Закон україни про валютне регулювання І валютний контроль
| Вид материала | Закон |
- Тема: Валютне регулювання та валютний контроль, 57.18kb.
- Закон україни, 500kb.
- Проект №921 (23. 05. 97) Закон україни «про валютне регулювання», 785.17kb.
- Валютний ринок методичні вказівки до вивчення теми, 522.37kb.
- Валютне регулювання та контроль, 1125.23kb.
- Закон україни, 279.67kb.
- Закон україни про Національну комісію регулювання транспорту України, 113.94kb.
- С. А. Матвієнковим А. О. Бугайцем закон, 170.46kb.
- Закон україни про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби, 151.85kb.
- Закон україни про Національну комісію регулювання транспорту України, 229.89kb.
Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про валютне регулювання і валютний контроль
Метою цього Закону є забезпечення реалізації єдиної державної валютної політики, стабільності валюти України і її валютного ринку.
Розділ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1) валюта України:
а) грошові знаки грошової одиниці України у вигляді банкнот та монет, у тому числі обігові, пам’ятні та ювілейні монети, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;
б) кошти на банківських рахунках і в банківських вкладах, виражені в грошовій одиниці України;
2) валютна виручка – кошти в іноземній валюті або валюті України, які мають надійти або надійшли на користь резидента від нерезидента як оплата за поставлений товар (виконані роботи, надані послуги) за зовнішньоекономічними договорами (контрактами);
3) валютне законодавство – це сукупність нормативно-правових актів, які встановлюють порядок проведення операцій з валютними цінностями та визначають механізм здійснення валютного контролю;
4) валютне регулювання – комплекс заходів валютної політики, за допомогою яких держава здійснює регулювання валютних відносин шляхом регламентації механізму міжнародних розрахунків та визначення порядку проведення валютних операцій;
5) валютний контроль – система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання резидентами і нерезидентами валютного законодавства України та застосування в передбачених законом випадках до порушників валютного законодавства заходів впливу;
6) валютний курс – співвідношення між національною грошовою одиницею та грошовою одиницею іншої держави, встановлене Національним банком України;
7) валютний ринок України – система відносин щодо руху валютних цінностей між суб’єктами валютного ринку; між суб’єктами валютного ринку та їх клієнтами; між суб’єктами валютного ринку та Національним банком України, а також між Національним банком України та його клієнтами;
8) валютні операції:
а) операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком:
операцій, що здійснюються між резидентами, за умови, що такими валютними цінностями є валюта України, цінні папери та фінансові інструменти, виражені у валюті України;
операцій на фондових біржах України з цінними паперами та фінансовими інструментами;
б) ввезення в Україну (пересилання) та вивезення за її межі (пересилання) валютних цінностей;
в) переказування валютних цінностей в Україну без використання рахунка та переказування валютних цінностей за межі України без використання рахунка;
г) переказування валютних цінностей з рахунка, відкритого за межами України, на рахунок, відкритий на території України, та з рахунка, відкритого на території України, на рахунок, відкритий за її межами;
д) переказування резидентами валютних цінностей нерезидентам на їх рахунки в Україні;
9) валютні цінності – валюта України, іноземна валюта, цінні папери і фінансові інструменти, виражені у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах, банківські метали;
10) генеральна ліцензія на право здійснення валютних операцій (далі – генеральна ліцензія) – документ, що встановлюється та видається Національним банком України та який надає право банкам, небанківським фінансовим установам, філіям іноземних банків в Україні, національному оператору поштового зв’язку та іншим особам, які відповідно до законів України мають право надавати фінансові послуги, на провадження зазначених у ньому операцій на умовах, визначених Національним банком України;
11) індивідуальна ліцензія на право здійснення валютних операцій (далі – індивідуальна ліцензія) – документ встановленого Національним банком України зразка, який надає резиденту або нерезиденту право на провадження на умовах, визначених Національним банком України, зазначеної в ньому валютної операції на період, необхідний для її здійснення, або такої ж самої операції неодноразово протягом визначеного періоду;
12) іноземна валюта:
а) грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави (групи іноземних держав), а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;
б) кошти на банківських рахунках і в банківських вкладах, виражені в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних грошових або розрахункових одиницях.
13) нерезиденти:
а) фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України;
б) юридичні особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав, а також їх відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням як в Україні, так і за її межами;
в) розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи, торговельні та інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їх представництва, що користуються дипломатичними привілеями та імунітетами, а також представництва інших організацій, які не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України;
14) резиденти:
а) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном;
б) юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, а також їх відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням як в Україні, так і за її межами;
в) закордонні дипломатичні установи України;
15) суб’єкт валютного ринку – Національний банк України, уповноважені банки, уповноважені фінансові установи;
16) уповноважена фінансова установа – небанківська фінансова установа, національний оператор поштового зв’язку або інша особа, яка відповідно до закону України має право надавати фінансові послуги та отримала генеральну ліцензію Національного банку України на право здійснення валютних операцій.
17) уповноважений банк – будь-який банк або філія іноземного банку в Україні, яка створена відповідно до законодавства України та має генеральну ліцензію Національного банку України на право здійснення валютних операцій;
2. Інші терміни, що вживаються в цьому Законі, застосовуються в значеннях, визначених законодавством України.
