Geum.ru

Володимир личковах

Вид материалаКнига

Содержание


Архетипи і кенотипи
Подобный материал:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Д І М


Історичний та архітектурний пейзаж Чернігівщини є “колисковим”, “джерельним”, “архетипним” для всієї України. Чернігів, Новгород-Сіверський, Любеч, Остер – старовинні міста її північного Лівобережжя. Одна з найдавніших у Київській Русі Сіверська земля стала “домом”, де народилися знані діячі вітчизняної історії: князь Ігор, архієпископ Баранович, гетьман Полуботко, граф Розумовський, колишній президент України Леонід Кучма. Чернігово-Сіверська “земля” і “небо” породили шедеври національної культури: від П’ятницької церкви до творчості Іоанакія Галятовського і Леоніда Глібова, Михайла Коцюбинського і Бориса Грінченка, Марії Заньковецької і Михайла Жука, Павла Тичини і Олександра Довженка, Григорія Верьовки і Левка Ревуцького.

Мистецький “макрокосм” і “мікрокосм” Чернігівщини, наш сіверянський “Парнас” і “Монпарнас” знаходять образно-символічне виявлення в особливій художній мові, що стилістично відзначається естетичним пантеїзмом, довженківською “зачарованістю”, пастельною м’якістю колористики. “Замріяна” художня мова визначає і казково-зачаровану, “дивовижну” стилістику традиційного та інноваційного образу. Звідси й особливий регіональний стиль, як естетично адекватне виявлення й оформлення субетнічного народного ідеалу (наприклад, “червоне – то любов, а чорне – то журба” в колористичних особливостях чернігівської традиційної вишивки, в роботах Олександра Саєнка та його мистецького родоводу).

ПОЛЕ


Природний ландшафт, мальовниче довкілля Поліської землі та “незайманої дівиці” Десни відтворюються в сучасному сіверянському мистецтві пейзажним розділом. Музи чернігівської поезії, музики, театру, візуального мистецтва напрочуд ліричні, м’які, щиросердні. Їхня дивовижна задушевність породжується м’якістю самої природи, її “чистими” тонами, і не тільки соковито-зеленими чи дзвінко-блакитними, а навіть волого-сірими. Географія українського Полісся, спокійні, застиглі краєвиди з лісом і полем, озерами і чистоводною річкою Десною надихають мистців і поетів на казково-пантеїстичний, напівмістичний захват рідними місцями, екологічними домівками. Це і є чародійне “поле” життєвого світу нації та людини, де відбувається їхнє етнокультурне буття, безпосереднє переживання історичного існування.

“Поле” – це сакральне місце народження і смерті, праці і побуту, кохання й батьківського щастя, а тому – “дивовид”, що породжує дивовижність образів. Мотив “поля” в сіверянському мистецтві розкривається темою народних звичаїв та обрядів, українських традицій і свят, як язичницьких, так і християнських. “Мистецька етнографія”, представлена через “дивовиди” сіверянських мистців розширює наші уявлення про “макрокосм”, “мікрокосм” і “світ символів” субетнічної, регіональної культури Чернігівщини.

ХРАМ


Сучасна сіверянська образотворчість також представляє “святі місця” Чернігово-Сіверської землі. Це теж наші архетипи-дивовиди, які надихають багатьох мистців. Найдавніший Спасо-Преображенський собор, домонгольська П’ятницька церква, підземні споруди Троїцько-Іллінського монастиря, барокова Катерининська церква, інші храми в Чернігові, Седневі, Новгород-Сіверському, Козельці – це образи православної Лівобережної України, архітектурні іпостасі слов’янського духу. Вони неодноразово з’являються у творах чернігівських майстрів, якщо неявно, то внутрішньо, духовно, – на рівні еніоестетики. Мабуть, їхня духовна енергетика і викликає феномен “дивовижності” сіверянських муз, естетичної здатності сучасних мистців до духовних пошуків, до експерименту в контексті енерго-інформаційних традицій і новацій, архетипів і кенотипів. Синергетика храму переходить у синергетику образу, в художній “дивовид”.

Відтак українська релігійна душа, що втілилась на Чернігівщині в ікону Єлецької Богородиці, в святого Антонія і святого Феодосія, розгортається в сіверянському мистецтві через біблійні й духовно-сакральні сюжети. Від зображення хрещення чернігівців у 989 році до реставрації старих храмів і будівництва нових простягається діапазон “богоугодної справи” наших майстрів. Духовно-релігійний план сіверянської культурологічної регіоніки ґрунтується на сковородинівському розумінні Біблії як “світу символів”. Це дістає наочного виявлення через поєднання природного “макрокосму” і людського “мікрокосму” в цілісну картину буття українського народу, в “Дім – Поле – Храм” Чернігово-Сіверської землі в її історії та сучасності.


Примітки
  1. Личковах В. “Я – птах”: естетика архаїчно-сакрального святовідношення в українському вишивальництві //Образотворче мистецтво. – 1999. –№1–2. Етнонаціональна архітектоніка образів Олександра Саєнка //Там само. – 1999. - №3-4.
  2. Личковах В. Сіверянська еніоестетика: слов’янські архетипи. //Сіверянський літопис. – Чернігів, 1998. – №6.
  3. Личковах В.А. “Троїсті музики” з барвистого “Дивосаду”: (мистецьке світовідношення родоводу Саєнків) //Сіверянський літопис. – 1999. - №6. – С.72-76.
  4. Личковах В.А. Візантійсько-православний архетип “Храму” в творчості сіверянських митців //Християнство: контекст світової історії та культури. – К.,2000.
  5. Личковах В.А. Пам’ятник святим Михайлу та Федору як символ єдності православ’я в Україні //Екуменізм і проблеми міжконфесійних відносин в Україні. – К.,2001. – С.174-176.
  6. Личковах В.А. Универсализм и регионика в современной этнокультурологии //Тюркские народы: Материалы V Сибирского симпозиума «Культурное наследие народов Западной Сибири».—Тобольск-Омск,2002.—С.285-288.
  7. Вісник Чернігівського педагогічного університету. Серія: Філос.науки.—Вип.8.—Чернігів,2001.—Вип.14.—Чернігів,2002.—Вип.20.—Чернігів,2003. – Вип.32. – Чернігів, 2005.

Дивосад: Чернігівський культурологічний журнал.—№1.—Чернігів,2000.—№2.—Чернігів,2001.—№3-4.—Чернігів,2002.


АРХЕТИПИ І КЕНОТИПИ

В СУЧАСНІЙ СІВЕРЯНСЬКІЙ ОБРАЗОТВОРЧОСТІ