Щодо розробки І стану реалізації Національної програми досліджень І використання ресурсів Азово-Чорноморського басейну, інших районів Світового океану на 2009-2034 роки

Вид материала

Содержание

Загальна характеристика проблеми.
Енергетичні ресурси Чорного та Азовського морів.
Рибні ресурси Чорного та Азовського морів.
Рекреаційний потенціал Чорного та Азовського морів
Екологічна ситуація в Азово-Чорноморському регіоні
Висновки та рекомендації

Подобный материал:

Шевченко Володимир Олексійович,

к.ф.н., провідний науковий cпівробітник

Одеського філіалу НІСД

E-mail: shevladna@yahoo.com

тел. 8-048-728-05-09

Щодо розробки і стану реалізації Національної програми досліджень і використання ресурсів Азово-Чорноморського басейну, інших районів Світового океану на 2009-2034 роки

Аналітичний матеріал

Анотація

Ефективне використання природних ресурсів одна із найважливіших умов сталого соціально-економічного розвитку держави. В останні роки світові держави активно використовують ресурси морів та океанів, особливо шельфові зони як джерело видобутку вуглеводнів. Сьогодні у світі на континентальному шельфі видобувається понад 34% нафти або 1,3 мільярда тонн. Разом з цим посилення економічної діяльності у водному просторі накладає підвищенні вимоги щодо забезпечення необхідного рівня екологічної безпеки. Чорне та Азовське моря є перспективними з точки зору їх використання як транспортних сполучень, джерел вуглеводнів та вилову риби. В представленій аналітичній записці аналізуються проблеми ефективного освоєння ресурсів Чорного та Азовського морів, розкриваються стан екології, пропонуються шляхи покращення ситуації.

Загальна характеристика проблеми.

Проблема ефективного використання ресурсів в Україні є однією із найбільш гострих, оскільки сьогодні із-за відсутності такого використання держава несе величезні збитки і втрачає перспективи економічного зростання на майбутнє. Такий стан особливо небезпечний у галузях, які є базовими для економіки.

Чорноморсько-Азовський регіон в системі економіки України є одним із найважливіших, як за обсягом продукції, так і за сферами функціонування. Складовими його потенціалу є водний, залізничний і автомобільний транспорт, портова структура, металургія, машинобудування, сільське господарство, рибна промисловість.

Енергетичні ресурси Чорного та Азовського морів. З 60-х років регіон став об’єктом уваги геологорозвідки як джерело запасів вуглеводнів, зосереджених на шельфі Чорного та Азовського морів. З 1971 року почалось вестись глибоководне буріння на Голицінській структурі, яка в 1975 році дала перший промисловий газ. Пізніше почалась розвідка та дослідно-промислова експлуатація на Архангельському та Штормовому родовищах. Максимальний рівень видобутку газу на морських родовищах був досягнутий у 1986 році. За оцінками Українського державного геологорозвідувального інституту сумарні перспективні і прогнозні ресурси вуглеводнів в акваторії складають 1438 млн. т . умовного палива, в тому числі:

- на шельфі Чорного моря – 780 млн. т. у. п.;

- на континентальному схилі і в глибоководній впадині Чорного моря - 346 млн. т. у. п.;

- на шельфі Азовського моря - 312 млн. т. у. п.

Із загостренням проблеми енергоносіїв і зростанням цін на них Кабінет Міністрів України постановою № 1141 1996 року затвердив Програму освоєння вуглеводних ресурсів українського сектору Чорного та Азовського морів, яка передбачала значне збільшення геологорозвідувальних робіт, надання податкових пільг на початковому етапі робіт, залучення іноземних інвестицій і як результат збільшення в 2010 році видобутку газу до 6,2 млрд.м3, а нафти - до 3,3 млн. тонн в рік. Виконавцем робіт було визначено ДАТ “Чорноморнафтогаз”. Певний час ситуація розвивалась по висхідній. На початок 2007 року у межах Північно-Західного шельфу Чорного моря було відкрито вісім газових і газоконденсатних родовищ, серед яких Стрілкове, Морське, Північно-Керченське, Північно-Булганакське, Східно-Казантипське та Північно-Казантипське. На балансі ДАТ «Чорноморнафтогаз» перебувало 18 родовищ, включаючи 14 газових, три газоконденсатні й одне нафтове. Компанія експлуатувала дев’ять родовищ, у тому числі п’ять — на шельфі та чотири — на суші. Перспективними виглядали роботи на Одеському шельфі. Однак з 2007 року намітилось значне зменшення фінансування геологорозвідувальних робіт. Законом України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України з питань оподаткування» на компанію накладено значну ренту, яка суттєво ослабила її фінансові можливості. Наслідком дії цих факторів стало скорочення видобутку газу, яке за даними статистики склало у 2008 році 20.6 млрд. кубічних метрів проти 21 млрд. кубічних метрів у 2007році.

