Програма підготовки фахівця окр «Магістр» 070800 «Екологія та охорона навколишнього середовища» Підготовка
| Вид материала | Документы |
- Екологія та охорона навколишнього середовища галузь знань: 0401, 261.61kb.
- Програма фахового вступного випробування для зарахування на навчання за окр «бакалавр», 129.59kb.
- Програма навчальної дисципліни прикладна агроекологія, 218.49kb.
- Робоча навчальна програма з раціонального використання та відтворення водних ресурсів, 401.96kb.
- Робоча програма методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни, 349.15kb.
- Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни, 230.83kb.
- Програма фахового вступного випробування на навчання за освітньо-професійною програмою, 416.72kb.
- Зміст, 402.39kb.
- Зміст, 495.97kb.
- Конспект лекцій для студентів спеціальності 040106 "Екологія, охорона навколишнього, 1346.6kb.
Фізичні забруднення довкілля
Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища
навколишнього середовища”
Мета вивчення курсу: засвоїти основні закономірності та особливості законодавства, на яких ґрунтуються фізичні забруднення довкілля. Основні завдання курсу:
Методика викладання та методи навчання: лекції, консультації. Оцінювання : поточне: контрольні роботи, колоквіуми; підсумкове: іспит (усний тест). Викладацький склад: Скіп Борис Васильович – доцент, кандидат хімічних наук ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „Техногенні фізичні забруднення (шуми, вібрації, емп)” НЕ 1.1 Шуми Загальні поняття. Нормативні акти. Джерела шуму. Класифікація, біологічна дія, нормування шумів. НЕ 1.2 Реєстрування та захист від шумів Методи вимірювання шумів. Методи захисту від шумів НЕ 1.3 Вібрації Джерела вібрацій, їх біологічна дія, нормування. Методи захисту від вібрацій та вимірювання вібрацій. Нормативні акти. НЕ 1.4 Електромагнітні поля Класифікація електромагнітних полів. Природні джерела ЕП. Техногенні джерела ЕМП. Нормативні акти. НЕ 1.5 Вплив ЕМП Біологічна дія ЕМП. Захист від дії ЕМП. Прилади та методики вимірювань. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „Техногенні фізичні забруднення (іч, уф та іонізуюче випромінювання)” НЕ 2.1 Теплові забруднення Загальні поняття. Джерела ІЧ випромінювання. Нормативні акти. Поняття мікроклімату громадських та житлових приміщень. Методика вимірювання температури. НЕ 2.2 Ультрафіолетове випромінювання Загальні поняття. Джерела УФ випромінювання, його біологічна дія та реєстрування. Нормативні акти. НЕ 2 3 Іонізуюче випромінювання Загальні поняття. Види іонізуючого випромінювання, його біологічна дія, нормування, способи захисту. Нормативні акти. НЕ 2.4 Поводження з радіоактивними відходами Зберігання, перевезення та ліквідація відходів радіоактивних продуктів. Методи вимірювання іонізуючих випромінювань. Основна література до курсу:
Теорія систем в екології
навколишнього середовища”
Мета вивчення курсу: формування у магістрантів-екологів системного підходу до вирішення екологічних проблем та розвиток у них системного мислення. Основні завдання курсу:
Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні). Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі екзамену. Викладацький склад: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕКОСИСТЕМ” НЕ 1.1 Головні положення теорії систем, важливі для екосистемології Визначення поняття „система”. Гомеостаз як важлива характеристика системи. Модель саморегульованої системи. НЕ 1.2 Екосистеми як нерівноважні (диссипативні) системи Дихання високовпорядкованої біомаси як диссипативна структура екосистеми. Гіпотеза Геї про здатність біосфери до саморегуляції. НЕ 1.3 Закони та принципи функціонування екосистем Закони: оптимальності, внутрішньої динамічної рівноваги, екологічної кореляції. Принципи: кооперативності елементів, компліментарності та емерджентності. НЕ 1.4 Мезокосми – штучні екосистеми для моделювання та прогнозування змін екологічних систем Проект "Біос-3", його значення та недоліки. Проект „Біосфера-2”. НЕ 1.5 Інформаційні процеси в екосистемах Значення інформаційних процесів в екосистемах. Фундаментальні положення теорії інформації важливі для розуміння протікання інформаційних процесів у екосистемах. Кібернетичні схеми регуляції екосистем за різними авторами. Ентропія як кількісна міра інформації в екосистемах. Передача інформації між тваринами. Аллелопатія та аллелостерія – способи передачі інформації між рослинами. Деякі теоретичні постулати відносно інформаційних процесів в екосистемах. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „СТІЙКІСТЬ ЕКОСИТЕМ ТА ЧИННИКИ, ВІД ЯКИХ ВОНА ЗАЛЕЖИТЬ” НЕ 2.1 Стійкість екосистем Пружність та опір як різні аспекти мір стійкості. Поняття про локальну та загальну стійкість. Резистентна стійкість (стабільність) та пружна стійкість. Каліфорнійській ліс з секвої та каліфорнійські зарості чапаралю як приклади двох видів стійкості до пожеж. Динамічно стійка та динамічно крихка екосистеми. Два протилежних механізми підтримання стабільності (гомеостазу) в екосистемах: шляхом від`ємного зворотного зв`язку та шляхом надлишковості функціональних компонентів (конгенеричний гомотаксис). Закон екологічного дублювання. Правило конструктивної стійкості. Індекс стійкості (за Дедю, С.126). Правило 1% . НЕ 2.2 Стійкість та складність екосистем Концепія кількісних змін при порушеннях Мак-Артура. Математична модель Мея. Дослід Мак-Нотона. Правило меж перетворення природних екосистем Реймерса. НЕ 2.3 Концепції щодо зв’язку між стійкістю та різноманіттям екосистем Концепція Ю.Одума про незворотність процесів при досягненні критичного рівня різноманіття. Закон необхідного різноманіття У.Р.Ешбі. Принцип мінімального різноманіття Ємельянова та Михалевича. Концепція Ємельянова про існування екосистемної ємності відносно біорізноманіття. Концепція Бігона про максимальне видове багатство при проміжних порушеннях. НЕ 2.4 Трофічна структура екосистем – центральна парадигма екосистемології Побудова неформалізованих трофічних ланцюгів та мереж - перший етап становлення напрямку. Виділення трофічних рівнів як крок до формалізації ролей видів у екосистемах. Формалізація трофічних ролей - новий виклик сучасного етапу екологічних досліджень. Поняття про структурну та регулярну еквіваленцію. НЕ 2.5 Адаптація технологій мережевого рольового „Regular equivalense” та „Regular role coloration” для побудови трофічних мереж екосистем Добір трофоелементів для базової матриці. Використання програмного пакету Ucinet 6. 164 для реалізації рольового мережевого аналізу екосистем. Застосування графічної програма Pajek 1.14 для візуалізації трофічних мереж. НЕ 2.6 Оціночні показники рольових трофічних мереж – визначальні критерії характеру та рівня стійкості екосистем Показники рольових трофічних мереж, які позитивно впливають на їх стійкість. Показники, які засвідчують характер стійкості екосистем. Показники, які засвідчують нестабільність умов. НЕ 2.7 Відновлення порушених екосистем на базі рольового мереженого аналізу трофічних мереж Фактори та характеристичні показники екосистем, які здійснюють прямий вплив на показники трофічних мереж, що зумовлюють їх стійкість і зворотній – на показники, що зумовлюють нестійкість. Фактори та характеристичні показники екосистем, які здійснюють прямий вплив на показники трофічних мереж, що зумовлюють їх нестійкість і зворотній – на показники, що зумовлюють стійкість. Розробки схеми відновлення екосистеми на основі врахування факторів, що впливають на оціночні показники трофічних мереж. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 „РОЛЬ ЛІМІТАЦІЙНИХ ФАКТОРІВ У ФОРМУВАННІ ТИПУ ЕКОСИСТЕМ” НЕ 3.1 Оцінка стійкості природного середовища екосистем за Барановським та Шищенком Оцінка стабільності кліматопу. Оіцнка стабільності едафотопу. Оцінка стабільності біотопу. НЕ 3.2 Визначення факторів абіотичного блоку екосистем за фітоіндикаційними екологічними шкалами Методика розробки фітоіндикаційних шкал. Шкали російських вчених Л.Г.Раменського (Раменский и др., 1956) та Д.Н.Циганова (1983). Європейські шкали Г. Елленберга (Еllenberg, 1974, 1979) та Е. Ландольта (Landolt, 1977). НЕ 3.3 Лімітаційні фактори як визначальні чинники поширення та структурно-функціонального обличчя екосистем (на прикладі біомних екосистем) Місце лімітаційних факторів у загальній системі екологічних факторів. Лімітаційні фактори різних типів лісових екосистем та особливості адаптації до них живих організмів. Репрезентативні види рослин та тварин різних типів лісових екосистем. Лімітаційні фактори трав'янистих екосистем та особливості адаптації до них живих організмів. Репрезентативні види рослин та тварин різних типів трав'янистих екосистем. Лімітаційні фактори саван та особливості адаптації до них живих організмів. Репрезентативні види рослин та тварин саван. Лімітаційні фактори пустель та особливості адаптації до них живих організмів. Репрезентативні види рослин та тварин пустель. Основна література до курсу:
