Дипломна робота на тему: Методи І моделі стратегічного планування діяльності підприємства на підставі інтегрованих сховищ даних

Вид материала

Диплом

Содержание Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємозалежних завдань: - розкрити економічну сутність такого поняття як „ Предмет дослідження. Об'єкт дослідження. В першому розділі Другий розділ В третьому розділі Розділ 1. аналіз моделей стратегічного планування з використанням сховищ даних та olap - технологій Стратегічний план має бути Стратегічний план має кілька «зрізів» 1.2. Сховище даних та основи їх створення Основними характеристиками сховищ даних є наступні Наведемо основні вимоги до сховища даних. Информаційні технології Виконавчі інформаційні системи Основи OLAP Виміри та куби.

Подобный материал:

• Тема 9 Сутність стратегічного планування, 629.37kb.
• Контрольна робота, 77.44kb.
• Дипломна магістерська робота на тему "Планування рекламної кампанії на підприємстві", 103.39kb.
• Назва модуля: Планування І контроль на підприємстві Код модуля: епі 6013 С01, 17.98kb.
• Стратегічний аналіз як генеральний план розвитку підприємства. Зміст та завдання стратегічного, 29.64kb.
• Методичний комплекс з дисципліни "Планування діяльності підприємства" для напряму 0501, 748.69kb.
• Реферат на тему: Стратегія розвитку підприємства І бізнес-планування, 104.42kb.
• Стратегічна маркетингова програма підприємства на зовнішньому ринку Основні етапи стратегічного, 32.17kb.
• Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволу хінем заборонено!, 1230.23kb.
• Дипломна робота на тему: «Відтворна функція телиць різних порід та методи її корекції», 723.87kb.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дипломної роботи є розробка комплексно-методичних рекомендацій щодо того як інтегровані сховища даних впливають на методи та моделі стратегічного планування та запропонувати модель на підставі розробки та аналізу сховища даних, яка дозволить підвищити ефективність управлінських функцій та прийняття рішень.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємозалежних завдань:

- розкрити економічну сутність такого поняття як „стратегічне планування”

-

Предмет дослідження.

Об'єкт дослідження.

Структура дипломної роботи. Робота складається із вступу, трьох глав, висновку, списку використаної літератури, додатків.

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дипломної роботи, відбивається ступінь вивченості проблеми, визначаються мета і задачі дослідження, формується практична значимість рекомендацій і пропозицій.

В першому розділі

Другий розділ

В третьому розділі

У висновку сформульовані основні висновки і пропозиції за результатами дипломного дослідження.

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ МОДЕЛЕЙ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ СХОВИЩ ДАНИХ ТА OLAP - ТЕХНОЛОГІЙ

1.1. Зміст і структура стратегічного планування

Розробляючи систему стратегічного планування, кожне підприємство обирає для себе найприйнятнішу схему, яка, з одного боку, являє собою перелік необхідних формальних процедур, для виконання яких потрібні знання фахівців, а з іншого — передбачає поєднання елементів творчості зі здоровим глуздом керівників, які не дуже схильні витрачати час на витончені процедури планування. Система стратегічного планування не покладається на «природний плин» обставин у досягненні успіху, а базується на системі планів, які дають змогу перетворити цілі та стратегії в реальні досягнення. Найскладнішою проблемою є те, щоб зрозуміти, яким має бути стратегічний план, з чого він повинен складатися, щоб відповідати тим вимогам, які роблять його незамінним для розвитку підприємства. Загальні вимоги до змісту та структури стратегічного плану можна відстежити, аналізуючи моделі «стратегічного планування», що спираються на використання сховищ даних та OLAP-технологій.

