Затверджено: Рішення Київської обласної ради від. 12. 2011 № -14-vi
| Вид материала | Документы |
- Ріальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні Донецької обласної ради, 186.7kb.
- Ація державної регуляторної політики здійснювалась Київською обласною державною адміністрацією, 109.77kb.
- Програма економічного І соціального розвитку вінницької області, 716.65kb.
- Вінницька міська рада виконавчий комітет рішення від 18. 08. 2011 р. №1950, 49.65kb.
- Розпорядження голови львівської обласної ради, 31.41kb.
- Про виконання Спільної обласної програми сприяння підвищенню якості та конкурентоспроможності, 201.6kb.
- Про виконання програми соціально-економічного та культурного розвитку Київської області, 1196.75kb.
- Звіт про використання коштів обласного цільового фонду охорони навколишнього природного, 34.74kb.
- Головне управління освіти І науки Київської обласної державної адміністрації Рішення, 12.77kb.
- Р І шенн явід 29. 04. 2011 №5-16/ V і м. Черкаси Про затвердження Положення «Про порядок, 168.59kb.
2.6 Тверді побутові відходи
Сучасне життя людини неминуче пов`язано з утворенням великої кількості відходів. Так, на підприємствах області, які мають дозволи на розміщення відходів, протягом 2010 році утворилось 2932,1 тис.т відходів І–ІV класів небезпеки, переважна частина з яких (2925,0 тис.т, або 99,8% від загального обсягу) – це відходи ІV класу небезпеки. Із загальних обсягів утворених відходи І–ІII класів небезпеки складають 7,1 тис.т, що на 3,8 тис.т, або у 2,2 рази більше порівняно з 2009 роком.
Утворення відходів І–ІІІ класів небезпеки за класами небезпеки (т)
Таблиця 8.
| | 2000 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 |
| Усього | 638 | 9103 | 8816 | 7443 | 8989 | 3291 | 2932131 |
| у тому числі | | | | | | | |
| I класу небезпеки | 54 | 83 | 109 | 83 | 77 | 44 | 60 |
| II класу небезпеки | 139 | 314 | 388 | 368 | 335 | 176 | 165 |
| IIІ класу небезпеки | 445 | 8706 | 8319 | 6992 | 8577 | 3071 | 6876 |
| IV класу небезпеки | … | … | … | … | … | … | 2925030 |
Можна відмітити, що у 2010 році основна доля утворених відходів припадає на тваринні та рослинні відходи – 66,3% та становить 1942958,2 т. Мінеральні відходи становлять 20,3% (596012,2 т) та осад промислових стоків 7,9 % (231060,0 т) . Отже, розом ці відходи (тваринні, рослинні, мінеральні відходи та осад промислових стоків) становлять 94,5 % всіх утворених відходів І-ІV класу.
Протягом 2010 року утворено у розрахунку на 1 км² території області 104,3т І-ІV класу або 0,3 т І-ІІІ классу небезпеки, а на одну особу відповідно 1705,0 та 4,1 кг.
Частка відходів, які були утилізовані, оброблені (перероблені), у загальному обсязі утворених у 2010 році склала 44,2%.
Накопичення відходів у навколишньому природному середовищі є одним з потенційних джерел забруднення довкілля Київської області і значною мірою залежить від погодних умов, сезону, ступеня благоустрою житлових будинків, рівня життя населення тощо.
Відходи, при їх накопиченні в області (понад 37млн.т відходів І-ІV), є джерелом суттєвої екологічної небезпеки та соціальної напруги, створюють негативний імідж області.
Захаращення території області всіма видами відходів обумовлюють такі основні фактори:
- неефективні технології переробки первинної сировини і матеріалів, що призводить до утворення значної кількості відходів;
- недоліки в розробці нових та використанні наявних (вже розроблених і відомих у світовій практиці) технологій утилізації відходів на місцях їхнього утворення;
- недоліки системи поводження з відходами, які не були утилізовані на місцях їхнього утворення, а також системи очищення території області від відходів.