Сучасні методи екологічних досліджень
навколишнього середовища”
Мета вивчення курсу: оволодіти знаннями про види методів екологічних досліджень, прикладні аспекти екології, сучасні методи екологічних досліджень атмосфери, водних, земельних і біологічних ресурсів. Основні завдання курсу:
Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), лабораторні роботи, модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні). Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізується проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю, а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного заліку. Викладацький склад: Кирилюк Андрій Олександрович – асистент ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „Класичні та сучасні методи екологічних досліджень” НЕ 1.1 Вступ Поняття про сучасні методи екологічних досліджень. Предмет, об’єкт та завдання предмету “Сучасні методи екологічних досліджень”. Значення предмету для науково-дослідної діяльності. Потреба предмету для студентів-магістрів. Зв’язок предмету з іншими предметами та науками. Класифікація методів екологічних досліджень. НЕ 1.2 Класичні методи досліджень екологічних наук Загальна екологія. Ландшафтна екологія. Соціальна екологія. Урбоекологія. Геоекологія. Гідроекологія. Техноекологія. Змістовий модуль 2 „Найпоширеніші методи сучасних екологічних досліджень” НЕ 2.1 Моделювання об’єктів навколишнього середовища для цілей екологічних досліджень Основні види моделювання (математичне, електронне тощо). Моделювання літогенних та гідрогеологічних систем. Моделювання поверхневих вод. Моделювання стану атмосферного повітря. Моделювання та прогнозування якісного та кількісного стану грунтів. Моделювання класичних екосистем. НЕ 2.2 Біоіндикатори як сучасний метод вивчення стану навколишнього середовища Поняття про біоіндикатори та біоіндикацію. Тваринні та рослинні біоіндикатори. Біоіндикація якості атмосферного повітря. Біоіндикація якості водного середовища. Біоіндикація стану ґрунтового покриву. Геоаномальні зони. Основна література до курсу:
Екологічна політика сталого розвитку
охорона навколишнього середовища”
Мета вивчення курсу: сформувати уявлення про належність проблеми води до найголовніших соціальних і науково-технічних проблем сучасності; про водне господарство України на сучасному етапі, про подальшу інтеграцію, посилення впливу на розміщення та розвиток продуктивних сил окремих регіонів і зростання значення води як однієї з основ господарства країни в цілому. Основні завдання курсу:
Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, групові консультації. Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі письмового екзамену. Викладацький склад: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „Принципи та засади сталого розвитку” НЕ 1.1 Вступ Предмет, об’єкт і завдання курсу „Екологічні засади сталого розвитку”. Поняття про „політику”, зміст слова „політика” і „екологічна політика”. Екологічна політика держави і людського суспільства. НЕ 1.2 Принципи екологічної політики Практичні заходи щодо найновітніших досягнень науки і техніки. Матеріально-фінансове забезпечення природоохоронної діяльності. Примусові, економічні та моральні важелі у системі управління природокористуванням. Динамічно-правове екологічне забезпечення. Екологічна освіта і культура населення. Участь громадськості у природоохоронній діяльності. НЕ 1.3 Наукові проблеми збереження довкілля Взаємодія атмосфери, води і суші, як єдиної екологічної системи. Глобальні екологічні проблеми сьогодення (зміна клімату, ріст споживання природних ресурсів, демографічні тенденції, деградація природного середовища). Оцінка стану довкілля на місцевому, регіональному і глобальному рівнях та визначення національних і регіональних напрямків сталого розвитку. Раціоналізація управління природокористуванням з метою виживання і задоволення майбутніх проблем людства. Розробка показників якості життя. Методи оцінки екологічної чистоти нових технологій. |