Модуль Основи теорії держави І права
Вид материала | Документы |
СодержаниеВладних приписів 3. Адміністративно-правова норма та адміністративно-правові відносини Адміністративно-правова норма |
- Лекція 1 Тема 1: Основи теорії держави, 1651.69kb.
- Президія вищої атестаційної комісії україни, 28.47kb.
- Лекція на тему „Основи теорії держави І права" > Лекція на тему, 3538.68kb.
- Основи теорії держави І права поняття та ознаки держави. Функції та механізм держави, 252.1kb.
- Основи теорії виникнення держави І права, 472.93kb.
- Навчально-методичний комплекс із дисципліни «актуальні проблеми теорії держави та права», 708.36kb.
- Основні положення теорії держави та права, 84.69kb.
- Кафедра теорії та історії держави І права, 30.3kb.
- Тестова база на іспит з теорії права та держави, 912.11kb.
- Програма вступних випробувань з дисципліни «Основи держави І права» для абітурієнтів, 114.88kb.
Владних приписів Відносини в рамках адміністративного права будуються на підпорядкуванні одного учасника іншому РівностіСуб’єкти які знаходяться на одному рівні державного механізму здійснюють спільні дії у формі адміністративного договору УзгодженняЦим методом регулюються відносини між учасниками, які не знаходяться між собою в підпорядкуванні РекомендаціїРекомендації суб’єкта управління здобувають правову силу при умовах прийняття їх іншим учасником управління У найбільш загальному вигляді метод адміністративно-правового регулювання можна визначити як нерівність сторін, тобто як метод влади і підлеглості (імперативний метод). Один із учасників суспільних відносин — суб'єкт управління, другий — об'єкт управління. Об'єкт, як правило, є залежним в тій чи іншій мірі від суб'єкта, тому об'єкт має меншу компетенцію, ніж суб'єкт. При цьому одна сторона є юридичне владною, а друга — юридичне підвладною. А питання, що виникають в адміністративних правовідносинах, вирішуються на основі однобічного волевиявлення. Підвладність в управлінських відносинах характеризується однобічним волевиявленням. Проте владність адміністративно-правового методу полягає не стільки в підлеглості однієї сторони іншій, скільки в однобічності і юридичній обов'язковості приписів суб'єкта управління. 3. Адміністративно-правова норма та адміністративно-правові відносини Найбільш істотною ознакою правової норми є державно-обов'язковий характер, за яким ми розпізнаємо норму права серед інших правил. Адміністративно-правова норма, як і будь-яка інша, являє собою встановлене державою правило поведінки. Специфіка її змісту складається з того, що на відміну від норм інших галузей права вона регулює відносини у сфері виконавчої діяльності, тобто у певній галузі суспільних відносин: економічних, соціальних, адміністративних, політичних та інших. Усі ці відносини регулюються поряд з іншими і адміністративно-правовими нормами. Адміністративно-правові норми є регулятором суспільних відносин, їх зміст обумовлений своєрідністю положення суб'єктів (органів) в управлінні, через те, що один з суб'єктів в управлінській діяльності має більший комплекс повноважень порівняно з іншими. Адміністративно-правова норма мас загальнообов'язковий характер. Без регулюючої ролі адміністративно-правових норм неможливий чіткий процес управління, упорядкування у всіх його ланках. Адміністративно-правові норми у своїй більшості є імперативними, тобто містять обов'язкові приписи норм поведінки, і їх порушення тягне за собою передбачену у нормах адміністративного права відповідальність. Імперативність адміністративно-правових норм виражається: 1. У прямому приписі, який зобов'язує суб'єкта діяти тільки певним чином (наприклад, особи, що займаються комерційною діяльністю, повинні подати декларацію про доходи). 2. У можливості обрати один з передбачених у нормі варіантів поведінки (наприклад, для здійснення приватно-підприємницької діяльності можна обрати шляхи: одержати патент або ліцензію на заняття цією діяльністю). 3. У наданні суб'єктові права вибору діяти на свій розсуд, проте не переступаючи меж поведінки, визначених нормою (наприклад, при утворенні підприємства – товариства з обмеженою відповідальністю законодавство передбачає, що громадяни, установи можуть утворювати підприємства з обмеженою відповідальністю, причому кількісний склад не обмежений, але статутний фонд не може бути менше визначеної суми встановленої законодавством на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю – це необхідна умова для реєстрації такого підприємства). Адміністративно-правова норма
|