Geum.ru

Бахін В. П. Тактика допиту. К., 1997. 64 с

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6
§ 4. Тактичні прийоми протидії слідству

В найбільш загальному плані під тактикою розуміється лінія поведінки, яка спрямована на досягнення визначеної мети. Стосовно тактики розслідування звичайно кажуть про тактику слідчого, тобто про тактичні прийоми, які він використовує при проведенні слідчих дій. Однак під час допиту, як і в ході інших слідчих дій, слідчий спілкується з різними учасни-иками кримінального судочинства, для яких характерна своя лінія поведім ки, яка в ряді випадків може бути визначена як тактична [11, С.24; 2, С.19]. Іншими словами, особа, що протистоїть слідчому, (допитуємий) може використовувати різноманітні прийоми для досягнення своєї мети, протилежної меті слідства. Цією метою може бути наступне:

а) ухилитися від відповідальності (підозрюємий, обвинувачуваний) чи від участі в розслідуванні (свідок, потерпілий);

б) ввести в оману слідчого (надання неправдивих свідчень);

в) завадити розслідуванню (відмова від участі в проведенні слідчих дій, розголошення слідчої таємниці, вплив на інших учасників розслідування тощо);

г) отримати необхідну інформацію від слідчого тощо.

Іноді наміри такої особи можуть бути зовсім "оригінальними". Відбуваючий покарання заявив про явку з повиною у скоєнні крадіжки. Після його допиту направили запит у територіальний орган, звідки підтвердили факт крадіжки і запропонували етапувати його для проведення розслідування. При допиті слідчим "зізнавшогося" з'ясувалось незнання.їм обставин крадіжки. На запитання про причину цього він пояснив, що довідавшись про цю крадіжку від особи, з якою відбував покарання, вирішив скористатися цим "для подорожі в місця свого дитинства".

Для досягнення відзначених цілей допитуємий може використовувати різноманітні способи і прийоми. Наприклад, з метою ухилення від відповідальності може продумати і заявити про своє алібі, заперечувати дійсну мету своїх дій (при навмисному убивстві стверджувати, що діяв в умовах необхідної оборони), симулювати психічне захворювання тощо.

Кожний з використовуємих прийомів може характеризуватися певною часткою продуманості і заданості, тобто вміщувати елементи тактики. Найбільш предметне і усвідомлено елементи тактики проявляються у випадках, коли допитуємий прагне отримати від слідчого інформацію, що його цікавить. Це можуть бути дані про те, чи виявлені співучасники, як вони себе поводять, чи виявлене викрадене, що знає слідчий про обставини ачи-, нення злочину, чим розпоряджається слідство (в плані можливостей викриття), які наміри і плани слідчого, як він реагує на різноманітні "вибрики" допитуємого (дратується, гарячиться, втрачає над собою контроль) тощо.

Для досягнення цього можуть бути використані самі різноманітні прийоми. Наприклад, повідомлення вигаданої обставини чи факту, щоб побачити, як до цього поставиться слідчий — прийме на віру чи почне заперечувати, які для цього будуть використані аргументи. Або пропозиція слідчому продемонструвати що-небудь на місці події, впізнати потерпілого, зустрітися на очмій ставці із співучасником тощо, переслідуючи при цьому свої конкретні цілі — здійснити вплив на іншого учасника розслідування, зв'язатися з співучасником, здійснити спробу втечі тощо.

Після затримання підозрюваний назвав як співучасника свого знайомого. Оскільки той все заперечував, слідчий влаштував їм очну ставку. На мій підозрюваний відмовився від раніше даних показань по відношенню до знайомого. Подальшою перевіркою було встановлено його непричетність до злочину. Потім з'ясувалося, що ця зустріч була використана підозрюваним для передачі необхідної інформації його дійсним співучасникам [12, С.44].

З урахуванням викладеного вище, слідчий повинен враховувати можливість такої тактичної лінії поведінки допитуємого, мати уяву про тактичні прийоми осіб, що йому протистоять, про форми і особливості їх проявів, щоб завчасно їх розпізнати і не потрапити у "розставлені тенета".

