Geum.ru

Конспект лекцій для дистанційного навчання студентів економічних спеціальностей

Вид материалаКонспект

Содержание


Проблеми суспільних взаємовідносин, а саме
Проблеми розвитку людини, забезпечення її майбутнього
Третя причина
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8

1. Проблеми, які виникають у сфері взаємодії природи і суспільства: надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо; збереження природного навколишнього середовища, освоєння ресурсів світового океану, оволодіння космічним простором; відносна обмеженість природних ресурсів робить необхідним пошук радикальних розв’язань цих проблем, що склалися у світовому масштабі.

2. Проблеми суспільних взаємовідносин, а саме: відносин між державами різних економічних устроїв, подолання економічної відсталості багатьох країн світу; локальні, регіональні та міжнародні кризи тощо.

3. Проблеми розвитку людини, забезпечення її майбутнього. Вони охоплюють передусім пристосування сучасної людини до умов природного і соціального середовища, що змінюється під впливом науково-технічного прогресу, питання сучасної урбанізації, боротьби з епідеміями і тяжкими захворюваннями.

Класифікація глобальних проблем за сферами часто має умовний характер. Окремі глобальні проблеми зумовлені процесами, які виникають у результаті взаємодії не тільки природи і суспільства, а й взаємовідносин між державами. Наприклад, продовольча криза в малорозвинутих країнах є результатом не тільки їхнього внутрішнього розвитку, а й специфічного поділу праці у світовій системі господарства.

ІІ. Головні причини виникнення глобальних проблем

Універсальною причиною є глобалізація, яка створила безпрецедентні можливості, але водночас і серйозні проблеми. Глобалізація – це результат розвитку продуктивних сил та інтернаціоналізації всіх сфер суспільного життя, встановлення безпосередніх сталих зв’язків між суб’єктами різних країн, внаслідок чого виробничий процес в одній країні стає складовою частиною процесу, який відбувається в світовому масштабі.

В останню чверть ХХ ст. глобалізація виникла як процес, що означає переростання відкритого національного господарства в інтегроване світове господарство. Глобалізація об’єктивно направлена на створення мета- суспільства, яке поглинає локальні суспільства.

Основні характерні ознаки глобалізації: транскордонні потоки товарів, послуг, капіталу, технологій та інформації, переміщення людей між країнами, переважання орієнтації на світовий ринок в торгівлі та інвестуванні, розширення діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК) та їх зростаюча експансія, утворення міжнародних фінансових інститутів.

Друга причина – це низький рівень впровадження ресурсо- та енергозаощаджуючих, екологічно чистих технологій.

Застосування недосконалих технологій, зокрема спалювання нафти, вугілля і природного газу, призвело до того, що вміст вуглекислого газу в повітрі щорічно зростав. За останні 150 років він зріс на 25%, причому на 12% – за останні 30 років. Збільшення двоокису вуглецю в атмосфері спричинило те, що температура земної поверхні за останні 100 років підвищилася на 0,6%.

Третя причина – швидка урбанізація населення, зростання гігантських мегаполісів. Загалом на 0,3% території планети зосереджено 40% всього населення. Міста запруджені легковими автомобілями. За останні 30-40 років забруднення довкілля вихлопними газами зросло втричі. Особливо складна екологічна ситуація - в Україні. Майже 10% її території охоплено глибокою екологічною кризою, що близька до катастрофи, і майже 70% загальної земельної площі наближається до такого стану.

Четверта причина – варварське ставлення людини до природи, що найбільше проявляється в хижацькому вирубуванні лісів, знищенні природних річок, забрудненні шкідливими речовинами прісної води.

ІІІ. Сучасні форми вияву і можливості розв’язання глобальних проблем людства

1. Серед проблем, що стоять сьогодні перед людством, проблема рівноправного світового співробітництва та партнерства – найважливіша.

Процес глобалізації загострив проблему міжсвітового, міждержавного співробітництва. За останні 25 років розрив у рівнях доходів між країнами та групами населення не тільки не скоротився, а навпаки, зріс. Нерівність у заробітній платі та доходах збільшилась майже в усіх країнах. У більшості держав частка прибутку в національному доході вища, а заробітної плати – нижча, ніж на початку 80-х років. Безробіття в промислово розвинених країнах (крім США) залишається високим. Глобальна конкуренція примусила великі міжнародні фірми посилити свої позиції на ринках за рахунок поглинань та придбань, що зробило ринкові структури скоріш олігополістичними, ніж конкурентними. Посилилось суперництво між країнами за експортні ринки та іноземні інвестиції.

