Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників
| Вид материала | Закон |
- Про результати нагляду за додержанням, 136.09kb.
- Типові тематичний план І програма навчання посадових осіб І спеціалістів з питань охорони, 193.21kb.
- Книга перша, 2833.03kb.
- Ації праці, належних безпечних умов праці, підвищення її продуктивності та ефективності,, 84.75kb.
- Законодавство про охорону праці, 7656.52kb.
- Закону України "Про охорону праці", 373.73kb.
- Ки життєдіяльності педагогічних працівників навчальних закладів, що проводять інструктажі, 19.64kb.
- Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у Полтавській області Методичні, 551.75kb.
- «вирішення індивідуальних трудових спорів», 153.95kb.
- Україна врадіївська районна державна адміністрація миколаївської області розпорядження, 20.02kb.
Глава ХVІ-А. ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ
Стаття 252-1. Трудовий колектив підприємства
Трудовий колектив підприємства утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.
Повноваження трудового колективу визначаються законодавством.
1. Законодавство України залишається на позиції визнання єдиного трудового колективу. Його утворюють громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, які регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Під іншими формами не слід розуміти цивільно-правові форми, оскільки при укладенні таких договорів сторони не вступають у трудові правовідносини. Залишається визнати, що під іншими правовими формами, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством, розуміється членство у виробничих кооперативах та фермерських господарств. Однак однозначно питання про те, чи є членство безпосередньою підставою трудових правовідносин, ніде не вирішене. Проте, Верховний Суд твердо стоїть на позиції визнання членства у виробничих кооперативах і колективних сільськогосподарських підприємствах безпосередньою підставою трудових правовідносин.
2. Стаття, що коментується, не диференціює трудовий колектив на працівників-власників (або учасників власності) і працівників, які не беруть участь у власності підприємства. Наймані робітники змушені миритися з такою ситуацією. Якщо працівники-власники ущемляють їх інтереси (наприклад, при укладенні колективного договору), наймані робітники можуть створити окрему профспілку для відстоювання власних інтересів.
3. Із складу трудового колективу не виключається навіть керівник підприємства, який призначається (обирається, приймається) для управління трудовою діяльністю колективу і, як правило, протистоїть трудовому колективу при укладенні колективного договору як інша його сторона.
4. У ст. 252І КЗпП і наступних статтях Кодексу законів про працю мова йде лише про трудовий колектив підприємства. Це не означає, що законодавство України про працю не визнає прав трудових колективів установ і організацій. Але історично так склалося, що до Кодексу законів про працю були включені лише положення, які стосуються трудових колективів підприємства.
5. В Україні зберігає чинність Закон СРСР «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями» у частині, яка не суперечить законодавству України. Специфіка цього Закону полягає в тому, що він був прийнятий у період так званого «зрілого соціалізму». Звідси - декларативність положень Закону. Він начебто б дає трудовим колективам певні повноваження, але відповідні положення цього акта не мають ознаки формальної визначеності, суб'єктивних прав трудовому колективу не надають.
6. Закон «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями» поширюється на трудові колективи підприємств, установ, організацій. На трудові колективи структурних підрозділів підприємств, установ, організацій він поширюється в межах компетенції цих підрозділів. Зокрема, право застосовувати громадські стягнення за порушення трудової дисципліни належить і трудовим колективам тих структурних підрозділів, які входять до більших підрозділів і не є безпосередньо структурними підрозділами підприємства.
7. З усіх повноважень трудових колективів, про які мова йде в Законі «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями», реальне значення мають лише повноваження у забезпеченні трудової дисципліни, зокрема, затверджувати правила внутрішнього трудового розпорядку (це повноваження включене до тексту ст. 142 КЗпП), застосовувати громадські стягнення, передавати на розгляд товариського суду матеріали про порушників трудової дисципліни, ставити питання про притягнення порушників трудової дисципліни до відповідальності.
