Geum.ru

Розділ 11. Екосистеми океану

Вид материалаДокументы

Содержание


11.4. Біогеографія Чорного і Азовського моря
Чорне море
Азовське море
Модуль сьомий. Екосистеми океану та внутрішніх водоймищ
Подобный материал:
1   2   3   4

11.4. Біогеографія Чорного і Азовського моря



Південні моря (Чорне, Азовське, а також Каспійське) сильно різняться один від одного за фізичними властивостями, однак вони мають багато загального в гідрологічному режимі й за складом мешканців, близькі за походженням. У теплу пору року поверхневі шари цих морів сильно нагріваються (до 27—30°С), тоді як узимку вони значно прохолоджуються й частково покриваються льодом, навіть Чорне море замерзає у північно-західних і північно-східних берегів.

Низька солоність вод - основна причина, чому в них водяться багато прісноводних тварин, у тому числі з риб: щука, судак, плотва (яка на Чорному й Азовському морях відома як тарань, а на Каспійськім - вобла), лящ, сазан (інакше, короп) та ін., що проникають сюди з річок. Для всіх цих морів характерна присутність осетрових, ендемічного роду каспійсько-чорноморських оселедців, багато представлені бички.

Подібність між нашими південними морями і Каспійським морем зумовлюється насамперед єдиним походженням, пов'язаним з історією розвитку древнього морського басейну Тетіса на протязі майже всього неогену. Протягом цього часу неодноразово мінявся ступінь ізоляції окремих морів і пов'язані з нею фази опріснення й осолонення морських вод.

У складі фауни виділяється своєрідна реліктова група (називана «каспійською»), успадкована від Тетіса. У більшій або меншій кількості представлені арктичні й середземноморські мігранти, окремі представники яких проникнули аж до Аральського моря, а також виселенці із прісних вод.

Особливість гідрологічного режиму всієї системи південно-європейських водойм полягає в порівняно утрудненій вертикальній циркуляції води. Слабке, а інколи дуже слабке перемішування вод приводить до застійних явищ у морях, до відсутності кисню в глибинах, насиченню вод сірководнем і нагромадженню органічних речовин, що не розклалися, у донних осадах. З особливою інтенсивністю цей процес іде в Чорному морі, де у деяких донних відкладеннях кількість органічної речовини досягає 35 %. Такі мули подібні до сапропелів і у висушеному виді можуть горіти. Це органічна речовина вже не ввімкнеться в круговорот речовин, вона похована на десятки мільйонів років.

Варто виділити процес сірководневого бродіння в Чорному морі, що протікає тут у величезному масштабі. Вперше в «Глибиномірній» чорноморської експедиції 1890—1891 р. були проведені мікробіологічні дослідження й академіком Н. Д. Зелінським установлене насичення води з 125 — 200 м і до дна сірководнем. Була виділена особлива бактерія — Microspira aestuarii, що утворює сірководень. Загальна кількість газоподібного сірководню, що втримується у водах Чорного моря, перевищує 16 тис. км3.

З переходом із Середземного в наші південні моря через значне падіння солоності змінюється якісний склад планктону. Число видів солоноватоводних і прісноводних форм, головним чином зелених і синьо-зелених водоростей, різко зростає й становить 43 % всіх форм фітопланктону.

Азовське море за показниками біологічної продуктивності стоїть на першому місці серед всіх морських водойм світу. Максимальна біомаса фітопланктону в період цвітіння досягає колосальної величини 200 г/м3, у Каспійському море вона вдвічі менше — 100 г/м3; 10—15 г/м3 досить звичайні показники біомаси фітопланктону в Азовському й Каспійськім морях у весняно-літній час. Подібну картину можна спостерігати й відносно бентосу. В Азовському морі біомаса бентосу досягає максимуму (300—500 г/м2 і більше), у Чорному морі її показники становлять до кількох сотень грамів на 1 м2, далі на схід вона знову знижується.

Улов риби на одиницю площі в Середземному й Азовському морях різняться в 150 - 200 разів.

