Методичні рекомендації підготовлено відділом легалізації об'єднань громадян, систематизації законодавства, правової допомоги та експертного забезпечення правосуддя Головного управління юстиції у Полтавській області
| Вид материала | Методичні рекомендації |
- «Порядок проведення перевірок з напрямку систематизації законодавства територіальними, 123.88kb.
- Методичні рекомендації щодо здійснення обліку та систематизації законодавства у відділах, 297.01kb.
- Методичні рекомендації стосовно порядку здійснення обліку та систематизації законодавства, 1316.75kb.
- Методичні рекомендації (узагальнення), 126.15kb.
- В. о начальника Головного управління юстиції у Донецькій області С. Л. Кучерук, 327.78kb.
- Методичні рекомендації : «Здійснення систематизації законодавства в органах та установах, 208.69kb.
- Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у Полтавській області Методичні, 551.75kb.
- Головне управління юстиції у рівненській області відділ правової роботи, правової освіти,, 133.46kb.
- Методичні рекомендації: «Організація роботи юридичної служби на підприємстві, в установі,, 213.93kb.
- Рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз (далі Рекомендації),, 1004.4kb.
13. Закон України «Про Товариство Червоного Хреста України» від 28.11.2002 № 330-IV, опублікований в Офіційному віснику України, 2002, N 52 (10.01.2003), ст. 2359, який регулює відносини, пов'язані з діяльністю Товариства Червоного Хреста України, визначає його правовий статус та правові засади діяльності.
14. Закон України «Про донорство крові та її компонентів» від 23.06.1995№ 239/95-ВР, опублікований у Відомостях Верховної Ради України, 1995, N 23 (06.06.95), ст. 183:
Стаття 7. Участь громадськості в організації та пропаганді донорства крові та її компонентів серед населення
Товариство Червоного Хреста України, інші об'єднання громадян, статутами яких передбачено сприяння охороні здоров'я населення, можуть брати участь у виконанні державних цільових та місцевих програм розвитку донорства крові та її компонентів, їх фінансуванні, разом з органами та закладами охорони здоров'я здійснювати роботу по залученню громадян до лав донорів, пропагуванню серед населення безоплатного давання крові та її компонентів.
2. Законодавче регулювання громадських організацій за спрямованістю:
2.1. Молодіжні та дитячі громадські організації:
1. Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 01.12.1998 №281-ХІV, опублікований в Офіційному віснику України 1998, № 51 (08.01.1999), ст. 1879 визначає особливості організаційних і правових засад утворення та діяльності молодіжних і дитячих громадських організацій та державні гарантії забезпечення їх діяльності.
2. Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні»від 05.02.1993 № 2998–ХІ, опублікований у Відомостях Верховної Ради України, 1993 № 16 (20.04.1993), ст. 167:
Стаття 1. Визначення термінів:
молодіжні громадські організації - об'єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою яких є здійснення і захист своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших спільних інтересів; Стаття 2. Принципи соціального становлення та розвитку молоді.
Стаття 2. Принципи соціального становлення та розвитку молоді
Соціальне становлення та розвиток молоді базуються на таких основних принципах:
- єдність зусиль держави, всіх верств суспільства, політичних і громадських організацій, підприємств, установ, організацій та громадян у справі соціального становлення та розвитку молоді;
Стаття 7. Праця молоді
Держава сприяє створенню молодіжних центрів праці, а також молодіжних громадських організацій (агентства, біржі, бюро та інші) для забезпечення працевлаштування молоді, реалізації програм професійного навчання молоді та вдосконалення її професійної майстерності. Типове положення про молодіжні центри праці затверджується Кабінетом Міністрів України. Молодіжні центри праці, що діють відповідно до Типового положення, а також громадські молодіжні організації (агентства, біржі, бюро та інші) за наявності в них відповідного дозволу, виданого державною службою зайнятості, сприяють працевлаштуванню молоді, у тому числі учнів, студентів, аспірантів у позанавчальний час, надають послуги, пов'язані з профорієнтацією та підготовкою до роботи за новою професією.
Держава сприяє діяльності молодіжних трудових загонів. Засновниками молодіжних трудових загонів можуть виступати органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, молодіжні громадські організації, загальноосвітні, професійно-технічні і вищі навчальні заклади, молодіжні центри праці. Типове положення про молодіжні трудові загони затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 8. Підтримка підприємницької ініціативи та діяльності молоді
Органи місцевого самоврядування можуть встановлювати за рахунок коштів, що надходять до місцевого бюджету, пільгову плату за реєстрацію підприємств, створених молодими громадянами та молодіжними громадськими організаціями.