8. Основною організаційною формою здійснення трудовими колективами своїх повноважень є збори (конференція). Допускається проведення зборів (конференцій) трудових колективів по структурних підрозділах (цехах, відділах, дільницях, бригадах тощо). Конференція проводиться, якщо скликання зборів ускладнене з причин багато-змінності роботи, територіальної відокремленості структурних підрозділів тощо. При проведенні конференції повинна бути належним чином затверджена норма представництва на конференцію від трудових колективів структурних підрозділів, обрання делегатів на конференцію повинне бути належно проведене та оформлене.
Передбачено проведення зборів (конференцій) трудових колективів у міру необхідності, але не рідше двох разів на рік.
9. Збори колективу вважаються правомочними, якщо в них бере участь більше половини членів трудового колективу, а конференція - не менше двох третин делегатів. Рішення на зборах (конференції) трудового колективу приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів учасників зборів (делегатів конференцій). Це - загальне правило, встановлене ст. 21 Закону «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями». При проведенні зборів по структурних підрозділах результати голосування на зборах по структурних підрозділах підсумовуються, тобто результати голосування визначаться в цілому по підприємству. Навіть одноголосне відхилення зборами трудових колективів окремих підрозділів будь-якого рішення не буде мати юридичного значення, якщо на зборах трудових колективів у кожному підрозділі були присутні більше половини всіх членів відповідних трудових колективів, а в цілому по підприємству за відповідне рішення проголосувало більше половини членів трудового колективу підприємства, які брали участь у зборах трудового колективу підприємства, які проводилися у структурних підрозділах.
Стаття 252-5. Загальні принципи матеріальної заінтересованості трудового колективу в результатах господарської діяльності
Досягнення і втрати в роботі підприємства безпосередньо позначаються на рівні госпрозрахункового доходу колективу, благополуччі кожного працівника. Підприємство, яке забезпечує виробництво і реалізацію кращої продукції (робіт, послуг) з меншими витратами, одержує більший госпрозрахунковий доход і перевагу в своєму виробничому і соціальному розвитку та оплаті праці працівників.
Відшкодування підприємством збитків, заподіяних іншим організаціям і державі, сплата штрафів, неустойок та інших санкцій, встановлених законодавством, провадиться за рахунок госпрозрахункового доходу колективу. Власник або уповноважений ним орган визначає конкретні підрозділи і працівників, винних у заподіянні збитків, що їх зазнало підприємство, доводить про це до відома трудового колективу і покладає на конкретні підрозділи і працівників майнову (матеріальну) відповідальність відповідно до законодавства.
1. У частині першій коментованої статті викладено розуміння принципів самостійності підприємства та матеріальної заінтересованості трудового колективу підприємства, яке склалося до моменту включення до Кодексу законів про працю глави XIV-А (1988 рік). Сьогодні ці принципи звучать банально. Уся частина перша ст. 252-5 своє регулятивне значення втратила.
2. Питання про те, які платежі, що здійснюються підприємством, відносяться на його валові витрати, а які - здійснюються за рахунок прибутку, вирішуються Законом "Про оподаткування прибутку підприємств". Сплата неустойок, штрафів, фінансових санкцій, відшкодування збитків, які підприємство заподіяло іншим організаціям або державі, провадиться за рахунок прибутку. Категорія "госпрозрахунковий доход колективу" сьогодні застаріла, хоча вона й може використовуватися на окремих підприємствах, де власник шляхом утворення відповідного фонду вирішив стимулювати трудовий колектив.
3. Покладення на конкретні підрозділи і працівників, винних у заподіянні збитків підприємству, майнової (матеріальної) відповідальності можливо лише відповідно до спеціального законодавства. Саме по собі правило, викладене в другому реченні частини другої ст. 252-5 КЗпП, підставою для покладення майнової (матеріальної) відповідальності на трудові колективи структурних підрозділів підприємств і працівників не є. Відповідно до ч. 7 ст. 225 ГК склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішньогосподарських відносинах, визначається відповідними суб'єктами господарювання - господарськими організаціями з урахуванням специфіки їх діяльності.