Брак достатніх коштів, зміна керівництва та відсутність прозорої, базованої на строгому підпорядкуванні законодавству й інтересам держави діяльності по залученню іноземних інвесторів, продовжує негативно впливати на ситуацію – вже кілька разів переносяться терміни введення в експлуатацію Одеського родовища, природні запаси якого складають 30 млрд. кубометрів. Викликає здивування фантастичне зростання вартості його освоєння з 550 млн. грн. у 2005 року до 3 - 4 млрд. у 2008р. В сукупності дій наведених факторів усе більш непевними постають також перспективи робіт на Суботинському родовищі. Окрім цього необхідно відмітити, що в Україні немає компаній, здатних вести розвідку і промислову розробку вуглеводнів на великих глибинах. Скандальна ситуація із залученням іноземних інвесторів найяскравіше проявила себе у ситуації з компанією Vanco. Вузькі кланові інтереси стали на заваді прийняття оптимальних рішень і започаткування серйозного співробітництва із провідними нафтогазовидобувними компаніями світу. При цьому слід зазначити, що РФ висловила свій протест на проведення пошукових робіт у Чорному та Азовському морях до тих пір, поки не буде проведена делімітація морського кордону між Україною і Росією. Таким чином, проблема ефективного використання вітчизняних енергоресурсів шельфу Чорного і Азовського морів залишається невирішеною.

Рибні ресурси Чорного та Азовського морів. Важливим напрямком ефективного використання водних ресурсів Чорного та Азовського морів є також рибне господарство. Виходячи із фізіологічно обґрунтованих норм споживання рибопродуктів, щорічний вилов в Україні повинен складати 1 млн. тон. В рамках створення умов для формування та розвитку ринку риби, збільшення обсягів її виробництва в Україні, сприяння розвитку внутрішньої сировинної бази та рибопромислового флоту країни Кабінет Міністрів України видав Постанову № 1755 від 25.12.2004 року, якою затверджена Програма розвитку інфраструктури ринку риби, інших видів живих ресурсів та харчової продукції, що з них виробляється, на 2005-2010 роки.

Необхідність розробки програми була викликана тим, що райони вилову і інфраструктура рибної промисловості України зазнали значних змін. Так, ще у 80-х роках рибопромисловий флот УРСР вів вилов риби поблизу Мавританії, Марокко, Росії і Антарктиди. Рибна промисловість тоді спеціалізувалася на виробництві консервів переважно із сардини та сардинели. Інфраструктура включала в себе всі елементи вертикально інтегрованого господарства від вилову риби до продажу готової продукції на ринку. На початку 90-х років у зв’язку з посиленням квотування вилову риби у світовому океані сировинна база рибопромислового флоту України різко звузилась. З іншого боку, зниження ввізного мита збільшило обсяги завезення риби і рибних продуктів із Норвегії. Уже тоді застаріла вітчизняна виробнича база рибної галузі не давала змоги виробляти конкурентноспроможну продукцію, яка б відповідала вимогам часу.

Разом із занепадом державного ведення рибного господарства набуло широкого поширення браконьєрство. Хижацький вилов риби призвів до значного скорочення її запасів на внутрішніх водоймах і перш за все у Чорному та Азовському морях. Недосконалість законодавства і судочинства у даній сфері, слабка матеріальна база рибної інспекції не дозволили поставити заслін нищенню рибних ресурсів. Компенсаційні заходи щодо риборозведення і якісного видового розширення рибозаготівель не були в достатній мірі забезпечені фінансовими, техніко-технологічними та організаційно-кадровими ресурсами.