Існує досить багато визначень стратегічного плану, які допомагають розкривати його особливості :

• місток, який пов’язує організацію із зовнішнім середовищем;
  
• формальний інструмент урахування та подолання невизначеності у внутрішньому середовищі, що забезпечує «синдром наступної сходинки» в діяльності підприємства;
  
• «путівник», який підприємство розробляє для себе, щоб іти до поставленої мети найкоротшим шляхом за допомогою розроблених обгрунтованих стратегій, сформованих у вигляді «стратегічного набору»;
  
• відображення гіпотез про справи на ринку, поведінку конкурентів, розвиток (занепад) ділової активності взагалі;
  
• уявлення керівника про майбутній стан об’єкта управління та шляхи досягнення цього майбутнього стану, закріплене в документах певної форми;
  
• підприємницький план, який спрямовує підприємство на правильний шлях у потрібний час;
  
• інструмент реалізації концепції цілеспрямованої поведінки, що дає змогу пов’язати в єдиний процес дії різних зацікавлених груп та осіб.
  

Різні вчені по-різному говорять про стратегічний план і стратегії фірми:

Наприклад, А. Томпсон і Д. Стрікленд, розглядали п’ять взаємозалежних завдань, що становлять основу створення і реалізації стратегії фірми:

-                    визначення сфери діяльності і формування стратегічних установок;

-                    постановка стратегічних цілей і завдань для їх досягнення;

-                    формулювання стратегії для досягнення накреслених цілей і результатів діяльності виробництва;

-                    реалізація стратегічного плану;

-                    оцінка результатів діяльності і зміна стратегічного плану.

М. Мескон та ін. вважають, що процес стратегічного управління має складатися з дев’яти етапів:

-                    вибору місії фірми;

-                    формулювання цілей фірми;

-                    управлінського обстеження внутрішніх сильних і слабких сторін;

-                    вибору стратегії;

-                    реалізації стратегії;

-                    управління і планування, реалізації і контролю реалізації стратегічного плану;

-                    оцінки стратегії.

Що ж стосується вітчизняних авторів, то зокрема З. Шершньова і С. Оборська зробили значний внесок у побудову обґрунтованої послідовності дій при формуванні системи стратегічного планування. Запропонована ними концептуальна схема стратегічного управління підприємством відрізняється від раніше запропонованих моделей розширеним, коректним і чітким описом складових кожного етапу. Серед останніх виділяють такі:

1)     концепція;

2)     діагноз(сильних і слабких сторін підприємства);

3)     формування цілей підприємства;

4)     вибір стратегії;

5)     розробка системи планів, проектів і програм розвитку підприємства;

6)     стратегічний контроль.

Зіставляючи підходи зазначених та інших дослідників до визначення змістовної сторони стратегічного планування, можна констатувати, що складність і динамічна природа підприємств ускладнюють розробку однієї специфічної моделі процесу стратегічного планування.

Посилаючись на Ольсена та Іді (1982), він дає стратегічному плануванню таке визначення: це дисципліновані дії, щоб випрацювати засадничі рішення й заходи, які визначатимуть, чим є конкретна організація, що вона робить і чому вона це робить. Щоб отримати найкращі результати, стратегічне планування потребує широкого й водночас ефективного збору інформації, розроблення й вивчення стратегічних альтернатив та посиленої уваги до майбутніх наслідків теперішніх рішень. Стратегічне планування може полегшувати комунікацію між учасниками процесу, примирювати суперечливі інтереси й цінності, заохочувати до аналізу та прийняття мудрих рішень, а також сприяти їх успішній реалізації. Одне слово, у найкращому випадку стратегічне планування може підштовхнути організацію до деякої уяви – і самовідданости – які, на думку психотерапевта і теолога Томаса Мора, необхідні, щоб розв'язувати головоломки, що постають у житті кожної людини.

По-перше, як зауважили Мітрофф та Пієрсон (1993), стратегічне планування, мабуть, не має бути першочерговим завданням для організації, яка переживає серйозну кризу (варто пам'ятати, що кожну кризу треба вреґульо­вувати стратегічно). Наприклад, можливо, що конкретній організації потрібно спочатку налагодити рух коштів, а вже потім братися до стратегічного планування. Або ж вона мусить відкласти стратегічне планування доти, доки не знайде відповідного кандидата на одну з найвищих керівних посад. По-друге, без належних навичок, ресурсів та розуміння керівництва організації стратегіч­не планування буде марним гайнуванням часу. Така ситуація – приклад того, що Білл Рорінґ і я назвали "парадоксом стратегічного планування": найбільше воно потрібне там, де є найменше шансів на те, що воно запрацює, і найменше потрібне там, де воно має найбільше шансів запрацювати" (Bryson and Roering, 1988, 1989). Якщо стратегічне планування здійснюють у таких умовах, то це, мабуть, має бути вузькосфокусована діяльність, спрямована на здобуття необхідних навичок, ресурсів та знань.