При виявлені прийом/в допитуємого, які спрямовані на отримання інформації від слідчого, тактика дій останнього може полягати в таких варіантах загального підходу:

а) зовсім не дати зрозуміти про помічене;

б) у здійсненні кроків, які свідчать про те, що слідчий піддався на цей прийом ("клюнув на наживку");

в) у прямому і відкритому реагуванні на здіснену спробу наприклад, заявою типу "Ваша цікавість у цьому плані, поки що, не може бути задоволена", "Якщо Вас що-небудь цікавить, краще запитати про це прямо" тощо).

§ 4. Тактичні прийоми протидії слідству

В найбільш загальному плані під тактикою розуміється лінія поведінки, яка спрямована на досягнення визначеної мети. Стосовно тактики розслідування звичайно кажуть про тактику слідчого, тобто про тактичні прийоми, які він використовує при проведенні слідчих дій. Однак під час допиту, як і в ході інших слідчих дій, слідчий спілкується з різними учасни-иками кримінального судочинства, для яких характерна своя лінія поведім ки, яка в ряді випадків може бути визначена як тактична [11, С.24; 2, С.19]. Іншими словами, особа, що протистоїть слідчому, (допитуємий) може використовувати різноманітні прийоми для досягнення своєї мети, протилежної меті слідства. Цією метою може бути наступне:

а) ухилитися від відповідальності (підозрюємий, обвинувачуваний) чи від участі в розслідуванні (свідок, потерпілий);

б) ввести в оману слідчого (надання неправдивих свідчень);

в) завадити розслідуванню (відмова від участі в проведенні слідчих дій, розголошення слідчої таємниці, вплив на інших учасників розслідування тощо);

г) отримати необхідну інформацію від слідчого тощо.

Іноді наміри такої особи можуть бути зовсім "оригінальними". Відбуваючий покарання заявив про явку з повиною у скоєнні крадіжки. Після його допиту направили запит у територіальний орган, звідки підтвердили факт крадіжки і запропонували етапувати його для проведення розслідування. При допиті слідчим "зізнавшогося" з'ясувалось незнання.їм обставин крадіжки. На запитання про причину цього він пояснив, що довідавшись про цю крадіжку від особи, з якою відбував покарання, вирішив скористатися цим "для подорожі в місця свого дитинства".

Для досягнення відзначених цілей допитуємий може використовувати різноманітні способи і прийоми. Наприклад, з метою ухилення від відповідальності може продумати і заявити про своє алібі, заперечувати дійсну мету своїх дій (при навмисному убивстві стверджувати, що діяв в умовах необхідної оборони), симулювати психічне захворювання тощо.

Кожний з використовуємих прийомів може характеризуватися певною часткою продуманості і заданості, тобто вміщувати елементи тактики. Найбільш предметне і усвідомлено елементи тактики проявляються у випадках, коли допитуємий прагне отримати від слідчого інформацію, що його цікавить. Це можуть бути дані про те, чи виявлені співучасники, як вони себе поводять, чи виявлене викрадене, що знає слідчий про обставини ачи-, нення злочину, чим розпоряджається слідство (в плані можливостей викриття), які наміри і плани слідчого, як він реагує на різноманітні "вибрики" допитуємого (дратується, гарячиться, втрачає над собою контроль) тощо.

Для досягнення цього можуть бути використані самі різноманітні прийоми. Наприклад, повідомлення вигаданої обставини чи факту, щоб побачити, як до цього поставиться слідчий — прийме на віру чи почне заперечувати, які для цього будуть використані аргументи. Або пропозиція слідчому продемонструвати що-небудь на місці події, впізнати потерпілого, зустрітися на очмій ставці із співучасником тощо, переслідуючи при цьому свої конкретні цілі — здійснити вплив на іншого учасника розслідування, зв'язатися з співучасником, здійснити спробу втечі тощо.

Після затримання підозрюваний назвав як співучасника свого знайомого. Оскільки той все заперечував, слідчий влаштував їм очну ставку. На мій підозрюваний відмовився від раніше даних показань по відношенню до знайомого. Подальшою перевіркою було встановлено його непричетність до злочину. Потім з'ясувалося, що ця зустріч була використана підозрюваним для передачі необхідної інформації його дійсним співучасникам [12, С.44].

