Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників
| Вид материала | Закон |
- Про результати нагляду за додержанням, 136.09kb.
- Типові тематичний план І програма навчання посадових осіб І спеціалістів з питань охорони, 193.21kb.
- Книга перша, 2833.03kb.
- Ації праці, належних безпечних умов праці, підвищення її продуктивності та ефективності,, 84.75kb.
- Законодавство про охорону праці, 7656.52kb.
- Закону України "Про охорону праці", 373.73kb.
- Ки життєдіяльності педагогічних працівників навчальних закладів, що проводять інструктажі, 19.64kb.
- Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у Полтавській області Методичні, 551.75kb.
- «вирішення індивідуальних трудових спорів», 153.95kb.
- Україна врадіївська районна державна адміністрація миколаївської області розпорядження, 20.02kb.
Стаття 236. Оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника
У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
1. Затримка виконання власником рішення органу по розгляду трудових спорів про поновлення на роботі незаконно звільненого або незаконно переведеного працівника тягне обов'язок власника (мається на увазі підприємство, роботодавець) виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки. У коментованій статті зазначається, що середня заробітна плата відшкодовується на підставі ухвали органу по розгляду трудових спорів.
2. Виключення з Цивільного процесуального кодексу України статті 419, яка передбачала можливість звернення працівника, щодо якого допущена затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі, із заявою про виплату середнього заробітку за час такої затримки не позбавило працівника такого права.
3. Затримка виконання власником рішення суду про поновлення працівника на роботі є підставою для винесення державним виконавцем постанови про застосування до службової особи, зобов'язаної вчинити дії щодо виконання рішення суду, штрафу в розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а щодо фізичних осіб-наймачів - у розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне невиконання рішення суду дає підставу для застосування штрафу в подвійному розмірі (ст. 87 Закону «Про виконавче провадження»). Подальше невиконання рішення суду про поновлення на роботі тягне кримінальну відповідальність на підставі ст. 382 КК. Однак за затримку виконання рішення КТС про поновлення на роботі працівника, незаконно переведеного на іншу роботу, кримінальна відповідальність не встановлена.
Стаття 237. Покладення матеріальної відповідальності на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника
Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
1. Стаття, що коментується, передбачає притягнення до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну виплатою працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або час виконання нижчеоплачуваної роботи, службової особи, винної в незаконному звільненні або незаконному переведенні працівника на іншу роботу. З тексту цієї статті можна зробити висновок про те, що такою особою може бути не лише керівник, а й інша службова особа (наприклад, юрисконсульт, який неправильно проконсультував керівника підприємства (власника), який у свою чергу підписав незаконний наказ про звільнення працівника). Проте це не звужує коло працівників, на яких може бути покладена матеріальна відповідальність у кожному випадку незаконного звільнення, до однієї особи - посадової особи, яка підписала наказ про незаконне звільнення (переведення). Інші особи також можуть нести матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну незаконним звільненням (переведенням) і виплатою працівникові середнього заробітку (різниці в заробітній платі) за час вимушеного прогулу (виконання нижчеоплачуваної роботи), відповідно до ст. 132 і п. 2 ст. 133 КЗпП.
2. Форма вини для покладення матеріальної відповідальності на службову особу, яка незаконно звільнила або перевела працівника, за шкоду, заподіяну виплатою працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу (різниці в заробітку за час нижчеоплачуваної роботи), значення не має. Можливе притягнення до матеріальної відповідальності як при умислі на порушення закону, так і при необережності.
3. Пленум Верховного Суду України приписує судам неухильно додержувати вимог ст. 109 раніше чинного ЦПК, ст. 134 (п. 8), 237 КЗпП про притягнення до участі в справі про поновлення на роботі і покладення матеріальної відповідальності на службову особу, винну в незаконному звільненні (п. 33 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів»). Чинний Цивільний процесуальний кодекс України не містить правил, які визначали б особливості розгляду судами трудових спорів. Таким чином, правова підстава для залучення судом до участі у справі в якості третьої особи працівників, які винні в незаконному звільненні або незаконному переведенні, є відсутніми. На нашу думку, питання про притягнення до матеріальної відповідальності працівників (службових осіб), які є винними в незаконному переведенні або звільненні працівників, має вирішуватись поза межами спора про поновлення працівника на роботі на підставі позову власника або уповноваженого ним органу.
4. Стаття 237 КЗпП допускає можливість притягнення до матеріальної відповідальності керівника, винного в незаконному звільненні або переведенні працівника, затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі незалежно від наявності заяви про це підприємства, його вищестоящої організації. Іншими словами, допускається навіть можливість притягнення власника приватного підприємства, який незаконно звільнив або перевів працівника або затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі, до матеріальної відповідальності перед своїм підприємством, що виглядає не цілком логічно.
5. Право покласти матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу, має лише суд. КТС такого права не має, хоча б вона і приймала рішення про поновлення на роботі незаконно переведеного працівника та виплату йому різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (за час вимушеного прогулу, якщо працівник не виконав наказ про переведення на іншу роботу з мотивів його незаконності).