Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 ... 92 93 94 95 96 97 98 99 ... 104

Стаття 243. Право громадян на об'єднання у професійні спілки

Відповідно до Конституції України та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представництва, здійснення і захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок.

Держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об'єднаннями громадян.

1. Стаття 36 Конституції України визнає право громадян на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів.

Професійні спілки в тій самій статті визначаються як громадські організації, що об'єднують громадян, пов'язаних загальними інтересами за родом їх професійної діяльності. Конкретніше професійна спілка (профспілка) визначена в ст. 1 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі в межах коментаря до глави XVI Кодексу законів про працю - Закон) як добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Метою діяльності профспілок є захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів їх членів.

2. Стаття 5 Закону конкретизує принцип рівності трудових прав, закріплений у ст. 2 КЗпП щодо членства в профспілках: забороняється не лише обмеження трудових прав працівників у зв'язку з членством у профспілці, а й встановлення переваг за цим критерієм. Зокрема, це означає, що угода між профспілкою та роботодавцем про переважне право членів цієї профспілки на укладення трудових договорів з цим роботодавцем є недійсною. Це ж стосується й угод щодо переважного права членів цієї профспілки на збереження трудових правовідносин. Слід, однак, визнати, що допустимість звільнення працівників з ініціативи власника лише за згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), за встановленими виключеннями, створює істотні переваги в реалізації права на працю для членів професійних спілок.

3. Встановлене ст. 36 Конституції право громадян на участь у профспілках визначається в статті, що коментується, і ст. 6 Закону як їх право створювати профспілки на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу, вступати до них і виходити з них на умовах і в порядку, визначених статутами профспілок. Це не виключає відмови працівникові підприємства, на якому діє та чи інша профспілка, у прийнятті в члени цієї профспілки, якщо право працівників на членство не передбачено статутом цієї профспілки. Питання про втрату права членства в профспілці, зокрема, у зв'язку зі звільненням з роботи на даному підприємстві, Закон не вирішує. Тому воно може вирішуватися в статутах профспілок. Право працівників вільно обирати профспілку, до якої вони бажають вступити, не виключає обмеження статутами профспілок подвійного членства в профспілках (частина п'ята ст. 7 Закону).

4. Оскільки ст. 26 Конституції передбачає можливість встановлення законами і міжнародними договорами України особливостей правового становища іноземців і осіб без громадянства, частина друга ст. 6 Закону не визнає за цими особами права створення профспілок, але визнає їх право вступати до діючих профспілок, якщо це передбачено їх статутами.

5. Буквально ст. 36 Конституції визнає профспілки як об'єднання громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Однак це положення не слід тлумачити як заборону прийняття до складу профспілки таких осіб, які зайняті іншим, ніж основне коло членів профспілки, родом професійної діяльності. Тому частина друга ст. 7 Закону надає громадянам право вільно обирати профспілку, до якої вони бажають вступити, а відповідно до частини четвертої тієї самої статті статутом профспілки може бути передбачене членство в профспілці осіб, зайнятих творчою діяльністю, членів фермерських господарств, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також осіб, які навчаються в професійно-технічному або вищому навчальному закладі, осіб, які звільнилися з роботи або служби у зв'язку з виходом на пенсію, або які тимчасово не працюють. Немає жодних перешкод для членства в профспілках громадян, які є учасниками власності на майно підприємства (члени кооперативів, колективних підприємств, учасники господарських товариств).

6. Закон передбачає можливість існування в складі організаційної структури профспілок власне професійних спілок (профспілок), первинних профспілкових організацій республіканських, регіональних, обласних, місцевих, інших профспілок, об'єднань (організацій, рад, федерацій, конфедерацій тощо) профспілок. Передбачено також створення профспілкових органів, зокрема виборних органів первинних профспілкових організацій, а також обрання профспілкових представників (довірених осіб).

7. Як базову організацію треба визнати професійну спілку (профспілку). Професійні спілки можуть мати статус первинних, місцевих, обласних, регіональних, республіканських, всеукраїнських. Похідними є організації профспілок, у тому числі первинні, що входять до складу певної профспілки, та об'єднання профспілок.

Статус первинних мають профспілки чи організації профспілок, які діють на підприємстві, в установі, організації, навчальному закладі або об'єднують членів профспілки, які забезпечують себе роботою самостійно. Місцева профспілка відповідно до частини третьої ст. 11 Закону повинна об'єднувати не менш як дві первинні профспілки, що діють на різних підприємствах, в установах, організаціях однієї адміністративно-територіальної одиниці (міста, району, сіла).

Обласні профспілки мають такий статус, якщо їх організаційні ланки є в більшості адміністративно-територіальних одиниць області, міст Києва та Севастополя, або в більшості таких одиниць області, міст Києва та Севастополя, де розміщені підприємства певної галузі.

Статус регіональних мають профспілки, організаційні ланки яких є в більшості адміністративно-територіальних одиниць двох чи більше областей.

Статус всеукраїнських профспілок ст. 11 Закону визнає за профспілками, які мають одну з таких ознак: 1) наявність організаційних ланок профспілки в більшості адміністративно-територіальних одиниць України, визначених у ст. 133 Конституції (там названі області, міста Київ і Севастополь); 2) наявність організаційних ланок профспілки в більшості адміністративно-територіальних одиниць України, де розташовані підприємства певної галузі. За цими ж ознаками щодо Автономної Республіки Крим профспілки можуть бути визнані республіканськими.

8. Відповідно до ст. 1 Закону первинна організація профспілки — це добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Тому на момент вступу в первинну організацію профспілки громадянин має бути членом відповідної профспілки. Але Закон не перешкоджає тому, щоб статутами профспілок було передбачено право первинної організації профспілки вирішувати питання про прийняття громадян до складу членів профспілки. Це особливо важливо щодо профспілок, які мають інший статус, ніж статус місцевих.