За даними статистики, на початок 2005 року споживання риби в Україні складало 8 кілограм на рік, що майже в двічі менше ніж у країнах Східної Європи і в 11 раз менше ніж в Японії. Зміна стану на краще потребує наполегливої та копіткої роботи з вирішення усіх найважливіших питань. Слід зазначити, що за останні роки у рибній галузі відбулись певні позитивні зрушення. Зокрема проводиться робота по створенню матеріальної бази для розведення риби і розвитку рибного господарства на внутрішніх водоймах. Нині рибний фонд для вирощування об’єктів аквакультури складає 1 млн. га, із нього: водосховищ - близько 800 тис. га, ставків - 122,5 тис. га, озер - 86,5 тис. га, водойм-охолоджувачів - 13,5 тис. га, інших категорій - 6 тис. га.

Рекреаційний потенціал Чорного та Азовського морів. У світі приморська зона – надзвичайно перспективний регіон для лікування, оздоровлення, туризму і відпочинку. За даними аналітичних служб крупних зарубіжних судноплавних компаній нині у світі морським туризмом щорічно користуються 15 мільйонів чоловік. У 2017 році ця цифра зросте до 24 млн. осіб .

Регіон Чорного та Азовського морів має значний рекреаційний потенціал, який здатний здійснювати пелоідотерапію (лікування з використанням унікальних мулових боліт, бальне лікування, використання цілющих властивостей мінеральних вод), псамотерапію ( лікування з використанням пісочних процедур), геліотерапію, морську аеротерапію, таласотерапію (морські купання). Лише в Одеській області знаходиться близько 290 установ оздоровлення і відпочинку, які можуть одночасно надавати свої послуги майже 68000 відпочиваючим. Прийом, обслуговування туристів ведуть 175 туристичних підприємств, 7 спеціалізованих готелів, 2 кемпінги, 6 туристичних баз, 26 підприємств харчування, 2 автотранспортні підприємства.

Всесвітнє визнання серед відпочиваючих набув санаторний комплекс Куяльник з його чудодійними лікувальними болотами, запаси яких оцінюються приблизно 24000 тис. м 2. Широко застосовується у лікуванні і ропа Куяльницького лиману завдяки вмісту в ній солей магнію, кальцію, йоду і брому. Великі запаси лікувальних боліт має також Тилігульський лиман (близько 14000 тис. м 3.). Високоякісні і кондиційні лікувальні болота є також в Будакському лимані, в озері Сасик, у районі в районі Сухого лиману (загальні запаси близько 14000 м3.). Білгород-Дністровський район має значні запаси мінеральної води сульфатного типу. Високий вміст лікувальних мінералів містить вода, яку видобувають у районах Варварки, Кінбурнської коси, Березані, Очакова.

Значний рекреаційний потенціал має АРК де зосереджено 36 % санаторіїв курортного фонду України, понад З0 % будинків і пансіонатів відпочинку, майже 20 % туристичних закладів. Тут надають лікувальні послуги 127 санаторіїв і пансіонатів, 94 будинки відпочинку, в яких щороку відпочиває понад 1 млн. чол. На базі джерел мінеральних вод функціонують санаторії в Євпаторії, Саках, Феодосії. Практичне значення мають термальні води Тарханкутського півострова, лікувальні грязі численних солоних озер. Сформувалися рекреаційні райони: Ялтинський, Євпаторійський, Феодосійський.

У Миколаївській області основна курортно-оздоровча зона зосереджена біля Очакова і Миколаєва. Тут діє 17 санаторіїв, пансіонатів та будинків відпочинку, численні бази відпочинку, дитячі табори. Рекреаційне господарство Херсонської області реалізує оздоровчо-лікувальні можливості у 8 санаторіях та пансіонатах, 38 будинках відпочинку, численних базах відпочинку та дитячих таборах розташованих у долинах Дніпра, Інгульця, на узбережжях Каховського водосховища, Дніпровського лиману, Чорного та Азовського морів. Найбільш значимими є курорти Гола Пристань, Скадовськ та курортна місцевість Арабатська Стрілка.

Водночас слід відмітити, що в цілому рекреаційний комплекс Азово-Чорноморського узбережжя переживає складні часи. Більшість готелів, мотелів, кемпінгів, санаторіїв, будинків відпочинку та туристичних баз будувались за проектами, що сьогодні не відповідають міжнародним стандартам. Несвоєчасний капітальний ремонт призвів до значного зносу цих будівель. Медичне оснащення більшості оздоровчих закладів застаріле і не дозволяє здійснювати оздоровчі заходи на належному рівні.