Чудовим явищем у житті південних морів можна вважати постійні міграції риб, які мають одну загальну спрямованість: для відгодівлі на схід, у райони з більше багатою їжею, а в зимовий час і для розмноження - на захід, у більше теплі моря. З початком літа із Середземного моря в Чорне мігрують маси риб і серед них пеламіда, скумбрія, хамса й ін. Багато чорноморських риб, «зимуючі» у південній, більш теплій частині Чорного моря, улітку переміщаються на північ у місця, більше багаті кормом, недоступні їм у зимовий час. Відзначається масовий перехід деяких риб із Чорного моря через Керченську протоку в Азовське. До зими вони залишають його.

Таким чином, риби, що населяють Чорне й Азовського моря й здатні переміщатися на великі відстані, використовують із найбільшою для себе вигодою в різні періоди року й на різних стадіях свого життєвого циклу різні райони трьох морських водойм. Щось подібне на суші можна бачити в сезонних міграціях перелітних птахів.

Чорне море за фізичними властивостями і за видовим складом мешканців із всіх південних морів найкраще відповідає поняттю «море». Ріки дають щорічно в Чорне море приблизно 400 км3 прісної води, тобто приблизно 0,001 усього об’єму моря. Більше половини цієї води приносить Дунай. Особливість Чорного моря полягає в тому, що тварини й рослини заселяють лише верхні шари води: у берегів до глибини приблизно 200 м, у відкритому морі - ще більш поверхневі води, місцями лише до 90 м.

Незважаючи на сполучення через протоки Босфор і Дарданелли зі Середземним морем, фауна Чорного моря в 14 разів бідніше його за видовим складом й зовсім позбавлена ряду груп, широко розповсюджених в останньому. Це збідніння зумовлене як зниженням солоності, так і з тим, що глибше 120-150 м починається «царство сірководню» і всі організми, життя яких пов'язане з більшими глибинами, природно, не можуть у ньому існувати.

Температура поверхневої води в літню пору досягає в узбереж 27 — 28 і навіть 29°С, а в центральних частинах моря до 22 °С. Із глибиною температура падає й з 150—200 м до дна залишається постійної протягом року (близько 9°С). У зимовий час поверхневі води Чорного моря сильно прохолоджуються. У північній його частині, у північно-західному й північно-східному районах, узимку температура може опускатися до -1,4 °С и утворитись лід. Поверхневі шари інших ділянок моря, особливо південних, зберігають температуру 8 – 90С.

Чорноморський фітопланктон включає приблизно 150 видів одноклітинних водоростей, причому основна їх маса відноситься до діатомових (понад 50 видів); небагато уступають їм перідінеї (36 видів). Внаслідок значного опріснення води в планктоні переважають зелені й синьо-зелені водорості. Як у морях і океанах помірної зони, у розвитку фітопланктону мають місце два максимуми — осінньо-зимньо-весняний, коли спостерігається масовий розвиток діатомових, і літній — період домінування перідіней. Під час «цвітіння» води кількість клітин фітопланктону діатомових в одному літрі досягає десятків мільйонів, а перідіней — десятків тисяч. Як звичайно, біля узбереж і в затоках планктон набагато рясніший (до декількох міліграмів, а інколи й грамів в 1 м3 води), чим у відкритих частинах моря, де його кількість не перевищує декількох десятків міліграмів в 1 м3. Із глибиною кількість фітопланктону зменшується й на позначці 100-200м сходить до мінімуму.

Загальний характер розподілу донної фауни від урізу води до глибини 200 м був встановлений С. А. Зерновим (1912), що описав вісім основних типів біоценозів бентосу, опублікував першу біогеографічну карту розподілу морського бентосу. Біомаса бентосу, за його даними, становить 0,5 — 4 кг/м2, а у всьому морі — 15 — 20 млн т.

Риб у Чорному морі приблизно 150 видів. У порівнянні зі Середземним морем (близько 550 видів), чорноморська іхтіофауна бідна. Вона складається, в основному, зі середземноморських мігрантів (105 видів), не вимогливих щодо солоності води. Такі, наприклад, із прибережно-донних риб два види скатів, султанка, морський йорж, морський ковзан, зеленушки, кефалі, з пелагічних - хамса (анчоус), скумбрія (макрель), акула-катран (єдина широко розповсюджена в Чорному морі, що досягає лише одного метра довжини) тощо. Значну групу становлять чорноморсько-каспійські релікти, наприклад каспійсько-чорноморські оселедці й численні бички. Нарешті, більшу групу утворюють, по суті, прісноводні риби, розповсюджені в цьому морі, наприклад щука й судак.

