Geum.ru

Управління культури І туризму

Вид материалаДокументы

Содержание


Сидів і оком вздовж і вшир гонив
Я для геніїв грядущих
Довершилась України кривда стара, –
Обриваються звільна всі пута
Тут все знайдеш: що було, є
Подобный материал:



Управління культури і туризму

Сумської обласної

державної адміністрації


Обласна універсальна наукова бібліотека


(З фондів Канадсько-Української

бібліотеки при загальному

читальному залі)





З циклу «10 Великих українців»




Огонь в одежі слова

(Іван Франко)

Пам’ятка-присвята



«Яко син селянина, вигодуваний

твердим мужицьким хлібом,

я почував себе до обов’язку

віддати працю свого життя

тому простому народові»






Відтоді, як не стало великого поета українського народу Тараса Шевченка, на літературному полі України виступало багато різних обдарованих поетів і письменників, але ніхто з них не піднісся на той недосяжно високий рівень і не здобув такої великої слави на батьківщині і між іншими народами, як Іван Франко. Він створив цілу добу в українському письменстві. З однаково вражаючою силою описував І. Франко дні радості і дні журби, величезне піднесення та нестримний рух народних мас до кращої долі і повне трагізму поневіряння поневоленого народу, в якого украдено щастя, підносився на творчі вершини, доступні лише одиницям і сходив у низини, на дно, в саму гущину народних мас, приречених на злидні та безталання, але сповнених непоборної волі до боротьби за краще майбутнє.

Вплив Івана Франка на формування національної свідомості в Україні – одна з найважливіших особливостей його творчості. Щоб визначити розміри цього впливу й належно оцінити дороговкази поета – треба не лише знати час, коли жив і творив великий письменник, але й заглибитися в добу, що йому передувала.

ХVІІІ - те сторіччя стало для України справжньою домовиною. Нація, що за митрополита Петра Могили і гетьмана Богдана Хмельницького променювала з Києва своєю високою освітою, зокрема літературною, та церковним будівництвом, що потрясла схід Європи збройною боротьбою за волю, колись державна нація перетворюється протягом ХVІІІ-го сторіччя в етнографічну масу, в народ без імені. З мап світу зникає навіть назва «Україна». Натомість з’являються штучно прищеплювані сусідами то «Малоросія» і «Новоросія», «Галіція», «Малопольска» і т. п. Майже вся Україна, козацько-гетьманська держава, поділена московсько-польсько-австрійськими займанцями, стає провінцією російської імперії. Народ України перейменовують у «малоросів», обриваються зв’язки з Західною Європою, що їх ми мали ще з часів Ярослава Мудрого.

Зникають школи з рідною мовою. Українська еліта російщиться на центральних землях, полонізується в Галичині, онімечується в Буковині. Українське селянство потрапляє в безпросвітне кріпацтво, принесене з Росії. Неписьменний кріпак залишається єдиним носієм і зберігачем українства.

Нарешті серед темної ночі блискає промінь. Появляється Іван Котляревський.

Котляревський

Орел могучий на вершку сніжному

Сидів і оком вздовж і вшир гонив,

В тім схопився і по снігу мілкому

Крилом ударив і в лазур поплив.


Та грудку снігу він крилом відбив,

І вниз вона по склоні кам’яному

Котитись стала – час малий проплив,

І вниз ревла лявина дужче грому.

Так Котляревський у щасливий час

Вкраїнським словом розпочав співати.

І спів той виглядав на глум не раз.


Та був у нім завдаток сил багатий,

І вогник, ним засвічений, не згас,

А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

І. Франко


Незабаром залунали українські пісні, зібрані Михайлом Максимовичем, продзвеніло живе слово з уст Маркіяна Шашкевича. Нарешті з’являється гнівний Тарас Шевченко, що пробуджує Україну з летаргічного сну, людяний Шевченко, що відкриває в затурканому кріпакові високі якості людини, бунтівливий Шевченко, що пригадує українцям їхнє славне минуле, вказує на жорстоку сучасність і запалює до боротьби. Українське письменство, завдяки Великому Кобзареві, стає явищем світової літератури і займає своє місце в скарбниці культурних надбань світу.

Але саме Іванові Франкові припадає велика й відповідальна місія – довершити формування української нації, як новітньої нації з усіма потрібними складниками. Великий наддніпрянець і великий наддністрянець втілюють в своїй духовності всю Україну, символізують усе найдорожче, що є в українській нації.