З урахуванням викладеного вище, слідчий повинен враховувати можливість такої тактичної лінії поведінки допитуємого, мати уяву про тактичні прийоми осіб, що йому протистоять, про форми і особливості їх проявів, щоб завчасно їх розпізнати і не потрапити у "розставлені тенета".

При виявлені прийом/в допитуємого, які спрямовані на отримання інформації від слідчого, тактика дій останнього може полягати в таких варіантах загального підходу:

а) зовсім не дати зрозуміти про помічене;

б) у здійсненні кроків, які свідчать про те, що слідчий піддався на цей прийом ("клюнув на наживку");

в) у прямому і відкритому реагуванні на здіснену спробу наприклад, заявою типу "Ваша цікавість у цьому плані, поки що, не може бути задоволена", "Якщо Вас що-небудь цікавить, краще запитати про це прямо" тощо).

§ 5. Прийоми освіження пам'яті допитуємого

У процесі розслідування злочинів нерідко складається ситуація, коли сумлінний допитуємий не може пригадати які-небудь факти і об'єкти, які ним раніше сприймались. У таких випадках слідчий може допомогти йому пригадати забуте. Це повинно бути зроблено не шляхом прямої підказки, а на основі використання, насамперед, асоціативних зв'язків.

До прийомів освіження пам 'яті належать:

1. Необхідним є звертання до обставини, які суміжні за часом і простором. Проілюструєм це. При допиті свідка потрібно було точно вста-новитч час зустрічей обвинуваченого і потерпілої. На першому допиті свідок не міг це пригадати. Слідчий на основі даних першого допиту зажадав низку довідок, які з одного боку, дозволяли перевірити його свідчення, а з іншого, повинні були сприяти процесу пригадування забутого. Стенограма другого допиту.

Запитання: Скажіть, свідок, коли з'явилась потерпіла Лариса Істро-ва на квартирі обвинувачуваного Олександра Гусєва після її виписки з лікарні?

Відповідь: Як я вже казав на першому допиті, це було увечері близько 20 години, але якого числа я пригадати не можу.

Запитання: Чи не можете Ви відновити які-небудь обставини Вашого життя, які відносяться до цього або суміжним з ним дням, дату яких можна встановити?

Відповідь: На наступний день після появи Істрової я ранком здавав іспит з хімії у школі працюючої молоді, а в другій половині дня їздив на завод отримувати зарплату. Зарплату у нас видають два дні — 12 та 13. Значить іспит я здавав в один з цих днів.

Запитання: Вам пред'являється довідка з школи працюючої молоді, що іспит з хімії Ви здавали 12 липня цього року і отримали оцінку "добре". Що можете пояснити з цього приводу?

Відповідь: Ознайомившись із змістом довідки, я пригадав, що дійсно здавав іспит з хімії 12 липня.

Запитання: Вам пред'являється довідка із бухгалтерії механічного заводу про те, що зарплату в сумі ... Ви отримали 12 липня цього року.

Відповідь: Після ознайомлення з довідкою бухгалтерії підтверджую отримання зарплати близько 14 години 12 липня цього року. Оскільки іспит по хімії і отримання зарплати були 12 липня, значить Істрова прийшла в дім Гусєвих близько 20 години 11 липня' цього року.

Запитання: Що Ви робили 12 липня цього року після отримання зарплати, та бачили в цей день обвинувачуваного і потерпілу?

Відповідь: Після получки, близько 16 години, я повернувся додому і сидів з хлопцями, у складі яких був молодший брат Олександра. Незабаром ми з ним зайшли до них в дім, щоб випити води. Старшого брата та Лариси там не було. Я запитав, де його брат, оскільки був винен йому гроші і збирався їх віддати. Він відповів, що Олександр кудись поїхав з Ларисою. Тоді я віддав йому гроші та попросив передати їх брату. Коли ми вийшли у двір, мене незабаром покликала мати і я пішов додому (в подальшому, на допиті брат обвинуваченЬго підтвердив це свідчення).

Запитання: На попередньому допиті Ви повідомили, що в ці дні ще раз зустрічались з обвинуваченим і потерпілою і ходили з ними в кінотеатр "Полум'я" на ранковий сеанс, але не змогли точно назвати дату. Що Ви можете зараз сказати з цього приводу?

Відповідь: Тепер я можу з впевненістю назвати дату цієї зустрічі — ранок 13 липня цього року.

