Закон україни про Національну комісію регулювання транспорту України
| Вид материала | Закон |
- Закон україни про Національну комісію регулювання транспорту України, 113.94kb.
- Верховній Раді України. Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових, 378.76kb.
- Указу Президента України "Про Національну програму інформатизації України", закон, 57.29kb.
- Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, 497.18kb.
- Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Мінрегіонбуду України. Повний, 3825.57kb.
- Закону України "Про громадянство України", 1033.98kb.
- Постанова Правління Національного банку України від 30 квітня 2009 року n 259 Зареєстровано, 346.95kb.
- Міністерство транспорту України Інструкція по діловодству в Міністерстві транспорту, 403kb.
- Про затвердження Принципів корпоративного управління, 657.36kb.
- Статут публічного акціонерного товариства, 2417.87kb.
Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про Національну комісію регулювання
транспорту України
Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та суміжних ринків за участю суб’єктів природних монополій у сфері транспорту України.
Метою цього закону є забезпечення ефективності функціонування ринків транспортних послуг на основі збалансування інтересів суспільства, суб’єктів природних монополій та споживачів транспортних послуг.
Глава I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Сфера дії Закону
1. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають на ринках транспортних послуг України, які перебувають у стані природної монополії, та суміжних ринках за участю суб’єктів природних монополій.
Сфери діяльності суб’єктів природних монополій та суміжні ринки за участю суб’єктів природних монополій у сфері транспорту України визначаються Законом України “Про природні монополії”.
Стаття 2. Предмет регулювання діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на ринках транспортних послуг
1. Предметом регулювання діяльності суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на ринках транспортних послуг, згідно з цим Законом є:
1) тарифи (збори, плати) на транспортні послуги;
2) доступ споживачів до транспортних послуг;
3) інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.
Глава IІ
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛІЙ ТА СУМІЖНИХ РИНКІВ У СФЕРІ ТРАНСПОРТУ
Стаття 3. Органи державного регулювання у сфері транспорту
1. Органом державного регулювання у сфері транспорту є Національна комісія регулювання транспорту (НКРТ), яка утворюється відповідно до цього Закону.
Якщо діяльність суб'єктів природних монополій, яка підлягає регулюванню згідно з цим Законом, спрямована на задоволення потреб окремого регіону, то функції регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, визначені цим Законом, можуть бути делеговані в установленому порядку Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям з наданням їм повноважень, передбачених статтею 7 цього Закону.
2. Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції у сферах природних монополій здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його компетенції.
3. Громадський контроль за діяльністю суб'єктів природних монополій здійснюють об'єднання споживачів у порядку, встановленому законодавством.
НКРТ сприяє здійсненню об'єднаннями споживачів громадського контролю за діяльністю суб'єктів природних монополій.
Стаття 4. Принципи регулювання діяльності суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на ринках транспортних послуг
1. Регулювання діяльності суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на ринках транспортних послуг, базується на таких принципах:
1) гласності та відкритості процедур регулювання;
2) адресності регулювання, його спрямованості на конкретний суб'єкт природної монополії;
3) базування розрахунків тарифів на собівартості послуг з урахуванням отримання прибутку;
4) необхідності уникнення перехресного субсидування одних транспортних послуг за рахунок інших;
5) стимулювання підвищення якості транспортних послуг і задоволення попиту на них;
6) забезпечення захисту прав споживачів.
2. При регулюванні тарифів (зборів, плат) на транспортні послуги враховуються:
1) витрати, які згідно з законодавством відносяться на валові витрати виробництва та обігу;
2) податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів;
3) вартість основних виробничих фондів, амортизаційні відрахування, потреби в інвестиціях, необхідних для відтворення основних виробничих фондів;
4) очікуваний прибуток від надання послуг за різними тарифами;
5) віддаленість різних груп споживачів від місця надання послуг;
6) відповідність якості транспортних послуг потребам споживачів;
7) державні дотації та інші форми державної підтримки.