4. Вказівка в ст. 252-5 КЗпП на майнову відповідальність мала на увазі перспективу відповідного розвитку законодавства. Однак законодавство не пішло шляхом встановлення майнової відповідальності структурних підрозділів підприємства та їх трудових колективів. І якщо на підприємстві дійсно розвинутий внутрігосподарський розрахунок (а це можливо й сьогодні), то цілком допустимим було б включення до системи оплати праці таких механізмів, які б дозволяли зменшити розмір додаткової оплати праці членів трудового колективу структурного підрозділу, винного в заподіянні збитків підприємству. Можна було б навіть у межах, встановлених законодавством, генеральною, галузевою і регіональною угодами (якщо ці угоди поширюються на дане підприємство), занижувати розміри основної заробітної плати (тарифних ставок і окладів), одночасно збільшувати розміри додаткової оплати праці за колективними результатами роботи. При заподіянні збитків підприємству з вини трудового колективу відповідного структурного підрозділу підприємства, на суму збитків можна було б зменшувати розмір додаткової оплати праці членів трудового колективу. Однак такий механізм не може визнаватися відповідальністю взагалі. Це - лише спосіб врахування колективних результатів праці в розмірі заробітної плати. Застосування поняття майнової відповідальності в цьому випадку некоректне. Водночас в одному випадку правило частини другої ст. 252-5 КЗпП конкретизується до рівня встановлення особливого виду юридичної відповідальності трудового колективу бригади за збитки, заподіяні підприємству (мається на увазі частина третя ст. 252-8 КЗпП).
5. Що стосується матеріальної відповідальності працівників, у тому числі й членів трудових колективів структурних підрозділів, які працюють на умовах внутрішнього госпрозрахунку, то вона можлива лише в межах інституту матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.
Стаття 252-6. Формування колективу бригади
Зарахування в бригаду нових працівників провадиться за згодою колективу бригади. Не допускається відмова бригади в зарахуванні працівників, направлених у бригаду в порядку працевлаштування відповідно до законодавства (молодих спеціалістів, випускників навчальних закладів системи професійно-технічної освіти, осіб, звільнених від покарання або примусового лікування та інших).
Колектив бригади має право вимагати від власника або уповноваженого ним органу виведення із складу бригади працівників у разі скорочення чисельності бригади, невідповідності працівника виконуваній роботі та в інших випадках, передбачених статтями 40 і 41 цього Кодексу. Власник або уповноважений ним орган відповідно до законодавства переводить таких працівників, за їх згодою, на іншу роботу або звільняє у встановленому порядку.
Бригадири обираються на зборах колективів бригад (таємним або відкритим голосуванням) і затверджуються керівником підрозділу, до складу якого входять ці бригади.
1. Зарахування на роботу працівників до складу бригади без згоди колективу бригади слід кваліфікувати як порушення встановленого порядку прийняття на роботу. Прийняття на роботу з порушенням встановленого порядку, у принципі, може бути визнано підставою для припинення трудового договору за ст. 7 КЗпП, але лише за умови, що відповідно до законодавства трудовий колектив мав право не дати згоди на зарахування нових працівників до складу бригади. Правило про обов'язковість одержання власником згоди колективу бригади на зарахування до складу бригади нових працівників діє незалежно від форми організації оплати праці в бригаді (колективна або індивідуальна). Рішення про дачу згоди на зарахування до складу бригади нових працівників приймається на зборах бригади з додержанням правил про правомочність зборів трудового колективу і порядку прийняття рішення.
2. Бригада не вправі відмовити в зарахуванні на роботу працівників, які направлені в бригаду в порядку працевлаштування відповідно до законодавства. Зазначення в частині першій ст. 252 КЗпП на недопустимість відмови в зарахуванні до складу бригади не лише молодих спеціалістів, випускників навчальних закладів професійно-технічної освіти, а й осіб, звільнених від покарання (кримінального) або примусового лікування, дає підстави для висновку про те, що бригада не може відмовити у прийнятті на роботу всім працівникам, які направляються в порядку працевлаштування. Однак власник і бригада при цьому несуть обов'язки лише в межах встановлених законодавством граничних квот прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту.