Рибний промисел дає на Чорному морі до 50 тис. т, він приурочений до районів розвитку фітопланктону й бентосу.

Навесні через Босфор у великій кількості заходять у Чорне море хамса, скумбрія, пеламіда, луфарь, ставрида, тунець, шпроти, сардина й деякі інші риби. Риби Чорного моря мігрують на відгодівлю із західної його частини в північно-західну, а зі східної частини - через Керченську протоку в Азовське море.

Морські ссавці представлені в Чорному морі трьома видами. З них численний справжній дельфін, або дельфін-білобочка, що має довжину 1,5 - 2 м, довге, гостре рило, чорну спину й світлі, як і черево, боки. Це мешканець відкритого моря, що харчується дрібної пелагічною рибою, і лише окремі особини випадково підходять близько до берегів. Тримається він косяками, число голів у яких досягає інколи декількох тисяч. Більше дрібний тупомордий пихтун, або морська свиня, дотримується берегів та гирл рік і харчується головним чином дрібною донною рибою. Нарешті, афаліна, що є, як і білобочка, космополітом, - прибережний дельфін, що ховається вдень серед скель, а вночі полює невеликими групами, переважно за великою придонною рибою.

Азовське море — невелике за розмірами внутрішнє море. Загальний приплив прісної води з Дону й Кубані становить приблизно 60 км2, тобто майже чверть усього обсягу моря. В зв’язку з цим в східній частині Таганрозької затоки солоність падає до 2—3‰, у центральній частині моря вона досягає 10—11‰, у частині, що прилягає до Керченської протоки, — 17,5 ‰, у північному Сивашу (Гниле море) — 40 ‰. У зимовий період Азовське море замерзає, в деякі роки на 4-4,5 міс. Товщина льоду досягає 80 - 90 см.

Основну масу фауни становлять середземноморські вселенці, деякі з них знайшли тут виняткові умови для масового розвитку. Все це евригалінні форми, що зустрічаються при солоності від 7 до 27 ‰, а деякі з них навіть від 2 до 50 — 70 ‰. Менше представлені понтичні реліктові форми, які, за деякими виключеннями, живуть при солоності 3 —5‰. Для азовської фауни властиві також ультрагалінні форми, настільки типово виражені в Сивашу й у масових кількостях, що зустрічаються при солоності вище 30 ‰, серед них — рачок Artemia salina.

Зі середземноморських іммігрантів найбільше значення мають групи поліхет (22 виду), молюсків (12 видів) і амфіпод (11 видів). Якісне збідніння середземноморської фауни в Азовському морі можна бачити на наступному прикладі: з 137 видів кишковопорожнинних Середземного моря тут живуть тільки 3, з 1450 видів молюсків - 12, з 300 видів планктонних веслоногих ракоподібних - 8, з 51 виду крабів - 1, з 223 видів амфіпод - 12 видів тощо.

Дві основні фауни Азовського моря — середземноморська й реліктова понтична — існують роздільно, не змішуючись. У східній частині Таганрозької затоки зосереджена реліктова фауна, у західної — середземноморська, а між ними розташована широка зона із солоністю 3,6 — 7,2 ‰, де живуть тільки самі евригалінні представники обох фаун.

Донні біоценози Азовського моря характеризуються високими показниками біомаси й продуктивності й поряд із цим дуже малим числом видів, що входять до складу біоценозу. Тут двостулкові молюски значно перевищують за чисельністю всі інші групи тварин. З повним правом Азовське море може бути названо молюсковим морем, де дві форми (кардіум і сіндесмія) значно переважають за чисельністю над іншими. У східній частині Таганрозької затоки, перед дельтою Дону, на обмілинах передгирлового району у великій кількості живуть також прісноводні двостулкові молюски.