Така система вимагає чітко встановленої організації збирання, транспортування, складування, сортування та переробки відходів за прогресивними технологіями з метою забезпечення їхнього подальшого використання в якості нових видів ресурсів, а також науково обґрунтованими засобами захоронення невикористаних відходів (сміття) на спеціально облаштованих полігонах.
Станом на 1 січня 2011 року підприємства області мали дозволи на використання 345 спеціально відведених місць та об'єктів видалення відходів (їх проектний та залишковий об’єм складає 99,0 млн.м³ та 33,7 млн.м³ відповідно, площа – 3,7 млн.м² та 1,6 млн.м² відповідно), а також 13 установок для спалювання відходів, 36 – для утилізації та перероблення відходів та 1024 установки для зберігання відходів (контейнери, цистерни і т.п.) загальною потужністю 32,6 тис.т, 25,3 тис.т та 118,9 тис.т на рік відповідно.
Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області у 2010 році було продовжено роботу, розпочату в попередні роки, щодо знешкодження непридатних до використання пестицидів.
Станом на 01.12.11 на території області залишається 432,4 т. непридатних пестицидів.
Науково-технологічний прогрес значною мірою реалізується у всединамічнішому розвитку вторинного ресурсокористування. У сучасному світі чим розвинутішою є країна, тим вищою є в ній частка вторинних джерел в загальному ресурсоспоживанні.
Аналіз світового досвіду комплексної переробки сировини, рекуперації відходів свідчить про закономірність ресурсозаощадливих тенденцій інтенсивного природокористування. Їх науковою основою є ідеї технологічно замкнутого кругообігу використання природної сировини і становлення на цій основі безвідходних територіально-виробничих комплексів.
Інтенсивному типові розширеного відтворення виробництва відповідає перехід на повне, повторне і багаторазове використання сировини, яка залучається у господарський обіг. Цим забезпечується відносна стабілізація і наступне скорочення первинного ресурсокористування. Вторинне ресурсокористування є, таким чином, довгостроковою стратегією розвитку всього світового господарства і відповідно окремих країн.
З позицій вторинного ресурсокористування також вирішується проблема впровадження безвідходних технологій, про що йшлося вище. Але при цьому питання ставиться ширше. Мова йде не про конкретні технології і відповідні виробничі об’єкти, а про суспільне виробництво в цілому, про окремі територіально-виробничі комплекси.
Макулатура використовується для отримання широкої гами целюлозно-паперової продукції. Використання 1 т вторинного волокна взамін деревної маси дозволяє заощадити від 2,6 до 5 м3 деревини, від 105 до 780 кВт/год електроенергії та ін.
Відходи деревини використовуються для виробництва деревостружкових плит, інших композиційних матеріалів, гідролізної продукції.
На теперішній час створилися сприятливі нормативно-правові та економічні умови для розширення збирання і заготівлі відходів як вторинної сировини, передусім залишкових продуктів кінцевого споживання: макулатури, сировини полімерної вторинної, відходів деревини та ін. Це сприяє розширенню їх використання в майбутньому, оскільки їх ресурсний потенціал повністю не задіяний. Поряд з розширенням традиційних напрямів використання цих видів вторинної сировини передбачається розвиток нових технологій композиційних матеріалів на базі відходів деревини, полімерів, зношених шин тощо. Важливого значення набуває розвиток системи збирання та створення потужностей з переробки картонної, скляної, металевої та пластикової тари і упаковки.
Відходи знаходять застосування у багатьох галузях для виробництва промислової продукції, будівельних матеріалів, комбікормів, добрив та ін., замінюючи природні ресурси (рудні концентрати, паливо, деревину, природні нерудні матеріали тощо).
Одним із пріоритетних напрямів у сфері використання вторинних ресурсів виступає подальша розробка технологій і розширення виробництв з переробки багатотоннажних відходів видобувної, металургійної, хімічної та інших галузей промисловості в будівельні матеріали і конструкції. До таких відходів відносяться відвальні, розкривні і супутні породи, шлаки металургійної промисловості, золи і шлаки теплоелектростанцій, фосфогіпс та ін.
Розширення ресурсних можливостей за рахунок відходів має виходити з визначення їх ресурсної цінності і технологічних можливостей їх залучення у виробництво, обґрунтування напрямів та шляхів найбільш ефективного використання відходів, створення на основі ресурсно-технологічних передумов територіально-виробничих комплексів із замкненими ресурсними циклами тощо. При цьому важливе значення має надаватися розробленню та виконанню відповідних державних, регіональних, галузевих програм, які спрямовуються на вирішення найважливіших екологічних і ресурсних проблем, створення нових підходів до вирішення проблем відходів та засобів їх реалізації.
Ефективне вирішення комплексу питань, пов’язаних із поводженням з твердими побутовими відходами, можливе лише за умови визначення основних напрямів та розв’язання основних завдань з реалізації державної політики у сфері поводження з відходами, зазначених у Програмі поводження з твердими побутовими відходами в Київській області на 2012-2016 роки (далі – Програма ТПВ), яка враховує сучасний стан економіки і перспективи соціально-екологічного розвитку області.
Метою Програми ТПВ є створення умов, що сприятимуть забезпеченню повного збирання, перевезення, утилізації та захоронення побутових відходів і обмеження їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та здоров’я людини, а також розширення і модернізація діючих потужностей із збирання, перероблення та утилізації ТПВ, створення ефективної системи управління у сфері поводження з відходами.
Передбачається розв’язати такі основні завдання:
- забезпечення мінімального утворення та зменшення кількості захоронення побутових відходів шляхом використання нових сучасних високоефективних методів їх збирання, перевезення, зберігання, переробки, сортування і утилізації;
- розширення потужностей із збирання, заготівлі відходів, їх використання як вторинної сировини у господарській діяльності;
- оновлення контейнерного господарства та парку сміттєвозів, створення та облаштування контейнерних майданчиків;
- впровадження роздільного збирання ТПВ;
- створення потужностей з перероблення та утилізації ТПВ;
- удосконалення нормативно-методичного, організаційного, інформаційного та іншого забезпечення сфери поводження з ТПВ;
- забезпечення контролю за діючими та закритими полігонами побутових відходів для запобігання шкідливого впливу на довкілля та здоров’я людини, рекультивацію земельних ділянок після закриття полігонів;
- створення умов для ефективного використання побутових відходів як матеріальних ресурсів та промислового впровадження комплексної переробки і утилізації їх ресурсоцінних компонентів;
- забезпечення впровадження механізованого сортування побутових відходів з вилученням ресурсоцінних компонентів, переробкою їх на матеріали та вироби;
- організація збирання та перероблення великогабаритних ТПВ, будівельних відходів і використаних електронно-електропобутових приладів з вилученням з них ресурсоцінних матеріалів.
Проблеми, які мають місце у сфері поводження з ТПВ потребують негайного розв’язання та фінансування і повинні вирішуватися комплексно, тобто за рахунок усіх можливих джерел фінансування (державні, місцеві бюджети, кошти підприємств, установ, організацій та інших фондів фінансування).
Основні напрями розв’язання завдань. Визначені завдання передбачається розв’язати за такими напрямами:
– розробити і затвердити Методику розрахунку тарифів на послуги у сфері поводження з твердими побутовими відходами;
– створити систему моніторингу поводження з твердими побутовими відходами;
– розробити і затвердити Методику організації роздільного збирання окремих компонентів побутових відходів;
– забезпечити застосування сучасних контейнерів для накопичення відходів і високоефективних сміттєвозів;
– застосовувати компостування органічної частини побутових відходів, піроліз та інші способи утилізації або видалення компонентів у місцях утворення відходів;
– провести санацію діючих і виведених з експлуатації полігонів (звалищ) побутових відходів з забезпеченням локалізації їх негативного впливу на довкілля;
– побудувати сміттєпереробні комплекси з сортування, брикетування та захоронення брикетованих ТПВ на діючих прилеглих полігонах.
