Конспект лекцій для дистанційного навчання студентів економічних спеціальностей
| Вид материала | Конспект |
- Конспект лекцій побудовано за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального, 2613.75kb.
- Конспект лекцій для студентів спеціальностей 030508 І 030508 "Фінанси І кредит" денної, 4154.08kb.
- Опорний конспект лекцій з дисципліни „ правознавство (для студентів денної І заочної, 1124.35kb.
- Конспект лекцій з курсу „ системи технологій" для студентів 1-3 курсів усіх форм навчання, 869.86kb.
- Конспект лекцій по дисципліні: "Фінансовий менеджмент" для студентів спеціальностей:, 286.79kb.
- Конспект лекцій з курсу "математичні моделі соціально-економічних процесів" (для студентів, 8.32kb.
- Конспект лекцій з курсу «Економіка підприємств електротранспорту», 2178.24kb.
- Конспект лекцій Серія а 4 Київ 2005 Головний редактор Ярослав Головко, 4770.79kb.
- Н.І. Гордієнко аудит І ревізія конспект, 1082.3kb.
- Н.І. Гордієнко Біржова І банківська справа Конспект, 3107.24kb.
| Тема 3. Економічні системи суспільства: капіталізм вільної конкуренції, командна економіка, змішана економіка, традиційна економіка Мета вивчення теми: збагатити свій світогляд щодо розуміння сутності економічної системи, залежності рівня життя суспільства, повноти задоволення його потреб від існуючої економічної системи. Виявити типи економічних систем, їх характерні риси, зміни економічних систем в напрямку створення найбільш ефективної ринкової системи змішаного типу. Розглянути основні елементи і напрями загального кругообігу ресурсів, продукту і доходу в ринковій економіці. Головні питання теми
Джерела інформації для самостійного вивчення Макконнел К.Р., Брю С.Л. Экономикс – М.: Республика – 1992 – том 1, гл. 2, с. 47-49; гл. 3, с. 51-60. Основи економічної теорії. Політекономічний аспект. За редакцією докторів економічних наук, професорів Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка – Київ: “Вища школа” – “Знання” , 1997. Частина VI, розділ 29 ,с. 431-449. А.С. Гальчинський, П.С. Єщенко, Ю.І. Палкін. Основи економічної теорії. Київ : “Основи” 1995. Розділ 1. Тема 5, §1,3,4. Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки. Тернопіль, 1998. Глава 2 §1-5, с. 26-38. С. Дзюбик, О. Ривак. Основи економічної теорії. Київ : “Основи”, 1994. Розділ ІІ, §4, с. 26-28. І. Ефективність економіки і економічна система В будь – якій країні головними складовими економічної діяльності є постійне розв’язання таких визначальних, з точки зору задоволення потреб суспільства, проблем як:
Розв’язуються ці проблеми в кожній країні по різному. В одних країнах вони вирішуються ефективно, в інших – неефективно. Це залежить від багатьох факторів. Визначальними є такі: а) Стан та дія мотиваційних механізмів в бік досягнення максимальної економічної ефективності. б) Інтелектуальний потенціал країни. в) Рівень економічної свободи, що забезпечує економічну творчість, новаторство, застосування інтелекту. г) Рівень відповідальності суб’єктів економічної діяльності за її ефективність. д) Культура діяльності і спілкування. Ці фактори в різних країнах в різній мірі спрямовують зусилля суб’єктів економіки на задоволення потреб суспільства. Тут вирішальне значення має те, яку економічну систему створило суспільство. Економічна система кожної країни виникає та розвивається в процесі суспільної діяльності: виробництва, розподілу, обміну та споживання благ. Між людьми складаються різноманітні за своїм змістом економічні відносини, економічні інститути, організаційні утворення, механізми що забезпечують їх функціонування. Виникають і діють об’єктивні закономірності. Конкретно-історична сукупність їх і визначає економічну систему суспільства, її структуру і специфічні риси. Економічна система – це цілісність економічної структури ресурсів, технології їх використання, конкретних економічних зв’язків, економічних відносин, організаційних форм, реалізації економічних інтересів. Структурні складові, що утворюють різноманітні економічні системи, за своїм змістом неоднорідні. Вони поєднують у собі загальні та специфічні, основні та похідні, нові, що народжуються, та відмираючі старі, перехідні та проміжні економічні форми. Кожна з них функціонує на основі спільної для всієї системи і разом з тим власної логіки розвитку. В сучасних економічних умовах структурні елементи системи характеризуються динамізмом, мінливістю суперечністю розвитку. Певна комбінація цих взаємозв’язків, рівень використання ресурсів і технологій, ступінь розподілу праці і спеціалізації, форми власності на засоби виробництва, особливості устрою та функціонування економічних механізмів, створюють відповідні типи економічних систем. ІІ. Типи економічних систем Виділяють такі типи економічних систем: 1) традиційна (натуральна) економіка; 2) тоталітарна (командно – адміністративна); 3)ринкова економіка вільної конкуренції; 4) регульована ринкова (змішана) економіка або соціально орієнтована ринкова економіка. 