Величезні маси планктону і бентосу використовуються рибою - кінцевою ланкою харчових ланцюгів. Завдяки мілководності моря бентос легко доступний всім рибам, навіть пелагічним. Неїстівних груп у ньому дуже мало, великі організми також відсутні, навіть єдиний краб – брахінотус невеликих розмірів, що живе в Азовському морі - у безлічі поїдається рибами. Особливо інтенсивно йде відгодівля риби в більш мілководній частині Азовського моря до глибини 5 - 6 м, у його східній і північній частинах. У східній половині моря влітку концентруються лящ, севрюга, тараня, і поїдання ними бентосу настільки велике, що біомаса його до осені істотно знижується.

Усього в Азовському морі живе 79 видів риб. За складом фауна близька до чорноморської, але ряд риб, розповсюджених у Середземному й Чорному морях, в Азовське не проникають. Але тут є деякі прісноводні риби, відсутні в Чорному морі, наприклад лінь і яз. Разом з тим в Азовському морі водиться багато риб, поширення яких у Чорному морі обмежено опрісненими лиманами. Тут же вони зустрічаються в більших кількостях (окунь, сазан та ін.). З дельфінів в Азовському морі звичайна тільки морська свиня.

Частина риб, наприклад бички, тримається в Азовському морі цілий рік, частина їх приходить на теплу пору року з річок (судак, лящ, сазан, тарань), частина - із Чорного моря (хамса, камбала, оселедець). Азовський промисел будується на цінних в харчовому відношенні осетрових, коропових і судаку. Наприклад, вони становлять майже половину всього улову, дають приблизно чверть осетрових, що добуваються в Росії, і приблизно половину загального видобутку судака.

В останні 20 років Азовське море було сильно забруднене пестицидами й важкими металами, що виносяться з річковим стоком, у ньому підвищилася солоність через зменшення припливу річкової води, що забирається в великих обсягах на зрошення й технічні потреби. Це привело до зменшення числа видів планктону і інколи масовому розвитку гребіньовиків.


***

Модуль п’ятий: Флористичне, зоогеографічне та біотичне районування суші. Основні біоми тропічних широт


Питання для підготовки


Блок 6. Флористичне, зоогеографічне та біотичне районування суші

1. Схема флористичного районування. Основні принципи. Царства та області за А.Л.Татхаджяном. Характеристика царств.

2. Фауністичне районування за Гептнером. Царства та області. Основні проблеми районування. Характеристика областей.

3. Загальнобіотичне районування суші. Основні принципи і проблеми такого районування. Характеристика царств.

4. Лінія Уоллеса.


Блок 7. Основні біоми тропічних і субтропічних широт

1. Особливості біомів суші: розповсюдження, клімат, структура рослинного покриву та тваринного населення, регіональні особливості фауни і флори, використання біотичних ресурсів людиною, охорона живої природи:
  • тропічних пустель,
  • субтропічних жорстколистих лісів середземноморського типу,
  • вічнозелених жорстколистих лісів та чагарників,
  • саван та саванових рідколісь,
  • тропічних та екваторіальних дощових лісів,
  • сезонновологих тропічних лісів, у т.ч. мусонних,


Модуль шостий. Біоми помірних і холодних широт північної півкулі

(план роботи і контрольні питання для самостійної роботи, практичних і семінарських занять)


Блок 8. Біоми арктичних пустель, тундри й лісотундри

1.1. План вивчення

1.1.1. Географічне положення. Привести картосхему поширення арктичних пустель, тундр і лісотундр. Використовуючи Атлас Світу на контурній карті умовними знаками показати основні рослинні угруповання, зони і підзони.

1.1.2. Екологічні умови. Клімат. При характеристиці клімату повинне бити дане подання про основні метеорологічні елементи з диференціацією по регіонах. Відзначити жорсткість кліматичних умов. Указати на причини обезлісення тундр. Едафічні умови. Привести характеристику ґрунтових умов росту і поширення рослин, багаторічної мерзлоти. Відзначити зв'язок полігональних форм рельєфу з рослинністю.

1.1.3. Рослинність і тваринний світ арктичних пустель.

1.1.4. Рослинність і тваринний світ тундри й лісотундри.

1.1.5. Питання охорони й раціонального використання ресурсів живої природи.

1.2. Контрольні питання

1. Покажіть на карті біоми полярних пустель, тундр і лісотундр.

