Курс лекцій переяслав Хмельницький 2009 тема лекції 1

Вид материала

Содержание

Коаліція громадських організацій "За вільну від тютюнового диму Україну"
Положення про коаліцію
Члени коаліції
Центр створений і діє на засадах добровільності та самоврядування, рівноправності його членів, законності та гласності.
Реалізовані проекти
На даний час у Центрі реалізуються наступні проекти
Тема лекції 8
Ключові моменти успішної роботи з волонтерами

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6

Коаліція громадських організацій "За вільну від

тютюнового диму Україну"

Створена 7 вересня 2000 р.

Вперше в Україні створюється коаліція громадських організацій і ініціатив "За вільну від тютюнового диму Україну", що своїми задачами бачить:

- Захист права людини дихати свіжим, без тютюнового диму, повітрям у громадських місцях і установах;

- Захист людей від реклами тютюнових виробів;

- Вирішення питання про компенсацію тютюновою індустрією шкоди, що завдає її продукція здоров'ю громадян України, відповідно до екологічного принципу "Забруднювач платить";

- Прийняття необхідних законодавчих актів і практичних заходів для комплексного контролю над тютюном і захисту здоров'я в Україні;

- Сприяння прийняттю міжнародної Рамкової Конвенції по Контролю над Тютюном як засобу повернути назад глобальну тютюнову епідемію в Україні й в інших країнах світу.

Членами коаліції є громадські організації й ініціативи, що працюють у сфері інформаційних, медичних, молодіжних проблем і в області захисту прав людини. Першочерговою задачею коаліція бачить привернення уваги української громадськості до змісту Рамкової Конвенції з Контролю над Тютюном. Принциповим для коаліції є те, що позиція України стосовно контролю над тютюном повинна бути незалежною від інтересів транснаціональних тютюнових компаній.

Рамкова Конвенція з Контролю над Тютюном пропонує державам-учасницям гармонізоване просування до комплексної побудови політики щодо тютюну. Вона стосується питань оподатковування, контрабанди, реклами і спонсорства, контролю над вмістом токсичних компонентів у сигаретах, попереджень про шкоду для здоров'я на пачках, створення центрів лікування залежності від тютюну й ін.

Тютюнова епідемія кожні 4,5 хвилини вбиває в Україні ще одну людину.

ПОЛОЖЕННЯ ПРО КОАЛІЦІЮ

(витяг)

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ

1. Громадські організації ті ініціативи об'єднуються в Коаліцію щоб відстоювати права та дії, викладені в Програмній Заяві Коаліції. Програмна Заява, після її прийняття, не може бути змінена без згоди всіх членів Коаліції.
2. Коаліція не підтримує і не виступає проти жодної політичної партії України, проте підтримує ті дії політичних діячів, які сприяють втіленню в життя положень Програмної Заяви Коаліції.
3. Коаліція не висловлює своєї позиції з питань, які не мають безпосереднього відношення до контролю над тютюном.

ЧЛЕНИ КОАЛІЦІЇ

4. Членом коаліції може стати будь-яка громадська організація, яка підтримує Програмну Заяву Коаліції і не отримує допомоги від тютюнової індустрії або створених нею організацій.
5. Для вступу в Коаліцію громадська організація повинна подати письмову заяву в Оргкомітет від імені свого керівного органу чи вищої посадової особи.
6. Як виключення, в Коаліцію можуть бути прийняті окремі індивідууми, які приймають активну участь в заходах по контролю над тютюном.

Всеукраїнський громадський центр «Волонтер» (1998р.) є всеукраїнською громадською організацією, створеною громадянами України на основі спільності інтересів для реалізації мети і завдань, передбачених для волонтерів. Вона є структурним підрозділом організації ветеранів України і створюється на її основі. Центром «Волонтер» розроблена та затверджена радою ВГЦ емблема «Волонтер» і положення про неї. Вона є відмітним знаком і використовується на всіх інформаційних матеріалах Центру, на формі волонтерів, вимпелах, прапорах тощо. Емблема являє собою щит 4- кутної форми з зеленим кантом. Посередині щита на жовтому фоні зелене коло, в якому знаходиться буква «В» зеленого кольору.

