В. О. Болотова Паблік рілейшенз в овс конспект

Вид материала

Конспект

Содержание 3. Внутрішня громадськість ОВС

Подобный материал:

• 1. Назва модуля, 40.55kb.
• Философско-антропологические доминанты в философии русского просветителя А. Т. Болотова, 225.1kb.
• Программа базового курса «Основы военной службы», 568.12kb.
• Анотація до курсу «Паблік рілейшинз», або Зв’язки з громадськістю, 321.15kb.
• Робоча програма навчальної дисципліни основи паблік рилейшнз (шифр І назва навчальної, 469.96kb.
• Общая характеристика работы, 309.44kb.
• Поддьяков А. Н. Неопределенность в решении комплексных проблем // Человек в ситуации, 216.75kb.
• Как составить конспект урока русского языка. Конспект урока, 4218.04kb.
• Реферат на тему, 182.05kb.
• Новости ->, 27.43kb.

3. Внутрішня громадськість ОВС

Щодо внутрішньої громадськості, то слід зазначити, що ефективні інформаційні зв’язки зі службовцями ведуть до більш високої продуктивності праці і задоволеності роботою, кращому досягненню цілей організації. У свою чергу, ефективність інформаційних зв’язків визначається гарним організаційним кліматом. Задача спеціалістів ПР – краще інформувати робітників про справи своєї організації і допомагати їм доводити свої думки до керівництва.

Дослідження, що ведуться 50 років, показали, що організаційний клімат і культуру формує весь колектив. Організаційний клімат – це довгостроковий психологічний стан внутрішнього середовища, який:

а) відчувають усі члени колективу;

б) впливає на їхню поведінку;

в) виражається в цінностях або характеристиках організації.

По суті організаційний клімат складається із суб’єктивних уявлень про політику, лідерство, цінності, норми і правила. Іноді про нього говорять як про засіб життєдіяльності організації. Дослідженнями встановлені зв’язки між психологічним кліматом, мотивами, творчими спроможностями і результатами праці. Ідеальний клімат характеризується відкритістю, довірою, щирістю, почуттям ліктя, відчуттям безпеки, високою вимогливістю й активністю людей у справах організації. Тільки на основі довіри може виникати справжнє спілкування. Створити гарний клімат неможливо без серйозних вкладень у людські і фінансові ресурси. Головна задача спеціалістів ПР – показати, що ОВС роблять для робітників у плані якості життя, участі в керуванні.

Робота з робітниками повинна будуватися на основі двосторонньої партнерської комунікації. Службовці повинні бути добре поінформовані і мати можливість висловлювати свої думки з організаційних питань. У зв’язку з цим спеціалістам ПР треба переконати вище керівництво в тому, що необхідно мати комунікаційну політику аналогічно фінансовій, кадровій, ін. Якщо її немає, то в організації будуть поширюватися чутки і дезінформація.

Комунікативна політика повинна мати цільову орієнтацію. Її успіх визначається прагненням керівництва до:

- ознайомлення робітників із цілями, завданнями і планами організації;

- інформування їх про проблеми, дії і результати;

- заохочення робітників;

- консультування зі службовцями з приводу негативних, гострих або суперечливих питань;

- стимулювання постійного, чесного, орієнтованого на рішення проблем двостороннього спілкування з підпорядкованими;

- оперативне та швидке інформування про найбільш важливі справи і рішення;

установлення духу творчості і новаторства.

Створення такої комунікативної політики є запорукою формування здорового клімату в організації. Якщо люди знають і почувають себе частиною процесу, тоді вони працюють краще, а число проблем зменшується.

Комунікативна політика повинна мати цільову орієнтацію. Треба пам’ятати, що:

1. Комунікації – це частина системи керування.

2. Проведення досліджень є основою її удосконалювання.

3. Комунікаційна стратегія – спеціально запланована робота з виховання службовців, формування їх загального менталітету і культури.

4. Система комунікації управляється, як будь-яка інша система в організації. Вона повинна мати свої плани, кадри, звітність і навчання. Керування системою комунікації в ОВС може бути одним з завдань фахівців з виховної або соціальної роботи.

