Додаток №1
| Вид материала | Документы |
- Методичні рекомендації з державного нагляду за безпечним веденням робіт під час будівництва, 437.72kb.
- Додаток А. Довідка Головного штабу мвс україни від 24. 10. 2000р. 207 Додаток, 406.71kb.
- Taras Shevchenko National University of Kyiv Ukraine додаток до диплом, 698.37kb.
- 1 Підвищення ефективності агропромислового комплексу 21 Додаток, 476.21kb.
- Правила приймання 16 12 Гарантії виробника 18 Додаток а код дкпп 19 Додаток б бібліографія, 395.72kb.
- Затвердити робочий план рахунків (додаток 3). Затвердити графік документообороту (додаток, 271.24kb.
- Правила побудови, викладання та оформлення 5 Правила погодження та прийняття 6 Правила, 421.7kb.
- Про особливості організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних, 79.44kb.
- Про особливості організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних, 3284.05kb.
- Про особливості організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних, 644.5kb.
Технологія визначення категорій складностіпішохідного маршруту
Методика визначення категорій складності лижних маршрутів Методика визначення категорій складності лижних маршрутів (далі – Методика) призначена для оцінки категорії складності лижних маршрутів і може застосовуватися під час підготовки до походу, випуску групи маршрутно-кваліфікаційною комісією на маршрут, підготовки звіту про здійснений похід і його заліку, при уточненні Переліку класифікованих туристських спортивних маршрутів України”, суддівстві чемпіонатів з туризму і т.ін. Поширюється на лижні маршрути, що проводяться тільки на території материків і островів. Суть методики полягає в оцінці категорії складності маршруту адекватній величині, яка називається еквівалентною протяжністю (ЕП) і визначається за сукупністю трьох параметрів: протяжності маршруту - П (км); загального перападу висот - В (км); роботи (Р), витраченої на подолання категорованих перешкод (КП) і оціненої у балах, пропорційних кілометражу (1 бал = 1 км). Об’єднаємо параметри В і Р в один і назвемо його умовно “технічною сумою” (ТС). Відповідно ТС = В + Р - це величина, яка відповідає шляху, який можна було б пройти, використавши на лінійне пересування роботу, фактично витрачену під час походу на подолання перепадів висот і категорованих перешкод. Величина еквівалентної протяжності (ЕП) конкретного маршруту визначається за формулою: ЕП = П + 5 ТС = П + 5 (В + Р) (1) При цьому необхідно враховувати вимоги і обмеження до маршрутів різних категорій складності, які наведені в табл. 1 і 2. Оцінка категорії складності маршруту виконується у такій послідовності: 1. Визначається протяжність маршруту П за картою. Для сильно розчленованої місцевості отриманий результат помножується на коефіцієнт 1,2. 2. У відповідності до величин протяжності (П) і тривалості (t) маршруту, який категорується (див. пп.1 і 2 табл.1), орієнтовно визначається його категорія складності. 3.Використовуючи висотний графік маршруту, визначається сумарний перепад висот (В) на маршруті, який включає підйоми і спуски, при цьому перепади висот менше 100 м не враховуються. 4. Складається перелік всіх категорованих перешкод, які долаються на маршруті, і перевіряється відповідність їх кількості до трудності заявленого маршруту (див. п.п.3 і 4 табл.1). Ці обмеження введені з метою безпеки. 5. За допомогою табл. 2 визначається кількість балів за здійснену роботу (Р) щодо подолання залікових КП на маршруті. При цьому необхідно дотримуватись таких вимог: 5.1. Заліковуються тільки та кількість і ті види перешкод, які наведені в таблиці 1 і 2, у відповідності з певною орієнтовною категорією складності маршруту (див. п.2). 5.2. Категорія трудності зв’язки перевалів або перевалу з проходженням в один бік оцінюється за сукупністю ділянок підйому і спуску. При цьому ділянка траверсу оцінюється окремо. 5.3. Якщо траверс хребта або проходження зв’язки перевалів включає сходження на вершину, то при категоруванні маршруту заліковується одна з двох перешкод; 5.4.