Монументальний живопис Кримської Готії ХІІІ-XV століть

1   2   3

1 Могарічєв Ю.М. Пещерные церкви Таврики. – Симферополь, 1997. – С.7-8. На жаль, досі зберігає актуальність скарга, висловлена в другій половині ХІХ століття відомим публіцистом Є.Л.Марковим. В літературі з кримської старовини недостатньо узагальнюючих робот, значна частина інформації розпорощена по збірках статей, виданнях, що продовжуються, журналах. Одним з наслідків цього може бути надмірний обсяг наукового апарату до журнальної статті з цих питань. В цьому плані книга Ю.М.Могарічєва винятково корисна – тут зведений значний матеріал з історії середньовічного Криму, історії дослідження “печерних міст”, печерних церков і їх розписів. З метою економії місця подальші посилання на книгу Ю.М.Могарічєва не наводяться – зацікавленого читача я звертаю до самої монографії і її бібліографії. Так само не наводяться примітки з питань, що не стосуються основної теми – середньовічного православного живопису. Проте наводяться посилання на пасажі з книг, які Ю.М.Могарічєв не згадує, на книги і статті, не опрацьовані в монографії і видання, що вийшли після публікації монографії.

2 Домбровский О.И. Фрески средневекового Крыма. – Киев,1966.

3 В останній час паломники і ченці Успенського монастиря в Бахчісараї проводять в печерних церквах з розписами служби, і ставлять на деяких з них загратовані двері (наприклад, так зробили в “Храмі Трьох вершників” на Ескі-Кермені). З одного боку, такі заходи дуже своєчасні – адже випадкові масові відвідувачі і є тим контингентом, який загрожує руйнуванням давнім фрескам. З іншого боку, хотілося б вірити, що в печерних церквах не будуть здійснюватись варварські “реставрації” – адже давні розписи це не лише памятки “світської” культури, але й памятки церковної історії.

4 Аби роздивитися фрески в деталях, я зволожував їх водою з пульверизатора. Без цього фрагменти розписів пагано проглядаються з-за напівпрозорого вапняного нальоту.

5 За доби Феодоро Каламіта була ще й головним портом державного утворення.

6 Успенский Л.А. Богословие иконы православной церкви. – М., 1989. – С.138-139; Воронин Н.Н. Смоленская живопись 12-13 веков. – М.,1977. – С.38; Штендер Г.М. “Деисус” Мартирьевской паперти Софийского собора в Новгороде// Древнерусское искусство. Монументальная живопись ХI-XVII веков. – М.,1980. – С.77-92; Лидов А.М. Византийские иконы Синая. – Москва-Афины, 1999. – С.54.

7 Щаревская Т.Ю. Фрески церкви Благовещения на Мячине («в Аркажах»). – Новгород, 1999. – С.24-26; О.І.Домбровський вважав “Службу” в розписах кримських церков сполученням святительського чину і сцени Євхарістії, яке виникло з-за браку місця. Подібний висновок гарно характеризує деякі особливості цієї книги - О.И.Домбровский. Цит.пр. – С.23-24.

8 В цьому пункті важко погодитись з точкою зору авторського колективу Н.Є. Гайдукова, Е.Н.Карнаушенка і А.В.Джанова, які вважають храмовим образом церкви “Успіння” майже втрачене на наш час зображення Богородиці Одигітрії в ніші жертовника печерного храму (Гайдуков Н.Е., Карнаушенко Э.Н, Джанов А.В. Новые данные по храмовым росписям Эски-кермена и его округи.// Православные древности Таврики. – Киев,2002. – С.122). В звязку з літургічними і богословськими асоціаціями зображення Діви Марії з немовлям в Візантії порівнювали з священником, який тримає С.Дари. Тому подібними зображеннями могли декорувати жертовник церкви, приклад чого ми, певно й знаходимо на Ескі-Кермені. Див.: Белтинг Ханс. Образ и культ. История образа до эпохи искусства. – М., 2002. – С.321-326, 434-435; Лидов.А.М. цит.пр. – С.118.

9 Грушевський М.С. Усна творчість пізніх княжих і переходових віків ХІІІ-ХІV століть.// Грушевський М.С. Історія української літератури. – Київ, 1994. – Книга 1. – Т.4. – С.209-216; Николаева Т.В. Змеевики с изображением Федора Стратилата как филактерии преимущественно для воинов.// “Слово о полку Игореве” и его время. – М., 1985. – С.349-350; Лифшиц Л.И. Монументальная живопись Новгорода XIV-XV веков. – М., 1987. – С.25,45.

1⁰ Белтинг Ханс. Цит.пр. – С.200-212; Мавродинова Лиляна Н. Стенната живопис в България до края на XIV век. – София, 1995. – С.30-31, 64-65; Измайлова Т.А. Армянская миниатюра ХI века. – М.,1979. – С.40.