Глава IІІ
НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ РЕГУЛЮВАННЯ ТРАНСПОРТУ
Стаття 5. Утворення та ліквідація Національної комісії регулювання транспорту
1. НКРТ є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
2. НКРТ діє на підставі положення про Національну комісію регулювання транспорту, розробленого відповідно до законодавства і затвердженого Кабінетом Міністрів України.
3. Для здійснення своїх повноважень НКРТ може створювати та ліквідовувати територіальні органи, які діють на підставі положень, що затверджуються НКРТ.
Стаття 6. Завдання Національної комісії регулювання транспорту
1. Основними завданнями НКРТ є:
1) регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суміжних ринків за участю суб’єктів природних монополій у сфері транспорту України;
2) сприяння створенню умов, які забезпечують за рахунок виникнення та розвитку конкуренції виведення ринку транспортних послуг із стану природної монополії, що дасть змогу ефективніше задовольняти попит, а також сприяння розвитку конкуренції на суміжних ринках;
3) формування тарифної політики у відповідній сфері регулювання;
4) сприяння ефективному функціонуванню ринків транспортних послуг на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.
Стаття 7. Повноваження Національної комісії регулювання транспорту
1. Національна комісія регулювання транспорту:
1) вносить пропозиції до органів державної влади щодо проектів законів та інших нормативно-правових актів, стандартів у сфері транспорту;
2) видає нормативні акти з питань, що належать до компетенції НКРТ, та контролює їх виконання;
3) забезпечує державний нагляд за додержанням суб'єктами ринку законодавства про транспорт;
4) здійснює ліцензування та реєстрацію у сфері надання транспортних послуг, а також встановлює ліцензійні умови та порядок контролю за їх дотриманням;
5) здійснює контроль за якістю транспортних послуг та задоволенням попиту споживачів;
6) здійснює відповідно до законодавства тарифне регулювання у сфері транспорту;
7) отримує безоплатно від суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері транспорту, статистичну звітність в обсягах, порядку і в терміни, визначені законодавством;
8) отримує безоплатно від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування документи, матеріали, статистичну та іншу інформацію, визначену законодавством;
9) приймає в межах своєї компетенції рішення, які є обов'язковими для виконання суб'єктами ринку транспортних послуг;
10) застосовує в установленому законодавством порядку адміністративні стягнення до суб'єктів ринку транспортних послуг;
11) передає до органів Антимонопольного комітету України відомості, що можуть свідчити про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
12) звертається до суду з відповідними позовними заявами в разі порушення суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність на ринку транспортних послуг, законодавства про транспорт;
13) створює сприятливі організаційні та економічні умови для залучення інвестицій у сферу транспорту;
14) забезпечує рівні умови діяльності у сфері транспорту;
15) веде реєстр суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері транспорту;
16) розробляє та затверджує в межах своєї компетенції Регламент НКРТ, а також інші нормативно-правові акти;
17) здійснює співробітництво з відповідними органами регулювання у сфері транспорту інших держав;
18) видає офіційний друкований бюлетень і публікує в ньому нормативно-правові акти, відомості, передбачені цим Законом, та іншу інформацію;
19) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами.
Стаття 8. Склад, порядок призначення членів та керівництва Національної комісії регулювання транспорту
1. НКРТ складається з Голови Комісії та семи членів Комісії, яких призначає на посади та звільняє з посад Кабінет Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України.
2. Голова та члени НКРТ призначаються на посаду терміном на п'ять років. Голова та жоден із членів НКРТ не можуть обіймати посаду більше ніж десять років сумарно.
3. НКРТ набирає чинності з моменту призначення повного її складу.
4. Голова та члени НКРТ повинні бути громадянами України не старше 65 років, мати вищу освіту, практичний та управлінський досвід.
5. Голова та члени НКРТ не можуть бути власниками корпоративних прав суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері транспорту, діяльність яких відповідно до цього Закону регулюється НКРТ, отримувати від них фінансову або матеріальну винагороду та допомогу чи займати будь-яку посаду, в тому числі на громадських засадах.