Стаття 2. Сфера дії цього Закону
1. Цей Закон є основним нормативно-правовим актом валютного законодавства України. Норми інших актів у сфері валютного законодавства застосовуються, якщо вони не суперечать вимогам цього Закону.
2. Цей Закон визначає загальні принципи валютного регулювання та повноваження державних органів у цій сфері, установлює умови та порядок проведення резидентами і нерезидентами валютних операцій в Україні, визначає загальні принципи, форми і засоби валютного контролю, повноваження органів та агентів валютного контролю, права та обов’язки резидентів і нерезидентів під час здійснення валютних операцій, установлює відповідальність за порушення валютного законодавства.
3. Резиденти і нерезиденти здійснюють валютні операції з урахуванням обмежень, установлених цим Законом та іншими актами у сфері валютного законодавства України.
Стаття 3. Принципи валютного регулювання і валютного контролю
Державна політика України у сфері валютного регулювання і валютного контролю формується відповідно до таких загальних принципів:
пріоритет економічної доцільності в реалізації державної політики у сфері валютного регулювання і валютного контролю з метою забезпечення фінансової стабільності та рівноваги платіжного балансу;
єдність зовнішньої і внутрішньої валютної політики;
забезпечення державою захисту прав резидентів і нерезидентів при здійсненні валютних операцій;
рівність перед законом суб’єктів усіх форм власності;
забезпечення контролю за валютними операціями, що здійснюються резидентами і нерезидентами на території України.
Розділ II
ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ
Стаття 4. Органи валютного регулювання та їх повноваження
1. Органами валютного регулювання в Україні є Кабінет Міністрів України та Національний банк України.
2. Кабінет Міністрів України як орган валютного регулювання видає нормативно-правові акти у сфері валютного регулювання і валютного контролю в межах повноважень, визначених законом.
3. Національний банк України як головний орган валютного регулювання:
1) установлює офіційний валютний курс, який застосовується в Україні;
2) визначає порядок установлення і використання офіційного курсу гривні до іноземних валют та банківських металів, а також установлює та оприлюднює його;
3) видає нормативно-правові акти, у тому числі щодо порядку та умов здійснення валютних операцій резидентами і нерезидентами в Україні, відкриття та використання рахунків при здійсненні валютних операцій, запровадження обмежень на здійснення окремих валютних операцій, видачі генеральних ліцензій, зупинення на певний час їх дії та їх анулювання, видачі та анулювання виданих індивідуальних ліцензій;
4) видає генеральні ліцензії та визначає перелік валютних операцій, на право здійснення яких банкам, фінансовим установам, національному оператору поштового зв’язку та іншим особам, які відповідно до законів України мають право надавати фінансові послуги, видається генеральна ліцензія, а також встановлює вимоги до проведення таких валютних операцій;
5) класифікує валютні операції за їх типами (поточні валютні операції; валютні операції, пов’язані з рухом фінансового капіталу тощо);
6) здійснює регулювання валютних операцій шляхом застосування інструментів регулювання валютних операцій відповідно до статті 6 цього Закону;
7) установлює правила, що регулюють імпорт та експорт фінансового капіталу;
8) має право за погодженням з Кабінетом Міністрів України з метою врівноваження платіжного балансу запроваджувати на строк до 6 місяців вимогу щодо обов’язкового продажу не більше 50 відсотків загальної суми надходжень в іноземній валюті на користь резидентів (крім активів інститутів спільного інвестування та активів недержавних пенсійних фондів), встановлює порядок продажу та розмір надходжень, що підлягають обов’язковому продажу;
9) встановлює строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов’язань перед нерезидентом повинна бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку;
10) установлює ліміти відкритої валютної позиції для уповноважених банків та інших осіб, які отримали генеральну ліцензію;
11) установлює в разі необхідності для уповноважених банків та уповноважених фінансових установ ліміти заборгованості в іноземній валюті перед нерезидентами;
12) оприлюднює перелік уповноважених банків, уповноважених фінансових установ та інших осіб, які отримали генеральну ліцензію, а також перелік валютних операцій, які здійснюються ними на підставі генеральної ліцензії;
13) оприлюднює перелік уповноважених банків, уповноважених фінансових установ, та інших осіб, які отримали генеральну ліцензію, яким зупинено на певний час дію або анульовано генеральну ліцензію;
14) забезпечує публікацію статистичних даних щодо валютних операцій згідно з міжнародними стандартами;
15) установлює форму та порядок подання звітності про валютні операції;
16) забезпечує накопичення, зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;
17) визначає механізм і порядок проведення валютних операцій з деривативами (похідними фінансовими інструментами), базовим активом (предметом) яких є грошові кошти, курси іноземних валют (банківських металів) до гривні або інших валют, процентні ставки або індекси, що визначають динаміку курсу гривні (іноземної валюти, банківських металів) до інших валют (банківських металів), а також встановлює обмеження щодо проведення цих операцій;
18) забезпечує виконання уповноваженими банками та уповноваженими фінансовими установами функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Законом та іншими актами у сфері валютного законодавства України.