Службовці не тільки одна з груп громадськості. Сьогодні до цього додалося те, що вони виступають у ролі посередника, через який громадськість одержує інформацію про організацію і формує своє відношення до неї. Д. Геллап в одному з опитуваннь установив, що кожний робітник впливає в середньому на 50 чоловік. Спеціалісти ПР налагоджують зв’язки зі службовцями за допомогою різноманітних засобів: зборів і нарад, листів і статей у газетах, бюлетенів, виставок, щорічних доповідей, реклами, книг, фільмів, опитувань, внутрішнього телебачення і.т.ін. З 70-х років багато чого змінилося в комунікаційній практиці. Зросли вимоги робітників до умов праці.

Функції спеціалістів ПР у системі зв’язків з внутрішньою громадськістю такі:

1. Ознайомлення працівників як з короткостроковими так і довгостроковими цілями, задачами і планами; інформування про проблеми, дії по їх вирішенню та результати цих дій.

2. Роз’яснення загальної політики керівництва і його роботи з кадрами.

3. Задоволення потреб службовців в інформації, оперативне швидке інформування про найбільш важливі справи і рішення.

4. Забезпечення і стимулювання двосторонньої комунікації.

5. Формування позитивної мотивації персоналу до якісної роботи, формування ефективної системи заохочення службовців;

6. Виховання службовців як носіїв іміджу ОВС для громадськості.

Комунікаційна робота потребує серйозних витрат. Економія на ній може привести до великих втрат через неясний імідж організації, негативний психологічний клімат, недостатню взаємну повагу і довіру між службовцями і керівництвом.

Іноді керівництво намагається тільки "продавати" свою лінію службовцям, не проявляючи інтересу до їхньої позиції. Така одностороння комунікація неефективна. Буває і так, що робітники не виявляють ініціативи, побоюючись репресій.

У процесі налагодження контактів зі службовцями велику роль грають свої ЗМІ Вони використовуються для інформування, в основному, своїх робітників, але можуть поширюватися і в зовнішнє середовище. (наприклад, в Харківській області ЦГЗ видається газета “Преступление и наказание’, яка, перш за все, розрахована на робітників ОВС). Найважливіша їхня функція – інформувати колектив про політику і рішення керівництва. Але якщо газета обмежується цим, вона стає нудної. Вона не враховує інтересів аудиторії. Тому однаково важлива функція передачі інформації знизу нагору, тобто про думки і настрої робітників. Статті, відповіді на питання, дані опитувань і т.і. потрібні для прийняття рішень.

Ціль «домашніх» ЗМІ – удосконалювання зв’язків між керівництвом і читачами. Цей процес двосторонній і його успіх пов’язан з цікавістю і корисністю інформації для обох груп. Необхідно показувати досягнення конкретних людей, що важливо і як стимул до нових досягнень, і як позитивний вплив на зовнішнє середовище. Необхідно постійне роз’яснення соціальних питань про пільги, відпочинок, податки, компенсації і т.і. Цей напрямок пов’язан зі здоров’ям і безпекою людей. Він допомагає людині краще орієнтуватися в соціальній політиці на всіх рівнях – від місцевого до державного.

Кожний робітник повинен краще усвідомлювати своє місце в організації. Тому ЗМІ варто наголошувати на важливості роботи кожного робітника. Це буде підвищувати дух лояльності, розвивати кооперацію і координацію, підвищувати ефективність праці і показувати важливість зв’язків з громадськістю. Роз’яснення політики керівництва дозволяє зміцнити довіру до нього, усунути чутки і перекручування інформації. Публікації повинні враховувати різнорідність аудиторії. Тому крім загальнозначущих повинні готуватися матеріали для конкретних груп.

Ніхто не читає все, але всі читають щось. Тому пропонується зразкова структура друкарського матеріалу:

50% – інформація про організацію (місцевого та національного масштабу)

20% – інформація з соціальних питань, що стосується службовців;

20% – інформація для окремих груп (наприклад, місцевого керівництва і т.і.);

10% – «різне» (з особистого життя).

Інформація про організацію включає звіти про нову техніку або модернізацію старої, соціальну політику щодо працівників організації (у нашому випадку ОВС), важливі ділові зустрічі, призначення, рішення керівництва і.т.ін.

Теми інформації про службовців стосуються просувань по службі і відставок, нагород, створення професійних асоціацій, суспільних організацій.

Інформація про зовнішнє середовище стосується подій, що впливають на організацію або її людей.