9. Первинні організації однієї профспілки можуть добровільно об'єднуватися в республіканські, регіональні, обласні, місцеві, інші організації даної профспілки. Це - об'єднання первинних профспілкових організацій, а не об'єднання профспілок. їх легалізація не передбачена.

10. Профспілки мають право з метою виконання статутних завдань створювати на добровільних засадах об'єднання (асоціації, ради, федерації, конфедерації тощо). Об'єднання можуть створюватися за галузевою, територіальною та іншою ознакою. За профспілками визнається право вільно виходити з об'єднань профспілок (частина перша ст. 8 Закону).

11. Профспілки можуть створюватися на підставі рішення, яке приймається зборами (установчими або загальними) членів (майбутніх членів) профспілки, конференцією, з'їздом.

Профспілка повинна мати свій статут (положення), вимоги до змісту якого викладено в ст. 14 Закону.

12. Стосовно легалізації профспілок законодавець перебуває у пошуку прийнятного рішення. 15 вересня 1999 р. було прийнято Закон «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Стаття 16 цього Закону передбачала обов'язкову легалізацію професійних спілок шляхом їх реєстрації в Міністерстві юстиції або його територіальних органах. 13 вересня 2001 р. ст. 16 названого Закону була викладена у новій редакції, відповідно до якої професійні спілки «підлягають легалізації (офіційному визнанню) шляхом реєстрації на відповідність заявленому статусу». 15 травня 2003 р. було прийнято Закон «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», котрий допускає можливість встановлення особливостей державної реєстрації об'єднань громадян, у тому числі професійних спілок. Але момент набуття статусу юридичної особи об'єднаннями громадян було визначено саме згаданим Законом. Таким визнано момент державної реєстрації відповідно до цього Закону. Незабаром — 5 червня 2003 р.— було прийнято Закон, яким ст. 16 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» викладена в нової редакції. Було встановлено, що професійні спілки підлягають «легалізації шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу». Така легалізація мала здійснюватися Міністерством юстиції та його територіальними органами. Проблема колізії між Законом «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» і Законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» залишалась і після цього. Спроба її вирішення була здійснена Законом «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 16.03.2006 р., яким ст. 3 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» було доповнено частиною четвертою такого змісту: «Міністерство юстиції України та його територіальні органи здійснюють реєстрацію (легалізацію) об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок та їх об'єднань), благодійних організацій, політичних партій, творчих спілок та їх територіальних осередків, адвокатських об'єднань, торгово-промислових палат, бірж, інших установ та організацій, визначених законом, та видають свідоцтво про державну реєстрацію, оформлене державним реєстратором у відповідному виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи». Зауважимо, що відповідно до абзацу восьмого ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону свідоцтво про державну реєстрацію засвідчує факт внесення запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи — підприємця саме до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

13. Втім, Закон від 16.03.2006 р. вирішив лише питання про те, до якого Державного реєстру вноситься запис про легалізацію (за термінологію цього Закону — державну реєстрацію) професійних спілок. Питання про момент набуття професійними спілками статусу юридичної особи має вирішуватись з урахуванням такого. Відповідно до ст. 16 Закону профспілка, об'єднання профспілок набувають права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення). Наявність у профспілки статусу юридичної особи є підставою для набуття статусу юридичної особи організаціями даної профспілки. У ст. 14 Закону не вживається термін «затвердження», а йдеться про «прийняття» статутів профспілок з'їздами, конференціями, засновницькими чи загальними зборами членів профспілки відповідного рівня.

14. Легалізація профспілок та їх об'єднань здійснюється Міністерством юстиції і його територіальними управліннями того рівня, який відповідає статуту профспілок (ст. 16 Закону). Для легалізації подаються такі документи: 1) заява; 2) статут (положення); 3) протокол з'їзду, конференції, зборів з рішенням про затвердження статуту (положення); відомості про виборні органи, про наявність організацій профспілки у відповідних адміністративно-територіальних одиницях, про засновників об'єднання профспілок. На підставі поданих документів орган юстиції перевіряє відповідність заявленого статусу профспілки вимогам ст. 11 Закону, за необхідності витребовує додаткові документи, необхідні для підтвердження статусу, включає профспілку, об'єднання профспілок до реєстру об'єднань громадян і видає свідоцтво про реєстрацію.

Організації профспілок, в тому числі первинні, легалізуються шляхом направлення на адресу органу легалізації за місцем свого находження повідомлення про належність до певної профспілки.

15. Діяльність профспілок та їх об'єднань припиняється за рішенням їх загальних зборів (конференції) або на основі рішення суду про заборону діяльності профспілки або об'єднання профспілок, яке приймається у разі порушення ними Конституції і законів України. При прийнятті такого рішення суд повинен керуватися статтями 28-32 Закону «Про об'єднання громадян».

16. Не називаючи державні органи, на які безпосередньо покладаються відповідні функції, ст. 13 Закону формулює ряд обов'язків держави щодо сприяння в діяльності профспілок:

1) держава забезпечує реалізацію права громадян на об'єднання у професійні спілки та додержання прав та інтересів профспілки;

2) держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співробітничає з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з роботодавцями та їх об'єднаннями;

3) держава сприяє навчанню профспілкових кадрів, спільно з профспілками забезпечує підвищення рівня їх знань щодо правового та соціального захисту працівників.

17. Обов'язок підприємств, установ, організацій сприяти професійним спілкам у їх діяльності конкретизується в статтях 249-251 КЗпП (див. коментар до цих статей) і статтях 42-45 Закону.

Стаття 244. Права професійних спілок, їх об'єднань

Права професійних спілок, їх об'єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами.

1. Відповідно до ст. 9 Конституції («чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України») в Україні застосовуються норми міжнародних договорів, угод, конвенцій, зокрема конвенцій Міжнародної організації праці, які встановлюють більш високий рівень гарантій щодо забезпечення діяльності профспілок.

