Бахін В. П. Тактика допиту. К., 1997. 64 с

Вид материала

Документы

Содержание Неправдиве алібі у більшості випадках будується на основі 1. За параметром часу використання доказів 2. За об'ємом та характером взаємозв'язків доказів.

Подобный материал:

• Бахін В. П. Поліцейський допит у США. К., 1997., 496.66kb.
• Приказ №257. от 5 июля 1995 г. Бупо и. Ф. Кимстач «Пожарная тактика», М. 1984, 381.37kb.
• Юрій Щербак Як на війні повість, 1923.97kb.
• Синдром острой потери зрения. Этиология, патогенез. Тактика оказания неотложной помощи, 214.8kb.
• Комплекс знаний, лежащий в основе футбольной тактики, невелик, и сами они несложны, 2829.85kb.
• Закон украины «О налоге на добавленную вартість», 920.65kb.
• Д. В. Михель Метафизика в поисках своих оснований, 2733.42kb.
• Торговая тактика «Русские народные сказки» рнс, 41.24kb.
• Мезозоид северного обрамления Тихого океана происходила на фоне сосуществования двух, 235.77kb.
• Приложение 1 Первая аналитическая конференция «Конкуренция: стратегия, тактика, модели,, 185.25kb.

§ 13. Перевірка алібі

Під алібі розуміється перебування підозрюємо"! особи в момент скоєння злочину в іншому місті, що виключає можливість його участі в даній події. Злочинці досить часто висувають алібі з наміром ухилитися від відповідальності за скоєне.

Алібі може бути як дійсним, так і неправдивим. Дійсне алібі — це посилання на реальні докази, котрі підтверджують суть зробленої заяви.

Неправдиве алібі у більшості випадках будується на основі:

а) змови з особами, які готові свідчити на користь підозрюваного;

б) посилання на реальну подію ( устріч, відвідування якогось заходу), яке зміщується у часі на момент скоєння злочину;

в) заява про алібі при відсутності даних, що його підтверджують, наприклад, підозрюваний робить заяву: "Я прийшов додому з роботи та ліг спати. По дорозі додому я нікого не зустрічав".

Перевірка останньої заяви дуже складна, оскільки і при справжньому алібі можливі випадки відсутності свідчень, які його підтверджують (ні з ким не зустрічався, нічого особливого не трапилося, не залишив конкретних слідів перебування у вказаному місці тощо). У подібних випадках необхідно шукати можливості перевірки зробленої заяви шляхом виявлення тих обставин і фактів, які повинні був знати підозрюваємий, якщо у вказаний ним час був у вказаному місці. У наведеному прикладі це можуть бути які-небудь події, що мали місце у перевіряємий проміжок часу в сусідів, в під'їзді будинку, в дворі (урочисті події, бійка, вимкнення світла тощо), прихід знайомих та близьких перевіряємого, їх телефонні дзвінки тощо.

Основним засобом викриття неправдивого алібі, яке побудоване на основі змови, є максимальна деталізація показів, оскільки змовитися можливо тільки про основне — місце, час, учасників, заняття тощо. Але неможливо передбачити усі деталі, про які може запитати слідчий. До деталей, наприклад, при зустрічі в компанії, можуть належати: як виникла ідея цієї зустрічі, хто був її ініціатором, чому вона була присвячена, як встановлювались час та місце зустрічі, хто здійснював запрошення, чи всі намічені прийняли запрошення, в якій послідовності збиралися учасники зустрічі, хто у що був одягнений, чим займався кожен після приходу, про що була розмова, який вона мала характер (цікавий, спокійний, нервовий тощо), як був серверований стіл, хто цим займався, стіл був накритий до прибуття гостей чи це завершувалось вже при них, чи допомагав у цьому хто-небудь з гостей, з чого складалася закуска та випивка, чи не було якихось пригод під час застілля (що небудь перекинули, розбили, розлили) тощо. Наведений перелік запитань "до зустрічі за столом", зрозуміло, не є вичерпним, а тілки демонструє деякі напрямки перевірки, які можуть розвиватися практично нескінченно. Наприклад, деталювання одягу — за сезоном, модністю, новітністю, кольору, комплектністю; того, що мало місце при зустрічі - чи вмикали телевізор, радіо, що там передавалося, чи приходив хто-небудь із знайомих або сусідів, чи були телефонні дзвінки.