– удосконалення існуючих і створення нових технологій та устаткування, які забезпечать раціональне збирання, транспортування, використання складових ТПВ для виготовлення конкурентоспроможної продукції,захоронення залишку ТПВ, що не підлягає утилізації, зменшення забруднення довкілля;
– створення нових видів продукції, яка виробляється з відходів і має високий рівень споживчих властивостей;
- удосконалення існуючих та створення нових засобів і систем автоматичного контролю та керування процесами збирання, транспортування, перероблення та утилізації ТПВ;
– впровадження та використання автоматизованої геоінформаційної системи контролю та супроводу перевезення ТПВ;
– впровадження та ведення інформаційно-аналітичної системи поводження з ТПВ у Київській області;
– розв'язання економічних проблем удосконалення організації та управління ресурсозбереженням за рахунок залучення складових ТПВ у господарський обіг;
– забезпечення технологічних процесів і систем управління якістю продукції, її стандартизацією та сертифікацією і створення систем інформаційного забезпечення науково-технічного розвитку і управління у сфері поводження з ТПВ.
Механізм забезпечення виконання Програми ТПВ. Виконання обласної Програми ТПВ в частині поводження з твердими побутовими відходами забезпечує управління житлово-комунального господарства Київської обласної держадміністрації.
В цілому для реалізації Програми ТПВ необхідно 1915911,0 тис. грн., у тому числі на 2012 рік – 563389,0 тис. грн.
Джерела фінансування заходів Програми ТПВ:
- власні кошти підприємств
- місцевий бюджет
- кошти державного фонду охорони навколишнього природного середовища;
- кошти обласного фонду охорони навколишнього природного середовища;
- кошти місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища;
- інші джерела (кредити, інвестиції тощо).
Щорічне фінансування заходів Програми ТПВ з державного, обласного і місцевого фондів охорони навколишнього природного середовища буде здійснюватися в межах фактичного надходження коштів до фондів, а також за рахунок невикористаних в попередній рік перехідних залишків цих фондів.
Відповідальним за виконання Програми ТПВ є управління житлово-комунального господарства Київської обласної держадміністрації, яке подає щороку через Обласну державну адміністрацію, щорічно, до 1 березня Кабінетові Міністрів України інформацію про хід виконання Програми ТПВ.
Контроль за використанням бюджетних коштів, спрямованих на забезпечення виконання Програми ТПВ, здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
Очікувані результати виконання Програми ТПВ. Виконання Програми ТПВ дасть змогу:
– зменшити шкідливий вплив побутових відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини;
– створити умови для очищення населених пунктів від забруднення побутовими відходами;
– зменшити обсяги захоронення побутових відходів;
– забезпечити виготовлення додаткової товарної продукції за рахунок утилізації ресурсоцінних компонентів побутових відходів;
– упровадити нові технології у сфері поводження з побутовими відходами;
– поліпшити якість обслуговування населених пунктів у сфері поводження з побутовими відходами;
– перетворити сферу поводження з побутовими відходами на самоокупну та рентабельну галузь комунального господарства.
Метод поводження з ТПВ, заснований на сміттєсортуванні з захороненням „хвостів” на спеціальному полігоні дозволить:
1. Впровадити рециклінг, коли до 60 % обсягу ТПВ повертається до повторного використання в народному господарстві в якості цінної сировини. При широкомасштабному впроваджені запропонованого Програмою методу поводження з ТПВ і його технічного вдосконалення можна досягти майже 100% використання відходів.
2. Зменшити обсяги захоронення відходів.
3. Подовжити корисний термін дії існуючих санітарних полігонів за рахунок зменшення обсягу відходів.
4. Економити землі, що є економічно ефективним та більш доцільним фактором в подовженні дії санітарного полігону.
2.7. Радіаційне забруднення
Внаслідок Чорнобильської катастрофи понад 12,37 тис.км2. (44,02%) території Київської області віднесені до різних зон радіоактивного забруднення. На радіоактивно забруднених територіях розташовано 560 населених пунктів.