Статут Всеукраїнського громадського Центру “Волонтер”
1. Загальні положення.
1.1. Всеукраїнський громадський Центр “Волонтер” (далі Центр) є Всеукраїнською громадською організацією, створеною громадянами України на засадах спільності інтересів для реалізації мети та завдань передбачених цим Статутом.
   Центр створений і діє на засадах добровільності та самоврядування, рівноправності його членів, законності та гласності.
1.2. Головною метою діяльності Центру є об’єднання та координація зусиль членів Центру у справі сприяння розвитку волонтерського руху в Україні та захисту законних інтересів своїх членів.
1.3. Діяльність Центру поширюється на всю територію України.
1.4. Центр у своїй діяльності керується Конституцією України, чинним законодавством та цим Статутом.
1.5. Центр має право:
   - виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права;
   - укладати з юридичними та фізичними особами угоди, контракти тощо, здійснювати інші юридичні дії;
   - представляти та захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів у державних та громадських організаціях;
   - ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші об’єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні;
   - створювати установи та організації;
   - здійснювати видавничу діяльність шляхом заснування засобів масової інформації, видання наукової, методичної, довідкової, інформаційної літератури;
   - одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;
   - розповсюджувати інформацію і пропагувати свої цілі і ідеї.
1.6. Центр набуває прав юридичної особи з моменту реєстрації у Мінюсті, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, відокремлене майно, печатку, штампи, бланки, символіку та іншу атрибутику, зразки яких затверджуються Радою Центру.
   Символіка Центру реєструється у встановленому законодавством порядку.
1.7. Юридична адреса Центру: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44, кімн. 415.

2. Завдання Центру:
2.1. Основними завданнями Центру є:
   - сприяння розвитку волонтерського руху в Україні;
   - здійснення і захист прав і свобод, задоволення соціальних та культурних інтересів громадян - членів Центру;
   - сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні;
   - створення умов для саморозвитку членів Центру як особистостей, членів суспільства, громадян України;
   - вивчення та обробка кращого міжнародного та вітчизняного досвіду з питань волонтерського руху;
   - визначення засад волонтерського руху в Україні, участь у розробці нормативно-законодавчої бази з цього питання.
2.2. З метою виконання завдань Центр в установленому порядку:
   - апробує та розповсюджує нові форми і методи волонтерської діяльності в Україні;
   - співпрацює з державними та громадськими організаціями і установами в галузі соціальної роботи;
   - створює громадську “Школу волонтерів” для підготовки та перепідготовки кадрів з питань волонтерської роботи;
   - ініціює та проводить громадські волонтерські акції на всеукраїнському, регіональному та місцевих рівнях;
   - відкриває спеціалізовані служби (“Телефон довіри”, “Консультативний пункт” тощо);
   - методично забезпечує волонтерські програми та проекти;
   - видає інформаційну, методичну, довідкову літературу;
   - пропагує принципи волонтерської діяльності в Україні.

3. Членство у Центрі.
3.1. Членами Центру можуть бути громадяни України, які досягли 14 років, визнають Статут Центру, беруть участь у роботі Центру і входять до складу одного з місцевих осередків.
3.2. Прийом громадян у члени Центру здійснюють місцеві осередки на підставі заяви, яка подається до керівного органу.
3.3. Порядок сплати членських внесків визначається Конференцією.
3.4. Члени Центру можуть вийти з нього за власним бажанням або бути виключеними за рішенням керівного органу відповідного місцевого осередку за дії, які несумісні із Статутом Центру.

4. Права та обов’язки членів Центру.
4.1. Члени Центру мають право:
   - брати участь у діяльності Центру;
   - обирати і бути обраним до керівних та контрольних органів Центру;
   - користуватися майном Центру для виконання Статутних завдань та досягнення Мети Центру;
   - отримувати інформацію про діяльність Центру;
   - отримувати допомогу Центру в т.ч. фінансову;
   - надавати Центру будь-яку допомогу в т.ч. фінансову;
   - вносити пропозиції та вимагати їх розгляду керівними органами Центру;
   - отримувати захист Центру у випадку незаконних або несправедливих дій з боку юридичних, фізичних осіб, державних органів та посадових осіб при виконанні обов’язків, пов’язаних з діяльністю Центру;
   - виступати в засобах масової інформації від імені Центру у разі надання відповідних повноважень або від свого імені.
4.2. Член Центру зобов’язаний:
   - дотримуватись вимог Статуту Центру;
   - старанно виконувати свої обов’язки, покладенні згідно розподілу доручень в Центрі та доручення керівних органів Центру, які не суперечать даному Статуту та чинному законодавству України;
   - утримуватись від діяльності, що може завдати шкоду Центру;
   - дотримуватись моральних принципів діяльності Центру;
   - бережно відноситись до матеріально-технічної бази Центру;
   - сплачувати членські внески у порядку, визначеному Конференцією.

