Geum.ru

Методичні рекомендації факторинг як різновид торгово-посередницької операції смт. Томаківка

Вид материалаМетодичні рекомендації

Содержание


Основні відмінності між кредитом та факторингом
Подобный материал:

ТОМАКІВСЬКЕ РАЙОННЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ


Факторинг як різновид торгово-посередницької операції


смт. Томаківка

2011 рік


Факторинг як різновид торгово-посередницької операції


Факторинг виник як операція спеціалізованих торговельних посередників ще у ХVI-XVII ст., але тільки в 60-і роки нашого сторіччя факторські, операції прийшли на зміну комерційному кредиту у вексельній формі й стали широко застосовуватися для обслуговування процесу реалізації продукції.

Нині факторинг - поширена міжнародна посередницька послуга комерційних банків. У 60-х роках ХХ ст. факторингові операції почали поступово витісняти комерційний кредит на основі векселів. Особливо швидко факторинг розвивався у 80-х роках, коли за 10 років оборот за ним зріс в Італії в 74 рази, в Іспанії - в 14, Великобританії та Франції - в 7,5 рази. В Україні факторинг уперше був затверджений у новому Цивільному кодексі.

Факторинг (factor - в перекладі з англійського «агент, посередник») є різновидом торгово-комісійної операції, що поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта, що пов'язане з переуступкою клієнтом-постачальником факторингової компанії (чинник-фірмі) неоплачених платіжних вимог за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги і, відповідно, права отримання платежу по них. Він включає інкасування дебіторської заборгованості клієнта, кредитування і гарантію від кредитних і валютних ризиків.

Метою факторингового обслуговування є своєчасне інкасування боргів для скорочення витрат, унаслідок затримки платежу, і запобігання появі сумнівних боргів, підвищення ліквідності і зниження фінансового ризику для клієнтів, які не хочуть брати на себе роботу по перевірці платоспроможності своїх контрагентів, по веденню фінансового обліку відносно своїх вимог і зацікавленні, по можливості, в найшвидшому отриманні грошей на рахівницях.

Відповідно до Конвенції про міжнародний факторинг (28.05.1988), договір факторингу – договір укладений між однією стороною (постачальником та іншою стороною (фактором), відповідно до якого: постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів , придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання; фактор має виконувати принаймні дві з таких функцій:
  • фінансування постачальника, включаючи надання позики та здійснення авансових платежів;
  • ведення обліку ( головної бухгалтерської книги) щодо дебіторської заборгованості;
  • пред’явлення до сплати грошових вимог;
  • захист від несплат боржників.

Боржники повинні бути повідомленні про відступлення права грошової вимоги.

Важливо врахувати, що Конвенція не регулює відносини з операцій, які стосуються товарів, закуплених в основному для сімейного або домашнього користування.

Договір про факторинг може включати поступку не тільки грошової вимоги, а й інших прав постачальника, що випливають з договору поставки, включаючи переваги, що виникають із застереження за продавцем права власності на товари до їх повної оплати або інших способів забезпечення виконання зобов’язань стосовно постачальника.

Види договорів факторингу:

• договір купівлі грошової вимоги;

• договір із метою забезпечення виконання зобов'язання.

Предметом договору є право грошової вимоги, причому як зрілої, тобто такої, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також майбутньої вимоги, тобто вимоги, яка виникне в майбутньому (ст. 1078 ЦК).

Важливим є положення про те, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги перед кредитором і не відповідає, за загальним правилом, за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яку пред'явлено до виконання фактором (ст. 1081 ЦК).

Фактично ж предметом та суттю цього договору є надання послуги з надання грошових коштів клієнтові, а саме: грошова оцінка його вимоги до боржника для поповнення його обігових коштів чи в силу інших чинників (невиконання боржником свого зобов'язання, наявність інших відносин клієнта із банком чи банку із боржником).

У факторингових операціях беруть участь такі сторони:

1) фактор – посередник, яким може бути банк або інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції;

2) клієнт, яким у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності.

