В. О. Болотова Паблік рілейшенз в овс конспект

Вид материала

Содержание

2. Анатомія іміджу
3. Формування іміджу
Непряма іміджформуюча інформація – це та інформація яку людина одержує, через третіх осіб. Пряма
4. Типи іміджів

Подобный материал:

1 ... 12 13 14 15 16 17 18 19 20

2. Анатомія іміджу

На відміну від вчених-психологів, соціальних психологів або соціологів, які здебільшого досліджують об’єктивну природу стереотипів, психологічних образів (іміджів), фахівці з питань паблик рілейшнз підходять до їх аналізу прагматично, керуючись потребами своєї професії. Імідж для них є таким самим об’єктом обстеження, яким для лікарів є організм людини. Бо щоб створювати іміджі, формувати їх, а потім рекламувати, потрібно знати їх, так би мовити, "анатомію", сильні та слабкі сторони, знати те підводне каміння, на яке може наштовхнутися піермен у процесі своєї роботи.

Важливо звернути увагу ще на одну обставину. Піермен здебільшого має справу не з тими іміджами, що формуються у свідомості індивіда шляхом безпосереднього спілкування з великою гамою обставин повсякденного життя, а тими, що стосуються сприйняття певної організації або особистості, яке складається під впливом практичних дій (того, що вона робить) та усних заяв, друкованих матеріалів й інших повідомлень (того, що вона говорить), які самі по собі вже містять елементи образу (іміджу).

Зважуючи саме на таку обставину, піермени часто-густо стикаються з рядом проблем. Американський фахівець з питань теорії паблик рілейшнз А.Саллівен у цьому зв’язку звертає увагу на такі три властивості "іміджу організації", що мають безпосереднє відношення до роботи засобів масової інформації (тобто до поширюваних ними текстів, символів тощо): неповнота, забарвленість, неточність (викривленість). Саме завдяки таким властивостям іміджу виникає ряд складнощів.

Візьмемо, наприклад, таку властивість, як неповнота. По-перше, імідж, що міститься у текстовій інформації, завжди фрагментарний, стислий. У декількох реченнях потрібно сказати про організацію якщо не все, то по можливості якомога більше, натякнути на те, що залишено поза "кадром", а це завжди потребує високої майстерності, якої часто-густо не вистачає. По-друге, проблема виникає у зв’язку з тим, що читач завжди прагне до висновків і таке прагнення потрібно спрямовувати у бажаному напрямку. Але, оскільки імідж – це лише фрагмент, то не кожний має здатність із обмеженої кількості інформаційних даних дійти бажаного висновку. По-третє, кожне нове фрагментарне повідомлення віддаляється від попереднього та наступного у часі. Люди у різний час і з різних джерел можуть черпати неоднакові відомості про дану організацію. Отже, все це може розхитати уявлення читачів або взагалі завадити адекватності між створюваним зусиллями піермена іміджем та фактичним враженням, що складається у людей.

Не менше проблем виникає і у зв’язку з іншою властивістю іміджу – його забарвленістю. Мається на увазі те, яке забарвлення дістане імідж залежно від часу та друкованого органу, де вміщено матеріал, розташування на газетно-журнальній смузі та інших обставин.

Щодо неточності (викривленості) іміджу, то проблеми тут виникають у процесі передачі текстів засобами масової інформації. Йдеться, зокрема, про культурний рівень та емоційний стан реципієнта інформації, небажаних редакційних правках та скороченнях тексту, уточненнях редактором його заголовку, що призводить до акцентування не того, що передбачав пієрмен.

3. Формування іміджу

Тепер перейдемо до питань, що пов’язані саме з тим, як потрібно формувати імідж, яким він має бути, щоб справляти на публіку бажане враження. Підходів до розв’язання цієї проблеми існує багато. Можна, наприклад, розповісти про історію та діяльність організації, і тим самим скласти про неї певне враження. Зрозуміло, такого гатунку речі досить важливі, щоб справити позитивне враження. Але всього цього, як вважають фахівці з паблик рілейшнз, замало. Організація має прославлятися своїм "его" (особистістю).