Якщо було здійснено першопроходження КП, то за кожне таке першопроходження додається преміальний бал. 5.5.Підраховується сумарна величина роботи (Р), витраченої на подолання залікових КП. 6. Підраховується величина “технічної суми”: ТС = В + Р, яка зрівнюється з мінімальним значенням ТС (п.5 табл.1) для заявленої категорії складності маршруту. 7.Визначається величина еквівалентної протяжності маршруту (за формулою 1). У цій формулі емпіричний коефіцієнт <5> компенсує втрату 5 км лінійного пересування при подоланні кожного кілометра перепаду висот (уверх чи вниз) або проходження різних КП. Наприклад: за табл.2 перешкода, яка має трудність 2А, оцінюється у 3 бали, відповідно проходження цього КП становить: 5 х 3 = 15 км лінійного пересування. 8. Порівнюється отримана величина еквівалентної протяжності марщруту з ЕП min, яка відповідає заявленій категорії складності (п.6 табл.1) і визначається його фактична категорія складності. При цьому можуть виникати такі ситуації: 8.1.Отримані значення параметрів маршруту відповідають вимогам, які висуваються, і маршруту присвоюється відповідна категорія складності. 8.2.Параметр ТС набрав меншу кількість балів, ніж це вимагається для орієнтовно обраної категорії складності маршруту. У цьому випадку маршруту присвоюється категорія, яка відповідає балам набраної ТС. 8.3. Маршрут не задовольняє одночасно вимогам пп.1, 2, 3 і 6 (табл.1). У цьому випадку він класифікується як маршрут більш низької категорії складності з елементами маршруту більш високої складності, якщо вони є. 8.4.Бали, отримані за параметр ТС, опинилися у діапазоні значень, які відповідають більш високій категорії складності, а протяжність активної частини (П) відповідає вимогам П > 0,75 х Пн, де Пн - нормативна протяжність маршруту наступної, більш високої категорії складності, яка відповідає балам, отриманим за параметр маршруту ТС. У цьому випадку МКК може присвоїти маршруту більш високу категорію складності як виключення. Додатково необхідно дотримуватись таких умов: 8.5.При збільшенні тривалості походу (t) вище мінімальної, відповідне значення ЕПmin має бути збільшеним при заявці маршруту на величину, яка дорівнює добутку “зайвих” ходових днів на середню протяжність денного переходу. При цьому беруться такі величини середньої протяжності денного переходу для походів різної категорії складності: I-III к.с. - 20 км; IV к.с. - 17 км; V к.с. - 16 км; VI к.с. - 15 км; (при ТС>0). 8.6. Для походів, які проводяться у міжсезоння і учбово-тренувальних походів значення ЕПmin може знижуватись до 25% при збереженні величини ТС. 8.7.При проведенні походів в конкретних районах їх категорія складності не повинна перевищувати максимально можливу категорію складності для даного району (див. табл.3). 8.8.Маршурт, який проходить в районі, не включеному до табл.3, оцінюється повноважною МКК як першопроходження з висуненням до групи і керівника відповідних вимог, а його категорія складності уточнюється після подання звіту. Приклад. Оцінити, чи відповідає заявлений маршрут по Полярному Уралу V к.с. Характеристики маршруту: П = 324 км, перепад висот В = 9 км, t = 16 днів, кількість КП - 6 (1А-3; 1б-2; 2А-1), ТС>0. 1.Відповідність мінімальній протяжності: П = 324 км > Пmin=240 км. 2.Відповідність мінімальній кількості КП: КП = 6 = КП min. 3.Зроблена робота: Р = 1 х 3 + 2 х 2 +3 х 1 = 10 балів. 4.Відповідність мінімальній технічній сумі: ТС = (В + Р) = 9 + 10 = 19>ТС min = 15. 5.Еквівалентна протяжність маршруту: ЕП = П + 5 х ТС = 324 + 5 х (9 +10) = 419 км > ЕП = 375 км. Висновок: маршрут за значенням параметру ЕП перевущує V к.с., але кількість КП відповідає маршруту V к.с. Таким чином, відповідно до п.8.3. цієї методики заявлений маршрут потрібно класифікувати як маршрут V к.с. з елементами VI к.с. Таблиця 1 Зведена таблиця параметрів маршруту
Таблиця 2 Оцінка категорованої перешкоди (бали)
Таблиця 3 Максимальні категорії складності лижних маршрутів