2. У чому полягає жорсткість кліматичних умов?

3. Які типи ґрунтів характерні для тундри?

4. Назвіть характерні ознаки ґрунтів.

5. У чому причина обезлісення тундр?

6. Назвіть характерні риси тундр.

7. Чому на полюсі холоду (Омякон) ростуть ліси, а на Кольськім півострові їх немає?

8. Назвіть підзони тундр і дайте їх характеристику.

9. У чому особливість деяких чагарникових і деревних форм у тундрі й лісотундрі?

I0. Які характерні форми мікрорельєфу вам відомі в тундрі і як вони впливають на характер ґрунтового покриву й рослинності?

11. Які види мохів ви можете назвати?

12. Назвіть квіткові рослини, що зустрічаються в тундрі.

13. Які види ссавців зустрічаються в арктичних пустелях і тундрі?

14. Чим харчується північний олень?

15. Де перебуває "родильний будинок" білих ведмедів?

16. Які птахи зимують у тундрі, а які летять на південь?

17. Назвіть найбільш характерні види гризунів для тундри.

10. Розкажіть про пташині базари на півночі.

19. Які морські тварини зустрічаються в берегів північних морів?

20. Які заповідники є в межах розглянутого біому?

21. Які тварини й у які райони переселені з Канади? Розкажіть про їх.

22. Що ви знаєте про операцію "Стерх"?

23. Що ви знаєте про рожеві чайки?

24. Які види тварин характерні для канадської півночі?

25. Які види тварин занесені в Червону книгу?

26. Особливості охорони живої природи на півночі.


Блок 9. Біоми лісової зони помірних широт

2.I. План вивчення

2.1.1. Географічне положення. На контурній карті миру показати підзони в межах лісової зони; для Євразії показати північну, середню й південну тайгу, змішані ліси, широколисті й дрібнолисті ліси.

2.1.2. Екологічні умови. Дати коротку характеристику клімату, ґрунтів і рельєфу окремо для Євразії й Північної Америки. Обґрунтувати північну й південну границі лісової зони.

2.1.3. Рослинність. Охарактеризувати рослинність по підзонам для Євразії й Північної Америки. Указати на наявність ендеміків, реліктів і привести назва видів, що найбільше часто зустрічаються.

2. 1.4. Тваринний світ. Дати характеристику тваринного світу по окремих регіонах: Західній Європі, Східній Європі, Західному й Східному Сибіру, Далекому Сході, Північній Америці, гірським областям.

2.1.5. Питання раціонального використання й охорони ресурсів живої природи.

2.2. Контрольні питання

1. Покажіть на карті границі лісової зони й підзон у межах лісової золи.

2. Розкажіть про літньозелені ліси.

3. Дайте характеристику буковим лісам.

4. Розкажіть про діброви.

5. Назвіть характерні види рослин лісів сходу Азії.

6. Які рослини східної Азії культивуються в наших парках?

7. Що являють собою дрібнолисті ліси?

8. Розкажіть про ялинники.

9. Приведіть приклад ярусності в тайгових лісах.

10. Розкажіть про хвойні ліси Східного Сибіру.

11. Що являє собою світлохвойна тайга Східного Сибіру?

12. Розкажіть про широколисті ліси Північної Америки.

13. Розкажіть про хвойні ліси Північної Америки.

14. Які характерні види хвойних ви можете назвати для Північної Америки?

15. Назвіть характерні види рослин широколистих лісів Північної Америки.

16. Розкажіть про тваринний світ Північної Америки.

17. Розкажіть про тваринний світ Далекого Сходу.

18. Розкажіть про тваринний світ лісової зони Європи.

19. Розкажіть про тваринний світ тайги Сибіру.

20. Які види тварин зникли в історичну епоху в межах цієї зони?

21. Які види тварин перебувають під охороною?

22. Які заповідники ви можете назвати на території лісової зони?

23. Що ви можете розповісти про раціональне використання ресурсів живої природи.


Блок 10. Біоми лісостепу, степів і прерій

3.I. План вивчення

3.1.1. Географічне положення. На контурній карті світу показати лісостепову й степову зони Євразії й прерії Північної Америки. Звернути увагу на місце розташування острівних лісостепів Середнього й Східного Сибіру, причини їхнього утворення.

