Geum.ru

Укази президента україни зміст

Вид материалаДокументы

Содержание


РОЗДІЛ II. ОБОРОННІ ТА ВІЙСЬКОВІ ПИТАННЯ 2.1. Політика національної безпеки
2.1.1. Стратегія національної безпеки України
Подобный материал:
1   ...   157   158   159   160   161   162   163   164   ...   174

РОЗДІЛ II. ОБОРОННІ ТА ВІЙСЬКОВІ ПИТАННЯ

2.1. Політика національної безпеки


Державна політика національної безпеки передбачає утвердження засад національної єдності задля розбудови демократичної, правової держави, формування соціальне орієнтованої конкурентоспроможної ринкової економіки, зміцнення науково-технологічного потенціалу, забезпечення інноваційного розвитку, зростання рівня життя і добробуту населення, забезпечення інформаційної безпеки, екологічно і техногенно безпечних умов життєдіяльності суспільства.

Політика національної безпеки України спрямована на захист життєво важливих національних інтересів і базується на визначених законодавством України основних принципах забезпечення національної безпеки:

пріоритет прав і свобод людини і громадянина;

верховенство права;

пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні конфліктів;

своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам;

чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;

демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки;

використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.

Життєво важливі національні інтереси України реалізовуватимуться у складному внутрішньому та зовнішньому середовищі, яке характеризується наявністю низки викликів і загроз. Відчутний вплив на ситуацію в державі справляє світова фінансова криза та ускладнення в розвитку суспільно-політичних процесів.

Україна має намір продовжувати вживати заходів для забезпечення міжнародної та євроатлантичної безпеки і стабільності, зокрема брати участь у місіях та операціях під проводом Альянсу.

Україна розглядає своє можливе членство в ЄС та НАТО як дієвий інструмент для забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності держави. Україна залишається відданою продовженню реформ у секторі безпеки і оборони відповідно до Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 12 лютого 2007 року № 105, а також Воєнної доктрини України, затвердженої Указом Президента України від 15 червня 2004 року № 648, з метою досягнення взаємосумісності з НАТО. Імплементація результатів комплексного огляду національного сектору безпеки та оборонний огляд здійснюватимуться у співпраці зі Спільною робочою групою Україна - НАТО з питань воєнної реформи, а також у рамках застосування інших механізмів співробітництва з Альянсом. При цьому вдосконалення системи управління сектором безпеки і оборони держави залишається важливим завданням для України.

2.1.1. Стратегія національної безпеки України


Стратегія національної безпеки України визначає, зокрема, пріоритети та основні цілі реформування сектору безпеки. Україна має намір якісно оновити систему національної безпеки з метою адекватного реагування на сучасні виклики і загрози. Головна мета Стратегії - забезпечити рівень національної безпеки, який би гарантував поступальний розвиток України, її конкурентоспроможність, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, подальше зміцнення міжнародних позицій та авторитету Української держави у сучасному світі.

Контроль за реалізацією Стратегії національної безпеки України здійснюють Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України у межах повноважень, визначених Конституцією і законами України.

Президент України здійснює керівництво процесом реалізації Стратегії, у разі потреби вносить до Верховної Ради України законопроекти, необхідні для її імплементації.

Верховна Рада України формує законодавчу базу, спрямовану на реалізацію Стратегії, здійснює відповідний парламентський контроль.

Кабінет Міністрів України, керуючись Конституцією і законами України, актами Президента України та рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, забезпечує реалізацію Стратегії, щорічно затверджує плани заходів з її виконання.

Рада національної безпеки і оборони України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади з реалізації Стратегії та з урахуванням змін у зовнішньому або внутрішньому середовищі вносить Президентові України пропозиції щодо її уточнення та ресурсного забезпечення.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України інформує Президента України про хід виконання Стратегії та подає відповідні висновки і пропозиції.

Середньострокові цілі:

забезпечити реалізацію Стратегії національної безпеки України, а також затвердження щорічних планів на її виконання;

розробити механізм оцінки ефективності реалізації Стратегії національної безпеки України, який передбачатиме як державну, так і незалежну зовнішню оцінку її виконання, зокрема, аналіз з боку міжнародних неурядових організацій;

сформувати систему інформаційного супроводження реалізації пріоритетів, визначених Стратегією національної безпеки України;

розробити пропозиції щодо внесення змін до Стратегії національної безпеки України з урахуванням змін, які відбулись у світі на регіональному та глобальному рівнях, а також в Україні, включаючи економічні та фінансові аспекти.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

розробити та затвердити план заходів з виконання Стратегії національної безпеки України до кінця 2009 року;

продовжити співробітництво з Альянсом у сфері проведення оцінки результатів реалізації Стратегії національної безпеки України в рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи;

залучити міжнародні неурядові організації до проведення незалежної оцінки політики національної безпеки, а також стану реалізації Стратегії національної безпеки України в рамках Мережі партнерства щодо підвищення обізнаності громадянського суспільства, яка діє під егідою Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи.