Ббк 67. 9(4Укр)304 + 67. 9(4Укр)303 П61

Вид материала

Документы

Содержание Право інтелектуальної влас­ності на торговельну марку Стаття 493. Суб'єкти права інтелектуальної власності на торговельну марку Частина 1 cm. 157 ГК повторює ч. 1 cm. 493 ЦК. Таку норму можна виключити. Частина З cm. 157 ГК повторює п. З ч. 1 cm. 495 ЦК. Таку норму можна виключити. Оскільки наразі не прийнятий закон про торговельну марку, рекомендується пере­нести вказані норми з ГК до ЦК. Стаття 496. Строк чинності майнових прав ін­телектуальної власності на торговельну марку Стаття 497. Дострокове припинення чиннос­ті майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку Господарський кодекс України Стаття 498. Відновлення чинності достроко­во припинених виключних майнових прав ін­телектуальної власності на торговельну марку Стаття 499. Визнання прав інтелектуальної власності на торговельну марку недійсними Цивільний кодекс України Господарський кодекс України Коментар та пропозиції Право інтелектуальної власності на географічне зазначення Цивільний кодекс України Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю Стаття 162. Правомочності суб'єктів госпо­дарювання щодо комерційної таємниці Частина 1 cm. 162 ГК поглинається cm. 507 ЦК і може бути виключена. Стаття 507. Охорона комерційної таємниці органами державної влади ГК у частині регулювання права інтелек­туальної власності на комерційну таємни­цю не містить норм, які б не охоплювалися предмет Коментар та пропозиції Частина 3, по суті, повторює ч. З cm. 6 та cm. 627 ЦК. У такому повторі немає по­треби. ... Полное содержание

Подобный материал:

• Конспект лекцій Чернівці Чернівецький національний університет 2011 удк 502. 14 (477)(07), 2568.87kb.
• Удк 342. 84(477)(082) ббк 67. 9 (4укр) 400, 4947.17kb.
• Унавчальному посібнику вміщено тематичний план І програму курсу «Історія України»,, 1020.6kb.
• Надходження за червень, 269.39kb.
• Ббк 9(4укр)301я73 Г64 Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушен­ня, 2089.93kb.
• Cols=3 gutter=59> ббк63. 3(4Укр)622., 2852.91kb.
• Мальбахова Ирина Хазреталиевна удк 513. 71-07: 6583. 054-303. 424. Ббк 557-70/79г:, 851.74kb.
• Удк 347. (77+78) ббк 67. 9 (4 Укр) 303, 252.7kb.
• Пособие предназначено для обучения секретарей-референтов, в помощь руководителям служб, 4960.9kb.
• Виконавець, 603.86kb.

Глава 44. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАС­НОСТІ НА ТОРГОВЕЛЬНУ МАРКУ

Стаття 492. Торговельна марка

1. Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображу­вальні елементи, комбінації кольорів.

Стаття 493. Суб'єкти права інтелектуальної власності на торговельну марку

1. Суб'єктами права інтелектуальної власності на

мірі oiir/ii.iiv M;ipKV < фі іичні ГІ ЮРИДИЧНІ ОСОби

Стаття 157. Правомочності щодо викорис­тання торговельної марки

1. Право інтелектуальної власності на торго­
   вельну марку засвідчується свідоцтвом у випад­
   ках і порядку, передбачених законом.
   
2. Використанням торговельної марки у сфері
   господарювання визнається застосування й на
   товарах та при наданні послуг, для яких вона
   зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі,
   друкованих виданнях, на вивісках, під час по­
   казу експонатів на виставках і ярмарках, що
   проводяться в Україні, у проспектах, рахунках,
   на бланках та в іншій документації, пов'язаній
   з впровадженням зазначених товарів і послуг у
   господарський (комерційний) обіг.
   

Частина 1 cm. 157 ГК повторює ч. 1 cm. 493 ЦК. Таку норму можна виключити.

Частину 2 доцільно зберегти, об'єднавши з нормами ЦК.






Частина З cm. 157 ГК повторює п. З ч. 1 cm. 495 ЦК. Таку норму можна виключити.

Частини 2, 4—7, а також cm. 158 ГК до­цільно об'єднати з нормами ЦК в єдиний взаємопов'язаний текст.

Оскільки наразі не прийнятий закон про торговельну марку, рекомендується пере­нести вказані норми з ГК до ЦК.
Цивільний кодеїн України

2. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.

Стаття 494. Засвідчення набуття права інте­лектуальної власності на торговельну марку

1. Набуття права інтелектуальної власності на
   торговельну марку засвідчується свідоцтвом.
   Умови та порядок видачі свідоцтва встановлю­
   ються законом.
   
2. Обсяг правової охорони торговельної марки
   визначається наведеними у свідоцтві її зобра­
   женням та переліком товарів і послуг, якщо інше
   не встановлено законом.
   

3. Набуття права інтелектуальної власності
на торговельну марку, яка має міжнародну ре­
єстрацію або визнана в установленому законом
порядку добре відомою, не вимагає засвідчення
свідоцтвом.

Стаття 495. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку

1. Майновими правами інтелектуальної влас­ності на торговельну марку є:

1) право на використання торговельної марки;

2) виключне право дозволяти використання
торговельної марки;

3. виключне право перешкоджати неправомір­
   ному використанню торговельної марки, в тому
   числі забороняти таке використання;
   
4. інші майнові права інтелектуальної власнос­
   ті, встановлені законом.
   

/■к мні'іі/>і ький
України Коментар та пропозиції

3. Свідоцтво надає право його володільцеві за­
   бороняти іншим особам використовувати зареє­
   стровану торговельну марку без його дозволу, за
   винятком випадків правомірного використання
   торговельної марки без його дозволу.
   
4. Суб'єкти права на торговельну марку мо­
   жуть проставляти попереджувальне маркуван­
   ня, яке вказує на те, що торговельна марка, яка
   застосовується, зареєстрована в Україні.
   

5. Суб'єкти права на торговельну марку, які
   здійснюють посередницьку діяльність, можуть
   на підставі договору з виробником товару (по­
   слуг) використовувати свою торговельну марку
   з торговельною маркою виробника, а також за­
   мість його торговельної марки.
   
6. Право інтелектуальної власності на торго­
   вельну марку може бути передано як вклад до
   статутного фонду суб'єкта господарювання.
   
7. У разі банкрутства суб'єкта господарювання
   право на торговельну марку оцінюється разом з
   іншим майном цього суб'єкта.
   

Стаття 158. Правомочності щодо викорис­тання торговельної марки, право на яку нале­жить кільком особам

1. Торговельна марка, право на яку належить кільком особам, — це марка, що відрізняє това­ри і послуги учасників об'єднання підприємств (торговельна марка об'єднання, спільна торго­вельна марка) від однорідних товарів і послуг інших суб'єктів господарювання, або викорис­товується спільно кількома суб'єктами в інших випадках, передбачених законом.

=89=

Цивільний кодекс України

2. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відпо­відного свідоцтва, володільцю міжнародної реє­страції, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 496. Строк чинності майнових прав ін­телектуальної власності на торговельну марку

1. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Зазначений строк може бути продовженим що­разу на десять років у порядку, встановленому законом.

Стаття 497. Дострокове припинення чиннос­ті майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку

1. Чинність майнових прав інтелектуальної
   власності на торговельну марку припиняється
   в установленому законом порядку достроково
   у зв'язку з перетворенням торговельної марки у
   загальновживане позначення певного виду това­
   рів чи послуг.
   
2. Чинність майнових прав інтелектуальної
   власності на торговельну марку може бути при­
   пинено достроково за ініціативою особи, якій
   вони належать, якщо це не суперечить умовам
   договору, а також в інших випадках, передбаче­
   них законом.
   

=90= Господарський кодекс України

2. Реєстрація торговельної марки, право на яку належить кільком особам, здійснюється в поряд-у, встановленому законом.

Коментар та пропозиції


Цивільний кодвкі України

3. Якщо у зв'язку з достроковим припиненням чинності виключних майнових прав інтелекту­альної власності на торговельну марку завдано збитків особі, якій було надано дозвіл на її ви­користання, такі збитки відшкодовуються осо­бою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Стаття 498. Відновлення чинності достроко­во припинених виключних майнових прав ін­телектуальної власності на торговельну марку

1. Чинність достроково припинених виключ­них майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку може бути відновлено у по­рядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ці права належали у момент їх припинення.

Стаття 499. Визнання прав інтелектуальної власності на торговельну марку недійсними

1. Права інтелектуальної власності на торго­вельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

Стаття 500. Право попереднього користувача на торговельну марку

1. Будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала тор­говельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передба-

/....і,.,»<(/.. і.мої *<>,», л,

Кошнтшртл

ГКу частині регулювання права інтелек­туальної власності на торговельну марку не містить норм, які 6 не охоплювалися предметом регулювання ЦК (ч. 1 cm. 1).

=92=

Цивільний кодекс України Господарський кодекс України Коментар та пропозиції

малося зазначеною підготовкою (право поперед­нього користувача).

2. Право попереднього користувача може пе­редаватися або переходити до іншої особи тіль­ки разом із підприємством чи діловою практи­кою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано торговельну марку або здійснено значну і серйозну підготов­ку для такого використання.

1 Норми ЦК та ГК щодо права інтелектуальної власності на торговельну марку можуть бути об'єднані між собою в одну структурну одини­цю (параграф або главу) ЦК, оскільки ГК не містить особливостей, які б не охоплювалися предметом регулювання ЦК(ч. 1 cm. 1 ЦК).

ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ГЕОГРАФІЧНЕ ЗАЗНАЧЕННЯ

Глава45. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАС­НОСТІ НА ГЕОГРАФІЧНЕ ЗАЗНАЧЕННЯ

Стаття 501. Набуття права інтелектуальної власності на географічне зазначення

1. Право інтелектуальної власності на геогра­
   фічне зазначення виникає з дати державної ре­
   єстрації цього права, якщо інше не встановлено
   законом.
   
2. Обсяг правової охорони географічного за­
   значення визначається характеристиками това-
   pv (послуги) і мі-жами географічного місця його
   

Стаття 160. Правомочності щодо викорис­тання географічного зазначення

1. Право на використання географічного за­
   значення мають лише суб'єкти господарювання,
   які виробляють товари (надають послуги), щодо
   яких здійснено державну реєстрацію відповідно­
   го географічного зазначення.
   
2. Використанням географічного зазначення
   суб'єктом господарювання вважається: застосу­
   вання його на товарах, для яких зареєстровано
   це географічне зазначення, а також на упаковці;
   

іаСТОСумИИЯ п рекламі, проспектах, рахунках.

Частиною 1 cm. 160 ГК охоплюється н. 1 cm. 501 та cm. 502 ЦК.

Усі інші норми cm. 160 ГК та cm. 161 ГК доцільно перенести до гл. 45 «Право інте­лектуальної власності на географічне за­значення», внесши редакційні терміноло­гічні правки v ЦК


Ції.а ,,,.,,і, і i.f

(и) походження, зафіксованими держанною рее страцією права інтелектуальної власності на гео­графічне зазначення.

Стаття 502. Суб'єкти права інтелектуальної власності на географічне зазначення

1. Суб'єктами права інтелектуальної власності на географічне зазначення є виробники товарів, асоціації споживачів, інші особи, визначені за­коном.

Стаття 503. Права інтелектуальної власності на географічне зазначення

1. Правами інтелектуальної власності на гео­
графічне зазначення є:

1. право на визнання позначення товару (по­
   слуги) географічним зазначенням;
   
2. право на використання географічного зазна­
   чення;
   

3) право перешкоджати неправомірному ви­
користанню географічного зазначення, в тому
числі забороняти таке використання.

2. Права інтелектуальної власності на геогра­
фічне зазначення, що належать окремим суб'єк­
там права інтелектуальної власності на геогра­
фічне зазначення, встановлюються законом.

Стаття 504. Строк чинності права інтелекту­альної власності на географічне зазначення

1. Право інтелектуальної власності на геогра­фічне зазначення є чинним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється без-

/■•.

.... і,,, |

друкованих виданнях, офіційних бланках, виві­сках тощо.

3. Суб'єкти господарювання, які здійснюють
посередницьку діяльність, можуть використову­
вати свою торговельну марку поряд з географіч­
ним зазначенням товару виробника не інакше як
на підставі договору.

4. Умови надання правової охорони географіч­
ного зазначення визначаються законом.

Стаття 161. Використання назви країни по­ходження товару

1. Вироби іноземного походження або у вста­
   новлених законодавством випадках їх упаковка,
   а також вироби вітчизняного виробництва чи іх
   упаковка, призначені для експорту, повинні міс­
   тити інформацію про країну їх походження.
   
2. Інформація про країну походження має зна­
   ходитися у доступному місці виробу (упаковки)
   та нанесена у спосіб, що відповідає встановле­
   ним вимогам.
   

3. Забороняється використання суб'єктами
   господарювання напису (клейма) «Виготовлено
   в Україні» або аналогічного за змістом щодо то­
   варів, які мають іноземне походження.
   
4. Уповноважені органи державної влади
   контролюють дотримання зазначених вимог від­
   повідно до закону.
   

/,...,. мтар т,і нропе шці\

ГКу частині регулювання права інтелек­туальної власності на географічне зазна­чення не містить норм, які б не охоплю­ватися предметом регулювання ЦК (ч. 1 cm. 1).

Цивільний кодекс України

строково за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених цим зазначенням.

=94= Господарський кодекс України

Коментар та пропозиції

Глава46. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАС­НОСТІ НА КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ

Стаття 505. Поняття комерційної таємниці

1. Комерційною таємницею є інформація, яка
   є секретною в тому розумінні, що вона в цілому
   чи в певній формі та сукупності її складових є
   невідомою та не є легкодоступною для осіб, які
   звичайно мають справу з видом інформації, до
   якого вона належить, у зв'язку з цим має комер­
   ційну цінність та була предметом адекватних іс­
   нуючим обставинам заходів щодо збереження її
   секретності, вжитих особою, яка законно контр­
   олює цю інформацію.
   
2. Комерційною таємницею можуть бути ві­
   домості технічного, організаційного, комерцій­
   ного, виробничого та іншого характеру, за ви­
   нятком тих, які відповідно до закону не можуть
   бути віднесені до комерційної таємниці.
   

Стаття 162. Правомочності суб'єктів госпо­дарювання щодо комерційної таємниці

1. Суб'єкт господарювання, що є володільцем
   технічної, організаційної або іншої комерційної
   інформації, має право на захист від незаконного
   використання цієї інформації третіми особами,
   за умов, що ця інформація має комерційну цін­
   ність у зв'язку з тим, що вона невідома третім
   особам і до неї немає вільного доступу інших
   осіб на законних підставах, а володілець інфор­
   мації вживає належних заходів до охорони її
   конфіденційності.
   
2. Строк правової охорони комерційної таєм­
   ниці обмежується часом дії сукупності зазначе­
   них у частині першій цієї статті умов.
   
3. Особа, яка протиправно використовує ко­
   мерційну інформацію, що належить суб'єкту
   господарювання, зобов'язана відшкодувати за­
   вдані йому такими діями збитки відповідно до
   

Частина 1 cm. 162 ГК поглинається cm. 507 ЦК і може бути виключена.

Частина 2 cm. 162 ГК дублює cm. 508 ЦК. Пропонується її виключити.

Частина 3 cm. 162 ГКможе бути включе­на окремою частиною до cm. 507 ЦК.


коЬвш України

Стаття 506. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю

1. Майновими правами інтелектуальної влас­
ності на комерційну таємницю є:

1. право на використання комерційної таєм­
   ниці;
   
2. виключне право дозволяти використання
   комерційної таємниці;
   

3. виключне право перешкоджати неправомір­
   ному розголошенню, збиранню або використан­
   ню комерційної таємниці;
   
4. інші майнові права інтелектуальної власнос­
   ті, встановлені законом.
   

2. Майнові права інтелектуальної власності на
комерційну таємницю належать особі, яка пра­
вомірно визначила інформацію комерційною та­
ємницею, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 507. Охорона комерційної таємниці органами державної влади

І. Органи державної влади зобов'язані охо­роняти від недобросовісного комерційного ви­користання інформацію, яка є комерційною таємницею та створення якої потребує зна­чних зусиль і яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов'язану з фармацевтичними, сільськогоспо­дарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Ця інформація охороня­ється органами державної влади також від роз­голошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення

ТЪспоблрсытй кодекс УкраЬш

одержала інформацію, що є комерційною таєм­ницею, має право використовувати цю інформа­цію на свій розсуд.

4. До відносин, пов'язаних з комерційною та­ємницею, не врегульованих цим Кодексом, за­стосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України та інших законів.

та пропозиції

Частина 4 cm. 162 ГК носить відсильний характер і стає непотрібною у разі об'єд­нання Норм обох кодексів. Пропонується її викпючи_ти.

=96=

Цивільний кодекс України Господарський кодекс України Коментар та пропозиції

або не вжито заходів щодо її охорони від недо­бросовісного комерційного використання.

2. Органи державної влади зобов'язані охоро­няти комерційну таємницю також в інших ви­падках, передбачених законом.

Стаття 508. Строк чинності права інтелекту­альної власності на комерційну таємницю

1. Строк чинності права інтелектуальної влас­ності на комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак комерцій­ної таємниці, встановлених частиною першою статті 505 цього Кодексу.

ГК у частині регулювання права інтелек­туальної власності на комерційну таємни­цю не містить норм, які б не охоплювалися предметом регулювання ЦК (ч. 1 cm. 1).

Висновок

1. Книга четверта ЦК про право інтелекту­альної власності лише частково охоплює сферу правового регулювання права інтелектуаль­ної власності. До ЦК цілком справедливо не увійшли норми (оскільки вони не є об'єктом цивільного права), що регулюють діяльність державних органів у сфері інтелектуальної власності, організацій по колективному управ­лінню майновими правами авторів та суб'єк­тів суміжних прав, процедури та санкції в разі порушення прав інтелектуальної власності та інші дуже важливі положення. Все це лишилося

предметом регулювання спеціального законо­давства. ГК містить окремі норми щодо окре­мих об'єктів права інтелектуальної власності, однак, публічно-правового регулювання права інтелектуальної власності він не здійснює (ви­ходячи зі змісту норм).

Отже, на сьогодні ми маємо ще більш заплу­тану і невизначену ситуацію ніж до прийняття обох кодексів, оскільки поряд з цими кодексами продовжують діяти спеціальні закони та підза-конні акти.

2. Враховуючи викладене, вважаємо за доціль­не прийняття Кодексу інтелектуальної власності, при цьому слід вилучити з ГК положення щодо

права інтелектуальної власності, а спеціальні за­конодавчі акти у цій сфері визнати такими, що втратили силу.

3. ЦК повинен містити загальні норми щодо спеціальних норм Кодексу інтелектуальної влас­ності. До прийняття вказаного Кодексу, блок норм щодо регулювання інтелектуальної влас­ності у ГК необхідно об'єднати на базі більш по­вного і систематизованого блоку (кн. 4) ЦК.

Таким чином, норми Кодексу інтелектуальної власності будуть спеціальними щодо норм Ци­вільного кодексу. Такий підхід зараз застосову­ється у співвідношенні ЦК із Житловим та Зе­мельним кодексами (гл. 27 та 28 ЦК).

=98=

Книга п'ята. «Зобов'язальне право»

Цивільний кодекс України

Стаття 509. Поняття зобов'язання та підста­ви його виникнення

1. Зобов'язанням в правовідношення, в якому
   одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити
   на користь другої сторони (кредитора) певну
   дію (передати майно, виконати роботу, надати
   послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися
   від певної дії, а кредитор має право вимагати від
   боржника виконання його обов'язку.
   
2. Зобов'язання виникають з підстав, встанов­
   лених статтею 11 цього Кодексу.
   
3. Зобов'язання має грунтуватися на засадах
   добросовісності, розумності та справедливості.
   

ПОНЯТТЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ Господарський кодекс України

Стаття 173. Господарське зобов'язання

1. Господарським визнається зобов'язання, що
   виникає між суб'єктом господарювання та ін­
   шим учасником (учасниками) відносин у сфері
   господарювання з підстав, передбачених цим
   Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'яза­
   на сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний
   вчинити певну дію господарського чи управлін­
   сько-господарського характеру на користь ін­
   шого суб'єкта (виконати роботу, передати май­
   но, сплатити гроші, надати інформацію тощо),
   або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт
   (управнена сторона, у тому числі кредитор) має
   право вимагати від зобов'язаної сторони вико­
   нання її обов'язку.
   
2. Основними видами господарських зобов'я­
   зань є майново-господарські зобов'язання та ор­
   ганізаційно-господарські зобов'язання.
   

3. Сторони можуть за взаємною згодою кон­
кретизувати або розширити зміст господарсько­
го зобов'язання в процесі його виконання, якщо
законом не встановлено інше.

Коментар та пропозиції

Частина 1 cm. 173 ГК змістовно повто­рює ч. 1 cm. 509 ЦК, а тому ч. 1 може бути змінена.

Уч.1 cm. 173 ГК можна зробити відсилку на cm. 509 ЦК.

Основна ж увага має надаватися орга­нізаційно-господарським зобов 'язанням (cm. 176 ГК). При цьому термінологічно слід виходити з поняття «боржник» та «кре­дитор» як загальних, а не навпаки (як це зроблено в ГК).

Частина 3, по суті, повторює ч. З cm. 6 та cm. 627 ЦК. У такому повторі немає по­треби.

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків

1. Цивільні права та обов'язки виникають із
   дій осіб, що передбачені актами цивільного за­
   конодавства, а також із дій осіб, що не передба­
   чені цими актами, але за аналогією породжують
   цивільні права та обов'язки.
   
2. Підставами виникнення цивільних прав та
   обов'язків, зокрема, є:
   

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів,
винаходів та інших результатів інтелектуальної,
творчої діяльності;

3. завдання майнової (матеріальної) та мораль­
   ної шкоди іншій особі;
   
4. інші юридичні факти.
   

3. Цивільні права та обов'язки можуть вини­
   кати безпосередньо з актів цивільного законо­
   давства.
   
4. У випадках, встановлених актами цивільного
   законодавства, цивільні права та обов'язки ви­
   никають безпосередньо з актів органів держав­
   ної влади, органів влади Автономної Республіки
   Крим або органів місцевого самоврядування.
   
5. У випадках, встановлених актами цивільно­
   го законодавства, цивільні права та обов'язки
   можуть виникати з рішення суду.
   

6. У випадках, встановлених актами цивіль­
ного законодавства або договором, підставою

Стаття 174. Підстави виникнення господар­ських зобов'язань

1. Господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого норматив­но-правового акта, що регулює господарську ді­яльність;

з акта управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, пе­редбачених законом, а також з угод, не перед­бачених законом, але таких, які йому не супе­речать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збе­реження майна суб'єкта або суб'єктом господа­рювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуаль­ної власності та інших дій суб'єктів, а також вна­слідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Стаття 174 ГК змістовно (майже до­слівно) повторює cm. 11 ЦК, а тому може бути істотно скорочена.

Йдеться про відсилку до ЦК і зосереджен­ня уваги на організаційно-господарських повноваженнях, які ЦК не розглядаються.

Також cm. 174 ГК зазначає, що однією з підстав виникнення господарського зо­бов'язання є угода, проте це суперечить термінологічно ЦК, оскільки там вжива­ється термін «правочин».

Цивільний кодекс України

виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

= 100= Господарський кодекс України

Коментар та пропозиції