Запитання: На чому грунтується Ваша впевненість, тим більше, що тоді Ви говорили приблизно про 15 липня?

Відповідь: Повернувшись після допиту додому, я став дивитися у записнику телефон одного із своїх знаймих і при цьому знайшов запис, що повинен 13 липня увечері подзвонити іншому знайомому, щоб зустрітись з ним. Записник при мені і я передаю Вам аркуш із нього на букву "К" із записом "Кротов Гена, 13 липня, 19 год., т.5-34-09" (Кротов на допиті підтвердив вказані обставини).

Запитання: Розкажіть, за яких обставин ранком 13 липня цього року Ви зустрілись з Гусєвим, Істровою, що робили, про що говорили, де і коли розлучились?

Відповідь: 13 липня цього року близько 10-ї години я випадково зустрів біля кінотеатра "Полум'я" Олександра і Ларису, які також збирались подивитись кінокомедію "Повітряні пригоди". Ми разом взяли квитки і зайшли в зал. По дорозі він сказав мені, що брат передав йому мій борг. Про що ще йшла розмова я не пам'ятаю, але про якісь звичайні речі. Незабаром почався фільм, що складаєтся із двох серій, який закінчився близько 13 години. Потім я провів їх до найближчої зупинки трамваю 7-го маршруту. По дорозі була розмова, що за такої погоди добре купатися. Мене вони з собою не запрошували. У трамвай вони сіли при мені і поїхали в напрямку пляжу. Лариса була одягнена у білі штани, червонуватого кольору сорочку, на ногах світлі босоніжки. Олександр був у джинсах блакитного кольору і світлій сорочці з закоченими по лікті рукавами. В руках у нього була спортивна сумка жовтого кольору. Більше я Ларису не бачив, а з Олександром бачився тільки мигцем [13, С.59-63].

2. Іншим засобом освіження пам 'яті є демонстрація набору аналогічних об'єктів (в натурі, макетів, фотознімків, малюнків тощо), що дозволяє пригадати предмет, який цікавить слідчого, або уточнити його характеристики.

Потерпілий затруднюється змалювати ніж, яким йому погрожував злочинець. Слідчий запропонував йому для ознайомлення посібник, в якому подані різноманітні зразки зброї. Після цього допитуємий заявив: "Оглянувши запропонавану Вами книжку (Тихонов Е.Н. Криминалистическая зкс-пертиза холодного оружия, — Барнаул, 1987), в якій є зображення різноманітних зразків ножів, я вважаю, що ніж, який я бачив у руках нападника, за своїм виглядом схожий на ніж, зображений під номером 2 на малюнку 62 (с. 196), де він має назву "сувенірний ніж, за конструкцією близький до мисливських", тільки той був значно більших розмірів [7, С.119].

Потрібно встановити номер телефону, по якому свідок дзвонив хабарнику. Він пригадав тільки частину цифр цього номеру. Слідчий запропонував йому запис 15 телефонних номерів, що включав номери службового і домашнього телефонів підозрюємого. Свідок заявив, що серед них немає номера, по якому він дзвонив. Після встановлення зв'язків підозрюємого номера їх телефонів включили у новий список. Свідок впевнено вказав на один із цих номерів. Він належав жінці, з якою у підозрюємого були інтимні стосунки.

3. Допит на місті події, в обстановці, яка пов 'язаня з ним, також може сприяти відродженню в пам'яті його учасника, свідка тих обставин, які цікавлять слідство, в тому числі і таких, про які взагалі нічого не відомо.

При виході на місце розукомплектування транспортного засобу підозрюваний, розповідаючи про обставини крадіжки, звернув увагу на вугільний люк котельної, і, згадавши, сказав: "А ось сюди ми викинули гайки коліс". При огляді вугілля у котельній ці гайки були знайдені.

4. Засобом відновлення у пам'яті і приведення "в порядок" обставин події (розташування осіб і предметів в обстановці певного місця, їх переміщення тощо) може служити пропозиція намалювати схему такого місця, у процесі реалізації якої допитуємий може згадати "загублені деталі" або упевнетись в неспівпаданні повідомляємого характеру місця і обстановки.