6. Голова та члени НКРТ можуть бути звільнені з посади у разі:
1) подання у відставку;
2) припинення громадянства України;
3) неможливості виконувати свої обов'язки за станом здоров'я;
4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо них;
5) порушення обмежень, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
7. Голова НКРТ:
1) координує роботу НКРТ таким чином, щоб сприяти оперативному й ефективному вирішенню всіх питань, які належать до повноважень НКРТ;
2) головує на засіданнях НКРТ;
3) представляє НКРТ з питань, що потребують нарад або контактів з вищими посадовими особами центральних органів державної влади;
4) інформує Кабінет Міністрів України щодо прийнятих НКРТ рішень та прийнятих нормативних документів;
5) надає Кабінету Міністрів України щорічний звіт щодо діяльності НКРТ, а також щодо стану ринку транспортних послуг в Україні протягом минулого року;
6) організовує діяльність НКРТ та її апарату;
7) видає накази з питань діяльності апарату НКРТ;
8) приймає на роботу та звільняє з роботи працівників апарату НКРТ;
9) підписує документи, які видаються відповідно до рішень НКРТ;
10) представляє НКРТ у відносинах з підприємствами, установами, організаціями;
11) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства України.
8. У разі вакансії посади Голови чи члена НКРТ протягом місяця Кабінет Міністрів України призначає відповідно нового Голову чи члена НКРТ. Термін повноважень нового Голови чи члена НКРТ у даному разі відповідає терміну повноважень НКРТ.
9. Засідання НКРТ є правомочними, якщо на них присутні не менше п'яти членів НКРТ.
10. Рішення НКРТ приймаються більшістю голосів від загального складу НКРТ. Голова та кожний член НКРТ має один голос. У разі рівного розподілу голосів голос Голови НКРТ є вирішальним.
11. Рішення НКРТ, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами ринку транспортних послуг.
12. Рішення НКРТ можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.
13. Для реалізації повноважень НКРТ формується апарат у межах асигнувань, визначених Державним бюджетом України. Працівники апарату НКРТ мають статус державних службовців.
Стаття 9. Діяльність Національної комісії регулювання транспорту щодо захисту прав споживачів
1. З метою захисту прав споживачів НКРТ співпрацює з організаціями, які представляють інтереси споживачів, забезпечує такі організації, а також самих споживачів необхідною інформацією щодо діяльності суб’єктів ринку транспортних послуг, за винятком випадків, коли ця інформація є інформацією з обмеженим доступом.
2. Споживачі мають право звертатися до НКРТ для вирішення будь-яких питань, що належать до її повноважень. НКРТ розглядає ці питання і приймає рішення відповідно до своєї компетенції.
Стаття 10. Відкритість діяльності Національної комісії регулювання транспорту
1. НКРТ забезпечує відкритість своєї діяльності.
2. Порядок і терміни оприлюднення порядку денного НКРТ та її рішень визначаються Регламентом НКРТ.
3. Рішення НКРТ приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, у яких мають право брати участь суб'єкти ринку транспортних послуг і громадські організації в установленому НКРТ порядку.
Стаття 11. Фінансування діяльності Національної комісії регулювання транспорту
1. Фінансування діяльності НКРТ, її територіальних органів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Глава ІV
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ПРИРОДНИХ
МОНОПОЛІЙ, НАЦІОНАЛЬНОЇ КОМІСІЇ РЕГУЛЮВАННЯ ТРАНСПОРТУ ТА ЇХ ПОСАДОВИХ ОСІБ
Стаття 12. Нагляд за ринком транспортних послуг
1. Нагляд за ринком транспортних послуг здійснюється шляхом:
1) контролю за якістю транспортних послуг;
2) перевірки додержання ліцензійних умов суб’єктами господарювання, які здійснюють діяльність у сфері транспорту;
3) контролю за додержанням суб'єктами ринку транспортних послуг законодавства, стандартів та інших нормативних актів у сфері транспорту.
2. Для здійснення нагляду за ринком транспортних послуг у складі НКРТ створюється Державна інспекція транспорту.