2. На підставі ст. 4 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» на профспілки поширюється чинність Закону «Про об'єднання громадян», якщо інше не передбачено Законом «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Пункт 4 розділу VI «Заключні положення» Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачає, що закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, яка не суперечить цьому Закону. Тому норми цього Закону підлягають переважному застосуванню навіть перед нормами Кодексу законів про працю.

3. Стаття 4 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» забороняє обмежувати права та гарантії діяльності профспілок, передбачені Конституцією і цим Законом, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 3 названого Закону, відповідно до якої передбачено встановлення особливостей застосування цього Закону. Такі особливості можуть встановлюватися законами щодо Збройних Сил, але не для профспілок, які створені працівниками, що уклали трудові договори з установами Збройних Сил, а для профспілок, що створюються військовослужбовцями. Отже, ці особливості виходять за межі трудового законодавства і теми цієї книги. Що стосується особливостей застосування Закону, про який йдеться, в органах внутрішніх справ і Служби безпеки України, то частина друга ст. 3 Закону не виключає встановлення в цих відомствах особливостей діяльності і профспілок, створених працівниками, які працюють у цих відомствах за трудовим договором, і профспілок, створених співробітниками цих органів, які не укладають трудових договорів (військовослужбовцями, особами, яким присвоєно спеціальне звання міліції). Встановлення особливостей застосування названого Закону до профспілок, які створені працівниками, що уклали трудові договори з установами, які входять до складу інших військових формувань, що діють відповідно до законодавства, не передбачено.

Стаття 245. Право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями

Працівники мають право брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями через загальні збори (конференції), ради трудових колективів, професійні спілки, які діють у трудових колективах, інші органи, уповноважені трудовим колективом на представництво, вносити пропозиції щодо поліпшення роботи підприємства, установи, організації, а також з питань соціально-культурного і побутового обслуговування.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створювати умови, які б забезпечували участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями. Службові особи підприємств, установ, організацій зобов'язані у встановлений строк розглядати критичні зауваження і пропозиції працівників і повідомляти їх про вжиті заходи.

1. Конституція України визнає за громадянами право брати участь в управлінні державними справами, але прямо не надає права працівникам брати участь в управлінні підприємством, установами, організаціями. І все-таки стаття, що коментується, не є єдиною, яка закріплює право працівників на участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями. Таких норм багато в Кодексі законів про працю, інших законах, присвячених регулюванню трудових відносин, у Господарському кодексі (статті 65, 69), Законі СРСР «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями» та в інших законодавчих актах.

2. Порядок розгляду пропозицій щодо поліпшення роботи підприємства, установи, організації, пропозицій з питань соціально-культурного і побутового обслуговування регулюється Законом «Про звернення громадян».

Стаття 246. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях

Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси.

Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статутом професійної спілки.

У разі якщо на підприємстві, в установі, організації діє кілька первинних профспілкових організацій, представництво колективних інтересів працівників підприємства, установи, організації щодо укладення колективного договору здійснюється об'єднаним представницьким органом у порядку, визначеному частиною другою статті 12 цього Кодексу.

1. У ст. 19 Закону конкретніше, ніж у ст. 246 КЗпП, розкривається зміст права профспілок на представництво, зазначається на право профспілок здійснювати представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян.

У ст. 19 Закону визнається право профспілок на представництво і захист інтересів працівників незалежно від членства в профспілках, якщо мова йде про колективні інтереси. Таке представництво здійснюється при укладенні колективних договорів та угод і внесенні змін до них, у процесі контролю за їх виконанням, а також іншими способами, передбаченими законодавством.

У питаннях індивідуальних прав та інтересів профспілки мають право на представництво прав та інтересів лише своїх членів у порядку, передбаченому законодавством і статутами профспілок. При цьому профспілки мають право представляти своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також до міжнародних судових установ.

2. Передбачається здійснення первинними профспілковими організаціями їх повноважень через виборні органи або профспілкового представника. Слід мати на увазі, що деякі права надаються законом безпосередньо виборному органові первинної профспілкової організації або профспілковому представникові, що виключає реалізацію таких прав безпосередньо первинною профспілковою організацією (зборами), хоч би така організація і була невеликою.

Стаття 247. Повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації

Виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації:

1) укладає та контролює виконання колективного договору, звітує про його виконання на загальних зборах трудового колективу, звертається з вимогою до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб за невиконання умов колективного договору;

2) разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання запровадження, перегляду та змін норм праці;

3) разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання оплати праці працівників, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат;

4) разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання робочого часу і часу відпочинку, погоджує графіки змінності та надання відпусток, запровадження підсумованого обліку робочого часу, дає дозвіл на проведення надурочних робіт, робіт у вихідні дні тощо;

5) разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання соціального розвитку підприємства, поліпшення умов праці, матеріально-побутового, медичного обслуговування працівників;

6) бере участь у вирішенні соціально-економічних питань, визначенні та затвердженні переліку і порядку надання працівникам соціальних пільг;

7) бере участь у розробленні правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи або організації;

8) представляє інтереси працівників за їх дорученням під час розгляду індивідуальних трудових спорів та у колективному трудовому спорі, сприяє його вирішенню;

9) приймає рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», законодавство про працю, ухиляється від участі в переговорах щодо укладення або зміни колективного договору, не виконує зобов'язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колективні договори;

10) надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом;

11) бере участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, у роботі комісії з питань охорони праці;

12) здійснює громадський контроль за виконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю та про охорону праці, за забезпеченням на підприємстві, в установі, організації безпечних та нешкідливих умов праці, виробничої санітарії, правильним застосуванням установлених умов оплати праці, вимагає усунення виявлених недоліків;

13) здійснює контроль за підготовкою та поданням власником або уповноваженим ним органом документів, необхідних для призначення пенсій працівникам і членам їх сімей;