3. На підставі частини першої ст. 252 КЗпП бригада при вирішенні питання про дачу згоди на зарахування до її складу нових працівників не зобов'язана додержувати правила частини першої ст. 22 КЗпП, яка забороняє необгрунтовану відмову в прийнятті на роботу (крім випадків, коли новий працівник направляється в бригаду для працевлаштування відповідно до законодавства).
4. Власник зобов'язаний виконати вимогу трудового колективу бригади про виведення із складу бригади працівників лише при наявності підстав для звільнення працівників, передбачених статтями 40 і 41 КЗпП. Слід зазначити, що при наявності інших, крім передбачених статтями 40 і 41 КЗпП, підстав для звільнення працівника трудовому колективу не надано право вимагати виведення працівника із складу бригади. Однак механізм захисту права бригади вимагати виведення працівника із складу бригади законодавством не встановлений. Можна тільки порадити передбачати умови про це в колективному договорі. Це дозволить у відповідних випадках пред'являти до власника вимоги з приводу порушення умов колективного договору.
5. Трудовому колективу бригади надано право обирати бригадира. Голосування з питання про обрання бригадира може провадитися відкрито або таємно (за розсудом бригади). Лише після обрання може бути видано наказ про призначення бригадира або про прийняття його на роботу (якщо раніше він на даному підприємстві не працював).
Стаття 252-7. Розподіл колективного заробітку у бригаді із застосуванням коефіцієнта трудової участі
Колектив бригади може розподіляти колективний заробіток із застосуванням коефіцієнта трудової участі. Коефіцієнти членам бригади затверджуються колективом бригади за поданням бригадира (ради бригади).
При застосуванні коефіцієнта трудової участі заробітна плата працівника не може бути нижчою від встановленого державою мінімального розміру (стаття 95).
1. Стаття, що коментується, визначає порядок розподілу колективного заробітку бригади з застосуванням коефіцієнту трудової участі. У кінцевому рахунку коефіцієнт трудової участі кожному члену бригади затверджує колектив бригади, але рекомендацію з цього питання колективу бригади надає бригадир (рада бригади).
2. Відповідно до ст. 3 Закону «Про оплату праці» держава гарантує мінімальну заробітну плату лише за умови виконання норм робочого часу і встановленого нормою праці обсягу робіт. Стаття, що коментується, прямо не вказує на те, що під час розподілу колективного заробітку з застосуванням коефіцієнту трудової участі мінімальна заробітна плата гарантується лише при виконанні норм робочого часу і норм, що регулюють інтенсивність праці. Але відсутність такого зазначення не означає, що частина фуга ст. 252-7 КЗпП гарантує мінімальну заробітну плату незалежно від виконання працівником встановленої норми праці. Стаття 252-7 КЗпП не виключає чинності частини першої ст. 95 КЗпП і частини першої ст. 3 Закону «Про оплату праці».
Стаття 252-8. Взаємна відповідальність власника або уповноваженого ним органу і бригади
Власник або уповноважений ним орган, керівник структурного підрозділу несе відповідальність перед бригадою за створення нормальних умов для високопродуктивної праці (надання роботи, забезпечення справного стану механізмів та устаткування, технічною документацією, матеріалами та інструментами, енергією, створення безпечних і здорових умов праці). При невиконанні бригадою виробничих показників з вини власника або уповноваженого ним органу за бригадою зберігається фонд оплати праці, розрахований за тарифними ставками. Службові особи, винні у порушенні обов'язків власника або уповноваженого ним органу перед бригадою, притягаються до дисциплінарної відповідальності, а за зайві грошові виплати бригаді - також до матеріальної відповідальності перед підприємством у порядку і розмірах, встановлених законодавством.