Стаття 5. Статус валюти України та операції з валютою України
1. Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань.
2. Умови і порядок проведення валютних операцій з використанням валюти України нерезидентами в Україні або між резидентами і нерезидентами, а також перелік країн, з фізичними і юридичними особами яких дозволяється проводити такі операції, установлюються Національним банком України.
3. Національний банк України встановлює обмеження щодо суми валюти України, яка може вивозитися, переказуватися та пересилатися з України і ввозитися, переказуватися та пересилатися в Україну, а також порядок такого вивезення (ввезення), переказування й пересилання.
4. Ціни (тарифи) на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України. Використання будь-яких еквівалентів в іноземних валютах забороняється.
5. Вимоги до розміру статутного капіталу (фонду) встановлюються для резидентів у валюті України. :
Стаття 6. Регулювання Національним банком України валютних операцій
1. Національний банк України видає банкам, філіям іноземних банків в Україні, небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв’язку та іншим особам, які відповідно до законів України мають право надавати фінансові послуги, генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій.
2. Національний банк України, враховуючи стан грошово-кредитного і валютного ринку, платіжного балансу України та взяті Україною зобов’язання за міжнародними договорами, має право регулювати здійснення валютних операцій, зазначених у пункті 3 цієї статті, із застосуванням таких інструментів регулювання:
1) індивідуального ліцензування;
2) реєстрації валютних операцій або договорів, на підставі яких проводяться валютні операції;
3) резервування коштів під час проведення валютних операцій;
4) вимоги щодо повідомлення про здійснену валютну операцію;
5) установлення валютних лімітів для уповноважених банків;
6) вимоги щодо обов'язкового продажу частини надходжень резидентів в іноземній валюті на валютному ринку України, як передбачено статтею 4 цього Закону;
7) установлення розміру максимальної процентної ставки за кредитними договорами, договорами позик, на підставі яких резиденти-позичальники здійснюють виплати на користь нерезидентів-кредиторів;
8) установлення обсягів валютних цінностей, вивезення, переказування, пересилання за межі України (в Україну), а також розміщення за межами України яких здійснюється без обмежень або на підставі підтвердних документів.
3. Національний банк України здійснює регулювання таких валютних операцій:
1) вивезення, переказування та пересилання за межі України валютних цінностей;
2) увезення, переказування та пересилання в Україну валютних цінностей;
3) розміщення валютних цінностей резидентів на рахунках і у вкладах (депозитах) за межами України;
4) здійснення інвестицій за межі України, у тому числі шляхом придбання цінних паперів та деривативів;
5) здійснення валютних операцій із забезпечення виконання зобов’язань за гарантіями, договорами поруки, акредитивами, а також з авалювання векселів;
6) здійснення нерезидентами інвестицій в Україну у вигляді валютних цінностей;
7) надання резидентами кредитів, позик, фінансової допомоги нерезидентам;
8) отримання резидентами кредитів, позик, фінансової допомоги від нерезидентів;
9) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу;
10) розміщення нерезидентами валютних цінностей на рахунках і у вкладах (депозитах) на території України.
4. Національний банк України має право встановлювати перелік валютних операцій, які здійснюються без обмежень, та перелік валютних операцій, до яких застосовується конкретний інструмент регулювання валютних операцій, зазначений у пункті 2 цієї статті.
5. Порядок здійснення валютних операцій, визначеним пунктом 3 цієї статті, та застосування інструментів регулювання, зазначених у пункті 2 цієї статті, визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.
6. Уповноважені банки та уповноважені фінансові установи, які отримали генеральну ліцензію, мають право від свого імені відкривати на території України власні пункти обміну іноземних валют.
7. Отримання однією зі сторін валютної операції генеральної або індивідуальної ліцензії Національного банку України також означає надання права на її здійснення іншій стороні, яка бере участь у цій операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.
Отримання індивідуальної ліцензії не вимагається:
якщо уповноважений банк або уповноважена фінансова установа отримали генеральну ліцензію Національного банку України, яка надає право на здійснення цієї валютної операції;
за платежами Державної казначейської служби України з обслуговування і погашення державного боргу України;
для проведення валютних операцій Національним банком України, Кабінетом Міністрів України, а також спеціально уповноваженими на це Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади, якщо ці операції здійснюються на виконання їх функцій відповідно до закону України.
8. Відмова Національного банку України у видачі генеральної ліцензії, індивідуальної ліцензії та проведенні реєстрації договорів або рішення про анулювання таких ліцензій, тимчасове зупинення або обмеження дії генеральної ліцензії можуть бути оскаржені у судовому порядку.
Стаття 7. Торгівля валютними цінностями
1. Структура валютного ринку України, порядок та умови торгівлі (купівля, продаж, обмін) на ньому валютними цінностями, за винятком цінних паперів, а також обмеження щодо здійснення торгівлі цими валютними цінностями на валютному ринку України, резидентами на міжнародних ринках визначаються Національним банком України.
2. Торгівля валютними цінностями здійснюється суб’єктами валютного ринку або через них виключно на міжбанківському валютному ринку України.
3. Суб’єкти валютного ринку мають право здійснювати купівлю та/або продаж іноземної валюти за валюту України.