Фахівці системи паблик рілейшнз розглядають концепцію іміджу організації насамперед з точки зору того, як остання сприймається людьми у соціальному сенсі, в якості впливового суб’єкта суспільства, Імідж організації потрібен для того, щоб люди розуміли і оцінювали її роль у економічному, політичному та соціальному житті конкретної місцевості або країни в цілому. За допомогою іміджу організації потрібно справити сприятливе враження про себе не лише серед своїх службовців, а у більш широкому масштабі – серед людей, які взагалі не мають ніякого відношення до неї або її діяльності.

Імідж має набути власного існування, стати окремою цінністю та використовуватися в усіх слушних випадках. Імідж – це враження, яке справляє особа, організація або інститут на одну або більше груп громадськості. Це не малюнок, не розроблене в деталях, точне зображення, це швидше декілька деталей, що справляють емоційний вплив.

. Велику роль у побудові іміджу грає те, хто саме породжує ті повідомлення, що покликані змінити установки аудиторії. Професор соціології Колумбійського університету Поль Лазарсфельд у 1940 р зводив сутність комунікативних актіві до чотирьох складових а) хто, б) що сказав, в) кому, г) із яким ефектом З огляду на ці складові ми можемо розширити закономірності побудови іміджу і, відповідно, можна запропонувати такий закон поширення іміджу.

Імідж об’єкту може поліпшуватись, якщо суб’єкти його формування та поширення (коммуникатор і канал мають позитивний імідж, або погіршуватись, якщо їх, імідж негативний

У зв’язку з цим особливу роль у поширенні іміджів починають грати лідери думок, які багато в чому формують оцінки масової свідомості. Це відкриття також належить Лазарсфельду з колегами, що, досліджуючи вплив масової комунікації, виявили, що зміна відбувається не відразу, а через деякий час

Імідж живе не в безповітряному просторі, а в контексті інших іміджів, тому нас постійно повинен цікавити той ряд іміджів, у рамках якого породжується наш іміджевий об’єкт. При цьому ми повинні прагнути наближення нашого об’єкту до позитивного полюсу, забравши з іміджу той набір характеристик, що у даному суспільстві і на даному відрізку часу розглядаються як негативні.

Імідж формується на основі отриманої про людину інформації, що ми будемо надалі називати іміджформуючою інформацією. Але думка про людину чи організацію може бути сформована і без всякої інформації про неї, тобто апріорно. На яких видах інформації може засновуватися думка, а разом із нею і установка – готовність діяти щодо людини певним чином?

За характером одержання іміджформуюча інформація, підрозділяється на пряму і непряму.

Непряма іміджформуюча інформація – це та інформація яку людина одержує, через третіх осіб. Пряма іміджформуюча інформація – та, яку людина одержує при безпосередньому контакті з об’єктом. Як правило, це інформація:

а) про особливості психіки (характер, темперамент, інтелект, а також про

установки, світогляд і. т.і.)

б) про зовнішність.

При аналізі впливу іміджформуючої інформації на виникнення думки виділяють три ситуації:

1) реципієнт знає, чому в нього така думка, і ці знання відповідають дійсності,

2) реципієнт знає, чому в нього така думка, але об’єктивно ці знання не відповідають дійсності, реципієнт просто придумав собі таке пояснення і сам у нього вірить,

3) реципієнт не знає, чому в нього така думка.

Думка про людину може сформуватись на основі прямої іміджформуючої інформації, при цьому дана інформація може:

а) цілком усвідомлюватись цією людиною;

б) не усвідомлюватись цією людиною, тому що ця інформація знаходиться в її підсвідомості і виявляє себе лише у вигляді тих або інших почуттів.

А звідси і перший технологічний принцип формування іміджу: впливаючи на людей із метою створення в них "потрібної" думки, необхідно впливати не тільки на їхню свідомість, але і на їхню підсвідомість, щоб у них виникнуло почуття приємного, яке було б пов’язано з об’єктом, імідж якого формується.

Доведено, що підсвідомі програми в большому ступені впливають і визначають поведінку людини. А звідси і черговий принцип технології формування іміджу: необхідно в більшій мірі впливати на підсвідомість людей, чим на їхню свідомість. Думка, що виникла у людині під впливом підсвідомої інформації, – мов би її власна, тому що неочевидно джерело цього почуття. А оскільки люди звичайно собі довіряють більше, ніж іншим, то і підсвідомій думці вони будуть довіряти більше, ніж думці "свідомого".