1) Натуральна форма економіки (традиційна) В сучасних умовах в світі є країни. в яких переважають традиційні уклади економіки. Техніка виробництва, обмін, розподіл доходів базується переважно на звичаях. Спадковість і касти диктують економічні функції індивідів. Чітко виявляється соціально-економічний застій. Технічний прогрес і інноваційна діяльність значно обмежені. Традиції, релігійні і культурні цінності в цих країнах первинні в порівнянні з економічною діяльністю. Визначальні риси традиційної (натуральної) економіки:
Натуральна форма економіки історично ґрунтувалась на відсутності приватної власності на землю. Саме відсутність приватної власності на землю, зосередження землі у руках верховного правління приводило до зрощування власності і влади. Такий симбіоз породжує відносини між людьми безпосередньо, а не через відносини купівлі-продажу ресурсів і продукту. Виділені суттєві риси натурального господарства зумовлюють його консерватизм, застійність, непорушність, а разом з тим стійкість протягом багатьох тисячоліть. 2) Командно – адміністративна (тоталітарна) економічна система Командно-адміністративна система економіки функціонує як одна фірма, на основі загального одержавлення всієї господарської діяльності та, на цій базі, централізованого планування і директивного управління усім соціально – економічним життям. Така система була створена в нашій країні наприкінці 20-х років і проіснувала до початку 90-х ХХ століття. Їй притаманні такі основні риси:
Обмін між відомствами та окремими підприємствами і установами здійснюється через розпорядження про матеріальний баланс, а особи, відповідальні за прийняття рішень у центрі, примушують кожну галузь і державне підприємство функціонувати як складову частину єдиного цілого. Підприємства поставляють обумовлену кількість продукції по цінах, встановлених державою. На підприємствах накопичуються надлишкові ресурси. За таких умов на так званому ринку при квазітоварному (по суті нетоварному) виробництві панує диктат виробника, а споживачі, через відсутність вибору, змушені купувати недостатньо якісну продукцію, яка не відповідає світовим стандартам. Відсутність конкуренції–головна причина того, що підприємства виробляють неякісну продукцію і з надлишковими витратами. 3) Ринкова економіка вільної конкуренції Ринок виник разом із товарним виробництвом, тобто кілька тисячоліть тому. Але ринкова економіка, як система, склалася відносно недавно, лише декілька століть тому. У Західній Європі у 18-19 століттях формується модель ринкової економіки вільної конкуренції. Основні ознаки цього типу економічної системи наступні:
Держава виконує насамперед роль правового гаранта забезпечення свободи ринку і підприємництва. Роль держави обмежується захистом приватної власності і встановленням відповідної правової структури, яка полегшує функціонування вільних ринків. Товарне виробництво дуже довгий час співіснувало з натуральним. Потреби в товарах тисячі років були незначні, адже абсолютна більшість господарств були самодостатніми і не потребували притоку продуктів із зовні. Але становище, хоча і надзвичайно повільно, поступово змінювалось. Товарне виробництво у своїй еволюції пройшло дві стадії. Перша стадія – просте, нерозвинене товарне виробництво. Друга стадія – вищий ступінь товарного виробництва. Просте товарне виробництво – це виробництво продуктів для обміну самостійними виробниками – селянами і ремісниками. Просте товарне виробництво мало обмежений простір і було лише укладом в натуральному господарстві. Розвиток простого товарного виробництва поступово підривало основи натурального господарства. Досягнення товарним виробництвом його вищого ступеня розвитку пов’язано із утворенням ринкової економіки в процесі первісного нагромадження капіталу. Первісним нагромадженням капіталу назвали процес, наслідком якого сталося:
Поступово, протягом декількох століть у Західній Європі товарне виробництво перетворилось у розвинене і стало пануючою формою виробництва. В ХХ столітті розвинене товарне виробництво стало пануючим і показало свою високу ефективність. Водночас стали проявлятись і недоліки чисто ринкової економіки: монополізація виробництва, значна диференціація в розподілі доходів, та майна нестабільність економіки.,що зумовило появу змішаної економіки. 4) Змішана ринкова економіка Визначальними рисами сучасної змішаної економіки переважно ринкового типу є:
Людина стає головною цінністю в такій системі. В цій системі існує переплетіння, і взаємодоповнення колективного, приватного і державного господарств, а також відбувається взаємний перехід одного типу господарства в інші. Багатоукладність і взаємопроникнення різних типів господарювання зумовлене економічною і соціальною доцільністю – необхідністю зростання економічної і соціальної ефективності економіки. Для змішаної економіки характерні:
Досягти соціальної орієнтації економіки, підвищення на її основі життєвого рівня людей можна лише шляхом вдосконалення ринку і регулюючої ролі держави. Ринкові механізми регулювання не виділяють ресурси і не спонукають приватні підприємства виробляти суспільні блага. Держава втручається в економіку там, де ринок не може реалізувати певні потреби суспільства: захист недієздатних верств населення, розвиток охорони навколишнього середовища, масова освіта населення, підтримка здоров’я населення на певному рівні, боротьба із злочинністю, забезпечення обороноздатності країни та інше. В той же час, діяльність окремих господарських структур може бути ефективною лише за умов ринкового саморегулювання. І держава створює умови для ефективного функціонування ринкових механізмів. Отже для ринкової економіки змішаного типу є характерним поєднання саморегулювання і державного регулювання. ІІІ. Сучасний напрямок зміни і вдосконалення економічних систем Сьогодні у світі є чотири типи країн відносно системи господарювання. По-перше, це країни розвиненого ринкового господарства (змішаний тип економічної системи), в якому все більше зростає соціальна спрямованість, досягнута високого рівня добробуту. Таких країн налічується понад 30. Серед них також є певна диференціація. Приблизно у 20 країн більш висока ступінь розвитку соціально орієнтованих відносин. По-друге, країни ринкового господарства. Економіки цих країн ближче всього до ринкової економіки вільної конкуренції, але значне місце в них посідають нетоварні відносини. По-третє, країни, що переходять від командно – адміністративної системи до ринкових відносин, серед яких і Україна. І останнє, це країни, де панує централізована система управління господарством. Функціональним критерієм сучасної диференціації країн є рівень розвитку товарних форм господарювання в поєднанні зі ступенем і глибиною участі цих країн у процесі інтернаціоналізації виробництва і капіталу. Практикою доведено, що соціально орієнтоване ринкове господарювання є найбільш прогресивною формою економічної діяльності суспільств. На цей шлях повинна стати і Україна. Українському суспільству необхідно чітко усвідомити наступне:
Сучасна ринкова економіка, яка дала змогу трьом десяткам країн досягти високого рівня добробуту свого населення, і яку намагається створити Україна, виросла і розвинулася завдяки повному використанню, перш за все, інститутів і принципів ринкової економіки досконалої конкуренції. Тому нам потрібно детальніше і глибше з’ясувати їх сутність. Участь держави в регулюванні ринкової економіки на сучасному рівні буде розглянуто в темі 7 (Держава та її економічні функції). IV Визначальні інститути і принципи ринкової економіки досконалої конкуренції Ринкова економіка досконалої конкуренції базується на наступних інститутах і принципах: 1) приватна власність; 2) свобода підприємництва і вибору; 3) особистий інтерес як головний мотив поведінки; 4) конкуренція; 5) опора на систему цін, або ринкову систему; 6) обмежена роль держави в регулюванні економічної діяльності. 1) Приватна власність. Матеріальні ресурси в умовах капіталістичної системи (економічної системи досконалої конкуренції) знаходяться у власності приватних осіб. У ринковій економіці на кожен клаптик землі і на об’єкт капіталу (устаткування, машини, споруди і таке інше) існує документ, або “титул власності”, який належить або окремій особі безпосередньо або, коли йдеться про власність корпорації, акціонерам, що володіють корпорацією. Приватна власність дозволяє приватним особам або підприємствам на свій розсуд набувати, контролювати, використовувати і реалізовувати матеріальні ресурси. Права власності також застосовуються до “інтелектуальної власності” і функціонують так само. Приватна власність в найбільшій мірі спонукає її власників до підвищення ефективності, використання і збереження ресурсів. Це тому, що ефективні ресурси приносять більший доход власникам. Права власності заохочують інвестиції, а також заохочують обмін. Інститут приватної власності підтримується на протязі століть правом заповіту (правом власника майна назначати спадкоємця). Поряд з приватною власністю навіть в умовах чистої ринкової економіки існує і державна власність, перш за все на “природні монополії”. Головним є не сама форма власності, а ефективність використання ресурсів, що забезпечує певна форма власності. 