Якщо допитуємий, незважаючи на використання вказаних та інших подібних засобів, не може згадати якихось обставини, не слід "давити" на нього, "агітувати" і закликати, необхідно змінити тему бесіди, дати спочити допитуємому, щоб, визначившись з тим, які тактичні прийоми можуть бути більш придатними, повернутися до вирішення проблеми, яка виникла.

Творчий підхід слідчого до подібної ситуації показує наступний випадок. Музикант ресторанного оркестру, сильно випивши, попрямував з незнайомою компанією до гостей, де продовжував пити. Отямився на вулиці без верхнього одягу і грошей. Нічого про місцезнаходження дому, в якому він перебував всю ніч, та нових "друзіа" він сказати не міг. Тоді. слідчий окрім запитань "що" та "де" приділив основну увагу питанню "як" все це проходило і чим могло бути примітне. В результаті уточнювальних запитань слідчого, потерілий згадав, що при вході в під'їзд будинку звернув увагу на мелодійний звук, який створювали двері. Тоді слідчий дав завдання оперативному працівнику зробити разом з потерпілим обхід будинків у тому районі, де останній опинився, коли прийшов до тями. І вони знайшли двері, петлі і пружини якої створювали звук, зафіксований професійним слухом музиканта. А в під'їзді встановили квартиру його "друзів" [14, С.125-126].

§ 6. Маскування цілей допиту

В окремих випадках, коли слідчий припускає чи стикаєтся з відмовою підозрюємого від дачі показань або повідомленням неправдивих, він може застосовувати маскування цілей допиту, як в цілому (що конкретно його цікавить на даному допиті), так і стосовно окремих обставин розслідуємо'!' події. Перше може досягатися темою допиту, відсутністю акцентування на тому, що цікавить, місцем проведення допиту тощо.

Злочинці, що видавали себе за працівників міліції, під виглядом обшуків викрали ячачні коштовності у мешканців Києва, Харкова та Москви. Підозра в причетності до даної групи впала на мешканця Дніпропетровська, який в період вчинення цих злочинів виїзджав з міста на своєму автомобілі. Допитувати його "у відкриту" не мало сенсу, тому слідчий запросив його на допит у приміщення ДАІ і запитав, чи ие проходив маршрут його поїздки у вказаний період через Вологду, де мала місце дорожньо-транспортна пригода з автомобілем подібних характеристик (модель, колір тощо). Не знаючи дійсної зацікавленості слідчого до дорожньо-транспортної пригоди, до-питуємий повідомив, що в Вологді він не був, а знаходився у цей період у Харкові, Києві, Москві. При цьому він послався на дані, які підтверджують факт передбування там [15, С.88].

Другий напрямок (окремі обставини) забезпечується створенням враження про другорядність того, що цікавить, недостатності або неточності інформації, яку має слідчий тощо.

Підозрювана була затримана через три дні після скоєння крадіжки речей у осіб, які спільно мешкали разом з нею в кімнаті відпочинку річкового порту. У скоєнні цього злочину зізналась одразу ж, бо при затриманні були виявлені та вилучені викрадені речі. На запитання про рід занять і засоби існування відповідала малозрозуміле. У зв'язку з встановленням по її документах наявності судимості, повідомила обставини притягення до відповідальності, які не викликали довіри. Це навело слідчого на думку про те, що крадіжка в кімнаті відпочинку може бути для неї не поодинокою. Оскільки вона приїхала в Ростов-на-Дону із Ташкенту, слідчий, не ставлячи прямих запитань типу "Чи не скоювали Ви інших злочинів?", почав з нею розмову про її подорож, стимулюючи бесіду зауваженнями про свою пристрасть до подорожей, враженнями про місця і міста, в яких йому довелося побувати (з числа тих, які були названі лідозрваною). Не задумавшись, що стоїть за цією цікавістю слідчого, вона детально вказала маршрут свого руху. Після повідомлення з Ташкенту, що вона була засуджена за крадіжку із кімнати відпочинку вокзалу і зараз розшукується за крадіжку в готелі М.Вінниця, слідчий детально проаналізував маршрут її руху від Ташкенту до Ростова та вибрав близько 40 найбільш великих міст (як ті, що були названі, так і ті, про які вона не згадувала). У ці міста разом з інформацією про обставини затримання він направив її фотографію. В наслідок цього надійшли 19 кримінальних справ, які були порушені по фактам вчинення нею крадіжок у готелях та кімнатах відпочинку вокзалів вказаних міст (16, С.149-150].

