Інститут мовознавства ім. О. О
| Вид материала | Документы |
- Історія мовознавства Плани семінарських занять, 38.65kb.
- Курс загальної лінгвістики. К., 1998. 34-36 Зв’язок мовознавства з різними науками, 56.81kb.
- Міністерство освіти І науки України Київський національний лінгвістичний університет, 150.12kb.
- Міжвузівський науково-методичний семінар, 57.27kb.
- Інститут економіки та промисловості нан, 9724.62kb.
- План роботи кабінету української мови та літератури на 2010 2011 н р. Білокура Н.І, 250.61kb.
- Програма екзамену зі спеціальності 02030303 «Філологія. Прикладна лінгвістика» для, 301.69kb.
- Національний технічний університет україни "київський політехнічний інститут" фізико, 288.71kb.
- Інститут економіки та промисловості нан, 3422kb.
- Інститут економіки та промисловості нан, 9040.04kb.
§ 121. Тире (—)
Тире ставиться:
1. Між підметом і присудком, коли останній виражений іменником або кількісним числівником у називному відмінку, а дієслова-зв’язки немає. При цьому присудок буває як непоширеним, так і поширеним:
Бук — дерево.
Три та сім — десять.
Київ — столиця України.
Мистецтво — найкращий педагог (Гончар).
Пісня і праця — великі дві сили,
Їм я бажаю до скону служить (Франко).
І один у полі — воїн (Дольд-Михайлик).
Примітка. Перед заперечним присудком, вираженим іменником у називному відмінку з заперечною часткою не, тире звичайно не ставлять:
Серце не камінь.
2. Між підметом і присудком, коли один із цих членів речення (або обидва) є інфінітивом:
Говорити — річ нудна.
Працювати слід до дна (М. Рильський).
Життя прожити – не поле перейти (Прислів’я)
3. Перед це (це є), оце, то, ось (це) значить, якщо присудок, виражений іменником у називному відмінку або неозначеною формою дієслова, приєднується за допомогою цих слів до підмета:
Гетьман, може, як ніхто інший знав, що любити Україну — це найперше захистити її надійно від усіх ворогів (Лупій).
Класична пластика і контур строгий,
І логіки залізна течія —
Оце твоя, поезіє, дорога (Зеров).
Сміле слово — то наші гармати,
Світлі вчинки — то наші мечі (Грабовський).
Зернина — то життя у сповитку (Кащук).
Серце чисте співця —
То ранкової відблиск роси (Ющенко).
Гармонійне злиття ідеї з художньою формою, в яку вона обрана, — ось формула ідеального твору мистецтва (Дрозд).
Жити мені без праці — значить не жити (Павличко).
Примітка. Тире ставиться й перед єднальним сполучником (або зрідка після нього) між двома присудками, якщо другий з них виражає щось несподіване або різко протилежне до висловленого першим:
Земля на прощання усміхнулась — і потемніла (Панас Мирний).
Повечеряємо – і за роботу (Тютюнник).
Мигне тільки рябенька спинка або гострий шпичастий хвостик — і зникне (Коцюбинський).
Або — після сполучника:
Я тоді швидко підводжусь і — зирк через комин (Довженко).
4. На місці пропущеного члена речення, переважно присудка:
Крізь шибку виднілись білі колони тераси, а за ними — квітник (Коцюбинський).
Без витоку нема ріки,
Як без коріння — крони (Осадчук).
5. Перед узагальнюючим словом, що стоїть після однорідних членів речення:
День, вечір, ніч, ранок — все біле, все тьмяне (Леся Українка).
Ні спека дня, ні бурі, ні морози —
Ніщо не вб’є любов мою живу (В. Сосюра).
6. Після переліку, якщо перелік іде за узагальнюючим словом і не закінчує речення:
Сотні й тисячі українських дівчат: колгоспниць, робітниць, студенток, лікарів, інженерів — у сірих шинелях радянських воїнів ідуть на захід (Бажан).
Українські дореволюційні письменники: Шевченко, Марко Вовчок, Панас Мирний, Нечуй-Левицький — багато творів присвятили зображенню жахливої долі українського народу.
7. Для виділення прикладок, якщо вони стоять у кінці речення й перед ними можна, не змінюючи змісту, вставити а саме:
У своїм невеличкім гурточку він [Гуща] завів новину — гуртову працю (Коцюбинський).
Примітка. Якщо прикладка є власним іменем, то вона частіше відокремлюється комами:
Обабіч Свирида сиділи Мурий і ще один муляр, Тимко (Копиленко).