3. Для здійснення нагляду за ринком транспортних послуг посадові особи НКРТ мають право:
1) безперешкодного доступу на територію і в приміщення суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері транспорту;
2) давати в межах своїх повноважень суб'єктам ринку транспортних послуг обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень нормативно-правових актів;
3) застосовувати в установленому законодавством порядку санкції за порушення законодавства про транспорт до суб'єктів ринку транспортних послуг;
4) безоплатно отримувати від суб'єктів ринку транспортних послуг необхідні інформацію, пояснення та інші матеріали;
5) інші права, визначені законом.
Стаття 13. Накладання штрафів на суб'єктів природних монополій
1. НКРТ накладає штрафи на суб'єктів природних монополій за:
1) несвоєчасне надання інформації - у розмірі до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) ненадання інформації, або надання завідомо недостовірних даних - у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
3) невиконання або несвоєчасне виконання рішень НКРТ та порушення умов та правил здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умов) – у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Сума штрафів, накладених на суб'єктів природних монополій, зараховується до Державного бюджету України.
3. Суб'єкти природних монополій, на які накладено штраф, сплачують його у тридцятиденний термін з дня одержання рішення про накладення штрафу.
За кожен день прострочення сплати штрафу нараховується пеня у розмірі одного відсотка суми штрафу.
У разі відмови суб'єктів природних монополій від сплати штрафу штраф стягується за рішенням суду.
Стаття 14. Відповідальність посадових осіб суб'єктів природних монополій
1. Посадові особи суб'єктів природних монополій несуть адміністративну відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання рішень НКРТ, ненадання чи несвоєчасне надання інформації Комісії або надання завідомо недостовірних даних у порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Стаття 15. Вилучення незаконно одержаних прибутку, виручки та відшкодування збитків
1. Прибуток, одержаний суб'єктами природних монополій у результаті порушення норм цього Закону, вилучається в судовому порядку до Державного бюджету України.
Виручка, одержана суб'єктами природних монополій у результаті порушення встановлених НКРТ рівня тарифів (зборів, плат), вилучається до відповідного бюджету згідно з законодавством про ціни і ціноутворення.
2. Збитки, завдані діяльністю чи бездіяльністю суб'єктів природних монополій у результаті порушення норм цього Закону, підлягають відшкодуванню у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.
Стаття 16. Відповідальність Національної комісії регулювання транспорту та її посадових осіб
1. Збитки, завдані в результаті прийняття неправомірних рішень, дій чи бездіяльності НКРТ, що порушують норми цього Закону, підлягають відшкодуванню у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.
2. За порушення вимог цього Закону, інших актів законодавства, за невиконання або неналежне виконання своїх службових обов'язків, внаслідок чого порушені права та інтереси суб'єктів ринку транспортних послуг, які охороняються законом, Голова та члени НКРТ і посадові особи апарату НКРТ несуть відповідальність згідно із законом.
Глава V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Встановити, що органи, які виконують функції державного регулювання у сфері транспорту, продовжують їх виконувати до створення НКРТ.
3. Кабінету Міністрів України у двомісячний термін після набрання чинності Закону України “Про Національну комісію регулювання транспорту України”:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;
привести нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;
розробити нормативно-правові акти, передбачені цим Законом.
4. До приведення нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом чинні нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 2008 року
№
Пояснювальна записка до проекту Закону України "Про національну комісію регулювання транспорту України"
1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Проект Закону України “Про Національну комісію регулювання транспорту України” (далі – проект Закону) розроблено на виконання доручення Прем’єр-міністра України від 06.02.2008 № 24 відповідно до Конституції України, Закону України “Про природні монополії”, “Про ціни і ціноутворення”, Указу Президента України від 24.09.2007 № 921/2007 “Про Концепцію вдосконалення державного регулювання природних монополій”.
Абзацом першим частини першої статті 4 Закону України “Про природні монополії” встановлено, що регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, у сферах, визначених у статті 5 Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону.