Яскравим досвідом виявлення того, що не змогли передбачити та про що, домовилися при змові, може слугувати наступний випадок. Три особи вирішили обмовити посадову особу у вимаганні та отриманні хабаря. Під час планування цієї акції вони, на їх думку, обговорили всі обставини, пов'язані з даванням хабаря: причина, у зв'язку з яким вимагався хабар, місце, де передавалися гроші (ресторан), час та порядок відвідання ресторану (що замовляли, хто розраховувався, хто обслуговував, що виконував оркестр тощо), суму та характер переданих грошей (номінал купюр, упаковка, сума внеску кожного з них) тощо.

Посадова особа заперечувала отримання хабара та заявила, що після відмови вчинити незаконну операцію в інтерсах цих осіб, вони пообіцяли помститися йому. Під час повторного допиту позивачів, максимально деталізуючи змальовану ними подію, слідчий запропонував кожному з них вказати на плані ресторану стіл, за яким вони сиділи а момент передачі хабаря. Кожний з них вказав столи в різних місцях ресторану. Під час відвідин ресторану ці розбіжності у показаннях були зафіксовані [16, С. 144-145].

Максимальна деталізація показань мас на меті не тільки "розширення поля" (можливостей) для їх перевірки, але й для реалізування наступного тактичного прийому — проведення повторного допиту. Справа в тому, що вигадка на рівні деталей, по-перше, не дозволяє зберегти Їх усі в пам'яті і, як наслідок, при повторюванні буде багато росходжень, що обумовлено цим, по-друге, досить характерно, що "розвиток" обставин надуманої події для наступних розповідей буде додавати новели і розходитись з раніше повідомленим.

Викриття алібі, яке побудоване на основі зміщення у часі, базується на тих же прийомах виявлення розбіжностей. Але воно значно складніше, через те, що розбіжності будуть торкатися тільки обставин часу (годин, послідовностей днів), тобто того, що змінено, а все інше буде реальним, оскільки подія відбувалася насправді. Тому треба звернути увагу на деталізацію та характеристику обставин часу: чим підтверджується, що мова йде саме про цей час, про цей день тижня; що конкретно передувало і наставало за цією подією, якими обставинами, які мали взаємозв'язок з іншими фактами та особами, чим воно відрізнялося тощо.

Важливе значення під час перевірки алібі має виявлення не стільки того, що розповість про той час, що цікавить, допитуємий, скільки те, що він не може знати про реальне наповення часу, на яке він зміщує період алібі.

Напередодні скоєння злочину М. пішов у кінотеатр на сеанс, який відповідав часу плануємого злочину. Після перегляду фільму він знищив куплений білет та придбав інший на той ж сеанс наступного дня, який "випадково зберіг" і пред'явив слідчому під час допиту. Отримав від підо-зрюваємого докладну характеристику обставин відвідин кінотеатру (що демонструвалось, яка обстановка була в кінотеатрі тощо), слідчий під час перевірки встановив, що в день, на який посилався допитуємий, демонструвався не той кіножурнал, який він подивився при відвідуванні кінотеатру.

В іншому аналогічному випадку слідство встановило, що в "день алібі" було два відключення електроенергії, які переривали демонстрування кінофільму, чого не було напередодні і про що, природньо, не знав підозрюваний.

Під час перевірки алібі необхідно враховувати його повну та часткову підтвердженність. Повна означає, що з'ясовано весь період часу алібі, тобто встановлено, що від його початку і до закінчення конкретна особа знаходилася у визначеному місті. Часткова свідчить про те, що перебування особи не зафіксовано на всьому проміжку часу. Практика, нажаль, багата прикладами того, коли на основі частково встановленого алібі (з проблемою контролю за перебуванням) робили висновок про непричетність підозрюваного до скоєного ним злочину.