3. Методика визначення категорій складності маршрутів гірських походів Категорія складності маршруту гірського походу визначається набором перевалів і вершин певних категорій трудності. Під поняттям “перевал” в гірському туризмі розуміють місце перетину хребта або його відрогу при переході з однієї долини в іншу. Перевальна точка може не співпадати з найнижчою точкою вододілу. В спортивному туризмі прийнято 6 напівкатегорій трудності перевалів - від 1А до 3Б. Перевали, простіші за 1А категорії трудності, називаються некатегорійними (н/к). Класифікація перевалів наведена в “Переліку класифікованих перевалів високогірних районів” і в додатках до нього. Категорія трудності (к.т.) перевалів в залежності від умов ( пори року, снігової і льодової обстановки....) може змінюватись на напівкатегорію. При заліку походу перевали повинні бути класифіковані однозначно (наприклад, 2А або 2Б, але не 2А*). Знак * у перевалі 3Б означає, що для його подолання учасники групи (її керівник) повинні мати досвід проходження (керівництва) перевалів 3Б. Послідовність проходження двох і більше перевалів, якщо значна за протяжністю частина спуску в долину з одного і підйому з долини на наступний перевал випадає, розглядається як перевальна зв’язка і зараховується як один перевал. Кількість і категорія трудності перевалів повинна відповідати додатку № 3.3 Правил проведення змагань туристських спортивних походів (даді - Правил). До гірських походів можуть включатися сходження на вершини і траверси хребтів, які повинні логічно вписуватися в нитку маршруту. Категорія трудності сходження або траверсу, які не є елементами проходження перевалу, повинна оцінюватися МКК на підставі переліку класифікованих вершин. Категорія трудності сходження або траверсу не повинна перебільшувати трудність перевалу, який визначає категорію складності походу. При визначенні категорії трудності вперше пройдених перевалів рекомендується користуватися “Таблицею трудності перевалів”. При цьому слід враховувати таке: 1.Наведені у графах 2, 3 і 4 таблиці трудності перевалів характеристики технічної складності ділянок і способів їх подолання характерні тільки для даної категорії трудності перевалів і не зустрічаються при подоланні перевалів попередніх категорій. Допускається наявність ділянок будь-якої протяжності зі складністю, характерною для перевалів попередніх категорій. 2. Під точками страховки розуміються місця (позиції) закріплення і протравлювання вірьовки за допомогою льодоруба, гаків з карабінами, скельних виступів, льодових стовпчиків, через плече, поперек і т.п., необхідні для навішування перил і для страховки того учасника, який йде першим на підйомі і останнім під час спуску. 3.Наявність потенційно небезпечних ділянок (каменепади, лавини, льодові обвали) не впливає на категорію трудності перевалу і повинна враховуватись у тактиці проходження і в підборі спорядження. 4. Для проходження перевалів будь-якої категорії трудності в зимових умовах або при глибокому сніговому покриві на схилах додатково необхідно мати: лавинні шнури (20 м) на кожного учасника і лавинні лопати по одній на кожних 2 - 3 учасників. 4.Методика визначення категорій складності маршрутів походів з водного туризму При оцінці категорій складності маршрутів, які не увійшли до “Переліку класифікованих туристських спортивних маршрутів України”, рекомендується користуватися даними, наведеними в таблиці 1. Водні перешкоди, в залежності від рівня води, можуть мати різну категорію трудності. Таблиця 1
Категорія складності походів з одночасним використанням декількох класів суден зараховується: для учасників - за тим класом судна, на якому вони здійснюють даний похід; для керівника - за найвищою категорією складності для суден, що беруть участь у поході, якщо мінімальна кількість цих суден і мінімальна кількість членів їх екіпажів буде: для походів I– IV к.с. – 1 судно і більше та не менше 4 учасників; для походів V – VI к.с. – не менше 2 суден та 6 учасників. При визначенні категорії трудності окремих перешкод (ділянок) слід користуватися їх класифікацією, наведеною у таблиці № 2 “Оцінка трудності водних перешкод”. Таблиця 2 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||