На сьогоднішній день гамма-фон на відстані 1 м від поверхні ґрунту в порівнянні з 1986 року знизився в десятки-сотні разів. На територіях, в межах яких виконувалися дезактиваційні заходи III–IV зон радіоактивного забруднення, гамма-фон зменшився на два-три порядки. Після розпаду в 1986 - 1988 роках коротко та середньоіснуючих радіонуклідів, їх фіксації та заглиблення, самоочищення рослинності тощо, радіологічна ситуація стабілізувалася і зараз змінюється повільно. За період 2009 року на території Київщини, за винятком території зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення, гамма-фон на поверхні ґрунту складає 10 - 25 мкР год-1, що істотно не перевищує доаварійні показники.
Основні екологічно небезпечні об'єкти у зоні відчуження пов’язані із переробкою радіоактивних матеріалів та збереженням радіоактивних відходів, що утворились у результаті аварії на Чорнобильській АЕС можна розподілити на три групи.
Першу групу становлять пункти захоронення радіоактивних відходів (ПЗРВ) "Буряківка", "Підлісний", "ІІІ-черга ЧАЕС", комплекс виробництв "Вектор".
До складу другої групи відносяться пункти тимчасової локалізації радіоактивних відходів: "Стара Будбаза", "Нова Будбаза", "Рудий ліс", "Станція Янів", "Прип'ять", "Нафтобаза", "Піщане Плато", "Копачі", "Чистогалівка".
До третьої групи відносяться місця неконтрольованого накопичення радіоактивних відходів на території зони відчуження.
2.8. Природно-техногенна (екологічна) безпека
Беручи до уваги важливість і значимість основних напрямів національної безпеки, як фундаментальної основи державотворення, стає очевидною необхідність актуалізувати чинники, що визначаються в сучасних умовах як нові виклики і загрози.
Протягом тривалого часу національна безпека визначалась як достатня захищеність від можливості зовнішнього, силового втручання однієї держави у справи іншої. У сучасних умовах сформувались нетрадиційні чинники, які суттєво впливають на стан національної безпеки і яким дуже важко протидіяти, насамперед це інтенсивне забруднення навколишнього середовища та порушення рівноваги в екосистемах. Екологічна складова національної безпеки є комплексною проблемою і стосується в першу чергу економіки країни та її соціальної сфери. Від екологічного фактору залежить конкурентоспроможність країни, адже катастрофи техногенного характеру здатні знизити, а в деяких випадках знівелювати економічні здобутки та унеможливити повноцінний розвиток окремої галузі. Кліматичні зміни, викликані антропогенним навантаженням на природне середовище (посухи, кислотні дощі) призводять до погіршення умов для ведення сільського господарства. Окрім того, нераціональне використання та виснаження ресурсів ставлять країну у залежну позицію від зовнішніх чинників, що виявляється ризиком для національного суверенітету.
На території області зареєстровано 646 потенційно небезпечних об’єктів з яких 223 об’єкти підвищеної небезпеки у тому числі 30 хімічно-небезпечних об’єктів, а також знаходиться понад 400 тонн непридатних та заборонених до застосування хімічних засобів захисту рослин.
Умови зберігання більшості пестицидів не відповідають діючим екологічним та санітарним нормам.
Більшість накопичених препаратів були свого часу заборонені до використання у зв'язку з їх високою токсичністю та негативним впливом на здоров'я населення і довкілля. Тому кожен з відведених для зберігання непридатних або заборонених до використання пестицидів склад є об'єктом потенційної небезпеки.
Для знешкодження хімічних засобів захисту рослин необхідно близько 9,0 млн. грн.