Під час розслідування убивства жінки встановили винну в цьому особу. З урахуванням того, що убивство було скоєне довгим тонким шилом, згадали, що ця особа підозрювалась § убивстві своєї матері, яке було скоєне аналогічним знаряддям. Але тоді було встановлено його алібі. У зв'язку з цією обставиною слідчий вирішив знову перевірити алібі підозрюваного. При цьому з'ясувалося, що в момент скоєння убивства матері підозрюваний був у відрядженні і знаходився за 129 км від місця, де мешкала мати. Він жив у готелі разом із своїми співробітниками, які на минулому допиті засвідчили, що після гри в карти підозрюваний близько 24 години пішов до себе в номер, а о 8 годині ранку вони зустрілись у буфеті. Ці обставини були прийняті за встановленість алібі. При новій перевірці з'ясувалося, що зайшовши в номер, підозрюваний через вікно вибрався з готелю, на попутньому автомобілі приїхав до матері, убив її та повернувся у готель, Для такої "подорожі" підозрюваний скористався тим, що знаходився у номері один.

Прикладом правильної перевірки алібі слугує інший випадок. У справі про нанесення тяжких тілесних ушкоджень, наслідком яких була смерть, підозрюваний висунув алібі: у час, який цікавив слідство, (з 23 до 24 години) він знаходився на балу в клубі. Те, що він пішов з клуба по закінченні балу разом з усіма, підтвердило багато свідків. Вахтер стверджувала, що до цього підозрюваний нікуди не виходив. Слідчий припустив, що підозрюваний міг вийти на вулицю через кінопроекторну, оскільки працював помічником кіномеханіка. Цим же шляхом він міг і повернутися. Слідчий з'ясував, що в 23.15 на балу розігрувалась лотерея. Організатори та учасники лотереї розповіли, що розігрувалося, які епізоди у зв'язку з цим мали місце. Пізніше на балу виникла бійка, яка була перервана працівниками міліції. Якщо підозрюваний знаходився у вказаний час у клубі, то йому повинні бути відомі ці події. Слідчий не задав прямого запитання про це, а попросив розповісти, як він провів час на балу. Підозрюваний старанно перерахував все, що він бачив, коли та з ким танцював тощо. Але про лотерею та бійку не згадав. В числі інших уточнюючих запитань слідчий спитав про лотерею та бійку. На ці запитання підозрюваний відповів заперечно, що засвідчило, відсутність підозрюваного в клубі з 23 до 24 години. Він був вимушений зізнатися в цьому, коли слідчий вказав на розходження у його свідченнях з тим, що було насправді [8, С.98-99].

У деяких випадках навіть повна достовірність перебування підозрюваного в момент скоєння злочину в іншому місці недостатня для висновку про наявність алібі. Про це красномовчо свідчить такий приклад. У селі сталася велика пожежа, за якою згоріло кілька будинків та господарчих будівель. При огляді кожного місця пожежі в купах сміття та попілу було знайдено горшки для квітів, які були наповнені, як виявлося, не землею, а торфом, під яким знаходився попіл деревини. Усі хазяї будинків, які згоріли, сказали що ці горшки їм не належать, і звідки вони з'явилися вони не знають. Виявлення цих засобів підпалення надало можливість відкинути алібі підозрюваних, які протягом довгого часу до виникнення пожежі були на очах у багатьох односельців, нікуди не відлучалися і на цій підставі. відкидали свою причетність до пожежі. Під час експериментальної перевірки встановили, що торф, якщо його помістити в горшки на древесне. вугілля, тліє декілька годин [37, С.206-207].

Таким чином, алібі може мати доказове значення тільки при його, підтвердженні у повному об'ємі часу та місця.