Бригада несе відповідальність перед власником або уповноваженим ним органом за невиконання з її вини виробничих показників. У цих випадках оплата провадиться за виконану роботу, премії та інші заохочувальні виплати не нараховуються. Збитки, заподіяні підприємству випуском неякісної продукції з вини бригади, відшкодовуються з її колективного заробітку в межах середнього місячного заробітку бригади. При розподілі колективного заробітку між членами бригади враховується вина конкретних працівників у випуску неякісної продукції.
1. Частина перша статті, що коментується, містить досить тверде правило, яке покладає відповідальність на власника за створення нормальних умов для високопродуктивної праці бригади (надання роботи, забезпечення справного стану механізмів і устаткування, забезпечення технічною документацією, матеріалами, інструментами, енергією, створення безпечних і здорових умов праці). Однак порівняння частин першої та другої ст. 252-8 КЗпП дає підставу стверджувати, що в частині першій сформульована лише декларація, яка не виконує ролі реального правового регулятора відповідних відносин.
2. Якщо власник, керівник структурного підрозділу підприємства не створили трудовому колективу бригади зазначених вище умов, і бригада внаслідок цього з вини зазначених осіб не виконала виробничих показників, відповідає перед бригадою підприємство, а не ці особи. Форма відповідальності - збереження за бригадою фонду оплати праці, але не всього, а тільки тієї його частини, яка розрахована за тарифними ставками. Якщо стати на теоретичне підґрунтя, то це навіть і не відповідальність, а дещо ширші підстави та дещо вищі розміри гарантованої заробітної плати порівняно з загальними правилами про оплату часу простою не з вини працівників (ст. 113 КЗпП).
3. У свою чергу службові особи, винні в порушенні обов'язків власника перед бригадою, передбачених частиною першою ст. 252-8 КЗпП, несуть дисциплінарну і матеріальну відповідальність перед підприємством. Природно, матеріальна відповідальність при цьому застосовується відповідно до статей 130 - 138 КЗпП.
4. У разі невиконання бригадою з її вини виробничих показників оплата провадиться за виконану роботу. Премії та інші заохочувальні виплати при цьому не нараховуються. У частині третій ст. 252-8 КЗпП такий порядок оплати праці іменується відповідальністю, хоча вживання цього поняття в даному випадку є недоречним.
5. Далі в частині третій ст. 252-8 КЗпП мова йде дійсно про відповідальність. Причому, тут встановлена спеціальна, не передбачена статтями 130 - 138 КЗпП, відповідальність трудового колективу бригади і членів бригади. Бригада несе відповідальність перед підприємством за збитки, заподіяні з вини бригади. Визначення збитків дається в ст. 22 Цивільного кодексу. Поняття збитків ширше, ніж поняття прямої дійсної шкоди, яка визнається підставою матеріальної відповідальності працівника перед власником (ст. 130 КЗпП). Збитки містять у собі відповідні витрати, здійснені кредитором (потерпілою стороною), втрату та пошкодження майна, а також ті доходи, які кредитор одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином. Поняття прямої дійсної шкоди містить у собі перші два компоненти збитків (витрати, а також втрату та пошкодження майна), але не включає третього (неодержані доходи). Покладення на бригаду обов'язку відшкодувати збитки, а не пряму дійсну шкоду, підтверджує особливий характер цієї відповідальності, яка не може розглядатися як різновид відповідальності матеріальної, як вона розуміється у ст. 130 - 138 КЗпП.
6. Передбачено також, що збитки, заподіяні підприємству випуском недоброякісної продукції з вини бригади, відшкодовуються з колективного заробітку, в межах середнього місячного заробітку бригади. Законодавство не передбачає порядку визначення середнього місячного заробітку бригади. Тому уявляється допустимим у цьому випадку за аналогією застосувати правило абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, відповідно до якого середній місячний заробіток слід нараховувати за два місяці, які передували настанню події, що стала підставою для виплати.