Невирішеним належним чином залишається питання транспортних перевезень. Діючий за радянських часів морський пасажирський флот втрачений, а новий не створений. Спроби суднохідної компанії “Укрферрі” поновити круїз по Чорному морю наткнувся на штучно створені перепони у вигляді підвищених тарифів і митних нововведень. Потребує перебудови і реконструкції мережа прикордонних переходів з країнами - сусідами та її сервісне облаштування. У сфері туризму слабкими місцями залишаються інформаційне забезпечення, лінгвістична підготовка гідів, знання ними історико-культурної спадщини.

Екологічна ситуація в Азово-Чорноморському регіоні. Надзвичайної гостроти набуває екологічна ситуація в Українському Причорномор’ї, яка нині пронизує усі сфери життя і потребує комплексного дослідження. Проблеми екології та раціонального використання ресурсів морів і світового океану є одними із найважливіших пріоритетів міжнародного економічного співробітництва. В рамках різних міжнародних організацій ці питання регулюють цілий ряд міжнародно-правових документів, в числі яких Конвенція про зміни клімату (995_044), Гельсінська конвенція ( 987_009 ), Барселонська конвенція, Рамсарська конвенція (995_031), Конвенція про захист Чорного моря від забруднення (995_065), Резолюція Ради Європи про охорону приморських зон (1973 р.), Європейська хартія про охорону приморських зон (1981 р.), Нікосійська декларація про співробітництво країн Європи і Середземномор'я в сфері охорони довкілля, Конвенція про транскордонні водостоки та озера (994_273), Резолюція Європейської Ради з питань довкілля про майбутню політику ЄС відносно європейських приморських зон (1992 і 1994 рр.), Картагенський Протокол з питань біологічної безпеки ( 995_935 ), Стратегічний план дій для відновлення та охорони Чорного моря, підписаний на Міністерській конференції у Стамбулі у 1996 році та інші.

У сфері екології Україна є учасником не тільки багатосторонніх міжнародних але й цілої низки двосторонніх угод, щодо регулювання питань використання ресурсів Чорного і Азовського морів. Так зокрема, у 1992 році наша держава підписала з Румунією, а у 1994 році ратифікувала Конвенцію про захист Чорного моря від забруднення (995_065) та Протокол про збереження біорізноманіття та ландшафтів Чорного моря. У 2007 році була підписана угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки про співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Підписані і ратифіковані багатосторонні та двосторонні міжнародно-правові документи зобов’язують нашу державу проводити необхідну систематичну роботу щодо забезпечення захисту екології та раціонального використання водних ресурсів. Так, у Конвенції про охорону біологічного різноманіття (995_030 ) записано, що країни Європи несуть спільну відповідальність за збереження своєї природної спадщини та передачу її прийдешнім покоління. Ініціативи у вирішенні цієї проблеми мають спиратись на використання всіх доступних механізмів для того, щоб змінити погляди і методи діяльності людства по відношенню до біологічного та ландшафтного різноманіття.

У розробленій згідно з рішеннями Конвенції загальноєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття визначені основні принципи і завдання європейських держав в даній сфері. Серед найважливіших умов досягнення мети збалансованого і невиснажливого використання біологічного та ландшафтного різноманіття можна виділити 10 нижчеперелічених принципів:

принцип обережного прийняття рішень;
принцип уникнення загроз;
принцип запобігання втратам;
принцип переміщення небезпечних виробництв;
принцип екологічної компенсації;
принцип екологічної єдності;
принцип відновлення та (від)творення природних ресурсів;
принцип застосування найкращих екологічних методів;
принцип "забруднювач платить";
принцип участі громадськості та її доступу до інформації.

Ще більше конкретизовані вимоги щодо охорони навколишнього середовища та раціонального використання ресурсів Азовського та Чорного морів у двосторонніх угодах. Так, в угоді між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки про співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища зазначено такі напрямки роботи як:

охорона, запобігання, контроль та можливе усунення забруднення узбережжя Чорного моря;
управління стічними водами;
управління небезпечними хімічними речовинами;
управління твердими відходами;
охорона атмосферного повітря від забруднення;
управління прибережною зоною;
оцінка впливу антропогенної діяльності на навколишнє природне середовище;
обмін екологічно-безпечними технологіями для виробництва енергії;
екологічна освіта;
управління лісовими ресурсами.