Форма договору факторингу визначається нормами ст.513 ЦК України, згідно з якою договір факторингу має бути вчинений у тій самій формі, що і право чин, на підставі якого виникло зобов’язання, право грошової вимоги за яким передається клієнтом фактору. Договір факторингу, предметом якого є право грошової вимоги, яка виникла з правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований у порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. За домовленістю сторін будь-який договір факторингу може бути укладений у письмовій нотаріальній формі.

Форма договору факторингу укладеного з нерезидентом визначається в ст. 6 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», укладається він у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Як договір, що вчинюється виключно при здійсненні підприємницької діяльності, договір факторингу, як правило, передбачає отримання фактором плати за передання клієнту обумовленої договором суми грошових коштів.

За договором факторингу фактор сплачує клієнтові суму грошової вимоги, права за якою придбані фактором, зменшеною на суму своєї винагороди. Розмір винагороди фактора може визначатися: у конкретній сумі грошових коштів; у вигляді відсотків від розміру вимоги, права за якою відступлені; у вигляді різниці між номінальною вартістю права вимоги та її ринковою (оціночною) вартістю, а у разі авансування клієнта фактором розмір винагороди фактора може визначатися залежно від розміру облікової ставки НБУ, збільшеної на деяку кількість відсотків.

На визначення сторонами договору факторингу розміру винагороди фактора можуть впливати різноманітні чинники, зокрема форма розрахунків за договором, на якому ґрунтується вимога, права за якою відступаються; фінансовий та майновий стан клієнта та (або) боржника; строк платежу за договором, на якому ґрунтується вимога, право за якою відступається; розмір грошової вимоги, право за якою відступається, та ін.

Серед прав та обов'язків сторін договору факторингу треба зазначити:

для фактора:

• права: право на всі суми, які фактор одержить від боржника на виконання вимоги, що набув від клієнта, відповідно до умов договору; право наступного відступлення фактором права грошової вимоги третій особі, якщо це встановлено договором; право на отримання винагороди за здійснення факторингу, якщо це відповідає суті договору; інші права, встановлені законом або договором;

• обов’язки сплатити клієнтові суму коштів за грошову вимогу, права за якою придбані фактором, зменшеною на суму винагороди фактора, якщо інше не встановлено договором; надати клієнтові послуги, пов'язані з його грошовою вимогою, право якої він відступає, якщо це встановлено договором; надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором і інше не встановлено договором; інші обов'язки, встановлені законом або договором;

для клієнта:

• права: право вимагати від фактора сплати суми коштів за грошову вимогу, права за якою придбані фактором, зменшеної на суму винагороди фактора, якщо інше не встановлено договором; право на отримання звіту та грошової суми, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором і інше не встановлено договором; інші обов'язки, встановлені законом або договором;

• обов'язки: передати право грошової вимоги фактору в порядку, встановленому договором (у договорі з консенсуальною конструкцією); повідомити боржника про відступлення права грошової вимоги фактора, якщо це передбачено договором; сплатити фактору залишок боргу, якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, що був забезпечений відступленням права вимоги; сплатити винагороду факторові, якщо це відповідає суті договору; інші обов'язки, встановлені законом або договором.

Права та обов'язки сторін за договором факторингу відрізняються залежно від типу факторингу.

Якщо за договором факторингу безпосередньо здійснюється фінансування клієнта під відступлення права грошової вимоги шляхом її купівлі фактором, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт при цьому не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої клієнту фактором (ст. 1084 ЦК України).

При здійсненні зазначеного типу факторингу (так званий «безоборотний факторинг») увесь ризик невиконання боржником обов'язків щодо сплати грошових коштів фактору за відступленою клієнтом грошовою вимогою покладається на фактора. Однак за таким договором розмір права вимоги, що відступається, може значно перевищувати розмір грошових коштів сплачених фактором клієнту за відступлення права грошової вимоги.