Стратегічний план має бути:

• інструментом встановлення, документального оформлення та впровадження в повсякденну діяльність «стратегічного набору» підприємства;
  
• визначеним за термінами, зорієнтованим у майбутнє;
  
• визначеним за витратами;
  
• гнучким, що реагує на зміни в середовищі;
  
• чітким, ясним, легким для сприймання;
  
• легким для пояснення та можливим для виконання.
  

Стратегічний план не має бути:

• п’ятирічним планом розвитку для кожної без винятку компанії (ця вимога дуже знайома всім керівникам пострадянських підприємств);
  
• жорстким, зорієнтованим на досягнення конкретних виробничих ресурсних і ринкових показників (порівняйте: «план є закон»);
  
• трактатом з бізнесу чи історії бізнесу.
  

Якщо стратегічний план не відбиває зовнішніх і внутрішніх змін, які, ймовірно, відбуватимуться протягом планового періоду, не містить конкретних заходів та інструментів для їхнього виконання, то його можна вважати марним, тому що він не враховує реальності, а відтак — дезорієнтує.

Стратегічний план має кілька «зрізів» :

1. «часовий» — передбачає існування довгострокових планів, проектів і програм (останні за термінами можуть бути більш або менш тривалими відносно загальної системи стратегічного планування); інструментами для виконання стратегічних планів є середньо- та короткострокові плани та бюджети.
   
2. «функціональний» — визначає напрямки та темпи розвитку (скорочення) окремих функціональних підсистем підприємства (маркетинг, виробництво тощо);
   
3. «ресурсний» — визначає потреби та можливості забезпечення окремими видами ресурсів певних виконавців для реалізації стратегічних дій;
   
4. «виконавчий» — вказує на коло залучених до виконання стратегічних заходів ланок і окремих виконавців, що дає змогу побудувати адресну систему стимулювання.
   

Стратегічний план має складну внутрішню структуру, що відображає багатоцільовий характер діяльності підприємства і зумовлює необхідність формування системи планів, проектів і програм. Для невеликих і середніх підприємств може розроблятися єдиний план з відповідними розділами, а для великих підприємств і складних організаційних формувань — об’єднань кількох підприємств типу асоціацій, концернів і консорціумів — кожний розділ може мати вигляд розгорненого плану або програми.

Стратегічні плани, проекти та програми зорієнтовані на розвиток підприємства і за цих умов — на продовження його «життєвого циклу». Треба зауважити, що навіть в умовах стагнації або кризи потрібно розробляти стратегічні плани, які покликані розв’язати найважливіші проблеми в роботі підприємства і залежно від його стану перевести його від стагнації до розвитку або (в разі відсутності перспектив) ліквідувати з найменшими втратами для власника.

Основою будь-якого стратегічного плану є продуктово-товарні стратегії, тому можна виокремити план залучення нових споживачів (СЗГ) і підтримання контактів з наявними споживачами (наявними СЗГ); на цій основі формуються плани розподілу та реклами, товарообігу, реалізації та руху готової продукції. В свою чергу, ці плани є основою планів отримання доходів, прибутків тощо.

Так, план (або розділ) отримання доходу від реалізації продукції складається «в розрізі» окремих видів продукції, що передбачаються до випуску. При цьому треба оцінити вплив таких складових: рівня стабільності ринку; конкурентної позиції фірми на ринку; потенціалу інновацій (різного типу). Це вимагає тісного зв’язку з планами маркетингу, виробництва, НДПКР тощо.