§ 14. Подолання позиції відмови від надання свідчень

Відмова від надання свідчень може бути у двох формах: "Мені нічого не відомо" та "Я не бажаю говорити про це". Тому в таких випадках головне — встановити причину, з якої особа зайняла подібну позицію, оскільки без усунення цієї причини "розговорити допитуємого" досить складно або взагалі неможливо. За ситуацією "Мені не відомо" може дійсно бути непричетність до визначеної події або непоінформованість про неї, що потрібно враховувати під час вибору засобів та прийомів подолання позиції відмови.

У <І>переліку тактичних прийомів, які спрямовані на подолання позиції відмови від надання свідчень, можна відзначи й наступні:

1. Роз'яснення та переконування у тому, що зайнята позиція шкідлива для самого допитуємого: а) для свідка тим, що після встановлення істини у справі він постане у непривабливому вигляді і може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за відмову від надання свідчень (ст. 179 КК України) та в деяких випадках за приховування злочинів (ст. 186 КК України); б) для підозрюваного (обвинувачуваного) тим, що продемонструє відстутність каяття у скоєному, додасть до переживань з приводу скоєння злочину переживання, пов'язані з викриттям на основі можливостей слідства, може запізнитись з визнанням у порівнянні з співучасниками тощо.

Цей прийом можна проілюструвати фрагментом фонограми допиту раніше засудженої особи, яка підозрвалася у скоєнні квартирної крадіжки. "Вам роз'яснюється зміст пом'якшуючих вину обставин, які передбачені законом: п.1. "Запобігання винним, шкідливих наслідків скоєного злочину або добровільне відшкодування завданого збитку, або усунення завданої шкоди". Як розумієте, у вашому випадку, якщо Ви відшкодуєте нанесену шкоду, а ще краще, видасте викрадене, суд повинен буде обов'язково врахувати цю обставину, як пом'якшуючу; п. 2. "Скоєння злочину внаслідок збігу тяжких особових або сімейних обставин". Наскільки нам відомо, таких обставин для скоєння крадіжки у Вас не було. Навряд чи цей пункт підходить Вам. У всякому разі, поки Ви не поясните мотивів скоєння крадіжки, говорити про можливість врахування судом як пом'якшуючої, даної обставини — передчасно; п. 3. "Скоєння злочину під дією загрози або примусу чи в силу матеріальної або іншої залежності". Як на вашу думку, підходять для Вас пом'якшуючі обставини? Думаю, що ні; Склад наступних чотирьох пунктів (слідчий оголошує їх) до Вас не відноситься; п. 8. "Щиросердне каяття або явка з повинною, а також сприяння розкриттю злочину". З яв-кою з повиною Ви запізнились, а ось дати суду можливість при призначенні кари врахувати, як пом'якшуючу обставину, щиросердне каяття та сприяння розкриттю злочину, залежить зараз тільки від Вас, вашої поведінки. Не поспішайте, поміркуйте. Оскільки мова йде про вашу долю, про покарання саме Вас, а не когось іншого, то майте на увазі, що врахувати це як пом'якшуючу обставину не право суду — забажає — врахує, не забажає -не врахує, а його обов'язок [7, С.124-125];

<І>

2. "Втягнений допитуємого у суперечку". Для цього слідчий торкається другорядної о факту (питання), яке допитуємому не важко спростувати. Якщо допитуємий піде на це, йому пропонується інша обставина такого ж плану. Він спростовує і її, поступово втягуваючись у суперечку, і починає сперечатись з тих питань, які для слідчого є метою цього допиту та забезпечені доказами. І тут допитуємий розуміє, що йому необхідно або шукати нові аргументи для продовження "суперечки", або визнати правоту слідчого;

<І>

3. Відтворення слідчим того "як усе було під час скоєння злочину". Картина злочину може бути відтворена слідчим на основі тієї інформації, яка отримана не від підозрюваного (дані огляду місця події, свідчення інших осіб, оперативно-розшукова інформація) та творчо усвідомлена і оцінена ним. Але наважуючись на такий крок, слідчий повинен враховувати ступінь пов'язаного з ним ризику. Якщо слідчий розгадав та вірно змалював картину скоєнного злочину, це може призвести на допитуємого враження та підштовхнути його до надання правдивих показань. Якщо ж слідчий помиляється, припуститься неточності, допитуємий зрозуміє, що слідчий не володіє достовірною інформацією та необхідними доказами, і, зрозуміло, він може залишитися на своїй попередній позиції відмови від надання показань або повідомлення неправдивих відомостей. Окрім цього, це, як правило, приводить до дискредитування слідчого, втрати ним тактичної ініціативи;