14) здійснює контроль за наданням пенсіонерам та інвалідам, які до виходу на пенсію працювали на підприємстві, в установі, організації, права користування нарівні з його працівниками наявними можливостями щодо медичного обслуговування, забезпечення житлом, путівками до оздоровчих і профілактичних закладів та іншими соціальними послугами і пільгами згідно із статутом підприємства, установи, організації та колективним договором;

15) представляє інтереси застрахованих осіб у комісії із соціального страхування, направляє працівників до санаторіїв, профілакторіїв і будинків відпочинку, туристичних комплексів, баз та оздоровчих закладів на умовах, передбачених колективним договором або угодою, перевіряє стан організації медичного обслуговування працівників та членів їхніх сімей;

16) визначає разом з власником або уповноваженим ним органом відповідно до колективного договору розмір коштів, що будуть спрямовані на будівництво, реконструкцію, утримання житла, веде облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, розподіляє в установленому законодавством порядку житлову площу в будинках, споруджених за кошти або за участю підприємства, установи, організації, а також житлову площу, що надається власникові у розпорядження в інших будинках, здійснює контроль за житлово-побутовим обслуговуванням працівників;

17) представляє інтереси працівників підприємства-боржника в ході процедури банкрутства.

Виборні органи профспілкової організації, що діють на підприємстві, в установі, організації, мають також інші права, передбачені законодавством України.

1. Стаття 247 КЗпП вживає термін «виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації», оскільки такий орган може бути колегіальним (звичайно це - профспілковий комітет), а може бути одноособовим (профспілковий представник).

2. Хоча відповідно до частини першої ст. 12 КЗпП стороною колективного договору визнається первинна профспілкова організація, п. 1 ст. 247 КЗпП конкретизує це правило, надає виборному органу первинної профспілкової організації право укладення і контролю виконання колективного договору, звернення з вимогами до відповідних органів про притягнення до відповідальності службових осіб за невиконання умов колективного договору. На виборний орган покладається також обов'язок звітувати на загальних зборах трудового колективу про виконання колективного договору. Право виборного органу на укладення колективного договору набуло виняткового характеру, оскільки відповідно до ст. 12 КЗпП представники, обрані на загальних зборах найманих робітників, можуть укладати колективний договір лише за відсутності на підприємстві профспілкової організації.

Формулювання п. 2 ст. 247 КЗпП, відповідно до якого питання запровадження, перегляду і зміни норм праці вирішуються виборним органом первинної профспілкової організації разом з власником, слід визнати загальним правилом. Конкретизується форма участі виборного органу в запровадженні, перегляді та зміні норм праці в ст. 86 КЗпП: з виборним органом первинної профспілкової організації власник зобов'язаний погодити запровадження, зміни та перегляд норм праці.

3. Правило п. 3 ст. 247 КЗпП про право виборного органу первинної профспілкової організації брати участь у вирішенні питань оплати праці повинне застосовуватися з урахуванням ст. 15 Закону «Про оплату праці»: 1) виборний орган первинної профспілкової організації бере участь в укладенні колективного договору, в якому повинні визначатися всі умови оплати праці; 2) якщо колективний договір не укладено, власник повинен погодити умови оплати праці з виборним органом. З урахуванням переваги норм Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» перед нормами інших законів (п. 4 розділу VI «Заключні положення») варто визнати, що умови оплати праці повинні погоджуватися з виборними органами всіх діючих на підприємстві первинних профспілкових організацій, а не лише тієї, яка представляє інтереси більшості працівників. На наш погляд, п. 3 ст. 247 КЗпП не означає, що закон вимагає спільного вирішення цих питань у кожному окремому випадку щодо кожного окремого працівника (тобто при застосуванні умов праці). Ці питання повинні вирішуватися спільно профспілковими органами та власником під час прийняття відповідних локальних нормативних актів, якщо тільки вони не були прийняті при укладенні колективного договору (тобто при встановленні умов праці).

4. Пункт 4 ст. 247 КЗпП містить загальну норму про те, що виборний орган первинної профспілкової організації разом з власником вирішує питання робочого часу і часу відпочинку, потім перелічує конкретні питання щодо цього, а в кінці цього пункту зазначається «тощо». Звідси слід зробити висновок про те, що всі питання робочого часу і часу відпочинку власник зобов'язаний вирішувати за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації.

5. При застосуванні п. 5 ст. 247 КЗпП, який надає виборному органу первинної профспілкової організації право разом з власником вирішувати питання соціального розвитку підприємства, поліпшення умов праці, матеріально-побутового і медичного обслуговування працівників, слід враховувати положення ч. 1 ст. 69 ГК, відповідно до яких питання соціального розвитку вирішуються трудовим колективом за участю власника. На нашу думку, усі ці повноваження виборного органу первинної профспілкової організації та трудового колективу не виходять за межі їх участі в укладенні колективного договору.

6. Про участь виборного органу первинної профспілкової організації в розробці правил внутрішнього трудового розпорядку див. коментар до ст. 142 КЗпП.

7. Відповідно до частини п'ятої ст. 246 КЗпП і частини третьої ст. 19 Закону індивідуальні права та інтереси своїх членів професійні спілки представляють і захищають у порядку, передбаченому законодавством і статутами профспілок. Пункт 8 ст. 247 КЗпП і п. 8 частини першої ст. 38 Закону встановлюють, що таке представництво при розгляді індивідуальних трудових спорів здійснюється за дорученням працівників. Таке доручення може, на нашу думку, оформлятися будь-яким документом, підписаним працівником, якщо з нього випливає волевиявлення працівника довірити профспілковому органу здійснення представництва. Однак повноваження фізичної особи, яка буде діяти від імені виборного органу первинної профспілкової організації при розгляді індивідуальних трудових спорів, повинне бути оформлено дорученням відповідного виборного органу (ч. 2 ст. 42 ЦПК).