5. Порядок утворення і діяльності статутних органів Центру.
5.1. Основою Центру є місцеві осередки, які створюються по територіальному принципу.
5.2. Місцевий осередок Центру на добровільних засадах об’єднує не менше 3-х громадян України, він діє на громадських засадах відповідно до свого Положення, яке не суперечить Статуту Центру, приймається його вищим керівним органом і затверджується Радою Центру.
   Для набуття прав юридичної особи місцеві осередки повинні зареєструватися в установленому законом порядку, осередки без прав юридичної особи повинні повідомити про своє заснування в установленому чинним законодавством порядку.
5.3. Вищим керівним органом Центру є Конференція, яка скликається не рідше одного разу на 3 роки. Позачергова конференція може бути скликана за вимогою Ради Центру або на вимогу не менше 1/3 місцевих осередків в областях.
5.4. Конференція правомочна при наявності не менше 2/3 обраних делегатів від місцевих осередків. Рішення про прийняття Статуту Центру, внесення до нього змін та доповнень, про ліквідацію Центру ухвалюється 2/3 голосів присутніх на конференції делегатів. Інші рішення ухвалюються простою більшістю голосів.
5.5. Конференція може вирішувати будь-які питання внутрішнього життя та діяльності Центру.
   Конференція Центру:
   - ухвалює рішення про утворення Центру та вирішує питання її організаційного устрою, про реорганізацію або ліквідацію Центру;
   - схвалює Статут Центру, вносить зміни та доповнення до нього;
   - обирає Голову Ради Центру, контрольно-ревізійну комісію, затверджує склад Ради на трирічний строк;
   - заслуховує звіти про виконання бюджету Центру;
   - затверджує звіти Голови Ради Центру та контрольно-ревізійної комісії;
   - вирішує будь-яке інше питання, прийняте до розгляду Конференції.
   - створює, в разі необхідності, тимчасові органи для вирішення конкретних питань;
   - реалізує право власності на кошти та майно Центру.
5.8. Вищим керівним органом між конференціями Центру є Рада, яка збирається не рідше як 2 рази на рік і є правомочним при наявності не менше 2/3 її складу. Рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні Ради.
   Рада Центру:
   - скликає конференцію Центру та визначає порядок представництва на ньому;
   - здійснює заходи щодо втілення в життя рішень конференції;
   - розробляє основні напрями діяльності Центру, координує роботу місцевих осередків;
   - затверджує символіку Центру;
   - обирає заступників Голови Ради Центру (один з яких є головою виконкому);
   - приймає рішення про створення нових осередків Центру та затверджує Положення про місцеві осередки;
   - приймає рішення про створення (реорганізацію, ліквідацію) підприємств, госпрозрахункових установ та організацій із статусом юридичної особи, затверджує їх статути, призначає їх керівників.
5.9. До складу Ради входять Голова Ради Центру, його заступники, члени Центру обрані на конференції.
5.10. Постійно діючим виконавчим органом Центру є Виконком, який очолює Голова. Голова виконкому формує виконком відповідно до затвердженого кількісного складу.
   Виконком: у своїй діяльності керується Положенням, затвердженим Радою Центру.
5.11. Голова Ради Центру:
   - очолює Раду;
   - керує поточною діяльності Ради;
   - спрямовує роботу своїх заступників, Ради та виконкому;
   - діє від імені Центру і представляє її у стосунках з іншими підприємствами, установами та організаціями;
   - має право від імені Центру укладати договори з іншими підприємствами, установами та організаціями;
   - має право підпису на фінансово-господарських документах Центру;
   - для ведення поточної роботи і бухгалтерського обліку Голова призначає:
      - голову виконкому;
      - головного бухгалтера;
      - керівників програм.
5.12. Контрольно-ревізійна комісія Центру.
   Фінансову та господарську діяльність Центру перевіряє контрольно-ревізійна комісія, яка формується Конференцією і підзвітна лише їй.
   Члени контрольно-ревізійної комісії можуть брати участь у засіданнях Ради Центру, інших органів Центру з правом дорадчого голосу. Діяльність контрольно-ревізійної комісії регулюється Положенням, затвердженим Радою Центру.