На відміну від цього, коли договір факторингу укладається з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнту звіт і передати йому суму, що перевищує суму боргу клієнту, який забезпечений відступленням права грошової вимоги. Сторони можуть встановити у договорі факторингу і інше, наприклад звільнити фактора від вказаного обов'язку.

У свою чергу, якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, закон зобов'язує клієнта сплатити факторові залишок боргу (ст. 1084 ЦК України).

Отже, за договору факторингу такого типу ризик фактора не отримати грошові кошти від боржника є значно меншим, оскільки клієнт залишається відповідальним перед фактором за залишок боргу, що не буде сплачений боржником (так званий «оборотний факторинг»). Грошова вимога за таким договором факторингу переходить до фактора лише за умови невиконання клієнтом основного зобов'язання, яке було забезпечено відступленням права грошової вимоги. Закон забороняє наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі. Однак таке відступлення може бути здійснене фактором, якщо це встановлено договором факторингу. Якщо таке відступлення договором факторингу допускається, воно має здійснюватися відповідно до положень Цивільного Кодексу України, що регулюють договір факторингу. Отже, наступне відступлення фактором права грошової вимоги може бути здійснено лише особі, яка може бути фактором.

Розглядаючи основний обов'язок клієнта щодо передачі права грошової вимоги фактору, слід зазначити, що зазначена вимога, право за якою відступається, має бути дійсною. Вимоги щодо її дійсності, право на яку відступається клієнтом фактора, встановлені у ст. 1081 ЦК України.

Відповідно до вказаної норми дійсність грошової вимоги, право за якою відступається клієнтом, залежить від двох умов:

по-перше, клієнт повинен мати суб'єктивне право на відступлення права грошової вимоги. Наявність цього права може бути підтверджена документами щодо факту здійснення клієнтом купівлі-продажу майна, виконання робіт або надання послуг, за що клієнт має отримати грошові кошти від боржника (зокрема договір купівлі-продажу та акт прийому-передачі товару за ним чи транспортна накладна до нього);

по-друге, клієнту мають бути невідомі в момент відступлення грошової вимоги відомості про обставини, через які боржник має право не виконувати вимогу. Тобто, якщо такі обставини у момент відступлення грошової вимоги були відомі клієнту (зокрема товар, що був проданий клієнтом за договором купівлі-продажу, не відповідає асортименту, визначеному договором; товар є некомплектним чи бракованим; закінчення за грошовою вимогою строку позовної давності), така грошова вимога є недійсною.

Від дійсності або недійсності відступленої грошової вимоги залежать правові наслідки її відступлення для клієнта. Згідно із законом клієнт несе відповідальність перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо договором не встановлено інше. Тому, якщо, наприклад, клієнт мав у момент відступлення грошової вимоги фактору відомості про обставини, через які боржник має право не виконувати вимогу, то відступлена грошова вимога є недійсною. Останнє є підставою для притягнення клієнта до відповідальності фактором у разі невиконання боржником зобов'язань за відступленою грошовою вимогою.

Водночас сторони договору факторингу за домовленістю між собою можуть звільнити клієнта від такої відповідальності, зробивши відповідне застереження у договорі факторингу.

Закон не встановлює відповідальності клієнта за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором. Однак клієнт може взяти на себе за договором факторингу таку відповідальність (ст. 1081 ЦК України). У цьому разі відповідальність клієнта перед фактором буде такою самою, як відповідальність первісного кредитора у зобов'язанні перед новим кредитором, який поручився за невиконання боржником свого обов'язку (ст. 519 ЦК України), тобто буде відповідальністю поручителя (солідарною чи субсидіарною) залежно від того, що визначать сторони у договорі.