Тяжко, дуже тяжко доводилося працювати Франкові. Серед непрохідних нетрів прокладав Франко шлях до своїх сучасників і наступників, як каменяр пробивав мертві граниточолі скелі безідейності, як коваль клепав серця і свідомість свого народу, вів його як ідейний провідник у заповідну землю народного щастя і добробуту.

Я для геніїв грядущих

Поле дикеє орав,

Шлях серед хащів найпущих

Просікав і протирав.

Високоталановитий літератор, науковець і політик, Іван Франко ширив правду про Україну серед народів Австро-Угорщини. Він публікував статті про українські справи в німецьких, польських та інших чужомовних часописах і журналах. Ці статті відзначалися гарним стилем, об’єктивністю, якістю викладу та пристрасною любов’ю до справи визволення українського народу.

Його короткі огляди з історії української літератури друкували німці, поляки, чехи, мадяри.

Франкове слово об’єднувало людей різних за фахом і освітою. Як часто, захоплені його аналітичним розумом, викристалізуваними думками, силою логіки, блискучою поетикою творів, вони відчували гордість, що належить до одного з ним народу.

Не пора, не пора, не пора

Москалеви й ляхови служить!

Довершилась України кривда стара, –

Нам пора для України жить.

І. Франко, як ніхто інший спонукає до думки. Без тіні манірності й хизування своїм великим талантом, без менторських повчань він кличе до полеміки навіть з ним самим: «Кличте духа до бунту!».

Вслід за Т. Шевченко, І. Франко – найбільший виразник державницької ідеї. І якщо у Шевченка Україна – це поетичний пафос, сила чуття то у Франка переконаність у потребі національної держави випливає також і з наукового пошуку, історіософських, політологічних та соціологічних досліджень. Тому він і не міг займатися тільки виключно одною літературою, бо для утвердження нації, навіть добре розвиненої, літератури не досить. Треба було витягнути український віз із багна неуцтва, нерозвиненості, неосвіченості, безнадійної провінційності і дати основу для розвитку різних наукових і мистецьких інституцій.

Обриваються звільна всі пута,

Що в’язали нас з давнім життєм:

З давніх брудів і думка розкута, –

Ожиємо, брати, ожиєм!

Як в упадку великої грецько-римської культури І. Франко вбачав внутрішні причини деградації: фатальну мішанину рас, скептицизм, розпусту, так і в занедбаності українського життя він найбільше відстоював думку не про зовнішні чинники, хоч були вони для України надважливими, а брак ідеалу, безхарактерність, політичну близорукість, дрібничковість у духовних потребах, рабську безпомічність, що вроджені або привнесені вихованням, несвідомо живуть в душі українця. Своєю титанічною працею І. Франко зглибив нашу національну суть і виробив потребу постійного самопізнання і вдосконалення. Він був одним з перших публіцистів, що захищали концепцію повної незалежності України.

Сімнадцятирічним юнаком ступив він на запущене поле української культури і працював на ньому за словами І. Драча «як каторжник, залишивши нам у спадок щедрий ужинок – 100 томів праць з різних сфер діяльності людського духу, які ми й донині не можемо розчолопати».

Дивовижні, часто суперечливі і взаємовиключні грані його таланту витворили справді рідкісний феномен. З одної сторони, натура дуже чуттєва, що найперше характеризує поета, чиї твори можна порівняти з творами Овідія, Горація, Данте та Петрарки. З іншого боку, колосальна працездатність в опрацюванні архівних матеріалів, збиранні статистичних даних.

І на кінець, аналіз використаного та опрацьованого матеріалу вказує на широчінь поглядів на суспільно-політичні процеси, оригінальність їх трактування, як і спокійні врівноважені роздуми над сутністю людського життя на землі.

В цьому контексті творчість І. Франка споріднена з творчістю Байрона, Гете, Шекспіра, Міцкевича, Шевченка, Л. Українки.

Його поетична творчість особливо цікава: тут і прекрасні сонети, і блискучі за майстерністю та соціальною напругою поезії і великі поетичні твори-поеми.

Сюжети І. Франко черпав з старовавілонської космології, біблійних оповідей, древньоєврейських легенд, грецького епосу, арабських казок, середньовікової карнавальної літератури, староруських притч, української історії. Всі ці поодинокі, деколи невиразної духовні промені стають, переплавляючись в горнилі його національного єства та поетичного таланту, могутнім духовним світом людства.

Сьогодні ми не можемо собі уявити української літератури, філософії, політології, економіки, фольклористики, етнографії без імені Івана Франка.

Численні науково-філософські, літературознавчі, мистецькі заходи, пов’язані з його ювілеями, які проводились вже в незалежній Українській державі, засвідчують про духовну потребу нашого суспільства засвоювати спадок титана національного відродження.

