Дослідження особливостей версифікації Ліни Костенко є одним з найважливіших аспектів вивчення творчості видатної української поетеси

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

Башкирова О.М.,

аспірантка,

Київський національний

університет імені Тараса Шевченка

Цикл Ліни Костенко „Інкрустації” з погляду віршування

Дослідження особливостей версифікації Ліни Костенко є одним з найважливіших аспектів вивчення творчості видатної української поетеси. Цілісний аналіз будь-якого поетичного твору, як і вивчення ідіостилю поета, неможливий без виявлення тих особливостей віршової форми, які споріднюють творчий доробок письменника з його літературним поколінням і водночас складають неповторну індивідуальність істинного майстра.

Повною мірою це стосується Ліни Костенко. Творчість письменниці завжди перебувала в центрі уваги дослідників, проте більша частина праць присвячена особливостям поетичного мислення і мовлення, історіософським концецепціям, тематичному новаторству Ліни Костенко. Досить чітке і глибоке уявлення про віршування поетеси як яскравої представниці доби "шістдесятництва" і водночас – самобутнього митця дають спостереження Н.В.Костенко, викладені в її книзі "Українське віршування ХХ століття". Аналіз деяких експериментів авторки в галузі строфіки подано у статті Людмили Краснової "Летючі катрени" Ліни Костенко". На деяких аспектах версифікації зупиняється В.С.Брюховецький у своїй книзі "Ліна Костенко. Нарис творчості". Проте досі ще не було зроблено цілісного дослідження віршування письменниці, яке відбило б і складні мистецькі пошуки "передшістдесятниці", і ті провідні віяння доби, які знайшли відображення у її метричному та строфічному репертуарі.

Одним із найбільших стереотипів, пов'язаних із творчісю Ліни Костенко, є уявлення про неї як про поетесу суто традиційну, далеку від сміливого експериментаторства, властивого представникам її доби. Справді, творчість Ліни Костенко засвідчила глибоке осмислення і продовження літературних традицій, проте авторка не лишилася осторонь від складних мистецьких пошуків "шістдесятництва".

Завдання цієї статті – дослідити самобутній цикл мініатюр "Інкрустації" як оригінальний зразок невтомних новаторських пошуків поетеси, що відбили і основні мистецькі тенденції її доби, і експериментаторство Ліни Костенко, оперте на багаті традиції українського віршування.

Цикл „Інкрустації” належить до порівняно пізнього періоду творчості Ліни Костенко – вперше він побачив світ у книзі „Вибране” (1989). Навіть побіжний огляд метричної та строфічної структури поетичних мініатюр, що увійшли до названого циклу, цілком спростовує поширене уявлення про Ліну Костенко як про поетесу суто „класичну”. Авторка, поетична майстерність якої досягла найвищого злету в період 15-річного мовчання, сміливо експериментує з віршовою формою, ритмікою, строфікою. В „Інкрустаціях” виразно простежується почерк майстра, що віртуозно оволодів поетичною стихією і власним життям довів своє право виголосити ці поетичні максими.

Водночас чимало ознак досліджуваного циклу вказує на приналежність авторки до когорти „шістдесятників” – як відомо, Ліна Костенко поряд з Дмитром Павличком стала предтечею цього літературного покоління. Саме авторське визначення мініатюр циклу витримане в дусі „шістдесятництва”. „У порівнянні з
50-ми роками у 60-ті відбувається яскравий спалах стильового і жанрового різноманіття лірики й епосу. Поезія прагне до синтезу, до взаємодії з публіцистикою і наукою, особливо філософією, з іншими видами мистецтва, запозичуючи у них такі форми, як етюд, соната, симфонія, притча, діалог...” [2, 77]. Назва циклу запозичена зі сфери декоративно-ужиткового мистецтва: „Інкрустація [лат. incrustatio] – зображення або орнамент з пластинок різноманітного матеріалу (кості, дерева, перламутру тощо), які врізаються в гладку поверхню” [6, 199]. Таким жанровим визначенням поетеса підкреслила структурну й тематичну неоднорідність мініатюр, що склали цикл.

За метричною будовою „Інкрустації” можна поділити на 4 групи:

мініатюри, написані ямбами (складають близько 30% від загальної кількості творів);
переходові метричні форми (далі ПМФ; складають близько 28%);
поліметричні композиції (далі ПК; близько 25%);
верлібри (близько 17%).