6. Майно та кошти, господарська та інша комерційна діяльність Центру.
6.1. Центр має право набувати, володіти, користуватися та розпоряджатися спорудами, приміщеннями, інвентарем, засобами зв’язку, оргтехнікою, обладнанням, транспортними засобами, іншими матеріально-технічними цінностями, які необхідні для виконання його статутної діяльності.
6.2. Кошти Центру утворюються та поповнюються за рахунок членських внесків, надходжень від підприємств, установ, організацій, створених Центром, добровільних пожертвувань громадян та юридичних осіб, інших, дозволених законом надходжень.
б.3. Джерела фінансування діяльності Центру, утворення та порядок використання коштів визначаються Радою Центру і використовуються на виконання статуних завдань.
6.4. Бюджет Центру щорічно затверджує Рада.
6.5. З метою виконання статутних завдань Центр здійснює необхідну господарчу та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ та організацій із статусом юридичної особи, створення підприємств в порядку встановленому законодавством.

7. Міжнародні зв’язки
7.1. Центр може засновувати або вступати в міжнародні громадські неурядові організації у порядку передбаченому цим Статутом. Ццентр може підтримувати міжнародні контакти та зв’язки, укладати угоди, брати участь у здійснені заходів, що не суперечать міжнародним зобов’язанням України.

8. Контроль та звітність.
8.1. Центр, створені ним підприємства, установи та організації ведуть оперативний та бухгалтерський обліки, реєструються у відповідних державних податкових органах, вносять до бюджету обов’язкові платежі у порядку та розмірах, передбачених чинним законодавством України.

9. Зміни та доповнення до Статуту Центру.
9.1. Про зміни, що відбулися в Статуті Центру, виконком в 5-денний термін повідомляє реєстраційний орган.
9.2. Внесення змін та доповнень до Статуту Центру є компетенцією Конференції.

10. Про порядок припинення діяльності Центру.
10.1. Діяльність Центру може бути припинена шляхом його реорганізації або ліквідації.
10.2. Рішення про реорганізацію Центру приймає Конференція 2/3 голосів присутніх на ній делегатів.
10.3. Ліквідація Центру здійснюється згідно рішення Конференції чи рішення суду.
10.4. Кошти та майно Центру, в тому числі в разі його ліквідації, не можуть перерозподілятися між його членами і використовуються для виконання статутних завдань, або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених чинними законодавчими актами, за рішенням суду спрямовуються в доход держави.

Реалізовані проекти

Назва проекту	Донорська організація	Термін реалізації проекту
Молодіжний проект "Молодь Європи. 10 років після Берлінської стіни"	Drehscheibe KinderPolitic	1999
ссылка скрыта	Counterpart Alliance	1999-2000
Подальша підготовка волонтерів з "Street-Happening"	Представництво UNICEF в Україні	2000
ссылка скрыта	Представництво UNICEF в Україні	2000
ссылка скрыта	Counterpart Alliance	2000
"Впровадження методики "Street Happening " для представників НУО"	Посольство Великобританії	2000
ссылка скрыта	Франко-німецький офіс Молодіжних обмінів	2001
ссылка скрыта	Державний комітет з питань молоді, спорту та туризму	2001
Волонтерська тренінгова служба “Бар’єр” – попередження поширення негативних явищ у молодіжному середовищі (наркоманія, алкоголізм, куріння, СНІД, ІПСШ тощо).	Відділ розвитку Британського посольства в Україні	2002
	Власні ресурси організації	1999 - 2001
ссылка скрыта	Державний комітет України у справах сім’ї та молоді	травень 2002
Підготовка молодих тренерів у сфері захисту прав людини	Державний комітет України у справах сім’ї та молоді, Європейська Рада	жовтень 2003
ссылка скрыта	Дитячий Фонд Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ), Міністерство України у справах сім’ї, дітей та молоді	2003 - 2004
“Попередження ВІЛ/СНІДу та ризикованої поведінки серед вихованців притулків для неповнолітніх України”	Дитячий Фонд Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ), Міністерство України у справах сім’ї, дітей та молоді	2003 - 2004
ссылка скрыта ссылка скрыта	Дитячий Фонд Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ)	2006 – 2008 рр.