Стаття 14. Правовий статус молодіжних громадських організацій
Держава забезпечує право молоді на створення молодіжних громадських організацій. Молодіжні громадські організації є неприбутковими організаціями, їх правовий статус визначається законодавством України.
Молодіжні громадські організації мають право вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування пропозиції з питань соціального становлення та розвитку молоді.
Стаття 15. Гарантії діяльності молодіжних громадських організацій
Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування мають право здійснювати фінансування програм і проектів молодіжних громадських організацій, що сприяють соціальному становленню та розвитку молоді та реалізації її суспільно корисних ініціатив, надавати дотації і субсидії молодіжним організаціям, надавати у безплатне користування молодіжним громадським організаціям та фондам будинки, споруди, земельні ділянки та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності.
2.2. Громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості:
1. Закон України «Про фізичну культуру та спорт» від 24.12.2993 № 3808-ХІІ, опублікований у Відомостях Верховної Ради України, 1994 № 14 (05.04.1994), ст. 80:
Стаття 3. Державне регулювання фізичної культури і спорту
Держава регулює відносини у сфері фізичної культури і спорту шляхом формування державної політики у цій сфері, створення відповідних державних органів, фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, нормативно-правового та іншого забезпечення розвитку фізичної культури і спорту, а також визнання широкого самодіяльного статусу фізкультурно-спортивного руху в Україні і комплексної взаємодії державних органів з громадськими організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості. Держава визнає і всебічно підтримує олімпійський рух в Україні, діяльність всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, національних спортивних федерацій, інших громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості.
Стаття 5. Громадські засади у сфері фізичної культури і спорту
Фізкультурний рух в Україні спирається на різнобічну діяльність громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості.
Первинною ланкою самодіяльної організації фізкультурного руху є колективи фізкультури на підприємствах, в установах, організаціях, що об'єднують на засадах добровільності громадян за їх інтересами у фізкультурно-спортивному русі.
Громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості (добровільні спортивні товариства, спортивні федерації, клуби тощо) реалізують завдання, визначені у статті 2 цього Закону, на всіх рівнях і напрямах фізкультурно-спортивної діяльності у взаємодії з державними органами, профспілками, іншими об'єднаннями громадян, суб'єктами підприємництва, відповідними міжнародними організаціями.
Стаття 11. Фізкультурно-оздоровча діяльність у соціально-побутовій сфері
Кабінет Міністрів України за участю громадських організацій розробляє систему заходів щодо підтримання та зміцнення здоров'я різних категорій населення в соціально-побутовій сфері та забезпечує умови для її впровадження в життя, використання фізичної культури і спорту як засобу профілактики і лікування захворювань.
Створення умов для занять фізичною культурою населення за місцем проживання та в місцях масового відпочинку населення покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування за рахунок коштів відповідних бюджетів на основі державних нормативів фінансування фізкультурно-оздоровчих програм. Вони надають громадським організаціям фізкультурно-спортивної спрямованості та фізкультурно-спортивним закладам допомогу у виділенні місць для фізкультурно-оздоровчих занять в жилих районах, в парках культури і відпочинку, використанні для цих цілей спортивних споруд незалежно від їх належності.
Стаття 12. Фізкультурно-оздоровча діяльність у навчально-виховній сфері та фізичне виховання
Середні загальноосвітні та професійні навчально-виховні заклади з урахуванням місцевих умов, інтересів і запитів учнів самостійно визначають зміст, форми і засоби їх рухової активності, методи проведення занять з фізичної культури, а також організовують позанавчальну фізкультурно-спортивну роботу за участю позашкільних навчально-виховних закладів, громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості.
Стаття 13. Фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність серед інвалідів
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості та організації інвалідів створюють спеціалізовані фізкультурно-оздоровчі заклади (клуби і центри), забезпечують їх спеціальним обладнанням, сприяють участі інвалідів у спортивних змаганнях.
Стаття 18. Спортивна класифікація
Окремі повноваження щодо присвоєння спортивних звань, розрядів та категорій можуть бути делеговані відповідним громадським організаціям фізкультурно-спортивної спрямованості.