2) Свобода підприємництва і вибору. Приватна власність покладає на економічні суб’єкти відповідальність за вибір певних рішень, які враховуються і стають ефективними за допомогою ринкових механізмів. Свобода підприємництва означає, що приватні підприємства мають право вільно купувати економічні ресурси, організовувати процес виробництва товарів і послуг за власним вибором і продавати на власний розсуд. Підприємство може ввійти в будь-яку галузь і вийти з неї. Немає жодних штучних перешкод або обмежень. Свобода вибору означає, що власники матеріальних ресурсів, грошей можуть використовувати або реалізовувати їх на основі своїх власних рішень, керуючись лише інтересом отримання найбільшого доходу. Робітники можуть займатися будь-яким видом праці на який вони спроможні. Споживачі в межах свого доходу можуть купувати будь-який товар чи послугу. Свобода споживчого вибору є самою широкою. Споживач в ринковій економіці займає стратегічне місце. В певному сенсі споживач є суверенним. Межі свободи вибору постачальників людських і матеріальних ресурсів обумовлюються споживчим вибором. Остаточно вирішує, що виробляти– споживач. В дійсності постачальники ресурсів і підприємства підпорядковані диктату споживача. 3) Особистий інтерес. Економіка, що базується на приватній власності, є індивідуалістичною. Її рушійною силою є особистий інтерес. Це означає, що кожна економічна одиниця приймає рішення і діє у відповідності до своєї вигоди:
Особистий інтерес формує фундаментальний спосіб дій різних економічних суб’єктів, коли вони реалізують свій вільний вибір. Мотив особистого інтересу зумовлює напрямок і впорядковує функціонування економіки, яка інакше була б хаотичною. 4) Конкуренція. Свобода вибору і особистий інтерес реалізується через діяльність, спрямовану на одержання доходу. Коли кожен вільно діє в економічній сфері в одному й тому ж напрямку – реалізації особистого інтересу, то виникає економічне змагання, що називають конкуренцією. Конкуренція виникає і існує в умовах: а) Коли на ринку діє велика кількість незалежних покупців і продавців будь-якого конкретного продукту або ресурсу. б) Коли існує свобода для покупців і продавців виступати на тих або інших ринках чи залишати їх. Сутність конкуренції в тому, що економічна влада є розпорошеною між багатьма покупцями і продавцями. За цих умов ніхто з покупців і продавців не може виявити попит чи пропозицію на таку кількість продукту, якого було б достатньо, щоб значно вплинути на його ціну. Широке розпорошення економічної влади, що є основою конкуренції, регулює використання цієї влади і обмежує можливості зловживання нею. Конкуренція встановлює для покупців і продавців обмеження стосовно реалізації їх особистого інтересу. Вона є основною силою регулювання при капіталізмі. Відносно вступу в галузь чи виходу з неї, то не існує будь-яких штучних юридичних або інституціональних перешкод, які б заважали розширенню чи скороченню якоїсь галузі. Це необхідно для того, щоб економіка могла належним чином пристосуватися до змін смаків споживачів, технологій чи пропозиції ресурсів. Д5 Ринки і ціни. Основним координуючим механізмом капіталістичної економіки є ринкова система, або система ціноутворення. Як діє ринкова система, як утворюються ринкові ціни, буде розглянуто в наступній темі. Рішення продавців і покупців реалізуються через систему ринків. Ринкові ціни є орієнтирами, керуючись якими власники ресурсів, підприємці та споживачі роблять свій вільний вибір, щоб досягти особистого інтересу. Конкуренція виконує функцію регулювання діяльності суб’єктів економіки. Система ринків і цін є основною організуючою силою. Ринкова система є складною системою зв’язків, через які багаточисельні індивідуальні, вільно вибрані рішення враховуються і взаємно врівноважуються. Ті, хто діє у відповідності до вимог ринку, винагороджуються, а тих, хто його ігнорує, система карає втратами. Ринкова система слугує не тільки механізмом узгодження прийнятих рішень відносно розподілу ресурсів і вироблених продуктів, а з її допомогою ці рішення втілюються в життя. 6) Обмежена роль держави. Є точка зору, і довгий час вона була пануючою, що економіка вільної конкуренції на високому рівні ефективності розподіляє свої ресурси і втручання держави для цього не потрібно. Роль держави повинна бути обмеженою встановленням самих загальних юридичних обмежень для здійснення індивідуального вибору рішень і використання приватної власності. Використання засобів виробництва, спеціалізації і грошей в ринковій економіці Вищезазначені економічні принципи притаманні перш за все чистому капіталізму, але мають місце деякі ознаки або принципи, які притаманні майже всім сучасним економічним системам. Це:
А) Використання засобів виробництва у великих розмірах. Сучасна ринкова економіка ґрунтується на передовій технології і широкому використанні сучасних, досконалих засобів виробництва. Конкуренція, свобода вибору, особистий інтерес створюють стимул і можливості для нових технологій, технічного прогресу, виробництва нових продуктів. Використання засобів виробництва у великих розмірах збільшує обсяг виробництва, зменшує витрати на одиницю продукції, збільшує прибуток підприємств, а споживачі отримують якісну і відносно дешеву продукцію. Слід зазначити, що виробництво без використання капітальних благ є найпростішим, але і найменш ефективним виробництвом. Б) Спеціалізація. В сучасному світі спеціалізація економічної діяльності є пануючою. Суспільство давно засвоїло, що самозабезпеченість, відсутність спеціалізації породжує неефективність. Спеціалізація, поділ праці збільшує обсяг виробництва. По-перше, спеціалізація дає змогу скористатися перевагами, що виникають із різних здібностей людей. Різні здібності використовуються на виробництві різних продуктів, і саме там, де ці здібності найефективніше застосовувати. По-друге, навіть коли здібності однакові, спеціалізація дає змогу людині швидше набути майстерність у виробництві одного продукту або у виконанні однієї операції ніж багатьох. По-третє, спеціалізація дає змогу економити час при виробництві одного продукту, не втрачати його на перехід від виробництва одного продукту, або виду роботи, до іншого. В ринковій економіці намагання досягти найбільшого доходу спонукає кожного виробника виробляти один продукт, або декілька, близьких за технологією виробництва, організовувати виробництво шляхом розподілу праці. В) Використання грошей. Гроші – це видатний винахід людства, який забезпечує значне зростання ефективності всієї економічної системи за умов спеціалізації виробництва, глибокого розподілу праці на регіональному, національному і світовому рівнях. Гроші виконують багато економічних функцій, але найголовнішою з них є функція засобу обігу. Без грошей обмін здійснюється на бартерній основі, шляхом безпосереднього обміну товару на товар. Споживачі за умов відсутності торгівлі намагатимуться використовувати працю і матеріальні ресурси на виробництво багатьох продуктів в межах однієї економічної одиниці. В цих умовах панівною формою господарювання буде неефективне натуральне господарство. V. Кругообіг ресурсів, продукту, доходу в економічній системі досконалої конкуренції Ринкові механізми забезпечують певним чином упорядкований економічний рух в рамках національної економіки. Напрямки руху ресурсів, доходу, продукту в економіці в цілому відображає наступна схема.  За схемою всі ресурси знаходяться у власності домогосподарств, які постачають ресурси підприємствам. Домогосподарствам в умовах ринку потрібен грошовий доход, щоб купити необхідні товари і послуги для задоволення своїх потреб. Для цього вони і продають свої ресурси підприємствам. Підприємства виявляють попит на ресурси, які їм потрібні для виробництва товарів та послуг. Платежі, що здійснюють підприємства для купівлі ресурсів, це – їх витрати, які виступають як доходи домогосподарств у формах заробітної плати, ренти, проценту і прибутку. Це все здійснюється через ринок ресурсів. На ринку продуктів грошовий доход домогосподарств, який вони отримали за продаж ресурсів, виявляє попит на товари та послуги. В свою чергу підприємства поєднують куплені ними ресурси для виробництва і пропозиції товарів та послуг. Взаємодія цих рішень щодо попиту та пропозиції її визначає ціни на продукти на ринку продуктів. Модель кругообігу (ресурсів, продукту і доходу) демонструє складне, взаємопов’язане переплетіння процесів ухвалення рішень і економічної діяльності. Кожна із сторін (підприємства і споживачі) і купує, і продає. За всіма цими угодами стоїть тінь обмеженості ресурсів. Так як домогосподарства мають лише обмежену кількість ресурсів для постачання їх підприємствам, грошові доходи споживачів є також обмеженими. Доход кожного споживача має свою межу. Обмеженість доходу обмежує кількість товарів та послуг, що купують споживачі. Із-за рідкості ресурсів обмеженою є кількість товарів та послуг, що пропонуються на ринку. Кінцевим результатом цього процесу є реальний потік економічних ресурсів і продуктіу в одному напрямку, а грошовий потік доходів і споживчих витрат в протилежну. |