Згідно з концепцією «стратегічного набору», досягти необхідних темпів розвитку підприємства у довгостроковій перспективі можна лише за умови існування забезпечуючих стратегій. Як зазначалося, забезпечуючі стратегії (ресурсного та функціонального типу) існують у формі планів та програм і створюються для встановлення субординації та управління різними напрямками діяльності підприємства. Вони розробляються для кожного напрямку діяльності: охоплюють маркетинг, НДПКР, фінанси, персонал тощо. Їхня роль — у підтриманні та забезпеченні цільових параметрів розвитку (скорочення) того чи іншого напрямку діяльності (бізнесу), наданні йому конкретної форми та визначенні внеску в загальні стратегії підпри-ємства. Через забезпечуючі плани та програми відбувається інтеграція діяльності підприємства по всьому «стратегічному набору», досягаються синергійні характеристики системи.

1.2. Сховище даних та основи їх створення

Під сховищем даних розуміють особливу базу даних, котра призначена для зберігання в погодженому вигляді історичної інформації, що надходить з різних оперативних систем та зовнішніх джерел. В основі концепції сховища даних лежить розподіл інформації, що використовують в системах оперативної обробки даних (ОLTP) і в системах підтримки прийняття рішень.

Основними характеристиками сховищ даних є наступні:

1. Предметна орієнтація. Дані в сховищі зорієнтовані на бізнес-поняття, а не на бізнес-події.
   
2. Інтегрованість. Перш ніж потрапити до сховища даних оперативні дані перевіряють, очищують та певним чином агрегують.
   
3. Підтримка хронології. Дані в сховищі даних накопичуються у вигляді історичних пластів.
   
4. Незмінність. Дані у сховищі даних, на відміну від даних в базі даних, не підлягають ніяким змінам.
   
5. Мінімальна надлишковість. Не дивлячись на те, що інформація до сховища даних потрапляє від багатьох OLTP-систем, надлишковість інформації в сховищі даних зведена до мінімуму.
   

Ключовим компонентом побудови та використання сховищ даних є OLAP-технологія (On-Line Analytical Processing), що заснована на багатовимірному аналізі даних.

Наведемо основні вимоги до сховища даних.

1. Адекватність відображення логіки предметного середовища у відповідні моделі даних.
   
2. Оптимальна надмірність даних. БД повинна являти собою єдину сукупність інтегрованих даних.
   

В системах, що не використовують бази даних, кожне застосування має свої файли. Наприклад, застосування, пов’язане з обліком персоналу, і застосування, пов’язане з обліком навчання персоналу можуть мати свої власні файли з інформацією про персонал. Це призводить до надмірності даних, що зберігаються. Наслідком надмірності даних може бути суперечність даних, наприклад, коли два записи про одного і того ж співробітника не погоджуються одна з одною.

3. Наявність ефективних засобів ведення баз даних ( засоби створення, накопичення, модифікації, видалення та пошуку даних ).
   

Засоби створення даних - це засоби завантаження даних з зовнішнього, орієнтованого на користувача, уявлення у системне.

4. Цілісність даних ( наприклад, забезпечення вимоги унікальності усіх записів БД ) та їх узгодженість при виконанні користувачами операцій над ними. Керування одночасними модифікаціями.
   

Задача цілісності полягає в забезпеченні правильності і точності даних в базі даних. Протиріччя між двома записами, що зображують один і той самий факт - є прикладом недостачі цілісності. У більшості продуктів баз даних підтримка контролю цілісності розвинена слабо.

5. Безпека даних - захист від несанкціонованого доступу до даних та від руйнування БД з наміром або без наміру.
   

Централізована природа системи баз даних вимагає наявності хорошої системи безпеки. Доступ до даних дозволяється лиш тим користувачам, що мають на те право.

6. Можливість реструктуризації БД - наявність засобів змінювання структури даних при змінюванні запитів до БД.
   
7. Наявність повних, зручних та простих у вивченні мовних засобів визначення та маніпулювання даними.
   

Такими засобами є мова визначення даних та мова маніпулювання даними. Автономну мову даних, тобто мову, що не включена в універсальну мову, називають також мовою запитів.

8. Наявність документації.
   