Права та обов'язки боржника. Регулюючи договір факторингу, закон, як і в разі звичайної заміни кредитора у зобов'язанні, здійснює регулювання не лише суто договірних внутрішніх правовідносин між клієнтом та фактором, а й зовнішніх правовідносин, що виникають між фактором і боржником, який хоч і не є стороною за договором факторингу, але зобов'язаний здійснити на користь фактора певні дії. Згідно із вимогами закону боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові із зазначенням у ньому грошової вимоги, яка підлягає виконанню, а також із зазначенням фактора, якому має бути здійснений платіж. Однак боржник, у свою чергу, має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк (строк, достатній для доставки доказів від фактора боржникові) доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові мало місце, наприклад, вимагати надання йому письмового повідомлення клієнта про відступлення грошової вимоги факторові або копії договору факторингу та ін. (ст. 1082 ЦК України).

Останнє викликано тим, що за загальним правилом боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредитору до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст. 517 ЦК України). Крім цього, надання відповідних повідомлень боржнику є необхідним і внаслідок того, що у практиці здійснення факторингових операцій, залежно від того, чи має боржник інформацію про наявність договору факторингу та відступлення права клієнтом, чи ні, факторинг поділяється на відкритий та невідкритий. При останньому боржник клієнта не інформується про передачу права вимоги фактора при отриманні ним рахунків на оплату товарів, робіт, послуг, що потребує надання боржникові такого повідомлення, а у разі необхідності - і підтверджувальних документів.

Отже, обов'язок боржника здійснити платіж фактора виникає за умови отримання боржником письмового повідомлення клієнта чи фактора про відступлення права вимоги, а у разі наявності вимоги боржника про надання доказів такого відступлення, - лише після отримання їх боржником.

Якщо клієнт і фактор не виконають своїх обов'язків щодо повідомлення боржника про відступлення вимоги, а фактор щодо надання у розумний строк доказів про таке відступлення, якщо є відповідна вимога про це боржника, останній має право здійснити платіж своєму первісному кредиторові (клієнту). Водночас виконання боржником грошової вимоги фактора звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом (ст. 1082 ЦК України).

У разі, якщо боржник здійснить платіж на користь первісного кредитора (клієнта) за умови виконання фактором та клієнтом своїх зобов'язань за факторингом, платіж за відступленою грошовою вимогою вважається не вчиненим.

Останнє пов'язане з тим, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), включаючи його виконання належній стороні (ст. 527 ЦК України), внаслідок чого боржник, виконуючи зобов'язання неналежному кредиторові, несе ризик несприятливих наслідків цього. Тому в разі настання такого випадку фактор буде мати право заявити до боржника позовні вимоги щодо сплати відступленої грошової вимоги та відшкодування збитків, що виникли через невиконання боржником своїх обов'язків. Якщо договором факторингу встановлена відповідальність клієнта за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої було відступлено, відповідальність за вказане порушення може бути покладена за позовом фактора і на клієнта (ч. 3 ст. 1081 ЦК України).

Закон надає боржникові у відносинах з фактором не лише обов'язки, а й права.

По-перше, боржник має право при пред'явленні йому фактором вимоги щодо здійснення платежу пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові (ст. 1085 ЦК України). Наприклад, боржник за договором поставки може пред'явити фактору до заліку свої грошові вимоги щодо сплати неустойки за порушення клієнтом строку поставки товару. Зазначений залік здійснюється відповідно до норм статей 601-603 ЦК України.

Здійснення вказаного заліку може призводити до зменшення грошових сум, які мають надходити від боржника факторові. Тому зазначені наслідки заліку грошових вимог можуть бути врегульовані сторонами договору факторингу при визначенні розміру грошової вимоги, право за якою підлягає відступленню та розміру винагороди фактора або встановлення права регресу до клієнта за наслідками такого заліку.

У разі здійснення заліку боржник не має права пред'явити факторові вимоги до клієнта у зв'язку з порушенням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги (ст. 1085 ЦК України), оскільки наявність таких обмежень чи заборон та їх порушення клієнтом не впливає на дійсність договору факторингу (ст. 1080 ЦК України).

По-друге, боржник має право на захист своїх прав. Так, у разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним з боржником, боржник не має права вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за відступленою грошовою вимогою, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта. Отже, боржник зберігає за собою право вимагати від клієнта сплати відповідних грошових сум у разі порушення ним договірних зобов'язань (зокрема при сплаті фактором ціни товару за договором поставки, що виявився бракованим).