Стаття 25. Спортивні відзнаки і нагороди, спортивна символіка
Порядок використання спортивної символіки (емблем та офіційних знаків громадських організацій, спортивних установ та організацій, емблем і офіційних знаків міжнародних та інших спортивних змагань тощо) здійснюється відповідно до законодавства.
Стаття 26. Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні
Державна програма розробляється за участю громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості, громадських організацій інвалідів на основі наукових досліджень в галузі фізичної культури і спорту та в інших галузях науки.
Стаття 28. Фінансове забезпечення фізичної культури і спорту
Розподіл державних коштів здійснюється центральним та місцевими органами виконавчої влади з фізичної культури і спорту з урахуванням пропозицій відповідних громадських організацій.
Стаття 30. Кадрове забезпечення фізичної культури і спорту
Органи виконавчої влади з фізичної культури і спорту, з питань освіти та охорони здоров'я з урахуванням пропозицій відповідних громадських організацій визначають потребу в фахівцях фізкультурно-оздоровчого та спортивного профілю. Підготовку і перепідготовку таких фахівців, в тому числі і для роботи з інвалідами, здійснюють акредитовані у встановленому порядку навчальні заклади.
Стаття 31. Правове та інформаційне забезпечення фізичної культури і спорту
Органи виконавчої влади з фізичної культури і спорту, з питань освіти та охорони здоров'я, інші державні органи та органи місцевого самоврядування, громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості відповідно до їх компетенції видають акти, що регулюють діяльність у сфері фізичної культури і спорту. Нормативні акти центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту, видані відповідно до його компетенції, є обов'язковими для інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій.
Стаття 32. Стимулювання державою розвитку фізкультури і спорту
Громадські організації фізкультурно-оздоровчої та спортивної спрямованості можуть користуватися матеріальною, в тому числі фінансовою, підтримкою держави.
Стаття 33. Самоврядування у сфері фізичної культури і спорту
Держава сприяє розвитку суспільної активності і залучає громадські організації до управління в галузі фізичної культури і спорту.
Органи виконавчої влади, відповідні органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції можуть делегувати громадським організаціям фізкультурно-спортивної спрямованості окремі повноваження щодо розвитку видів спорту (підготовки спортсменів до участі в змаганнях, організації спортивних заходів тощо), здійснюють контроль за реалізацією таких повноважень.
У своїй діяльності громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості та їх об'єднання керуються цим Законом, Законом України "Про об'єднання громадян", іншими законодавчими актами України.
Стаття 34. Спортивна федерація
Спортивна федерація (асоціація, спілка, об'єднання тощо) - громадська організація фізкультурно-спортивної спрямованості, що створюється для розвитку відповідного виду спорту (версії) і керується у своїй діяльності Конституцією України, законами, іншими нормативно-правовими актами України та своїм статутом.
Порядок, особливості створення та діяльності спортивної федерації визначаються відповідно до цього Закону та Закону України "Про об'єднання громадян".
Спортивна федерація може мати місцевий або всеукраїнський статус.
Вступ спортивної федерації до відповідної міжнародної спортивної організації не є підставою для її перереєстрації як міжнародного об'єднання громадян.
У статуті спортивної федерації зазначається, який вид спорту (версію) вона розвиває. Вік членів спортивної федерації встановлюється в її статуті залежно від специфіки виду спорту (версії).
Кабінет Міністрів України, за поданням центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту, визначає перелік видів спорту (версії), відповідно до специфіки яких спортивна федерація має право набувати всеукраїнського статусу незалежно від наявності місцевих осередків у більшості областей України, в Автономній Республіці Крим, у містах Києві та Севастополі.
Спортивній федерації надається статус національної спортивної федерації відповідно до цього Закону.
Стаття 35. Національний Олімпійський комітет України
Олімпійський рух в Україні координується Національним Олімпійським комітетом України, який є незалежною, неурядовою, громадською організацією.
У своїй діяльності Національний Олімпійський комітет України керується законодавством України, Олімпійською хартією та власним статутом.
Національний Олімпійський комітет України має виключне право представляти Україну на Олімпійських іграх, в Міжнародному Олімпійському комітеті, міжнародних олімпійських організаціях.
Національний Олімпійський комітет України має свою національну олімпійську символіку та виключне право її використання.
Держава сприяє розвитку матеріально-технічної бази Національного Олімпійського комітету, надає йому фінансову і організаційну допомогу щодо участі членів збірних команд в Олімпійських та Паралімпійських іграх, сприяє у встановленні міжнародних зв'язків.