Для деяких країн глобалізація створила додаткові можливості, але вона створила і нові труднощі для багатьох інших країн. Від глобалізації, насамперед, виграють багаті люди, фірми та країни, експортери капіталу, технологій, міжнародні та глобальні фірми-лідери. Програють же країни з односторонньою, недостатньо розвинутою економікою, слабкою інфраструктурою, дрібні підприємці, некваліфіковані працівники, немобільні верств населення. Суперечливість процесу глобалізації перетворюється на джерело конфліктів у світовій системі, форми яких різноманітні в різних групах країн. Так, ТНК, що володіють та контролюють низку філій за кордоном, застосовують такі стратегічні методи управління, які здатні завдати шкоди національним інтересам. Глобалізація фінансів стає причиною зростання спекуляцій. З урахуванням зростаючої взаємозалежності підвищується і взаємна уразливість – фінансові кризи однієї країни можуть мати регіональні і навіть глобальні наслідки, прикладом чого є Азійська фінансова криза 1997-1998 рр., яка вдарила по всіх фінансових структурах, у тому числі, і в розвинутих країнах.

За таких умов необхідний міжнародним позитивний діалог локальних цивілізацій про сумісність інтересів та подолання протиріч. Його слід розпочати з розробки нової світової довгострокової соціально-економічної політики, інститутів та механізмів її реалізації під егідою ООН. Вже в першій половині ХХІ ст. необхідно послабити соціальну напругу у світі, викликану економічною нерівноправністю країн та цивілізацій, зменшити розрив між багатими і бідними країнами і тим самим послабити агресивність у суспільних відносинах.

В останні роки досягнуто позитивних змін у діалозі з питань глобалізації, зміцнилося стратегічне партнерство між ООН та бреттон-вудсівськими установами, у зв’язку з підсумками Азійської кризи внесено ряд пропозицій щодо поглиблення прозорості, підзвітності та контролю, отже, і потреби в регулюванні фінансових потоків і розвитку фінансового співробітництва.

Одна з важливих ініціатив серед програм розвитку ООН – створення консультативних рад з питань підприємництва, які надають допомогу національним урядам щодо оподаткування, роботи митних служб, приватизації, фінансового законодавства.

Не менш вагомими є функції міжнародних організацій: Світового банку, МВФ та СОТ, що здатні ставити перепони стихійним процесам та їх негативним наслідкам.

За допомогою різних програм технічного співробітництва, здійснюваних Світовим банком та МВФ, надаються консультаційні послуги, проводиться підготовка кадрів, регулюється зовнішня заборгованість. З 1998р. значно розширено програму допомоги Світового банку країнам з перехідною економікою в реформуванні системи освіти.

2. У середині 70-х років почалася екологічна криза – різке загострення суперечностей між людиною і природою, їх конфлікт, глобальне порушення рівноваги у природному кругообігу речовин.

Виникнення екологічної проблеми пов’язане з прискоренням науково-технічного прогресу, який створює можливості не тільки позитивного перетворення природи, а й має негативні наслідки для навколишнього середовища.

Найважливішими ознаками екологічної кризи є глобальні зміни клімату та виникнення парникового ефекту, масове знищення лісів, передусім тропічних, що призводить до розширення пустель, а також проблема відходів.

На сьогодні людство ще не має єдиної програми розв’язання екологічних проблем. Зусилля вчених і господарників зосереджені на розробці й запровадженні нових технологій (перехід на ресурсозберігаючі та безвідходні технології); вишукуванні коштів для фінансування заходів щодо охорони навколишнього середовища; розробці національних програм раціонального природокористування. Організатором і координатором цієї діяльності виступає ООН та її спеціалізовані організації, насамперед створена в 1972р. у системі ООН Програма з навколишнього середовища (ЮНЕП).

3. Гостро стоїть паливно-енергетична та сировинна проблема. Головна причина цієї проблеми – зростання масштабів залучення природних ресурсів у господарський обіг та їх обмежена кількість на планеті. Суть проблеми полягає у відсутності на сьогоднішній день нової, адекватної НТР, бази постачання суспільного виробництва енергією та сировиною; затримці в освоєнні альтернативних енергоносіїв; наявності диспропорцій у світовому енергобалансі; переважанні залежності енергозабезпечення багатьох країн від зовнішніх джерел тощо.

Можливості розв’язання проблеми забезпечення людства сировиною та енергією містяться у пошуках альтернативних джерел енергії (сонячної, енергії вітру, океану та гідроенергії річок). На них і зосереджені зусилля багатьох вчених світу.