Мати підозрювалась в убивстві своїх дітей, які за її поясненням пішли з дому та не повернулися. При розслідуванні встановили:

— згідно з заявами свідків, мати явно обтяжувалась дітьми та глумливо до них відносилася;

— трупи хлопчиків були знайдені у річці на відстанні 150-200 м від мосту вниз по течії;

— смерть хлопчиків настала від асфіксії в наслідок потрапляння води в органи дихання;

— річка не настільки глибока, щоб біля берега міг втопитись хлопчик десятирічного віку;

— в кишені одного з хлопчиків знайшли три залізничних квитки (один дорослий та два дитячих) до станції, неподалік від якої мешкала сестра матері;

— сестра засвідчила, що в період дати квитків, племінники повинні були приїхати до неї в гості, але не з'явились.

Ці дані дозволили зробити деякі висновки: діти, вочевидь, потрапили у воду не з берега, де було мілко, а з середини річки; туди вони скоріше за все могли впасти з мосту; навряд чи вони впали самі — звалившись один, інший покликав би на допомогу; вірогідно їх скинули у воду одночасно, бо в іншому випадку один з них міг би втекти або закричати; оскільки на трупах і на одягу були відсутні сліди боротьби, їх скинули раптово; найбільш зручним для злочину положенням дітей могло бути їх розташування, коли вони сиділи на краю мосту під його поручнями, звісивши ноги. При такому положенні їх легко було зіштовхнути ззаду одночасно, раптово для них та непомітно для осіб, які можливо знаходилися на березі.

Під час допиту підозрюваної слідчий розповів про злочин так, як воно йому уявляється на основі аналізу зібранної інформації. Вражена співпаданням розповіді слідчого з дійсністю, підозрювана зізналась у скоєному злочині [38, С.230-232].

<І>

4. Використання протирічь в інтересах осіб, які проходять по кримінальній справі (див. § 13);

<І>

5. Демонстрування намірів і можливостей слідства по збиранню, дослідженню та використанню доказової інформації (розкриття можливостей судових експертиз, пояснення планів слідчого тощо).

Маючи на момент допиту тільки непрямі докази причетності підозрюваного до убивства, слідчий вирішив провести підготовку до призначення експериз з його "участю". Взяли плащ, вилучений у квартирі підозрюваного, та звернули увагу на те, що в області правої лопатки є сліди білої речовини, які глибоко проникли в тканину. Слідчий почав із фахівцем обговорювати механізм утворення цієї плями. Підозрюваний, підключившись до цієї розмови, сказав, що забруднив плаща крейдою у себе в коридорі, спробував вичистити крейду, але це йому не вдалося. Після цього вилучили зіскоби крейди в коридорі та кімнаті його квартири. На запитання підозрюваного, навіщо це робиться, пояснили, що на місті убивства вилучені зіскоби крейди з паркану та разом з цими зразками їх направлять на судово-хімічну експертизу, яка зможе визначити, звідки походить крейда на його плащі — з місця події чи з його квартири.

Після цього лист рослини, з кишені його плаща, зпівставили із зразками листків акації з місця убивства і пояснили можливості ботанічної експертизи. Далі підозрюваному пред'явили недопалки цигарок з місця убивства, звернувши увагу на те, що він палить той же вид цигарок, а потім стали співставляти зломи мундштуку на цих недопалках та тих, які були знайдені у нього вдома. Підозрюваний заявив, що заламувати мундштук таким чином може будь-який інший курець. Йому пояснили, що судово-біологічна експертиза за залишками слини на недопалках визначить ЇЇ групу та тут же взяли зразки слини у підозрюааємого. Потім йому повідомили, що виявили у нього вдома сірники з червоною займистою масою і такий же сірник знайшли на місці убивства та розповіли про можливості судово-хімічної експертизи в цьому плані. Всі ці дії та роз'яснення призвели до визнання підозрюваним вчинення убивства [7, С.126-127].