1¹ Косцюшко-Валюжинич К.К. О раскопках в Херсонесе в 1902 году.// ИАК. – 1904. – Вып.9. – С.37-39. На жаль, згадана фреска, незважаючи на високу художню цінність, досі не привернула належної уваги вчених. Стінопис датується межею ХІІІ-ХІV ст., (Искусство Византии в собраниях СССР. Выставка. – М., 1977, див.: анотацію до іл.№ 929). Про фрески церкви Дмитра на Феодосійському карантині див.: Домбровский О.И. Цит.пр. – С.66-68; Салько Н. Унікальна памятка живопису ХІV століття.// Образотворче мистецтво. – Київ, 1973. - №1; Айбабина Е.А., Бочаров С.Г. Греческие православные церкви средневековой Кафы.// Православные древности... – С.164-166. Особисті враження від огляду фрески переконують мене в справедливості думки О.І.Домбровського та Н.Салько, які вважають розпис взірцем палеологівського стилю. Спроби О.А.Айбабіної та деяких інших авторів віднести цей твір до провінційно-східного візантійського мистецтва здаються мені штучними.

1² На довершення всім пошкодженням близько 1997 року фреска була частково поновлена олійними фарбами невідомими “добродіями”. Тому я робив зарис тільки з лику центрального вершника, де рештки авторського живопису не закриті поновленнями.

1³ На копії, опублікованій в книзі О.І.Домбровського, з незрозумілих причин змінені пропорції фігур вершників, а святим домальовані розмиті абриси юначих ликів. Ця “дивина” в копії викликала дискусію, висвітлену в книзі Ю.М.Могарічєва, в якій частина авторів доводить, що всі три вершника зображують св.Георгія.

1⁴ Лазарев В.Н. Живопись ХI-ХII веков в Македонии.// Лазарев В.Н. Византийская живопись. – М.,1971. – С.194-196.

1⁵ Лазарев В.Н.Византийские иконы XIV-XV веков.// Лазарев В.Н. Византийская живопись... – С.332.

1⁶ Гайдуков Н.Е., Карнаушенко Э.Н., Джанов А.В. Цит. пр. – С.121.

1⁷ Там само. – С.124.

1⁸ Серед наявного у мене матеріалу найдавнішим зображенням сюжету з Ієфонієм можна вважати клеймо “Несіння тіла Богородиці” Західної “Золотої брами” Собору Різдва Богородиці в Суздалі (20 роки ХІІІ століття). За виключенням однієї “латинської” ікони другої половини ХІІІ ст., з монастиря св.Катерини на Синаї сцена з Ієфонієм до кінця ХІІІ століття фігурує виключно в композиції “Несіння тіла”(наприклад, розписи церкви Богородиці Перівлепти в Охріді). Своєрідне поєднання сцен Успіння і несіння можна бачити в стінописах сербського монастиря Грачаніца (бл.1320) – тут є і сцена з Ієфонієм. Американські вчені Ентоні Брайєр і Девід Вінфельд вважають сцену з Ієфонієм ознакою пізньої іконографії. Редакцію сцени другої половини XIV століття можна проілюструвати на прикладі фресок Княжої церкви в Куртя-де-Арджеш (Румунія). Див.: Овчинников А.Н. Суздальские златые врата. – М., 1978. – іл.49; Иконе. – Београд,1983. – С.215; Джуріч Войслав Й. Візантійські фрески в Югославії (сербохорватською мовою). – Бєлград, 1975. – Табл.XV; Лихачева В.Д. Искусство Византии IV-ХV веков. – М., 1981. – С.253; Bryer A., Winfield D. The Byzantine monuments and topography of the Pontos//Dumbarton Oaks Library and Collection. – Washington, 1985. – Vol.1. – С.212; Дрэгуц В., Флоря В., Григорэску Д., Михалаке М. Румынская живопись в образах. – Бухарест, 1971. – С. 14.

1⁹ Попова О.С. Икона «Иоанн Предтеча» середины XIV века из Эрмитажа.// Искусство Западной Европы и Византии. Сборник статей. – М., 1978. – С.253-255.

2⁰ Термін “фреска” можна використовувати стосовно стінописів Кримської Готії лише умовно. Більшість розписів виконана в мішаній техніці, коли нижній шар фрескового живопису доповнювали верхніми шарами, написаними темперою. Особливо широко темперний живопис використано в розписі “Храму Донаторів”, де темперою виконані цілі фігури. Ближче до класичної фрески розпис церкви Південного монастиря на Мангупі.

2¹ Лазарев В.Н. Три фрагмента расписных эпистилиев и византийский темплон.// Лазарв В.Н. Византийская живопись... – С.110-136; Лидов А.М. Цит.пр. – С.82-85.

2² Постать преподобного сильно закопчена. Але рельєф живопису дозволяє прочитати малюнок, а вільні від кіптяви ділянки – приблизно відновити колорит. З фрески зроблено акварельний зарис.