Разом з цим, дослідження проведені вченими Українського наукового центру екології моря Мінприроди України, Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної Академії наук України, Інституту біології південних морів НАН України, Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем Мінекономресурсів України, Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем показали, що стан екології Чорного та Азовського морів на середину 90-х років став загрозливим. Це проявило себе в значному забрудненні морської води, розвитку евтрофікаційних процесів, втраті цілого ряду біологічних видів, скороченні рибних ресурсів, зниженні рекреаційних можливостей, виникненні загроз здоров'ю населення.

Усвідомлення владою складності ситуації та необхідності виконання міжнародно-правових документів знайшло своє відображення у прийнятті рішення про розробку Концепції охорони та відтворення навколишнього природного середовища Азовського і Чорного морів, Стратегічного плану дій для відтворення та захисту Чорного моря від забруднення, Програми державного екологічного моніторингу Чорного і Азовського морів. Концепція була розроблена 10 липня 1998 року і затверджена Постановою Кабінету Міністрів України N 1057. Через три роки 22 березня 2001 року Законом України була затверджена загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів. В документах дана детальна оцінка стану екології морів, визначені найбільші забруднювачі, основні завдання та шляхи їх виконання.

На основі системних досліджень було встановлено, що основними джерелами забруднення Азовського і Чорного морів є підприємства металургійної, нафтопереробної та хімічної промисловості, а також сільськогосподарські підприємства, які практикують поливне господарство з використанням хімічних мінеральних добрив і підприємства житлово-комунального комплексу. Так, в Одеському, Іллічівському та Керченському портах вміст нафтопродуктів у воді перевищував гранично допустиму концентрацію (далі - ГДК) у 1,5-2 рази. В Азовському морі на окремих територіях гранично допустима концентрація перевищена у 10 разів. Вміст фенолів перевищив нормативи у 7 разів. Незважаючи на зменшення використання добрив у сільському господарстві, значна частина їх виноситься річковими стоками у море. Середній вміст фосфору у водах Азовського і Чорного морів коливається від 10 до 40 мкг/л . В Азовському морі вміст азоту коливається від 20-28 до 400 мкг/л.

За підрахунками компетентних науково-дослідних установ, щорічно підприємства комунально-побутового господарства скидають у Чорне море понад 33,8 тис. тонн завислих речовин, 8,8 тис. тонн азоту, 2,6 тис. тонн фосфору, 24,1 тис. тонн нафтопродуктів.

Зношеність і недостатня потужність очисних споруд стала причиною того, що дефіцит пропускної спроможності в містах і селищах АРК, у містах Миколаєві, Одесі та Севастополі складав 273 тис. куб. метрів на добу. Майже 25 відсотків каналізаційних мереж перебували в аварійному стані. Вкрай складна екологічна ситуація склалась у Азовському морі, де тільки металургійні підприємства комбінату та концерну «Азовмаш" щороку скидають понад 800 млн. куб. метрів (до 99 відсотків загального обсягу скидів у море) забруднених стічних вод.

Значним забрудненням характеризуються морські акваторії та акваторій портів. Головна причина цього полягає у відсутності достатньої кількості належних портових споруд для складування та обробки екологічно небезпечних вантажів, а також низький рівень забезпеченості морських транспортних засобів системами очищення побутових стоків та утилізації твердих відходів.

Занепокоєння санітарно-епідеміологічних служб та екологічних організацій викликав і той факт, що у межах водоохоронної зони Азовського і Чорного морів накопичилась значна кількість твердих побутових і промислових відходів. Відсутність більш-менш прийнятної технології облаштування звалищ спричиняє забруднення поверхневих і підземних вод, створює загрозу погіршення санітарно-епідеміологічного стану та стану здоров'я населення, деградації рекреаційного потенціалу.

Без належного дотримання екологічних вимог виконуються днопоглиблювальні і дноочисні роботи в морських акваторіях, що призводить до деградації донних біоценозів і забруднення морського середовища завислими та токсичними речовинами. На початку нового тисячоліття до підводних морських звалищ скинуто більше 2600 куб. метрів ґрунтів.