4. Національний банк України проводить на валютному ринку України, а також на міжнародних ринках операції з купівлі, продажу та обміну валютних цінностей виключно з метою виконання функцій, покладених на нього законами України.
5. Суб’єкти валютного ринку мають право здійснювати операції з обміну іноземної валюти на валютному ринку України та/або на міжнародному валютному ринку.
6. Операції з обміну іноземної валюти на міжнародному валютному ринку здійснюється відповідно до правил, які діють на цьому ринку, з урахуванням обмежень, установлених нормативно-правовими актами Національного банку України.
7. Національний банк України за операціями з купівлі, продажу та обміну валютних цінностей, що здійснюються на валютному ринку України, має право встановлювати розмір відхилень валютного курсу від офіційного курсу гривні, а також розмір відхилень між курсом купівлі та курсом продажу валютних цінностей.
8. Порядок та умови проведення грошових розрахунків за валютними операціями з цінними паперами визначаються Національним банком України за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Обмеження щодо обсягів валютних операцій нерезидентів з державними цінними паперами, включаючи введення тимчасового мораторію на проведення таких операцій, установлюється Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України.
Стаття 8. Особливості здійснення валютних операцій
1. Валютні операції між резидентами та/або використання на території України іноземної валюти, банківських металів, цінних паперів та фінансових інструментів, виражених в іноземній валюті або банківських металах, як засобу платежу забороняється, за винятком:
1) валютних операцій, на здійснення яких Національний банк України видав генеральну ліцензію, та однією із сторін за якими є уповноважений банк або уповноважена фінансова установа;
2) валютних операцій, пов’язаних з виконанням поручителем зобов’язань за договором поруки;
3) валютних операцій, пов’язаних з проведенням розрахунків за об’єкт іноземної інвестиції, у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України;
4) сплати комісійної винагороди у випадках, передбачених законами України, нормативно-правовими актами Національного банку України;
5) операцій, пов’язаних з розрахунками в магазинах безмитної торгівлі, та при реалізації товарів пасажирам у транспортних засобах під час міжнародних перевезень;
6) операцій, пов’язаних з розрахунками, що здійснюються на території вокзалів, портів та аеропортів при реалізації резидентами нерезидентам товарів у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України;
7) валютних операцій, можливість проведення яких на території України в іноземній валюті прямо передбачена міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України;
8) передання валютних цінностей за договором дарування між фізичними особами – резидентами;
9) отримання валютних цінностей фізичними особами – резидентами у спадщину;
10) перерахування коштів із власних рахунків фізичних осіб на користь інших фізичних осіб.
2. Розрахунки валютою України та іноземною валютою, які здійснюються при провадженні резидентами зовнішньоекономічної діяльності, проводяться у безготівковій формі через уповноважені банки, Державну казначейську службу України, за винятком:
1) випадків, коли нерезидент згідно з умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) в рахунок розрахунків за цим договором виплачує фізичній особі – резиденту, яка знаходиться у відрядженні за кордоном із метою виконання цього договору, кошти в іноземній валюті на експлуатаційні витрати на транспортний засіб, який належить резиденту – стороні договору на праві власності і використовується за кордоном з метою виконання зобов’язань останнього за цим договором. При цьому розмір отриманих від нерезидента виплат на експлуатаційні витрати на транспортний засіб не може перевищувати п’ять відсотків вартості наданих суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України послуг;
2) випадку, коли представник нерезидента здає в касу уповноваженого банку готівкову іноземну валюту або валюту України, яка є валютною виручкою за експортною операцією резидента або поверненням передоплати за імпортною операцією резидента і призначена для подальшого зарахування на рахунок такого резидента. Умови та порядок проведення такої операції, а також обмеження щодо суми операції встановлюються Національним банком України;
3) отримання готівки за реалізовані товари у транспортних засобах під час міжнародних перевезень;
4) отримання готівки за реалізовані товари на міжнародних виставках (ярмарках), що проходять за кордоном;
5) отримання готівки як розрахунок за здійснення гастрольної (концертної) діяльності резидентів за кордоном і нерезидентів в Україні, якщо це передбачено договорами.
3. Для здійснення розрахунків резидентів з нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) не застосовуються платіжні картки.
4. Кошти у сумі валютної виручки, що надійшли посереднику за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), підлягають перерахуванню власнику або отримувачеві протягом строку, встановленого Національним банком України.
5. Валютні операції з чеками на пред’явника, а також індосування чеків в іноземній валюті забороняються.
6. Національний банк України, Кабінет Міністрів України, а також спеціально уповноважені на це Кабінетом Міністрів України органи виконавчої влади здійснюють валютні операції від імені та в інтересах держави без обмежень.
7. Операції в іноземній валюті на території України за договорами дарування та стосовно добровільних пожертвувань нерезидентами коштів з їх власних рахунків, відкритих в уповноважених банках України на користь резидентів, здійснюються без обмежень.