2³ Про те, що фреска зображує саме святого Акіндіна, а не Христа (як гадав О.І.Домбровський) свідчить залишок напису з іменем святого, звичайний німб, а також вбрання – за фрагментами фрески можна зрозуміти, що на святому – зелена сорочка і червоний плащ – точнісінько, як на постаті св.мученика з арки поруч з “почесним місцем”.

2⁴ Высоцкий С.А. Светские фрески Софиевского собора в Киеве. – Киев, 1989. – С.32-62; Мавродинова Лиляна Н. Цит.пр. – іл.93;С.62-63.

2⁵ Домбровский О.И. Цит.пр. – С.33.

2⁶ Лихачева В.Д. Цит.пр. – С.190-191; Логвин Г.Н. Київська Псалтир.// “Українське мистецтвознавство”. – Київ,1971. – С.179-199; Вздорнов Г.И. Исследование о Киевской Псалтири. – М.,1978; Попова О.С. Икона “Иоанн Предтеча”... –С.245-261; Этингоф О. Икона «Первомученик Стефан».// Сообщения Государственного Эрмитажа. – Ленинград, 1982. – XLVII. – С.71-73.

2⁷ Белтинг Х. Цит.пр. – С.286-291; Лидов А.М. Цит.пр. – С.60-61; Мавродинова Лиляна Н. Цит.пр. – С.45-46.

2⁸ Н.Є.Гайдуков, Е.Н. Карнаушенко і А.В.Джанов без особливих підстав вважають святого Федором Троном. Див.: Гайдуков Е.Н.,Карнаушенко Э.Н.,Джанов А.В. Цит.пр. – С.129.

2⁹ Смирнова Э.С., Лаурина В.К., Гордиенко Э.А. Живопись великого Новгорода. XV век. – М., 1982. –С.221; Попова О.С. Миниатюры московского Евангелия начала XV века.// Памятники культуры. Новые открытия. 1977. – М., 1977. – С.210; Попова О.С. Икона «Иоанн Предтеча»... – С.252-254.

3⁰ Белтинг Х. Цит.пр. – С.247.

3¹ Лидов А.М. Цит.пр. – С.112-113.

3² Белтинг Х. Цит.пр. – С.333-336; Лидов А.М. Цит.пр. – С.66-68; Успенский Л.А. Цит.пр. – С.137. Напис «профітос» занотував у своєму нотатнику І.Е.Грабарь (фотографія цього аркушу опублікована в книзі: Грабарь И.Э. О древнерусском искусстве”. – М.,1966).

3³ Аверинцев С.С. Поэтика ранневизантийской литературы. – М.,1997. – С.100-102.

3⁴ Лидов А.М. Цит.пр. – С.98-99,118-119; Вздорнов Г.И. Волотово. Фрески Успения на Волотовом поле близ Новгорода. – М., 1989. – С.34; Лифшиц Л.И. Цит.пр. – іл.208,209; С.508.

3⁵ Джуріч Войслав Й., Джиркович Сіма, Корач Войслав. Печська патріархія (сербохорватською мовою). – Бєлград, 1990. – іл.79,80, С.136; Дрэгуц В., Флоря В., Григорэску Д., Михалака М. Румынская живопись... – С.10.

3⁶ Цей типаж ідеального аскета пізніше гарно схарактеризував протопоп Аввакум: “...и лице, и руце, и нозе, и вся чувства тончава и измождала от поста, и труда, и всякие им находящия скорби. ” – Лазарев В.Н. XV век.// История русского искусства. – М., 1954. – Т.2. – С.242.

3⁷ Малицкий Н.В. Заметки по эпиграфике Мангупа.// ИГАИМК. – 1933. – Вып.71. – С.25; Паллас П.С. Путешествие по Крыму.// ЗООИД. – 1881. – Т.12. – С.134; Лепер Р.Х. Археологические исследования на Мангупе в 1912 году.// ИАК. – 1913. – Вып.47. – С.149.

3⁸ Латышев В.В. Сборник греческих надписей христианских времен из Южной России. – Спб., 1896. – С.59; Грабарь И.Э. цит.пр. – С.254.

3⁹ Фреска знаходилася в апсиді храму і зображувала Деісіс та Службу святителів. За О.І.Домбровським, ранній живопис XIV-XV ст, частково перекривали поновлення XVI ст. Див.: Веймарн Е.В., Чореф М.Я. «Корабль» на Каче. – Симферополь, 1976. – С.56.

4⁰ Бобровский Т.А., Чуева Е.Е. Пещерные комплексы Инкерманской долины (юго-западный Крым).// Причерноморье, Крым, Русь в истории и культуре. Материалы II Судакской международной конференции. – Киев-Судак, 2004. – Часть II. – С.26-30.