Модуль Основи теорії держави І права

Вид материалаДокументы

Содержание


Владних приписів
3. Адміністративно-правова норма та адміністративно-правові відносини
Адміністративно-правова норма
Подобный материал:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   21





Владних приписів

Відносини в рамках адміністративного права будуються на підпорядкуванні одного учасника іншому

Рівності


Суб’єкти які знаходяться на одному рівні державного механізму здійснюють спільні дії у формі адміністративного договору

Узгодження


Цим методом регулюються відносини між учасниками, які не знаходяться між собою в підпорядкуванні

Рекомендації


Рекомендації суб’єкта управління здобувають правову силу при умовах прийняття їх іншим учасником управління



У найбільш загальному вигляді метод адміністративно-правового ре­гулювання можна визначити як нерівність сторін, тобто як метод влади і підлеглості (імперативний метод). Один із учасників суспільних відносин — суб'єкт управлін­ня, другий — об'єкт управління. Об'єкт, як правило, є залежним в тій чи іншій мірі від суб'єкта, тому об'єкт має меншу компетенцію, ніж суб'­єкт. При цьому одна сторона є юридичне владною, а друга — юридич­не підвладною. А питання, що виникають в адміністративних правовід­носинах, вирішуються на основі однобічного волевиявлення.

Підвладність в управлінських відносинах характеризується однобіч­ним волевиявленням. Проте владність адміністра­тивно-правового методу полягає не стільки в підлеглості однієї сторони іншій, скільки в однобічності і юридичній обов'язковості приписів суб'­єкта управління.


3. Адміністративно-правова норма та адміністративно-правові відносини

Найбільш істотною ознакою правової норми є державно-обов'язковий характер, за яким ми розпізнаємо норму права серед інших правил.

Адміністративно-правова норма, як і будь-яка інша, являє собою встановлене державою правило поведінки. Специфіка її змісту складається з того, що на відміну від норм ін­ших галузей права вона регулює відносини у сфері виконавчої діяль­ності, тобто у певній галузі суспільних відносин: економічних, соціальних, адміністративних, політичних та інших.

Усі ці відносини регулюються поряд з іншими і адміністративно-пра­вовими нормами. Адміністративно-правові норми є регулятором суспіль­них відносин, їх зміст обумовлений своєрідністю положення суб'єктів (органів) в управлінні, через те, що один з суб'єктів в управлінській ді­яльності має більший комплекс повноважень порівняно з іншими.

Адміністративно-правова норма мас загальнообов'язковий характер. Без регулюючої ролі адміністративно-правових норм неможливий чіткий процес управління, упорядкування у всіх його ланках.

Адміністративно-правові норми у своїй більшості є імперативними, тобто містять обов'язкові приписи норм поведінки, і їх порушення тягне за собою передбачену у нормах адміністративного права відповідаль­ність.

Імперативність адміністративно-правових норм виражається:

1. У прямому приписі, який зобов'язує суб'єкта діяти тільки певним чином (наприклад, особи, що займаються комерційною діяльніс­тю, повинні подати декларацію про доходи).

2. У можливості обрати один з передбачених у нормі варіан­тів поведінки (наприклад, для здійснення приватно-підприємницької ді­яльності можна обрати шляхи: одержати патент або ліцензію на занят­тя цією діяльністю).

3. У наданні суб'єктові права вибору діяти на свій розсуд, проте не переступаючи меж поведінки, визначених нормою (наприклад, при утворенні підприємства – товариства з обмеженою відповідальністю законодавс­тво передбачає, що громадяни, установи можуть утворювати підприєм­ства з обмеженою відповідальністю, причому кількісний склад не обме­жений, але статутний фонд не може бути менше визначеної суми встановленої законодавством на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю – це не­обхідна умова для реєстрації такого підприємства).








Адміністративно-правова норма



В адміністративному праві, за загальним правилом, виділяються такі групи норм:

  • норми, які визначають порядок утворення і правове поло­ження органів виконавчої влади;

  • норми, які визначають основи організації і діяльності гос­подарських підприємств і організацій;
  • норми, які визначають методи господарського управління різних ланок (від вищих до нижчих);
  • норми, які закріплюють принципи державної служби, по­рядок її проходження, посадові права і обов'язки службовців;
  • норми, які визначають юридичну форму і вимоги, що ставляться до управлінських рішень;

  • норми, які регулюють порядок здійснення нагляду і контролю у сфері управління;
  • норми, які регулюють порядок управління в окремих сферах суспільного життя (наприклад: господарча, адміністративно-по­літична та інші).