У рибній галузі відмічено, що внаслідок незбалансованої і хижацької господарської діяльності зменшилась кормова база, кількість нерестовищ, місць нагулу й існування риби та інших живих водних організмів. Нераціональний вилов риби та морепродуктів, незадовільне виконання заходів, спрямованих на їх відтворення, спричинили зменшення їх біологічної продуктивності та збіднення видового складу. Ситуацію ускладнило привнесення до екосистеми морів шкідливих екзотичних організмів, які пригнічують розвиток та відтворення місцевих флори та фауни Азовського і Чорного морів.

Загрозлива екологічна ситуація призвела до розширення зони гіпоксії (зменшення кількості кисню) в Чорному морі з 3 до 40 тисяч квадратних кілометрів; зростання в 20 разів порівнянні з 60-ими роками площі зон цвітіння у північно-західній частині Чорного моря; збільшення кількості одноклітинних організмів і медуз, а також шкідливих екзотичних організмів; скорочення смуги ареалу макрофітів прибережного мілководдя до 3-5 метрів; зникнення популяції вищих ракоподібних та придонних риб, суттєвого скорочення популяції планктонних ракоподібних. Загрозливою стала масова загибель донних біоценозів, зменшилась кількість морських ссавців. Обсяги вилову риби у Чорному та Азовському морях скоротились у 5 разів, щорічні втрати продукції склали більше 70 млн. доларів. Забруднення та недостатнє забезпечення населення прибережної смуги якісною питною водою в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях та місті Севастополі щорічно призводить до спалахів кишкових захворювань та захворювань на вірусний гепатит. Незадовільна екологія стала причиною відтоку значної кількості відпочиваючих і туристів, що оцінюється збитками в десятки мільйонів.

У розвиток Концепції охорони та відтворення навколишнього природного середовища Азовського і Чорного морів і загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів науково-дослідними інститутами і владою була здійснена певна правова та організаційна робота. В першу чергу це стосується розробки Програми державного екологічного моніторингу Чорного і Азовського морів” (2004 р.), Проекту закону України “Про прибережну смугу морів”, проекту закону “Про морські порти” (передано до другого читання, реєстраційний номер 088) та проекту закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо прибережних захисних смуг” (передано до другого читання реєстраційний номер 2642), а також Положення про Державну інспекцію охорони Чорного моря Міністерства екології та природних ресурсів України. 17 жовтня 2007 року розпорядженням Кабінету Міністрів України було схвалено Концепцію Стратегії національної екологічної політики України на період до 2020 року.

У Верховній Раді проведено ряд парламентських слухань, на яких розглядались питання “Щодо дотримання вимог екологічного законодавства в Україні, напрями реалізації та вдосконалення екологічної політики”, “Про дотримання вимог природоохоронного законодавства України”. Учасники слухань відмітили, що мають місце певні позитивні зміни, які закладають основи раціонального природокористування.

В той же час непослідовність і неузгодженість дій центральних та місцевих органів влади не сприяє належній ефективності та дієвості реалізації програмних елементів Основних напрямків державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Свого часу були дані доручення Кабінету Міністрів України в числі яких: здійснити заходи щодо прискорення реалізації адміністративної реформи з метою створення державної системи інтегрованого управління природними ресурсами; забезпечити створення єдиної системи державного контролю за використанням природних ресурсів та охороною навколишнього природного середовища; розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проект Національної екологічної стратегії України, розробити проект Екологічного кодексу України, забезпечити створення системи державних кадастрів природних ресурсів; розробити економічні механізми стимулювання ощадливого використання природних ресурсів, реалізації природоохоронних заходів, впровадження альтернативних видів енергії та екологічно безпечних технологій. Значна частина рекомендацій не виконана. Досі не забезпечено створення системи державних кадастрів природних ресурсів, не завершено розроблення державних басейнових програм охорони довкілля, використання та відтворення водних ресурсів, економічних механізмів стимулювання ощадливого використання природних ресурсів, реалізації природоохоронних заходів, впровадження альтернативних видів енергії та екологічно безпечних технологій тощо.