Стаття 36. Господарська та інша комерційна діяльність, спрямована на розвиток фізкультури і спорту
Громадська організація повинна заснувати підприємство, якщо вона організовує або бере участь у проведенні платних фізкультурно-спортивних заходів і одержує від цього протягом року прибуток, що перевищує 1000 розмірів мінімальної заробітної плати, або якщо спортсмени за участь в таких заходах одержують разову винагороду, що перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати. Незаконно отриманий прибуток вилучається в доход держави. Ця норма не поширюється на національні спортивні федерації та Національний Олімпійський комітет України.
Стаття 361. Умови надання статусу національної спортивної федерації
Статус національної спортивної федерації надається тільки одній легалізованій у встановленому законом порядку спортивній федерації з відповідного виду спорту (версії) за таких умов:
її реєстрації як всеукраїнської громадської організації;
відповідності її статутних документів, у тому числі щодо мети, завдань та структури, статутним та регламентним вимогам, структурі відповідної міжнародної спортивної організації;
проведення нею спортивних змагань та фізкультурних заходів;
наявності в її складі висококваліфікованих спортсменів, тренерів, суддів та фахівців;
наявності в її структурі легалізованих у встановленому порядку місцевих осередків (федерацій, асоціацій, спілок, об'єднань тощо) та їх взаємодії з місцевим органом виконавчої влади з фізичної культури і спорту щодо розвитку відповідного виду спорту (версії) згідно з укладеним двостороннім договором.
Стаття 367. Фізкультурно-спортивні товариства
Фізкультурно-спортивне товариство - громадська організація фізкультурно-спортивної спрямованості, що створюється громадянами України з метою сприяння розвитку фізичної культури та спорту.
Фізкультурно-спортивне товариство діє на підставі власного статуту та відповідно до Закону України "Про об'єднання громадян", цього Закону, інших нормативно-правових актів.
Фізкультурно-спортивне товариство може мати місцевий або всеукраїнський статус.
Стаття 368. Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство
Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство є складовою частиною фізкультурно-спортивного руху України, діяльність якого поширюється на територію всієї України, має місцеві осередки у більшості її областей та первинні осередки у більшості адміністративно-територіальних одиниць області.
Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство має розвинену структуру управління, мережу дитячо-юнацьких спортивних шкіл, секції фізкультурно-спортивної спрямованості, діяльність яких забезпечується кваліфікованими спеціалістами, має у власності спортивні споруди, підприємства та інше майно, може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки.
Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство співпрацює з органами виконавчої влади з фізичної культури і спорту, іншими громадськими організаціями на підставі угод, що укладаються між ними відповідно до закону.
Стаття 369. Держава і всеукраїнські фізкультурно-спортивні товариства
Держава в особі центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту може делегувати всеукраїнському фізкультурно-спортивному товариству повноваження щодо виконання державних завдань, програм з розвитку фізичної культури і спорту, організації і проведення відповідних спортивних заходів, згідно з укладеною двосторонньою угодою.
Держава надає всеукраїнським фізкультурно-спортивним товариствам фінансову та іншу підтримку за рахунок коштів державного бюджету, передбачених ним для статутних завдань, програм, спортивних заходів, а також для створення умов розвитку фізичної культури і спорту.
Фінансова допомога всеукраїнським фізкультурно-спортивним товариствам, іншим громадським організаціям фізкультурно-спортивної спрямованості може надаватися за рахунок інших не заборонених законом джерел.
Стаття 41. Відповідальність за порушення законодавства про фізичну культуру і спорт
Особи, винні в порушенні законодавства про фізичну культуру і спорт, несуть відповідно цивільно-правову, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність.
Спортсмени, інші фахівці в галузі фізкультури і спорту можуть бути обмежені щодо участі у відповідних спортивних змаганнях згідно з регламентними документами громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості.
2. Закон України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535-XII, опублікований у Відомостях Верховної Ради України, 1992, N 38 (22.09.92), ст. 560:
Стаття 12. Від земельного податку звільняються:
4) вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
підприємства, установи, організації, громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, у тому числі аероклуби та авіаційно-спортивні клуби Товариства сприяння обороні України, - за земельні ділянки, на яких розміщені спортивні споруди, що використовуються для проведення всеукраїнських, міжнародних змагань та навчально-тренувального процесу збірних команд України з видів спорту та підготовки спортивного резерву, бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за умови спрямування відповідних сум земельного податку на розвиток фізичної культури і спорту за напрямами і в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.