9. Простота вивчення.
   
10. Взаємна незалежність програм та даних.
    

БД повинна зберігати працездатність при розвитку програмного та апаратного забезпечення. Зміна фізичної організації даних або параметрів запам’ятовуючих пристроїв не впливають на користувача, або, точніше, на прикладну програму. Зміна уявлення користувача не потребує затрат на реорганізацію та зміну механізму доступу до файлів фізичних даних. Незалежність даних забезпечує можливість функціонування системи при змінах з обох сторін ( тобто зі сторони користувача та фізичних даних ) і є найбільш важливою властивістю і основною метою БД. Вона впливає на наявність інших властивостей, таких як, надмірність даних, можливість забезпечення захисту та цілісності та ін.

Незалежність даних можна визначити як імунітет програм до змін в структурах зберігання даних і в методах доступу до даних. Наприклад, деяке застосування обробляє файл з інформацією про співробітників і цей файл проіндексований по деякому полю. Якщо програма враховує, що послідовність записів у файлі визначена даним індексом, то неможливо замінити індексований файл на хешований без внесення суттєвих змін у програму.

Дані в OLAP-моделі подаються як показники (measures), кожен з яких визначений на деякій множині вимірів (dimensions). В задачі “Аналіз кредитного портфеля банку” можна виділити такі показники як “Кредитна сума”, “Залишки заборгованості”. Вимірами цих показників будуть: “Тип клієнта”, “Звітна дата”, “Вид кредиту”, “Валюта”, “Категорія ризику” та інші. При відомих значеннях всіх вимірів ми можемо отримати результатні дані показника, що нас цікавить. Виміри утворюють деякий віртуальний простір, в якому зберігаються показники – гіперкуб. Користувач із даними, що подані в багатовимірному вигляді може робити ряд OLAP-операцій: піднімання (консолідація по деяким напрямкам), спуск (деталізація по деякому напряму), поворот (зміни напряму сортування), відбір і проекція даних в будь-який вимір.

Для аналізу кредитного портфеля можна застосовувати наступні архітектури OLAP-систем: MOLAP (Multidimentional OLAP), засновані багатовимірних СУБД (БСУБД), ROLAP (Relation OLAP), в основі яких лежать класичні реляційні бази даних, HOLAP (Hybrid OLAP) – гібридні системи, DOLAP (Desk OLAP) – настольні однокористувацькі системи.

Елементи автоматичної обробки і аналізу даних, що називають Data Mining (знаходження знань) стають невід'ємною частиною концепції інформаційних сховищ даних (data warehouse) та організації інтелектуальних обчислень. Сховище даних — це предметно-орієнтований, інтегрований, прив'язаний до часу, незмінний набір даних для підтримки процесу прийняття рішень. Простий доступ користувача до сховища даних забезпечує тільки отримання відповідей на питання, що були задані, в той час як технологія data mining дозволяє побачити ("знайти") приховані правила і закономірності у наборах даних, які користувач не може передбачити, і застосування яких може сприяти виявленню більш ефективного результату.

Інформація в сховищі об'єднується в цілісну структуру по різних рівнях деталізування, що забезпечує необхідні користувачам міри узагальнення даних. У цій концепції центральне місце займають метадані — дані про дані. Управління метаданими забезпечує автоматизацію процесу збору і обробки інформації. При цьому в сховищі також вміщуються результати перетворення даних, їх сумаризації і верифікації.

Чим більше аналітик може "грати" з даними, будувати моделі, оцінювати результати, тим краще може бути результат. Робота з даними стає більш ефективною, коли можлива інтеграція наступних компонентів: візуалізація, графічний інструментарій, засоби формування запитів, оперативна аналітична обробка, що дозволяють зрозуміти дані й інтерпретувати результати, і, нарешті, самі алгоритми, що будують моделі.