Тому варто взяти собі на подальшу дорогу слова нашого сучасника франкознавця Богдана Корчинського:


«Читай Франка, читай завжди,

Читай в неділю, свято, будень,

Тут все знайдеш: що було, є

І доміркуєшся, що буде,

Лиш розбуди бажання те,

Що десь там жевріє у груди.»


Література:


Білецький, Леонід. Іван Франко [Текст] / Л. Білецький // Два протилежні світи. – Ірвінгтон : Кирило-Методіївське Братство, 1978. – С. 66-70.

Гаєвський, С. Франків «Мойсей» [Текст] : (розвідка і текст поеми). – Торонто, 1948. – 56 с.

Левитський, Володимир. Франко як економіст [Текст] / В. Левитський. – Скрентон, 1957. – 116 с.

Лопата, Павло. Спомин про Івана Франка [Текст] / П. Лопата // Дрогобиччина – земля Івана Франка : збірник географічних, історичних та етнографічно-побутових і мемуарних м-лів. – Нью-Йорк. – Париж. – Сидней. – Торонто, 1973. –

С. 666-667.

Луців, Лука. Дрогобич і Дрогобиччина в творах Ів. Франка [Текст] ; Іван Франко – найславніший син дрогобицької землі / Л. Луців // Дрогобиччина – земля Івана Франка : збірник географічних, історичних та етнографічно-побутових і мемуарних м-лів. – Нью-Йорк. – Париж. – Сидней. – Торонто, 1973. – С. 179-189,  С. 603-618.

Мовчан, Юліян. Серед родичів Івана Франка в США [Текст] // Мовчан Ю. Що варто б знати. – Торонто : Срібна сурма, 1966. – С. 382-391.

Побратимство [Текст] // Книш І. Відгуки часу : вибрані нариси, статті, спогади, матеріяли. – Вінніпег, 1972. – С. 340-344. – [І. Франко і укр. жіночий рух].

Рудницький, Леонід. Пісня про Нібелюнгів в перекладі Івана Франка [Текст] / Л. Рудницький // Збірник наукових праць на пошану Євгена Вертипороха . – Торонто, 1972. – С. 133-142.

І. Франко й франкіана на заході [Текст] : статті і матеріяли. – Вінніпег : Фундація ім. Шевченка, 1957. – 230 с.

Іван Франко у своїх німецьких писаннях [Текст] // Лисяк-Рудницький І. Між історією й політикою : статті до історії та критики української суспільно-політичної думки. – Мюнхен, 1973. – С. 121-131.

Франко-Ключко, А. Іван Франко і його родина [Тект] : спомини. – Торонто, 1956. – 131 с.

Періодика:


Бурштинська, Христина. Титан національного відродження [Текст] / Х. Бурштинська // Альманах «Гомону України». – 1998. – С.170-176.

Донцов, Д. «Гріх проти Духу» [Текст] // Альманах «Гомону України». – 1966. – С. 41-56.

Донцов, Д. «Мойсей» І. Франка [Текст] // Авангард. – 1960. – Ч. 4. – С. 8-17.

Дурбак, І. Золотий гомін свободи [Текст] : українські чуда / І. Дурбак // Альманах УНС. – 1987. – С. 70-72. – [про відзначення в Тернополі перших роковин смерті Івана Франка].

Е. М. До життєпису Франка [Текст] // Альманах «Гомону України». – 1966. – С. 57-61. – [спогад Євгена Чикаленка про поета].

Задеснянський, Р. Від «Дум пролетаря» до «Мойсея» [Текст] // Альманах «Гомону України». – 1966. – С. 71-80.

Кацнельсон, Абрам. Українські поети про євреїв [Текст] // А. Кацнельсон // Альманах УНС. – 2002. – С. 203-204. – [висловлювання І. Франка.

Левадний, І. «Син народа – що вгору йде хоч запертий в льох…» [Текст] // Альманах «Гомону України». – 1966. – С. 62-70.

Лесько, Іван. Українська пропаганда до Першої світової війни [Текст] / І. Лесько // Альманах УНС. – 1993. – С. 142-150. – [І. Франко як пропагандист].

Лоза, М. За правдиве обличчя Івана Франка [Текст] // Альманах «Гомону України». – 1956. – С. 66-69.

Луців, Лука. Століття літературної творчості Івана Франка [Текст] / Л. Луців // Альманах УНС. – 1973. – С. 81-93.

Іван Франко про соціалізм [Текст] // Альманах «Гомону України». – 1977. – С. 98-101.