Частиною першою статті 5 Закону до сфер діяльності суб’єктів природних монополій віднесено, зокрема, користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об’єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування, управління повітряним рухом, спеціалізованих послуг транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Крім того, статтею 6 Закону до суміжних ринків, що регулюються відповідно до цього Закону, належать внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів залізничним, повітряним, річковим та морським транспортом.
Існуюча на сьогодні відомча система регулювання діяльності суб’єктів природних монополій у сфері транспорту передбачає поєднання Мінтрансзв’язку функцій регулювання діяльності ринків відповідних послуг, управління суб’єктами природних монополій та здійснення контролю за їх діяльністю.
Це призводить до того, що використовуючи інструменти впливу на ринок відповідних послуг, Міністерство у той чи інший спосіб намагається створити більш сприятливі умови діяльності, насамперед, підпорядкованим підприємствам, що не сприяє удосконаленню функціонування всієї системи державного регулювання і підвищенню ефективності функціонування ринків послуг, які перебувають у стані природної монополії та призводить до дискримінації решти учасників ринку.
Утворення Національної комісії регулювання транспорту має стати вагомим важелем забезпечення підвищення ефективності державного регулювання діяльності на ринках природних монополій та суміжних ринках у галузі транспорту, зокрема з питань формування цінової (тарифної) політики.
Указом Президента України від 27.09.2007 № 921/2007 “Про Концепцію вдосконалення державного регулювання природних монополій” визначено, що вдосконалення регулювання діяльності на ринках природних монополій та суміжних ринках передбачає створення та функціонування окремих самостійних комісій, зокрема у сфері транспорту (повітряний, морський і залізничний).
Дорученням Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 № 41493/3/1-07 затверджено План організації підготовки проектів актів, необхідних для забезпечення реалізації зазначеного Указу Президента України. Відповідно до цього Плану утворенню Національної комісії регулювання транспорту передуватиме здійснення таких заходів:
Мін’юст разом з іншими центральними органами виконавчої влади має підготувати проект змін до Конституції України щодо статусу і порядку формування комісій з регулювання природних монополій (термін виконання - ІV квартал 2008 р.);
Мінекономіки разом з іншими центральними органами виконавчої влади доручено підготувати:
проект змін до Закону України “Про природні монополії” стосовно вдосконалення переліку видів діяльності, що підлягають регулюванню (термін виконання - ІV квартал 2008 р.);
проекти законів про органи, які регулюють діяльність суб’єктів господарювання, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та діяльність суб’єктів господарювання, що діють на суміжних ринках (термін виконання 2008 рік - після прийняття змін до Конституції України);
проект змін до Закону України “Про ціни і ціноутворення” щодо уточнення повноважень органів з регулювання цін (тарифів) на ринках природних монополій та суміжних ринках (термін виконання - ІІІ квартал 2008 р.);
Мінтрансзв’язку разом з Мінекономіки та Антимонопольним комітетом має підготувати проект змін до законів України “Про транспорт” та “Про залізничний транспорт” щодо уточнення кола ринків природних монополій і суміжних ринків у транспортній галузі, визначення особливостей їхнього регулювання, а також державних органів, що здійснюють функції державного регулювання ринків природних монополій та суміжних ринків у галузі (термін виконання І квартал 2009 р.).
Ураховуючи нагальну необхідність функціонування незалежного регуляторного органу у сфері транспорту цей проект Закону розроблено до внесення відповідних змін до Конституції, виходячи з конституційних повноважень Уряду щодо утворення центральних органів виконавчої влади, передбачених пунктом 9-1 статті 116 Конституції України та положень частини першої статті 11 Закону України “Про природні монополії”, відповідно до яких національні комісії регулювання природних монополій є центральними органами виконавчої влади із спеціальним статусом.
Проектом Закону визначено правові, економічні та організаційні засади державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та суміжних ринків за участю суб’єктів природних монополій у сфері транспорту України, органи державного регулювання у сфері транспорту, принципи регулювання діяльності суб’єктів господарювання на ринках транспортних послуг, порядок утворення та ліквідації Національної комісії регулювання транспорту, її завдання та повноваження.