Та друг мій, Ярослав, ще й після того не раз був на устах усіх! (Тичина).
Тамарі він чомусь видався схожим на доброго, покривдженого лісовика, Чугайстра, з гуцульської казки (Myшкетик).
8. Між частинами заперечного порівняння:
...То ж не вовки-сіроманці
Квилять та проквиляють,
Не орли-чорнокрильці клекочуть,
Попід небесами літають, —
То ж сидить на могилі
Козак старесенький,
Як голубонько сивесенький,
Та на бандуру грає-виграває,
Голосно-жалібно співає (Народна дума).
9. Між реченнями, що входять до безсполучникового складного чи складносурядного речення, якщо в другому з них подано висновок або наслідок дії першого:
Защебетав соловейко —
пішла луна гаєм (Т. Шевченко).
Вдарив революціонер —
захитався світ (Тичина).
Минали літа – росли сини (Головко).
Не жди ніколи слушної пори –
Твоя мовчанка може стать ганьбою! (Павличко).
Орач торкнеться до керма руками —
І нива дзвонить темним сріблом скиб (Стельмах).
10. Між частинами безсполучникового складного речення, коли перша частина виражає час або умову, а друга – наслідок:
...Попадавсь їм багач у руки — вони його оббирали, попадався вбогий — вони його наділяли (Марко Вовчок).
Як тільки займеться десь небо — з другого боку встає зараз червоний туман і розгортає крила (Коцюбинський).
11. Між реченнями, коли зміст їх різко протиставляється:
Ще сонячні промені сплять —
Досвітні огні вже горять! (Леся Українка).
Закрався вечір, одшуміла праця,
Як сльози затремтіли ліхтарі, —
Та діти наші ночі не бояться (Рильський).
12. Між двома або кількома власними іменами, сукупністю яких називається вчення, теорія, науковий закон:
Фізичний закон Бойля — Маріотта.
13. Між двома словами на позначення просторових, часових або кількісних меж (замість словосполучень із прийменниками від... до):
Автотраса Київ — Львів.
Навчання на курсах триватиме протягом січня — квітня.
Пам’ятки української мови XVI — XVIII ст.
Вантаж вагою вісім — десять тон.
14. Для виділення поширеної групи вставних слів (або вставного речення), що стоїть у середині речення:
... Топольський — молодий чоловік, але — на думку пана посла — надзвичайно талановитий і солідний (Маковей).
Опукою згори — аж вітром зашуміло —
Орел ушкварив на Ягня (Гребінка).
А тоді зопалу — не встигло радіо попередити! — вернулися морози (Яворівський).
Примітка 1. Про вживання ком і дужок при вставних словах і вставних реченнях див. § 118, п. 11; § 123, п. 2.
Примітка 2. Коли після тире стоять слова, що повинні бути виділені комами (наприклад, вставні слова), то перша кома опускається:
Не знать звідки взялись [орендарі], наїхали й позбирали панські землі під оренду — звісно, за ту ціну, яку самі призначили (Панас Мирний).
15. Разом із комою для відзначення переходу від підвищення до зниження інтонації в періоді:
Як тільки ясний день погасне
І ніч покриє божий мир,
І наше лихо трохи засне,
І стихне людський поговір, —
Я йду до берега крутого,
І довго там дивлюся я,
Як із-за лісу, з-за густого
Зіходить зіронька моя (Глібов).
Примітка. Про вживання тире при прямій мові див. § 125.
16. Як додатковий знак після коми перед словом, яке повторюється для того, щоб зв’язати з попереднім реченням наступне (найчастіше підрядне, яке підсилює, доповнює або розвиває головне):
Шевченківський Палій стоїть на порозі того прозріння, до якого доходить Іван Вишенський у поемі Франка, — на порозі усвідомлення, що тільки в діяльнім служінні своєму народові може бути остаточне виправдання людини, що тільки в ньому вища рація людського існування (М. Рильський).
17. Взагалі для означення спеціально підкреслюваної паузи різного змістового й стилістичного характеру:
Увечері кличуть: «Іди до панночки — розбирати» (Марко Вовчок).
Не слухає сонце,
За гору сідає.
І нам посилає
На всю ніч — прощай! (Самійленко).
Сьогодні — майбутнього
далину я оком прозираю (Тичина).
На прю ми стали проти царства тьми,
Що оскверняє море й суходоли,
І віримо, що переможем — ми,
І знаємо, що не вмремо — ніколи! (Рильський).