8. Хоча ст. 3 Закону «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» визнає профспілкову організацію стороною колективного трудового спору на виробничому рівні, лише збори найманих робітників вправі визначати орган, який буде представляти їх інтереси (частина перша ст. 4 того самого Закону). Тому п. 8 ст. 247 КЗпП і п. 8 ст. 38 Закону передбачають необхідність наявності у виборного органу первинної профспілкової організації доручення на представництво в колективному трудовому спорі. Доручення може бути оформлене рішенням зборів членів трудового колективу, протоколом зборів або витягом з нього.

9. Про пред'явлення виборним органом первинної профспілкової організації до власника вимоги про розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації див. коментар до ст. 45 КЗпП. Рішення про пред'явлення такої вимоги виборний орган приймає на своєму засіданні з додержанням порядку прийняття рішень, передбаченого статутом. Вимога повинна бути вручена власникові з одержанням необхідної розписки. Вона може бути надіслана власникові поштою (рекомендованим листом, оскільки в разі спору необхідно буде подати докази направлення вимоги власникові).

10. Про дачу виборним органом первинної профспілкової організації згоди на звільнення працівників з ініціативи власника див. коментар до ст. 43 КЗпП.

11. Обов'язковість участі виборного органу первинної профспілкової організації в розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань та аварій передбачена пунктами 11, 12, 22, 23, 37, 42, 49 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

12. Про здійснення виборним органом первинної профспілкової організації громадського контролю за дотриманням законодавства про працю див. коментар до ст. 259 КЗпП.

13. Відповідно до ст. 80 Закону «Про пенсійне забезпечення» заява про призначення пенсій подається особою, яка одержала право на пенсію і перебуває у трудових правовідносинах, за місцем роботи. У зв'язку з цим виборному органу первинної профспілкової організації надається право контролювати підготовку та надання власником документів, необхідних для призначення пенсій працівникам та членам їх сімей (у разі смерті працівників). Слід, однак, враховувати, що ст. 44 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає звернення з заявами про призначення пенсій до територіального органу Пенсійного фонду чи до уповноваженого ним органу, чи особи у порядку, що визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з Міністерством праці і соціальної політики.

14. Надання санаторно-курортного лікування здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (ст. 47 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»), Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (ч. 5 ст. 34 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»). Тому рішення про надання такого роду соціальних послуг приймає комісія по соціальному страхуванню підприємства або відповідний робочий орган Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. За таких умов виборний орган первинної профспілкової організації направляє працівників до санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку, туристичних комплексів, баз та оздоровчих закладів лише тоді, коли це здійснюється за рахунок коштів власника відповідно до колективного договору або за рахунок власних коштів профспілкової організації (профспілки).

15. Відповідно до ст. 50 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими похованням» рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг за рахунок Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності приймається комісією (уповноваженим) з питань соціального страхування, яка створюється (обирається) на підприємстві у складі представника адміністрації та застрахованих осіб (виборного органу первинної профспілкової організації або інших органів, що представляють застрахованих осіб).

16. Виборному органу первинної профспілкової організації надається право сумісно з власником визначати розмір коштів, що спрямовуються на будівництво, реконструкцію і утримання житлового фонду, вести облік громадян (працівників), які потребують поліпшення житлових умов, розподіляти житлову площу, що надається працівникам не лише на умовах найму (ст. 52 Житлового кодексу; п. 58 Правил обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР), але й у власність.

17. Стаття 247 КЗпП і ст. 38 Закону не містять вичерпного переліку прав виборного органу первинної профспілкової організації. Зокрема, за погодженням з виборним органом або за його участю вирішуються такі питання:

1) керівники державних і комунальних підприємств, установ, організацій разом з виборними органами первинних профспілкових організацій запроваджують обмеження на сумісництво щодо деяких категорій працівників (п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»). Цей механізм обмеження сумісництва діє поряд з механізмом, встановленим частиною другою ст. 21 КЗпП;

2) встановлюється для працівників в окремих випадках строк випробування до шести місяців (ст. 27 КЗпП);

3) встановлюється перелік робіт, де за умовами виробництва перерви для відпочинку і вживання їжі встановити не можна, а також визначається порядок і місце вживання їжі (ст. 66 КЗпП);

4) віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів (тарифікація робіт) і присвоєння кваліфікаційних розрядів працівникам (частина четверта ст. 96 КЗпП);

5) встановлюється колективна (бригадна) матеріальна відповідальність (частина друга ст. 1352 КЗпП);

6) застосовуються заохочення щодо працівників (ст. 144 КЗпП).

18. Відсутність у чинному законодавстві положень про погодження з виборним органом первинної профспілкової організації переліків робіт і професій, які надають право працівникам на безплатне одержання спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, переліків робіт і професій, які надають право на одержання молока або інших рівноцінних харчових продуктів (раніше це було передбачено Положенням про права профспілкового комітету підприємства, установи, організації, яке втратило чинність на території України), означає лише те, що ці питання належить вирішувати в колективному договорі.

19. Список посад, робіт і професій, де встановлюється ненормований робочий день, визначається колективним договором. З огляду прямої вказівки на це в ст. 8 (п. 2) Закону «Про відпустки» таке питання може вирішуватися власником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації лише у випадках, коли колективний договір не укладався.

20. Виборні органи первинної профспілкової організації зберегли право контролю за виконанням власником законодавства про працю, правил і норм техніки безпеки та виробничої санітарії, за правильним застосуванням встановлених норм оплати праці. Найдієвішим засобом впливу на керівників, які допустили виявлені в процесі контролю порушення, є пред'явлення вимоги про розірвання трудового договору з керівником, який допустив такі порушення (ст. 45 КЗпП і п. 9 частини першої ст. 38 Закону).