2. Мета і шляхи її досягнення
Метою цього проекту Закону є забезпечення ефективності функціонування ринків транспортних послуг на основі збалансування інтересів суспільства, суб’єктів природних монополій та споживачів транспортних послуг.
3. Правові аспекти
У даній сфері правового регулювання діють:
Конституція України;
Закон України “Про природні монополії”;
Закон України “Про ціни і ціноутворення”;
Закон України “Про захист економічної конкуренції”;
Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”;
Закон України “Про транспорт”;
Закон України “Про залізничний транспорт”;
Кодекс торговельного мореплавства України;
Повітряний кодекс України;
Указ Президента України від 24.09.2007 № 921/2007 “Про Концепцію вдосконалення державного регулювання природних монополій”.
4. Фінансово-економічне обґрунтування
Фінансування діяльності Національної комісії регулювання транспорту та її територіальних органів здійснюватиметься за рахунок коштів державного бюджету, обсяг якого буде визначено на етапі підготовки рішення Уряду щодо утворення Комісії та затвердження положення про неї.
Частина коштів на утримання Національної комісії регулювання транспорту буде отримана за рахунок перерозподілу видатків державного бюджету на утримання Мінтрансзв’язку, який на даний час виконує функції, що планується покласти на Комісію.
5. Позиція заінтересованих органів
Проект Закону надсилається на погодження до Мінтрансзв’язку, Мінфіну, Мін’юсту, Антимонопольному комітету, Держпідприємництва, Держспоживстандарту.
6. Регіональний аспект
Проект Закону не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць України.
7. Громадське обговорення
Проект Закону не потребує проведення консультацій з громадськістю.
8. Прогноз результатів
Прийняття проекту Закону має забезпечити підвищення ефективності державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та суміжних ринків за участю суб’єктів природних монополій у сфері транспорту України, сприяти одержанню споживачами якісних послуг у необхідному обсязі за економічно обґрунтованими цінами тощо.
Міністр економіки України Б. Данилишин
" ___" __________2008 р.
Аналіз регуляторного впливу при впровадженні Закону України "Про Національну комісію регулювання транспорту України"
1. Проблема, яку пропонується розв’язати
Проект Закону України “Про Національну комісію регулювання транспорту України” розроблено на виконання доручення Прем’єр-міністра України від 06.02.2008 № 24 відповідно до Конституції України, Закону України “Про природні монополії”, “Про ціни і ціноутворення”, Указу Президента України від 24.09.2007 № 921/2007 “Про Концепцію вдосконалення державного регулювання природних монополій”.
Проектом Закону визначено правові, економічні та організаційні засади державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та суміжних ринків за участю суб’єктів природних монополій у сфері транспорту України, органи державного регулювання у сфері транспорту, принципи регулювання діяльності суб’єктів господарювання на ринках транспортних послуг, порядок утворення та ліквідації Національної комісії регулювання транспорту, її завдання та повноваження.
2. Цілі державного регулювання
Метою прийняття Закону є забезпечення ефективності функціонування ринків транспортних послуг на основі збалансування інтересів суспільства, суб’єктів природних монополій та споживачів транспортних послуг.
3. Визначення альтернативних способів досягнення зазначених цілей та аргументи щодо переваги обраного способу
Існуюча на сьогодні відомча система регулювання діяльності суб’єктів природних монополій у сфері транспорту передбачає поєднання Мінтрансзв’язку функцій регулювання діяльності ринків відповідних послуг, управління суб’єктами природних монополій та здійснення контролю за їх діяльністю.
Це призводить до того, що використовуючи інструменти впливу на ринок відповідних послуг, Міністерство у той чи інший спосіб намагається створити більш сприятливі умови діяльності, насамперед, підпорядкованим підприємствам, що не сприяє вдосконаленню функціонування всієї системи державного регулювання і підвищенню ефективності функціонування ринків послуг, які перебувають у стані природної монополії, та призводить до дискримінації решти учасників ринку.