На даний час у Центрі реалізуються наступні проекти:

Тренінгова служба “Бар’єр” – формування лідерських здібностей, усвідомлення власних прав та можливостей, виховання гендерної чутливості, пропаганда здорового способу життя серед школярів та студентської молоді. Підготовка тренерів за методикою “рівний-рівному”;
“Школа волонтерів” – підготовка та перепідготовка кадрів;
Міжнародний проект “Молодь. Міграція. Дискримінація” – боротьба з ксенофобією, расизмом, дискримінацією національних меншин, інтеграція їх у суспільство;
“Попередження домашнього насильства над дітьми” - Розробка та впровадження моделі активізації територіальної громади шляхом методичного забезпечення створення постійно діючих робочих комісій з попередження домашнього насильства на базі районних управлінь у справах сім’ї та молоді (за підтримки Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) та Міністерства України у справах сім’ї, дітей та молоді);
“Попередження ВІЛ/СНІДу та ризикованої поведінки серед вихованців притулків для неповнолітніх України” (за підтримки Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) та Міністерства України у справах сім’ї, дітей та молоді).

ТЕМА ЛЕКЦІЇ 8:

ОПТИМІЗАЦІЯ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Фактори та методи оптимізації волонтерської діяльності.

Волонтерська діяльність є основою побудови та розвитку громадянського суспільства. Вона втілює в себе найшляхетніші прагнення людства - прагнення миру, свободи, безпеки та справедливості для всіх людей.

У період глобалізації та постійних змін світ стає меншим, більш незалежним, більш складним. Волонтерська діяльність - індивідуальна чи колективна - є способом:

- підтримки та зміцнення таких людських цінностей, як піклування та надання допомоги членам громади;

- використання кожною людиною своїх прав та обов'язків, як членів певної громади в процесі навчання та розвитку впродовж всього свого життя, реалізуючи весь свій людський потенціал;

- взаємодії між людьми незважаючи на всі відмінності для спільного життя у здоровому, стабільного суспільстві для спільного вироблення нових способів вирішення проблем, які виникають.

Отже, суспільство повинне прагнути такого розвитку волонтерства, який би:

1. Збільшив залучення всієї спільноти у процес визначення та розгляду існуючих проблем.

2. Заохотив молодь до лідерства через надання послуг протягом більшої частини життя.

3. Надав слово тим, які не можуть за себе говорити.

4. Надав можливість усім займатися волонтерською діяльністю.

5. Додав, але не замінив відповідальності інших секторів та зусиль оплачуваних працівників.

6. Дав змогу людям постійно здобувати нові знання та навички і повністю розвивати їхні особистий потенціал, впевненість у власних силах та творчі здібності.

7. Сприяв родинній, національній та глобальній солідарності.

Волонтери та організації на користь яких вони працюють повинні спільно нести відповідальність за:

– створення середовища, у якому до праці волонтерів ставилися б із розумінням, що дало б змогу досягнути більшого порозуміння щодо кінцевих результатів спільної праці;

– визначення критеріїв участі волонтерів, включаючи визначення умов укладання угод з волонтерами, для вироблення певної політики роботи з волонтерами, що дало б змогу ефективніше використовувати працю волонтерів;

– забезпечення відповідних гарантій для волонтерів та тих кому вони надають свої послуги;

– забезпечення волонтерів відповідними навичками, постійним оцінюванням й визнанням;

– забезпечення доступу до волонтерської діяльності усім людям, без будь-яких обмежень, щодо фізичного, економічного, соціального чи культурного становища;

Елементами ефективного заклику є ясне визначення роботи волонтера. Не слід шукати волонтерів просто, наприклад, для готування їжі для бідних і людей похилого віку, а краще залучати волонтерів до вирішення проблем людей які потребують цієї допомоги.

Соціальним службам необхідно продумати методи заохочення волонтерів. Дуже часто люди забувають, наскільки важливо заохочувати тих, хто працює на них. Із заохочення демонструють наскільки організація вміє цінувати людей. Волонтери теж повинні відчувати вдячність за свою працю. Найважливіша нагорода - слово спасибі. Створення сприятливої атмосфери для роботи, звернення до волонтерів по іменні, присвята їм вільного часу - теж нагорода.

Хоча б один раз у рік координатор повинен організувати загальні збори волонтерів і персоналу і висловити подяку за підсумками за рік. У цей момент дуже важливо нагадати кожному про місію, структуру і політику організації. Так волонтери можуть побачити своє місце в цілісній структурі. Таке відношення особливо важливе в рамках рутинної роботи. Розглядаючи себе в контексті цінностей і успіхів організації, волонтер одержав ефективну мотивацію.

Інші форми заохочення волонтерів включають:

– святкування Дня Волонтерів;

– поздоровлення з Днем народженням;

– вручення значка із логотипом організації;

– запрошення волонтера на неофіційні зустрічі команди;

– допомога волонтеру в підвищенні кваліфікації.