7. Оскільки майнова відповідальність бригади не вкладається в загальну концепцію матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, ст. 2528 КЗпП встановила й особливий механізм застосування цієї відповідальності. Збитки, заподіяні підприємству випуском з вини бригади недоброякісної продукції, відшкодовуються з колективного заробітку бригади в зазначених вище межах, тобто після нарахування заробітної плати бригаді за розрахунковий період (місяць) від нього віднімається сума збитків, заподіяних підприємству випуском недоброякісної продукції в цьому ж місяці. При великих сумах збитків їх відшкодування з колективного заробітку бригади провадиться з урахуванням межі - середній місячний заробіток бригади - без будь-яких інших обмежень. Таким чином, за підсумками місяця може виявитися, що немає того заробітку, який слід ділити між членами бригади з урахуванням коефіцієнта трудової участі. Члени бригади при відсутності колективного заробітку у зв'язку з тим, що він зарахований у відшкодування заподіяних підприємству збитків, не мають права навіть на гарантію, встановлену частиною другою ст. 252-7 КЗпП. Однак якщо після відшкодування збитків, заподіяних підприємству, та частина колективного заробітку, що залишається, достатня для виплати членам бригади заробітку в розмірі мінімального розміру заробітної плати, усім працівникам повинна бути виплачена заробітна плата в такому розмірі. Диференціація розміру заробітної плати членів бригади з урахуванням вини окремих її членів у випуску недоброякісної продукції можлива лише після гарантованого частиною другою статті 252-7 КЗпП нарахування заробітку кожному працівникові в розмірі не менше мінімальної заробітної плати, встановленої державою.
8. У зв'язку з тим, що в частині третій ст. 252-8 КЗпП йдеться про збитки, заподіяні "випуском недоброякісної продукції", правопорушення (випуск) повинне розумітися як таке, що продовжується. Тому кілька фактів випуску бригадою недоброякісної продукції протягом розрахункового періоду, за який нараховується колективний заробіток бригади, повинні розглядатися як одне порушення, межа відповідальності за яке дорівнює середньому місячному заробітку бригади. Розрахунковий період не обов'язково повинен дорівнювати місяцю. Підприємства на це не йдуть, але, абстрактно розмірковуючи, цілком допустимо за розрахунковий період прийняти півмісяця або тиждень. Розрахунковий період можна й збільшити, виплачуючи працівникам аванс із додержанням строків, встановлених ст. 115 КЗпП (ст. 24 Закону "Про оплату праці"). Це може відповідно змінити період, випуск недоброякісної продукції протягом якого повинен кваліфікуватися як єдине правопорушення, що продовжується.
9. Якщо місячного заробітку бригади недостатньо для відшкодування підприємству збитків відповідно до ст. 252-8 КЗпП, збитки можуть бути відшкодовані за рахунок заробітку наступних місяців. Однак при розподілі колективного заробітку між членами бригади з урахуванням коефіцієнту трудової участі зменшення розміру заробітної плати працівника з урахуванням його вини у випуску недоброякісної продукції можливе лише в ті місяці, в які з колективного заробітку бригади провадиться відшкодування (у тому числі і в наступні за місяцем заподіяння збитків місяці, якщо колективного заробітку за місяць, у якому збитки були заподіяні, не вистачило для відшкодування збитків).
10. На членів бригади, заробіток яких визначається в порядку розподілу колективного заробітку працівників із застосуванням коефіцієнта трудової участі та урахуванням їх вини у випуску недоброякісної продукції, не поширюються гарантії, встановлені на випадок притягнення до матеріальної відповідальності. Тому не виключається при розподілі колективного заробітку з урахуванням вини працівників у випуску недоброякісної продукції зменшити розмір заробітку працівника і більше, ніж на середній місячний заробіток при додержанні гарантій, встановлених ст. 252-7 КЗпП.
11. На членів бригади, заробіток яких визначається в порядку розподілу колективного заробітку бригади з урахуванням коефіцієнту трудової участі та вини у випуску недоброякісної продукції, не поширюються обмеження на утримання з заробітної плати, оскільки саме поняття "утримання" відноситься до нарахованої заробітної плати (точніше - належної до виплати). У випадку, що розглядається, провадяться дії, які передують нарахуванню.