З основних видів моделей, що використовуються для виявлення й аналізу знань на основі даних інформаційного сховища, можна виділити принаймні шість методів:

1. класифікація (виявлення ознак, що характеризують групу, до якої належить той чи інший об'єкт, за допомогою аналізу вже класифікованих об'єктів і формулювання деякого набору правил);
   
2. кластеризація (виділення різних однорідних груп даних, відрізняється від класифікації тим, що самі групи заздалегідь не задані);
   
3. регресія (кількісне вираження відношення між змінними у виді деякої комбінації цих змінних, яке використовується для передбачення значення, що може приймати цільова змінна, яка обчислюється на заданому наборі значень вхідних змінних);
   
4. прогнозування часових послідовностей (побудова математичної моделі за "історичною" інформацією, що зберігається в інформаційних сховищах у вигляді часових рядів);
   
5. асоціація (має місце в тому випадку, якщо кілька подій зв'язані між собою);
   
6. послідовність (має місце, коли існує ланцюжок зв'язаних у часі подій).
   

Перші три використовуються, головним чином, для передбачення, у той час як останні зручні для опису існуючих закономірностей в даних.

Зараз відбувається стрімкий зріст числа програмних продуктів, що використовують нові технології з організацією інтелектуальних обчислень, а також типів задач, застосування яких надає значного ефекту. Одним з них є пакет прикладних програм IDAMS, призначений для валідації, маніпулювання і статистичного аналізу даних. IDAMS виробляється та вільно поширюється UNESCO. Він включає в себе інструменти маніпулювання й аналізу даних, що є доступними через інтерфейс користувача та командну мову. Однією з особливостей IDAMS є проведення вичерпної валідації даних (перевірки їх коректності та логічності) перед проведенням аналізу.

IDAMS дозволяє підраховувати базові статистичні параметри вибірки — середні, частотні характеристики, кореляції та ін. Основний набір статистичних процедур включає також декілька важливих видів аналізу, таких як кластерний (підтримується шість алгоритмів), дискримінантний, факторний (метод головних компонент і аналіз відповідностей), регресійний та дисперсійний.

Декілька процедур IDAMS дозволяють побудувати різноманітні узагальнення регресійної моделі, призначених для виявлення внутрішніх взаємозалежностей і зв'язків у структурі даних. Це множинний класифікаційний аналіз та деякі інші тести із множини прогнозування та класифікації.

Крім тестів, що виконуються за допомогою командного синтаксису, частину важливих процедур можна підраховувати інтерактивно з використанням зручних діалогових вікон WinIDAMS. Таких типів аналізу три: багатовимірні таблиці, інтерактивне графічне дослідження та блок аналізу часових рядів.

Для того щоб знайти нове знання на основі даних великого сховища недостатньо просто взяти алгоритми Data Mining, запустити їх і чекати появи цікавих результатів. Знаходження нового знання — це процес, що містить у собі кілька кроків, кожний з яких необхідний для ефективного застосування засобів інтелектуальних обчислень:

1. визначення проблеми (постановка задачі, визначення мети майбутнього аналізу);
   
2. збір та підготовка даних (оцінка даних, об'єднання й очищення, відбір й перетворення даних);
   
3. побудова моделі (оцінка й інтерпретація, зовнішня перевірка);
   
4. використання моделі;
   
5. спостереження за моделлю.
   

Однією з найбільш перспективних сфер застосування вищезгаданих алгоритмів є електронні бібліотеки, що містять великі обсяги даних і відповідають концепціям інформаційних сховищ даних:

1. предметна орієнтація (дані об'єднані в категорії);
   
2. інтегрованість (наявність єдиної централізованої сукупності даних);
   
3. прив'язка до часу (сховище можна розглядати як сукупність "історичних" даних);
   
4. незмінність (дані у сховище лише долучаються).
   

1.3 OLAP - технології

У літературних джерелах про OLAP- технології говориться так:

ВІСНИК ХГТУ №1(14), 2002 г

ИНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

1. OLAP (On-Line Analitycal Processing) – цей сервіс є інструментом для аналізу великих об‘ємів даних в режимі реального часу. Взаємодіючи з OLAP- системою, користувач може здійснювати гнучкий перегляд інформації, одержувати довільні зрізи даних і виконувати аналітичні операції деталізації, згортки, порівняння в часі, тощо. OLAP-системи є частиною

більш загального поняття – Business Intelligence, яке крім традиційного OLAP-сервісу включає в себе засоби організації спільного використання документів, що створюються в процесі роботи користувачів сховища даних. Технологія Business Intelligence передбачає електронний обмін звітними документами, розподіл прав користувачів, доступ до аналітичної інформації з Інтернет та Інтранет .