Стаття 9. Зобов’язання стосовно декларування валютних цінностей та іншого майна, які перебувають за межами України
Валютні цінності та інше майно (інвестоване за кордон або придбане чи отримане за кордоном внаслідок здійснення інвестиційної діяльності), які належать резидентам на праві власності і перебувають за межами України (крім залишків коштів та банківських металів на кореспондентських рахунках уповноважених банків та наданих уповноваженими банками кредитів іноземним банкам і депозитів, розміщених уповноваженими банками в іноземних банках), а також дохід (прибуток), одержаний від них, підлягають обов’язковому декларуванню цими резидентами в органах державної податкової служби в порядку і терміни, установлені Державною податковою службою України за погодженням із Національним банком України.
Стаття 10. Проведення резидентами розрахунків за експорт та імпорт товарів
1. Розрахунки між резидентами і нерезидентами за експорт товарів повинні бути завершені у строки виплати заборгованостей, зазначені у контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.
При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території України строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України.
2. Розрахунки між резидентами і нерезидентами за імпорт товарів (робіт, послуг) повинні бути завершені у строки виплати заборгованостей, зазначені у контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника товарів (робіт, послуг), що імпортуються.
При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитива строк, передбачений абзацом першим пункту 2 цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.
3. Строки, зазначені у пунктах 1 і 2 цієї статті, можуть бути продовжені на підставі висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики в разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.
4. Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у пункті 3 цієї статті та умови видачі висновків щодо продовження строків розрахунків, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї статті, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики протягом п’яти робочих днів з дати видачі висновку щодо продовження строків розрахунків інформує Національний банк України та Державну податкову службу України про видачу такого висновку.
5. Розрахунки за експортно-імпортними операціями суб’єктів космічної діяльності, визначених відповідно до статті 1 Закону України “Про космічну діяльність”, а також суб’єктів літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону України “Про розвиток літакобудівної промисловості”, після перерахування авансових платежів за виконання робіт з виготовлення (розробки) агрегатів, систем космічних ракетних комплексів (космічних ракет-носіїв), космічних апаратів, наземного сегмента космічних систем та їх агрегатів, систем і комплектуючих, а також з розробки, виробництва, переобладнання, ремонту, модифікації, технічного обслуговування авіаційної техніки та авіаційних двигунів здійснюються у строк до 500 календарних днів.
Зазначений строк може бути продовжений на підставі висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
6. Якщо перевищення строків, зазначених у пунктах 1, 2 і 5 цієї статті, зумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.
7. У разі порушення резидентами строків використання придбаної іноземної валюти, установлених Національним банком України відповідно до підпункту 9 пункту 3 статті 4 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом п’яти робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.
Розділ III
ВАЛЮТНИЙ КОНТРОЛЬ
Стаття 11. Сфера валютного контролю
1. Валютні операції резидентів на території України та за її межами, а також нерезидентів на території України підлягають валютному контролю з метою забезпечення дотримання резидентами і нерезидентами валютного законодавства України при здійсненні валютних операцій.
2. Основними напрямами валютного контролю є:
1) здійснення контролю за повнотою та своєчасністю валютних надходжень в Україну;
2) здійснення контролю за законністю валютних операцій резидентів на території України і за її межами та нерезидентів на території України;
3) здійснення контролю за повнотою та об’єктивністю обліку і документації стосовно валютних операцій, звітності про валютні операції, а також здійснення контролю за реєстрацією договорів, пов’язаних із проведенням валютних операцій.
Стаття 12. Органи та агенти валютного контролю і їх повноваження
1. Валютний контроль здійснюється органами та агентами валютного контролю відповідно до валютного законодавства України.
2. Органами валютного контролю в Україні є:
1) Національний банк України – головний орган валютного контролю;
2) Державна податкова служба України;
3) Державна митна служба України;
4) Міністерство інфраструктури України;
5) центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.
3. Агентами валютного контролю в Україні є:
1) уповноважені банки;
2) уповноважені фінансові установи;
3) Державна казначейська служба України;
4. Кабінет Міністрів України забезпечує взаємодію центральних органів виконавчої влади у сфері валютного контролю, а також їх взаємодію з Національним банком України.
5. Порядок обміну інформацією з питань валютного регулювання між органами валютного контролю визначається Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.
6. Національний банк України:
1) видає обов’язкові для виконання нормативно-правові акти у сфері валютного контролю та здійснює контроль за їх виконанням;
2) забезпечує виконання уповноваженими банками та уповноваженими фінансовими установами функцій щодо здійснення контролю за валютними операціями, які через них проводять резиденти і нерезиденти, згідно з цим Законом та іншими актами у сфері валютного законодавства України;
3) застосовує санкції за порушення валютного законодавства, передбачені статтею 16 цього Закону;
4) у разі виявлення фактів порушення резидентами порядку розрахунків за експортно-імпортними операціями, у тому числі встановлених відповідно до пунктів 1, 2 і 5 статті 10 цього Закону, вносить подання до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики щодо застосування до резидентів та нерезидентів спеціальної санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування або тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, передбачених статтею 37 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”;
5) перевіряє дотримання вимог валютного законодавства України за інформацією, наданою органами та агентами валютного контролю або іншими державними органами;
6) здійснює облік, обробку та узагальнення інформації, отриманої відповідно до валютного законодавства від агентів валютного контролю;
7) у випадках, передбачених цим Законом та іншими законами України, передає узагальнену інформацію, отриману від агентів валютного контролю, Державній податковій службі України, центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики та іншим державним органам;
8) забезпечує взаємодію з правоохоронними органами шляхом обміну інформацією про виявлені порушення валютного законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність. Після розгляду інформації правоохоронні органи про результати інформують Національний банк України.