Вже така досить узагальнена картина метричного складу „Інкрустацій” відбиває ті основні тенденції, що простежуються в українській версифікації другої половини ХХ століття: найуживанішим класичним розміром у цей час виступає
5-стоповий ямб (далі Я5), що домінує і в даному циклі (близько 20% від загальної кількості рядків); простежується тенденція до несталості, різнорідності віршової форми, що значною мірою виявилася в численних прикладах ПМФ та ПК; провідні позиції посідає верлібр).

Як уже зазначалося вище, в ямбічних мініатюрах лідером виступає 5-стоповий ямб. Цей факт є цілковитою закономірністю – в другій половині ХХ століття Я5 посідає провідні позиції серед класичних розмірів, витісняючи з версифікаційного активу „старіший” 4-стоповий ямб. Ямбічні 5-стоповики з „Інкрустацій” засвідчують високу поетичну культуру і віртуозне володіння авторки цією метричною формою. Навіть у таких невеликих за обсягом творах цей розмір виявляє стрункість і пластичність, властиві класичному віршу Ліни Костенко. Прикметно, що 6 із 15 написаних Я5 віршів (включаючи і цезурований варіант цього розміру – Я5ц) – „білі”. Чітка впорядкованість клаузул надає „білим” ямбічним мініатюрам класичної витонченості і стрункості:

Як сірничок, припалений від сонця, Ж

день спалахнув, обвуглився, погас. Ч

Верба – мов чорний покруч ікебани. Ж

Минає день. Ну от, ми й піднялись Ч

ще на одну щаблиночку страждання. Ж

У зв’язку з наведеним прикладом слід згадати „білий” вірш Лесі Українки з властивою йому суворою інтонаційною впорядкованістю.

4-стоповий ямб закономірно поступається 5-стоповому (ним написані тільки дві мініатюри – „Те, що принижує, – пронизує” і „Поет не може бути власністю”).

Принагідно зауважимо, що ямбічні розміри в „Інкрустаціях” утворюють численні переходові метричні форми (ПМФ Я5→ Я4 і Я4→ Я5 складають близько 10% від загальної кількості віршових рядків циклу, ПМФ Я5 → Я6ц і Я6ц → Я5 – близько 31%), а часом – і поліметричні композиції. Інколи ямб в межах однієї мініатюри демонструє досить широкий спектр розмірів – від 4- до 6- або навіть 7-стопового цезурованого.

Наведемо приклад поліметричної композиції, побудованої на поступовому „нарощенні” ямбічних розмірів:

Тепер Жар-птиці не буває. Я4

Жар-птицю будень убиває. Я4

Людина знівельована юрбою. Я5

Заснути. Все забуть. Прокинутись собою. Я6ц

З огляду на те, що в даному вірші метрична композиція, утворена різностоповими ямбами, досить струнка і семантично зумовлена, ми визначаємо цю мініатюру як ПК, а не як приклад вольного ямба, для якого властиве „довільне, невпорядковане поєднання в межах цілісної структури ... різнорозмірних версів силабо-тоніки” [4, 351].

Другу групу мініатюр з точки зору метричного складу становлять переходові метричні форми. Серед ПМФ, представлених у циклі, також можна виділити кілька різновидів:

1) ПМФ, утворені різними розмірами одного метра (ПМФ Я4 → Я5 – 6%; ПМФ Я5 → Я4 – 4%; ПМФ Я5 → Я6ц – 7%; ПМФ Я6ц → Я5 – 2%; Ан4цн1 → Ан4ц – 1,5%);

2) ПМФ, утворені класичними розмірами (найчастіше – двоскладовим розміром і класичним трискладовиком: ПМФ Ам4 → Я5 – 1,3%; ПМФ Я5 → Ам4 – 2%);

3) ПМФ, у яких поєднуються класичні і некласичні розміри (ПМФ Я5 → Дк4 – 1,5%; ПМФ Яв6ц-4 → Дк3 – 1%; ПМФ Ан3 → Дк3 – 2%).