Останню задачу вирішують засоби інтелектуального аналізу даних (ІАД) або засоби Data Mining (видобуток даних). З їх допомогою можна проводити глибокі дослідження даних, які включають у себе:

1,пошук залежностей між даними, прогнозування поведінки системи на основі наявних даних та інше.

2. Функція створення звітно–довідкової інформації передбачає, що система на основі даних,наявних з БД “зможе” на вимогу, користувача згенерувати звіт, довідку, витяг із протоколу, тощо. Звіти повинні генеруватися на основі стандартних форм (це, як правило стандартні форми Державної Статистичної Звітності чи Форми звітів затверджені для обліку на підприємстві) або будь-яких інших форм, попередньо зроблених користувачем. Повинні заповнюватись форми тижневої, місячної, квартальної, річної звітності.

В результаті проведення системного аналізу даних якими оперує служба охорони праці, одержана наступна структура інформації.

OLAP — це системи швидкого аналізу розподіленої багатовимірної інформації. Термін «OLAP» невіддільний від терміна «сховище даних». OLAP-системи забезпечують різні точки зору на дані та різні форми їх подання. Програмний продукт можна віднести до класу OLAP, якщо він має три головні особливості: багатовимірність даних, складні обчислення, швидка обробка;

Виконавчі інформаційні системи (Executive Information System, інформаційна система керівника) — автоматизовані системи, призначені для забезпечення необхідною актуальною інформацією менеджерів вищої ланки управління у процесі прийняття стратегічних рішень. Акцент робиться на графічні дисплеї та легкий у використанні інтерфейс, за допомогою яких подається інформація з корпоративної бази даних.

Географічні ІС (геоінформаційні системи, Geographic Information System, ГІС) або просторові СППР (Spatial DSS) — СППР, що дають змогу поєднувати модельне зображення території (електронне відображення карт, схем, космо-, аерозображень земної поверхні) з інформацією табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економічні показники тощо).


On-Line Analytical Processing (OLAP) — це спосіб організації великих комерційних баз даних. Бази даних OLAP дають змогу отримувати та аналізувати дані, що полегшує створення потрібних звітів.

Бази даних OLAP спроектовані так, щоб прискорити завантаження даних. Оскільки підсумовує дані сервер OLAP, а не Microsoft Excel, у разі створення та зміни звіту необхідна передача набагато меншого обсягу інформації до Microsoft Excel. Цей підхід дає змогу працювати з набагато більшими обсягами інформації, ніж за використання звичайної бази даних. У такому випадку Microsoft Excel повинен завантажити всі окремі записи та обчислити підсумкові значення.

Основи OLAP

Рівні деталізації . Бази даних OLAP мають багаторівневу структуру з розділом на категорії, орієнтованим на виконання аналізу даних. Наприклад, у базі даних із продажу можуть бути окремі поля, які визначають країну, область, місто та місце кожного продажу. Ця інформація може бути організована за рівнями деталізації.

Рівні в географічному вимірі

Така організація даних спрощує відображення підсумків із продажу на верхньому рівні ієрархії у зведеній таблиці або звіті зведеної діаграми, наприклад, загального продажу по країні або області, а також відображення деталей за місцями продажу з особливо високим або особливо низьким рівнем продажу.

Виміри та куби. Набір рівнів, які відносяться до одного аспекту даних, наприклад, географічного розташування, називається виміром. Інформація про продаж може бути організована також і в часовому вимірі: за роками, кварталами, місяцями та днями. Бази даних OLAP називаються кубами через те, що вони сполучають декілька вимірів, таких як час, географія та продукція, з узагальненням даних, наприклад, за обсягом продажу або розмірами складських запасів.