Рахунковою палатою було проведено перевірку виконання завдань екологічного оздоровлення Чорного і Азовського морів. За висновками аудиторів, гармонійному екологічному розвитку регіону Азовського і Чорного морів перешкоджає недосконале управління природними ресурсами, зокрема, береговою зоною, та неконтрольований розвиток міст і промисловості. Як великі міста, так і невеликі населені пункти продовжують посилено забруднювати промисловими та побутовими стоками води морів. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України у цій ситуації не змогло забезпечити належного виконання природоохоронних заходів, спрямованих на поетапне поліпшення екологічного стану Азовського і Чорного морів та координацію дій щодо залучення коштів для фінансування природоохоронних заходів та контроль за ходом їх реалізації. Як наслідок, значні суми грошей було переведено на спорудження об’єктів, які не є першочерговими або їх будівництво Програмою взагалі не передбачено.

Органи екологічного контролю не мають необхідних важелів для впливу і покарання забруднювачів. Діючі штрафи за порушення законодавства про охорону та раціональне використання природних ресурсів значно менші заподіяних природі збитків. Так, Державна екологічна інспекція Азовського моря, за результатами своїх перевірок змогла виставити ВАТ МК "Азовсталь" за порушення природоохоронного законодавства у 2005-2006 та І півріччя 2007 року претензії на суму 1528 тисяч гривень, що для такого гіганта є краплиною і явно не стимулює його до будівництва очисних споруд. В менших розмірах, але так само чинить АП "Шахта ім. Засядька": за скинуті 1700 тисяч куб. м шахтних вод в річку Кальміус, який несе отруту до моря, претензія інспекції склала 480 гривень.

За висновками фахівців Рахункової палати, Мінприроди та його регіональні управління, по суті, самоусунулися від контролю за станом виконання Програми. Так, з виділених у 2002-2005 роках бюджетних коштів у сумі 25,5 мільйона гривень на заходи по охороні та відтворенню довкілля Азовського і Чорного морів було використано за призначенням лише 16,5 мільйона гривень. А в переліки природоохоронних заходів на 2005 рік, затверджених Мінприроди та погоджених Кабінетом міністрів України, фінансування заходів Програми взагалі не було включено. Крім того при суттєвому недофінансуванні заходів Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів допущено факти правопорушень при використанні бюджетних коштів на загальну суму понад 7,5 мільйона гривень.

Виходячи із важливості і гостроти проблеми ефективного використання ресурсів Чорного і Азовського морів 20 травня 2008 року Президент України В. Ющенко затвердив Указом № 463/2008 рішення РНБОУ «Про заходи щодо забезпечення розвитку України як морської держави» від 16 травня 2008 р.. За останні роки це один із не багатьох документів, який стосується розвитку морегосподарського комплексу і, зокрема, морської інфраструктури. Рішення РНБОУ охоплює широкий комплекс проблем від суто технічних до політичних. У розвиток рішення РНБОУ Кабінету Міністрів було доручено до кінця 2008 року розробити Національну програму дослідження та використання ресурсів Азово-Чорноморського басейну, інших районів Світового океану на 2009-2034 роки.

Как секретарь Совета национальной безопасности и обороны Украины и как гражданка этой страны, считаю заседание СНБО 16 мая 2008 года по фундаментальной теме «Украина как морское государство» более чем актуальным.18 листопада 2008 р. проведено нараду з питання стану виконання цього рішення РНБОУ. Після детального аналізу, учасники наради констатували, що жодне доручення із цього питання Кабінетом Міністрів не виконано. За станом на квітень 2009 року Програма все ще знаходиться на етапі розробки. Аналіз аналогічних програм показує, що частина їх містить помилки, які знижують дієвість документів.

Висновки та рекомендації:

1. В умовах загострення проблеми енергоресурсів та економічної кризи ефективне використання потенціалу Чорного та Азовського морів є нагальною потребою. Першочерговим завданням на цьому шляху є правове та організаційне впорядкування питань розмежування кордону з РФ, залучення іноземних компаній, проведення геологорозвідувальних робіт та промислового видобування нафти і газу. В рамках виконання конкретних завдань щодо використання вуглеводнів, нафтогазовий потенціал Криму має бути включений в господарський комплекс наступними варіантами:

- Утилізація супутнього газу нафтових родовищ. Нині супутній газ Владиславського та Жовтневого спалюється у факелах. Втрати за добу складають 2-3 тисячі кубічних метрів. Можливе зрідження (скраплення) газу з метою його подачі із свердловин до котельної;

- Використання газотурбінних установок на малих за розмірами родовищах для газотеплоенергопостачання окремих населених пунктів (Оленівське, Чорноморське, Борзовське, Бойківське, Краснополянське, Ярилчанське).