2.3. Природоохоронні організації:
1 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища від 25.06.1991 № 1264-ХІІ, опублікований у Відомостях Верховної Ради України, 1991 № 41 (08.10.1991), ст. 546:
Стаття 9. Екологічні права громадян України
Кожний громадянин України має право на:
д) об'єднання в громадські природоохоронні формування;
г) здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Стаття 16. Управління в галузі охорони навколишнього природного середовища
Громадське управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється громадськими об'єднаннями і організаціями, якщо така діяльність передбачена їх статутами, зареєстрованими відповідно до законодавства України.
Метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Стаття 21. Повноваження громадських об'єднань у галузі охорони навколишнього природного середовища
Громадські природоохоронні об'єднання мають право:
а) брати участь у розробці планів, програм, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища, розробляти і пропагувати свої екологічні програми;
б) утворювати громадські фонди охорони природи; за погодженням з місцевими Радами за рахунок власних коштів і добровільної трудової участі членів громадських об'єднань виконувати роботи по охороні та відтворенню природних ресурсів, збереженню та поліпшенню стану навколишнього природного середовища;
в) брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями природоохоронних планів і заходів;
г) проводити громадську екологічну експертизу, обнародувати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення;
д) вільного доступу до екологічної інформації;
е) виступати з ініціативою проведення республіканського і місцевих референдумів з питань, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища, використанням природних ресурсів та забезпеченням екологічної безпеки;
є) вносити до відповідних органів пропозиції про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду;
ж) подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здоров'ю;
з) брати участь у заходах міжнародних неурядових організацій з питань охорони навколишнього природного середовища;
и) брати участь у підготовці проектів нормативно-правових актів з екологічних питань;
і) оскаржувати в установленому законом порядку рішення про відмову чи несвоєчасне надання за запитом екологічної інформації або неправомірне відхилення запиту та його неповне задоволення
Діяльність громадських об'єднань в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється відповідно до законодавства України на основі їх статутів.
Стаття 30. Громадська екологічна експертиза
Громадська екологічна експертиза здійснюється незалежними групами спеціалістів з ініціативи громадських об'єднань, а також місцевих органів влади за рахунок їх власних коштів або на громадських засадах.
Громадська екологічна експертиза проводиться незалежно від державної екологічної експертизи.
Висновки громадської екологічної експертизи можуть враховуватися органами, які здійснюють державну екологічну експертизу, а також органами, що заінтересовані у реалізації проектних рішень або експлуатують відповідний об'єкт.
Стаття 36. Громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища
Громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища згідно з Положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.
Громадські інспектори охорони навколишнього природного середовища:
а) беруть участь у проведенні спільно з працівниками органів державного контролю рейдів та перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про охорону навколишнього природного середовища, додержання норм екологічної безпеки та використання природних ресурсів;
б) проводять перевірки і складають протоколи про порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища і подають їх органам державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища та правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності;
в) подають допомогу органам державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища в діяльності по запобіганню екологічним правопорушенням.
Органи громадського контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища можуть здійснювати й інші функції відповідно до законодавства України.
2. Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» № 39/95-ВР від 08.02.1995, опублікований у Відомостях Верховної Ради України, 1995 № 12 (21.03.1995), ст. 81:
Стаття 6. Державна політика у сфері використання ядерної енергії та радіаційного захисту
Держава забезпечує громадянам та їх об'єднанням участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері використання ядерної енергії.
Стаття 10. Права громадян та їх об'єднань на одержання інформації у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки.
Громадяни та їх об'єднання мають право на запит та одержання від відповідних підприємств, установ та організацій у межах їх компетенції повної та достовірної інформації щодо безпеки ядерної установки чи об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, будівництво яких планується або здійснюється, та тих, що експлуатуються або знімаються з експлуатації, за винятком відомостей, що становлять державну таємницю.
Стаття 11. Права громадян та їх об'єднань на участь у формуванні політики у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки
Громадяни та їх об'єднання мають право на участь в обговоренні проектів законодавчих актів і програм у сфері використання ядерної енергії, а також на участь в обговоренні питань, пов'язаних з розміщенням, проектуванням, спорудженням, експлуатацією та зняттям з експлуатації ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання.