Стаття 248. Гарантії діяльності профспілок

Для реалізації повноважень профспілок, передбачених Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», члени виборних органів профспілкових організацій підприємств, установ і організацій, вищестоящих профспілкових органів, а також повноважні представники цих органів мають право:

1) безперешкодно відвідувати та оглядати місця роботи на підприємстві, в установі, організації, де працюють члени профспілок;

2) вимагати і одержувати від власника або уповноваженого ним органу, іншої посадової особи відповідні документи, відомості та пояснення щодо умов праці, виконання колективних договорів, додержання законодавства про працю та соціально-економічних прав працівників;

3) безпосередньо звертатися в усній або письмовій формі до власника або уповноваженого ним органу, посадових осіб з профспілкових питань;

4) перевіряти роботу закладів торгівлі, громадського харчування, охорони здоров'я, дитячих закладів, гуртожитків, транспортних підприємств і підприємств побутового обслуговування, що належать або надають послуги підприємству, установі, організації, в яких працюють члени профспілок;

5) розміщувати власну інформацію у приміщеннях і на території підприємства, установи, організації в доступних для працівників місцях;

6) перевіряти розрахунки з оплати праці та державного соціального страхування, використання коштів на соціальні і культурні заходи та житлове будівництво.

1. Права, перелічені в статті, що коментується, надаються членам виборних органів первинних профспілкових організацій, виборних органів профспілок, до складу яких входять первинні профспілкові організації підприємств, установ, організацій, профспілкових об'єднань, до складу яких входять ці профспілки. Члени профспілкових органів вправі вчиняти дії, перелічені в ст. 248 КЗпП, за наявності документа, який підтверджує статус члена профспілкового органу. Ці права надаються також повноважним представникам цих органів. Такими можуть бути будь-які особи, повноваження яких на вчинення відповідних дій належно засвідчені виборним органом первинної профспілкової організації, який надав такі повноваження.

2. Право безперешкодно відвідувати та оглядати місця роботи не означає права ігнорувати пропускний режим. Вимога про надання можливості відвідати та оглянути місця роботи повинна бути пред'явлена не до охоронця, який чергує на прохідній, а керівникові підприємства або іншій уповноваженій службовій особі. Ці особи зобов'язані дати необхідні вказівки працівникам, які забезпечують дотримання пропускного режиму.

Право відвідувати та оглядати місця роботи не повинне порушувати встановленого законодавством або відповідно до законодавства режиму таємності, в тому числі комерційної таємниці.

3. Право членів виборних органів первинних профспілкових організацій підприємств, установ, організацій, вищестоящих профспілкових органів та повноважних представників цих органів одержувати документи та відомості конкретизує право профспілок на інформацію, передбачене ст. 251 КЗпП. Власник зобов'язаний надати зазначеним особам документи та відомості, зазначені в п. 2 ст. 248 КЗпП у відповідний строк, але не пізніше тижневого строку, встановленого ст. 251 КЗпП.

4. Особи, зазначені в ст. 248 КЗпП, вправі перевіряти роботу закладів торгівлі, громадського харчування тощо лише за умови, що ці заклади належать підприємству або обслуговують працівників підприємства на підставі договору, укладеного між підприємством і власником зазначених закладів або безпосередньо з цими закладами (якщо це передбачено такими договорами).

5. При перевірці розрахунків по оплаті праці та державному соціальному страхуванню члени виборних органів і повноважних представників вправі вимагати надання всіх відповідних документів.

6. Використання коштів на соціальні та культурні заходи і житлове будівництво може перевірятися, оскільки направлення коштів на ці цілі передбачено колективним договором.

Стаття 249. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу щодо створення умов для діяльності профспілок

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти створенню належних умов для діяльності первинних профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі, організації.

Приміщення для роботи виборного профспілкового органу та проведення зборів працівників, які є членами професійної спілки з усім необхідним обладнанням, зв'язком, опаленням, освітленням, прибиранням, транспортом, охороною надається власником або уповноваженим ним органом у порядку, передбаченому колективним договором.

За наявності письмових заяв працівників, які є членами професійної спілки, власник або уповноважений ним орган щомісяця безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок професійної спілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в строки, визначені цим договором чи угодою. Власник або уповноважений ним орган не вправі затримувати перерахування зазначених коштів.

Спори, пов'язані з невиконанням власником або уповноваженим ним органом цих обов'язків, розглядаються у судовому порядку.

Будинки, приміщення, споруди, в тому числі орендовані, призначені для ведення культурно-освітньої, оздоровчої, фізкультурної та спортивної роботи серед працівників підприємства, установи, організації та членів їх сімей, а також оздоровчі табори можуть передаватися на договірних засадах у користування профспілковим організаціям цього підприємства, установи, організації.

1. У частинах першій - третій статті, що коментується, формулюються обов'язки власника, яким кореспондують права профспілкових організацій, які підлягають захисту в судовому порядку, на що прямо зазначається в частині четвертій ст. 249 КЗпП.

У частині п'ятій ст. 249 КЗпП формулюється лише право підприємств, установ, організацій передавати в користування профспілковим організаціям цих самих підприємств, установ, організацій названі об'єкти. З огляду на спеціальний та імперативний характер цієї норми їй не можуть суперечити статути юридичних осіб та положення про них.

Профспілкова організація не вправі вимагати від власника передання їй об'єктів, зазначених у частині п'ятій ст. 249 КЗпП, без спеціальної правової підстави, але після укладення договору про передання цих об'єктів у користування профспілковій організації остання вправі вимагати передання об'єктів на виконання договору, в тому числі й звернутися з позовом до суду.

2. На підставі загального правила частини першої ст. 249 КЗпП власник зобов'язаний створювати всі необхідні умови для діяльності профспілкових організацій, а не лише ті, які конкретно названі в частинах другій та третій цієї статті. За наявності на підприємстві профспілкових організацій, які входять до складу різних профспілок, їм повинні бути створені рівні умови для діяльності, в іншому разі буде порушуватися правило про рівність профспілок (ст. 10 Закону) і рівність трудових прав (ст. 2 КЗпП; право на об'єднання в профспілки ст. 2 КЗпП визнає одним з основних трудових прав працівників).

3. Приміщення відповідно до частини другої ст. 249 КЗпП передаються власником у порядку, встановленому колективним договором. Однак право на надання приміщення мають і профспілкові організації, які не брали участь в укладенні колективного договору (частина друга ст. 12 КЗпП).

4. Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить прямого зазначення можливості або неможливість віднесення витрат платників податку на прибуток на цілі, зазначені в частині другій статті, що коментується, на їх валові витрати. На нашу думку, це можливо. Річ у тому, що діяльність профспілки сьогодні, виходячи з чинного законодавства про працю, розглядається як елемент управління підприємством. Так, на підставі закону, умови праці розробляються при підготовці колективного договору його сторонами. Виборний орган первинної профспілкової організації бере участь у затвердженні графіків змінності, графіків відпусток. Без його дозволу не можуть провадитися надурочні роботи, неможливе залучення працівників до роботи у вихідний день. Тому витрати, пов'язані із забезпеченням діяльності виборного органу первинної профспілкової організації, є необхідними для господарської діяльності підприємства. Результати роботи виборного органу первинної профспілкової організації, за термінологією ч. 5.1 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», використовуються у власній господарській діяльності платника податку на прибуток саме так, як і результати роботи бухгалтерії чи планово-економічного відділу підприємства.

5. Що ж стосується транспортного забезпечення роботи виборного органу первинної профспілкової організації, то оскільки переважно під наданням виборному органу транспорту мається на увазі саме легковий транспорт, то ці витрати не можуть бути віднесені на валові витрати платників податків на прибуток (крім оплати праці водіїв).

6. Профспілкові внески частина третя ст. 249 КЗпП приписує перераховувати на рахунок профспілки, а не первинної профспілкової організації підприємства. Але за клопотанням первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації та профспілки, до якої входить первинна профспілкова організація, ці кошти можуть перераховуватися на рахунок первинної профспілкової організації.

Стаття 250. Відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу

Власники або уповноважені ними органи зобов'язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективними договорами та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотки фонду оплати праці відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

1. Стаття, що коментується, поширюється на всі підприємства, установи, організації, в яких діє первинна профспілкова організація або первинна профспілка, створена працівниками даного підприємства, установи, організації. На підставі ст. 45 Закону, яка зобов'язує здійснювати такі відрахування всіх роботодавців і щодо поширення поняття «роботодавець» на фізичних осіб-наймачів (ст. 1 Закону), зазначені фізичні особи також зобов'язані робити відрахування, якщо наймані робітники створили первинну організацію профспілки або профспілку.

2. Встановлено мінімальний розмір відрахувань - 0,3 відсотка фонду оплати праці. Фонд оплати праці при цьому визначається відповідно до розділу II Інструкції зі статистики заробітної плати. Більш високий розмір відрахувань може бути передбачений колективним договором.

3. Періодичність перерахування коштів на рахунок первинної профспілкової організації повинна визначатися колективним договором.

4. Оскільки юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі (частина друга ст. 124 Конституції), первинна профспілкова організація вправі пред'явити в суді позов про стягнення грошових сум, які власник повинен перерахувати на її рахунок для проведення культурно-масової та фізкультурної роботи.

5. Джерелом коштів, які перераховуються підприємствами, організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності відповідно до ст. 250 КЗпП, є прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства або організації після сплати податків. Установа одержує можливість перерахування коштів первинної профспілковій організації, якщо це передбачено кошторисом.

Стаття 251. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу надавати інформацію на запити профспілок, їх об'єднань

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в тижневий строк надавати на запити профспілок, їх об'єднань інформацію щодо умов та оплати праці працівників, соціально-економічного розвитку підприємства, установи, організації та виконання колективних договорів і угод.

У разі затримки виплати заробітної плати власник або уповноважений ним орган зобов'язаний на вимогу виборних профспілкових органів надати письмовий дозвіл на отримання в банках інформації про наявність коштів на рахунках підприємства, установи, організації чи отримати таку інформацію в банках і надати її профспілковому органу. У разі відмови власника або уповноваженого ним органу надати таку інформацію чи дозвіл на отримання інформації його дії або бездіяльність можуть бути оскаржені до суду.

1. Стаття, що коментується, надає право на одержання інформації профспілкам та їх об'єднанням. Надання такого права профспілкам означає, що воно належить і первинним профспілковим організаціям та їх об'єднанням.

2. Встановлено тижневий строк для надання інформації, передбаченої ст. 251 КЗпП. Порушення цього строку може тягти пред'явлення вимоги про розірвання трудового договору з керівником підприємства, який не надав інформацію або порушив строк її надання.

Стаття 252. Гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів

Працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень.

Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, не допускається протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад (крім випадків повної ліквідації" підприємства, установи, організації, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі у зв'язку із станом здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законом передбачена можливість звільнення з роботи чи служби). Така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих органах у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків або за власним бажанням, за винятком випадків, якщо це пов'язано із станом здоров'я.

Працівникам, звільненим у зв'язку з обранням їх до складу виборних профспілкових органів, після закінчення строку їх повноважень надається попередня робота (посада) або за згодою працівника інша рівноцінна робота (посада).

Членам виборних профспілкових органів, не звільненим від своїх виробничих чи службових обов'язків, надається на умовах, передбачених колективним договором, вільний від роботи час із збереженням середньої заробітної плати для участі в консультаціях і переговорах, виконання інших громадських обов'язків в інтересах трудового колективу, а також на час участі в роботі виборних профспілкових органів, але не менш як 2 години на тиждень.

На час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації", надається додаткова відпустка тривалістю до 6 календарних днів із збереженням середньої заробітної плати за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

За працівниками, обраними до складу виборних органів профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації зберігаються соціальні пільги та заохочення, встановлені для інших працівників за місцем роботи відповідно до законодавства. На підприємстві за рахунок його коштів цим працівникам можуть бути надані додаткові пільги, якщо це передбачено колективним договором.