- Місцеве газозабезпечення населених пунктів на приладі Задорнінського газового родовища Чорноморського району.

- Реалізація комплексних проектів видобутку газу і нафти (Тетянівське газоконденсатне, Серебрянське нафтове родовища і Ковильненський майданчик). Комплексний проект дозволить отримувати від 120 тис.м 3 до 600 тис.м 3 газу на добу. Кількість рідкої фракції може скласти від 100 до 300 куб. метрів.

- Ще один комплексний проект можуть скласти газові родовища у складі Поворотне, Придорожне, Олексіївське.

- Карлавське газонафтове родовище і Бакальсько-Міжводненська зона можуть розглядатсь як окремі проекти і як один спільний.

2. Нагальними питаннями, які нині потребують свого вирішення нині є: внесення змін в законодавство щодо посилення матеріальної і кримінальної відповідальності за браконьєрство; забезпечення рибної інспекції сучасною технікою; прийняття нормативних актів, які стимулюють проведення заходів з відновлення запасів риби; технічне переоснащення рибних господарств; розробка і прийняття законів, які забезпечують прозоре залучення інвесторів та формування ринку рибопродуктів; виділення коштів для будівництва риболовного флоту, оновлення парку холодильників, створення потужностей з базової переробки риби; покращення системи підготовки фахівців рибного господарства; посилення науково-дослідних робіт, спрямованих на покращення моніторингу стану морів; розробку новітніх технологій розведення та вилову риби.

3. Держава втратила ряд важелів у туристично-рекреаційному комплексі. Наразі необхідно провести комплексний аналіз функціонування цієї галузі. Ключовими питаннями, що потребують негайного вирішення є: аудит наявної рекреаційної бази та її категоризація; виділення пріоритетних установ, які залишаться у державному підпорядкуванні; передача з чітко визначеними матеріальними, фінансовими та екологічними зобов’язаннями в оренду інших установ; створення умов та розбудова сучасної інфраструктури лікувально-профілактичних установ.

4. Надзвичайної гостроти набуває екологічна ситуація в приморській зоні внаслідок ігнорування елементарних вимог. Головна причина наростання загрозливих явищ в екології та використанні природних ресурсів полягає у девальвації законів, намаганні бізнесу приватизувати національне багатство і отримувати максимальні прибутки, навіть ігноруючи елементарні вимоги екології.

Розв’язання проблеми лежить у площині укріплення законності і посилення відповідальності за порушення та організації роботи органів влади у відповідності з вимогами, означеними у Конвенції Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.

5. Державні структури виявились інфікованими ідеями розробки на всіх рівнях різноманітних концепцій, стратегій і програм, в результаті чого постраждала робота по розробці, імплементації та впровадженні у життя конкретних законів, нормативів, вимог та організації контролю. Зарубіжний досвід переконливо засвідчує необхідність посилення правого, нормативного регулювання усіх соціально-економічних процесів, в тому числі забезпечення охорони навколишнього середовища та раціонального використання ресурсів.

6. При розробці Національної програми дослідження та використання ресурсів Азово-Чорноморського басейну, інших районів Світового океану на 2009-2034 роки доцільно передбачити наступне:

Визначити мету програми, зміст якої полягає у:

а) розкритті суті проблеми, її причин та можливих наслідків,

б) визначенні шляхів, форм і методів вирішення проблеми;

в) в заохоченні суб’єктів виконання програми до системної і послідовної роботи з її виконання.

Визначити об’єкт Програми та її суб’єкт.
Визначити основного виконавця.
Визначити основні завдання у порядку пріоритетів,
Визначити та узгодити із компетентними органами питання правового і фінансового забезпечення. Забезпечити, щоб завдання програми були збалансовані ресурсно і за часом.
Дати оцінку виконанню програми у обґрунтованих фінансових показниках.

7. Надати програмі статусу нормативно-правового документу

Шевченко Володимир Олексійович,

к.ф.н., провідний науковий cпівробітник

Одеського філіалу НІСД

E-mail: shevladna@yahoo.com

тел. 8-048-728-05-09

24 квітня 2009 р.

Blog

Содержание