Тому утворення Національної комісії регулювання транспорту є єдиним шляхом підвищення ефективності державного регулювання діяльності на ринках природних монополій та суміжних ринках у галузі транспорту, зокрема з питань формування цінової (тарифної) політики.
4. Механізм, який застосовується для розв’язання проблеми, і відповідні заходи
Абзацом першим частини першої статті 4 Закону України “Про природні монополії” встановлено, що регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, у сферах, визначених у статті 5 Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону.
Частиною першою статті 5 Закону до сфер діяльності суб’єктів природних монополій віднесено, зокрема, користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об’єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування, управління повітряним рухом, спеціалізованих послуг транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Крім того, статтею 6 Закону до суміжних ринків, що регулюються відповідно до цього Закону, належать внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів залізничним, повітряним, річковим та морським транспортом.
Ураховуючи нагальну необхідність функціонування незалежного регуляторного органу у сфері транспорту, проект Закону розроблено виходячи з конституційних повноважень Уряду щодо утворення центральних органів виконавчої влади, передбачених пунктом 9-1 статті 116 Конституції України та положень частини першої статті 11 Закону України “Про природні монополії”, відповідно до яких національні комісії регулювання природних монополій є центральними органами виконавчої влади із спеціальним статусом.
5. Обґрунтування можливостей досягнення визначених цілей у разі прийняття регуляторного акта
Утворення Національної комісії регулювання транспорту має стати вагомим важелем забезпечення підвищення ефективності державного регулювання діяльності на ринках природних монополій та суміжних ринках у галузі транспорту, зокрема з питань формування цінової (тарифної) політики.
Контроль за додержанням вимог акту будуть здійснювати Кабінет Міністрів України та заінтересовані центральні органи виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Для досягнення цілей у разі прийняття даного регуляторного акта негативних зовнішніх факторів не може бути.
6. Очікувані результати прийняття акта
Прийняття проекту Закону має забезпечити підвищення ефективності державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та суміжних ринків за участю суб’єктів природних монополій у сфері транспорту України, сприяти одержанню споживачами якісних послуг у необхідному обсязі за економічно обґрунтованими цінами тощо.
Негативних наслідків не передбачається.
7. Строк дії акта
Необмежений.
8. Показники результативності акта
Показниками результативності регуляторного акта є:
підвищення ефективності функціонування ринків транспортних послуг на основі збалансування інтересів суспільства, суб’єктів природних монополій та споживачів транспортних послуг;
одержання споживачами якісних послуг у необхідному обсязі за економічно обґрунтованими цінами;
збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів і державних цільових фондів, пов’язаних з дією акта – передбачається;
кількість суб’єктів господарювання, на яких поширюватиметься дія акта – не обмежена;
рівень поінформованості суб’єктів господарювання та/або фізичних осіб з основних положень акта – вище середнього, оскільки законопроект оприлюднено на сайті Мінекономіки. Після прийняття Закону Верховною Радою України його буде оприлюднено на сайті Верховної Ради України. Крім того, суб’єкти господарювання зможуть ознайомитись з положеннями Закону в офіційних публікаціях Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України.
9. Заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності акта
Базове відстеження результативності регуляторного акта буде здійснюватись до дня набрання чинності цим регуляторним актом шляхом аналізу відповідних статистичних даних та опитування суб’єктів господарювання.
Повторне відстеження здійснюватиметься через один рік після набрання чинності цим регуляторним актом через опитування відповідних суб’єктів господарювання та аналіз інформації від центральних органів виконавчої влади. Строк виконання заходів з повторного відстеження - 30 днів.
За результатами повторного відстеження відбудеться порівняння показників базового та повторного відстеження. У разі надходження пропозицій та зауважень, які заслуговують на увагу, або виявлення неврегульованих питань та проблем розглядатиметься необхідність унесення відповідних змін до чинної нормативно-правової бази України.
Міністр економіки України Б.Данилишин