Порядок обміну інформацією установлюється Національним банком України та відповідним правоохоронним органом;
9) надає роз’яснення щодо застосування нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання та валютного контролю.
7. Державна податкова служба України:
1) здійснює контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами на території України, а також резидентами за її межами;
2) здійснює контроль за дотриманням резидентами строків розрахунків при здійсненні експортно-імпортних операцій, установлених відповідно до пунктів 1, 2 і 5 статті 10 цього Закону;
3) застосовує санкції за порушення валютного законодавства, передбачені підпунктом 7 пункту 1 статті 16 цього Закону;
4) передає правоохоронним органам матеріали про факти правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність;
5) у разі виявлення порушень резидентами порядку здійснення розрахунків за експортно-імпортними операціями, у тому числі строків завершення розрахунків при здійсненні експортно-імпортних операцій, установлених відповідно до пунктів 1, 2 і 5 статті 10 цього Закону, вносить подання до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики щодо застосування до резидентів та нерезидентів спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”;
6) перевіряє дотримання вимог валютного законодавства за інформацією, наданою органами та агентами валютного контролю або іншими державними органами;
7) видає за погодженням з Національним банком України нормативно-правові акти щодо здійснення валютного контролю.
8. Державна митна служба України:
1) здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;
2) забезпечує передання уповноваженим банкам інформації стосовно митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України за експортно-імпортними операціями резидентів та нерезидентів, у порядку, встановленому за погодженням з Національним банком України.
9. Міністерство інфраструктури України здійснює контроль за дотриманням правил здійснення поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України.
10. Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики:
1) узагальнює та аналізує інформацію про стан розрахунків за експортно-імпортними операціями, порушення валютного законодавства, порядку здійснення зовнішньоекономічних операцій та інформує Кабінет Міністрів України;
2) надає висновки щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, установлених у пунктах 1, 2 і 5 статті 10 цього Закону;
3) на підставі відповідних подань органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду щодо порушень строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями застосовує до резидентів та/або нерезидентів спеціальні санкції, передбачені статтею 37 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”.
11. Агенти валютного контролю:
1) здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через їх установи;
2) надають Національному банку України інформацію про валютні операції, що проводяться через їх установи, в порядку, установленому Національним банком України;
3) повідомляють органи державної податкової служби про випадки порушення резидентами строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, установлених відповідно до пунктів 1, 2 і 5 статті 10 цього Закону.
12. Органи валютного контролю та інші органи виконавчої влади про виявлені порушення валютного законодавства інформують Національний банк України в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України разом з Національним банком України.
Стаття 13. Права та обов’язки органів і агентів валютного контролю та їх посадових осіб
1. Органи валютного контролю та їх посадові особи відповідно до їх повноважень мають право:
1) проводити перевірки дотримання резидентами і нерезидентами валютного законодавства;
2) проводити перевірки повноти обліку та звітності за валютними операціями резидентів і нерезидентів, у тому числі одержувати інформацію, пов’язану з проведенням валютних операцій, відкриттям і веденням рахунків, у межах повноважень, визначених законами України;
3) робити копії документів (або їх частин) з подальшим посвідченням цих копій на предмет їх відповідності оригіналам особою (резидентом або нерезидентом), яка перевіряється, а також виносити зазначені копії документів за межі об’єкта перевірки для долучення до матеріалів перевірки;
4) видавати обов’язкові для виконання письмові вимоги про усунення виявлених порушень валютного законодавства;
5) у порядку, визначеному законами України, за порушення валютного законодавства застосовувати санкції, передбачені пунктом 1 статті 16 цього Закону.
2. Органи валютного контролю та їх посадові особи зобов’язані:
1) надавати резиденту (нерезиденту), який перевірявся, примірник акта проведеної ними перевірки;
2) забезпечити конфіденційність інформації щодо діяльності та фінансового стану резидентів і нерезидентів, яка стала відома під час здійснення валютного контролю, крім випадків, передбачених законами України.
3. Агенти валютного контролю та їх посадові особи мають право:
1) вимагати та безкоштовно одержувати від резидентів, а також нерезидентів, які здійснюють валютні операції через установи цих агентів, усі первинні документи та форми бухгалтерської і податкової звітності, що підтверджують законність валютної операції та права на її проведення.
Перелік документів, які необхідні для підтвердження законності валютної операції, агент валютного контролю визначає виходячи із змісту валютної операції та вимог нормативно-правових актів Національного банку України щодо здійснення цієї валютної операції;
2) одержувати від резидентів, нерезидентів, які здійснюють валютні операції через установи цих агентів, необхідні пояснення, іншу додаткову інформацію з питань, які виникають у ході здійснення контролю за валютними операціями.