При розслідуванні справи про отримання хабарів за протиправну прописку працівником паспортного відділу, слідчий до моменту його допиту мав дані про факти отримання ним хабарів від двох осіб. Вилучивши документи про прописку цих осіб, оглянувши їх та допитавши низку свідків, слідчий встановив, що засобом приховування фактів протиправної прописки слугувало підроблення фальшивих підписів про згоду на прописку від імені повнолітніх мешканців квартир, у яких були наявні надлишки житлової площі. Під час допиту підозрюваного, слідчий ознайомив його із здобутими доказами за двома фактами та пояснив, що має намір вилучити всі документи про прописку, де дозвіл надавався підозрюваним, допитати квартиронаймачів про їх згоду на прописку вказаних у документах осіб, чи знають вони громадян, які прописані на їх житловій площі. "Продемонструвавши" такі можливості, слідчий висловив впевненість, що це дозволить встановити й інші факти отримання підозрюваним хабарів. Після цього підозрюваний визнав не тільки два вказаних факти, але й повідомив про інші [7, С.128-129];

<І>

6. Використання доказів (див. § 16)

§ 15. Пред'явлення доказів

Важливе місце в системі тактичних прийомів допиту займає використання доказів. Докази пред'являються з наступною метою:

а) орієнтування допитуємого на надання показань, які цікавлять слідство;

б) надання допомоги при відновленні забутого;

в) викриття неправди;

г) зміни наміру на відмову від надання показань.

Організаційно пред'явлення доказів полягає у розв'язанні наступних завдань: з якою конкретної метою, яких саме доказів, яким чином. <І>Засоби надання доказів розрізняються:

1. За параметром часу використання доказів:

<І>

а) пред 'явлення на одному допиті;

б) під час низки допитів однієї особи. Підозрювана скоювала крадіжки шляхом включення у відомості фіктивних осіб, а отримані гроші передавала своєму начальнику-вимагателю. На першому етапі вона все заперечувала та, як зрозумів слідчий, більш боялась викриття в хабарництві, ніж в розкраданні. Тоді слідчий обрав таку тактику: до кожного допиту він збирав докази про одну фіктивну особу та змушував підозрювану визнати цей епізод, не ставлячи запитання про те, куди пішли ці гроші. Так продовжувалось довго і вона, не витримавши, запитала: "А чому Ви не цікавитесь, куди пішли викрадені гроші?" ! тоді слідчий запропонував її розповісти про це [13, С. 40-41].

2. За об'ємом та характером взаємозв'язків доказів.

<І>

а) пред 'явлення одиничного доказу, коли в розпорядженні слідчого немає інших доказів, коли слідчий не бажає повністю "розкрити свої карти" або коли є потреба підкріпити, продемонструвати яку-небудь окрему обставину.

<І>

б) пред'явлення комплексу взаємопов'язаних доказів, які саме в сукупності свідчать про конкретний факт та його характер. Підозрюваний на тому ж самому місті, тим же самим способом скоїв три згвалтування. Два з них він визнав, а третє наполегливо заперечував. Усі отримані факти про цей епізод він пояснював випадковим збігом: потерпіла впізнала його — помилилася, одне і те ж місце скоєння злочину — збіг, один і той же спосіб — збіг, спростовано алібі ~ вийшла якась плутанина. Тоді слідчий на черговому допиті продемонстрував йому логічний зв'язок великої кількості збігів. Після цього він зізнався і в третьому епізоді та засвідчив, що в цьому випадку він узяв з кишені потерпілої гаманець (в якому нічого, окрім проїздного квитка, не виявилось) та не хотів зізнаватися, щоб не відповідати ще за пограбування [13, С.51-53].

<І>

в) пред 'явлення усієї' сукупності доказів, зібраних по справі.