1. Частина перша статті, що коментується, формулює загальне положення, яке покладає на власника (роботодавця) обов'язок створювати працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, можливості для здійснення їх повноважень. За аналогією це правило слід застосовувати щодо профспілкових представників. Підставою для застосування аналогії в даному випадку є частина перша ст. 249 КЗпП, що покладає на власника обов'язок створювати умови для діяльності первинних профспілкових організацій, що діють на підприємстві.

2. Колективним договором повинен визначатися час, протягом якого члени виборних профспілкових органів (а не тільки виборних органів первинних профспілкових організацій) звільняються від виконання трудових обов'язків із збереженням заробітної плати, для виконання своїх громадських обов'язків в інтересах трудового колективу. Частина шоста ст. 252 КЗпП і частина шоста ст. 41 Закону встановлюють мінімальну тривалість часу, протягом якого названі особи звільняються від роботи,— дві години на тиждень.

3. Зміна умов трудового договору, оплати праці звичайно можлива лише за згодою сторін трудового договору. За наявності згоди сторін погодження цих питань з виборним органом первинної профспілкової організації не потрібне. Але спеціальними нормами лише в окремих випадках встановлена можливість односторонньої зміни роботодавцем умов трудового договору, оплати праці. Так, право роботодавця зменшити за результатами атестації розмір посадового окладу в межах, передбачених штатним розписом, не підлягає сумніву (частина шоста ст. 96 КЗпП). Але щодо працівників, обраних до складу виборних профспілкових органів і не звільнених від виконання трудових обов'язків, роботодавець може реалізувати це право лише за наявності попередньої згоди виборного профспілкового органу, членом якого є працівник. Аналогічним чином власник без згоди виборного профспілкового органу, членом якого є працівник, що належить до зазначеної категорії, не може реалізувати своє право на односторонню зміну істотних умов праці (частина третя ст. 32 КЗпП). Такий висновок варто зробити з частини другої ст. 252 КЗпП та частини другої ст. 41 Закону.

4. Такий самий порядок (тобто лише за наявності попередньої згоди виборного профспілкового органу, членом якого є працівник) встановлено щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності названих працівників (крім випадків, передбачених ст. 32 Закону «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»).

5. На звільнення працівника — члена виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації, їх структурних підрозділів керівників профспілкового органу підприємства, установи, організації, їх підрозділів, профспілкового представника (якщо профспілковий орган не обирається) власник зобов'язаний, крім додержання загального порядку, дістати попередню згоду органу, членом якого є працівник, а також вищестоящого органу цієї профспілки (профспілкового об'єднання). З частини другої ст. 252 КЗпП випливає, що одержання такої згоди обов'язкове при звільненні з будь-якої підстави. Це правило підлягає безумовному виконанню при розірванні трудового договору з ініціативи власника (не лише з підстав, передбачених статтями 40, 41 КЗпП, а й за іншими підставами). Немає підстав ігнорувати це правило і при розірванні трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи осіб, які не є стороною трудового договору (ст. 45 КЗпП), а також за згодою сторін, після закінчення строку трудового договору, у порядку переведення. Однак при припиненні трудового договору з інших підстав додержання правила, що аналізується, неможливо. Це стосується звільнення працівника з підстав, передбачених пунктами 3, 7 ст. 36, ст. 7 КЗпП.

6. Оскільки в ст. 252 КЗпП і ст. 41 Закону використовуються поняття «об'єднання професійних спілок», «вищестоящий орган профспілки (об'єднання професійних спілок)», необхідно враховувати таке. Якщо на підприємстві діє не самостійна (належне легалізована) профспілка, а первинна профспілкова організація, то вона входить до складу тої чи іншої профспілки, виборний орган якої і є вищестоящим. Якщо ж на підприємстві діє належне легалізована профспілка, яка входить до складу профспілкового об'єднання, то вона й буде тим «профспілковим об'єднанням», вищестоящим профспілковим об'єднанням, про яке мова йде в ст. 252 КЗпП і ст. 41 Закону. Якщо ж діюча на підприємстві профспілка належне легалізована, але вона не входить до будь-якого профспілкового об'єднання, то правила про одержання власником згоди вищестоящого органу профспілки чи профспілкового об'єднання не можуть застосовуватися через відсутність предмета правового регулювання.

7. Додаткова гарантія для працівників, які обиралися до складу профспілкових органів, у вигляді заборони їх звільнення протягом року після закінчення терміну, на який вони обиралися, діє лише при звільненні з ініціативи власника (тобто при звільненні з будь-якої підстави, яка кваліфікується як звільнення з ініціативи власника). Ця гарантія не діє при звільненні у зв'язку з повною ліквідацією підприємства, установи, організації, при вчиненні працівником дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення (пункти 3, 4, 7, 8 ст. 40, пункти 1-3 ст. 41 КЗпП), а також у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає виконанню даної роботи. Не надаються такі гарантії у разі дострокового припинення повноважень у профспілкових органах підприємств, установ, організацій у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків або за власним бажанням, крім випадків, коли це зумовлено станом здоров'я.

8. Відповідно до ст. 15 Закону «Про відпустки» та частини сьомої ст. 41 Закону члени виборних профспілкових органів підприємств, установ, організацій отримають право на додаткову відпустку тривалістю до 6 календарних днів за рахунок роботодавця. Ця відпустка надається один раз на весь період повноважень після кожних виборів для профспілкового навчання.

9. Покладення на власника обов'язку надати попередню роботу (посаду) працівникам, які були звільнені з роботи у зв'язку з обранням їх до складу виборних профспілкових органів, у зв'язку із закінченням строку їх виборних повноважень не означає, що з метою виконання цього обов'язку власник вправі звільнити працівника, який був прийнятий на цю роботу (посаду) після обрання на виборну посаду працівника, який підлягає працевлаштуванню у зв'язку із закінченням виборних повноважень. Якщо посада зайнята, власник не зобов'язаний надавати такому працівникові колишню роботу (посаду). Навіть і обов'язок надання рівноцінної роботи (посади) при відсутності відповідної вакансії не може бути виконаний.

Blog