Інформація «з особистого життя» стосується хобі, весіль, спортивних захоплень, соціальних досягнень.

Є декілька загальних критеріїв для оцінки значущості інформації: своєчасність, дієвість (вплив на людей), значущість (чи гідна уваги), цікавість для читачів. Більшість публікацій про внутрішнє життя організації двох типів – це нові звістки і цікаві події. Оптимальне співвідношення між ними може бути встановлене за допомогою зворотних зв’язків. Газета організації не повинна копіювати масові газети. Їй варто бути "тільки для нас". Крім газети організація може видавати ще декілька видів публікацій:

1. Література, що орієнтує, з метою ознайомлення нових членів з цілями і задачами організації.

2. Довідкова література.

3. Публікації за спеціальними питаннями.

Корисно і недорого друкувати інформаційні листки. До асортименту внутрішніх публікацій входять буклети, довідники, бюлетені, доповіді, оголошення. Особливу увагу при налагодженні взаємодії зі службовцями треба приділяти різноманітним суспільним утворенням.

Під суспільними об’єднаннями в органах внутрішніх справ варто розуміти добровільні, самокеровані, створені з ініціативи співробітників об’єднання, засновані на загальному інтересі до визначеної сфери життєдіяльності.

Суспільні об’єднання будують свою діяльність на основі законів і інших правових актів. Вони покликані реалізовувати самостійність, ініціативу і творчу активність людей у справі удосконалювання правопорядку, у створенні необхідних умов для виконання співробітниками своїх обов’язків, формуванні необхідних професійних якостей, у зміцненні морального здоров’я колективів, соціальної захищеності співробітників, формуванні суспільної думки щодо явищ соціального життя.

Сьогодні суспільні інститути органів внутрішніх справ містять у собі: профспілки (асоціації), фонди, добровільні товариства (культурні, наукові, науково-технічні, спортивні і т.і.), а також інші суспільні формування і структури. Можна класифікувати суспільні об’єднання за такими критеріями: походженню і призначенню; організаційній структурі; напрямку діяльності і характеру інтересів.

У залежності від походження і призначення суспільні інститути поділяються на дві великі групи: суспільні об’єднання, створені в рамках Міністерства внутрішніх справ і призначені тільки для органів внутрішніх справ, і громадські організації, що є відділеннями, філіями загальнореспубліканських організацій.

Суспільні об’єднання за організаційною структурою можна класифікувати так.

1. Масові громадські організації (профспілки, асоціації, фонди, ветеранські організації, спортивні клуби.). Вони створюються з ініціативи громадськості на засадах добровільного членства. У керуванні справами даних організацій, у формуванні органів і контролі за їх діяльністю беруть участь безпосередньо або через своїх представників усі члени відповідних організацій. Масові громадські організації мають виборні органи і діють на основі своїх статутів.

2. Самодіяльні представницькі організації (офіцерські збори, жіночі ради, товариство автолюбителів, ради воїнів-інтерна­ціо­налістів, чорнобильців і.т.ін.) обираються з числа співробітників і членів їх сімей і діють на основі відповідних положень. Склад самодіяльних громадських організацій періодично обновлюється, поповнюється в порядку їх виборів відповідними колективами. Їхня діяльність пов’язана з тими колективами, що їх обрали, і підзвітна ім. Для них характерні стійкі внутріорганізаційні зв’язки,

3. Позаштатні органи суспільного сприяння (ради наставників, суди честі, комісії з винахідництва і раціоналізації, ради клубів, бібліотек, музеїв, кутків та кімнат історії і.т.ін.). Ці органи формуються з представників громадськості на основі взаємного інтересу співробітників і керівництва органів внутрішніх справ з ініціативи однієї зі сторін, але в той же час не втрачаючи свого суспільного характеру. На відміну від аналогічних цивільних органів, вони не виконують функцій штатних ланк органів керування.