Для сучасних міжнародних відносин стає все більш характерним ріст усвідомлення серйозного характеру викликів, пов’язаних із глобальною зміною клімату, а також необхідності консолідованих зусиль для убезпечення від ризиків кліматичного процесу. Ціла низка важливих політичних подій 2007 - початку 2008 років свідчить про те, що світова спільнота актуалізує питання глобальної екологічної безпеки, ставить проблеми зміни клімату на одне з перших місць у міжнародному порядку денному. Проблеми, пов’язані з кліматичними змінами стали ключовими пунктами на зустрічах високого рівня: саміту “великої вісімки”, Ради Безпеки ООН, 62-ої сесії Генеральної Асамблеї ООН, у ході Всесвітнього економічного форуму. Кульмінаційним моментом у міжнародній дискусії з проблем зміни клімату стала Балійська конференція (грудень 2007 року), на якій було прийнято рішення з необхідності егідою ООН розпочати роботу над угодою, яка мала б замінити Кіотський протокол після завершення терміну його дії у 2012 році.
У Законі України “Про основи національної безпеки” серед загроз національним інтересам і національній безпеці визначені наступні чинники:
- антропогенне порушення і техногенна перевантаженість території України, зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів;
- нераціональне виснажливе використання мінерально-сировинних природних ресурсів як невідновлюваних, так і відновлюваних;
- погіршення стану водних басейнів;
- неподоланність негативних соціально-екологічних наслідків Чорнобильської катастрофи;
- неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів і трансгенних рослих, екологічно необґрунтоване використання генетично змінених рослин, організмів, речовин та похідних продуктів;
- посилення впливу шкідливих генетичних ефектів у популяціях живих організмів, зокрема генетично змінених організмів та біотехнологій.
Виходячи із вищезазначеного, вивчення сучасних загроз глобального характеру, напрямів їх подолання, формування адекватних вимог до розробки програм національного розвитку є актуальною темою дослідження у контексті формування відповідної прогнозованої стратегії держави і можливостей практичної її реалізації.
Зміна клімату у глобальному вимірі одна з найгостріших екологічних проблем, які стоять перед людством. Представлені у четвертій оціночній доповіді Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (IPCC) наукові дані остаточно підтверджують реальність глобального потепління, викликаного діяльністю людини.
Екологічні проблеми поступово стають джерелом ускладнення міждержавних відносин. До ризиків міжнародного характеру слід віднести можливість навмисної екологічної агресії – екотероризму. У цьому аспекті екобезпека стає чинником розвитку безпекової кооперації на міжнародному рівні.
В Україні представлено широкий спектр екологічних проблем: радіаційне забруднення, шкідливі викиди промислових підприємств в атмосферу і водойми, перенасиченість полігонів побутових відходів.
Аналіз надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру свідчить, що ризик їх виникнення напряму залежить від антропогенного впливу на екосистему. Так, повені у Закарпатті та у Миколаївській області, зсуви ґрунтів на високоурбанізованих територіях та у місцях видобування корисних копалин, посилення техногенної сейсмічності у різних географічних територіях свідчать про прямий чи опосередкований зв’язок цих явищ з господарською діяльністю людини. А екологічне забруднення Керченської протоки виявилось результатом ігнорування природного чинника у дотриманні вимог безпеки судноплавства.
Із питанням національної безпеки та фізичного існування населення України тісно пов’язана проблема розповсюдження генетично модифікованих організмів (ГМО).
Безпосередню загрозу здоров’ю населення становить також широке використання в народному господарстві шкідливих хімічних сполук, передусім пестицидів, погане очищення водних стоків. Протягом тривалого часу існувала тенденція використання значних об’ємів мінеральних добрив у сільському господарстві України, як наслідок, харчові продукти містять високі показники вмісту нітратів.
Таким чином, екологічна безпека є багатокомпонентною галуззю і потребує посиленої уваги при визначенні її місця в системі пріоритетів національної безпеки.
Стає очевидним, що стабільний розвиток нашої держави має бути забезпечений на основі пріоритетного урахування екологічного чинника. Нагальною необхідністю є кардинальні економічні реформи з урахуванням принципів сталого розвитку. Нові підходи мали б враховувати необхідність об’єднання економічної ефективності і ресурсно-екологічної збалансованості. Україна повинна виявити здатність переходу до екологічно орієнтованої моделі ринкової економіки.