Однак боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові за відступленою грошовою вимогою, має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо фактор не виконав свого зобов'язання передати клієнтові грошові кошти, пов'язані з відступленням права грошової вимоги, або передав клієнтові грошові кошти, знаючи про порушення клієнтом зобов'язання перед боржником, пов'язаного з відступленням права грошової вимоги (ст. 1086 ЦК України).

Останнє викликано тим, що у зазначеному випадку фактор отримує від клієнта грошові кошти, не здійснюючи його фінансування або здійснює таке фінансування, знаючи, що відступлена вимога є спірною.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України наявність домовленості між клієнтом і боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження не впливає на дійсність договору факторингу, що є однією з істотних відмінностей договору факторингу від цесії (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Отже, грошові вимоги можуть бути предметом договору факторингу навіть у випадку, коли боржник і клієнт домовилися про заборону або обмеження відступлення такої вимоги. Однак у випадку наявності такої домовленості між боржником і клієнтом та укладення останнім з фактором договору факторингу клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Тобто якщо договором, що був укладений між клієнтом і боржником, не визначена конкретна міра відповідальності (наприклад неустойка), боржник матиме право вимагати відшкодування збитків, яких він зазнав при зміні кредитора у зобов'язанні (ст. 22 ЦК України). Факторингові операції виникли на основі комерційного кредиту, який надається продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари. Зміна вимог до розрахунків з погляду прискорення обігу коштів викликали необхідність для постачальників шукати шляхи вирішення проблеми дебіторської заборгованості.

Факторинг є відносно новою ефективною системою покращення ліквідності та зменшення ризику при організації платежів.

Нині факторинг завойовує щоразу стійкі тривалі позиції на вітчизняному грошовому ринку. Але далеко не всі українські підприємства використовують в управлінні вже існуючою дебіторською заборгованістю факторинг. Це пов'язано насамперед із тим, що в Україні дуже поширена передоплата за товар і слабо розвинений комерційний кредит, як високо ризиковий. До того ж, факторинг у сучасному варіанті тільки-но починає з'являтися на вітчизняному ринку і можливості цього фінансового інструменту поки недостатньо оцінено, що пов’язано, в свою чергу з неврегульованістю законодавчої та нормативної бази та відсутності в Україні єдиного законодавчого акта, який би регулював факторингову діяльність в нашій державі.

Твердження деяких теоретиків і практиків сьогодення про те, що факторинг є різновидом кредиту є помилковим. Щоб у цьому переконатися, наведемо відмінності між кредитом та факторингом.


Основні відмінності між кредитом та факторингом


КРЕДИТ
ФАКТОРИНГ

Кредит повертається банку позичальником
Факторингове фінансування погашається з коштів, що надходять від дебіторів клієнта

Кредит надається на фіксований період
Факторингове фінансування виплачується на термін фактичного відтермінування платежу

Кредит виплачується в обумовлений кредитним договором період
Факторингове фінансування виплачується в день поставки

товару (надання платіжних документів)

Кредит, як правило, надається під забезпечення
Факторингове фінансування, як правило, здійснюється без забезпечення

Кредит надається на заздалегідь обумовлену суму
Розмір факторингового фінансування не обмежений і може збільшуватися в залежності від росту об’ємів продажів клієнта

Кредит погашається в заздалегідь обумовлений день
Факторингове фінансування погашається в день фактичної оплати дебітором оставленого товару

Погашення кредиту не гарантує отримання нового
Факторингове фінансування продовжується безстроково

При кредитуванні, окрім перерахування коштів, банк не надає позичальнику інших послуг
Факторингове фінансування супроводжується управлінням

дебіторської заборгованості

Відсутність системи управління дебіторською заборгованістю постачальника
Наявність системи управління дебіторською заборгованістю постачальника


Отже, факторинг актуальний для підприємств, які:

• здійснюють поставки товарів (виконання робіт, надання послуг) з відстрочкою платежу (на умовах товарного кредиту) терміном від 15 до 60 днів;

• прагнуть до нарощування обсягів поставок за умов маркетингової та технологічної готовності, але не мають достатнього фінансування обігових коштів.