У залежності від характеру, інтересу і спрямованості діяльності суспільні структури можна підрозділити на об’єднання соціальної, фахової, культурно-виховної і фізкультурно-спортивної спрямованості. Кожний напрямок, у свою чергу, може мати декілька різновидів. Діяльність суспільних об’єднань соціальної спрямованості зводиться головним чином до реалізації демократичного потенціалу службових колективів і окремих особистостей у рішенні таких проблем, як організація і проведення заходів державного і внутривідомчого масштабу (вибори, референдуми, обговорення проектів законів і різноманітних нормативних актів, пошук нових форм виховної роботи з особовим складом і взаємодії органів внутрішніх справ із суспільством і структурами державної влади і місцевого самоврядування) із метою захисту інтересів співробітників, членів їх сімей як повноправних громадян даної держави.

У систему соціальних організацій входять профспілкові, молодіжні, ветеранскі організації, асоціації воїнів-інтернаціо­налістів органів внутрішніх справ, учасників ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильської АЕС суспільні органи патріо­тичної спрямованості, утворені на тимчасовій основі і приурочені до певної події в житті держави або органа внутрішніх справ.

Ціллю громадських організацій фахової спрямованості є реалізація самостійності і творчого потенціалу людей в інтересах зміцнення правопорядку і боротьби зі злочинністю.

Громадські організації культурно-виховної спрямованості зосереджують свою діяльність на розвитку загальної культури співробітників, на формуванні естетичного смаку, здорових інтересів і прагнення духовного самовдосконалення, всебічному і гармонічному розвитку особистості.

Суспільні структури фізкультурно-спортивної спрямо­ваності покликані реалізувати суспільний потенціал колективів у розвитку фізичної культури і спорту. Особливості діяльності суспільних об’єднань в право­охо­ронних органів такі:

По-перше, цілі, і задачі їх діяльності регламентуються специфікою функціонування організації, а всі члени громадських організацій – співробітники, діяльність яких визначається наказами і розпорядженнями начальників.

По-друге, основна увага громадських організацій зосереджується на зміцненні правопорядку і боротьби зі злочинністю.

По-третє, форми діяльності значною мірою залежать від особливостей життя і діяльності органів внутрішніх справ, не припускається втручання громадських організацій в оперативну діяльність керівника. У зв’язку з особливостями служби відбувається деяке звуження демократичних засад, а значна частина демократичних інститутів створюється з ініціативи як адміністрації, так і громадськості.

По-четверте, на громадські організації поширюються правові основи діяльності органів внутрішніх справ. Накази, інструкції, положення регламентують діяльність деяких спортивних, молодіжних, наукових організацій, творчих спілок і інших, що працюють на правах суспільних, демократичних інститутів.

Виходячи з особливостей суспільних утворень, їхньої ролі і місця в структурі службового колективу (соціальної організації), можна виділити таку структуру і характер їхнього взаємозв’язку з керівництвом органа внутрішніх справ. Орган керування координує роботу рад клуба, наставників, бібліотек, кутків і кімнат історії, спорткомітетів, рад музеїв і інших суспільних органів, що є частиною внутрішньої структури службового колективу; допомагає асоціаціям воїнів-інтернаціоналістів, чорнобильців, жінок, що працюють у системі правоохоронних органів, товариствам книголюбів і автолюбителів, радам ветеранів, офіцерськім зборам, судам честі, радам слухацького самоврядування і т.і..

У сучасних умовах взаємодія із суспільними організаціями відбувається в трьох основних сферах: службово-фаховій, соціальній і побутовій. Коли мова йде про взаємодію керівника органа внутрішніх справ із суспільними об’єднаннями співробітників, то маються на увазі всі сфери. Проте в кожній із них по-різному складаються відношення між суб’єктами взаємодії. Основною сферою взаємодії є соціальна сфера. І це не випадково. Саме в цій сфері життя службового колективу функціонує вся структура його суспільних інститутів, реалізується більшість із наданих прав і свобод, створюються умови для участі співробітників у керуванні суспільними справами, відбувається формування духовних і моральних якостей особового складу.

У службово-фаховій сфері взаємодія спрямовується на підвищення якості оперативно-службової діяльності, рост фахової майстерності як членів громадських організацій, так і всього особового складу, процес оцінки результатів їхньої діяльності, участь громадськості в рішенні кадрових і інших питань, а також на створення відповідних механізмів урахування суспільної думки.

У побутовій сфері взаємодія спрямовується на забезпечення справедливості в розподілі соціальних і матеріальних благ, організацію і проведення відпочинку співробітників і членів їх сімей, розвиток художньої і технічної творчості особового складу і рішення інших соціальних питань.