Приклад іншого характеру. Свідки дали свідчення, що злочинець користувався зеленою господарською сумкою. Висунення прямих запитань родичам підозрюваного — "Чи є у Вас зелена господарська сумка?" та "Чи користовувався єю Ваш родич?" — могла підказати їм значення цього об'єкту для його долі і як наслідок цього їх заяву про те,що вони нею не користувалися, що вона потрапила до них випадково (наприклад, знайдена). Тому слідчий запитав їх про сумку коричневого кольору. На що вони відповіли, що такої сумки у них ніколи не було, а є зелена, якою постійно користувався підозрюваний [17, С. 16 7].

§ 7. Створешія враження поінформованості слідчого про обставини злочину

У випадках, коли допитуємий заперечує свою причетність до події, або приховує окремі її обставини, засобом зміни такого стану може виступати створення враження, що слідство володіє певною інформацією про те, що цікавить. Це враження може бути сформовано на основі думки, що знання про окремий бік (частину) події може означати поінформованість про нього в цілому. Дані, які може використовувати слідчий для створення такого враження у допитуємого можуть торкатися як конкретних обставин скоєного злочину, так і інших, пов'язаних з ним аспектів, наприклад, відомостей про причетних до злочину осіб, їх поведінку тощо. Демонструючи поінформованість про життя допитуємого, його нахили, зв'язки, поведінку при скоєнні та розслідуванні попередніх злочинів, заняттях у період, який передував злочину та після його скоєння, слідчий сприяє виникненню враження про те, що "він знає все".

Більше тактичних можливостей відкривається при оперуванні інформацією, яка відображає окремі аспекти скоєного злочину, причому не завжди обставини саме цього розслідуємого злочину. Це наочно ілюструє наступний приклад. Під час допиту підозрюваного у скоєнні крадіжок на залізничному транспорті, слідчий широко використовував інформацію фахівців про технологію обробки рефрижераторних поїздів, розкладу їх роботи, місцезнаходження і використовування як схованок для перевезення вкраденого — секцій, ніш та інших місць поїздів, про термінологію, що використовується залізничниками тощо. Все це було сприйнято підозрюваним як знання слідчим конкретних фактів та обставин скоєних злочинів і він дав вичерпні показання [18, С.19].

Використовування конкретних даних при неповній "картині" можна показати іншим прикладом. Під час обшуку в квартирі коханки обвинувачуваного, виявили низку золотих виробів, які належали йому. Обвинувачуваний про це не знав і продовжував наполягати на своїй "майновій неспроможності", щиросердечності та готовності допомогти слідчим органам. Тоді слідчий повідомив, що заховані їм коштовності виявлені і знаходяться у нього, тому він не вірить у щирість обвинувачуваного. Що саме знайдено він не уточнював. Обвинувачуваному було заявлено, що у нього ще є можливість виправити помилку і надати допомогу слідству, довівши тим самим своє щиросердечне каяття, але для цього потрібно дати правдиві показання до пред'явлених йому коштовностей. Обвинувачуваному стало зрозуміло, що слідчі органи володіють викриваючими його даними (оскільки він вже впевнився в об'єктивності слідчого), але їх об'єм йому був невідомий. І обвинувачений розповів про два своїх вклади, заявляючи, що більше у нього грошей нема. Слідчий, не акцентуючи увагу на грошах, запитав, яке майно обвинувачуваний приховав від слідчих органів. Обвинувачуваний назвав телевізор, холодильник та низку інших речей. Про золоті вироби він промовчав. Запитання, чому в числі своїх знайомих та друзів він не вказав коханку, справило на обвинувачуваного велике враження. Миттєво зорієнтувавшись, слідчий зробив висновок, що хвилювання, вочевидь пояснюється поінформованістю коханки про сховані коштовності. Наступне запитання було "Ви стверджуєте, що у Вас більше грошей немає?" Оскільки інтонацією запитання підкреслювалась впевненність слідчого в зворотньому, обвинувачуваний запитав: "Значить вона вже розповіла про гроші?" Це стало приводом для повторного обшуку у коханки, при якому були знайдені гроші, які належили обвинувачуваному [8, С. 89-90].