З метою залучення громадян та їх об'єднань до участі у розгляді питань, пов'язаних з використанням ядерної енергії, місцеві органи державної влади і самоврядування можуть організовувати громадські слухання з питань захисту проектів, пов'язаних з розміщенням, спорудженням, зняттям з експлуатації ядерних установок та об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами.
На громадські слухання виносяться як матеріали, подані заявником, так і результати державних та громадських експертиз.
Порядок проведення громадських слухань встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 41. Громадська експертиза безпеки ядерних установок та об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами
Громадська експертиза безпеки ядерної установки чи об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, здійснюється з ініціативи об'єднань громадян, а також місцевих органів державної влади і самоврядування за рахунок їх коштів або на громадських засадах організацією чи експертами згідно з законодавством.
Громадська експертиза здійснюється незалежно від державної експертизи.
Висновки громадської експертизи є рекомендаційними і подаються в органи, які здійснюють державну експертизу, а також замовнику проекту.
3. Закон України «Про екологічну експертизу» від 49/95-ВР від 09.02.1995, опублікований у Відомостях Верховної Ради України, 1995 № 8 (21.02.1995), ст. 54:
Стаття 9. Суб'єкти екологічної експертизи
Суб'єктами екологічної експертизи є:
4) громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування;
Стаття 12. Форми екологічної експертизи
В Україні здійснюються державна, громадська та інші екологічні експертизи.
Висновки державної екологічної експертизи є обов'язковими для виконання. Приймаючи рішення щодо подальшої реалізації об'єктів екологічної експертизи, висновки державної екологічної експертизи враховуються нарівні з іншими видами державних експертиз.
Висновки громадської та іншої екологічної експертизи мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані при проведенні державної екологічної експертизи, а також при прийнятті рішень щодо подальшої реалізації об'єкта екологічної експертизи.
Стаття 16. Громадська екологічна експертиза
Громадська екологічна експертиза може здійснюватися в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обгрунтування, за ініціативою громадських організацій чи інших громадських формувань.
Громадська екологічна експертиза може здійснюватися одночасно з державною екологічною експертизою шляхом створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань.
Стаття 25. Компетенція статутних органів об'єднань громадян та інших громадських формувань у галузі екологічної експертизи
Компетенція статутних органів об'єднань громадян та інших громадських формувань у галузі екологічної експертизи визначається їх статутними документами відповідно до законодавства України.
Стаття 41. Оголошення Заяви про проведення громадської екологічної експертизи
З метою інформування населення та погодження дій з іншими об'єднаннями громадян суб'єкти громадської екологічної експертизи оголошують через засоби масової інформації Заяву про проведення громадської екологічної експертизи, в якій зазначаються відомості про склад громадського еколого-експертного формування, перелік спеціалістів, залучених до участі в експертизі, об'єкт екологічної експертизи, строки її проведення.
Заява про проведення громадської екологічної експертизи подається до відповідних місцевих Рад, органів державної виконавчої влади та державної екологічної експертизи.
Стаття 42. Висновки громадської екологічної експертизи
Висновки громадської екологічної експертизи можуть бути висвітлені у засобах масової інформації і надіслані відповідним Радам, органам виконавчої влади на місцях, органам державної екологічної експертизи, іншим заінтересованим органам і особам та замовникам об'єктів екологічної експертизи, стосовно яких вона проводилася.
Висновки громадської екологічної експертизи можуть враховуватися при проведенні державної екологічної експертизи, а також органами, що приймають рішення про реалізацію об'єкта експертизи.
Стаття 49. Фінансування громадської екологічної експертизи
Фінансування громадської екологічної експертизи здійснюється за рахунок коштів об'єднань громадян, громадських природоохоронних та інших фондів, а також цільових добровільних грошових внесків громадян, підприємств, установ і організацій.
Стаття 50. Правопорушення в галузі екологічної експертизи
Правопорушеннями в галузі екологічної експертизи є:
4) здійснення екологічної експертизи неправоздатними підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян та іншими формуваннями;
Особи, винні в порушенні законодавства в галузі екологічної експертизи, притягаються відповідно до дисциплінарної, адміністративної, цивільної чи кримінальної відповідальності.
4. Закон України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780–ХІІ, опублікований у Відомостях Верховної Ради України, 1992 № 52 (29.12.1992), ст. 683:
Стаття 5. Основні вимоги до містобудівної діяльності
При здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені:
урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій;
участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій;
захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.
5. Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 № 3447-IV, опублікований в Офіційному віснику України 1992, № 52 (29.12.1992), ст. 692:
Стаття 15. Притулки для тварин
Для утримання безпритульних тварин створюються притулки для тварин.
Притулки для тварин можуть створюватися органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадськими і благодійними організаціями та фізичними особами.
Стаття 29. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища у сфері захисту тварин від жорстокого поводження
До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища у сфері захисту тварин від жорстокого поводження належать:
координація інших органів виконавчої влади у сфері захисту тварин від жорстокого поводження;
реалізація державної політики у сфері захисту диких, домашніх, безпритульних тварин від жорстокого поводження;
затвердження порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах;
надання дозволів на створення зоопарків;
сприяння роботі громадських організацій з контролю у сфері захисту тварин від жорстокого поводження;
здійснення інших повноважень у сфері захисту тварин від жорстокого поводження відповідно до своєї компетенції.
Стаття 34. Контроль громадських організацій у сфері захисту тварин від жорстокого поводження
Контроль у сфері захисту тварин від жорстокого поводження може здійснюватися громадськими організаціями, статутною метою яких є захист тварин від жорстокого поводження.
Громадські організації у сфері захисту тварин від жорстокого поводження:
беруть участь у проведенні державними органами управління у сфері захисту тварин від жорстокого поводження перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями планів заходів, пов'язаних із захистом тварин від жорстокого поводження;
ставлять перед відповідними органами державної влади питання про конфіскацію тварин та відповідальність осіб, які їх утримують, відповідно до чинного законодавства, у разі виявлення фактів жорстокого поводження з тваринами;
подають до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про захист тварин від жорстокого поводження, в тому числі здоров'ю громадян і майну громадських організацій.
Громадські організації, статутною метою яких є захист тварин від жорстокого поводження, мають право одержувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації ними своїх статутних цілей і завдань.
Діяльність громадських організацій у сфері захисту тварин від жорстокого поводження здійснюється відповідно до законодавства України на основі їх статутів.
6. Закон України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV, опублікований в Офіційному віснику України 2003, № 25 (04.07.2003), ст. 1178:
Стаття 48. Врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою
З метою врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень:
б) залучають представників громадських організацій та об'єднань громадян до участі в обговоренні загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель, схем землеустрою адміністративно-територіальних утворень;
7. Лісовий кодекс України:
Стаття 96. Участь громадських природоохоронних організацій у сфері лісових відносин
Громадські природоохоронні організації у сфері лісових відносин мають право:
1) брати участь у розробці планів, програм, пов'язаних з охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів;
2) вільного доступу до інформації про стан лісів та ведення господарства в них;
3) брати участь у заходах міжнародних неурядових організацій з питань охорони та відтворення лісів;
4) вносити пропозиції щодо розроблення нормативно-правових актів з питань ведення лісового господарства та внесення змін до них;
5) оскаржувати в установленому законом порядку рішення про відмову чи несвоєчасне надання за запитом інформації про стан лісів або неправомірне відхилення запиту та його неповне задоволення.
Діяльність громадських природоохоронних організацій у сфері лісових відносин здійснюється відповідно до закону на основі їх статутів.
8. Водний кодекс України:
Стаття 11. Участь громадян та їх об'єднань, інших громадських формувань у здійсненні заходів щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів
Громадяни та їх об'єднання, інші громадські формування у встановленому порядку мають право:
1) брати участь у розгляді місцевими Радами та іншими державними органами питань, пов'язаних з використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
2) за погодженням з місцевими Радами та іншими державними органами виконувати роботи по використанню і охороні вод та відтворенню водних ресурсів за власні кошти та за добровільною участю членів об'єднань громадян;
3) брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів перевірок виконання водокористувачами водоохоронних правил і заходів та вносити пропозиції з цих питань;
4) проводити громадську екологічну експертизу, обнародувати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення щодо розміщення, проектування та будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, пов'язаних з використанням вод, у порядку, що визначається законодавством;
5) здійснювати громадський контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
6) одержувати у встановленому порядку інформацію про стан водних об'єктів, джерела забруднення та використання вод, про плани і заходи щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
7) подавати до суду позови про відшкодування збитків, заподіяних державі і громадянам внаслідок забруднення, засмічення та вичерпання вод;
8) здійснювати інші функції щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів відповідно до законодавства.