Важливо використовувати різні форми заохочення волонтерів; наприклад, не кожній людині подобається, коли його хвалять у присутності великої аудиторії, вручають дипломи чи дають інтерв'ю для преси. Заохочення разом зі стимулюванням робить свій внесок у створення гарної робочої атмосфери і підвищення ефективності праці. Організація не повинна забувати також забезпечувати волонтерів тими ж соціальними пільгами, що мають усі працівники, такими як: обід на роботі (звичайна практика в Центральній і Східній Європі), захисний одяг, різні знижки.

Ключові моменти успішної роботи з волонтерами

Найбільш важливі задачі:

– визначення значення слова "волонтер", що важливо у визначених ситуаціях;

– визначення кола діяльності волонтерів в соціальній службі;

– опис характеристик людини й умінь, очікуваних організацією від волонтера;

– розуміння потреб як волонтера, так і організації;

– розробка процесу прийому волонтерів;

– проведення загальних інформаційних зборів і первинних співбесід;

– опис посадових обов'язків;

– координоване навчання і розвиток волонтерів;

– розуміння місії організації;

– підтримка і контроль волонтерів;

– роз'яснення взаємин між волонтерами і персоналом;

– створення системи заохочення волонтерів;

– вироблення гідного процесу відсторонення волонтерів.

Так, як більшість волонтерських угрупувань виникають стихійно та бере участь в одноразових акціях чи заходах, існує нагальна необхідність розробки системного підходу до залучення волонтерів, організацій їх діяльності та підтримки волонтерського руху.

Головну роль у зміцнені позицій добровольців та формування позитивного ставлення громадськості до їх діяльності відіграє впровадження системи навчання волонтерів.

Слід зазначити, що головною проблемою волонтерського руху в Україні залишаються передусім труднощі організації волонтерської діяльності. Організаторам волонтерського руху потрібно не тільки ознайомитися з історією руху інших країн, організувати роботу і контроль, навчитися складати робочі плани і ставити завдання для волонтерів, а й завжди враховувати думку і досвід самих добровільних помічників.

Часто керівники організації, які залучають до роботи волонтерів, ігнорують їхні навчання сподіваючись тим самим заощадити кошти і час. Таке ставлення є хибним і зводить волонтерський рух до процесу використання безоплатної робочої сили. Відсутність навчання позбавляє добровольця можливості певних досягнень і росту компетентності. Що в свою чергу знижує мотивацію до роботи. На нашу думку: по-перше, постійні семінари і тренінги дають можливість забезпечувати психологічну підтримку; по-друге, семінари і тренінги дозволяють набути нових знань і навичок; по-третє, семінари сприяють формування у волонтерів інтересів до справи.

Навчання на досвіді передбачає і супервізія. Супервізія має вигляд періодичного консультування з приводу окремих ситуаціях, обміну інформацією. Обсяг супервізії має відповідати роботі і досвіду волонтера. Цей вид допомоги не повинен перерости лише у виправлення помилок та визначення недоліків у роботі. Супервізія забезпечує підтримку на професійному рівні. Але волонтер повинен відчувати позитивне підкріплення у вигляді емоційної підтримки. Ефективність спілкування і доступність організатора волонтерів завжди життєво необхідні для підтримки волонтерів. Це допомагає розвинути впевненість здібності та підвищити самооцінку на особистісному рівні. Організатор повинен помічати ознаки дистресу які виникають, наприклад через хворобу, втрату або сімейні проблеми.

Сьогодні в Україні населенню мало відомо хто такий волонтер. Тому потрібно встановити систему обміну інформацією. Телебачень, радіо, друковані видання та електронні засоби інформації можуть надавати інформацію про досягнення волонтерів. Держава також повинна приділяти увагу розвитку волонтерського руху, виділяти кошти на проведення соціальних акцій, реклам. Держава може запропонувати свої тренінгові програми для волонтерів за тематикою: техніка, управління фінансів, надання частини ресурсів, таких, як підручники, медикаменти, фінансування у користування волонтерів.

У сучасних умовах все глибше потрібне усвідомлення громадськістю, державними органами важливість оптимізації різноманітних аспектів соціального розвитку. Соціальні проблеми неухильно розв'язуватися, успіх намічених змін залежатиме від кваліфікації працівників зайнятих соціальним обслуговуванням і захистом, що передбачає відповідну підготовку кадрів; вона стає завданням першочергового значення у здійсненні політики країні. Формування великого руху добровольців - є одним з важливих шляхів до продуктивної соціальної роботи в будь-якій державі.