3.1.2. Екологічні умови. Дати коротку характеристику кліматичних і ґрунтових умов, рельєфу. Обґрунтувати відсутність деревної рослинності в степовій зоні, мозаїчний її розподіл у лісостеповій зоні.

3.1.3. Рослинність. Охарактеризувати рослинність по підзонам: північні й південні степи. Звернути увагу на меридіональну зональність американських прерій. Дати характеристику основним п'яти їх видам: власне преріям, змішаним преріям, низькозлаковим преріям, дереновинно-злаковим преріям.

3.1.4. Тваринний мир. Привести характеристику біомів у цілому, звернувши увагу на подібність і розходження тваринного світу Євразії й Північної Америки.

3.1.5. Питання раціонального використання й охорони ресурсів живої природи. Особливу увагу звернути на антропогенні зміни степів і прерій і пов'язані із цим питання охорони тваринного населення й рослинного покриву. На конкретних прикладах показати успіхи й недоліки охорони живої природи.

3.2. Контрольні питання

1. Охарактеризуєте клімат степів.

2. Які ґрунти поширені в лісостеповій і степовій зоні?

3. Покажіть на карті ґрунтові підзони?

5. Які ґрунти характерні для південного Степу?

6. Розкажіть про характер рослинності лісостепу.

7. Рослинність північного степу, характерні види.

8. Рослинність південного степу, характерні види.

9. Причини обезлісення степів.

10. Тваринний світ степової й лісостепової зони.

11. Які види тварин зникли в історичну, епоху?

12. Які види тваринні степи перебувають під охороною?

13. Аспекти степів. Приведіть приклади.

14. Охорона рослин у степовій зоні.

15. Які заповідники ви знаєте в степовій зоні.

16. Приведіть приклади відновлених видів тварин, що перебувають на межі зникнення.

17. Розкажіть про тваринне населення північноамериканських прерій.

18. Життєві форми рослин степу.


Блок 4. Біоми напівпустель і пустель помірного пояса

4.1. План вивчення

4.1.1. Географічне положення й екологічні умови. На контурній карті світу показати пустелі Євразії. Звернути увагу на кліматичну характеристику й причини спустелювання. 4.1.2. Дати характеристику едафічних (ґрунтових) умов. Виділити основні типи пустель (піщані, щебенюваті, глинисті, солончакові) і привести їхні основні риси.

4.1.3. Життєві форми. Розповісти, які групи ксерофільних рослин зустрічаються в середньоазіатських пустелях. Мати уяву про сукуленти, ксерофіти, ефемери і ефемероїди. Вміти пояснити основні шляхи пристосування рослин до недоліку вологи, привести приклади. Дати характеристику рослинності пустель різних типів.

4.1.4 Тваринний світ пустель. При підготовці цього питання звернути увагу на характер пристосування різних видів тварин до недоліку вологи. Привести приклади.

4.1.5. Питання охорони й раціонального використання ресурсів живий .природи. Показати специфіку використання рослинного покриву й тваринного населення в пустелях, особливості їхньої охорони, вплив людини на біоми пустель.


4.2. Контрольні питання

1. Покажіть на карті поза тропічні пустелі й напівпустелі Євразії.

2. Поясните причини їхнього утворення.

3. Кліматичні особливості пустель.

4. Спустелювання і його причини.

5. Ґрунтові умови пустель,

6. Типи пустель і їхня характеристика.

7. Життєві форми рослин і тварин.

8. Розкажіть про ефемери і ефемероїди.

9. Які види деревної рослинності зустрічаються в пустелях позатропічної Євразії?

10. Шляхи пристосування рослин до нестачі вологи.

11. Розкажіть про рослинність різних типів пустель.

12. Розкажіть про тваринний світ пустель Середньої й Центральної Азії.

13. Які види тварин перебувають під охороною?

14. Які заповідники є у пустелях Євразії?

I5. Що ви можете сказати про відновлення популяції сайгака?

16. Які види тварин зникли в пустелях Середньої й Центральної Азії?

17. Що ви знаєте про заповідники "Тигрова балка", "Репетекськом" і ін.?

18. Назвіть видатних дослідників Центральної Азії.