4. Агенти валютного контролю та їх посадові особи зобов’язані:
1) здійснювати контроль за валютними операціями, що проводять резиденти і нерезиденти через установи цих агентів;
2) відмовляти у здійсненні валютної операції в разі отримання відмови резидента або нерезидента, який здійснює валютні операції через установи цих агентів, надати документи згідно з пунктом 3 цієї статті, або виявлення факту, що резидент або нерезидент не має права на її проведення. Відмова надається агентом валютного контролю в письмовій формі із зазначенням відповідних підстав;
3) забезпечити конфіденційність інформації щодо діяльності та фінансового стану резидентів і нерезидентів, яка стала відома при здійсненні валютного контролю, крім випадків, передбачених законами України;
4) надавати органам валютного контролю за їх запитами інформацію щодо резидентів та нерезидентів у випадках, передбачених законами України;
5) надавати звітність за власними валютними операціями та за валютними операціями резидентів і нерезидентів згідно із статтею 15 цього Закону.
Стаття 14. Права та обов’язки резидентів і нерезидентів
1. Резиденти і нерезиденти, які здійснюють в Україні валютні операції, мають право:
1) одержувати від агентів валютного контролю письмову відмову у здійсненні валютної операції із зазначенням відповідних підстав;
2) отримувати примірник акта перевірки, проведеної органами валютного контролю та їх посадовими особами;
3) оскаржувати дії органів та агентів валютного контролю в установленому законодавством порядку.
2. Резиденти і нерезиденти, які здійснюють в Україні валютні операції, зобов’язані:
1) надавати агентам валютного контролю всі документи, необхідні для здійснення валютної операції;
2) надавати органам валютного контролю у випадках та в порядку, визначених законами України, інформацію, яка стосується валютних операцій, та пояснення щодо них не пізніше ніж через 10 календарних днів, наступних за днем отримання резидентом або нерезидентом відповідного запиту;
3) підписувати акт перевірки, проведеної органами валютного контролю та їх посадовими особами, та у разі незгоди з фактами, викладеними в акті перевірки, надавати письмові пояснення мотивів цієї незгоди;
4) вести облік, складати та подавати звітність за валютними операціями згідно з вимогами законодавства України;
5) усувати виявлені органами валютного контролю порушення.
Стаття 15. Звітність про валютні операції
Порядок, форми і строки подання резидентами і нерезидентами звітності про валютні операції визначаються Національним банком України за погодженням з Державною службою статистики України.
Розділ IV
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВАЛЮТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Стаття 16. Відповідальність за порушення валютного законодавства
1. До резидентів і нерезидентів, винних у порушенні вимог валютного законодавства, застосовуються такі санкції:
1) за здійснення валютних операцій, що потребують отримання генеральної ліцензії Національного банку України, без отримання такої генеральної ліцензії – штраф у розмірі 30 відсотків суми валютної операції та/або відкликання ліцензії;
2) за здійснення валютних операцій, що потребують отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України, без отримання такої індивідуальної ліцензії – штраф у розмірі 30 відсотків суми валютної операції;
3) за здійснення валютних операцій з порушенням умов індивідуальної ліцензії Національного банку України – штраф у розмірі 30 відсотків суми валютної операції та/або анулювання індивідуальної ліцензії;
4) за здійснення операцій, визначених пунктом 3 статті 6 цього Закону, крім операцій, які потребують отримання індивідуальних ліцензій Національного банку України, з порушенням установлених Національним банком України згідно з пунктом 2 статті 6 цього Закону вимог щодо здійснення валютних операцій – штраф у розмірі 1 відсоток суми валютної операції;
5) за торгівлю іноземною валютою без отримання генеральної ліцензії Національного банку України та/або з порушенням порядку та умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком України, – штраф у розмірі 30 відсотків суми валютної операції, яка була здійснена з порушенням, та/або зупинення дії чи обмеження генеральної ліцензії;
6) за невиконання уповноваженими банками та уповноваженими фінансовими установами обов’язків щодо купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів, а також за невиконання уповноваженими банками та уповноваженими фінансовими установами обов’язків щодо контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи, – позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України та/або штраф у розмірі 10 відсотків суми валютної операції, яку було проведено агентом валютного контролю з невиконанням покладених на них обов’язків;
7) за порушення резидентами строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, установлених відповідно до пунктів 1, 2 і 5 статті 10 цього Закону, – стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості непоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за офіційним курсом гривні, установленим Національним банком України на день виникнення заборгованості.
Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної валютної виручки (вартості непоставленого товару).
У разі прийняття до розгляду судом, передбаченим умовами зовнішньоекономічного договору/контракту, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, встановлені пунктами 1, 2 і 5 статті 10 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення за цей період не стягується.
У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду, строки, передбачені пунктами 1, 2 і 5 статті 10 цього Закону, відновлюються і пеня за їх порушення стягується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.
У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених пунктами 1, 2 і 5 статті 10 цього Закону, не стягується з дати прийняття позову до розгляду.
У разі невжиття резидентом протягом 365 календарних днів з дати прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог передбачених законодавством дій для визнання та приведення до виконання компетентним органом іноземної держави цього судового рішення, відлік строків, передбачених пунктами 1, 2 і 5 статті 10 цього Закону відновлюється.