Таким чином, усвідомлена думка може виникнути на основі як усвідомленої, так і неусвідомленої прямої іміджформуючої інформації; неусвідомлена думка (відношення) може виникнути тільки на основі неусвідомленої прямої іміджформуючоїінформації.

Щодо непрямої іміджформуючої інформації, то можна виділити три її джерела:

"треті особи", тобто люди, що повідомили про людину якусь інформацію;

продукти вашої діяльності;

3) сформоване людиною середовище її існування (мається на увазі не тільки кабінет або будинок, але й автомобіль, секретар, а також імідж усієї організації).

Така інформація може бути щирої або помилкової, задокумендованою або усної, офіційної або неофіційної.

Офіційна непряма інформація може бути подана або у виді досьє, або у виді усної офіційної заяви. Досьє – це документи, що зазвичай збираються на людину: його офіційний статус, біографія. Неофіційна подається в легендах, чутках, плітках, анонімках.

Закони сполучення іміджів

Можна скористатися аналогією з елементарної математики і побудувати чотири основні закони сполучення іміджів: закон додавання, закон вирахування, закон розподілу і закон множення, признаючи всю умовність цих позначень.

Закон додавання. Сполучення іміджів у результаті посилює більш сильний імідж, що "утягує" в свою орбіту більш слабку характеристику.

Закон вирахування. Визнання наявності незначних рис не послабляє сильний імідж, у ряді випадків роблячи його більш об’ємним.

Закон розподілу. Вилучення якоїсь риси з іміджу може призвести до зміни її оцінки. Наприклад, громадянин, виступаючи проти підвищення податків у цілому, може підтримати підвищення податків для багатих людей.

Закон множення. Імідж може переноситися з загального на індивідуальний. Наприклад, ми оцінюємо робітників міліції, переносячи на конкретних людей сформований у нас імідж ОВС.

4. Типи іміджів

Іміджеологія як окремий напрямок не тільки займається побудовою іміджу практично, але і намагається виділити певні види іміджів.

Імідж є зверненим зовні “я” людини, так би мовити його привселюдне “я”. Люди мов би покриті певним комунікативним огородженням у вигляді привселюдного “я”, за яким іноді може ховатися інше “я”. Імідж може бути розділений на два типи: імідж ідеальний, який людина або організація прагнуть і імідж реальний, який є насправді. Звданням іміджмейкера стає суміщення цих двох позицій. При цьому і перший, і другий іміджі можуть бути неправильними, але людина практично не помічає цього, от чому настільки важливим є погляд із боку. Ідеальний імідж буде в сильному ступені відповідати тим цілям, що будуть поставлені.

Елері Семпсон розрізняє такі типи іміджів, як самоімідж, сприйманий імідж і необхідний імідж. Перший – пов’язан з нашим минулим досвідом і відповідними самооцінками. Другий – з оцінками інших. Третій – у її інтепретації більш пов’язан з очікуваними іміджами, в межах тієї або іншою професії. Вимоги деяких професій диктують іміджі людей, що у них зайняті. Наприклад, поліцейскому потрібна форма, що легко впізнається. Перші асоціації пов’язані саме із зовнішнім виглядом, оскільки слово імідж у першому значенні в англійській мові має такі ознаки, як зображення, відбиток у дзеркалі

Імідж може бути і позитивним, і негативним. Причому цілком реальна ситуація, коли думка про ту саму людину в однієї групи людей позитивна а в інший – прямо протилежна: Звідси випливає, що імідж характеризується не тільки знаком (“+” або “-“), але помітною суб’єктивністю. Також реальна ситуація, коли у однієї й тієї ж групи людей думка про ту самому людину може бути одночасно і позитивною, і негативною. Також імідж може бути фаховий за змістом – думка про людину як про професіонала, і особистим – думка про людину, яка не має прямого відношення до соціальної ролі людини.