Модуль сьомий. Екосистеми океану та внутрішніх водоймищ

  1. Основні екологічні фактори водного середовища.
  2. Екологічні групи водних організмів.
  3. Основні закономірності розподілення організмів у водному середовищі.
  4. Характерні біоценози пелагіалі, літоралі, бенталі, абісалі.
  5. Біогеографічне районування океану.
  6. Амфібореальне та біполярне розподілення організмів в океані та його причини.
  7. Організми внутрішніх водоймищ.
  8. Основні організми Чорного і Азовського морів.

Література



Основна


Абдурахманов Г.М., Криволуцкий Д.А., Мяло Е.Г., Огурева Г.Н. Биогеография. – М.: „Академия”, 2003. – 480 с.

Абдурахманов Г. М., Лопатин И. К., Исмаилов Ш. И. Основы зоологии и зоогеографии. — М.: Академия, 2001. — 496 с.

Воронов А.Г. Биогеография с основами экологии. М.: Изд-во МГУ, 1987. – 264 с.

Воронов А. Г., Дроздов Н. Н., Криволуцкий Д. А., Мяло Е. Г. Биогеография с основами экологии. — М.: Изд-во МГУ, 1999. — 392 с.

Воронов А. Г., Дроздов Н. Я., Мяло Е. Г. Биогеография мира. — М.: Выс­шая школа, 1985. — 271 с.

Второв П. П., Дроздов Н.Н. Биогеография. — М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001.-304 с.

Второв П. П., Дроздов Н.Н. Биогеография материков. М.: Просвещение, 1979. – 208 с.

Дроздов Н. К, Мяло Е. Г. Экосистемы мира. — М.: ABF, 1997. — 340 с.

Леме Ж. Основы биогеографии. — М.: Прогресс, 1976. — 308 с.

Основы лесной биогеоценологии / Под ред. В. Н. Сукачева, Н.В.Дылиса. — М.: Наука, 1964. — 251 с.

Мессерли Б., Айвз Дж. Д. Горы мира. — М.: Издательский дом «Ноо­сфера», 1999. - 454 с.

Петров К.М. Биогеография с основами охраны биосферы: — Спб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 2001. — 376 с.

Уиттекер Р. Сообщества и экосистемы. — М.: Прогресс, 1980. — 327 с.

Шмитхюзен И. Общая география растений. — М.: Прогресс, 1966. — 307 с.

Алехин В.В., Кудряшок Л.В., Говорухин В.С. География растений с основами ботаники. – М.: Учпедгиз, 1961. – 532 с.

Бобринский Н.А., Гладков Н.А. География животных. – М.: Учпедгиз, 1961. – 287 с.


Додаткова


Береговий П.М., Прахов М.М. Ботанічна географія. Київ: Вища школа, 1969. – 342 с.

Вавилов Н.И. Центры происхождения культурных растений / Пять континентов. — М.: Мысль, 1987. — 348 с.

Вальтер Г. Общая геоботаника. — М.: Мир, 1982. — 255 с.

Вернадский В. И. Биосфера. — Л., 1926. — 146 с.

Гептнер В. Г. Общая зоогеография. — М., 1936. — 382 с.

Дарлингтон Ф. Зоогеография. — М.: Прогресс, 1966. — 519 с.

Лопатин И. К. Зоогеография. — Минск, 1989. — 318 с.

Петров К.М. Биогеография океана. — Спб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1999. — 232 с.

Растительный мир Земли / Под ред. Ф. Фукарека. — М.: Мир, 1982.— Т. 1 —2. — 184 с.

Симпсон Дж. Великолепная изоляция. — М.: Мир, 1983. — 256 с.

Сукачев В.Н. Растительные сообщества (Введение в фитоценоло­гию) // Избранные труды. — Л.: Наука, 1975. — Т. 3. — С. 145 — 278.

Толмачев А. И. Введение в географию растений. — Л.: Изд-во Ленин­градского ун-та, 1974. — 243 с.

Атлас животных. – М.: Астрель АСТ, 2004. – 256 с.

Жизнь животных. Т 1-6. – М.: Просвещение, 1968-1971.

Жизнь растений. Т 1. – М.: Просвещение, 1974.