Основними конкурентними перевагами факторингу для постачальників є:

1. можливість збільшення кількості потенційних покупців за рахунок побудови ефективної системи продажу в кредит;

2. можливість збільшення обсягів поставок за рахунок збільшення кількості покупців;

3. можливість трансформації дебіторської заборгованості у грошові кошти та досягнення, таким чином, балансу грошових потоків, збільшення за рахунок цього ліквідності та рентабельності поставок;

4. можливість здійснення оптових закупівель значних партій товарів та, відповідно, підтримання розширеного асортименту, за рахунок наявності обігових коштів, для миттєвого задоволення вимог покупців;

5. поліпшення ділового іміджу та платоспроможності через можливість проведення своєчасних розрахунків зі своїми кредиторами;

6. зміцнення ринкової позиції;

7. відсутність застави;

8. гарантована відсутність іммобілізації оборотних коштів у дебіторську заборгованість.

Основними конкурентними перевагами факторингу для покупців є:

1. можливість проведення розрахунків із постачальниками з відстрочкою платежу після реалізації товару (робіт, послуг) кінцевому споживачу;

2. можливість користування товарним кредитом, а тому відсутність необхідності в кредиті банку;

3. можливість збільшення обсягів закупівель із відстрочкою платежу.

Основними перевагами факторингу для банку (фактора) є:

• посилення ділових відносин із клієнтами через пропозицію додаткової конкурентоспроможної послуги;

• додаткова можливість збільшення клієнтської бази за допомогою залучення на обслуговування платоспроможних покупців (дебіторів) постачальника;

• збільшення ресурсної бази банку через збільшення у постачальників (клієнтів) обсягів грошових надходжень на поточні рахунки внаслідок збільшення обсягів їх поставок;

• диверсифікація кредитного ризику між покупцями (дебіторами);

• можливість для банку отримати додаткові джерела доходів;

• зменшення обсягів резервування за факторингом порівняно з кредитними операціями.

Підсумовуючи, варто зазначити, що цей фінансовий інструмент має значно більше плюсів, ніж мінусів, особливо це стосується торгових підприємств, де питання достатності оборотних коштів стоїть дуже гостро. Багато таких підприємств вирішує дилему, коли хочеться залучити нових покупців, стимулюючи їх вигідними умовами товарного кредиту та підтримувати рівень оборотних коштів на належному рівні. У цій ситуації факторинг - оптимальне рішення. Це також стосується і потужних виробників, де проблема реалізації стоїть на першому плані.

Проаналізуємо перешкоди для поширення факторингу в нашій країні. Насамперед, це неврегульованість законодавчої та нормативної бази; в Україні відсутній єдиний законодавчий акт, який би регулював факторингову діяльність. Запровадження факторингу утруднюється також і прийнятою практикою ведення торгово-збутових операцій, яка передбачає, як вже згадувалося, передплату та майже повну відсутність комерційного кредиту. Важливу роль відіграє й обізнаність менеджерів, економістів та керівників з факторингом як економічним інструментом. Саме сучасна підготовка спеціалістів та фахівців українських підприємств повинна розкрити їм ефективні методи управління підприємством, які є загальноприйнятими в міжнародній практиці, серед яких і факторинг. Крім того, серед причин недостатньої розвиненості факторингових послуг у нашій країні досить часто зазначають відсутність економічного аналізу розрахунку, дієвого контролю за якістю обслуговування та практичного досвіду ведення факторингових операцій .

Використання факторингу не лише дає змогу підприємству уникнути кризових явищ, а й сприятиме подальшому розвитку підприємства, отриманню великих прибутків та збільшенню ринкової вартості підприємства.


Методичні рекомендації підготовлені Томаківським районним управлінням юстиції Дніпропетровської області