При визнанні підозрюваним скоєння одного злочину та при підозрі у скоєнні інших, "гра на враженості про поінформованість" у випадку наявності певної інформації про один з них може будуватися наступним чином:

— Ви стверджуєте, що розповіли все про свою злочинну діяльність?

— Так.

— Але є ще одна крадіжка, про яку Ви не згадали. Перед допитуємим постають питання: Про яку крадіжку поінформований слідчий? Про яку треба розповідати? Якщо він розповість не про ту, яку знає слідчий, у останнього з'явиться можливість продовжити почату "гру":

— Ви знову стверджуєте, що розповіли про всі скоєнні Вами злочини?

і якщо допитуємий нічого не доповнить, слідчий може викласти "свій козир": А крадіжка, скоєна там-то?

В окремих випадках можливо використати та "обіграти" певні суперечності у показах співучасників або близьких та знайомих підозрюваного, коли кожний допитуємий говорить про <І>своє бачення події або <І>свою оцінку різних її сторін.

Співмешканка убивці показала, що ним скоєно ще п'ять убивств окрім того, за яке він був затриманий. Використання цих даних призвело до визнання підозрюваним скоєння шести убивств. Але при деталізації обставин цих убивств виникли розбіжності у повідомленому ним та його співмешканкою. При перевірці свідчень на місці вони вказали різні місця поховання трупів, що дало можливість встановити більшу кількість скоєних підозрюваним убивств [19, С.25-26].

Інший варіант використання розбіжностей ілюструє такий приклад. Обвинувачуваний, зізнавшись у скоєнні злочину, склав перелік предметів, які підлягають видачі. Прибувши на обшук, слідчий повідомив про це членам його сім'ї, але не оголосив перелік. По мірі представлення потрібного, він робив позначення у переліку і повідомляв про відповідність виданого записам Дякуючи цьому буям вилучені речі, не тільки вказані обвинувачуваним, але й інші речі, які він не побажав або забув вказати [20, С.191].

Різновидом прийому, який розглядається є "видача інформації для роздумів", яка може виглядати таким чином:

<І>

Слідчий: Я міг би запитати Вас про ... (називає конкретну обставину) або про ... (наводить інше), але сьогодні прошу розповісти тільки про ... (називає яку-небудь другорядну обставину або таке, про яке може говорити предметно). Таким чином, він розмовляє про те, про що володіє інформацією, а на інше лише натякає та дає можливість "погадати": "Чим же володіє слідчий? Що він знає про те, на що натякнув?". Розмова про це звичайно відкладається до наступної зустрічі, яка може бути спеціально затягнута.

Формування враження поінформованості може бути досягнуте і за рохунок інших "демонстрацій". Обшуки за місцем проживання підозрюваних у розбійних нападах не дали результату. Тоді, через деякий час, слідчий організував виклик одного з підозрюваних на допит таким чином, щоб у його присутності співучасник підписав протокол допиту і був відпущений. Потім слідчий провів допит другого. Закінчивши його, він взяв протокол допиту співучасника та став його продивлятися. Затриманий, подумавши, що слідчий співставляє надані ним свідчення з тим, що повідомив співучасник, вирішив зізнатися і розповів про скоєні злочини та місця зберігання вкраденого, де воно й було знайдено. Тут не було ніякого "тиску". Якщо б підозрюємий не зреагував на створену слідчим ситуацію, останній продовжив би пошук інших прийомів для досягнення своєї мети [21, С.76].

Приклад іншого типу. В лікарню обласного центру із селища була доставлена жінка з тяжкими наслідками кримінального аборту, де вона незабаром померла. Вранці в селище приїхав слідчий. В результаті проведеної роботи він дійшов до висновку, що аборт був виконаний громадянкою В. У контакт з нею він одразу вступати не став, а вирішив прийти до неї через той час, який необхідний для того, щоб дійти до її дому після прибуття вечірнього поїзду з обласного центру. Як і передбачав слідчий, В. вирішила, що потерпіла (про її смерть вона ще не знала) повідомила про неї, і тому слідчий не випадково прямо з вокзалу прийшов до неї і зізналась у скоєному [16, С.148].