Geum.ru

В. О. Болотова Паблік рілейшенз в овс конспект

Вид материалаКонспект

Содержание


4. Дії органів внутрішніх справ у ситуації масової непокори громадян
Подобный материал:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

4. Дії органів внутрішніх справ у ситуації масової непокори громадян


Для органів внутрішніх справ основні кризові ситуації найчастіше пов’язані з численними формами вираження невдоволення великими групами людей (страйками, пікетами, мітингами, ходами, демонстраціями, голодуваннями, блокадами окремих районів, збройними виступами, погромами й ін.), що можна узагальнити поняттям «масова непокора громадян владі».

Дії громадян, що підпадають під визначення масової непокори, умовно можна розділити на дві підгрупи: масові виступи і масове безладдя. Основним суб’єктом, що здійснює функцію правового контролю, у даному випадку є міські і районні органи внутрішніх справ.

Термін «масова непокора громадян» ще не одержав свого обгрунтування і статусу в науковій літературі, хоча достатньо часто вживається в роботах соціологів і використовується в повсякденній мові. Під масовою непокорою громадян владі варто розуміти такі форми масової поведінки, що є результатом вираження невдоволення великими групами людей із приводу тих або інших процесів, що відбуваються в суспільстві, і пов’язані з відмовою коритися органам влади (будь-якого рівня) і їхнім рішенням.

Масова непокора громадян може виникати на законних або незаконних підставах, за своїми формами – відповідати або не відповідати правовим нормам. У випадках, коли інтереси учасників непокори не задовольняються або існують провокуючі чинники, спостерігається загальна тенденція використання громадянами форм масової непокори від законних до незаконних, від менш тяжких правопорушень до більш серйозних. Одним із провокуючих чинників може стати необережна поведінка працівників правоохоронних органів.

Органи внутрішніх справ, що залучаються у випадках масової непокори громадян незалежно від причин їх виникнення і цілей учасників, знаходяться в скрутному становищі. З одного боку, вони повинні зберігати нейтралітет у відношеннях між учасниками конфлікту, виконуючи лише функцію охоронців порядку. З іншого боку, об’єктом масової непокори громадян практично завжди є владні структури, і правоохоронні органи стають на захист їхніх інтересів, тим самим налаштовуючи проти себе іншу сторону конфліктів -учасників масової непокори.

Тому особливе місце при вивченні проблем, пов’язаних із діяльністю правоохоронних органів в умовах масових дій, повинно бути відведено розробці як загальної стратегії впливу на учасників непокори через суспільно значимі організації і структури, так і роботі з особовим складом міських і районних органів внутрішніх справ із метою формування в них гуманного відношення до цього явища, що, у свою чергу, вплине на оптимальний вибір лінії поведінки.

Вплив на громадян, що беруть участь у масовій непокорі, із боку органів внутрішніх справ може здійснюватися двома способами (маються на увазі ненасильницькі методи): опосередковано (через засоби масової інформації, представників інших державних органів або громадських організацій) або безпосередньо (прямий контакт працівників правоохоронних органів з учасниками масових дій). Переважне значення першого або другого залежить від ступеня небезпеки конкретної форми масової непокори.

В умовах масової непокори взаємодія з громадськістю і засобами масової інформації припускає в першу чергу проведення спільних профілактичних заходів у відношенні до учасників масових дій. Не зупиняючись докладно на питанні про диференціацію засобів впливу в залежності від конкретних форм масової непокори, виділимо деякі загальні вимоги, запропоновані в цілому до процесу впливу в даних умовах.

Контакт з учасниками масової непокори повинен здійснюватися при дотриманні таких принципів: об’єктивності, консенсусу інтересів, попередження толерантності або терпимого й уважного ставлення. При підготовці конкретного звернення до громадян необхідно враховувати такі вимоги, запропоновані до інформації: достовірність, конкретність, лаконічність, цілеспрямованість, ясність, повнота висвітлення важливих моментів, оперативність.

Вплив на учасників масової непокори найкраще здійснювати за трьома основними напрямками: із боку органів внутрішніх справ, що виконують інформаційну функцію; із боку авторитетних осіб, до чиїх завдань входить здійснення пропагандистського впливу; із боку представників державних організацій, компетентних у питанні, що стало причиною виникнення акта масової непокори громадян. Задача правоохоронних органів – донести до учасників масової непокори ті правила поведінки, виконання яких потребує закон. Пропагандистська функція, що виконується авторитетними особами, припускає соціально-психологічний вплив і є регулятором настроїв громадян. Організаторська функція здійснюється особами, компетентними в проблемі, вирішення якої вимагають учасники акту масової непокори. Їхнє завдання – дати конкретні рекомендації щодо вирішення конфлікту, який виник. Оптимальним варіантом є той випадок, коли кожна з цих функцій здійснюється особою, фахова підготовка якої відповідає завданням, що виконуються.

Останнім часом однією з найбільш істотних проблем є використання насильницьких засобів для досягнення своїх цілей якоюсь із конфліктуючих сторін. Тому одним із завдань ОВС є запобігання розвитку подібного роду конфліктів. Мова йде насамперед про превентивні заходи, які здійснюються в багатьох випадках правоохоронними органами. До їх числа варто віднести такі:

- одержання своєчасної інформації про назріваючі масові безладдя і погроми і негайне інформування про це органи державної влади;

- попередження керівників і учасників актів цивільного протесту, що готується, про можливі наслідки агресивного характеру дій і їхньої персональної відповідальності;

- вживання заходів щодо нейтралізації вкрай екстремістського і кримінального потенціалу;

- активне проведення комплексу заходів щодо дезінформації екстремістів і їхніх лідерів, а в умовах уже масових безладь, що почалися, – агресивного поводження натовпу, зниження його «вибухонебезпечного» потенціалу.

При використанні ОВС у надзвичайних ситуаціях рекомендується змінити порядок комплектування й організацію спеціальної підготовки особового складу. Значну увагу при цьому треба приділити формуванню знань, умінь і навичок спілкування в нетрадиційному для них середовищі. Крім фахової підготовки особовий склад органів внутрішніх справ потребує і психологічної готовності до екстремальних навантажень. Необхідне тренування витримки і холоднокровності в умовах готової от-от вибухнути конфліктної ситуації, коли людина знаходиться віч-на-віч із розлютованим натовпом. Не менше важливим є і формування навичок переговорного процесу. Це, в першу чергу, стосується представників служб і підрозділів, що безпосередньо контактують із місцевим населенням. У цілому спеціальна підготовка повинна мати комплексний характер, враховувати специфіку соціокультурної ситуації в регіоні.