Органічне „перетікання” одного розміру в інший у цих композиціях зумовлює віртуозне відображення найтонших нюансів почуття. Ось поетична мініатюра, метричний малюнок якої утворений поєднанням двох варіантів 4-стопового анапеста – цезурованого і з цезурним нарощенням на один склад:

Мені снилась бабуся. Що вона ще жива. Ан4цн1

Підійшла як у церкві. Засвітила слова. Ан4цн1

І Святвечір у хаті, і з медом кутя. Ан4ц

Всі зайці ще вухаті, і я ще дитя. Ан4ц

Стіни білі-пребілі, і натоплена піч. Ан4цн1

Інкрустований місяць в заворожену ніч. Ан4цн1

Два центральні рядки інтонаційно виділені не тільки відсутністю цезурного нарощення, а й внутрішньою римою піввіршів, що надає мініатюрі емоційнішого звучання.

Ще одна тенденція розвитку української версифікації ХХ століття, широко представлена у творчості Ліни Костенко загалом і циклі „Інкрустації” зокрема, – це поліметрія.

Незважаючи на поширеність явища поліметрії в українській версифікації ХХ століття, досі не розроблено чіткої класифікації поліметричних форм. Н.В.Костенко пропонує розмежовувати ПК, в яких можуть поєднуватися:

1) вірш і проза;

2) класичні розміри з класичними (КЛ + КЛ);

3) класичні з некласичними (КЛ + НКЛ; НКЛ + КЛ);

4) некласичні з некласичними (НКЛ + НКЛ) [2, 190].

Дослідивши поліметричні композиції циклу за цим критерієм, не можна не відзначити досить великого різноманіття метричної організації цих мініатюр. В „Інкрустаціях” представлені 3 з чотирьох наведених схем: КЛ + КЛ (31%); КЛ + НКЛ (44%); НКЛ + НКЛ (25%).

Ще одна диференціація поліметричних форм належить М.Л.Гаспарову. Дослідник розрізняє мікро- (або нову) і макро- (або традиційну) поліметрію. „Мікрополіметрією можна назвати поліметрію із дуже малих різнорозмірних ланок, з дуже частими змінами віршової форми на кожному або майже на кожному чотиривірші. У традиційній поліметрії зміна розміру видавалася мотивованою зміною настрою або предмета, у новій – це відчуття зникало, і зміна розміру залишалася тільки сигналом початку нової віршованої фрази. Передбачуваність віршованого тексту різко зменшується...” [1, 129].

Традиційно термін „макрополіметрія” застосовують по відношенню до більших поетичних форм. Навряд чи правомірним буде використання цього поняття при дослідженні метричного складу мініатюр, проте зміна віршового розміру в ПК „Інкрустацій” досить часто несе певне семантичне навантаження, як у наведеному прикладі:

Страшний скрипаль підняв уже смичок. Я5

Він буде грати реквієм річок. Я5

Хто вдарив землю в сонячне сплетіння Я5

і спричинив конвульсії стихій? Я5

Я чую увертюру апокаліпсису.

Вчора на базарі дядько } Верлібр

продавав хрест з двома ангелами.

Зміна метричного малюнку в поєднанні із засобами фоніки передає наростання відчуття дисгармонії – у першому двовірші маємо 5-стоповий ямб і суміжне римування за схемою аа, другий являє собою приклад „білого” вірша, написаного все тим же 5-стоповим ямбом, завершують мініатюру 3 рядки верлібру.

Верлібр взагалі досить часто формує метричний малюнок ПК, є в „Інкрустаціях” чимало й суто верлібрових мініатюр.

Верлібр, як і різноманіття його форм, належить до явищ, які ще не здобули вичерпної характеристики у віршознавчій науці. Дискусійним лишається питання про системність верлібру та критерії його класифікації, проте, як показує поетична практика, усі форми верлібру можна звести до двох різновидів: простішого (з відносно стійкою домінантою) і складнішою (із змінною домінантою).

Верлібри, що увійшли до складу „Інкрустацій”, тяжіють до другої, складнішої форми. В них знайшла вияв говірна інтонація, властива Ліні Костенко як поетові, що здатен осмислити глобальні проблеми людства як особисті.

Проте зустрічаються в „Інкрустаціях” і такі приклади цієї поетичної форми, у яких виразно простежується прагнення поставити верлібр на силабо-тонічну основу („Сліпучо усміхнулася гроза”).