Пеня не нараховується в разі вжиття резидентом вичерпних заходів щодо виконання рішення суду на території іноземної держави, а саме дій, які призвели до повернення заборгованості, або в разі отримання повідомлення від компетентного органу іноземної держави щодо неможливості стягнення заборгованості з нерезидента внаслідок його ліквідації, банкрутства, відсутності коштів на рахунках або майна, неможливості встановлення місцезнаходження;
8) за подання недостовірної звітності про валютні операції або подання її з порушенням порядку, форми чи строків, установлених Національним банком України, – штраф у розмірі 500 гривень.
Штрафи, передбачені підпунктами 1–6 цього пункту, стягуються у валюті України, за офіційним курсом гривні, установленим Національним банком України на день здійснення такої операції.
Санкції, передбачені підпунктами 1–6 і 8 цього пункту застосовуються до уповноважених банків та уповноважених фінансових установ Національним банком України.
Пеня, передбачена підпунктом 7 цього пункту, безпосередньо стягується відповідними державними податковими інспекціями за наслідками документальних перевірок.
Суми стягнених штрафів спрямовується до Державного бюджету України.
2. Санкції за порушення валютного законодавства застосовуються до порушників валютного законодавства за кожний випадок такого порушення протягом двох років з дня виявлення факту порушення, але не пізніше як через три роки з дня здійснення порушення.
Пеня, передбачена підпунктом 7 пункту 1 цієї статті, стягується протягом 1095 днів від дати виникнення порушення.
3. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.
Розділ V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.
2. Внести до законодавчих актів України такі зміни:
1) частину другу статті 387 Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 18, ст. 144, з наступними змінами) виключити;
2) статтю 12 у Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 29, ст. 377, Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 36, ст. 534, з наступними змінами) виключити;
3) у Законі України «Про Національний банк України» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 29, ст. 238; 2000 р., № 42, ст. 351; 2002 р., № 17, ст. 117, з наступними змінами):
статтю 1 доповнити новим абзацом такого змісту:
«фінансовий капітал – валюта України, іноземна валюта, банківські метали, цінні папери, деривативи, боргові зобов’язання та права вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів, які використовуються з метою отримання прибутків від господарської діяльності та/або досягнення соціального ефекту»;
у пункті 14 статті 7 слова «та іншими фінансовими установами, які» замінити словами «, фінансовими установами, національним оператором поштового зв’язку та іншими особами, які відповідно до закону України мають право надавати фінансові послуги та»;
пункт 6 статті 25 викласти в такій редакції:
«6) встановлення правил, що регулюють імпорт та експорт фінансового капіталу»;
статтю 30 викласти в такій редакції:
«Стаття 30. Регулювання імпорту та експорту фінансового капіталу.
Національний банк відповідно до законодавства України у сфері зовнішньоекономічної діяльності та валютного регулювання і валютного контролю встановлює правила імпорту та експорту фінансового капіталу»;
статтю 44 викласти в такій редакції:
«Стаття 44. Повноваження у сфері валютного регулювання та валютного контролю.
Повноваження Національного банку України як головного органу валютного регулювання та валютного контролю визначаються Законом України «Про валютне регулювання і валютний контроль» та цим Законом»;
4) у Законі України «Про банки і банківську діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5–6, ст. 30; 2003 р., № 1, ст. 2; 2003 р., № 35, ст. 270; з наступними змінами):
частину першу статті 62 доповнити пунктом 7 такого змісту:
«7) центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державній податковій службі України – на їх письмову вимогу стосовно зовнішньоекономічних операцій резидентів, які здійснюються з порушенням встановлених законодавством строків розрахунків за експортно-імпортними операціями, та/або до яких застосовані спеціальні санкції згідно із статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;
підпункт 9 розділу II статті 66 викласти в такій редакції:
«9) імпорту та експорту фінансового капіталу»;
5) статтю 9 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» доповнити новим пунктом 9.3 такого змісту:
«9.3. Міжнародні платіжні системи переказу коштів можуть використовуватися резидентами України тільки для виконання транскордонних переказів в іноземній валюті».
У зв’язку з цим пункти 9.3 – 9.5 вважати відповідно пунктами 9.4 – 9.6.
3. Визнати такими, що втратили чинність:
Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 17, ст. 184, № 49, ст. 462; 1994 р., № 20, ст. 115; 1995 р., № 16, ст. 113; 1997 р., № 24, ст.170, № 29, ст. 189; 1999 р., № 37, ст. 334; 2002 р., № 7, ст. 50; 2006 р., № 27 ст. 232, № 33, ст. 283);
Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 40, ст. 364; 1996 р., № 28, ст. 135, 1999 р., № 44, ст. 390; 2000 р., № 22, ст. 172; 2003 р., № 30, ст. 247; 2004 р., № 19, ст. 270; 2005 р., № 3, ст. 77; 2009 р., № 52, ст. 763; 2010 р., № 10, ст. 101).
4. Ліцензії Національного банку України, видані відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», діють протягом всього періоду, на які вони видані.
5. Висновки центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, видані відповідно до вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», діють протягом всього періоду, на який вони видавались.
6. Національному банку України до набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
7. Кабінету Міністрів України до набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд та/або скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у частині, що суперечить цьому Закону.
Президент України В. ЯНУКОВИЧ