Сучасна наука виділяє декілька можливих варіантів іміджу, дзеркальний, поточний, бажаний, корпоративний і множинний. Роздивимося їх докладніше

1 Дзеркальний. Це імідж, властивий нашому уявленню про себе. Ми так би мовити дивимось в дзеркало і розмірковуємо, які ж ми. Звичайно цей варіант іміджу більш позитивний, тому що психологічно ми завжди висуваємо на перше місце позитив. Тому його мінус – мінімальне урахування думки з боку. Цей імідж може визначати характеристики як окремих людей, так і організацій

2 Поточний. Цей варіант іміджу характерний для погляду з боку. Саме в цій області знаходить своє застосування ПР, оскільки недостатня інформованість, нерозуміння й упередження формують імідж міліціонера або ОВС не в меншій міріі, ніж реальні вчинки. Це не просто погляд публіки взагалі (хоча він може бути дуже істотним для ОВС або окремого робітника міліції), це можуть бути погляди громадян, журналістів і т.і. І найважливішим завданням тут стає не стільки сприятливий, скільки вірний, правильний тип іміджу

3. Бажаний. Цей тип іміджу відбиває те, чого ми прагнемо. Він особливо важливий для нових структур, що тільки створюються. Про них ще нікому нічого не відомо, тому саме цей бажаний імідж і може виступати у виді єдиного можливого. Кожний прихід нової особи в стару структуру теж відразу ув’язується з її новим бажаним іміджем.

4. Корпоративний. Це імідж організації в цілому, а не якихось окремих підрозділів або результатів їх роботи. Тут і репутація організації, і її успіхи, і ступінь стабільності.

5. Множинний. Це імідж, що утворюється при наявності ряду незалежних підрозділів в організації. При цьому для кожного підрозділу формується свій власний імідж замість єдиного для всієї структури. Гарний єдиний імідж прагнуть, наприклад, ОВС, які використовують власну символіку, єдину уніформу і т.і.

Якщо класифікувати імідж за факторами, що його утворюють, то можно виділити такі типи іміджів, як середовий, габітарний, упредметнений, вербальний та кінетичний. Середовий іміжд, це такий імідж, який формується завдяки сприйняттю середовища життя людини. Габітарний імідж формується за зовнішнім обліком людини, її одягом. Упредметнений – за предметами, речами, які вона зробила, створила. Вербальний – за тим, що і як людина каже, пише. Кінетичний – за її поведінкою. рухами, позами і.т.ін.

Зміст

Сутність та функції зв’язку з громадськістю в ОВС 3

1. Паблік рілейшнз в ОВС: сутність та функції 3

2. Зв’язок паблік рілейшнз зі спорідненими
сферами діяльності 6

3. Функції спеціалістів паблік рілейшнз в ОВС 7

4. Організація діяльності Центру громадських зв’язків 11

5. Взаємодія з трудовими колективами, громадськими організаціями та населенням 14

Поняття громадськості та її типи 17

1. Основні підходи до визначення поняття
громадськості та її типів 17

2. Зовнішня громадськість ОВС 21

3. Внутрішня громадськість ОВС 25

Громадська думка в сфері паблік рілейшнз 34

1. Поняття громадської думки та
її основні характеристики 34

2. Формування громадської думки 41

3. Громадська думка щодо органів внутрішніх справ 43

Основні цілі паблік рілейшнз та прийоми їх
реалізації 49

1. Основні цілі паблік рілейшнз в ОВС 49

2. Позиціонування як система стереотипів 50

3. Прийоми підвищення ПР- об’єкту 53

4. Антиреклама або зниження іміджу 56

5. Відстройка від конкурентів та її прийоми 57

6. Контрреклама та її прийоми 57

Засоби реалізації цілей паблік рілейшнз 60

Зв’язок з громадськістю в умовах кризи 69

1. Поняття кризи, типологія криз 69

2. Управління проблемами з метою запобігання кризовим ситуаціям 72

3. Управління в умовах кризи 75

4. Дії органів внутрішніх справ у ситуації масової непокори громадян 82

Залучення громадськості до правоохоронної
діяльності 85

Формування сприятливого іміджу ОВС та їх працівників 95

1. Природа іміджу 95

2. Анатомія іміджу 99

3. Формування іміджу 100

4. Типи іміджів 104

Зміст 107