватися в складних погодних умовах, знати правила подолання лавинонебезпечних схилів. Туристській групі необхідно мати з собою спорядження для організації “холодних” ночівель (намети, примуси або газові кухні), лавинне спорядження. Групи, які здійснюють походи II і вищі категорії складності, повинні бути готовими до ночівель на хребтах (яйлах, полонинах) вище зони лісу - вміти поставити бівуак при сильному вітрі, будувати захисні стіни зі снігу, рити печери. Групам, які готуються до зимового гірського походу, у підготовчий період необхідно також приділити значну увагу засобам та способам профілактики переохолодження та обмороження, навчанню учасників подорожі навичкам надання долікарняної допомоги потерпілому в умовах зимового походу.

Необхідно враховувати, що незважаючи на близькість населених пунктів, стан групи, яка перебуває в зимову негоду на хребті, мало чим відрізняється від ситуації, коли вона знаходиться за десятки кілометрів від житла, оскільки спуск у долину до житла буває дуже небезпечним, а умови на хребті за жорстокістю можуть не поступатися арктичним.

Далі наводяться класифіковані маршрути I – IV категорій складності по Карпатах і Криму.

Карпати

I категорія складності

1.(Е) м.Яремче - г.Рокита Елика - г.Цапул - г.Каратул - г.Штав’єра-г.Пожератул – пол. Мунчелик - г.Хорде Доброкиївська – т/пр Явір - смт Ворохта - хр.Шимшор - пер.Яблуницький – пол. Буковинка - пол. Довга - пол. Плоска - с.Бистриця.

2. (Е) м.Яремче - р.Жонка - пер.Переслоп - ущ.Зубринка - пер.Столи -с.Бистриця - р.Салотрук - пол. Бистра - ущ.Бистрик - с.Осмолода - ур.Болотняк - р.Озерянка - оз.Синевир - с.Лопушне.

3. (Е) с.Осмолода - р.Бистрик - р.Боревчик – пер. між г.Ігровець та г.Сивуля - р.Бистриця Солотвинська - гуртож. Межиріки – пол. Бистра –пол. Пляйська - пер.Легіонів - с.Бистриця – пол. Плоска –пол. Довга - пер.Столи - р.Зубринка - пер.Переслоп - м.Яремче.

4. (Е) с.Синевирська Поляна - р.Озерянка - ур.Болотняк - с.Осмолода -р.Бистрик – пол. Бистра - р.Салтрук - с.Бистриця - пер.Пантир - ущ.Турбат - пер.Окола - с.Чорна Тиса.

II категорія складності

5. (Е)смт Верховина - г.Грегіт - пол. Мунчелик - с.Кременець - г.Синяк - г.Малий – Горган - пер.Столи - пол.Довга - пол.Плоска - г.Чорна Клева - г.Братківька - пер.Легіонів - р.Пляйська - пол.Бистра - г.Сивуля - пер.Ігровець - р.Боревчик - с.Осмолода.

6. (Е) с.Мисливка - г.Сувач - г.Укерна - г.Яйко Ілемське - с.Осмолода -р.Бистрик - р.Боревчик - пер.Ігровець - р.Бистриця Солотвинська - гуртожиток ”Межиріки” - пол. Бистра - г.Сивуля(радіальн.) - хр.Таупширка - пер.Легіонів - г.Братківська - г.Чорна Клева - пол.Довга - пер.Столи - р.Зубрівка -пер.Переслоп - м.Яремче.

7. (Е) с.Білин – т/пр Перелісок - г.Близниця - хр.Свидовець - пер. Окола - г.Братківська - г.Чорна Клева - с.Бистриця - пер.Пантир - пер. Легіонів - р.Пляйська - пол.Бистра - гуртож.”Межиріки” - пер. Ігровець - р.Боревчик - р.Бистрик - с.Осмолода.

8. смт.Ясиня - г.Менчул - г.Стара - г.Думен - м.Рахів - с.Луги – т/пр Брецкул – г.Говерла – р.Лазещина - т/пр Козмещик - р.Довижна - р.Турбацил - р.Чорна Тиса – смт.Ясиня.

III категорія складності

9. смт.Кобилецька Поляна - г.Кобила - г.Додяска - г.Унгоряска (хр.Свидовець) - Турбатські пол. - р.Турбат - пер.Легіонів -пер.Пантир - г.Чорна Ріпа - р.Молода - г. Яйко Ілемське - р. Чорна Ростока - г.Вишківський Горган - г.Озерна - г.Кам’янка - смт.Міжгір’я.

10. (Е) с.Максимець - гуртожиток “Межиріки” - р.Бистриця Солотвинська - сідловина між південною та центральною вершинами г. Сивуля (1А) - р.Бистрик - г.Грофа - хр. Свидовець - г.Близниця – т/пр Перелісок - с. Білин.

Blog

Додаток №1

Содержание

ОФІЦІЙНО

Додаток №1

Карпати

II категорія складності

Крим

II категорія складності

III категорія складності

Карпати

II категорія складності