Досить часто у верлібрах „Інкрустацій” зустрічається спорадичне римування („Ескіз до портрета епохи”). Рима у верлібрі, як відомо, „може з’являтися, але не входить ні в який порядок римування й легко зникає, не потребуючи компенсації” [5, 44], проте у верлібрах Ліни Костенко вона виступає не просто фонічною оздобою, а є потужним засобом емоційного та інтелектуального впливу, як у наведеному уривку (щоправда, тут ідеться швидше про римоїди):

Всі ми про щось мріяли у дитинстві.

Хто про іграшку, хто про казкові пригоди.

А я – щоб мати до ранку не збожеволіла.

Вперше казку про Попелюшку

я почула на попелищі.

Як видно з наведених у статті мініатюр, „Інкрустації” засвідчили не тільки гідне подиву володіння авторки метричною палітрою, а й надзвичайно вишукані й оригінальні строфічні побудови. Навряд чи можна дати вичерпну характеристику строфічній та фонічній організації „Інкрустацій” в межах статті, тому спробуємо подати результати відповідного дослідження у вигляді наступної таблиці:

Різновид строфи	У скількох творах	Різновид строфи	У скількох творах
Б.в. Б.в. → АА Aabb В.р. → AAbb AbAb AbAbC’dC’d aBaB ааВВ XXaBXBa X’aXa → BcBc AAAAAA AAB’B’ → В.р. xAxA → bCbC ABAB → В.р. XaXXa A’A’XxBB Б.в. → аВаВ	8 3 1 1 3 1 2 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1	aBaBcc → В.р. AA → bb XXAAAA В.р. → aBaB AbAb → cDcD В.р. В.р. → ААВВ aabbcc AABB A’bA’bCC X’xAbAb AABcBc xAxA → cD’cD’ A’bA’bCdCd XaXa → CdCd aBaB → CdCd ААх	1 1 1 1 1 14 2 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1

Отже, цикл "Інкрустації" виявляє одну іх найяскравіших граней мистецького обдарування Ліни Костенко – експериментаторство в межах традиції, яка на всіх етапах розвитку української літератури живила найсміливіші пошуки поетів. Водночас, незважаючи на те, що "Інкрустації" були написані через багато років після літературного дебюту предтечі "шістдесятництва", в них відбилися ті риси, які споріднюють творчість Ліни Костенко з цим поколінням українських літераторів – тяжіння до синтезу мистецтв, нових засобів вираження, що виявилося вже в назві циклу, пошук незвичайних строфічних та метричних форм, розробка верлібру та поліметричних композицій.

Умовні позначення

Я6ц – 6-стоповий цезурований ямб; Ам3 – 3-стоповий амфібрахій; Ан4 – 4-стоповий анапест; Дк4 – 4-іктовий дольник; Яв6ц-4 – вольний ямб із змінною довжиною рядків від шести до чотирьох; Ан4цн1 – анапест 4-стоповий з цезурним нарощенням на один склад; Б.в. – білий вірш; А – рядки з жіночим закінченням; b – рядки з чоловічим закінченням; C' – рядки з дактилічним закінченням; Х – неримовані рядки; В.р. – вільне римування; Ж – жіноча клаузула; Ч – чоловіча клаузула.

Література

Гаспаров М.Л. Очерк истории европейского стиха. – М.: Наука, 1989. – 304 с.
Костенко Н.В.Українське віршування ХХ століття. – К.: Либідь, 1993. – 232 с.
Краснова Л. "Летючі катрени" Ліни Костенко // Дивослово. – 1997. – № 5–6. – С.35–37.
Ткаченко А. Мистецтво слова (Вступ до літературознавства): Підручник для гуманітаріїв. – К.: ВПЦ "Київський університет", 2003. – 448 с.
Сидоренко Г.К. Від класичних нормативів до верлібру. – К., 1980. – 184 с.
Словарь иностранных слов. – М.: Русский язык, 1988.

АННОТАЦИЯ

Данная статья посвящена исследованию метрической организации поэтического цикла Лины Костенко "Инкрустации" как самобытного явления в украинской литературе ХХ века.

SUMMARY

This article is devoted to the investigation of the metrical organization of Lina Kostenko's poetical cycle "Incrustation" as the outstanding fenomenon in Ukrainian literature of the XX^th century.

Blog

Дослідження особливостей версифікації Ліни Костенко є одним з найважливіших аспектів вивчення творчості видатної української поетеси

Содержание